Роль та значення газотранспортних підприємств в Україні та її регіонах

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, кафедра аналітичної економіки та природокористування, м. Луцьк;

Роль та значення газотранспортних підприємств в Україні та її регіонах

Коротя Мирослав, аспірант

В статті досліджено інституційне забезпечення діяльності газотранспортних підприємств. Окреслено організаційно-економічний базис функціонування газотранспортних підприємств. Здійснено огляд теоретичних підходів до розуміння «газотранспортне підприємство» та шляхом систематизації дано уніфіковане визначення даного поняття. Простежено діюче нормативне забезпечення існування газотранспортної сфери. Розроблено організаційно-економічний базис забезпечення діяльності газотранспортних підприємств, запропоновано наступні організаційно-економічні шляхи ефективності діяльності газотранспортних підприємств.

У напрямі лібералізації національного газового ринку:

- дотримання правил та обов'язків Енергетичної стратегії України на період до 2030 року;

- збільшення частини залучення приватного капіталу;

- підвищити якість наданих газових послуг;

- залишити трансакційні витрати;

- адаптувати вихідні положення Кодексу газотранспортної сфери.

Ключові слова: газотранспортне підприємство, інституційне забезпечення, енергетична стратегія, логістична стратегія, лібералізація ринку.

Коротя Мирослав, аспирант,

Восточноевропейский национальний университет имени Леси Украинки, кафедра аналитической экономики и природопользования, г. Луцк;

РОЛЬ И ЗНАЧЕНИЕ ГАЗОТРАНСПОРТНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ В УКРАИНЕ И ЕЕ РЕГИОНАХ

В статье исследованы институциональное обеспечение деятельности газотранспортных предприятий. Определены организационно-экономический базис функционирования газотранспортных предприятий. Осуществлен обзор теоретических подходов к пониманию «объединением» и путем систематизации дано унифицированное определение данного понятия. Прослежено действующее нормативное обеспечение существования газотранспортной сферы. Разработан организационно-экономический базис обеспечения деятельности газотранспортных предприятий, предложены следующие организационно-экономические пути эффективности деятельности газотранспортных предприятий.

В направлении либерализации национального газового рынка:

- соблюдение правил и обязанностей Энергетической стратегии Украины на период до 2030 года;

- увеличение части привлечения частного капитала;

- повысить качество предоставляемых газовых услуг;

- оставить трансакционные издержки;

- адаптировать исходные положения Кодекса газотранспортной сферы.

Ключевые слова: газотранспортное предприятие, институциональное обеспечение, энергетическая стратегия, логистическая стратегия, либерализация рынка.

1. Постановка проблеми

Ключовим інструментом для органів управління суб'єктів господарювання в умовах керованого та поступально-сталого розвитку є розробка окремих процесів взаємодії між інституційними суб'єктами. Серед чималої кількості інструментів слід виділяти: економічні, господарські, ринкові, соціальні, управлінські, організаційно -економічні, тощо. Особливу дієвість інструментів можна відмітити в результаті їх сукупності. [ 14]. Організаційно- економічний механізм мав би включати дві підсистеми, а також повинен підвищувати ефективність діяльності, як функції співставлення витрат та доходів підприємства. В результаті аналізу існуючих підходів варто узагальнити суть та значення організаційно -економічного механізму, під яким пропонуємо розуміти сукупність певних управлінських дій націлених на організацію взаємодії між елементами системи з метою гармонізації інтересів в процесі прогнозування чинників впливу зовнішнього та внутрішнього середовища певної сфери [ 13].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням процесу становлення, розвитку та перспектив науково-технічного потенціалу нафтогазової промисловості в Україні займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені як С. Антекар, Л. Баб'як, Г. Бурлак, Д. Джонстон, А. Дронов, Д. Ергин, А. Лосицький, Д. Мамзелєв, А. Молчанов, Г. Кіщено, А. Коршак, А. Рузманов, Н. Тимохіна, М. Топилка, А. Шаммазова, Р. Шерстюк, А. Шидловський, Р. Шульман, Однак, дослідження періодизації становлення нафтогазової промисловості України на сьогодні залишається недостатнім.

Постановка завдання. Метою статті є: теоретичні та практичні аспекти діяльності газотранспортних підприємств в контексті інституціоналізації національного ринку газу.

Основні положення та результати дослідження проявляються в наступних завданнях:

- розкрити зміст організаційно-економічного базису в діяльності газотранспортних підприємств;

- розширити теоретичні підвалини газотранспортних підприємств з огляду на їх соціальну та економічну залежність;

- здійснити огляд діючих нормативно-правових засад функціонування ГТП;

- запропонувати модель організаційно-економічного базису забезпечення діяльності газотранспортних підприємств;

- окреслити пріоритетні напрями ефективного та безперебійного функціонування ГТП.

Виклад основного матеріалу. Відтак, газотранспортні підприємства (ГТП) є одним з елементів

стратегічно важливої газотранспортної галузі, формуючи вплив соціального та економічного характеру на життєвий рівень та енергетичну залежність. Споживачі на сьогодні, формуючи ринковий попит, потребують від газотранспортного підприємства послуг високої якості, основними параметрами якої є безперебійність, надійність, хіміко-фізичні характеристики, оптимальні технологічні показники, тощо.

Непроста ситуація на українських підприємствах під час економічної кризи, відсутність потрібного розвитку і навіть стабільності показує, що можливості були враховані не повністю і не всі ресурси використано. Сьогодні стан ГТП отримує особливе значення, звертаючи увагу на сьогоднішню фінансово-політичну ситуацію, за якої Україні необхідно чи не найбільше залучення інвестицій, за весь час її існування.

В нормативно-правовій базі відсутнє єдине визначення терміну «газотранспортне підприємство», незважаючи на те, що є чимало тлумачень самого терміну. Саме тому, на нашу думку є доцільним навести нижче основні визначення, які відображено в постановах та наказах КМУ, НАК «Нафтогаз України», НКРЕКЕ тощо [8], - в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» № 2246 від 09.12.1999 р. [ 5]. Підприємство з експлуатації споруд систем газопостачання і газопроводів, яке надає послуги по транспортуванню газу газотранспортного підприємства до споживача, а також забезпечує йому послуги з технічного обслуговування та ремонту та монтажу газопроводів і внутрішньо -будинкових систем газопостачання на підставі відповідної ліцензії;

- Наказ «Нафтогаз України» «Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи № 79 від 26.03.2001 р.» [2] підприємство, що здійснює транспортування природного газу газорозподільними газотранспортними мережами безпосередньо до споживачів і у якого газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти перебувають на правах власності чи на інших законних підставах;

- в Постанові НКРЕ «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств» №759 від 12.07.2000 р. [6] суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного газу шляхом його транспортування розподільними трубопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні;

- в Наказі Мінпаливенерго України «Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами постачання та споживання» №618 від 27.12.2005 р. [1] - суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного і нафтового газу шляхом розподільними трубопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні та обумовлюють якісне постачання та надання інших допоміжних послуг;

- Постанова НКРЕ «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу» №1000 від 02.08.2012 р. [6] - суб'єктом господарювання, котрий діє на підставі ліцензії здійснює послуги по транспортуванню природного газу газорозподільними мережами споживачам, які є власниками цим мереж та інших виробничих об'єктів, які в свою чергу здійснює функції оперативно-технологічного призначення.

Окрім послуг з постачання промисловим та комунальним споживачам природного газу газорозподільні підприємства виконують такі види робіт як: роботи по ліквідації наслідків аварій в дворових газопроводах та внутрішньо-будинкових системах газопостачальних системах, які можуть призвести до нещасних випадків (цілодобово виконують бригади аварійно -диспетчерських служб за кошти цих організацій); перевірку стану газових лічильників і цілісності розміщених на них пломб, а також на газових пристроях та приладах, які в даний момент є відключеними від системи газопостачання; припиняють постачання газу споживачам у випадках, передбаченим пунктом 6 «Правил надання населенню послуг з газопостачання».

Тому, виходячи із наведених вище пояснень поняття ГТП, варто запропонувати саме те визначення, що на нашу думку, зможе найкраще відобразити його сутність: газорозподільне підприємство - це суб'єкт господарювання, який здійснює транспортування газу на підставі ліцензії від газопостачальної організації безпосередньо до споживача, надаючи послуги із технічного обслуговування і ремонту газорозподільних мереж, які перебувають у власності ГТП або у користуванні на законних підставах [8].

Система розподільчих газопроводів середнього і низького тисків а також діяльність в даній сфері належать до природної монополії та складають єдиний техніко -технологічний комплекс державного значення. Україна визнала, що він не підлягає приватизації та передала його у користування підприємств газового господарства. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є органом, який уповноважений безпосередньо здійснювати контроль використання державного майна та втілення єдиної технічної політики [8]. газовий ринок енергетичний економічний

Газотранспортні підприємства є монопольними утвореннями, якими опікується держава. Проте всі облгази - публічні акціонерні товариства, частка держави в них здебільшого складає більше 25% плюс одна акція, але це не надає достатньо можливостей для ефективного управління корпоративними правами держави.

Оскільки незалежний регулюючий орган управляє процесами встановлення регульованих тарифів та прийняттям інших рішень, порівняно з малим бізнесом дані підприємства будуть постійно у виграші. Проте справа не лише в матеріальному становищі на газорозподільних підприємствах. На підприємства газорозподільної сфери першочерговими здійснюють вплив інші чинники. Серед них є роль та значення самих підприємств в процесі суспільного відтворення. Сьогодні підприємство може, функціонувати та забезпечувати споживачів послугами із газорозподілу, отримувати прибуток та розподіляти його на виплату дивідендів і використовувати інвестиційні кошти ефективно, та резервувати ресурси на випадок непередбачуваних обставин [ 8].

Активи, якими розпоряджаються газорозподільні підприємства відносять до критичних інфраструктур, що визнані в роботі активами, які мають значне значення для того щоб підтримувати життєво важливі соціальні функції, здоров'я, економічне і соціальне благополуччя людей та порушення й руйнування яких матиме чималий вплив на державу в процесі її неспроможності підтримувати дані функції [16].

Незважаючи на вищесказане, ГТП використовує частину газових ресурсів для власних потреб, втрачає їх під час процесу транспортування і зберігання. Отже, для того щоб визначити раціональність використання витрат ГТП, на нашу думку, предметом аналізу має бути структура витрат за напрямами їх виникнення та використання, включно з витратами на виробництво, реалізацією послуг та виконання робіт, витратами для надання послуг споживачам, обслуговування газопостачальної системи.

Кожна група може поділятися за елементами, зокрема згідно до затвердженої НКРЕУ «Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств із газопостачання і газифікації витрат» за даними ознаками: матеріальні витрати; оплата праці та соціальні нарахування; амортизація; поліпшення основних фондів; інші витрати, включно з послугами зв'язку, орендою послуг, вартістю технологічної води, канцелярськими витратами, відрядженнями, платою за землю, відсотками за кредит, послугами сторонніх організацій, витратами на охорону, тощо.

Саме тому, на нашу думку, основними цілями-орієнтирами ГТП мають бути: логістика політика, ефективне управління фінансами, стратегічне довгострокове планування і управління виробництвом, гармонізація взаємовідносин з партнерами і клієнтами, здійснення розподілу газових потоків, сервісне обслуговування, матеріальне стимулювання, управління якістю (Рис. 1).

Рис. 1. Організаційно-економічний базис забезпечення діяльності газотранспортних підприємств

* Розроблено автором на основі даних [8].

На нашу думку, управління якістю є основним орієнтиром, адже саме від неї залежить ефективність реалізації всіх інших орієнтирів. На нашу думку, завжди буде існувати попит на продукти ГРП, при цьому потрібно забезпечувати стандартні параметри якості, а саме: калорійність (температура горіння), тиск, вологість, температура, коефіцієнт стиснення, безперервність, енергоефективність, надійність, інноваційність [7,8].

З врахуванням теперішніх реалій української економіки, за яких впроваджуються жорсткі бюджетні обмеження використання коштів на капітальні потреби, можна сказати, що незважаючи на можливість значних зрушень в довгостроковому періоді, в короткостроковому, рівень енергоефективності газорозподільних підприємств може знизитись. Згідно з результатами дослідження, на нашу думку, варто створювати Український банк розвитку, Фонд фінансування інвестиційно-інноваційних проектів, що буде сприяти збільшенню рівня інвестицій в економіку України.

За умов, коли ГТП стають лише ринковими «гравцями» і самостійно вирішують тільки питання з відтворення свого капіталу, газотранспортні підприємства досі регулюються державою, а тому менеджмент потенціалу в них набуває державного значення [7].

Висновки

Отже, для безперебійного функціонування ГТП та забезпечення необхідного інституційного осередку варто визначити наступні організаційно-економічні підвалини :

1. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Серед напрямів розвитку української газотранспортної системи за її допомогою визначено наступні трансформації в організації: приватизацію газотранспортної системи і передача її в концесію, формування консорціуму міждержавної системи газотранспортування [10]. Проте, потрібно звернути увагу, що ці напрями сьогодні не є достатньо обґрунтованими, і тому в Україні відсутнє необхідне інституційне забезпечення для того щоб впроваджувати зазначені організаційні трансформації. Щодо форми власності, її вибір зумовлений значною кількістю факторів, тож всі рішення про її зміну для об'єктів газотранспортної системи мають бути досить обґрунтованими, а отже, можливим варіантом розвитку є поєднання кількох різних форм.

Чимало науковців є переконаними, що в умовах складнішого інституційного середовища підвищується ймовірність ефективного застосування приватної і державної форм власності, а комунальну форму власності буде доцільно використовувати при наявності примітивного інституційного середовища.

Варто звернути увагу, що для підприємств газотранспортної системи України, які є природними монополіями, фактично не існує конкурентів в сферах встановлення стандартів і покращення діяльності, тому вони, не дивлячись на форму володіння, значно обмежені у відповідальності перед споживачами. Тому, насамперед важливо позбавитись недоліків функціонування газотранспортної системи та гармонізувати відносини між державою, газотранспортними підприємствами і споживачами можливо завдяки впровадженню дієвого організаційно-інвестиційного регулювання їх діяльності. Зокрема, основні положення мали б зосереджуватися в наступному:

2. Приватизація ГТС та процес залучення приватного капіталу. Однак сучасні економічні реалії життя не прогнозують ефекту від цього, навіть при вдосконаленні інституційного забезпечення [11]. Очевидно, причиною цього є відсутність адаптованих інституційних механізмів, що могли б забезпечити рівний та вільний доступ до активів. В умовах приватизації це мало б здійснюватися за допомогою персональних зв'язків та знайомств, неефективності правового супроводу, закритості даних, та надзвичайно високих трансакційних витрат.

3. Недостатнє інституційне середовища спричиняє появу недобросовісних взаємовідносин між споживачами і постачальниками газу, а існуючий нормативно-правовий базис не підсилює мотивацію до відповідальності перед споживачами природного газу. Створення інституційних механізмів взаємоконтролю та взаємозалежності дозволить підвищити ефективність функціонування суб'єктів газотранспортного ринку, вплинувши на якість газу та послуг, що отримують споживачі. Окрім зазначеного, це може бути стимулом суб'єктам ринку до енергозбереження, бережного ставлення до навколишнього середовища, раціонального використання ресурсів [ 11].

4. Приналежність газотранспортних підприємств до частини вертикально інтегрованої структури дозволяє впроваджувати положення інституціональної теорії, яка пояснює високі трансакційні витрати результатом діяльності даної вертикалі, де інформаційні інституції впливають на зменшення трансакційних витрат. Негативним проявом та обмеженістю конкурентного середовища провокуються прояви виникнення тіньових проявів [ 12]. Ресурсне забезпечення розвитку підприємств газотранспортної системи щодо прийняття ефективних рішень стосовно управління ними, суттєво ускладняються ієрархічною структурою НАК « Нафтогаз України [ 3].

В такому випадку, є відсутніми системотворчі елементи , котрі мають забезпечувати взаємодію з суспільними інституціями та домінуючими ринковими інститутами. При залученні передових інноваційних технологій, цільових інвестиційних вкладень, правової адаптативної політики, можна досягти оптимальних взаємозв'язків між суб'єктами на вітчизняному газотранспортному ринку [ 9].

Отже, напрошується висновок, що найбільш важливим чинником впливу на дієвість підприємств газотранспортної сфери є інституційна системна взаємодія всіх інституцій, котра формує необхідне інституційне середовище з наявними гармонізованими зв'язками між її елементами.

Джерела та література