Економічна експертиза в Україні: теоретичні та практичні аспекти

- При проведенні експертиз в експертній установі організаційне, матеріально-технічне забезпечення їх виконання, контроль за своєчасним проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладається на керівника експертної установи;

- строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи у межах: 10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень; 30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень; 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень; понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань, виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень; понад 90 календарних днів - щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів та необхідністю вирішення питань, які потребують декількох досліджень, або якщо експертиза є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій.

Організація економічної експертизи включає заходи, що передбачають її регулювання, зокрема: координацію експертної діяльності шляхом видачі дозволів на проведення судової економічної експертизи; налагодження взаємодії та систематичного обміну інформацією між суб'єктом призначення економічної експертизи та експертом-економістом.

Метою атестації судових експертів є оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи. Координація в експертній діяльності забезпечується Координаційною радою з проблем судової експертизи, створеною для розгляду важливих питань розвитку судової експертизи.

Координацію експертної діяльності здійснює Міністерство юстиції України через Центральну експертно-кваліфікаційну комісію шляхом проведення атестації з метою видачі свідоцтва судового експерта. Повноваження з координації делегуються Міністерством юстиції експертно-кваліфікаційним комісіям, які в Україні функціонують при науково дослідних інститутах судових експертиз.

Важлива роль у здійсненні експертизи відводиться експертам. Саме їх кваліфікація, досвід можуть вплинути на правильність того чи іншого рішення. Особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, а також порядок здійснення контролю за дотриманням цими експертами вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання судово-експертної діяльності визначаються Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах [7].

В Україні, за даними державного Реєстру атестованих судових експертів, судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та свідоцтва про присвоєння кваліфікації яких станом на 01.04.2019 року є дійсними, становить 565 фахівців. Зазначені експерти атестовані за певними видами експертиз, що наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Атестовані фахівці в Україні за різними видами експертиз

Джерело: [8]

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ [1].

В Україні, кількість судових експертів, які не єпрацівниками державних спеціалізованих установ, по областях розподіляються таким чином (табл. 2):

Таблиця 2

Інформація щодо судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ по регіонах України

Джерело: [8]

Як свідчать наведені дані, щодо кількості судових експертів по областях, можна зробити висновок, що деякі регіони України не достатньо забезпечені судовими експертами. Зокрема, Тернопільська, Луганська, Івано-Франківська, Миколаївська та Закарпатська області.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах [7], затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3505/5, судовий експерт повинен щороку до 1 лютого, наступного за звітним періодом, надсилати до Мін'юсту звіт за рік про кількість виконаних ним судових експертиз та експертних досліджень.

Однак, до Мін'юсту звіти про кількість виконаних судових експертиз та експертних досліджень надали лише 356 судових експертів (у 2017 -385), що становить 2/3 від загальної кількості експертів, які не є фахівцями державних спеціалізованих установ [8].

Згідно наданих звітів у 2018 році судовими експертами було складено 24259 (у 2017 - 34113) висновків з яких: 5572 (у 2017 - 9709) висновків судових експертиз та 18687 (у 2017 - 24404) висновків експертних досліджень, зокрема [8].

• у кримінальних провадженнях - 1088 (у 2017 - 5 387);

• у цивільних, господарських, адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення - 3302 (у 2017 - 2 933);

• на замовлення правоохоронних органів - 1 621 (у 2017 -6 044);

• на замовлення ДВС - 32 (у 2017 - 34).

Крім того, судовими експертами складено повідомлення про неможливість надання висновку 414 (у 2017 році -608).

Слід зазначити, що невиконання судовими експертами вимог пункту 17 Інструкції не надає можливості належним чином проаналізувати кількість виконаних судових експертиз та експертних досліджень у порівнянні з минулим роком [8].

Тому, для більш об'єктивного відображення стану судово-експертної діяльності, судовим експертам слід вказувати на необхідність вчасної подачі звітів до Мін'юсту, відповідно до вимог Інструкції, під час проходження ними підготовки (стажування) у науково-дослідних установах судових експертиз або під час здійснення їх перевірки судово-експертної діяльності територіальними органами юстиції.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про судову експертизу» фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати судово-експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України (табл. 3).

Таблиця 3

Кількість експертів, які пройшли підготовку/стажування у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України у 2018 році

Джерело: [8]

За даними звітів, в Україні, в 2018 році відбулось 8 засідань ЦЕКК, на яких присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта 142 фахівцям за наступними видами експертиз:

• Інженерно-транспортна експертиза - 12 фахівців;

• Будівельно-технічна, земельно-технічна, оціночно-будівельна та оціночно-земельна експертизи - 43 фахівця;

• Інженерно-екологічна експертиза - 1 фахівець;

• Залізнично-транспортна - 2 фахівця;

• Економічна експертиза - 43 фахівця;

• Товарознавча експертиза - 5 фахівців;

• Автотоварознавча експертиза - 34 фахівця;

• Експертиза у сфері інтелектуальної власності - 2 фахівця [8].

Як вбачається з вищенаведених даних, фахівці почали отримувати нові види експертних спеціальностей визначені Переліком видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям, що не працюють у державних спеціалізованих установах.

Протягом 2018 року ЦЕКК розглянуто 6 питань щодо відповідності вищої освіти експертним спеціальностям за якою фахівець має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, зокрема з яких прийнято 3 рішення щодо невідповідності вищої освіти експертній спеціальності.

З питань дисциплінарної відповідальності судових експертів у 2018 році ЦЕКК прийнято 5 рішень [8].

Так, за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень до 2 судових експертів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження; до 2 судових експертів - призупинення дії свідоцтва строком на 6 місяців і зобов'язано пройти стажування в науково- дослідній установі судових експертиз Мін'юсту та повторну атестацію в ЦЕКК; до 1 судового експерта ЦЕКК прийнято рішення не застосовувати дисциплінарне стягнення [8].

Важливим процедурним моментом економічної експертизи є оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень). Він також регулюється Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень [2], зокрема, нею визначено:

- що експертиза проводиться після подання органом, який її призначив, матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства;

- до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо);

- у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи. У ньому перераховуються всі об'єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки;

- вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків.

- коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Процедуру організації проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів визначено у IV розділі Інструкції [2], зокрема, нею визначено, що керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає відповідному структурному підрозділу експертної установи організувати проведення експертизи;

Керівник провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших підрозділів формує комісію експертів і призначає голову експертної комісії.

Голова комісії виконує лише організаційні функції, а саме:

- скликує нараду експертів, на якій ознайомлює їх з документом про призначення експертизи (залучення експерта) та матеріалами, які надійшли на дослідження;

- організовує розробку спільної програми досліджень, у тому числі з визначенням послідовності та строків виконання окремих досліджень; у разі неузгодження дій комісії при виконанні досліджень чи порушення їх послідовності повідомляє про це керівника експертної установи;

- організовує попереднє вивчення досліджуваних об'єктів членами комісії;

- здійснює зв'язок з керівниками експертних установ (підрозділів), співробітники яких є членами комісії, контролює строки проведення окремих досліджень і координує виконання всієї програми досліджень;

- керує проміжними та підсумковими нарадами експертів;

- складає проект висновку (повідомлення про неможливість надання висновку) або доручає одному з членів комісії [2].

Якщо проведення комплексної експертизи не може бути здійснене силами експертів даної експертної установи, її керівник повідомляє про це орган, який призначив експертизу, та просить залучити до проведення експертизи експерта відповідної спеціалізації. Залучення такого експерта проводиться з дотриманням вимог процесуального законодавства України [2].

По завершенню експертизи складається висновок експерта. Він розглядається керівником підрозділу та керівником експертної установи і направляється органу, який призначив експертизу.

Висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки) [2].

Необхідно зазначити, що поряд із тим, що здійснення різного роду експертиз, в тому числі і економічної, врегулювано нормативними актами, в цій сфері мають місце певні проблеми, перепони та стримуючі фактори розвитку.

Так наприклад, Перевозова І.В., серед проблем та перепон відмічає, наявність великого різноманіття об'єктів експертизи та збільшення числа прошарків у фрагментах господарської діяльності визначеного суб'єкта, які виносяться на експертне дослідження. На її думку, пошук відповідей на поставлені питання (вирішення експертних завдань) неухильно призводить до розширення існуючих та розробки нових методів, засобів та методик дослідження, що охоплюють все більше коло різноманітних об'єктів - документально зафіксованих господарських фактів, явищ, операцій, в часових та логічних межах, визначених конкретним питанням, запропонованим на дослідження експерту- економісту, тобто здійснюється динамічний розвиток наукових знань економічної експертології [9, с.99]

Не можна не погодитись із Перевозовою І.В., яка відмічає, що відсутність однозначності в підходах до змісту економічної експертизи, її видів, предмету, методу, методичних прийомів, процедур, форм, а відповідно і суб'єктів проведення викликає:

- ірраціональність практичного функціонування механізму проведення економічної експертизи;

- хаотичність сприйняття сутності економічного експертизи за назвами та реаліями окремих її форм;

- термінологічні невідповідності в процесі проведення економічної експертизи як окремого дослідження;

- нереалізованість потенціалу окремих методичних прийомів контролю в процесі економічної експертизи;

- підміна одних форм економічного контролю іншими;

- відсутність єдиного підходу в різних фінансово-економічних, наукових, законодавчо-нормативних, процесуальних документах до назв окремих форм експертизи;

- уточнення назв і видів заключних документів, що формуються за кожною з форм економічної експертизи;

- невизначеність рівня фахових спеціальних знань, якими має володіти експерт-економіст, що виступає в конкретній ситуації представником суб'єкта контролю і реалізує визначену форму контролю;

- помилки при викладанні фахових дисциплін, предметом яких є окремі форми економічного контролю [9, с. 103-104]

Досліджуючи перспективи розвитку економічної експертизи, Євдокіменко С.В., зазначає, що поява нових та різноманітних економічних злочинів робить необхідним розвиток і виділення в окремі спеціалізації наступних судово-економічних експертиз: судово-податкова експертиза (встановлення правильності нарахування та сплати різних видів податків), судово-оціночна (визначення ринкової вартості майна, встановлення суми нанесеного збитку), фінансово-аналітична (може призначатися при розслідуванні фіктивного банкрутства, а також неправомірних дій під час банкрутства), дослідження правопорушень у зовнішньоекономічній діяльності [10, с.27].

Таким чином, зазначені проблеми організації економічної експертизи можуть бути вирішені шляхом реалізації наступних заходів:

- вдосконалення чинної нормативно-правової бази, яка регулює експертну діяльність в Україні, шляхом розширення правових функцій експерта- бухгалтера;

- застосування науково обґрунтованих методів, формування принципово нових підходів і використання сучасних методик до організації, планування та проведення досліджень;

- налагодження чіткої та злагодженої взаємодії між суб'єктами призначення та проведення експертизи з метою підвищення її ефективності, що залежить від волевиявлення даних суб'єктів та раціональності дій, які вони уповноважені здійснювати;

- збільшення терміну та кількості осіб, що залучаються до проведення експертних досліджень (комісійних експертиз);

- підвищення кваліфікаційного рівня експертів у напрямку їх підготовки та атестації, що підтверджується наявністю свідоцтва судового експерта-бухгалтера;

- судово-бухгалтерська експертиза з моменту її призначення і до передачі експертного висновку суб'єктам призначення має здійснюватися з дотриманням процесуального законодавства;

- експерт-бухгалтер повинен бути забезпечений всіма необхідними для проведення дослідження документами [11].

Запровадження зазначених пропозицій в практичну діяльність, є запорукою вдосконалення процесу економічної експертизи, що дозволить поліпшити ефективність організації боротьби з економічною злочинністю в Україні.