Перспективи розвитку аграрного сектора економіки у ринковому середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи розвитку аграрного сектора економіки у ринковому середовищі

К. Церуш, здобувач вищої освіти обліково-фінансового факультету, Миколаївський національний аграрний університет

У статті розглянуто нинішній стан та перспективи розвитку аграрного сектору України, розглянуто провідні результати діяльності, проаналізовано ряд негативних тенденцій, які суперечать ефективній діяльності аграрних підприємств. Обґрунтовано позиції щодо перспективних напрямів розвитку аграрного сектору.

Ключові слова: аграрний сектор, розвиток аграрного сектору, аналіз фінансових результатів, основні ринки збуту, експортно-імпортний потенціал, сировинна база, середня орендна плата.

K. Cerusz. PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF THE AGRARIAN ECONOMY SECTOR IN THE MARKET ENVIRONMENT.

The modern state and prospects of development agrarian to the sector of Ukraine are considered in the article, the basic results of activity are considered, the row of negative tendencies that prevent to effective activity of agrarian .Positions are reasonable in relation to perspective directions of development of market agroindustrialness, namely.

Key words: agrarian sector, development agrarian to the sector, analysis of financial results, basic markets of sale, export-import potential, raw material base, average rents.

Постановка проблеми

аграрний сектор економічний

Соціально-економічна значимість розвитку аграрного сектора, його кожної галузі, що спроможні забезпечити виробництво якісної продукції широкого асортименту, турбує все населення країни та держави в цілому.

Актуалізація та пріоритетність інституційного розвитку аграрного сектору економіки в сучасних умовах визначається розвитком попередньої економічної формації. Звідси суб'єкти економічної діяльності, що утворилися внаслідок існування інституційної матриці минулого періоду, воліють зберегти сформовану існуючу інституціональну структуру, створюючи серйозні перешкоди інституціональному розвитку [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженню питань щодо визначення найбільш економічно прибуткових напрямів сільськогосподарського виробництва присвячені праці багатьох учених, таких як: Н. П. Дуброва [2], В. І. Кравець [3], О. В. Собкевич [4], В. М. Русан [5], А. Д. Юрченко [6], О. В. Ковальова [7], Ю. О. Ярмоленко [8], Н. М. Коробова [9] та ін. Незважаючи на чималу кількість наукових робіт, присвячених визначенню ефективності використання аграрного потенціалу держави, та їх вагому практичну цінність, обрана сфера дослідження залишається актуальною, оскільки статистичні показники щорічно оновлюються, відповідно, питання потрібно досліджувати в динаміці.

Метою статті є знаходження пріоритетного напряму розвитку сільського господарства за допомогою аналізу експортно-імпортних оцінок, продуктивності праці та випуску валової продукції за досліджуваний період.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аграрний сектор економіки країни - це цілісний комплекс, який тісно пов'язаний з природними умовами, ресурсами, технічними можливостями та кваліфікованими спеціалістами.

Актуальність питання забезпеченості підприємства, його стабільності та фінансової стійкості є очевидним для будь-якої соціально-економічної системи. Розвинуті чи трансформаційні національні господарства завжди вирішують дилему ефективного використання ресурсів, адже забезпеченість виконує роль дієвого стимулятора економічного розвитку [10]. У національній економіці сільське господарство продовжує займати винятково важливе місце, тому визначає соціально-економічну ситуацію та продовольчу забезпеченість держави. Аграрний сектор економіки України із великим потенціалом виробництва, що значно перевищує потреби внутрішнього ринку, може сприяти розвитку національної економіки та її ефективній інтеграції у світовий економічний простір, а отже, зростанню доходів задіяного в аграрній економіці сільського населення, кількість якого становить понад третину всього населення країни, а також забезпечити мультиплікативний ефект розвитку інших галузей національної економіки [ 11]. Варто відзначити, що аграрний сектор має певні особливості, які залежать передусім від попиту та пропозиції на продукти харчування і рівня оборотного капіталу. Саме через це сільське господарство знаходиться в нерівних умовах господарювання відносно інших галузей господарювання. Така ситуація призводить до більшої збитковості аграрних підприємств як наслідок постійного підвищення цін на продукцію сільського господарства [12].

«Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року» визначає мету, стратегічні цілі, принципи розвитку аграрного сектору, орієнтири й пріоритетні напрями та розроблена у відповідності з Конституцією України та з урахуванням положень законів України «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про основні засади державної аграрної політики України на період до 2015 року» [13], «Про захист конституційних прав громадян на землю», «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини».

Прийняття Земельного кодексу України в 2001 р. стало однією з найбільш значущих подій з точки зору інституціональних перетворень. Були

визначені основні інституційно-економічні рамки у відносинах власності й аграрного підприємництва, формуються інститути землекористування на засадах оренди і суборенди. Створюються передумови для формування ринку землі та ринку землекористування (хоч на певний період купівля -продаж землі обмежена). Змінюються інститути рентних відносин. Становлення різних форм і субформ власності є основою для формування різних типів аграрного підприємництва та створення конкурентного середовища в аграрній галузі. Специфіка аграрних перетворень в нашій країні полягає і в тому, що в перехідний період на основі приватної власності на земельні та майнові паї можна формувати й нові господарські структури, створювати нові виробничі відносини на основі колективних форм організації виробництва. Законодавча база для цього є. Законом України «Про підприємства в Україні» передбачено створення індивідуальних, сімейних, приватних, колективних, державних, спільних і орендних підприємств [14].

Україна володіє третиною найбагатших у світі чорноземів, з яких 54% площ земель мають збагачений шар гумусу, що дозволяє зайняти провідне місце серед країн сусідів щодо частки високоякісних родючих ґрунтів. Станом на кінець 2015 р. земельний фонд України складав 60,4 млн га, основу якого становили земельні ресурси сільськогосподарських угідь, питома вага яких становить 68,8%. До сільськогосподарських угідь належить рілля (53,9%), сіножаті (4,0%), пасовища (9,0%), багаторічні насадження (1,5%), перелоги (0,4%) (табл. 1) [15].

Таблиця 1 Земельний фонд України у 2015-2016 рр.

Джерело: побудовано з використанням даних Державної служби статистики України

Аналізуючи офіційні дані, перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк, вважає, що в частині приватних земель зростання вартості оренди гальмують наявність локальних монополій орендарів, відсутність вільного ринку землі та дієвих об'єднань їх власників, більшість з яких є громадянами похилого віку.

Якісно новий період інтеграції інституціонального середовища в аграрному секторі економіки в міжнародний простір є надзвичайно важливим для розвитку інституціонального середовища. 1 січня 2016 р. Європейський Союз і Україна розпочали застосування положень поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі. Це є значним кроком для розвитку аграрної сфери, таким чином, почали відкриватися перспективи подальшого освоєння ринку країн ЄС вітчизняними компаніями, поліпшення рівня якості, характеристик екологічності та безпечності української продукції аграрної галузі, вдосконалення стану продовольчої безпеки держави.

Конкурентоспроможність української продукції у січні - серпні 2018 р., забезпечила прискорене зростання експорту та, як результат, покращення сальдо торгівлі, основою якої є олія соняшникова та кукурудза, які разом забезпечили профіцит 4868,0 млн дол. США. Негативне сальдо сформували в основному насіння соняшнику, риба морожена та тютюнова сировина (разом - мінус 557,2 млн дол. США) (рис. 1) [16].

Рисунок 1 -- Товарна структура сальдо зовнішньої торгівлі АПК у січні - серпні 2018 року, млн дол. США

Джерело: Офіційний сайт Державної служби статистики України

У січні - серпні 2018 р., експорт продукції аграрного сектору становить 11,5 млрд дол. США, що на 0,6% більше ніж у 2017 р., а імпорт - 3,47 млрд дол. США, що на 23,3% більше. У січні - серпні 2018 р. сальдо торгівлі позитивне та становить 8,07 млрд дол. США, що на 6,8% менше, ніж у 2017 р. (рис. 2) [16].

Рисунок 2 -- Зовнішня торгівля агропродовольчою продукцією України, млрд дол. США

Джерело: побудовано з використанням даних Державної служби статистики України

У січні - серпні 2018 р. частка товарів АПК в українському експорті усіх товарів становила 37,3% (у січні - серпні 2017 р. даний показник становив 41,7%) [16].

За Індексом глобальної конкурентоспроможності Україна займає 81 місце із 137 країн у 2017-2018 рр. У звітному році погіршилась здатність до впровадження інноваційних технологій, якість науково-дослідних інститутів, збільшились витрати компаній на дослідження і розробки та погіршився стан матеріально-технічного забезпечення галузі (табл. 3) [17].

Таблиця 3 Позиція України за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2017-2018 рр.

За даними аналітичного дослідження експертів Центру підтримки експорту при УСПП, експорт готових харчових продуктів українських виробників за 10 місяців 2017 р. зріс на 22% відносно показника аналогічного періоду минулого року і склав майже 2,3 млрд дол. США [18].

Ми погоджуємось з думкою голови Ради Національного банку Богданом Данилишином, що аграрний сектор та розвиток транспортно-логістичної інфраструктури можуть стати додатковими драйверами економічного зростання нашої країни. Йдеться, по-перше, про нарощування потужностей переробної промисловості, що забезпечить збільшення експорту продукції з високою доданою вартістю. По-друге, - про стимулювання зростання таких суміжних галузей як сільськогосподарське машинобудування й логістика. На думку експертів, подальше збільшення експорту готових продуктів харчування можливе за умови ефективного діалогу з іноземними рітейлерами для продажу українських продуктів в європейських супермаркетах.

Аналізуючи приклади країн, які мали найбільш стрімкий соціально - економічний розвиток за останні 30 років, бачимо, що до них належать 3 країни, члени «Великої двадцятки». Це Китай, США та Індія. Лише ці три країни спромоглися подвоювати свій ВВП кожне десятиріччя протягом останніх 30 років, зберігаючи стабільність суспільних і культурних систем.

За результатами проведеного SWOT-аналізу з використанням експортних оцінок, виявлено, що аграрний сектор має більше сильних сторін та можливостей, аніж слабких та загроз. Серед сильних сторін слід відмітити природно-кліматичні та експортно-імпортний потенціал при достатньому впровадженню інноваційних технологій та забезпечення умов розширеного відтворення шляхом використання матеріально-технічного забезпечення (табл. 4). До слабких сторін відносять впровадження інформаційно -технічні досягнення, високий рівень недовіри суб'єктів до органів державної влади та недостатнє фінансове забезпечення розвитку аграрного сектора. Щодо можливостей, то впровадження інноваційних технологій та забезпечення умов розширеного відтворення шляхом використання матеріально-технічного забезпечення є цілком реальним; впровадження окремих державних програм для підтримки с.-г. підприємств та збільшення об'ємів виробництва с.-г. продукції за рахунок ефекту масштабу також відноситься до даної категорії. До загроз, які спостерігаються протягом тривалого часу відносять політичну нестабільність, корумповані зв'язки та низький рівень якості продукції.

Таблиця 4 Swot-Аналіз можливості аграрного сектора бути драйвером економіки

Джерело: авторська розробка на основі оцінки експертів експортно-імпортних відносин

Для підвищення обсягів та ефективності фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства необхідно:

- сформувати систему фінансово-кредитного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, розширити її інфраструктурні складові;

- відновити дію державних програм підтримки кредитування сільськогосподарських виробників;

- удосконалити систему мікрокредитування, передусім - для малого бізнесу;

- розширити систему страхового захисту кредитного забезпечення.

В умовах складної економічної та воєнно-політичної ситуації вірогідним є подальше скорочення бюджетного фінансування розвитку агропромислового виробництва, що не матиме катастрофічних наслідків, зважаючи на вибірковість такої форми підтримки та низькі її обсяги у попередні роки. Найбільше вплинуть на розвиток агропромислового виробництва заходи цінового регулювання та кредитної підтримки (у межах форвардних закупівель і надання кредитної субсидії).

Одним із напрямів покращення умов функціонування вітчизняного аграрного бізнесу є забезпечення прозорості та сприятливості регуляторної політики держави. Зокрема, це стосується: скорочення кількості дозвільних процедур, кількості та видів ліцензованої діяльності, технічного регулювання, формування ринку корпоративних прав в аграрному секторі економіки, заборони непередбачених законами адміністративних втручань у ведення підприємницької діяльності, розвитку механізмів її саморегулювання, спрощення процедур державного контролю, законодавчого врегулювання діяльності сімейних ферм тощо.

Експертами передбачено, що майбутньому в розрізі галузей економіки України найбільший внесок у загальне зростання економіки як у 2020 р. - 19%, так і 2030 р. - 24% буде здійснювати аграрний сектор. На другому місці військово-промисловий комплекс - 5% у 2020 р. та 17% - 2030 р. Найменший вклад у загальне зростання економіки від біомедичної інженерії, клітинної медицини - 2% у 2020 р. та 7% - 2030 р., туризму - 2% у 2020 р. та 5% - 2030 р. (рис. 2). Через можливість інституційних перетворень неможливо дати чітку картину майбутнього. Але, на нашу думку, за песимістичним фіналом прогнозу обсяги виробництва зростуть на 2,4%, а за оптимістичним складуть 262 млн грн та зростуть на 5,6% порівняно з 2017 р. Проте темпи зростання надалі залишаться повільними.

Крім цього, прогнозується загострення конкуренції на міжнародних ринках сільськогосподарської продукції. В найближчі 5-10 років світовий обсяг виробництва аграрної продукції прогнозовано збільшиться, зокрема, що експортується з України, переважно зерна на 355-365 млн т та олійних культур -- на 100-105 млн т [19]. Тому вітчизняним експортерам буде складніше утримувати свої позиції на світових ринках.

Рисунок 2 -- Дельфі-аналіз соціально-економічної системи України 2016-2030 рр.

Джерело: побудовано автором з використанням даних та перспективи подальших досліджень

Висновки

Нинішній етап розвитку сільського господарства України супроводжується загостренням низки соціально-економічних проблем. Проте навіть за несприятливих умов аграрний сектор продовжує демонструвати прийнятні темпи розвитку, що є, в першу чергу, результатом проведених земельної та аграрної реформ. Поряд з цим, нові виклики вимагають своєчасної реакції держави, аграрної науки і практики. Від того, наскільки оперативно й ефективно вітчизняний аграрний сектор адаптується до нових умов господарювання, залежать його подальші перспективи зайняти гідне місце серед провідних виробників агро-продовольчої продукції в світі. Ми погоджується із думками експертів та вважаємо, що аграрний сектор цілком має перспективу бути драйвером економіки, забезпечувати високий рівень припливу валюти в країну, однак недостатнє фінансове забезпечення розвитку аграрного сектора, невисокий рівень застосування інноваційних технологій та матеріально-технічного забезпечення галузі стримують виробництво та реалізацію готової продукції, що в свою чергу дало б змогу розширити масштаби географії експорту.

Список використаних джерел

1. «Результати і проблеми реформування сільського господарства України» / Ю. О. Лупенко, П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк, М. М. Федоров. Економіка АПК. 2014. № 7. С. 26-38.

2. Дуброва Н. П. «Зміцнення фінансової стійкості підприємства шляхом підвищення прибутковості». Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2017. № 2 (2).

3. Кравець В. І. «Фінансова політика як складова державного регулювання економіки». Бізнес Інформ, 2017. № 12.

4. Собкевич О. В «Загрози інноваційній безпеці у промисловості та механізми їх подолання». Стратегічні пріоритети. 2016. № 3.

5. Русан В. М. «Стан та напрями підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в Україні». Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2017. № 1.

6. Юрченко А. Д. «Державне регулювання аграрної сфери США». Економіка АПК. 2016. № 1.

7. Ковальова О. В. «Роль і значення структурної політики у функціонуванні системи регулювання економіки». Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2018. № 1.

8. «Економіка підприємства: сучасні проблеми теорії та практики»: Матеріали шостої міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 вересня 2017 р. Одеса, Атлант. 2017.

9. Коробова Н. М. «Перспективи розвитку державної підтримки сільського господарства України». Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. 2015. Вип. 222.

10. Андрійчук В. Г. «Економіка аграрного підприємства» :[навч.-метод.

посібник для самост. вивч. дисц.]. КНЕУ. 2000. 356 с.

11. «Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року». URL: http://www.minagro.gov.ua/node/7644.

12. Горьовий В. П. «Розвиток і сучасний стан функціонування фермерських господарств регіону». Економіка України. 2007. № 12.

13. ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2982-15.

14. ЗУ«ПропідприємствавУкраїні».URL:

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/887-12/ed19930115.

15. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. URL: https://land.gov.ua/.

16. Зовнішньоторговельний обіг продукції АПК / І. М. Демчак, О. О. Митченок, Г. В. Трофімова та ін. НДІ«Украгропромпродуктивність». 2019. 50 с.

17. Центр підтримки експорту. УСІ 111, URL: https://uspp.ua/.

18. Пугачов М. І. Аграрний сектор економіки України в умовах інституційних змін. Економіка АПК. 2017. № 5. С. 12-18.

19. Державна служба статистики України. URL: http:/ /www.ukrstat.gov.ua/.

20. Месель-Веселяк В. Я. Стратегічні напрями розвитку аграрного сектору економіки України. Економіка АПК. 2016. № 6. С. 37-49.

21. Бурковська А. В. Інвестування аграрного сектора економіки України. Вісник аграрної науки Причорномор'я. 2014. Вип. 4 (81). С. 41-46.

Размещено на Allbest.ru