Підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності в Україні

Харченко Тетяна Борисівна

канд.екон.наук., доц.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Харіна Олена Олегівна

канд.екон.наук., наук.співроб., Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Сагайдак Юлія Анатоліївна

канд.екон.наук., доц.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті розглядається інноваційна діяльність як основа модернізації економіки України, розвитку і зміцнення її позицій на світовому ринку. Аналізуються показники інноваційної діяльності, визначається місце країни в міжнародних рейтингах. Досліджуються проблеми здійснення інноваційної діяльності в Україні. Зазначаються причини низької ефективності фінансування інноваційної діяльності. Розкриваються основні джерела надходження інноваційних коштів. Визначаються особливості інноваційного розвитку українських підприємств. Виділяються основні завдання щодо активізації інноваційної діяльності та збільшення обсягу її фінансування. Окреслюються проблеми державного фінансування інноваційної діяльності та напрями підвищення його ефективності.Визначаються сприятливі чинники для впровадження нововведень, зокрема сформований рівень суспільної свідомості щодо оцінки економічних, соціальних, технологічних змін у зовнішньому середовищі, наявність чітких стратегічних цілей інноваційного розвитку.

Ключові слова: інновації, інноваційний розвиток, інноваційна діяльність, фінансування інноваційної діяльності, фінансові ресурси.

Аннотация

ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ФИНАНСИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УКРАИНЕ

ХАРЧЕНКО Татьяна Борисовна

канд. экон. наук, доц.,

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

ХАРИНА Елена Олеговна

канд. экон. наук, научн. сотр., Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

САГАЙДАК Юлия Анатольевна

канд. экон. наук, доц.,

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

В статье рассматривается инновационная деятельность как основа модернизации экономики Украины, развития и укрепления ее позиций на мировом рынке. Анализируются показатели инновационной деятельности, определяется место страны в международных рейтингах. Исследуются проблемы осуществления инновационной деятельности в Украине. Определяются причины низкой эффективности финансирования инновационной деятельности. Раскрываются основные источники поступления инновационных средств. Рассматриваются особенности инновационного развития украинских предприятий. Выделяются основные задания для активизации инновационной деятельности и увеличения объемов ее финансирования. Определяются проблемы государственного финансирования инновационной деятельности и направления повышения его эффективности. Рассматриваются благоприятные факторы для введения нововведений, а именно сформированный уровень общественного сознания касательно оценки экономических, социальных, технологических изменений во внешней среде, наличие четких стратегических целей инновационного развития. Ключевые слова: инновации, инновационное развитие, инновационная деятельность, финансирование инновационной деятельности, финансовые ресурсы.

Abstract

INCREASING OF EFFICIENCY OF INNOVATIVE ACTIVITIES FINANCING IN UKRAINE

KHARCHENKO Tetyana

PhD in Economics,^Associate_TProfessor

iaras Shevchenko National Universityot Kyiv

KHARINA Olena

PhD in Economics, Researcher,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

SAGAYDACK Yulia

PhD in Economics, Associate Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

In this article the innovative activity is considered as a fundament of modernization of the Ukrainian economy, development and strengthening of its positions on the world market. Analyzed indexes of the innovation activity, the place of the country in international rankings is found. The problems which occurred during the process of innovation activity in Ukraine are researched. The problems of low efficiency of financing of innovative activities are mentioned. The article reveals the main sources of innovation funds. Specifics of the innovation development of Ukrainian enterprises are determined. The main tasks for activation of innovation activity and increase of its financing are highlighted. Outlined the problems of governments financing into innovation activity and the ways of improving its effectiveness. Favourable factors for introduction of innovations, in particular, the formed level of public consciousness concerning the estimation of economic, social, technological changes in external environments, the presence of clear strategic goals of innovative development are determined.

Keywords: innovations, innovative development, innovative activity, financing of innovation activity, financial resources.

Вступ

Першочерговим завданням сучасного етапу розвитку економіки є підвищення інноваційної привабливості українських підприємств. Процеси глобалізації підвищують актуальність зазначеної проблеми та, з одного боку, розширюють можливості здійснення інноваційної діяльності, а з іншого, посилюють конкурентну боротьбу. Все це змушує виробників шукати нові інструменти пристосування до середовища, що змінюється, а державу створювати нові умови здійснення інноваційної діяльності. Отже, сучасні умови здійснення господарської діяльності, вимагають від урядів країн перегляду існуючих стратегій економічного розвитку та пошуку нових, принципово відмінних варіантів досягнення успіху у конкурентній боротьбі.

Саме сучасна інноваційна стратегія може стати запорукою високої конкурентоспроможності країни на зовнішньому ринку. Активізація інноваційної діяльності передбачає поступовий перехід до нових, високотехнологічних рішень, що потребує додаткового залучення фінансових ресурсів. Підвищення ефективності інноваційної діяльності стимулюватиме залучення в наукову сферу приватного та венчурного капіталів, а також забезпечить розвиток підприємства у довгостроковій перспективі. Сучасні реалії функціонування української економіки свідчать про наявність фінансових та інституційних перешкод розвитку інноваційної діяльності. Проте, в умовах посилення світової конкуренції першочергового значення набувають процеси пошуку власних та залучення зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності, тому питання фінансування інноваційної діяльності є надзвичайно актуальними.

Огляд літератури

Питанням фінансування інноваційної діяльності присвячено низку праць вітчизняних та зарубіжних науковців. Так проблеми підвищення ефективності інноваційної діяльності висвітлено у працях Я. Ван Дайн [14], С. Дорогунцова [15], М. Портера [16], Б. Санто [17] та ін. Більшість авторів наголошує на необхідності створення сприятливого інноваційного та інвестиційного середовища всередині країни, як визначальному факторі досягнення конкурентних переваг на світовому ринку.

Серед українських дослідників варто відмітити О. Амошу [10], В. Антонюка [10], О. Жилінську [11], С. Ілляшенко [12], О.Новікову [10], Б. Сеніва [13] таін. У працях зазначених авторів аналізуються різні аспекти інноваційної діяльності підприємства, досліджуються можливості фінансування інноваційної діяльності підприємств.

Проте зазначені шляхи забезпечення ефективної інноваційної діяльності носять дискусійний характер. Також потребують доопрацювання питання підвищення інноваційної та інвестиційної привабливості українських товаровиробників у сучасних умовах функціонування.

Мета та завдання статті

Метою статті є висвітлення проблем недостатньої ефективності фінансування інноваційної діяльності в Україні та пошуку шляхів її вдосконалення. Актуальність зазначеного зростає в сучасних умовах господарювання, оскільки підвищення конкурентного тиску зовнішніх ринків вимагає перегляду традиційної стратегії вітчизняних господарюючих суб'єктів.

Виходячи з мети, поставлені наступні завдання дослідження: проаналізувати показники інноваційної діяльності, визначити місце країни в міжнародних рейтингах;дослідити проблеми здійснення інноваційної діяльності в Україні;розкрити особливості інноваційного розвитку українських підприємств та визначити основні джерела надходження інноваційних коштів; виділити завдання щодо активізації інноваційної діяльності та збільшення обсягу її фінансування;окреслити проблеми державного фінансування інноваційної діяльності та напрями підвищення його ефективності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Підвищення інноваційної привабливості української економіки є однією із першочергових задач сучасного етапу розвитку держави, адже саме інноваційність є визначальною характеристикою сучасних виробничих, соціально-економічних, науково-технічних та інших суспільних процесів. Модернізація економіки України, розвиток і зміцнення її позицій на світовому ринку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств не можливі без активізації інноваційної діяльності та формування конкурентних переваг, які мають охоплювати всі стадії виробництва. Інноваційне забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є запорукою створення та реалізації відповідних переваг. Досвід розвинених країн світу свідчить про те, що інноваційна діяльність є одним із найефективніших механізмів підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку та, як наслідок, підвищення добробуту населення. При цьому, кількість підприємств, що активно впроваджують інноваційні рішення досягає 70-80%. [1,с. 36].

На жаль, в Україні цей показник постійно зменшується, так у 1994 році частка інноваційно активних підприємств становила 26%, у 2000 р. - 18%, у 2010 р. - 13,8%, а у 2015 р. - 17,3%(824), у 2016 р. -18, 9% (834), у 2017 р. - 16,2 % [2]. Ці дані свідчать про те, що становлення ринкових відносин в Україні відбувалось в умовах зменшення інноваційної активності підприємств, що позначалось на експорті інноваційної продукції. Так, на світовому ринку високих технологій частка продукції США становить 32%, Німеччини - 18%, вітчизняна продукція займає менше одного відсотка [3, с. 142]. Міжнародний досвід доводить, якщо у ВВП країни частка інноваційної продукції складає менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Потрібно зауважити, що середньоєвропейський показник складає 25 - 35%, а в Китаї сягнув 40%. В Україні зростання ВВП на основі нових технологій сягає лише 0,7% [4, с.57].

На сьогодні Україна представлена у кількох міжнародних рейтингах, які оцінюють інноваційний потенціал, технологічну та інноваційну конкурентоспроможність країни, а саме: Глобальний індекс інновацій - 50 місце серед 127 досліджуваних країн (2017р.);Індекс інноваційного розвитку агентства Bloomberg (Bloomberg Innovation Index) - 46 місце серед 50 досліджуваних країн (2018 р.);Глобальний індекс конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index)

- 81 місце серед 137 досліджуваних країн;Інноваційний індекс Європейського інноваційного табло (Innovation Union Scoreboard - IUS) - «повільні інноватори», зокрема значення показника для України у 2016 р. становило 28,9%);Глобаль- ний індекс конкурентоспроможності талантів (Global Talent Competitiveness Index) - 69 місце серед 118 досліджуваних країн (2017 р.).

Так, за даними звіту Світового економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2017-2018 рр.серед 137 країн світу Україна отримала досить низькі позиції, зокрема: за ефективністю ринку товарів - 101 місце, за ефективністю розвитку фінансового ринку (доступність фінансових послуг, простота доступу до кредитів, наявність венчурного капіталу, міцність банку тощо) - 120 місце, за ефективністю ринку праці - 86. Варто відзначити, що у порівнянні до 2016 р. сумарно підіндекс ефективності ринку праці впав на 13 позицій, так за гнучкістю визначення заробітної плати Україна посіла 126 місце (у2016р.-81 місце), за здатністю країни утримувати таланти

- 129 місце (у 2016 р. -- 127 місце), за здатністю країни залучати таланти - 106 місце проти 93 місця у 2016 р. Готовність до адаптації технологій та інновацій оцінена на рівні 81-го місця серед 137 проаналізованих країн. При цьому, за показником «ринкові інституції» наша країна посідає 118 місце, а за розвиненістю бізнесу - 90-те.

Україна також погіршила свої позиції за всіма показниками підіндексу «Інновації»: найбільше падіння відзначено за критеріями: «Державні закупівлі новітніх технологій і продукції»

- з 82 на 96 позицію рейтингу, «Взаємозв'язки університетів із промисловістю у сфері ДіР» - з 57 на 73 позицію. Україна втратила свої позиції й за чотирма складовими підіндексу «Технологічна готовність»: особливо стрімке падіння відзначається за показником «Наявність новітніх технологій» (втрата 14 позицій). Окрім цього, проблемним залишається показник - «Іноземні інвестиції та трансфер технологій»(118 місце). Серед факторів, важливих для розвитку промисловості, сприятливими є хіба що розмір доступного ринку та освіта [5].

Відповідно до рейтингу, представленого агентством Bloomberg у 2018 р., Україна втратила за рік 4 позиції, що відповідає 46 місцю в рейтингу (47,28 балу) серед 50 досліджуваних країн, а за технологічні можливості вона потрапила до трійки аутсайдерів й посіла - 48 місце. Таким чином, дослідження міжнародних рейтингів свідчать про те, що формування інноваційного потенціалу, його реалізація, а також впровадження інновацій в Україні в останні роки характеризується досить низькими показниками. Однією з причин такого стану є вкрай низька ефективність фінансування інноваційної діяльності підприємств. Залежно від характеру інновацій та їх фінансової місткості, джерела фінансування інноваційного розвитку можуть бути різними. Так, згідно Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» держава застосовує фінансово-кредитні та податкові важелі для створення економічно сприятливих умов із метою ефективного здійснення наукової і науково-технічної діяльності, зокрема, кошти бюджетних програм сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ спрямовуються на:

• фінансування виробничо-орієнтованих наукових установ для забезпечення проведення наукових досліджень, здійснення науково-технічних (експериментальних) розробок;

• розвиток інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності;

• повне або часткове безвідсоткове кредитування інноваційних та інвестиційних проектів виробничо-орієнтованих наукових установ;

• повну або часткову компенсацію відсотків, сплачених ви- робничо-орієнтованими науковими установами комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних та інвестиційних проектів виробничо-орієнтованих (галузевих) наукових установ [6].

Порядок використання коштів бюджетних програм сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про інноваційну діяльність» джерелами фінансування інноваційної діяльності визначає:

• кошти Державного бюджету України;

• кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;

• власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

• власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

• кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

• інші джерела, не заборонені законодавством України [7].

Вибір підходу до фінансування інновацій є визначальним, оскільки саме він вирішує дилему між рівнем ризику втрати ліквідності підприємства та рівнем рентабельності власного капіталу.

Умовно всі джерела фінансування інноваційного розвитку та трансферу технологій можна поділити на: самофінансування (використання власних коштів) та підтримка сторонніх осіб (залучення коштів з інших джерел) (рис. 1).Така структура цього механізму дозволяє мобілізувати всі наявні джерела фінансових ресурсів і спрямувати їх на створення умов для ефективної інноваційної діяльності та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств.

Рис. 1. Класифікація джерел фінансування інноваційної діяльності

Джерело: розроблено авторами.

Фінансова підтримка інноваційного розвитку та трансферу технологій може бути як прямою (фінансування власного капіталу, гарантії позики, знижені процентні ставки, субсидії, ваучери, гранти тощо), так і непрямою (податкові пільги для інноваційної діяльності).

Зважаючи на той факт, що інноваційна діяльність характеризується високим ступенем невизначеності й ризику, доцільно використовувати різноманітні джерела фінансування для досягнення їхньої ефективності та максимальної віддачі. У процесі формування фінансових активів та їх структури варто враховувати такі підходи [8]:

• консервативний (фінансування завдяки власному й довгостроковому позиковому капіталу, що забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства, однак призводить до зниження рентабельності власного капіталу);

• помірний (завдяки власному та довгостроковому позиковому капіталу фінансується постійна частина активів, а завдяки короткостроковому - змінна частина, що забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність власного капіталу);

• агресивний (фінансування завдяки власному й довгостроковому позиковому капіталу невеликої частки постійної частини, а решта - завдяки короткостроковому, що дозволяє забезпечити високу рентабельність власного капіталу).

Основними причинами, що знижують ефективність фінансування інноваційної діяльності в Україні та стримують інноваційний розвиток є:

• неврегульованість вітчизняного законодавства з євро- пейським;відсутність деяких понять інноваційної інфраструктури у вітчизняних нормативно-правових актах. Так, дія, передбачених статтями 21 та 22 Закону України «Про інноваційну діяльність», особливих умов оподаткування та митного регулювання інноваційної діяльності не знайшли своєї практичної реалізації через їх щорічне призупинення, а потім їх взагалі було вилучено із Закону, а можливість розгляду у пріоритетному порядку звернень наукових парків стосовно державного замовлення на поставку продукції, виконання робіт і надання послуг для забезпечення пріоритетних державних потреб, що передбачено статтею 18

Закону України «Про наукові парки», не була використана жодним науковим парком через відсутність механізму його реалізації [9].

• накопичені зовнішні та внутрішні дисбаланси економічного розвитку, зокрема обмежене та диспропорційне фінансування науки та інновацій, низькі витрати держави на НДДКР та розвиток інноваційної інфраструктури. Загальновідомо, що розмір таких витрат є індикатором потенціалу країни у виробництві майбутніх інновацій, навіть якщо інноваційна продукція не є високотехнологічною. На жаль, останні 20 років фінансові ресурси держави спрямовувались на підтримку наукових розробок та винаходів, які завчасно не пройшли належного патентно-кон'юнктурного дослідження, не було проведено технологічного аудиту но- воствореної продукції, і в результаті запатентовані винаходи виявлялись непридатними для впровадження на ринку. Окрім цього, в умовах економічних проблем, які виникли в результаті валютно-фінансової кризи 2008 року та подальшого розвитку подій в країні, завищені вимоги щодо бюджетного фінансування виявилися нереальними, тому пріоритет у використанні наявних ресурсів надавався поточним завданням, а не розвитку інноваційної інфраструктури, який міг би мати набагато більший та довгостроковий ефект. Через брак фінансування не було належним чином реалізовано державну цільову програму розвитку системи інформаційно- аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 439. Із державного бюджету не фінансувалась державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009 - 2013 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 року № 447, навіть попри те, що формування інноваційної інфраструктури було одним із завдань Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки.

Політична нестабільність регіональні політичні потрясіння та військові дії, що відбуваються зараз на сході країни, а також гібридна агресія сусідньої країни (Російської Федерації) також суттєво стримують вхід міжнародних інвесторів та їх капіталів на ринок України.

• складність вітчизняної податкової системи, що сприяє збереженню тіньової економіки, ерозії податкової бази та підсилює віру громадськості у існування суспільної корупції. У 2017 р.за результатами проведених Світовим банком досліджень публічних фінансів (PFR) було виявлено значну неефективність податкової адміністрації України: по-перше, кількість податків в Україні виявилась значно більшою, ніж у країнах, подібних за розмірами до України;по-друге, занадто великі витрати часу на заповнення декларації та подачу щорічної звітності, а саме: для вітчизняного підприємства спілкування з податковою в середньому займає 355 годин на рік, у той самий час як країни з високим рівнем доходу витрачають на цей процес не більше 163 години на рік (Doing Business 2017);по-третє, більше половини опитаних підприємств вважають, що вони повинні здійснювати неофіційні (тіньові) платежі у своїх відносинах з податковими органами, щоб пришвидшити та спростити процес.

• зависокі трансакційні витрати перешкоджають виходу українських виробників інновацій на світові ринки та змушують їх виїжджати за кордон у пошуку кращих можливостей і віддачі від своєї діяльності тощо.

Існуючі проблеми фінансування інноваційної діяльності призвели до того, що внутрішні інвестори не мають стимулів до інвестування у розвиток вітчизняної інноваційної діяльності, а іноземні інвестори не мають гарантій та захищеності своїх фінансових вкладень, тому також не заходять в Україну. Не задовольняє існуючі фінансові потреби інноваційного розвитку підприємств і бюджетне фінансування: частка витрат на НДДКР у ВВП постійно знижується, якщо у 2010 р. вона становила близько 0,75 %, то вже у 2017 р. ледь досягала 0,45 %. Саме тому для більшості вітчизняних суб'єктів господарювання головним джерелом фінансування інновацій є власні фінансові ресурси.

Відзначимо, що через всі вищезгадані причин попередня державна політика в сфері інновацій виявилася неспроможною створити умови для розвитку цієї сфери, а сучасний стан інноваційної діяльності є наслідком відсутності стратегічного бачення переведення України на інноваційний шлях розвитку, формування національної інноваційної системи, яка забезпечувала б його реалізацію і підвищувала розвиток інноваційної культури в державі.

Таким чином, першочерговим завданням держави, є розробка ефективного механізму активізації інноваційної діяльності, створення сприятливого інноваційного простору та умов для фінансування інноваційних рішень. Підвищення ефективності фінансування інновацій можливе за рахунок реалізації низки рішень. Перш за все, нововведення повинні стати ключовим елементом загальної стратегії соціального та економічного розвитку держави, що передбачає розробку та впровадження комплексної державної політики, спрямованої, в тому числі, і на розвиток нововведень. З попереднього логічним є забезпечення ефективного правового супроводу інноваційної діяльності підприємств, створення інституцій, запровадження дієвого механізму пільгового оподаткування інноваційної діяльності, що зробить інноваційну діяльність привабливою для інвесторів. Крім того, необхідною є розробка комплексу заходів щодо захисту національного ринку та забезпечення рівних умов конкурентної боротьби на внутрішньому ринку для всіх учасників, стимулювання його розвитку та активізації інноваційності. Такий вектор державної підтримки призведе до послідовного збільшення сукупного попиту та стимулюватиме підвищення використання складних та наукоємних продуктів в особистому та виробничому споживанні. Ще одним пріоритетом загальної державної стратегії розвитку та підтримки інноваційної діяльності повинно стати забезпечення передумов для стимулювання взаємодії та інтеграції малих, середніх та великих підприємств, підвищення зацікавленості великих компаній у реалізації загальнодержавних інноваційних проектів, розвитку венчурного бізнесу. Отже, необхідно сформувати тісні зв'язки виробництва, фінансів, науки, освіти з метою сприяння випереджувальному розвиткові науково-технологічної сфери та збільшення її фінансування. Одним із важливих джерел фінансування інноваційної діяльності є кредитування. Таким чином, зменшення вартості кредитних ресурсів (пільгове кредитування) також збільшить фінансові потоки в інноваційну сферу.Створення умов для виходу продукції українських підприємств на зовнішні ринки теж заохочуватиме підприємства до інноваційної діяльності. Основою майбутнього постіндустріального розвитку суспільства на засадах сталого розвитку є підтримка розвитку людського капіталу, що має стати ключовою позицією, включеною в систему державної підтримки та активізації інноваційної діяльності.

Серед сприятливих чинників для впровадження нововведень можна зазначити наступні: сформований рівень суспільної свідомості керівників підприємств і персоналу щодо оцінки економічних, соціальних, технологічних змін у зовнішньому середовищі;орієнтація керівників на досягнення довгострокових переваг, наявність чітких стратегічних цілей інноваційного розвитку;наявність ефективної логістичної та маркетингової мереж, що здатні оцінювати ринкові тен- денції;безперервний пошук нових ринкових пропозицій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності можливе лише шляхом тісної співпраці держави та інших зацікавлених осіб. Державна інноваційна політика має фокусуватися на напрямках, які відповідають «вузьким місцям» інноваційного процесу в Україні, враховуючи інтереси всіх зацікавлених сторін. Саме тому особливо важливою є співпраця між усіма учасниками інноваційного процесу, які беруть участь у процесі стимулювання інновацій та на всіх етапах створення і виведення інноваційного продукту на ринок.

Список літератури

економіка інноваційний ринок

1. Лазарева Є., Дослідження закономірностей інноваційних перетворень у регіональній економіці / Є. Лазарева / / Економіст. - 2009. - №9. -С.35 - 37.

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

3. Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін.;НАН України. -К., 2015. - 336 с.

4. Левицька С. А., Полюхович М. Д. Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні. Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Економіка», випуск 4(32), березень, 2017 р. -с.55 - 58.

5. Позиція України в рейтингу країн світу за індексом глобальної конкурентоспроможності 2017-2018 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://edclub.com.ua/analityka/ pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom- 1оЬа1поуі-копкигеп1озрготогЬпозП-2.

6. Про наукову та науково-технічну діяльність: Закон України від 26.11.2015 № 848-УІІІ зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/848-19.

7. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 №40-ІУ (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

17 кращих краудфандингових платформ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://sbiz.club/9705/ pidbirka-17-krashhyh-kraudfandyngovyh-platform.

8. Про наукові парки: Закон України від 25.06.2009 № 1563- VI (зі змінами і доповненнями)[Електронний ресурс].- Ре- жимдоступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1563-17.

9. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: Монографія / Амоша О.І., Антонюк В.П., Землянкін А.І., Новікова О.Ф., Поручник А.М.;НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2010,- 328 с.

10. Жилінська О. І. Розвиток інституту патентування в моделі «відкритих інновацій» / О. І. Жилінська // Бізнес Ін- форм. - 2016. - № 12. - С. 12-23. - Режим доступу: ЬПр:// nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2016_12_3.

11. Ілляшенко С., Рудь М. Маркетингові інновації в інноваційній діяльності підприємств. - //Ефективна економіка. -2017. -№6. - С. 42 -46.

12. Сенів Б. Г. Шляхи удосконалення оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства/ Б. Г. Сенів //Інноваційна економіка. - 2013. - №7. -С.67 - 72.

13. Duijn Van. The Long Wave in Economic Life / Van Duijn // Be economist 125, N4: 1977 - P. 544 - 576.

14. Дорогунцов C.I. Інвестування та інноваційна діяльність як основа ефективного відтворення економіки України / С.І. Дорогунцов // Проблеми науки. -2003. - №10. - С. 16-20.

15. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов/ Майкл Е. Портер;Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2005,- 454 с.

16. Б. Санто. Инновация как средство экономического развития // Инновация как средство экономического развития / Б. Санто . - Москва : Прогресс, 1990 . - 295 с.

References

1. Lazareva Y. (2009). Investigation of the laws of innovative transformations in the regional economy. Economist, No. 9, pp. 35 - 37.

2. State Statistics Service of Ukraine. http://www.ukrstat. gov.ua.

3. Innovative Ukraine 2020: National Report (2015). NANU, Kyiv, 336 p.

4. Levytska S.A., Polukhovych M.D. (2017). Sources of financing of innovation activity in Ukraine. Scientific notes of the National University of Ostroh Academy, series “Economics”, Vol. 4 (32), pp. 55 - 58.

5. The position of Ukraine in the world ranking according to the Global Competitiveness Index 2017-2018. http://edclub. com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu- za-indeksom-lobalnoyi-konkurentospromozhnosti-2.

6. Verkhovna Rada of Ukraine (2015). Law of Ukraine on Scientific and Technical Activity, Resolution No. 848-VIII of 26 November 2015. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19.

7. Verkhovna Rada of Ukraine (2002). Law of Ukraine on Innovative Activity, Resolution No. 40-IV of 4July 2002. http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

8. 17 best crowdfunding platforms, https://sbiz.club/9705/ pidbirka-17-krashhyh-kraudfandyngovyh-platform.

9. Verkhovna Rada of Ukraine (2009). Law of Ukraine on Scientific Parks, Resolution No. 1563-VI of 25June 2009. http:// zakon.rada.gov.ua/laws/main/1563-17.

10. Amosha O., Antonyuk V., Zemlyankin A., Novikova O., Poruchnik A. (2010). Activation of innovation activity: organizational and legal and socio-economic support: Monograph, National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of Economics of Industrial Design, Donetsk.

11. Zhilinska O. (2016). Development of the Patent Institute in the model of „open innovation“. Business Inform, No. 12, pp. 12 - 23.

12. Illyashenko S., Rud M. (2017). Marketing innovations in the innovation activity of enterprises. Effective economy, No. 6, pp. 42 - 46.

13. Seniv B.G. (2013). Ways to Improve the Estimation of the Efficiency of Innovation Activity of the Enterprise. Innovative Economics, No. 7, pp. 67 - 72.

14. Duijn Van (1977). The Long Wave in Economic Life. Be economist, No. 4, pp. 544 - 576.

15. Doroguntsov S. 2003. Investment and Innovation as a Basis for Effective Reproduction of the Ukrainian Economy. Problems of science, No. 10, pp. 16 -20.

16. Michael E. Porter (2005). Competitive Strategy: An Analysis of Industries and Competitions. Alpina Business Busks, Moscow.

17. Santo B. (1990). Innovation as a means of economic development. Progress,Moscow.

Размещено на Allbest.ru