Значення інноваційних проектів для розвитку морегосподарського комплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Значення інноваційних проектів для розвитку морегосподарського комплексу України

Горбаченко С.А.

Горбаченко С.А. к.е.н., доцент кафедри менеджменту та інновацій Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Анотація. В статті розглядаються питання розвитку вітчизняного морегосподарського комплексу за рахунок реалізації інноваційних проектів. Розглянуто теоретичні аспекти інноваційного проектування. Визначено особливості проектної діяльності на підприємствах морського господарства. Проаналізовано світовий досвід поєднання інтересів різних учасників при реалізації альтернативних проектів. Сформульовано найбільш перспективні напрями реалізації інноваційних проектів в різних сегментах морегосподарського комплексу. Доведено доцільність та ефективність реалізації запропонованих проектів.

Ключові слова: морегосподарський комплекс, інноваційний проект, державно-приватне партнерство, морська інфраструктура, портове господарство.

Gorbachenko S.A., PhD in Economics, Associate Professor of Management and Innovations Department of Odessa I.I. Mechnikov National University

SIGNIFICANCE OF INNOVATION PROJECTS FOR THE DEVELOPMENT OF THE MARINE COMPLEX OF UKRAINE

Summary. The article deals with the issues of development of the domestic sea complex due to the implementation of innovative projects. It is spoken in detail about theoretical aspects of innovative design. The peculiarities of the project activity at the enterprises of the sea economy are determined. It gives a detailed analysis of the world experience of combining the interests of different participants in the implementation of alternative projects. The text gives valuable information on the most promising directions of innovative projects implementation in different segments of the seafarer complex. As a result, expediency and effectiveness of the proposed projects implementation are proven.

Key words: marine complex, innovative project, public-private partnership, marine infrastructure, port economy.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Морське господарство є невід'ємною частиною світової транспортної системи, важливим чинником міжнародної торгівлі та формування міжнародних економічних відносин, а для деяких країн й основною статтею експорту. Конкурентні переваги України як морської держави обумовлюються такими чинниками як історична морська спрямованість економіки, вигідне географічне розташування, достатньо розвинена морська інфраструктура, наявність значного кадрового потенціалу. З іншого боку, технологічна відсталість, неконкурентоспроможні тарифи, та підвищена бюрократизація стримують розвиток окремих галузей та підприємств вітчизняного морського господарства.

Покращення поточної ситуації є неможливим без інноваційної складової, у вигляді, насамперед, реалізації інноваційних проектів. Адже саме впровадження інновацій, поряд із технічним переоснащенням та оптимізацією існуючої моделі управління, повинне стати запорукою ефективної структурної трансформації морегосподарського комплексу.

В усьому світі проектний підхід до розвитку суб'єктів господарювання в морських галузях вже довів свою здатність значно підвищувати результативність та ефективність управлінських рішень. Навіть на підприємствах які за своєю сутністю не є проектно-орієнтованими, існує низка напрямів діяльності, якими доцільно управляти, як проектами. Зокрема, мова йде про модернізацію обладнання, просування нових товарів та послуг, масштабування комерційної діяльності, проведення маркетингових заходів, кадрову оптимізацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці розвитку вітчизняного морегосподарського комплексу присвячено праці таких вчених як А. О. Филипенко, В. В. Баришнікова, О. М. Кібік, О. П. Подцерковний, Ю. З. Драпайло, В. О. Котлубай та інших. В той самий час дослідження проблем інноваційної діяльності підприємств та реалізації інноваційних проектів знайшли відображення у роботах В.А. Карпова, О.І. Продіуса, М.Д. Балджи.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Протягом тривалого періоду вітчизняна теорія та практика відносила до проектної діяльності лише науково-дослідну, конструкторську та архітектурно-будівельну, проте в сучасному світі проектний підхід включає майже всі види діяльності, особливо в контексті реалізації інноваційних рішень. Крім того ще недостатньо досліджено секторальні та галузеві умови реалізації інноваційних проектів.

Метою статті є аналіз проблем та перспектив реалізації інноваційних проектів задля забезпечення подальшого розвитку морегосподарського комплексу України.

Виклад основного матеріалу. Найчастіше під терміном «проект» розуміють комплекс зусиль, здійснюваних з метою отримання конкретних унікальних результатів в рамках відведеного часу і в межах затвердженого бюджету, який виділяється на оплату ресурсів, що використовуються або споживаються в ході проекту [1].

Найважливішими складовими сучасних тлумачень проектного підходу є обов'язковий елемент новизни, а також безпосередня орієнтація на результативність заходів в умовах певних обмежень у часі та ресурсах. Тобто однією з найважливіших характеристик будь-якого проекту є його інноваційна складова. Деякі науковці навіть наполягають на тому, що в основі кожного проекту повинна бути певна унікальність чи неповторність, інші виділяють інноваційні проекти у окрему категорію. Ідентифікаторами при цьому виступають базисна інновація, сформовані ата завдання, комплекс проектних заходів, система виконання та контролю за реалізацією означених заходів, показники ефективності та результативності проекту.

Вдосконалення управління інноваціями для більшості підприємств є важливим засобом підтримки їх активності в освоєних областях і експансії на нових напрямках. Величезне значення для підвищення ефективності інновацій має комплексне використання нових принципів менеджменту. Основними з них є: створення атмосфери, стимулюючої пошук і освоєння нововведень; націленість інноваційної діяльності на потреби споживача; визначення пріоритетних завдань інноваційної роботи, виходячи з цілей і завдань підприємства; максимальне скорочення строків розробки та впровадження нововведень на основі одночасного паралельного вирішення інноваційних завдань [2].

В контексті морегосподарського комплексу інноваційні проекти можуть розглядатися як форма цільового управління інноваційною діяльністю на макро та мезорівнях, або як процес здійснення інновацій на рівні окремих підприємств. В будь-якому випадку життєвий цикл інноваційних проектів передбачає поступове проходження наступних етапів: формування інноваційного задуму, розробка проектної документації, пошук джерел фінансування, затвердження основних параметрів проекту, реалізація проекту, завершення проекту та оцінка його результатів

Основна мета реалізації інноваційних проектів в морегосподарському комплексі полягає у створенні, модернізації або оптимізації певної технічної, технологічної, інформаційної, соціальної, економічної чи організаційної системи задля отримання комерційного ефекту, збільшення продуктивності праці, зменшення витрат будь-яких ресурсів, покращення якості товарів, послуг чи робіт.

Перспективність проектної діяльності в морегосподарській сфері підтверджується насамперед кількісним та якісним складом морських ресурсів, більша частина з яких є відновлюваними, а також наявністю резервів розширення морської діяльності з перспективою опанування зовнішніх ринків.

Серед чинників, що здійснюють найбільший вплив на реалізацію інноваційних проектів в сфері морського господарства можна виокремити наступні.

Підвищений рівень залучення держави в інвестиційні процеси. Зокрема, морські торгівельні порти в Україні є державними підприємствами, а їхній статус закріплений в Кодексі торговельного мореплавання [3, с. 150].

Обмежена кількість можливих учасників проектів. Наприклад, ще зовсім недавно, під учасниками проектів у портовій сфері розумілися виключно держава та приватні стивідорні компанії. Наразі мова йде про те, що держава передасть інфраструктуру портів або їхніх окремих частин приватним інвесторам на умовах ВОТ. Тобто інвестор протягом визначеного періоду веде інвестиційну та операційну діяльність і по закінченню означеного терміну повертає державі портовий об'єкт саме у наявному вигляді з усіма покращеннями. Після цього можлива нова концесія або, за умов належного законодавчого базису, приватизація. Такі умови є вигідними для держави, адже вартість об'єкта буде дорівнює вартості діючого бізнесу, а не як сьогодні - майже вартості земельної ділянки. Проте інвестор ризикує, що термін окупності інфраструктурних проектів буде більшим ніж термін дії концесійного договору.

Складність доінвестиційної фази. Вона, насамперед, пов'язана з необхідністю обґрунтування економічної доцільності та ефективності проектів не тільки з боку інвесторів, але й в контексті загальної стратегії розвитку морегосподарського комплексу з урахуванням питань національної безпеки. Адже окрім господарських функцій, за допомогою морської діяльності реалізується державна митна і прикордонна політика, а також здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки.

В цьому контексті необхідно аналізувати та прогнозувати не лише майбутні вантажопотоки, а й загальні обсяги експорту, імпорту та транзиту різних видів продукції, проводити дослідження світових ринків, визначати найбільш оптимальні схеми транспортування, проводити розподіл вантажопотоків в часі, зіставляти його з наявними виробничими потужностями тощо. Виходячи з цього, розробка більшості інноваційних проектів у морській сфері - це процес набагато складніший, ніж в інших сферах економіки.

Значна тривалість стадії реалізації. Адже для інноваційних проектів часові обмеження вважаються найкритичнішими, а саме в морегосподарському комплексі більшість проектів потребує тривалого узгодження. Тобто терміни виконання проекту можуть суттєво затягнутися і дуже ймовірними наслідками при цьому є перевитрата ресурсів та/або недостатньо висока якість робіт. У більшості методів управління проектами основний акцент робиться на календарному плануванні робіт і контролі за дотриманням графіка. Проте це досить складно зробити в умовах прямої залежності від зовнішніх неконтрольованих чинників.

Комплексність та взаємопов'язаність. У більшості випадків інноваційні проекти в сфері морського господарства є взаємопов'язаними тобто, в межах одного інвестиційного проекту реалізується декілька самостійних проектів з різними термінами та умовами реалізації та експлуатації, учасниками, джерелами фінансування тощо. Зокрема, проект будівництва нового терміналу може включати у себе наступні проекти: облаштування акваторії морського порту (насамперед, днопоглиблювальні роботи), будівництво причальних гідротехнічних споруд, залізничних та автомобільних підхідних шляхів, підведення комунікацій, будівництво перевантажувальних комплексів та інших необхідних об'єктів. Означені складові відрізняються між собою функціональним призначенням, технічними характеристиками, технологічними схемами, терміном окупності та експлуатації тощо. При цьому кінцева реалізація проекту є можливою лише за умови реалізації всіх без виключення його складових.

Великі початкові витрати і значний термін окупності проектів. Наразі найбільш капіталомісткими проектами в сфері морського господарства є створення транспортно-технологічних комплексів, гідротехнічних споруд, днопоглиблювальні роботи, а також проекти в сфері суднобудування та судноремонту. Що стосується термінів окупності, то вони різняться в залежності від типу проекту, джерел фінансування, об'єкту інвестування, умов експлуатації тощо. Проте, навіть за сприятливих умов, мінімальний термін окупності для проектів у портовій сфері складає 5-10 років, а для об'єктів державної власності - від 15 років.

В цьому сенсі важливим моментом є впровадження проектів державно - приватного партнерства у морських галузях. Найчастіше розробка проектів подібних проектів здійснюється в процесі формування довгострокових планів і програм розвитку. В цьому випадку можуть бути реалізовані два підходи до розробки проектів ДПП: за ініціативою державних та місцевих органів управління або за ініціативою приватних компаній [4, с. 225].

Підприємствам, які реалізують одночасно декілька різних проектів, доцільно об'єднувати їх у портфелі для більш ефективнішого розподілу наявних ресурсів та зменшення ризику у контексті досягнення поточних завдань та стратегічної мети. До таких підприємств належать, зокрема порти 3 -го та 4-го поколінь, які крім стандартних функцій, властивих будь-яким портам, виступають у ролі розподільних центрів, а також створюють промислові підприємства, не пов'язані з основною діяльністю портів, проте розташовані на їхній території. Для ефективного управління портфелем проектів необхідно насамперед застосовувати всі методи проектного аналізу, оцінювати портфельний ризик, вірно розставляти пріоритети між проектами та враховувати альтернативи, гармонійно розподіляти ресурси та досягати сталого збалансованого розвитку.

Окремі проекти, що входять до портфелю, доцільно між собою розглядати як альтернативні, незалежні чи взаємодоповнюючі.

Альтернативні проекти не можуть ефективно одночасно реалізовуватися на обмеженій території. Відтак у світі є приклади, коли порти виносили за межі міста на користь туристичних об'єктів. Зокрема згідно проекту «Fjord City» в м. Осло (Норвегія) залишилася інфраструктура для приймання пасажирських, рибальських та парусних суден, а промислові потужності винесено за межі міста. Замість них побудована набережна. В Барселоні (Іспанія) в гавані функціонує круїзний термінал, причали для яхт, судноремонтна верф. Реалізовано кілька функціональних проектів, проводяться культурно-масові заходи, фестивалі, які відвідує понад 16 млн. туристів на рік [5].

Незалежні проекти можуть реалізовуватися паралельно без істотного впливу один на одного. Зокрема, мова може йти про проекти у сфері рибного господарства та морських транспортних перевезень.

Взаємодоповнюючі проекти можуть бути об'єднано у один великий проект в межах хабу чи кластеру. Наприклад, найвищою формою універсальних портів є порти - хаби. За своєю сутністю вони виступають як логістичні центри, що приймає партії вантажів з подальшим розподілом за місцями призначення і наданням додаткових послуг. В свою чергу створення морських кластерів дозволяє уникнути внутрішньої конкуренції за рахунок ефективного вантажорозподілу та впровадження науково - обґрунтованої системи спеціалізації портів та інших підприємств кластеру. Територіальне розташування морських кластерів на території України також може спиратись на розміщення морських портів, як ключової галузі морегосподарського комплексу. У цьому контексті найбільш перспективним виглядає створення морського кластеру «Велика Одеса» на базі портів Чорноморськ, Одеса та Південний.

Враховуючи неоднорідність окремих сегментів морегосподарського комплексу можна визначити основні напрями проектної діяльності для кожного з означених сегментів (табл. 1).

морегосподарський інновація економічний транспортний

Таблиця 1. Перспективні напрями реалізації інноваційних проектів в різних сегментах морегосподарського комплексу

Наразі основним напрямом проектної діяльності в морегосподарському комплексі є реалізація інфраструктурних проектів, перш за все у портовому сегменті. Згідно Закону України «Про морські порти» до об'єктів портової інфраструктури відносяться рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи, лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації тощо[6].

Досить складна ситуація в сфері морських транспортних перевезень. Адже для відновлення конкурентних позицій України наразі потрібні щонайменш 80-100 нових вантажних транспортних суден і поступове оновлення та модернізація існуючого флоту [7]. Більший простір для інноваційних рішень спостерігається в сегменті пасажирських перевезень. Тут об'єктами проектної діяльності можуть стати вдосконалення маршрутів (як регулярних, так і туристичних), збільшення швидкості та якості обслуговування пасажирів, оптимізація взаємодії з іншими видами транспорту.

В рибному господарстві мова також йде про відновлення флоту. Адже 30 років тому Україна перебувала серед світових лідерів у рибній галузі, вітчизняний морський рибний флот складав майже 250 одиниць, значна частка з яких доводилася на судна-заводи, що здійснювали виготовлення рибних продуктів безпосередньо на борту. Паралельно із цим є багато інноваційних розробок у сфері транспортування, зберігання та переробки риби.

Є перспективи для реалізації інноваційних проектів і у сегменті морській геології. Адже потенційні запаси енергоресурсів на українському шельфі Чорного моря оцінюються у 2,3 млрд. тонн умовного палива, що, за даними Державної служби геології та надр України, становить близько 40% усіх енергетичних запасів країни. При цьому їхні запаси на шельфі розвідані лише на 45 % [8]. Відтак основними напрямами для проектної діяльності мають стати освоєння глибоководного континентального шельфу, а також технічне забезпечення спеціалізованими плавучими буровими установками, суднами та платформами для буріння, обладнанням для прокладання морських трубопроводів тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Реалізація інноваційних проектів в море- господарській сфері відбувається на тлі таких чинників як наявність циклу «наука-виробництво-споживання», територіальна зосередженість на приморських територіях, залежність від зовнішнього середовища та органів державної та місцевої влади, складність прогнозування проектних результатів, підвищений рівень ризику, надвисока значущість креативного потенціалу проектної команди.

Подальші дослідження проблематики інноваційних проектів в морегосподарській сфері пов'язані, насамперед, з оцінкою їхньої ефективності. Адже стандартна методика оцінки проектів в морегосподарському комплексі іноді дає спотворені результати. Насамперед це стосується штучного заниження дисконтованих критеріїв ефективності в кінцевих розрахунках. Крім того державний статус деяких підприємств ускладнює виокремлення комерційної, економічної та бюджетної ефективності окремих проектів. Тобто існує нагальна потреба в удосконаленні методики оцінки ефективності з огляду на особливості функціонування галузей морського господарства.

Література

1. Арчибальд Р. Управление высокотехнологичными программами и проектами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pmwebinars.ru/wp-content/uploads/2013/07/Rassel-D.-Archibald-Upravlenie-vyisokotehnologichnyimi-programmami-i- proektami.pdf

2. Продіус О.І. Проблеми та перспективи впровадження інноваційних проектів на вітчизняних підприємствах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ej.kherson.ua/journal/economic_19/2/23.pdf

3. Державна підтримка розвитку морегосподарського комплексу України (організаційні та правові аспекти): монографія / [О. М. Кібік, О. П. Подцерковний, Ю. З. Драпайло, В. О. Котлубай та ін.]; за ред. О. М. Кібік, О. П. Подцерковного. - Херсон: ФОП Грінь Д. С., 2014. - 442 с.

4. Використання Due Diligence в обґрунтуванні передінвестиційних рішень у секторах національної економіки: колективна монографія / М.

5. Д.Балджи, Н. В Доброва, В. А. Карпов [та ін.]; Одеський національний економічний університет. - Одеса: ПромАрт, 2018. - 335 с.

6. Филипенко А. О. Пріоритети розвитку море- господарського комплексу України в умовах глобалізації: аналітична доповідь / А. О. Филипенко, В. В. Баришнікова / За ред. А. О. Филипенка; Регіон, філіал нац. ін-ту стратегіч, досліджень у м. Одесі. - Одеса: Фенікс, 2013. - 168 с.

7. Закон України «Про морські порти України» від 17. 05. 2012 р. № 4709-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon5.rada. gov.ua/laws/show/4709-17

8. Аналітична записка: Щодо стратегічних пріоритетів реалізації потенціалу України як морської держави [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/832/

9. Волович О. Освоєння чорноморського шельфу: конкуренція та співпраця.

Размещено на Allbest.ru