Механізм формування кластерів в управління морським портом

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Механізм формування кластерів в управління морським портом

Кошара Катерина Андріївна

Кошара Катерина Андріївна, аспірант, викладач кафедри економіки та організації виробництва, національний університет кораблебудування М. Миколаїв

Анотація: У статті зроблено ґрунтовний огляд сучасних принципів формування кластеру у морегосподарському комплексі України, як один із варіантів підвищення якості управління морським портом. Проаналізовано досвід зарубіжних держав у використанні кластерної політики. Оцінено ряд вже апробованих практикою систем сприяння формуванню кластерів. Зроблено аналіз основних напрямків розвитку кластерізації. Обґрунтовано нове розуміння кластерної політики. Запропоновано п'ять основних принципів використання кластеру як інструменту підвищення конкурентоспроможності та фінансової стійкості підприємства. А також дано роз'яснення зацікавленості держави у виникненні кластеру, їх підтримки, розвитку та вдосконаленню як системи дозволяючої виявити усі слабкі сторони механізму керування регіоном. Ефективність господарської діяльності підприємств - це одна із складових економічної могутності держави. І оскільки галузь має чимало проблем, постає завдання їх дослідити та винайти економічне підґрунтя для їх розв'язання. З наведених причин автором було поставлено за мету розглянути можливі методи покращення роботи порту, враховуючі останні дослідження видатних науковців в цій галузі.

Саме томи підсумувавши викладене в статі можливо вважати, що кластерний механізм є ефективним варіантом керуванням в морегосподарському комплексі.

Ключові слова: морський порт, кластер, управління морегосподарським комплексом, методологія керування.

Koshara K.A. post-graduate student, lecturer of the Department of Economics and organization ofproduction, National University of shipbuilding Nikolaev

THE MECHANISM OF CLUSTER FORMATION IN THE MANAGEMENT OF MARINE PORT

The article provides a detailed review of the modern principles of cluster formation in the sea economic complex of Ukraine, as one of the options to improve the quality of management of the seaport. The experience of foreign countries in the use of cluster policy is analyzed. A number of systems of assistance to the formation of clusters have already been tested by practice. The analysis of the main directions of clustering development is made. A new understanding of cluster policy has been primed. Five basic principles of using the cluster as a tool to improve the competitiveness and financial stability of the enterprise are proposed. And also the explanation of interest of the state in emergence of a cluster, their support, development and improvement as system allowing to reveal all weaknesses of the mechanism of management of the region is given. The efficiency of economic activity of enterprises is one of the components of the economic power of the state. And since the industry has a lot of problems, there is a task to investigate them and invent an economic basis for their solution. From the given reasons the author has set the purpose to consider possible methods of improvement of work of the port taking into account the last researches of outstanding scientists in this area.

It is the volumes summarizing the stated in the article that the cluster mechanism is an effective management option in the marine sector.

Keywords: seaport cluster, management of morekhozyaystvenny complex management methodology.

В умовах економічної і політичної кризи в суспільстві дедалі більше зростає роль морегосподарського комплексу України як одного із засобів розвитку економіки, особливо з обранням нашою країною шляху євроінтеграції. Висока конкуренція на ринку портових послуг при існуючому міжнародному поділі праці вимагає постійного підтримання основного капіталу морських торговельних портів на належному техніко-економічному рівні. Ефективність господарської діяльності підприємств - це одна із складових економічної могутності держави.

І оскільки галузь має чимало проблем, постає завдання їх дослідити та винайти економічне підґрунтя для їх розв'язання.

Оскільки порти представляють собою складні організаційно-господарські комплекси, удосконалення систем і методів їх управління передбачає забезпечення основних факторів їх роботи, а саме безперервності транспортного процесу, здійснюваного спільно власниками портової інфраструктури, перевізниками та одержувачами вантажу. При цьому не можна забувати й про конкурентоспроможності та рівнодоступності послуг, що надаються в морських портах. Від ритмічної та функціональної роботи портів залежить ефективність завантаження потужностей всієї української транспортної системи.

На наш погляд, для того щоб задовольнити потреби вантажовідправників і вантажоодержувачів морські порти повинні збільшити частоту відправлення вантажів, при цьому знизити витрати за надання своїх послуг та прискорити обробку вантажів і підвищити якість сервісу, забезпечити гнучкість взаємодії наземного і морського транспорту. Для цього потрібно вдосконалення оцінки поточних станів і перспективних напрямків управління організаційно-економічними процесами роботи порту. Основою цьому служить створення інтегрованих транспортно-технологічних систем в перевантажувальних вузлах міжнародних транспортних коридорів. Але для цього необхідні зміни в характері процесів управління морськими портами.

Один з перспективних напрямків вдосконалення процесів управління морськими портами можна вважати компонентний аналіз процесів обробки вантажів морським і наземним видами транспорту, зберігання їх в портах. Він дозволяє керівництву портами оперативно приймати науково обґрунтовані рішення, покращує координацію роботи різних видів транспорту та інтеграцію їх в єдину організаційну систему, що функціонує на основі формування наскрізних логістичних транспортно-технологічних систем. Таким чином, на сьогоднішній день виникла гостра необхідність пошуку нових прийомів ефективного управління організаційно-економічними процесами в порту. Все це зумовлює актуальність дослідження широкого спектру питань щодо здійснення комплексу організаційно-управлінських впливів на роботу морських портів.

Використання кластерної концепції в приморському регіоні дозволить максимально ефективно використовувати наявний транзитний потенціал регіону, результатом чого буде вирішення низки соціально-економічних проблем як галузі, так і регіону. Регіональні влади отримають можливість брати участь у розробці стратегії розвитку галузі з урахуванням інтересів і пріоритетів регіону. Кластерні структури дозволять вийти регіону та галузі, а також окремим учасникам господарювання на якісно новий рівень і конкурувати на світовому ринку транспортних послуг, а також підвищити експортно-імпортний потенціал регіону. Принципи побудови кластерних структур повинні бути використані при розробці нової системи управління морегосподарським комплексом України.

Морський кластер включає в себе: транспортно-логістичні вузли, дорожнє господарство, складські комплекси, митні пости, вантажні термінали і інші об'єкти логістичної інфраструктури.

Основними напрямками розвитку морських кластерів є:

- визначення потенціалу формування;

- державна підтримка розвитку;

- створення інституційного середовища для його розвитку;

- сприяння в розвитку логістичної інтеграції учасників

- підтримка конкретних кластерних логістичних проектів та їх моніторинг.

В портовій діяльності України існують усі необхідні передумови формування морського кластеру:

- сприятливі географічні умови;

- наявність вищих навчальних закладів, які випускають фахівців для морської галузі;

- науково-дослідні інститути, що проводять дослідження в морській сфері;

- наявність фахівців, що мають великий досвід роботи на підприємствах морського транспорту і суміжних до них галузях;

- налагоджені господарські зв'язки.

Управління суб'єктами транспортно-логістичного комплексу охоплює такі сфери діяльності як: планування перевезень, оптимізація процесів доставки вантажів одержувачам, контроль і регулювання всіх операцій в процесі проходження вантажів, своєчасне і точне інформування вантажовласників.

Результативність використання логістичних підходів, включаючи її транспортну складову, великою мірою залежить від ефективності методів організації та управління потоковими процесами.

Об'єднання учасників на засадах кластерного підходу набуло широкого поширення в міжнародній господарській практиці останніх десятиліть [1-4]. Незважаючи на те, що інтерес до кластерів як ефективного інструменту підвищення конкурентоспроможності зріс переважно в останній четверть XX століття, сам кластерний підхід - зовсім не нове явище. Розробки в цьому напрямі велися ще в XIX столітті. Однак якщо в XIX столітті розвиток концепції кластерної економіки проходило в рамках індустріального підходу, то сьогодні центральна ідея - конкурентоспроможність. Дослідженню в області теорії кластера і управління конкурентоспособністю на різних рівнях (продукції, підприємства, галузі, регіону, країни) присвячені наукові праці відомих зарубіжних та вітчизняних економістів: А. Воронова, А. П. Градова, Г. В. Гутмана, Ю . І. Коробова, К. Р. Макконела, А. В. Мартинова, М. Г. Миронова, К. І. Плетньова, М. Портера, А. І. Татаркіна, С. В. убілю, Р. А. Фатхутдінова , А. Ю. Юданова і ін. Е. Лімер розглядав кластери з високим рівнем кореляційного експорту при аналізі торгівлі на національному рівні.

Французькі вчені І. Толенадо і Д. Сольє використовували поняття "фільєри" для опису груп технологічних секторів. Формування фільєрів пояснювалося залежністю одного сектора від іншого за технологічним рівнем. Таким чином, фільєри являють собою вужчу інтерпретацію кластера, оскільки ґрунтуються на одному з критеріїв виникнення кластера - на необхідності створення технологічних зв'язків між галузями та секторами економіки для реалізації їх потенційних переваг.

Основою розвитку конкурентного успіху Е. Дахмену є наявність зв'язку між здатністю одного сектора розвиватися і здатністю забезпечувати прогрес в іншому. Розвиток має відбуватися поетапно, або по «вертикалі дій» у межах однієї галузі, пов'язаної з іншими галузями, що забезпечить можливість завоювання конкурентних переваг.

Сучасна теорія розвитку конкурентоспроможності на основі кластерів розроблена В. Фельдманом. Суть теорії полягає в наступному. Диверсифікація часто слідує матриці "витрати-випуск" або контактам між галузями, пов'язаними відносинами поставок і придбання. Це узгоджується з механізмами, які ведуть до утворення кластерів. Більш того, найбільш життєздатні кластери інноваційної активності формуються на основі диверсифікації.

У ряді зарубіжних держав уже є успішний багаторічний економічного досвід впровадження і розвитку кластерних структур. Центром кластера найчастіше буває кілька потужних компаній, при цьому між ними зберігаються конкурентні відносини. Цим кластер відрізняється від картелю або фінансової групи. При цьому найважливішою умовою ефективної трансформації винаходів в інновації, а інновацій в конкурентні переваги є формування мережі стійких зв'язків між всіма учасниками кластера.

Так, в 1960-1970 роках кластери завоювали сильні позиції в світовій економіці як в традиційних галузях промисловості (тут цікавий досвід Італії), так і в високотехнологічних галузях (наприклад, Силіконова долина). У 1990-ті роки кластери були широко визнані як важливий елемент стимулювання праці в промисловості та інноваційного потенціалу підприємств, а також формування нових видів комерційної діяльності. Центром кластера найчастіше буває кілька потужних компаній, при цьому між ними зберігаються конкурентні відносини. Цим кластер відрізняється від картелю або фінансової групи. При цьому найважливішою умовою ефективної трансформації винаходів в інновації, а інновацій в конкурентні переваги є формування мережі стійких зв'язків між всіма учасниками кластера.

Саме тому проаналізувавши численні викладки відомих вчених та спираючись на сучасні дослідження в системі кластеризації можна дати нове поняття кластеру, яке на наш погляд відкриває точніше його суть в сучасних умовах ринкових відносин. Кластер - це система вигідних взаємозв'язків фірм та організацій, які співпрацюючи утворюють нові зони економічного росту. Виходячи з цього кластерний підхід це - основа для конструктивного діалогу між державою та підприємствами, що дозволяє підвищувати ефективність взаємозв'язків у досягненні однієї цілі. З позиції системного підходу кластер - це сукупність суб'єктів господарської діяльності взаємопов'язаних різних галузей, об'єднаних в єдину організаційну структуру, елементи якої перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності, спільно функціонують з певною метою. Сучасні кластери, як правило, є мережами, що охоплюють кілька галузей і включають різноманітні фірми, що спеціалізуються на конкретній ланці в ланцюжку створення конкретного кінцевого продукту. Звідси ще одна ознака кластера в загальній моделі виробничо-коопераційних й інших взаємодій суб'єктів господарювання, а саме, чітко виражений фактор лідируючого (інтегруючого) продукту чи послуги, наявність «локомотива» - великого підприємства-лідера (або провідного інвестора), що визначає довгострокову господарську, інноваційну й іншу стратегію всієї системи. Формування ефективних технологічних ланцюжків з кількох самостійних господарюючих суб'єктів є стратегічним заходом, що вимагає певних довгострокових вкладень в їх реалізацію, і можливо тільки за допомогою їх самоорганізації в результаті взаємодії передумов, що склалися як всередині, так і в зовнішньому середовищі цих потенційних систем. Така взаємодія має приводити до додаткових вигод для кожного із суб'єктів, створювати певний стимул до формування єдиної системи функціонування, забезпечення цілісної системи. [5]. Для більшого розуміння диференцації кластерів наведений рис. 1.

Рис. 1. Диференціація класткерів

Зарубіжний досвід демонструє можливості кластерного підходу для вирішення задач, спрямованих на підйом економіки окремих галузей і регіонів. Повністю кластерізовани фінська і скандинавська промисловість. У США більше половини підприємств працюють по кластерної моделі виробництва. У багатьох країнах Європейського Союзу працює шотландська модель кластера, при якій ядром такого спільного виробництва стає велике підприємство, що об'єднує навколо себе невеликі фірми. Довела свою ефективність і італійська модель кластера - більш гнучке і «одно-правних» співпрацю підприємств малого, середнього та великого бізнесу. Фахівці вважають, що для країн з перехідною економікою найбільш підходить саме така форма кластерної організації виробництва.

Можна виділити цілий ряд вже апробованих практикою систем сприяння формуванню кластерів [6]:

- програми, спрямовані на об'єднання ділових людей;

- ініціативи щодо підбору партнерів;

- фінансування посередницьких (агентських) ініціатив;

- шефські ініціативи, коли оплачуються послуги консультантів, щоб вони стежили за процесом формування кластерів з початку до перших кроків співпраці;

- державне фінансування деяких кластерних проектів на конкурсній основі.

Основні напрямки надання методичної, інформаційно-консультаційної, освітньої підтримки розвитку кластерів:

Розробка методичних рекомендацій, пов'язаних із загальними підходами до стратегічного планування розвитку кластерів.

Розробка методичних рекомендацій, пов'язаних з реалізацією проектів за різними напрямками розвитку кластерів.

Реалізація спеціалізованих освітніх програм з питань розробки та реалізації кластерної політики на регіональному рівні.

Покладання на державні інститути розвитку функцій надання інформаційно-консультаційної підтримки об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва та інноваційної інфраструктури.

Надання інформаційної підтримки у просуванні бренду кластерів, спрямованої на залучення іноземних інвестицій, сприяння експорту вироблених на території кластера товарів і послуг, а також розвиток внутрішнього і в'їзного туризму, в тому числі з використанням інфраструктури торгових представництв України за кордоном.

Формування механізмів моніторингу, виявлення та поширення кращої практики в реалізації кластерних проектів.

Для сприяння організаційному розвитку кластерів необхідно надання підтримки з боку органів влади в реалізації учасниками кластера в наступних напрямках:

- створення спеціалізованої організації розвитку кластера;

- проведення аналізу структури кластера;

- розробка стратегії розвитку кластера;

- встановлення ефективної інформаційної взаємодії між учасниками кластера;

- реалізація заходів щодо стимулювання співпраці між учасниками кластера.

Безперечні переваги кластерного підходу для органів влади полягають у тому, що він дозволяє комплексно, системним чином розглядати ситуацію в групі взаємопов'язаних підприємств, що належать до різних галузей. Крім того, кластерний підхід дає можливість використовувати в якості «стрижня» стратегії розвитку кластера ініціативи, висунуті і реалізовані лідерами бізнесу, які, таким чином, гарантовано будуть успішно реалізовані.

Реалізація проектів розвитку кластерів дозволяє ефективно долати ряд різного роду бар'єрів і «вузьких місць», що перешкоджають розвитку підприємств і організацій, що входять до складу кластера. Для вдосконалення розвитку кластеру э доцільним використовувати дві стратегії, які являють собою взаємозамінні стратегії з різним підходом, але які ідеально доповнюють одна одну[7]:

- стратегії зростання, спрямовані на підвищення використання знань в існуючих кластерах;

- стратегії зростання, спрямовані на створення нових мереж конструктивного співробітництва всередині кластерів

Кластерна політика може бути спрямована як на стимулювання розвитку кластерних ініціатив, так і на створення сприятливого середовища для розвитку вже існуючих кластерів. І в тому, і в іншому випадку для вибору інструментів підтримки розвитку кластерів необхідно чітко визначити проблемні зони. Якщо існує проблема з недостатньою критичною масою учасників кластера, то інструментами підтримки можуть бути розвиток інкубаторів, підтримка стартапів, залучення нових фірм. Якщо учасники потенційного кластера стикаються з нестачею інформації, то в даному випадку доцільно створювати інформаційні портали для учасників, організовувати випуск різних інформаційних матеріалів, проводити аудит і картографування компетенцій тощо.

Однак не варто забувати, що повноцінний розвиток кластерного втручання для підвищення економічної ситуації як в окремо взятого регіоні так і в країні в цілому неможливо без інвестування. Підвищення конкурентоспроможності у рамках кластеру дозволить підвищити сам кластер та його загальну конкурентоспроможність, що одночасно зробить його більш привабливим для інвестування. Проаналізувавши останні викладки в сфері використання кластеру як інструменту підвищення конкурентоспроможності та фінансової стійкості підприємства мною було виявлено та узагальнено п'ять основних принципів.

Першим та основним на наш погляд принципом - це зміни в якості управління в окремих частинах кластеру. У числі найважливіших напрямків розвитку конкурентного потенціалу кластера є реалізація заходів щодо підвищення якості управління на підприємствах, що базуються на його території, в тому числі - в рамках реалізації програм поширення кращої практики, які передбачають: сприяння наданню консультаційних послуг підприємствам учасників кластера в області менеджменту; проведення систематичної роботи з виявлення прикладів кращої практики за новими методами та механізмами управління на підприємствах кластера та сприяння їх ефективному поширенню і тощо.

Другим, на наш погляд, принципом виступає підвищенню якості надаваємих послуг та розвиток механізмів субконтрактації. Адже саме такий підхід до вирішення проблем допоможе вчасно виявити слабку ланку та виправити ситуацію тим самим попередивши виникнення великої проблеми, а не розв'язувати її посфактум. Проблему в кластері легше передбачати ніж виправляти її наслідки.

Третім - реалізація колективних маркетингових проектів та сприяння виходу на зовнішні ринки. Адже саме зовнішні ринки превлечуть інвестиції та допоможуть зробити кластер на рівень вище ніж інші в даному регіоні чи у даній сфері. А це зробить конкретно обраний кластер більш конкурентоспроможним.

В четвертих - це стимулювання інновацій, розвиток кооперації всередині кластера в області НДДКР і розвиток механізмів комерціалізації технологій (сприяння проведенню спільних науково - дослідних і дослідно-конструкторських робіт підприємствами кластера, інститутами та університетами; сприяння створенню нових МІП, надання послуг бізнес-інкубаторів та технопарків; сприяння активізації інноваційного процесу на підприємствах). Звичайно це робота майже неймовірна в рамках одного обраного кластеру. Данна ідея має під собою підґрунтя втручання на державному рівні в якості державної програми відновлення економічної стійкості держави та виходу з кризи.

Та останнім пунктом, але не менш важливим, ми вважаємо формування сприятливих умов розвитку кластерів. Ці заходи в першу чергу мають підтримуватися державою. В цілях активізації розвитку кластерів у повній мірі має бути використаний потенціал ОЕЗ, пов'язаний з фінансуванням розвитку інфраструктури, здійснюється з бюджетних джерел, а також пільговим податковим режимом і забезпечуваних залученням «якірних» резидентів - великих компаній, конкурентоспроможних на вітчизняному і світовому ринках, які виступають в якості ядра розвиваються кластерів.

Для сприяння організаційному розвитку кластерів необхідно надання підтримки з боку органів влади в реалізації учасниками кластера в наступних напрямках:

- створення спеціалізованої організації розвитку кластера;

- проведення аналізу структури кластера;

- розробка стратегії розвитку кластера;

- встановлення ефективної інформаційної взаємодії між учасниками кластера;

- реалізація заходів щодо стимулювання співпраці між учасниками кластера.

Висновки та перспективи подальших наукових розробок. Безперечні переваги кластерного підходу полягають у тому, що він дозволяє комплексно, системним чином розглядати ситуацію в групі взаємопов'язаних підприємств, що належать до різних галузей. Крім того, кластерний підхід дає можливість використовувати в якості «стрижня» стратегії розвитку кластера ініціативи, висунуті і реалізовані лідерами бізнесу, які, таким чином, гарантовано будуть успішно реалізовані. Реалізація проектів розвитку кластерів дозволяє ефективно долати ряд різного роду бар'єрів і «вузьких місць», що перешкоджають розвитку підприємств і організацій, що входять до складу кластера.

Література

кластерний портовий капітал морський

1. Бойко О.В. Умови та перспективи формування регіональних транспортно-логістичних кластерів / О.В. Бойко //Логістичні системи: глобальних, національний, регіональний та локальний виміри та Польсько-українська конференція з питань транскордонних транспортних перевезень: науково-практична конференція,15-16 травня 2014 р.: збірник тез.- Луцьк.: «Волиньполіграф» ТМ. - 2014. - С.10 - 12.;

2. Бойко О.В. Кластерна трансформація ринку транспортних послуг / Є.М. Сич, О.В. Бойко // Матеріали IV науково-практичної конференції «Сучасні проблеми економіки», 17-18 жовтня 2013 р. - К.: НАУ, 2013. - С. 4 - 6;

3. Гриценко С. И. Стратегия развития транспортно-логистических кластеров в Украине: авто- реф. дис. на соиск. уч. степени докт. экон. наук: специальность: 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством»/ С.И. Гриценко. - СПб., 2009. - 41 с.;

4. Кислий В. Розвиток транспортно-логістич- них кластерів в Україні / В. Кислий, Т. Жарик // Економіка України. - 2010. - № 12. - С. 28-37;

5. Ларионова Н.А.Кластерный подход в управлении конкурентоспособностью региона / Н.А.Ларионова // Экон. вестник РГУ. - 2007. - №1. - С.182.)

6. Фишер П. Кристаллизация индустрии // Эксперт, 2000, № 12. С. 8.

7. Каплински Р. Распространение положительного влияния глобализации: анализ «цепочек» приращения стоимости // Вопросы экономики. 2003. № 10.

Размещено на Allbest.ru