Система методів аналізу та прогнозування ключових сфер діяльності вищої освіти України

На першому етапі методології проводиться:

- SWOT-аналіз системи вищої освіти на основі 30 показників (частка осіб, прийнятих на навчання до університетів, академій, інститутів, серед потенційних абітурієнтів; кількість коледжів, технікумів, училищ/університетів, академій, інститутів; кількість осіб у коледжах, технікумах, училищах/університетах, академіях, інститутах; кількість осіб, прийнятих на навчання/випущених із коледжів, технікумів, училищ/університетів, академій, інститутів; вартість основних засобів освітніх закладів; чисельність викладацького складу коледжів, технікумів, училищ/університетів, академій, інститутів; кількість аспірантів/докторантів; платні послуги ЗВО; капітальні інвестиції в освіту; держбюджетне фінансування ЗВО; академічна мобільність; взаємне визнання країнами документів про освіту, наукові ступені та вчені звання; безробіття випускників; кількість абонентів мережі "Інтернет"; кількість випущених учнів, які одержали атестат про здобуття повної загальної середньої освіти; середньомісячна зарплата освітян; державні премії, стипендії та гранти; навчання студентів за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб; життєвий рівень населення; індекси споживчих цін; законодавча база; навчання іноземців; конкуренція з боку закордонних ЗВО);

- компонентний аналіз розвитку вищої освіти на основі п'яти показників (кількість ЗВО; кількість студентів у ЗВО; кількість студентів, прийнятих на навчання/випущених із ЗВО; кількість студентів-іноземців у ЗВО);

- кластерний аналіз регіонів України за 12 показниками науково-інноваційної діяльності (кількість установ, які здійснюють підготовку аспірантів/докторантів; кількість аспірантів/докторантів; організації, які здійснювали наукові дослідження і розробки (НДіР); кількість працівників, задіяних у виконанні НДіР; валові витрати на виконання НДіР; кількість промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю; питома вага промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю; кількість упроваджених нових технологічних процесів; кількість найменувань упроваджених інноваційних видів продукції; загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності);

- аналіз динаміки фінансово-інвестиційних показників (загальні та державні витрати на освіту як % від ВВП; показники сателітного (допоміжного) рахунку освіти в Україні; доходи, видатки, граничний обсяг дефіциту держбюджету; видатки та частки видатків держбюджету на МОН України (в розрізі видатків); капітальні інвестиції в освіту України);

- аналіз інвестування в економіку України на основі інтегрального показника (капітальні інвестиції за видами економічної діяльності (ВЕД) (у т. ч. освіти); рейтинги ВЕД (у т. ч. освіти) за рівнем капітальних інвестицій).

На другому етапі методології відбувається:

- управління проєктом проведення вступної кампанії ЗВО (трудові, матеріальні та фінансові ресурси проєкту) за допомогою методу критичного шляху;

- АВС-аналіз ефективності проведення вступної кампанії ЗВО та Всеукраїнської студентської олімпіади (розмір плати за рік навчання у ЗВО; кількість зарахованих на 1 -й курс ЗВО та їх сукупний річний розмір плати; частка та накопичена частка спеціальності в загальній сумі; група АВС спеціальностей/факультетів; ЗВО; кількість переможців Всеукраїнської студентської олімпіади; частка та накопичена частка ЗВО в загальній кількості; група АВС ЗВО);

- управління проєктом проведення Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт (трудові, матеріальні та фінансові ресурси проєкту);

- аналіз динаміки показників ефективності управління науковою компонентою вищої освіти (кількість осіб, які закінчили аспірантуру/докторантуру із захистом дисертації);

- управління проєктами підготовки доктора філософії'/доктора наук (трудові та фінансові ресурси проєктів);

- побудова дерева рішень для атестації аспірантів/докторантів (атестація аспірантів/докторантів залежно від рівнів роботи над дисертацією та публікаціями й рівня опрацювання літературних джерел);

- побудова дерева рішень для визначення оптимальної ціни підготовки фахівців у ЗВО (визначення оптимальної ціни підготовки фахівців у ЗВО залежно від кількості конкурентів; різниці в цінах за навчання; наявності серед конкурентів національного ЗВО).

На третьому етапі методології проводиться побудова прогнозних екстраполяційних моделей випускників закладів повної загальної середньої освіти/коледжів, технікумів, училищ; академічної мобільності; вступників університетів, академій, інститутів; наукових досліджень і розробок; діяльності аспірантури/докторантури; держбюджетного стимулювання наукової діяльності у ЗВО; держбюджетного фінансування МОН України, вітчизняних ЗВО та заробітної плати (з/п) освітян;

імовірнісно-автоматне моделювання стану казначейських рахунків ЗВО; прогнозування капітальних інвестицій в освіту України за допомогою методу нечітких множин.

Четвертий етап методології складається з трьох послідовних завдань: освітньо-соціальний, науково-інноваційний і фінансово-інвестиційний напрями розвитку вищої освіти.

Зауважимо, що методологія - це сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в науці [4]. Методи та завдання, які застосовано в розробленій методології, подано на рис. 2. Слід зазначити, що SWOT-аналіз дозволяє охопити всі три найважливіші сфери діяльності - освітню, наукову, фінансово-інвестиційну - в комплексі, тому на рис. 2 його не подано.

Охарактеризуємо використовувані для діагностики методи детальніше.

SWOT-аналіз - один із найпопулярніших методів стратегічного управління. Його назва утворилась як абревіатура чотирьох англійський слів: "strengths" (сильні сторони), "weaknesses" (слабкі сторони), "opportunities" (можливості), "threats" (загрози). За його допомогою можна вивчати в нерозривному зв'язку зовнішнє та внутрішнє середовища об'єкта дослідження.

Основне призначення методу головних компонент - виявити приховані першопричини, які пояснюють кореляції між ознаками та змістовно інтерпретуються. Його використання ґрунтується на припущенні, що ознаки x є лише індикаторами певних властивостей явища, які існують, але

безпосередньо не вимірюються. Якщо таких першопричин декілька, в просторі ознак X виокремлюються групи висококорельованих ознак. Першопричина кореляції ознак j -ї групи

називається компонентою G ¦. Ознаки, що належать до різних груп, - некорельовані, а отже, і

компоненти G - незалежні (ортогональні).

Суть методу полягає в переході від численної множини x до мінімальної кількості максимально інформативних компонент G.. У моделі головних компонент зв'язок між первинними ознаками та компонентами описується як лінійна комбінація

де z - стандартизовані значення i -ї ознаки з одиничними дисперсіями (сумарна дисперсія дорівнює кількості однак m);

af - - факторне навантаження j -ї компоненти на і -у ознаку, яке характеризує щільність зв'язку між і -ю ознакою та j -ю компонентою (змінюється в межах від 0 до ±1) [5, с. 149-150].

Метод критичного шляху відноситься до основних методів сіткового планування, яке полягає у створенні логічних діаграм послідовності виконання проєктних робіт - сіткових графіків - і визначенні тривалості цих робіт й проєкту в цілому з метою подальшого контролю [6, с. 148-149]. Відповідно до нього, для кожного виду робіт вказуються час і ресурси, необхідні для їхнього виконання, а також послідовність виконання окремих видів робіт. Потім будується граф (сітковий графік), що відображає черговість робіт і терміни їхнього виконання. Далі на цьому графі шукається критичний шлях, тобто шлях, що вимагає максимальних витрат часу. Ключовою перевагою методу критичного шляху є можливість маніпулювання термінами виконання робіт, що не лежать на критичному шляху [6, с. 150-151].

ABC-аналіз - це аналітичний метод, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини [7, с. 144]. Він ґрунтується на так званому законі Парето (20/80, "великого пальця"), згідно якого п'ята частина (20 %) від усієї кількості об'єктів дає зазвичай близько 80 % результатів, а внесок решти 80 % становить лише 20 %. Суть принципу Парето полягає в тому, що в процесі досягнення будь -якої цілі нераціонально приділяти рівну увагу об'єктам, які мають незначну віддачу й об'єктам, які є визначальними [8, с. 108-109]. Застосування ABC-аналізу дозволяє здійснити глибший, порівняно із принципом Парето, поділ: розбити початкову множину об'єктів на три підмножини, залежно від їх питомої ваги в загальному значенні певного показника (A - близько 80 %, B - близько 15 %, C - близько 5 %).

Рис. 2. Методи та завдання комплексної діагностики розвитку й ефективності управління вищою освітою України