Особливості ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Кафедра фінансів і маркетингу

Контрольна робота

з дисципліні: «Інноваційний розвиток підприємства»

на тему:

«Особливості ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію»

Виконав/ла: Ковальова Анастасія

Перевірила: Ст. викладач Галушко О.І.

Дніпропетровськ

2020



ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЦІНОУТВОРЕННЯ
• 1.1 Ціноутворення: сутність, об'єктивна необхідність та види цін
• 1.2 Ціноутворення на ринках з різною конкурентною структурою
• РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА НАУКОМІСТКУ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ПРОДУКЦІЮ
• 2.1 Історичні причини панування монополій в українській економіці та їх
• вплив на ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію
• 2.2 Сучасна галузева структура ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію за рівнем конкуренції
• РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ЦІН В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ
• 3.1 Оптимальний вибір ціноутворення на наукомістку і науково-технічну
• продукцію
• 3.2 Міжнародний досвід забезпечення формування конкурентних цін на
• наукомістку і науково-технічну продукцію
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах ринкової економіки важливого значення набуває процес ціноутворення. Саме ціни визначають структуру випуску продукції, впливають на рух матеріальних потоків, прибутковість будь- якого підприємства, рівень добробуту населення. Правильна методика встановлення ціни, розумна цінова політика, послідовна реалізація обґрунтованої цінової стратегії-це необхідні компоненти успішної діяльності будь-якого підприємства, що працює в ринкових умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні і практичні аспекти ціноутворення висвітлені у наукових працях таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, як: Т. Є. Андрєєва [1], О. П. Бутенко [1], І. В. Приходько [1], Ж. Д. Анпілогова [2], В. В. Божкова [3], І. М. Рябченко [3], К. Ю. Герасимчук [4], Г. А. Жовтяк [5], О. М. Непомнящий [5], Л. І. Краснікова [7], Ю. О. Замрій [7], Р. Л. Лупак [8], Т. Г. Васильців [8] та інші.

Метою роботи виступають теоретичні та прикладні засади особливостей ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію

Відповідно до мети визначено наступні завдання:

- дослідити ціноутворення: сутність, об'єктивна необхідність та види цін;

- проаналізувати ціноутворення на ринках з різною конкурентною структурою;

- визначити історичні причини панування монополій в українській економіці та їх вплив на ціноутворення;

- виконати дослідження сучасної галузевої структури економіки за рівнем конкуренції;

- запропонувати оптимальний вибір ціноутворення;

- визначити напрями міжнародного досвіду забезпечення

формування конкурентних цін.

Об'єктом дослідження є ціноутворення на наукомістку і науково- технічну продукцію.

Предметом дослідження є механізм ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою даного дослідження є основні сучасні концепції, що досліджують механізм ціноутворення та його вплив на економіку; праці зарубіжних та вітчизняних теоретиків та практиків з питань ціноутворення в умовах розвинутої і трансформаційної економіки, а також якісний аналіз та метод наукових абстракцій при обґрунтуванні категоріального апарату, системний та структурно-функціональний підходи для дослідження цінової політики держави.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЦІНОУТВОРЕННЯ

1.1 Ціноутворення: сутність, об'єктивна необхідність та види цін

Ціни і ціноутворення є ключовими елементами економічної системи. Ціна - складна економічна категорія. У ній перетинаються практично усі основні проблеми розвитку економіки, суспільства в цілому. У першу чергу, це стосується виробництва та реалізації товарів, формування вартості, до створення, розподілу і використання ВВП.

Жовтяк Г. А. вважає, що у класичному розумінні ціна - це грошове вираження вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці [5].

В умовах планової економіки ціна затверджувалась на відповідному рівні управління і була не гнучкою, що призводило до постійного дефіциту або надлишку тих чи інших товарів.

В умовах ринку ціна є гнучкою та формується переважно за допомогою взаємодії попиту і пропозиції. У командній економіці ціни на більшість товарів встановлювалися органами центральної та місцевої влади, що призводило до втрати цінами регулюючої та стимулюючої функцій.

У сучасних умовах ціни виконують розрахункову функцію та функцію перерозподілу вартості та доходів.

Як вважає К. Ю.Герасимчук - ціна і ціноутворення посідають провідне місце у ринковій економіці. Вони зумовлюють форми економічного зв'язку товаровиробників між собою та споживачами [4].

Ціни є засобом встановлення відповідних відносин між підприємствами та споживачами і допомагають у створенні відповідних умов, які можуть вплинути на його розвиток. Вони визначають рентабельність та прибутковість, а відповідно життєздатність господарськогосуб'єкту, є елементом, що визначає фінансову стабільність підприємства, і є сильнішою зброєю у боротьбі з конкурентами.

Ціна - це форма вираження цінності благ, що проявляється в процесі їхнього обміну [1].

Ціна - це кількість грошей, яка платиться за одиницю товару [2], це грошове вираження вартості товару [3].

Ціна - це вираження вартості товару (послуги) у грошових одиницях (національній або міжнародній валюті) за кількісну одиницю товару (послуги) із вказівкою узгодженого базису постачання.

О. М. Подлевська дає наступне визначення ціни - це система формування цін, що містить у собі безліч компонентів, таких як цінова політика, цінова стратегія підприємства, методи розрахунку ціни і т. д. Ця система повинна бути гнучкою і мати можливість швидко й адекватно реагувати на зміни ринкової кон'юнктури [9, с. 18]. Класифікація цін за групами за визначенням Т. Є. Андрєєвої, О. П. Бутенко, І. В. Приходько [1] наведена у додатку Б. Класифікація цін за групами та розкриття поняття видів цін, за визначенням Т. Є. Андрєєвої, О. П. Бутенко, І. В. Приходько [1] наведена у додатку В Ціна одиниці продукції (окремої послуги) формується з відповідних складових, що відображають структуру відповідних видів цін, використовуваних різними суб'єктами господарювання. Типові складові ціни показано на рис. 1.1



Рис. 1.1 - Типові складові ціни, відповідно до К.Ю. Герасимчук [4]

Методологія ціноутворення - це сукупність найбільших загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. Методи ціноутворення за визначенням В. В. Божкова, І. М. Рябченко [3] наведені у додатку А

Отже, можемо зробити висновок, що методологія ринкового ціноутворення укладається в тім, що ціна формується в ринковій економіці як об'єктивна суспільна категорія під дією попиту та пропозиції й на противагу до планово-директивної економіки в практичному ціноутворенні, тобто на мікрорівні, персоніфікує не грошове вираження вартості, як витрата абстрактної роботи на одиницю продукції, а грошове вираження мінової вартості цієї одиниці, що виникає в процесі обміну продукції й формується не без участі багатьох суб'єктивних факторів, таких як мода, смаки, традиції, слуху серед споживачів і т.п.

1.2 Ціноутворення на ринках з різною конкурентною структурою

Цінова політика підприємства докорінно залежить від типу ринку, на якому вона застосовується. Сьогодні виділяють чотири типи ринкової структури: ринок чистої конкуренції; ринок монополістичної конкуренції; ринок олігополістичної конкуренції; ринок чистої монополії [12, с. 18].

Ринок чистої конкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не в змозі запросити ціну вищу від ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару за середньою ринковою ціною. Не будуть продавці запитувати й ціну нижчу від ринкової, оскільки можуть продати все, що потрібно, за існуючою ринковою ціною. В умовах вільної конкуренції попит більш еластичний, ніж ціна. Причина в тому, що на ринку діє велика кількість підприємств, причому жодне з них не контролює скільки-небудь значної частини ринку. Однак залежність між попитом і ціною на ринку чистої конкуренції є обернено пропорційною в рамках галузі, тобто зниження ціни викликає збільшення попиту. Іншими словами, якщо пропозиція товару в галузі зросте, то ціна знизиться, причому для всіх підприємств незалежно від їхнього обсягу виробництва. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розроблення стратегії маркетингу, тому що поки ринок залишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності з розроблення товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту та інших маркетингових заходів мінімальна [13].

Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, які укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін.

Монополістична конкуренція - це такий рівень конкуренції, де значна кількість продавців пропонує подібний, але неоднаковий продукт; вони переконують продавців, що саме їхні продукти з новими, поліпшеними властивостями є найдешевшими і найпотрібнішими. Характерні ознаки монополістичної конкуренції такі [6, с. 48]:

- кожна фірма володіє порівняно невеликою часткою всього ринку, тому можливість контролю над ринковою ціною невелика;

- наявність порівняно великої кількості фірм практично унеможливлює таємні змови, тобто узгоджені дії фірм із метою обмеження обсягу виробництва чи штучного підвищення цін; значна кількість фірм у галузі виключає їхню взаємозалежність. Кожна фірма визначає свою поведінку, незважаючи на можливі відповідні заходи конкурентів. Вплив дій однієї фірми на кожного із численних суперників незначний, відтак у конкурентів немає причин реагувати на дії фірми [7].

Наявність діапазону цін визначається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, сервісом, що супроводжує товар, тобто тут спостерігається розходження в так званій «товарній пропозиції». Покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Щоб чимось відрізнитися, крім ціни, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і широко застосовують практику присвоєння товарам марочних назв, рекламу й методи особистого продажу. Особливу роль у процесі розроблення товарних пропозицій відіграє формування ціни на товар, виходячи зі структури попиту, цін конкурентів, витрат виробництва тощо. У зв'язку з наявністю великої кількості конкурентів стратегії їхнього маркетингу чинять на кожну окрему фірму менше впливу, ніж в умовах олігополістичного ринку [1].

Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення й маркетингових стратегій конкурентів. Товари можуть бути схожими чи несхожими. Невелика кількість продавців є наслідком наявності серйозних бар'єрів для виходу конкурентів на ринок. Кожен продавець істотним чином реагує на стратегію та дії конкурентів. Підприємство на ринку олігополістичної конкуренції ніколи не отримає впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо підприємство підвищить ціни, конкуренти можуть не наслідувати його приклад. Тоді йому доведеться або повертатися до колишніх цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів [13, с. 81-84].

Отже можемо зробити висновок, що в умовах олігополістичної конкуренції застосовується велика кількість цінових стратегій. Одна з них - координація дій під час установлення цін, що існує у двох формах: прийняття угоди про ціни й проведення «паралельної цінової політики».



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА НАУКОМІСТКУ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ПРОДУКЦІЮ

2.1 Історичні причини панування монополій в українській економіці та їх вплив на ціноутворення на наукомістку і науково- технічну продукцію

Ринок і ринкова економіка мають багато як позитивних так і негативних рис. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі. Причини панування монополій в українській економіці, такі [11]:

1. Природні причини та адміністративні фактори.

2. Приватизація більшості радянських монопольних утворень, в результаті якої попри зміну власника, методи господарювання не змінилися (утворилися приватні монополії).

3. Високі вхідні перешкоди, що підтримуються монопольною владою (значна фондомісткість і обмеженість ресурсів).

4. Протекціоністська політика під гаслами розвитку національного виробника, що сприяє посиленню позицій саме одного українського виробника (прикладом може слугувати автомобілебудування).

Кривуцький В. В. виділяє наступні причини виникнення і існування монополії [5]:

Рис. 2.1 - Причини виникнення та існування монополій в Україні [5]



Дослідимо вплив монополій на ціноутворення. Перш за все монополії можуть впливати на регулювання цін шляхом надання дотацій окремим галузям.

Рис. 2.2 - Вплив монополій на регулювання цін шляхом надання дотацій окремим галузям [8].

Існують конкретні методики ціноутворення, за допомогою яких відбувається пристосування вихідної ціни до важливих факторів навколишнього середовища. Серед таких методик - встановлення ціни за такими принципами: географічному, із скидками, для стимулювання збуту, дискримінаційних, на товари новинки, у межах товарної номенклатури. Методика розрахунку ціни складається з шести етапів, які ґрунтуються на виробничо-витратному і споживчо-корисному принципах ціноутворення:

1. Постановка задачі - визначення мети (максимізація прибутку, забезпечення конкурентоспроможності тощо).

2. Визначення попиту - на основі кривої попиту прогнозуються ймовірні обсяги продукції, що вдасться продати на ринку протягом певного часу за цінами різного рівня. Чим менш еластичний попит, тим вищою може бути ціна, яка призначається виробником.

3. Оцінка витрат - розрахунок зміни суми витрат при різних рівнях виробництва.

4. Аналіз цін і товарів конкурентів - вивчаються ціни конкурентів для використання їх в якості основи при ціновому позиціонуванні власної продукції.

5. Вибір методу ціноутворення - найбільш придатними методами для встановлення ціни на плодоягідну продукцію є витратні методи (повних витрат, надбавок, беззбитковості та цільового прибутку), методи, що спираються на попит (встановлення ціни на основі цінності товару) і методи з орієнтацією на конкуренцію (встановлення ціни на основі рівня існуючих цін і встановлення ціни на основі закритих торгів).

6. Встановлення кінцевої ціни - кінцева ціна на продукцію встановлюється з врахуванням її найбільш повного психологічного сприйняття і з обов'язковою перевіркою, що вона відповідає установкам цінової політики підприємства і буде нормально сприйнята торговими посередниками, власним торговельним персоналом, конкурентами, постачальниками і державними органами [12].

В Україні монополії можуть бути не лише природними чи такими, шо ще залишилися з радянських часів, а й створені під гаслами захисту національного виробника або/і внаслідок розподілу влади між різними фінансово-промисловими групами, або інших зацікавлених сторін, які вміють «захистити» свої інтереси у Верховній Раді України. На багатьох таких ринках ціни завищені, якість продукції невисока, асортимент одноманітний [11].

Крім того, багато із названих суб'єктів господарювання створили навколо себе величезну інфраструктуру, здатну кваліфіковано відстоювати інтереси власників (юридичні та консалтингові компанії, засоби масової інформації тощо). Наприклад питання монополізованості телекомунікаційної галузі можна розглянути ще в одному аспекті: маємо на увазі мобільних операторів, два з яких займають домінуючі позиції («Водафон» і «Київстар»). Про те, що вони порушують антимонопольне законодавство, навряд чи може йтися, адже незважаючи на значні частки ринку, якими вони володіють, між ними із самого початку триває жорстка конкуренція. Але, з іншого боку, тарифи, які вони встановлюють, є зависокими. Це стає очевидним у процесі аналізу темпів зростання доходів і прибутків (Водафон: 52% і 23%, Київстар: 53,2% і 43,55 відповідно), хоча схожі тенденції характерні для ринків, які динамічно розвиваються. На нашу думку, такий стан речей з часом (із стабілізацією темпів розвитку) зміниться автоматично, бо посилюється саме цінова конкуренція, наслідком якої є поступове падіння цін за телефонні розмови [13].

Однією з галузей економіки, яка все ще не може вийти на стадію тривалого зростання, є сільське господарство Основною причиною таких негараздів називають монополізацію ринків, які безпосередньо пов'язані з аграрною галуззю. Так, з одного боку, є монополізований ринок матеріально-технічних ресурсів АПК, що завищує ціни на ресурси. З другого -- надмірна концентрація організаційних структур у переробній промисловості АПК, що призвело до заниження цін на продукцію сільського господарства, внаслідок чого спостерігався ефект «цінових ножиць».

Однак, згідно зі звітами АМКУ монополізм у переробній промисловості АПК вже подолано, хоча окремі підприємства (цукрові заводи, хлібоприймальні і хлібозаготівельні підприємства, переробні підприємства молочної і м'ясної промисловості тощо) все ще мають значні переваги над сільськогосподарськими товаровиробниками завдяки високій частці транспортних витрат у собівартості сільськогосподарської продукції, наявності традиційних зв'язків, силі звички. Прикладами монопольного становища на ринку закупівель сільгосппродукції можуть слугувати такі компанії, як «Хліб України» й «Укрконсервмолоко» [11].

Так, перша разом із підпорядкованими їй представництвами, хлібоприймальними і хлібозаготівельними підприємствами була монополістом на регіональних ринках послуг заготівлі, переробки і зберігання зерна, принаймні, у межах окремих областей, зокрема Дніпропетровської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Харківської, Херсонської і Черкаської. А сумарна частка асоціації «Укрконсервмолоко», до якої входять 9 ВАТ молочноконсервних комбінатів, на загальнодержавному ринку молочних консервів становила близько 90 % [4].

2.2 Сучасна галузева структура ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію за рівнем конкуренції

Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.

Галузеві зрушення на макрорівні, якщо розглядати їх у тривалих історичних рамках, проявлялися спочатку у швидкому росту «первинних галузей» (сільське господарство й добувна промисловість), потім «вторинних» (промисловість і будівництво), а в останній період - «третинних галузей» (сфера послуг) [2].

Господарський комплекс має певну структуру, що передбачає наявність складових частин і зв'язків між ними. Головними його складовими є дві сфери: виробнича сфера, у якій виробляються матеріальні блага, і сфера послуг (невиробнича сфера), яка здебільшого надає послуги населенню.

Ці сфери, у свою чергу, поділяють на галузі національного господарського комплексу, під якими розуміють сукупність підприємств і установ, що задовольняють однорідні потреби суспільства (промисловість -- у промисловій продукції, транспорт -- у переміщенні вантажів і перевезенні населення, освіта -- у наданні освітніх послуг тощо). Кожна галузь займається певним видом економічної діяльності. Так, сільське господарство -- рослинництвом і тваринництвом, будівельна галузь -- будівництвом цивільних та промислових об'єктів [6].

Провідними галузями, що входять до виробничої сфери, є промисловість будівництво, сільське й лісове господарство.

Сферу послуг за значенням у житті суспільства можна поділити на дві важливі групи галузей.

Перша покликана забезпечувати матеріальні умови життя населення. Вона охоплює такі галузі, як транспорт, торгівля, готельний і ресторанний бізнес, фінансова діяльність, операції з нерухомістю, державне управління.

Друга група сфери послуг покликана задовольняти здебільшого духовні й фізичні потреби населення. Вона охоплює освіту, охорону здоров'я, соціальну допомогу, а також науку, культуру і мистецтво.

Обидві сфери, як і окремі галузі, впливають одна на одну, формуючи галузеву структуру [3].

Шлях України до ринкової економіки супроводжувався фактичним марнуванням її промислового потенціалу. Ознаками цього є різке погіршення структури промисловості за період економічного спаду, глибока інвестиційна криза, втрата українськими підприємствами внутрішніх та зовнішніх ринків. Втрачено напрацьований потенціал в машинобудуванні, легкій промисловості та в інших галузях з високою доданою вартістю [4].

Стратегічними орієнтирами структурних змін у промисловості України є наступні.

По-перше, поширення ресурсо-, енерго- та екологозбережних технологій. Зважаючи на довгострокову перспективу зростання вартості енергетичних ресурсів та низький рівень самозабезпеченості ними української економіки, ресурсо- і енергозбереження мають стати провідними складовими політики підвищення економічної незалежності національної економіки, підвищення конкурентоспроможності українських виробників [8].

По-друге, поступова переорієнтація промисловості із зовнішніх на внутрішні ринки збуту та імпортозаміщення. В умовах постійного посилення конкурентного тиску навряд чи можна розраховувати на значне зростання експорту продукції українських виробників. Це зумовлює необхідність переорієнтації промисловості на забезпечення насамперед внутрішнього ринку продукції, орієнтованої на споживчий ринок (продовольство, одяг, взуття, меблі, предмети побуту, автомобілі), виробничого призначення (сировина та комплектуючі для виробництва готової продукції) та інвестиційної продукції (виробниче обладнання).

По-третє, забезпечення конкурентоспроможності через модернізацію економіки. Це дозволить перейти від механічного збільшення витрат на соціальну сферу до дійсної гуманізації соціально-економічних відносин, яка має міцне підґрунтя у вигляді динамічного зростання економіки та підвищення її продуктивності [13].

Галузі сучасних технологій (насамперед, електроніка, радіотехніка, приладобудування), що майже припинили своє існування в Україні, мають створюватися з "нуля" із залученням ресурсів компаній-світових лідерів високих технологій, створенням преференційних умов для інноваційного розвитку. Паливно-енергетичний комплекс має стати за нинішніх умов предметом особливої уваги державної промислової політики. Стратегічним напрямом є відновлення державного впливу в підгалузях ПЕК, де він втрачений (нафтопереробка), та підвищення його ефективності в підгалузях, де він ще зберігається (електроенергетика, газовидобування, вугільна галузь).

Отже, можемо зробити висновок, що стан галузевої структури і якісних параметрів структури національної економіки (технологічна структура, структура кредитів та інвестицій) свідчить про низький рівень розвитку конкурентних можливостей України.



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ЦІН В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ

3.1 Оптимальний вибір ціноутворення на наукомістку і науково- технічну продукцію

Фірми підходять до питання ціноутворення по-різному. Проте загальний алгоритм методики розрахунку ціни простий, і його можна подати в такій послідовності:

1) постановка цілей ціноутворення;

2) визначення попиту;

3) оцінка витрат;

4) аналіз цін і витрат конкурентів;

5) вибір методу і стратегії ціноутворення;

6) встановлення остаточної ціни [8].

Постановка цілей ціноутворення. Передусім фірма має вирішити, яких саме цілей вона прагне досягнути за допомогою конкретного товару. Цілей цінової політики -- значна кількість, проте найбільш поширені такі:

-забезпечення виживання (існування фірми на ринках). Стає основною метою фірми в тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників і панує гостра конкуренція або різко змінюються потреби клієнтів. У даному випадку підприємство призначає на свою продукцію мінімально прийнятні для нього ціни;

-максимізація поточного прибутку. При реалізації даної мети (цілі) орієнтуються на короткотермінове очікування прибутку і не враховується довготермінова перспектива;

-оптимальне розширення збуту. Оптимальне розширення обсягу збуту, як правило, приводить до зниження витрат на одиницю продукції та до збільшення прибутку. Орієнтуючись на можливості ринку, встановлюють якомога нижчу ціну, що сприяє збільшенню частки ринку і, відповідно, зниженню витрат на одиницю товару;

-лідерство з якості. Фірма, що має репутацію лідера з якості продукції, встановлює високу ціну, яка дає змогу покрити витрати на досягнення високої якості і проведення дорогих науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт [6].

Визначення попиту. В умовах ринкової економіки одним з основних факторів, що визначає ціну на товар, є попит. Саме тому одним з перших етапів процесу ціноутворення є оцінка попиту на товар, яка передбачає визначення:

- залежності між ціною та обсягом продажу;

-еластичності попиту;

-відчутної цінності даного товару для споживача;

-максимально прийнятної ціни, яку споживач готовий заплатити за товар.

де ДП -- зміна обсягу продажу, %;

ДЦ -- зміна ціни, %.

Основною характеристикою попиту є його еластичність, тобто чутливість споживачів до зміни цін на даний товар. Еластичним називають попит, при якому відсоткове зниження ціни зумовлює таке ж відсоткове підвищення обсягів продажу товарів (табл. 3.1). Загальна формула для розрахунку коефіцієнта цінової еластичності попиту має такий вигляд:

ціноутворення наукомісткий конкурентний



Таблиця 3.1

Загальна формула для розрахунку коефіцієнта цінової еластичності попиту [7]

Значення еластичності попиту	Визначення	Суть
00	Абсолютно еластичний	Значення коефіцієнта еластичності прямує до нескінченності. Навіть незначне збільшення ціни може призвести до зникнення будь-якого попиту
Ја> і	Еластичний	Відсоткова зміна кількості товару перевищує відсоткову зміну ціни. У разі збільшення ціни попит швидко знижується
Ед^1	Одинична еластичність	Відсоткова зміна кількості товару дорівнює відсотковій зміні ціни. Зниження попиту прямо пропорційне збільшенню ціни
і	Нееластичний	Відсоткова зміна обсягу продажу менше відсоткової зміни ціни. Попит знижується повільніше, ніж зростає ціна
Ед^О	Абсолютно нееластичний	Значення коефіцієнта цінової еластичності дорівнює нулеві. Попит не змінюється за будь - якої ціни

У зв'язку з тим, що попит зменшується в міру зростання цін, еластичність вимірюється від'ємними величинами. Проте для спрощення розрахунків еластичність найчастіше визначають у додатних числах.

На рівень еластичності попиту на товари впливають наступні фактори: -кількість і доступність товарів-замінників, тобто наявність можливості вибору з багатьох аналогічних товарів найбільш дешевого;

-важливість і невідкладність потреби, яку задовольняє даний товар; -наявність у товарі необхідних доповнень (тенісні ракетки і м'ячі, фотоапарат і плівка);

-обсяги товару, що споживається;

Варіанти еластичності попиту

-рівень фонових доходів і витрат споживачів;

-наявність конкурентів;

-використання заходів із стимулювання збуту [9].

Розрахований на основі цінової еластичності попит визначає верхню межу ціни. Слід пам'ятати, що на попиті можуть позначитися, крім ціни, ще й інші чинники, наприклад, збільшення реклами або зміна особливостей поведінки споживачів.

Так, залежно від орієнтації покупок, споживачів можна поділити на чотири типи:

-ощадливі покупці, що мають високу чутливість до цін, якості й асортименту товарів;

-персоніфіковані покупці, основну увагу приділяють не цінам, а «образу» товару, обслуговуванню та ставленню до себе продавця;

-етичні покупці, готові пожертвувати низькими цінами і широтою асортименту для підтримки невеликих фірм;

-апатичні покупці, що приділяють основну увагу зручності, комфорту незалежно від цін.

Всі ці особливості мають бути враховані службою маркетингу, яка займається визначенням попиту на ринку. Найпростіший спосіб, який дає змогу визначити обсяг попиту, -- це перемножити кількість можливих споживачів на частоту споживання товару.

Оцінка витрат. Мінімальна ціна визначається витратами фірми. Підприємство прагне встановити на товар таку ціну, яка б повністю покривала всі витрати на його виробництво, розподіл і збут, а також давала змогу отримати запланований обсяг прибутку. Тому в процесі формування цінової політики важливого значення набуває процес формування прогнозної величини витратної частини ціни. Спростити виконання цього процесу можна шляхом використання результатів стратегічного аналізу собівартості продукції. Під час проведення такого аналізу відбувається прогнозування кожної витратної складової частини собівартості, аналізуються її прогнозні рівні та плануються заходи щодо зниження витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції в прогнозованому періоді.

Собівартість продукції -- це грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, а також інших витрат на її виробництво [5].

Фірма, що займається виробничою діяльністю, визначає витрати виробництва, а фірма, яка здійснює збутову, постачальницьку, торгово- посередницьку діяльність, -- витрати обігу. Конкретний склад витрат, які можуть бути віднесені на витрати виробництва і обігу, практично у всіх країнах світу регулюється законодавчо.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:- прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих витрат належать ті, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, а саме: сировина і матеріали, куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати; витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг; інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду обладнання, амортизація тощо.

Непрямі витрати -- це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу [1].

Загальновиробничі витрати є непрямими і включають витрати на управління виробництвом, амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного, лінійного); витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технологій та організації виробництва; на утримання виробничих приміщень; на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; втрати від браку, оплата простоїв.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва продукції. Постійні -- це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості. Майже всі прямі витрати є змінними за винятком амортизації спеціального обладнання, орендної плати та деяких інших прямих витрат [6].

Аналіз цін і товарів конкурентів. Ціна, яку має встановити фірма на свою продукцію, перебуває у проміжку, мінімальна межа якого визначається витратами на її виробництво, а максимальна -- рівнем попиту і купівельною спроможністю споживача. На встановлення фірмою середнього діапазону цін у даному проміжку впливають ціни конкурентів та їх ринкові реакції. Отже, для вдалого визначення ціни на власний товар потрібно знати також ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для проведення такого аналізу фірма може скористатися одним із таких способів:

1) зробити порівняльні закупки з метою порівняння цін та якості товарів між собою;

2) здійснити аналіз цін конкурентів на основі їх прейскурантів;

3) провести опитування покупців з приводу того, як вони сприймають ціни і якість товарів конкурентів;

4) з метою оцінки структури виробничих витрат закупити моделі конкурентів, розібрати їх і оцінити з точки зору витрат, які понесені на виготовлення окремих складових [7].

Реалізація даного етапу по суті є одним із елементів конкурентного бенчмаркінгу.

Бенчмаркінг -- це діяльність підприємства щодо дослідження технологій, технологічних процесів та методів організації виробництва і збуту продукції на кращих підприємствах партнерів і конкурентів з метою підвищення ефективності власної фірми. Результатом бенчмаркінгу є вдосконалення діяльності власного підприємства, зниження виробничих витрат, затрат праці і часу і, відповідно, збільшення можливостей в управлінні ціновою політикою підприємства [13].

Отже, знання про ціни, витрати і якість товарів конкурентів є відправною точкою у встановленні цін на власні товари. Якщо товари фірми аналогічні товарам основного конкурента, то її ціни будуть близькими до цін конкурента або навіть дещо нижчими у випадку, коли фірма має менші витрати на виробництво і збут. Тобто знання цін на ринку може використовуватись для позиціювання власної продукції.

3.2 Міжнародний досвід забезпечення формування конкурентних цін на наукомістку і науково-технічну продукцію

Проблема вибору і поєднання різних форм господарського регулювання - одна із найважливіших, складних і дискусійних тем не тільки для України, але й для усього світу.

Якщо ринок не забезпечує оптимального розподілу ресурсів, ринкові сигнали є неефективними, то ринкове саморегулювання має доповнюватися різними формами державного регулювання.

Державне регулювання ринку і цін - це сукупність урядових заходів в системі товарно-грошових відносин: у закупівлі і реалізації продукції (послуг); у регулюванні податків, цін, процентних ставок, валютного курсу, рівня безробіття і т.д.

Правові основи формування і функціонування системи цін - це права, обов'язки і відповідальність суб'єктів господарювання з одного боку, і повноваження органів влади з регулювання і контролю за цінами - з іншого боку [2].

Політика цін - це дії органів державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктів ціноутворення, спрямовані на регулювання цін у народному господарстві. Політика цін реалізується через аналіз практики ціноутворення і регулювання, через контроль за дотриманням державної дисципліни цін, обмеження негативних наслідків монополістичної діяльності відповідно до антимонопольного законодавства.

Аналіз теоретичних положень і світової практики доводить, що існує набір загальноприйнятих форм і методів державного регулювання. Інструментарій регулювання змінює склад і структуру цін, а окремі елементи використовуються в різних формах залежно від умов кожної країни, на що впливає комплекс факторів: економічних, правових, політичних, соціально- психологічних, культурних, національних тощо.

Державне втручання у процес ціноутворення здійснюється на основі поєднання прямих і непрямих методів регулювання цін.

Пряме регулювання цін - це адміністративне втручання держави в діючі ціни, участь держави у формуванні цін, у встановленні правил ціноутворення.

Основні форми прямого регулювання цін [1]:

-загальне “заморожування” цін (застосовується дуже рідко, за умов високої інфляції) і “заморожування” цін на окремі товари;

-встановлення фіксованих цін і тарифів;

-обмеження росту цін на визначений період часу або встановлення граничного рівня ціни (мінімального або максимального);

-встановлення граничного нормативу рентабельності;

-встановлення граничних розмірів торговельних надбавок;

-декларування цін;

-встановлення рекомендаційних цін на стратегічну продукцію;

-встановлення паритетних цін.

Непряме регулювання цін - це вплив на процес ціноутворення через сукупність засобів, що сприяють розширенню товарної пропозиції на ринку, збільшенню попиту, доходів населення, податкових надходжень. Непряме регулювання - це регулювання не самих цін, а цінових факторів. Здійснюється через зміну банківської ставки, податків, дотацій, доходів, валютного курсу, експортно- імпортних зборів і квот [4].

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або “ціна” грошової одиниці однієї країни, визначена в грошових одиницях інших країн. Валютний курс є формою світової ціни кредитно- паперових грошей.

Квота - частка у загальному обсязі виробництва (реалізації) кожного учасника, що встановлюється угодою.

Імпортна квота - це введення кількісних обмежень імпорту в протекціоністських цілях.

Мито - грошовий збір, що стягується державою через митні установи з товарів при перетинанні ними національних кордонів.

Розрізняють вивізне, ввізне і транзитне мито. Розмір мита визначається митним тарифом, що містить перелік товарів.

У практичній діяльності застосовуються такі види мита [11]:

- адвалорне (нараховується у відсотках до митної вартості);

- специфічне (нараховується в абсолютній сумі за одиницю товару);

- комбіноване (поєднує перший і другий види мита).

Нарахування, сплата і стягнення мита здійснюється на основі митної вартості товару відповідно до Митного кодексу України.

За порушення державної дисципліни цін передбачена відповідальність. У пункті 1.3 Інструкції №298 / 519 (з посиланням на Закон № 507) зазначено, що необгрунтовано отримана підприємством, організацією сума виторгу в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в доход відповідного бюджету із застосуванням штрафу в дворазовому розмірі необгрунтовано отриманої суми виторгу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту Інструкції 1.4 №298 / 519 економічні санкції до суб'єктів господарювання застосовуються тільки при одержанні необгрунтованого виторгу в результаті порушення ними діючого в періоді порядку встановлення і застосування державних фіксованих і регульованих цін (тарифів). При цьому підставою для штрафних санкцій є порушення спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, яким введено регулювання цін (тарифів), у т.ч. формування і запровадження цін (тарифів) нижче мінімально встановлених.

Отже, економічні санкції діють за таких порушень порядку встановлення і застосування цін [8]:

-нарахування непередбачених законодавством націнок до регульованих цін і тарифів;

-застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи), для яких діє режим державного регулювання;

-застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує гранично встановлений законодавством;

-встановлення цін (тарифів) із порушенням порядку обов'язкового декларування їх зміни.



ВИСНОВОК

В роботі проведено дослідження особливостей ціноутворення на наукомістку і науково-технічну продукцію, та зроблено наступні висновки:

Ціна - це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару чи послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти. Економічна сутність ціни проявляється, насамперед, через виконання нею певних функцій.

Функція ціни - це зовнішній прояв її властивостей у певній системі відносин. Пізнання і чітке визначення функцій ціни дає змогу чіткіше усвідомити її роль і значення в економічному управлінні, а також окреслити коло економічних завдань, які можна розв'язувати за допомогою цін.

Співвідношення окремих елементів ціни, виражене у відсотках або долях одиниці, представляє собою структуру ціни.

Метод ціноутворення - це конкретний спосіб, прийом, сукупність послідовних дій щодо визначення та обґрунтування ціни конкретного товару. На практиці використовують різні методи ціноутворення.

Теоретичні підходи до ціноутворення в різних школах економічної теорії різні, але їх поєднує співвідношення попиту і пропозиції визначає мінову вартість без участі вартості та виробничих витрат, що означає вилучення вартості з процесу формування цін.

Щодо ринків, на яких діють монополії, окрім ринків природних монополій (залізничний транспорт, зв'язок), монополізованими є гірничо- металургійний комплекс і автомобілебудування.

Також за певних аспектів висококонцентрованими є агропромисловий комплекс, ринок нафтопродуктів і мобільний зв'язок. Це все приклади загальнодержавних монополій. Проте найпоширенішими є регіональні монополії.

Це стосується перш за все суб'єктів житлово-комунального господарства. Основною проблемою, яка виникла у процесі написання роботи, була від сутність доступу до необхідної інформації.

Проте ця проблема є загальною, адже навіть АМКУ постійно заявляє про практичну недоступність необхідної для аналізу рівня монополізації ринків статистичної інформації, адміністративних даних щодо стану ринків, характеристик їхніх найбільших учасників, наявних у інших міністерствах і відомствах.

Щодо рекомендацій, то насамперед вони стосуються державних органів влади, які не надають один одному інформації, необхідної для здійснення державної економічної політики. Цей процес має бути чітко налагоджений і прописаний у законодавстві, щоб не виникало зайвих суперечок.

Окремо хотілося б зупинитися на рекомендаціях для АМКУ.

Переглядаючи звіти про його діяльність, ми не виявили глибинного економічного аналізу проблеми монополізації. Зазвичай усе стосувалося кількості поданих заяв про порушення антимонопольного законодавства. Кількісні й якісні критерії концентрації ринків згадувалися вкрай рідко. Немає жодних згадок про проведені наукові дослідження тих чи інших аспектів монополізації. Головним чином науковці АМКУ зосереджуються на юридичних аспектах проблеми, хоча, на нашу думку, перш за все потрібно вивчити економічну сутність явища.

І насамкінець зауважимо, шо економічна конкуренція є передовсім економічним явищем, а не питанням ефективності законодавства. На жаль, це не підтверджується тенденціями в українській науці. Адже ґрунтовних досліджень з цього приводу немає.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрєєва Т. Є. Класифікація цін у ринкових умовах господарювання [Електронний ресурс] / Т. Є. Андрєєва, О. П. Бутенко, І. В. Приходько // Науково-технічний збірник №80 - Режим доступу до ресурсу: http://eprints.kname.edu.ua/4194/1/142-

146_%D0%90%D0%9D%D0%94%D0%A0%D0%84%D0%84%D0%92%D0%9 0_%D0%A2. %D0%84..pdf.

2. Анпілогова Ж. Д. Галузева структура сучасної промисловості й динаміка її розвитку в Украині [Електронний ресурс] / Ж. Д. Анпілогова // Інвестиції: практика та досвід № 11 - Режим доступу до ресурсу: http://www.investplan.com.ua/pdf/11_2012/24.pdf.

3. Божкова В. В. Основні методи ціноутворення [Електронний ресурс] / В. В. Божкова, І. М. Рябченко - Режим доступу до ресурсу: https://essuir.sumdu.edu.Ua/bitstream/123456789/28177/1/marketyngove_tsinoutv orennya.pdf.

4. Герасимчук К. Ю. Методологічні аспекти ціноутворення продукції виробничо - технологічного призначення [Електронний ресурс] / К. Ю. Герасимчук // Національний університет “Львівська політехніка” - Режим доступу до ресурсу: https://vlp.com.ua/files/18_32.pdf.

5. Жовтяк Г. А. Ціноутворення. Конспект лекцій (для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 6.030601 - Менеджмент і слухачів другої вищої освіти спеціальностей 7.03050401 - Економіка підприємства (за видами економічної діяльності), 7.03050901 - Облік і аудит, 7.03060101 - Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)) / Г. А. Жовтяк, О. М. Непомнящий; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. - Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2016.

80 с.

6. Конспект лекцій з курсу «Ціноутворення» / укладачі: О. В. Люльов,

O. І. Карінцева, О. О. Дрозденко. - Суми: Сумський державний університет, 2014. - 132 с.

7. Краснікова Л. І. Аналіз стану монополізму в Україні: економічний

підхід [Електронний ресурс] / Л. І. Краснікова, Ю. О. Замрій - Режим доступу до ресурсу:

http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/14168/Analiz_stanu_mono poHzmu_v_Ukraini_ekonomichnyi_pidkhid.pdf?sequence=1&isAnowed=y.

8. Лупак Р. Л. Конкурентоспроможність підприємства: навч. посіб. /

P. Л. Лупак, Т. Г. Васильців. - Львів: Видавництво ЛКА, 2016. - 484 с.

9. Подлевська О.М. Конспект лекцій з дисципліни «Ціноутворення» для студентів напряму підготовки 6.030504 «Економіки підприємства» заочної форми навчання / О.М. Подлевська- Рівне: НУВГП. - 2013. - 87 с.

10. Портер М. Конкуренция.: Учеб. пособие.: Пер. с англ. - М.: Изд-ий дом “Вильямс”, 2001. - 495 с.

11. Рай для олігархів. В Україні панують ідеальні можливості для процвітання монополій [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://tyzhden.ua/Economics/57500.

12. Розвиток промисловості для забезпечення зростання та оновлення української економіки: науково-аналітична доповідь / за ред. д-ра екон. наук Дейнеко Л.В.; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». - К., 2018. - 158 с.

13. Святненко В.Ю. Принципи та цілі формування цінової політики підприємства / В.Ю. Святненко // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Серія Економіка.- 2017.- Вип. 121 - 122.- С. 81 - 84.



ДОДАТОК А

Методи ціноутворення за визначенням В. В. Божкова, І. М. Рябченко [3]



ДОДАТОК Б

Класифікація цін за групами за визначенням Т. Є. Андрєєвої, О. П. Бутенко, І. В. Приходько [1]



ДОДАТОК В

Класифікація цін за групами та розкриття поняття видів цін, за визначенням Т. Є. Андрєєвої, О. П. Бутенко, І. В. Приходько

Основні групи цін	Види цін	Визначення
1	2	3
По характеру обслуговуємого обороту	Оптові ціни покупки і продажу	ціна, за якою підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам, збутовим організаціям звичайно великими партіями (оптом)
	Роздрібні ціни	це ціни продажу індивідуальному або дрібнооптовому споживачеві, переважно населенню
Залежно від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції на ринку	Вільні ціни (ринкові ціни)	це ціни, які встановлюються виробниками продукції і послуг на основі попиту та пропозиції на даному ринку
	Регульовані ціни	це ціни, які встановлюються відповідними органами керування: Президентом, органами виконавчої влади суб'єктів, органами місцевого самоврядування; або ціна, у відношенні якої органи влади і керування встановлюють які-небудь обмежуючі її умови. Регульовані ціни, у свою чергу, можуть бути гарантовані, що рекомендуються, лімітні, заставні, граничні (захисні) ціни
За способом встановлення, фіксації	Тверді ціни називають ще постійними	це такі ціни, що встановлюються в момент підписання договору і не міняються протягом усього терміну постачання продукції за даним договором. Звичайно в договорі робиться застереження «ціна тверда, зміні не підлягає»
	Рухома ціна	така ціна, коли в договорі передбачено, що ціна, фіксована в момент укладання договору, може бути переглянута надалі, якщо до моменту виконання договору ринкова ціна зміниться (підвищиться або понизиться). У такому випадку повинна змінитися ціна, зафіксована в договорі, про що робиться відповідне застереження
	Змінна ціна	це ціна, обчислювальна в момент виконання договору шляхом перегляду первісної договірної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, за період часу, необхідний для виготовлення продукції (наприклад, коли має місце інфляція, стійка зміна цін на ресурси і т.д.). Змінні ціни встановлюються звичайно на товари з тривалим терміном виготовлення, наприклад складне промислове устаткування, судна
За способом одержання інформації про рівень ціни	Друковані ціни	це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. До друкованих цін відносяться: довідкові і прейскурантні ціни, біржові котирування, ціни аукціонів
	Довідкові ціни	це ціни, друковані в різних друкованих виданнях. Джерелами довідкових цін є економічні газети і журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги, прейскуранти
Залежно від виду ринку	Ціни товарних аукціонів	ціни аукціонів - це ціни публічного продажу по максимально запропонованому рівню на попередньо оглянуту покупцем партію товарів (лот)
	Біржові котирування	являють собою ціни спеціально організованого і, на відміну від аукціонів, постійно діючого ринку масових, якісно однорідних, взаємозамінних товарів
	Ціни торгів	це ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі, що заснована на видачі замовлень на постачання товарів або одержання підрядів на виробництво визначених робіт із заздалегідь оголошеного в спеціальному документі (тендері) умовам, що припускає залучення до визначеного терміну на принципах конкуренції пропозицій від декількох виробників з метою забезпечення найбільш вигідних умов угоди для її організаторів
З урахуванням фактору часу	Постійна ціна	ціна, термін дії якої заздалегідь не визначений
	Сезонна ціна	ціна, термін дії якої визначений
	Східчаста ціна	ряд послідовно знижуваних цін на продукцію в заздалегідь обумовлені моменти часу за попередньо визначеною шкалою
Внутрішньо- фірмові ціни	Трансферні ціни	це ціни, які застосовуються в межах фірми, при реалізації продукції між підрозділами фірми, а також різних фірм, але вхідних в одну асоціацію. Трансферні ціни є різновидом оптової ціни. Трансферні ціни одержали широке поширення в господарському обороті в капіта- лістичних країнах, у тому числі при обміні товарами і послугами в рамках міжнародних монополій, а також у рамках транснаціональних компаній
За умовами постачання і продажу	Нетто	ціна на місці купівлі-продажу
	Брутто (фактурна ціна)	визначається з урахуванням умов купівлі-продажу (виду і розміру по товарних податків, наявності і рівня знижок, виду «франко» і умови страховки)
Світові ціни	Світові ціни	Світовими вважаються ціни, якщо дотримуються наступні умови: 1) це ціни великих експортних або імпортних угод, діючих на ведучому ринку відповідного товару; 2) угод, що носять регулярний характер;

Размещено на Allbest.ru

...