Цифрова грамотність людського капіталу бізнес-структур

Розвиток цифрових навичок стає однією з найважливіших умов для розвитку цифрового ринку будь-якої країни, оскільки прямо або опосередковано пов'язаний з усіма сферами функціонування суспільства та економіки.

Саме тому в «Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки» передбачено здійснення заходів щодо впровадження відповідних стимулів для цифровізації економіки, суспільної та соціальної сфер, усвідомлення наявних викликів та інструментів розвитку цифрових інфраструктур, набуття громадянами цифрових компетенцій.

Проте, на сьогодні в Україні не існує бачення та жодної державної ініціативи, програми, стратегічного документа, спрямованих на створення комплексної національної системи розвитку цифрової грамотності. На державному рівні відсутні інструменти моніторингу та оцінки цифрових компетенцій [1]. Відсутні також комплексні методології для проведення необхідних досліджень ситуації у сфері розвитку цифрових навичок і компетенцій, що унеможливлює розробку методології вимірювання та впровадження незалежної сертифікації рівня цифрових навичок відповідно до потреб ринку праці. Методика збирання статистичних даних державними органами статистики є не дуже досконалою для проведення належного аналізу ситуації у сфері розвитку цифрових навичок і компетенцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню розвитку цифрових компетенцій присвячені праці В. С. Куйбіди, О. М. Петроє, Л. І. Федулова, Г. О. Андрощука [1]. Вчені ініціюють вирішення проблеми розробки методології оцінки рівня цифрової грамотності суспільства. Проблемамам та перспективам гармонізації цифрового ринку України з ринками ЄС та країн СхП присвячені праці таких вчених: В. Ночвай, М. Корявець, І. Кульчицький, Л. Олексюк, О. Приходько, К. Гороховський, В. Грига [2]. Вони також розглядають питання гармонізації цифрових навиків. Проте, проблемам та перспективам розвитку цифрової грамотності людського капіталу бізнес- структур не приділено достатньої уваги.

Мета і завдання статті

Метою даної статті є розкрити зміст та особливості впровадження концепції цифрових компетентностей, визначити перспективи і переваги формування компетентісного підходу в умовах інформаційного суспільства. Провести аналіз «рамки цифрової компетентності» та розробити рамки цифрових компетенцій для людського капіталу бізнес-структур.

Викладення основного матеріалу. Врахування вимог часу в напрямку розширеного розуміння та використання інформаційних технологій у повсякденному та професійному житті, у бізнес - процесах та державному управління є основою до поступального розвитку в кінцевому підсумку національної економіки.

Міжнародна комісія Ради Європи у своїх документах розглядає поняття компетентності як загальні, або ключові, вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, крос-навчальні вміння або навички, ключові уявлення, опори або опорні знання [1].

«Цифрова» компетентність (або «Цифрова» грамотність) визнана ЄС однією з 8 ключових компетенцій для повноцінного життя та професійної діяльності. У 2017 році ЄС представив оновлений фреймворк Digital Competence (DigComp 2.1) [4], що складається з основних 5 вимірів цифрових компетенцій, 8 рівнів (блоків) розвитку цифрових компетенцій (усього 21 компетенції, що до них входить (табл. 1).

* Джерело: адаптовано автором на основі [4]

Цифрові компетенції та їх складові:

1. Інформаційна грамотність та грамотність щодо роботи з даними: 1.1. Вміння шукати, фільтрувати дані, інформацію та цифровий контент; 1.2. Вміння оцінювати дані, інформацію та цифровий контент; 1.3. Вміння використовувати та управляти даними, інформацією та цифровим контентом.

2. Комунікація та взаємодія: 2.1 Вміння спілкуватися через використання цифрових технологій;

2.2 Вміння ділитися інформацією завдяки використанню цифрових технологій; 2.3 Вміння контактувати із суспільством, користуватися державними та приватними послугами завдяки використанню цифрових технологій; 2.4 Вміння взаємодіяти завдяки використанню цифрових технологій; 2.5 Знання «нетикету», тобто володіння правилами поведінки та етикету в цифровому середовищу; 2.6 Управління цифровою ідентичністю, тобто вміння створювати та управляти аккаунтами.

3. Цифровий контент: 3.1 Створення цифрового контенту; 3.2 Вміння змінювати, покращувати, використовувати цифровий контент задля створення нового контенту; 3.3 Обізнаність щодо авторських прав та політики ліцензування відносно даних, інформації та цифрового контенту; 3.4 Програмування, тобто вміння писати програмний код.

4. Безпека: 4.1 Вміння захистити пристрої та контент, знання заходів безпеки, розуміння ризиків та загроз; 4.2 Захист персональних даних та приватності; 4.3 Охорона здоров'я, тобто знання та навички для збереження свого здоров'я та інших з точки зору як екології використання цифрових технологій, так і ризиків, загроз безпеці громадян; 4.4 Захист навколишнього середовища, тобто розуміння впливу цифрових технологій на екологію, навколишнє середовище, з точки зору їх утилізації, а також їх використання, що може нанести шкоду, наприклад, об'єктам критичної інфраструктури і т. д.

5. Вирішення проблем: 5.1 Вміння вирішувати технічні проблеми, що виникають із комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, мережами і т. д.; 5.2 Вміння визначати потреби та знаходити відповідні технічні рішення, або кастимізувати цифрові технології до власних потреб;

5.3 Креативне користування, або вміння завдяки цифровим технологіям створювати знання, процеси та продукти, індивідуально або колективно, з метою вирішення повсякденних життєвих та професійних проблем і т. д.; 5.4 Вміння самостійно визначати потребу в отриманні додаткових нових цифрових навичок [4].

Варто розрізняти поняття цифрової грамотності (компетентостей) від умінь та навиків. Компетентність - це більш ширше поняття, ніж просто знання та уміння. Саме тому передбачає здатність задовольняти складні задачі та вимоги, залучаючи та мобілізуючи психосоціальні ресурси (включаючи вміння та навички) у певному контексті. Поєднання hard та soft skills (професійних та особистісних навичок та умінь).

Підвищення рівня цифрових компетентностей для використання потенціалу інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ) є ключовим пріоритетом стратегії Європи 2020 року [7].

Її основна ініціатива «Цифрова програма для Європи» спрямована на досягнення цієї мети. Низький рівень цифрової грамотності та навичок вважається недопустимим для громадян цифрового суспільства та цифрової економіки загалом. Вона також стримує мультиплікативний ефект, який характерний для застосування інформаційно-комунікаційних технологій.

Великий потенціал ІКТ може бути використаний за допомогою добре функціонуючого доброчесного циклу діяльності. Привабливий контент та послуги повинні бути доступними в оперативному та безмежному інтернет-середовищі. Це стимулює попит на більш високу швидкість і пропускну спроможність, що, в свою чергу, створює справу бізнесу для інвестицій у швидші мережі. В свою чергу розгортання та запуск більш швидких мереж відкриває шлях до інноваційних сервісів, що використовують більш високі швидкості. Цей процес проілюстровано на зовнішньому кільці з рис. 1 [5].

Важливим документом, відповідно до якого вибудувана системи освіти Європи стала Стратегічна рамка «Освіта і підготовка 2020» («Education and Training 2020») (ET2020) [9]. У ній визначено спільні стратегічні цілі країн Європейського Союзу в сфері підвищення рівня ефективності освіти та навчання.

Рис. 1. Цикл цифрової економіки Джерело: структуровано автором на основі [5]

Шість пріоритетів на період 2016-2020 роки [5-7]:

- відповідні та якісні навички та компетенції щодо працевлаштування, інновацій, активної громадянської позиції та добробуту (наприклад, творчість, почуття ініціативи та критичне мислення);

- інклюзивна освіта. Рівність, недискримінація та сприяння громадянським компетенціям;

- відкрита та інноваційна освіта та навчання, включаючи повне охоплення цифрової епохи;

- сильна підтримка освітян;

- прозорість та визнання навичок та кваліфікацій для сприяння навчанню та мобільності робочої сили (наприклад, за допомогою Європейської контрольної системи якості);

- стійкі інвестиції (включаючи вивчення потенціалу інвестиційного плану в Європі), ефективність та ефективність систем освіти та навчання.

Згідно практики ЄС «Key competences for lifelong learning» визначено вісім ключових компетенцій: 1) спілкування рідною мовою; 2) спілкування іноземними мовами; 3) математична компетентність та основні компетентності в галузі науки та техніки; 4) цифрова компетентність; 5) уміння вчитися; 6) соціальні та громадянські компетенції; 7) почуття ініціативи та підприємливості;

8) культурна обізнаність та вираження [8].

В масштабах держави покращення формування цифрових компетентностей (цифрової грамотності) у всіх сферах функціонування є джерелом підвищення рівня конкурентоспроможності країни, адже доступ до інформації, цифрова взаємодія та інтенсивність використання та вдосконалення інформаційно-комунікаційних технологій є базовими елементами практично усіх глобальних індексів конкурентоспроможності. У трактуванні експертів ЮНЕСКО поняття компетентності ідентифікується як поєднання знань, умінь, цінностей та ставлень, застосовних у повсякденному житті.

За аналогією з IQ або EQ, які використовуються для вимірювання рівня загального та емоційного інтелекту, навички щодо «цифрових» технологій - це DQ (Digital Quotient), тобто «цифровий» інтелект.

DQ містить 3 рівні:

- «цифрове» громадянство, тобто використання цифрових технологій у повсякденному житті, для взаємодії один з одним, спілкування, перегляду цифрового контенту і т. д;

- «цифрова» творчість, тобто використання цифрових технологій для створення контенту, медіа, застосувань тощо;

- «цифрове підприємництво», тобто використання цифрових технологій для бізнесу, професійної діяльності і т. ін.

Визначення цифрової грамотності (компетенцій) людського капіталу бізнес-структур є надзвичайно комплексне і пояснюється сукупністю детермінант якостей процесів та властивостей, якими вони повинні характеризуватися (табл. 2).

Таблиця 2

Рамки цифрових компетенцій які відображають рівень цифрової грамотності людського капіталу в бізнес-організації