Світове господарство як зростаюча суперечлива цілісність

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

на тему:

“Світове господарство як зростаюча суперечлива цілісність”

Роботу виконав :Дяченко О.П.

Науковий керівник:Осіпова Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Зміст

Вступ

1. Світове господарство:сутність,етапи розвитку

2. Суперечності світового господарства

3. Номінальний ВВП України(2017,2018,2019)

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв'язки. Це пов'язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.

Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов'язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

* розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва,

передовсім v формах ввезення -- вивезення капіталу, робочої сили і технології;

* зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рам ках ТНК;

* економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

* виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Мета цієї роботи -дослідити світове господарство,його суперечності ,сутність та етапи розвитку,а також номінальний ВВП Україниза останні роки.

1. Світове господарство:сутність,етапи розвитку

Жодна країна не може сьогодні нормально функціонувати, не вступаючи у взаємини з іншими країнами. Бо у різних країн різні природні умови як засіб виробництва, нерівномірно розміщенні ресурси по території Землі, різні народи нагромадили різний досвід, застосування якого часто може знадобитись, склався до сить чітко виражений міжнародний поділ праці і виробництва. Із взаємин країн світу між собою складається світове господарство.

Наука трактує світове господарство дещо по-різному. Одні розглядають його як суму всіх економічних відносин світу, інші - роблять наголос на економічних взаєминах між країнами світу і з міжнародними організаціями.

Позиція деяких вчених - це своєрідна спроба поєднати обидва підходи під дахом "міжнародної економіки", яка включає систему світового господарства і систему міжнародних економічних відносин з метою підвести під нього так звані "загальнолюдські соціально-економічні цінності". Йдеться про сім'ю і домашнє господарство, про державу і її економічну політику, про товарно-грошові відносини і про власність. Всі ці явища розглядаються безвідносно щодо їх соціальних і національних (Цивілізаційних) форм і нічого власне світового собою не являють.

По-перше, західноєвропейська, українська, арабська, центральноафриканська сім'ї сьогодні ще не "зумовлюють єдність людського роду", по-друге, саме тепер набирає сили процес становлення і зміцнення і національних сімей, і національних держав, і національних форм власності. А це доводить, що названі явища не можуть розглядатись як основи світового господарства. Сім'я, держава, товарні відносини, власність існують щонайменше чотири тисячі років. На їх ґрунті ніякої історії світового господарства не побудуєш.

Розгляд світового господарства, звичайно, не може обійтись без сумарних показників економіки країн світу (світові природні ресурси, світова натуральна продукція, сумарний ВВП країн світу, світовий товарооборот та ін.), і все ж ближчим до істини є погляд на нього як на систему міждержавних і міжнародних економічних відносин.

Історичний досвід людства засвідчує, що світове господарство охоплює в тій чи іншій мірі всю структуру економічних відносин. Існують міждержавні виробництво, обмін, розподіл і споживання. На міжнародну арену виходять фірми, на ній функціонують і міжнародні економічні форми і відповідні їм сукупні явища. У світовому господарстві знаходять прояв відносини співробітництва і відносини експлуатації. Міждержавні і міжнародні економічні відносини - похідні від економічних відносин суспільств в тих країнах, що контактують між собою. Кожна з них переслідує свою об'єктивну мету. Таке, однак, буває не завжди. Доки існуватиме експлуатація, доти одні країни намагатимуться експлуатувати і посилювати експлуатацію інших (залежних) країн. Яке місце у взаєминах займає країна (пануюче чи залежне), сьогодні визначається рівнем її індустріального розвитку. світове господарство інфраструктура політичний

Утробні форми світового господарства заглиблюються у найсивішу глибину історії людства, аж до перших актів товарного обміну, бо це були акти міжобщинного і міжплемінного обміну. Активізувались вони на ґрунті другого і третього суспільних поділів праці. Далі вони набули певного розвитку у формах між державної работоргівлі і купецької торгівлі. Новий крок у розвитку докапіталістичної міжнародної торгівлі зв'язаний з великими географічними відкриттями.

І все ж міжнародна торгівля до капіталізму мала спорадичний характер і набула істотного розвитку лише за капіталізму.

Якого б розвитку міжнародна торгівля не набула, світове господарство вона не формує. Економічна наука сходиться на тому, що формування власне світового господарства співпадає з переростанням капіталізму у монополістичний капіталізм, тобто йдеться про кінець ХІХ ст. Впродовж століття світове господарство пережило істотні зміни.

Під впливом розвитку науково-технічного прогресу в промисловості і на транспорті, а також еволюції світового ринку на початку ХХ ст. сформувалося світове господарство.

Світове господарство - це єдиний взаємопов'язаний всеохоплюючий і взаємозалежний процес, який включає в себе країни, що перебувають на різних етапах соціально-економічного розвитку.

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився ще в XVI ст. в період великих географічних відкриттів.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн у їх взаємодії, пов'язаних міжнародними економічними відносинами. (С. В. Мочерний)

На його основі почав формуватися міжнародний поділ праці, для якого формою реалізації були торговельні угоди між країнами. Всі ці процеси, як вже було зазначено вище, зумовили виникнення і розвиток світового господарства.

У сучасних умовах світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності. Цей процес об'єктивно зумовлений дією певних факторів.

Прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування.

Розгортанням НТР. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому країни повинні об'єднувати свої зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв'язків між ними, формуванню стійких структур у світовому господарстві.

Інтернаціоналізацію господарського життя, міжнародним поділом праці. Нині країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукція, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв'язків між державами-партнерами у міжнародній сфері.

Необхідність об'єднання зусиль країн для розв'язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо). Потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо), доцільність об'єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств Світового океану й космосу, як для збереження уже набутих людських знань, ідей, так і для переробки й використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співробітництва.

Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відпорної інфраструктури:

· прокладання трансконтинентальних залізниць,

· світових систем зв'язку та ін.

Етапи розвитку світового господарства

Доіндустріальна стадія виробництва - кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст.

Початок XVIII - середина XIX ст. Характеризується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку -- вищого досягнення капіталізму.

Кінець XIX - початок XX ст. Саме в цей період завершилося формування світової системи господарства на основі великого машинного виробництва.

Кінець 20-х - середина 80-х років XX ст. Після Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з падінням колоніальної системи. Світова економіка розкололася на дві основні системи -- соціалістичну та капіталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної залежності. У цей період ринкова економіка суттєво трансформувалась у напрямі соціального господарювання. Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно утверджувалась змішана економіка. Ринкову систему світового господарства в середині 80-х років XX ст. утворювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індустріальне розвинутих.

Кінець 80-х -- початок 90-х років XX ст. Визначальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-економічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування світового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відокремлення більшості країн Східної Європи від соціалістичної системи господарювання, ліквідація Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.

Загалом світове господарство наприкінці XX -- на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кількість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють.

На розвиток світового господарства виливають такі чинники:

· розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;

· зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

· поглиблений розвиток МПП - міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

· високий рівень інтенсифікації міжнародного руху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;

· інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

· формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів;

· вирішення глобальних проблем тощо.

2. Суперечності світового госводарства

Розвиток світового господарства, пристосування його до змін, пов'язаних з науково-технічним прогресом, зумовили розмаїття структур - соціально-економічної, регіональної та функціональ-ної. Єдність світового господарства досягається через розв'язання суперечностей його різноманітності.

Еволюція світового господарства є невіддільною від інтернаціо-налізації обміну і виробництва. Ці взаємопов'язані економічні про-цеси розгортаються у сфері міжнародних економічних відносин, позначаються на підвищенні ролі різних форм промислової коопе-рації, зростанні господарської та організаційно-економічної взаємо-залежності різних країн і міжнародних економічних організацій.

Інтернаціоналізація обміну і виробництва все більше набуває незворотного характеру, відбиваючи розвиток єдності як національ-них господарств, так і різноманітних структур у світовому госпо-дарстві, сприяючи розв'язанню його суперечностей. Відкритістю економіки визначається суспільний прогрес для всіх держав, а зам-кнутість згубна. У більшості країн процес відтворення практично неможливий без зовнішніх економічних зв'язків.

Перехідний стан, в якому знаходиться світове господарство, най-повніше виявляється у процесі соціалізації, що тією чи іншою мі-рою охопив усі країни. На фоні розгортання цього процесу розви-ваються суперечності світового господарства. Виваженість сучасного наукового підходу полягає у визнанні існування суперечнос-тей і поступовому розв'язуванні їх у процесі взаєморозвитку, а не через знищення однієї із сторін суперечності.

Важливою суперечністю світового господарства є суперечність між країнами розвиненої ринкової економіки та державами пере-хідної від централізовано керованої до ринкової економіки. Зазна-чена суперечність виявляється у різних формах. Наприклад, у той час, коли в розвинених країнах спостерігається новий виток НТП, пов'язаний зі зростанням концентрації капіталу, в країнах перехід-ної економіки відчувається гостра нестача коштів, зокрема на впро-вадження новітніх технологій у виробництво. За подібних умов конкуренція між двома групами країн стає більш жорсткою. Од-ним із серйозних теоретичних і практичних питань залишається подальше поглиблення європейської інтеграції та формування євро-пейського економічного простору. Ця проблема охоплює не тільки власне економічну, а й політичну сферу. Участь країн Східної Європи (в тому числі України) в інтеграційних процесах на континенті по-требує політичної відповідальності та врахування їхніх національ-них інтересів. Проте на сьогодні немає глибокого наукового аналі-зу цих проблем, а також цілісної концепції участі, скажімо Украї-ни, в цих процесах, крім того, нашаровуються складні обставини державотворення.

У світовій практиці відпрацьовується ефективний механізм за-хисту регіональних економічних інтересів при одночасній актив-ній взаємодії з третіми країнами. Це одна з нових тенденцій у розвитку міжнародного поділу праці, яка певним чином впливає на становище країн перехідної економіки в світовому господарському середовищі та вимагає від них пошуку і створення власних меха-нізмів входження у світові ринки. Створення спільних підприємств, у кращому випадку, дасть можливість лише наблизитися до світо-вого рівня, але перевершити його можна тільки завдяки запрова-дженню власних високих технологій. Отже, виникають завдання, розв'язання яких лежить у площині пошуку оптимального співвід-ношення процесів внутрішньої трансформації господарства в краї-нах перехідної економіки з новими тенденціями у зовнішньоеко-номічній діяльності їх та у світовій економіці.

За всеосяжної кризи, що охопила практично всі країни перехід-ної економіки, у сфері спільного підприємництва західні партнери відчувають практичну відсутність серйозних стимулів і реальних умов для великих капіталовкладень в економіку країн Східної Євро-пи. Проте на Заході поступово перемагає конструктивний підхід до подолання цієї форми суперечності. Він полягає у визнанні необ-хідності спільного пошуку ефективних механізмів розв'язання пе-редусім глобальних соціально-економічних проблем.

Суперечність між країнами розвиненої ринкової економіки і краї-нами ринкової економіки, що розвиваються, також є суперечністю світового господарства. Вона особливо помітно виявляється у відно-синах асиметричної, деформованої взаємозалежності транс-національного капіталу та країн ринкової економіки, що розви-ваються. Транснаціональні корпорації (ТНК), діючи в цих країнах, орієнтують і матеріально сприяють переходу їх на інтенсивний тип економічного зростання, але паралельно відтворюють відносини залежності. Кожна країна відповідно до характеру та рівня розвит-ку її економіки або сприяє діяльності іноземного капіталу (Аргенти-на, Мексика, Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Гонконг, Тай-вань тощо), або уникає економічних відносин з ним (Лівія, Гана, Шрі-Ланка тощо), або юридичне регулює діяльність ТНК (Індія, Бразилія, Єгипет, Нігерія тощо). Безперечно, що у всіх розглянутих випадках виникають нові суперечності. Вони, як правило, полягають у тому, що багато країн ринкової економіки, що розвиваються, во-лодіють незліченними природними багатствами, проте залишають-ся слабкорозвиненими, оскільки не зуміли вчасно визначити як свої порівняльні переваги в конкурентній боротьбі на світовому ринку, так і оптимальні способи (враховуючи залучення іноземних капіта-лів) використання власних ресурсів. У результаті інвестиції в інду-стріальний розвиток дають незначний ефект, породжують пробле-ми соціального характеру. Натомість у країнах Заходу структурна перебудова економіки і впровадження досягнень НТП зменшують залежність розширеного відтворення від країн, що розвиваються.

Усередині величезного масиву країн ринкової економіки, що роз-виваються, також є суперечності. Об'єктивно вони спричинені дією закону нерівномірності розвитку на рівні світового господарства. Внаслідок цього спостерігається процес диференціації між цими краї-нами. Однією з форм вияву процесу диференціації є різний ступінь залучення національних економік до світового поділу праці, що виз-нач ається за часткою експорту в національному доході (експортною квотою). Іншою формою вияву суперечностей між країнами ринко-вої економіки, що розвиваються, є різні темпи структурної перебудо-ви економіки, тобто переходу від трудоємних до капіталоємних і да-лі - до наукоємних галузей. Як правило, різні країни платять різну соціальну ціну за модернізацію своїх внутрішніх структур. У той час, як, наприклад, Тихоокеанський економічний регіон розвивається над-звичайно динамічно, країни, розташовані південніше Сахари, пере-бувають у стані найглибшої кризи через стагнацію та агонію тради-ційних господарських структур і практично неспроможні скориста-тися в масовому масштабі плодами науково-технічного прогресу.

Суперечності між країнами, що переходять до ринкових відно-син, і країнами з розвиненою ринковою системою пов'язані з тим, що ці групи країн мають неоднакові умови для ведення економіч-ної конкуренції. Такі умови склалися внаслідок ослаблення еконо-мічних позицій країн командно-адміністративної системи, що роз-палася, і посилення панівних позицій у світовому господарстві США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції.

Суперечності світового господарства зачіпають усі його струк-тури - соціально-економічну, регіональну, функціональну. Дія цих суперечностей переплітається як на національному, так і на суб-регіональному та глобальному рівнях. Розв'язання зазначених су-перечностей можливе за умови переростання світового господар-ства в єдиний організм, у якому розвиватимуться держави усіх соціально-економічних систем.

Характер розвитку взаємозалежностей і суперечностей, взаємозв'язків, що утворюються у світовому господарстві, впливає на всі складові частини його. Зміни технічних характеристик і поліпшення якості продукції, коливання світових цін на сировину і готові вироби, нестійкість у валютно-фінансовій сфері, загострення енергосировинної та продовольчої проблем, як і проблем нав-колишнього середовища "та-демілітаризації тощо, - все це тією чи іншою мірою залежно від значення проблеми позначається на кожному національному господарстві, на економіці будь-якої групи країн.

До головних закономірностей розвитку сучасного світового госпо-дарства належать: 1) діалектична єдність відокремлених господарств різних країн, які відстоюють свої інтереси, вступають у певні міжна-родні економічні відносини під впливом розвитку тенденції до інтер-націоналізації господарських зв'язків; 2) нерівномірність розвитку країн як причинно-наслідковий зв'язок між зростанням концентрації, мо-нополізації виробництва і загостренням суперечностей; 3) зумовлене новим етапом науково-технічного прогресу поглиблення міжнарод-ного поділу праці, який за речовим змістом є фактором удосконален-ня продуктивних сил, зростання продуктивності суспільної праці, а за суспільною формою - засобом формування міжнародної залежності, нерівноправності країн; 4) головними суб'єктами у системі світових господарських зв'язків є ТНК і ТНБ; 5) посилення впливу держави на світогосподарські зв'язки. За темпами поступу світові господарські зв'язки випереджають розвиток внутрішньогосподарських відносин, темпи створення валового національного продукту.

3. Номінальний ВВП України

Номінальний ВВП України:

Із даних цієї таблиці ми можемо побачити,що з кожним роком номінальний ВВП країни збільшується.Це означає,що обсяг виробництва товарів та послуг збільшується і економіка повільно зростає.

Висновки

Отже,світове господарство дуже важлива система,яка охоплює всю структуру економічних відносин.Нині країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукція, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв'язків між державами-партнерами у міжнародній сфері.

На розвиток світового господарства впливають ряд чинників,які позитивно відбиваються на житті людини та суспільства.

Важливою суперечністю світового господарства є суперечність між країнами розвиненої ринкової економіки та державами перехідної від централізовано керованої до ринкової економіки .Суперечності між країнами, що переходять до ринкових відно-син, і країнами з розвиненою ринковою системою пов'язані з тим, що ці групи країн мають неоднакові умови для ведення економічної конкуренції.

Характер розвитку взаємозалежностей і суперечностей, взаємозв'язків, що утворюються у світовому господарстві, впливає на всі складові частини його. Зміни технічних характеристик і поліпшення якості продукції, коливання світових цін на сировину і готові вироби, нестійкість у валютно-фінансовій сфері, загострення енергосировинної та продовольчої проблем, як і проблем нав-колишнього середовища "та-демілітаризації тощо, - все це тією чи іншою мірою залежно від значення проблеми позначається на кожному національному господарстві, на економіці будь-якої групи країн.

Номінальний ВВП України поступово зростає,і це позитивно відображається на виробництві товарів і послуг,житті людини та суспільства.

Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко, Л. О. Каніщенко та ін.; За ред.. Г. Н. Климка, В. П. Несторенка. - 2-ге вид., перероб. і доповнене. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997. - 743с.: іл.

2. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. - К.:Вікар, 2003. -386с. - (Вища освіта ХХІ ст.).

3. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. А. П. Румянцева. - К.: Знання - Прес, 2003. -447с. (Вища освіта ХХІ ст.

4. Основи економічної теорії: Підручник / за загал. ред Ю. В. Ніколенка. - 3-тє вид. - К.: ЦУЛ, 2003 - 540с.

5. Політекономія: Підручник / за загал. ред. Ю. В. Ніколенка. - К.: ЦУЛ, 2003. - 412с.

Размещено на Allbest.ru