Еколого-економічна складова в державному управлінні потенціалом регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-економічна складова в державному управлінні потенціалом регіонів

Горбик В.М.

Національна академія державного управління при Президентові України

У статті проаналізовано еколого -економічну складову як передумову сталого розвитку регіонів та країни в цілому, що є одним із найбільших резонансних питань програм міжнародних екологічних форумів, складовою економічної політики регіональних утворень. У зв'язку зі збільшенням населення планети, загостренням продовольчої кризи досягнення цілей природно економічного розвитку є необхідною передумовою збереження стабільності у глобальному просторі. Наростання тенденцій регіоналізації економічних відносин потребує розширення спектра інструментів держав ного управління, які б заклали інституціональні передумови трансформації регіональних господарств у напрямі досягнення визначених індикаторів сталого розвитку регіонів. екологічний форум регіональна політика

Еколого -економічна ситуація в Україні має свої територіальні відмінності як за характером і гостротою проблем, так і можливостями їх практичного вирішення. Звідси випливає об'єктивна необхідність регіональної диференціації державних управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і поліпшення еколого -економічній ситуації. Значні труднощі пов'язані із забезпеченням збалансованого розвитку транскордонних регіонів, які в умовах посилення інтеграційних процесів найбільш уразливі до надмірної експансії суб'єктів транснаціонального бізнесу і необґрунтованого імпорту інститутів ринкової економіки.

Сформульовано базові положення теорії еколого -економічної складової в державному управлін - ні природно -економічним потенціалом регіонів. Визначено методичні підходи до визначення рівня еколого -економічної безпеки регіонів, напрями розвитку механізму державного управління приро - доохоронною діяльністю на регіональному рівні. Розроблено прикладний інструментарій здійснен - ня державного управління еколого економічним розвитком регіонів.

Ключові слова: механізм державного управління; регіон; розвиток; природно -економічний потенціал; екологічна експертиза; лісове господарство

Ecological and economic component in the state management of the potential of the regions

Horbyk V. M. National academy of public administration, office of the President of Ukraine

The article considers the ecological and economic component as a prerequisite for the sustainable development of regions and the country as a whole, which is one of the most resonant issues of the programs of international environmental forums, an integral part of the economic policy of regional entities. Due to the increase in the population of the planet, the aggravation of the food crisis, the achievement of the goals of natural and economic development is a prerequisite for maintaining stability in the global space. The growth of the tendencies of regionalization of economic relations requires an expansion of the spectrum of state governance instruments that would lay the institutional preconditions for the transformation of regional economies towards the achievement of identified indicators of sustainable development of regions.

The ecological and economic situation in Ukraine has its territorial differences both in terms of the nature and severity of the problems, and the possibilities of their practical solution. This implies the objective need for regional differentiation of government management decisions and practical actions aimed at stabilizing and improving the environmental and economic situation. Significant difficulties arise in ensuring the balanced development of transboundary regions, which, in conditions of strengthening integration processes, are most vulnerable to excessive expansion of transnational business entities and unwarranted import of market economy institutions.

The basic provisions of the theory of the ecological and economic component in the state management of the natural and economic potential of the regions are formulated. The methodical approaches to determining the level of ecological and economic security of the regions, directions of development of the mechanism of state management of environmental activity at the regional level are determined. Applied tools for the implementation of state management of ecological and economic development of regions have been developed.

Keywords: mechanism of public administration; region; development; natural -economic potential; ecological expertise; forestry

Эколого-экономическая составляющая в государственном управлении потенциалом регионов

Горбик В. М. Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

В статье рассмотрены эколого-экономическую составляющую в качестве предпосылки устойчивого развития регионов и страны в целом, что является одним из самых резонансных вопросов программ международных экологических форумов, составляющей экономической политики регио - нальных образований. В связи с увеличением населения планеты, обострением продовольственно - го кризиса достижения целей природно экономического развития является необходимым условием сохранения стабильности в глобальном пространстве. Нарастание тенденций регионализации эко - номических отношений нуждается в расширении спектра инструментов государственного управления, которые заложили институциональные предпосылки трансформации региональных хозяйств в направлении достижения определенных индикаторов устойчивого развития регионов.

Эколого-экономическая ситуация в Украине имеет свои территориальные различия как по харак - теру и остроте проблем, так и возможностями их практического решения. Отсюда следует объективная необходимость региональной дифференциации государственных управленческих решений и практических действий, направленных на стабилизацию и улучшение эколого экономической ситу ации. Значительные трудности связаны с обеспечением сбалансированного развития приграничных регионов, которые в условиях усиления интеграционных процессов наиболее уязвимы к чрезмерной экспансии субъектов транснационального бизнеса и необоснованного импорта институтов рыноч ной экономики.

Сформулированы основные положения теории эколого-экономической составляющей в государ - ственномуправлении природно экономическим потенциаломрегионов. Определены методические подходык определениюуровняэколого экономической безопасностирегионов, направления раз витиямеханизмагосударственногоуправленияприродоохраннойдеятельностью на региональномуровне. Разработан прикладной инструментарий осуществления государственного управления эко - лого экономическим развитием регионов.

Ключевые слова: механизм государственного управления; регіон; развитие; природно -экономический по - тенціал; экологическая експертиза; лесное хозяйство

Постановка проблеми

Раціональне використання природних ресурсів є необхідною умовою сталого розвитку будь-якої держави або регіону. Зниження таких важливих індикаторів стійкого розвитку як показники природоємності і, зокрема, енергоємності завжди називають в числі основних факторів кардинального зростання економічної ефективності реформ протягом останніх 10 - 15 років. Однак значущих зрушень в цьому напрямку не спостерігається, реформи, що проводяться, не стимулюють технологічного оновлення виробництва та зниження природоємності економіки регіонів. Сформовані тенденції зберігаються до теперішнього часу як в країні в цілому, так і в більшості регіонів. Еколого-економічне зростання залишається «сировинним» і перехід на новий технологічний рівень розвитку виробництва залишається досить проблематичним.

Включення оцінки природно-економічного та екологічного потенціалу до складу макроекономічних показників зумовлює істотне коригування сформованих уявлень про рівень соціально економічного розвиткукраїни та регіонів, а також тих можливостей, якими вона володіє для забезпечення сталого добробуту свого населення. Разом з тим важливо розуміти, що ні велика кількість природних багатств, ні вигідне географічне положення регіону автоматично не гарантує стійких темпів такого розвитку, високого рівня і якості життя населення [11, с. 4].

У сформованих економічних умовах в економіці регіонів, як і в Україні в цілому, явно проявляються тенденції, які визначають природоємкий характер розвитку го сподарства. Тут виділяється ряд причин, що діють в різних сферах, на різних рівнях і з різним масштабом впливу: відсутність еко - логічно збалансованої довгострокової економічної стратегії та критеріїв для оцінки її ефективності, недооцінка можливостей сталого розвитку; економічна політика, яка склалася, приводить до екстенсивного вико ристання природних ресурсів; відсутність регіональної екологічної політики; незбалансована інвестиційна політика, яка веде до зростання диспропорцій між гірничодобувними, обробними і інфраструктурними галузями економіки; недооблік економічної цінності природних ресурсів і послуг; отри мання значних доходів від продажу природ них ресурсів, що стимулює зростання навантаження на природу регіону.

Проблеми державного управління екологічною сферою досліджували В. Бакуменко, П. Гаман, Н. Дацій, О. Лазор, О. Мордві- нов, Я. Радиш, В. Сиченко, О. Шевченко. Питання формування державної політики у природоохоронній сфері, спрямованої на до сягнення та підтримання стану екологічної безпеки, екологічної політики в контексті державотворення, досліджували Г. Бачин- ський, С. Васюта, Г. Добров, М. Кисельов, Н. Маєвська, О. Стегній та інші. Вагомий внесок у вирішення даної проблеми зроблено зарубіжними науковцями Д. Беллом, В. Беренсом, Ю. Климовим, А. Коротковим, М. Моісеєвим, А. Ніколасом, Д. Робертсоном, В. Соколовим, А. Тимошенко, І. Фроло - вим, В. Хесле, О. Яніцьким, та ін.

Варто зазначити, що в основу дослід ження покладено наукові розробки проблем регіонального виміру діагностики комплекс ного природокористування досліджуються у 30 наукових працях М. Балджи і С. Харічкова [1]; концептуальних засад та організаційно - го механізму еколого-збалансованих пріоритетів розвитку територій Т. Галушкіна, Л. Грановської [3- 4]. Значна увага приділе - на дослідженням Т. Іванової, зокрема проблемам державної політики екологічного та ресурсозберігаючого розвитку України в умовах глобалізації [6 -8]. Окремі аспекти політики стимулювання сталого розвитку регіонів у контексті забезпечення євроінте- граційних процесів України проаналізовано у наукових працях В. Поліщука [11]; ме - ханізмів регулювання системи екологічних відносин - Н. Храброва [12].

Проте на практиці проблема обґрунтування теоретичних і методичних основ еколого-економічної оцінки стійкості регіонального розвитку та формування регіональної екологічної складової в державному управлінні потенціалом регіонів залишаєть ся досить невирішеною, що обумовлює акту альність проведення подальших досліджень у цьому напрямі.

Мета дослідження. Розробка теоретич - них і методичних основ еколого- економічної оцінки стійкості регіонального розвитку та формування регіональної екологічної скла дової в державному управлінні потенціалом регіонів.

Виклад основного матеріалу.

В період розвитку ринкових відносин, зростання природно економічного потенціалурегіонів України, все більш значущою ролі в міжнародних відносинах особливо актуаль ними стають проблеми сталого економіко е кологічного розвитку як країни в цілому, так і її регіонів, де безпосередньо, і часто гостро, стоять проблеми охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Для їх успішного практичного вирішення необхідно розширення і збагачення державного управління на основі розробки і впровадження нових елементів та інструментарію, в тому числі природоохоронного регулювання.

Серед державних інструментів еколо го інноваційної діяльності в сталий розвиток важливе місце займає екологічна експертиза. Її цілі - визначення відповідності або невідповідності сформованої структури використання території потенційними природнимиможливостями, а також розробка рекомендацій щодо збереження екологічної рівноваги. Екологічна експертиза не повинна залишати поза увагою жодного проекту перетворення природи (введення нових господарських об'єктів, освоєння земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів). Реалізація будь якого проекту повинна виключати можливість прояву процесів антропогенної деградації в конкретному регіоні і в країні в цілому. Одна з головних функцій при проведенні експертизи - складання проекту еколо - гічного прогнозу на найближчу і віддалену перспективи [2, с. 8]. Це може бути зроблено у формі науково обґрунтованих висновків, картографічних і математичних моделей, інших матеріалів, що характеризують можливий режим використання господарських систем регіону при намічуваних планах його природно економічного та соціально еко номічного розвитку.

Розрізняють державну, відомчу і гро мадську експертизи. Державна екологічна експертиза в даний час є одним з найважливіших і чітко працюють інструментів в механізмі державного управління, що забезпе чує екологічну обґрунтованість здійснення господарської та іншої діяльності [8, с. 85].

Державна екологічна експертиза об'єктів регіонального рівня проводиться органами державної влади в порядку, встановленому нормативно-правовими актами України, а також за умови відповідності форми і змісту, представлених замовником матеріалів вимогам Закону України «Про екологічну експертизу». Державне управління в галузі природокористування і охорони навколиш нього природного середовища базується на системі законодавчих та інших правових актів, що регулюють зазначені відносини. Це більше 30 законів і близько 200 підзаконних актів. Останні роки в державному управлінні природно ресурсним комплексом форму валися і впроваджувалися в практику різні економічні методи управління. Центральне місце в цьому механізмі займають платежі за користування природними ресурсами та за забруднення навколишнього середовища.

Регіон як територіально локалізоване середовище в тій чи іншій мірі є збалансованою системою життєзабезпечення су спільних формацій, в якій економічні, екологічні, соціальні та інші інтереси економічних суб'єктів припускають досягнення між ними ресурсного компромісу в напрямку сталого розвитку регіону. При цьому конвертовані компромісні рішення повинні представляти собою комплекс заходів з підтримки еколо го економічних умов з заданими властиво стями, при яких дотримувалися б два основ них синергетичних принципів, що формують внутрішньо системний процес динамічної рівноваги, а саме принципу збалансованого розвитку та принципу стійкого стану. Безсумнівно, природно економічний розвиток регіонів, що базується на цих принципах, має перетворитися на довгострокову політи ку держави, при якій екологічна проблема тика в притик зімкнеться з економічною і соціальною [4, с. 213].

З урахуванням специфіки сучасної еко- лого-економічної ситуації в Україні дуже актуальні дослідження екологізації виробничої сфери регіону в перехідний для країни період. Тому вкрай важливо провести наукові дослідження з визначення оптимальних темпів реформування, за вибором пріори тетів природно-економічного розвитку.

Першим кроком на шляху використан ня відкритих наукою законів є формування політики раціонального природокористування - процес творчої розробки проекту діяльності, який покаже, в якому напрямку і як діяти громадським силам, щоб реалізувати закономірні тенденції, досягти найбільш ефективних практичних результатів [3, с. 85].

Екологічна експертиза - встановлення відповідності запланованій господарської та іншої діяльності екологічним вимогам і визначення допустимості реалізації об'єкта екологічної експертизи з метою поперед ження можливих несприятливих впливів цієї діяльності на навколишнє природне се редовище та пов'язаних з ними соціальних, економічних та інших наслідків реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Проведення державної екологічної екс пертизи є обов'язковим для всіх проектів господарських об'єктів, а також для планів і програм територіального і галузевого розвитку, нормативно технічних документів, законодавчих актів та ін. [7, с. 84]. Таким чином,державна екологічна експертиза потрібна як на рівні проектів, так і на рівні стратегічних документів. Державну екологічну експертизу організовують спеціально уповноважені державні органи в області екологічної експертизи та їх територіальні підрозділи. Залежно від масштабу і характеру запланованої діяльності експертиза проводиться на обласному рівні або рівні суб'єкта регіону. Документація - об'єкт експертизи аналізується експертною комісією, що формується спеціально уповноваженим органом.

Екологічна експертиза складається з трьох частин: вступної (протокольної), кон - статуючої (описової), заключної (оціноч- но-узагальнюючої). Окремо повинні бути розглянуті технологічні, санітарно-гігієнічні, економічні та інші заходи щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони їх від різних забруднень. Важливо виявити всілякі негативні процеси, джерела забруднень і їх розподіл, оцінити гостроту екологічних проблем і ситуацій [1, с. 62].

Результатом державної екологічної експертизи є висновок, який може бути пози тивним або негативним, причому позитив ний висновок є однією з необхідних умов для здійснення запланованої діяльності. У заключній частині повинна бути відзначе на ступінь ефективності природоохоронних заходів, що застосовуються на даній тери торії; дана оцінка з екологічних позицій документації великих господарських об'єктів; повинні бути вказані можливі несприятливі екологічні та соціально економічні наслідки при здійсненні проектованих перетворень; повинні бути приведені висновки про стан сучасного природокористування та охорони навколишнього середовища, рекомендації щодо вирішення всіх екологічних проблем в регіоні в обсязі його комплексного господар ського розвитку.

Відсутність комплексних науково обґрунтованих нормативів та методичних рекомендацій щодо проведення експертизи, обмежена інформація, недостатня забезпеченість необхідними матеріалами для екологічної оцінки території створюють великі труднощі при проведенні екологічних експертиз.

За результатами експертизи розробникам видається дозвіл на викиди забруднюючих 32 речовин стаціонарними джерелами із зазначенням терміну дії. Висновок державної екологічної експертизи за матеріалами обґрунтування діяльності зі збору, використання, знешкодження, транспортування, розміщення небезпечних відходів є одним з основних документів при оформленні ліцензії на діяльність зі збору, використання, знешкодження, транспортування, розміщення небезпечних відходів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 446 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з не безпечними відходами») [6, с. 105].

Законом передбачена також можливість проведення громадської екологічної екс пертизи. Зазначений вид експертизи може проводитися громадськими організаціями, статут яких передбачає вид діяльності. Ре - зультатом громадської екологічної експерти зи є висновок рекомендаційного характеру, який набуває юридичну силу в разі його за твердження спеціально уповноваженим органом у сфері екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза об'єктів регіонального рівня проводиться органами державної влади в порядку, встановлено му нормативно- правовими актами України. Об'єктами державної екологічної експерти зи регіонального рівня є: проекти норматив но технічних та інструктивно методичних документів в галузі охорони навколишнього середовища, що затверджуються органами державної влади; проекти цільових програм, що передбачають будівництво та експлуатацію об'єктів господарської діяльності, що впливають на навколишнє середовище, в частині розміщення таких об'єктів з ураху - ванням режиму охорони природних об'єктів; матеріали обґрунтування ліцензій на здійснення діяльності, яка може вплинути на навколишнє середовище, якщо їх видача від носиться відповідно до законодавства України до компетенції органів виконавчої влади; матеріали комплексного екологічного обстеження ділянок територій, що обґрунтовують надання цим територіям правового статусу особливо охоронюваних природних тери торій регіонального значення [12, с. 282].

Екологічна експертиза тісно пов'язана з оцінкою впливу на навколишнє середовище.

Екологічна експертиза базуються на подіб - них соціально-екологічних показниках, від - мінність полягає в тому, що оцінкою впли - ву на навколишнє середовище проводиться замовником, а екологічна експертиза здійснюється державними органами екологічного контролю та управління.

Еколого- економічну складову в механізмі державному управлінні лісовим господар ством направлено на підтримку нормально го функціонування всіх компонентів лісових екосистем та їхньої здатності до відновлення у взаємозв'язку і взаємозумовленості зі станом навколишнього середовища. Управління лісами в рамках екосистем ґрунтується на оптимальному поєднанні стійкості (збереження) і комплексної продуктивності лісів, а також якості навколишнього природного середовища [10, с. 71].

У лісовому господарстві фактор часу грає визначальну роль в процесах відтворен ня і використання лісових ресурсів. Помилки, особливо зроблені на початкових етапах відтворювальних процесів, не підлягають виправленню і можуть визначати значні еколого- економічні втрати в майбутньому. І таким чином порушується основна змістовна основа концепції сталого розвитку - ниніш - нє покоління зобов'язане забезпечити прийдешнім поколінням досить високу якість навколишнього середовища і достатній при родно-ресурсний потенціал.

В процесі реалізації екологічної складової в державному управлінні необхідно враховувати такі основні взаємопов'язані і взаємообумовлені принципи екологічних, лісівничих, організаційно економічних і соціальних основ сталого лісогосподарського розвитку:

максимальне і пріоритетне використання природно захисних, природно утворюючих функцій лісових ресурсів з позицій національних і міжнародних інтересів;

оптимальне підтримання гомеостазу лісових екосистем на основі просторово часової збалансованості їх компонентів;

всеосяжне збереження генофонду рослинних ресурсів як основи біологічного різноманіття і відтворення майбутніх лісо вих багатств;

інтегроване, комплексне ресурсне лісокористування на принципах безперервності і невичерпності;

суттєве зниження рівнів та масштабів різноманітного антропогенного (галузевого та міжгалузевого) впливу на стан лісових екосистем;

- послідовна і всебічна екологізація лісогосподарського і лісопромислового ви робництва галузей сфери функціонування лісового комплексу і лісогосподарської (від творювальної) діяльності на основі активно го і широкомасштабного застосування при роднозберігаючих технологій;

формування екологічно орієнтовано го економічного механізму лісогосподарювання на ринковій основі, а також системи екосистемного управління лісовим господарством;

екологічна сертифікація систем ведення лісового господарства;

- формування організаційно-еко- номіко-правового механізму відповідальності за лісопорушення;

розвиток екологічного підприємництва;

створення системи екологічного страхування;

сприяння широкої участі громадсь кості в гармонізації економічного і екологічного лісогосподарювання [9, с. 155].

В даний час існує об'єктивна необхідність в екологічно орієнтованому управлінні процесом праці фахівців лісового господарства, підвищення його лісівничо - еколого - економічної результативності, вдосконаленні і поліпшенні відповідних критеріїв і показників (вимірювачів) оцінки праці інженерно технічних кадрів, в матеріальному і моральному стимулюванні їх діяльності з всебічним, максимальним урахуванням природоохоронних чинників. В кінцевому рахунку, саме фахівці (керівники) лісового господарства покликані за безпечувати якнайкраще реалізацію цілей і завдань екологічно орієнтованої економічної політики лісогосподарських під приємств [5, с. 38].

Різноманіття функцій лісу і його універсальна цінність для багатьох ви дів діяльності викликають виникнення вкрай суперечливих інтересів з приводуйого використання, що вимагає об'єктивної оцінки пріоритетів лісокористування (економічних, соціальних, екологічних) та механізмів їх реалізації. Глобальний характер проблем, пов'язаних зі збереженням і використанням лісів, зумовив їх міжнародне визнання і розробку концепції сталого управління лісами, що є орієнти ром для формування національних лісових політик, в тому числі і України, яка підтримує прийняті принципи збалансовано го природокористування на основі сталого управління лісами.

Разом із тим лісове господарство знаходиться в стані глибокої кризи, що обумовле но, поряд із загальними негативними факторами, неадекватними сучасним умовам формами і методами управління лісовим го сподарством, відсутність державного фінансування, особливо, в лісодефіцитних регіонах країни. Механізм управління лісами носить фрагментарний характер, внаслідок чого, основні еколого- економічні проблеми продовжують збільшуватися. Повна відсутність бюджетного фінансування лісового господарства породжує деякі госпрозрахункові форми відносин з приводу використання лі сового фонду за рахунок поєднання управ - лінських і господарських функцій в органах управління лісами.

Пошук нової парадигми призводить до концепції екологічно стійкого розвитку, яка повинна бути покладена в основу стратегії виживання в умовах гострої обмеженості ресурсів, в числі яких - ліси.

У цих умовах методологія економічного детермінізму повинна поступитися місцем виробив ширший підхід, синтезирующему пошуки і результати наукового знання в різ них областях: філософії, історії, економіки, екології, демографії, соціології, біології, інформатики.

У зв'язку з цим виникає необхідність якісно іншого підходу до формування систе ми управління лісами в умовах їх дефіциту, забезпечує його комплексність, надвідомчий і міжрегіональний характер і підвищення об грунтованості використовуваних механізмів впливу на процеси лісокористування з ура хуванням макроекономічних, соціальних і економічних чинників.

Висновки

Таким чином, оцінка впливу на навколишнє середовище є умовою вироблення господарського рішення, виконання якого гарантує суспільству дотримання балансу інтересів різних суб'єктів. Фактично за ви - конанням норми щодо проведення оцінки впливу на навколишнє середовище виступає екологічна експертиза. Сучасна еколо - гічна ситуація в країні вимагає посилення діючих і розробки нових екологічних норм і правил з закріпленням їх в державних стандартах і екологічних паспортах під приємств. В екологічному паспорті наво - диться відображення екологічного вигляду об'єкта: відомості про споживання природних ресурсів і рівні впливу на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт природокористу- вачів є комплексним нормативно технічним документом, узагальнюючим інформацію про рівень використання природокористувачів ресурсів (природних, вторинних і ін.),і ступеня впливу його виробництва на навко лишнє природне середовище, а також відо мості про дозволи на право природокористу - вання, нормативах впливів і розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища і використання природних ре сурсів. Підприємство має право самостійно приймати рішення про доцільність розробки екологічного паспорта.

На закінчення необхідно здійснити: введення в дію повного переліку нормативів до пустимого впливу на навколишнє середовище, для дотримання яких і повинна, власне, проводитися екологічна експертиза; включення в нормативно правові акти спеціаль них (з урахуванням галузевої специфіки) екологічних вимог, відсутність яких часто перетворює діючу процедуру екологічної експертизи на формальність і додатковий ад міністративний бар'єр.

Ураховуючи важливість кліматоутворю- вальної, протиерозійної, рекреаційної та ба гатьох інших функцій лісового комплексу, на ресурси якого багата Україна, доцільно зберегти унікальність досліджуваної території та спрямувати процес відтворення лісових ресурсів крізь призму їх відновлення, збереження, поліпшення, а також раціонального ведення лісогосподарських робіт. Доміную - ча роль у відтворенні лісових ресурсів має належати їх використанню, при цьому користувачі та власники лісів зобов'язані викону - вати заходи щодо їх збереження, поліпшення та охорони.

Досягти раціонального та ефективного природокористування можна лише дотримуючись екологічно та економічно обгрунтова них принципів відтворення лісових ресурсів. Зокрема, такими інструментами економічного впливу на оздоровлення навколишнього середовища можуть бути: екологічний по - даток на шкідливі викиди речовин, екологічний акцизний збір, екологічні субсидії, екофонди. Розміри та порядок сплати зборів та штрафів за забруднення навколишнього середовища мають бути оптимізовані до такого рівня, який би не давав підприємству вибору: сплатити штраф або відмовитися від екологічно небезпечного виробництва. При здійсненні реальних природоохоронних інвестиційно інноваційних проектів такі проекти бажано ідентифікувати, оцінювати, інтегрувати і координувати на рівні, якомога ближчому до рівня виконання.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Балджи М. Д. Основидіагностики комплексного природокористування : регіональнийвимір / М. Д. Балджи, С. К. Харіч- ков. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України., 2008. - 170 с.

2. Барський Ю. М. Фінансовіінструментистимулюваннясталогорозвиткурегіону / Ю. М. Барський, В. Г Поліщук // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси»: зб. наук. пр. Луцького нац. техн. ун-ту. - 2010. - Ч. 4. - Вип. 7 (25). - С. 7-9.

3. Галушкіна Т П. Еколого-збалансованіпріоритетирозвиткутериторій: концептуальні засади та організаційниймеханізм / Т П. Галушкіна, Л. М. Грановська. - Одеса, 2009. - 372 с.

4. Грановська Л. М. Раціональнеприродокористуваннявзоніекологоекономічногоризику / Л. М. Грановська. - Херсон : ХДАУ, 2007. - 372 с.

5. Жук П. В. Економічніпідойми у забезпеченністалогорозвиткугірськихтериторійУкраїни / П. В. Жук // Економіст. - 2011. - № 5. - С. 37-40.

6. Іванова Т В. Екологічнабезпека як складовасистеми державного регулюванняприродокористування / Т В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. - 2011. - № 1. - С. 104-107.

7. Іванова Т. В. Принципидержавноїполітикиекологічного та ресурсозберігаючогорозвиткуУкраїни в умовахглобалізації / Т В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. - 2011. - № 2. - С. 96-100.

8. Іванова Т. В. Екологозбалансованімакроекономічні заходи державноїполітики у сферіекологізації / Т. В. Іванова // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 3. - С. 84-86.

9. ЛісовегосподарствоУкраїни: проблеми та перспективи / за ред. І. Р. Юхновського. - Київ, 2003. - 177 с.

10. Мельник Л. Г. Економічниймеханізмнормуванняантропогенногонавантаження на водніекосистеми / Л. Г. Мельник, М. А. Хвесик, О. Г Масенко // ЕкономікаУкраїни. - 2009. - № 12. - С. 69-76.

11. Поліщук В. Г ПолітикастимулюваннясталогорозвиткурегіонівуконтекстізабезпеченняєвроінтеграційнихпроцесівУкраїни / В. Г. Поліщук // Економічні науки. Серія «Економічнатеорія та економічнаісторія»: зб. наук.пр. Луцького нац. техн. ун-ту. - 2009. - Ч. 2. - Вип. 6 (23). - С. 4-6.

12. Храброва Н. І. Механізмрегулюваннясистемиекологічнихвідносин / Н. І. Храброва // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: зб. наук.пр. Луцького нац. техн. ун-ту. - 2010. - Ч. 3. - Вип. 7 (26). - С. 281, 283.

REFERENCES

1. Baldzhy, M.D., &Kharichkov, S.K. (2008). Osnovydiahnostykykompleksnohopryrodokorystuvannia :rehionalnyivymir [Fundamentals of the complex environmental management diagnostics: regional dimension]. Odesa: Institute of Market Problems and Economic and Environmental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].

2. Barskyi, Yu.M.,&Polishchuk, V.H. (2010). Finansoviinstrumentystymuliuvanniastalohorozvytkurehionu [Financial Instruments for Stimulating the Sustainable Development of the Region]. Economic Sciences. Series "Accounting and Finance”: Proceedings Scientific publication, Lutsk National Technical University, Vol. 4, 7 (25), 7- 9 [in Ukrainian].

3. Halushkina, T.P., &Hranovska, L.M. (2007). Ekoloho-zbalansovanipriorytetyrozvytkuterytorii: kontseptualnizasady ta orhanizatsiinyimekhanizm [Ecologically-balanced priorities for the development of territories: conceptual foundations and organizational mechanism]. Odesa [in Ukrainian].

4. Hranovska, L.M. (2011). Ratsionalnepryrodokorystuvannia v zoniekoloho-ekonomichnohoryzyku [Rational use of nature in the zone of ecological and economic risk]. Kherson: Kherson State Agrarian University. [in Ukrainian].

5. Zhuk, P.V. (2011). Ekonomichnipidoimy u zabezpechennistalohorozvytkuhirskykhterytoriiUkrainy [Economic levers in ensuring sustainable development of mountainous areas of Ukraine]. Economist, 5, 37-40 [in Ukrainian].

6. Ivanova, T.V. (2011). Ekolohichnabezpeka yak skladovasystemyderzhavnohorehuliuvanniapryrodokorystuvannia [Ecological safety as an integral part of the system of state regulation of natural resources]. Investments: Practice and Experience, 1, 104-107 [in Ukrainian].

7. Ivanova, T.V (2011). Pryntsypyderzhavnoipolitykyekolohichnoho ta resursozberihaiuchohorozvytkuUkrainy v umovakhhlobalizatsii [Principles of the state policy of ecological and resource-saving development of Ukraine in the conditions of globalization]. Investments : Practice and Experience, 2, 96-100 [in Ukrainian].

8. Ivanova, T.V. (2011). Ekolohozbalansovanimakroekonomichnizakhodyderzhavnoipolityky u sferiekolohizatsii [Ecologically balanced macroeconomic measures of state policy in the field of ecologization]. Investments: Practice and Experience, 3, 84- 86 [in Ukrainian].

9. Yukhnovskyi, I.R. (Ed.). (2003). LisovehospodarstvoUkrainy: problemy ta perspektyvy. Mizhvidomchaanalitychno- konsultatyvnarada z pytanrozvytkuproduktyvnykhsyl I vyrobnychykhvidnosyn [Forestry in Ukraine: problems and perspectives]. Kyiv [in Ukrainian].

10. Melnyk, L.H., Khvesyk, M.A., &Masenko, O.H. (2009). Ekonomichnyimekhanizmnormuvanniaantropohennohonavantazhennianavodniekosystemy [Economic mechanism of normalization of anthropogenic loading on aquatic ecosystems]. Economy of Ukraine, 12, 69-76 [in Ukrainian].

11. Polishchuk, V.H. (2009). Politykastymuliuvanniastalohorozvytkurehioniv u kontekstizabezpechenniayevrointehratsiinykhprotsesivUkrainy [olicies to Stimulate Sustainable Development of Regions in the Context of Ensuring European Integration Processes of Ukraine]. Economic Sciences. Series "Economic Theory and Economic History": Proceedings Scientific publication, Lutsk National Technical University, Vol. 2, 6 (23), 4-6 [in Ukrainian].

12. Khrabrov,a N.I. Mekhanizmrehuliuvanniasystemyekolohichnykhvidnosyn [Mechanism of regulation of the system of ecological relations]. Economic Sciences. Series "Economics and Management": Proceedings Scientific publication, Lutsk National Technical University, Vol. 3, 7 (26), 281, 283 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru