До питання гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра трудового права

До питання гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення

Жовнір Т.Л., аспірантка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення. Наголошено, що самостійно зайняті особи, як і більша частина працюючого населення, в умовах нестабільної економічної ситуації постійно перебувають у зоні ризику і досить часто піддаються небезпеці, і саме гарантії як елемент системи соціального захисту виступають об'єктивною і необхідною умовою їх функціонування. Самозайняті особи користуються системою гарантій у сфері соціального забезпечення, які випливають із принципів здійснення соціального забезпечення, а також із наявності інституційних, матеріальних та інших гарантій. Запропоновано гарантії самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення розглядати як сукупність економічних, соціальних, правових та інших засобів, які законодавчо закріплені та спрямовані на забезпечення ефективного механізму реалізації прав і законних інтересів самозайнятих осіб, їх захисту від незаконного обмеження та посягання. Встановлено, що гарантії самозайнятих осіб в Україні становить система загальних і спеціальних гарантій. Загальні стосуються всіх без винятку самозайнятих осіб (наприклад гарантії вільного вибору виду діяльності, соціальні, вільної конкуренції, розпорядження заробітком (доходом). Щодо спеціальних, то для кожного виду діяльності самозайнятих осіб вони є різними, що зумовлено характером відповідної діяльності.

Зроблено висновок, що натепер головними напрямами вдосконалення гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення повинно бути, по-перше, розширення способів соціального захисту самозайнятих осіб нарівні із найманими працівниками, по-друге, надання пільгових умов для початку власної діяльності, по-третє, розширення форм обов'язкового соціального страхування.

Ключові слова: самозайнята особа, соціальне забезпечення, гарантії, пенсійного забезпечення, матеріального забезпечення.

Виклад основного матеріалу

Розглядаючи проблематику гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення. Слово «гарантія» походить від французького «guarantie» та означає поруку, забезпечення (чого-небудь) [2, c. 173]. Це соціальне явище, спрямоване на забезпечення досягнення конкретного результату, створення умов для функціонування певних суспільних відносин тощо.

Що ж до тлумачення цієї категорії у правовій науці, то слід зазначити, що єдиного визначення й до цього часу ще не вироблено, і науковці по-різному підходять до розуміння сутності й змісту юридичних гарантій. Так, на думку В.Ф. Сіренка, гарантії прав - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення фактичної реалізації прав громадян, на усунення можливих причин і перешкод їх неповного чи неналежного здійснення, захист прав від будь-яких порушень [3, c. 52]. При цьому К.Г. Волинка [4, c. 95] зазначає, що, коли йдеться про юридичні гарантії, то замість категорії «фактори» більш доцільно застосовувати термін «умови», адже термін «фактор» вказує на певну випадковість і у переважній більшості відображає перехідний характер явищ та чинників.

Цікавою є точка зору М.І. Іншина, на думку якого до юридичних гарантій прав і свобод людини та громадянина належать правові процедури їх реалізації, право знати свої права і обов'язки, право на юридичну допомогу, в тому числі і безкоштовну, на судовий захист, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, на відшкодування за рахунок держави чи органів самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої їм незаконними рішеннями, діяльністю чи бездіяльністю, встановлення юридичної відповідальності за порушення або обмеження прав людини. Водночас юридичними гарантіями прав і свобод людини та громадянина є і система таких специфічних юридичних конструкцій як презумпція невинуватості, неможливість зворотної дії закону, який встановлює або посилює юридичну відповідальність за правопорушення, неможливість бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Тобто, юридичні гарантії, на думку науковця, - це система визначених у нормах права форм, умов, засобів і способів, покликаних забезпечити безперешкодну реалізацію, охорону й захист прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин [5, с. 85]. Проаналізувавши погляди науковців, можна зробити висновок, що юридичні гарантії - це передбачені законом спеціальні засоби забезпечення прав і свобод людини та громадянина. соціальний захист право самозайнятий

в) членів колективних підприємств - осіб, які працюють на колективних підприємствах, є членами колективу його власників і мають рівні права при вирішенні питань виробництва, збуту й розподілі доходу підприємства;

г) неоплачуваних працівників сімейних (у тому числі сільськогосподарських) підприємств - осіб, які працюють без оплати на приватному сімейному підприємстві, власником якого є родич [6, c. 8-9].

Відповідно до Кодексу встановлення належності особи до самозайнятих чи найманих працівників критеріями віднесення особи до самозайнятої є такі:

4) має можливість отримати прибуток від раціоналізації організації робочого часу, часу та способу виконання завдань, що випливають із його трудової діяльності;

5) особисто контролює процес праці, у тому числі і при її особистому виконанні;

6) може найняти людей із метою виконання роботи, яку повинен виконати для замовника;

Діяльність самозайнятих осіб як суб'єктів права соціального забезпечення ґрунтується на основних конституційних соціально-економічних правах і свободах людини та регулюється широкою нормативною базою, що зумовлено різноманітністю видів незалежної професійної діяльності як форми самозайнятості.

Самостійно зайняті особи, як і більша частина працюючого населення, в умовах нестабільної економічної ситуації постійно перебувають у зоні ризику і досить часто піддаються небезпеці, і саме гарантії як елемент системи соціального захисту виступають об'єктивною і необхідною умовою їх функціонування. Кожна людина як член суспільства має право на соціальний захист. Ефективні системи соціального забезпечення є потужними інструментами надання гарантованого доходу, запобігання бідності та нерівності, а також інструментом сприяння соціальній інтегрованості та гідності. Як важлива інвестиція у добробут працівників і населення загалом соціальне забезпечення підвищує продуктивність, зайнятість і підтримує сталий економічний розвиток, таким чином сприяючи справедливій глобалізації із гідними стандартами життя для всіх. Кінцева мета правового регулювання соціального забезпечення - гарантувати кожній людині гідний рівень життя. Досягнення цієї мети неможливе без урахування законодавцем інтересів як суспільства загалом, так і окремих груп населення.

Самозайняті особи як суб'єкти права соціального забезпечення користуються системою гарантій у сфері соціального забезпечення, які випливають із принципів здійснення соціального забезпечення, а також із наявності інституційних, матеріальних та інших гарантій. Гарантії прав і свобод суб'єктів соціального забезпечення можна розподілити на конституційні та галузеві, які можна почленувати за видом соціального забезпечення. Конституційними гарантіями права суб'єкта на соціальне забезпечення є створення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також організаційно-інституційної структури - мережі державних і комунальних закладів догляду за непрацездатними, матеріальна та фінансова основа для надання видів соціального забезпечення (бюджетне фінансування). Також гарантіями самозайнятих осіб в Україні є соціальний захист у разі настання безробіття, захист від дискримінації у сфері зайнятості, одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку тощо.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [8] до гарантій прав і свобод суб'єкта в галузі соціального забезпечення можна віднести відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, гласність і доступність діяльності Пенсійного фонду, рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат і виконання обов'язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій і наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом, цільового й ефективного використання коштів відповідного державного пенсійного страхування тощо.

Заслуговує на увагу класифікація, запропонована Ю.О. Остапенко, яка пропонує гарантії трудової діяльності самозайнятих осіб поділяти:

- за характером правового регулювання на:

3) за критерієм суб'єкта, до якого застосовуються гарантії прав самозайнятих осіб:

При цьому гарантії трудової діяльності самозайнятих осіб в Україні вчена визначає як сукупність різноманітних економічних, соціальних, правових та інших засобів, які дістають нормативно-правове закріплення або випливають безпосередньо з ідей природного права, спрямовані на забезпечення дієвого механізму реалізації прав самозайнятих осіб у галузі праці, захисту таких прав та законних інтересів, через які відображається зміст і сутність відповідних суб'єктивних прав [9, с. 122].

Держава повинна приділити цьому специфічному виду зайнятості належну увагу, зокрема запровадити регіональні стратегії підтримки самозайнятості, тобто розробити територіальні програми сприяння розвитку мікробізнесу, документи нормативно-правової регламентації й оптимізації податкових платежів, сконструювати систему соціального захисту й соціальних пільг для самозайнятих осіб. Зокрема, повинна забезпечити реалізацію самозайнятими особами їх прав у сфері соціального захисту за рахунок пенсійного забезпечення та матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Натепер тема гідного пенсійного забезпечення для самозайнятих осіб є дуже актуальною. їм повинні призначатися пенсійні виплати із системи пенсійного забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування самозайнятих осіб, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Розмір пенсії повинен установлюватися в залежності від загального трудового стажу та отримуваного особою заробітку. До загального трудового стажу для призначення пенсії повинен включатися страховий стаж, протягом якого особа забезпечувала себе роботою самостійно, відповідно до укладеного нею договору про добровільну участь у системі соціального страхування самозайнятих осіб.

Як зазначає Л. Чорна, невід'ємний складник удосконалення системи соціального захисту самозайнятих осіб - це вирішення завдань пенсійної реформи. Лейтмотивом пенсійної реформи є те, що вона повинна дати можливість самозайнятим особам отримувати пенсії не на рівні 30-35% від середнього доходу, а перейти до загальноєвропейського рівня - не менше 50% від середньомісячного доходу. Перспективи розвитку пенсійної системи пов'язані із забезпеченням її фінансової стабільності, посиленням дії страхових принципів у солідарній системі, запровадженням накопичувальної страхової складової та розвитком недержавного пенсійного забезпечення [10, с. 89].

Щодо матеріального забезпечення самозайнятих осіб, то визнані у встановленому порядку безробітними вони мають право на одержання допомоги по безробіттю. До загального трудового стажу для визначення розміру матеріального забезпечення на випадок безробіття повинен включатися страховий стаж, протягом якого особа забезпечувала себе роботою самостійно відповідно до укладеного нею договору про добровільну участь у системі соціального страхування самозайнятих осіб.

Висновки

Розглянувши окремі питання щодо гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення можемо зробити певні висновки.

Під гарантіями самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення запропоновано розуміти сукупність економічних, соціальних, правових та інших засобів, які законодавчо закріплені та спрямовані на забезпечення ефективного механізму реалізації прав і законних інтересів самозайнятих осіб, їх захисту від незаконного обмеження та посягання. Гарантії самозайнятих осіб в Україні становить система загальних і спеціальних гарантій. Загальні стосуються всіх без винятку самозайнятих осіб (приміром, гарантії вільного вибору виду діяльності, соціальні, вільної конкуренції, розпорядження заробітком (доходом) та ін.). Щодо спеціальних, то для кожного виду діяльності самозайнятих осіб вони є різними, що зумовлено характером відповідної діяльності.

Наразі головними напрямками вдосконалення гарантій самозайнятих осіб у сфері соціального забезпечення повинно бути, по-перше, розширення способів соціального захисту самозайнятих осіб нарівні із найманими працівниками, по-друге, надання пільгових умов для початку власної діяльності, по-третє, розширення форм обов'язкового соціального страхування.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / гол. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун. 2004. 1140 с.

3. Сиренко В.Ф. Реальность прав советских граждан. Киев: Наук. думка, 1983. 139 с.

4. Волинка К.П Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: дис. ... канд. юрид. наук: 12,001. Київ, 2000. 177 с.

5. Іншин М.І. Юридичні гарантії як фактор стабільності та підвищення ефективності службово-трудової діяльності державних службовців. Право України. 2004. №5. С. 83-87.

6. Перебийніс В.І. Управління використанням трудових ресурсів на підприємствах: монографія. Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. 331 с.

7. Code of Practice for Determining Employment or Self-Employment Status of Individuals.

8. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№49-51. Ст. 376.

9. Остапенко Ю.О. Правове регулювання трудової діяльності самозайнятих осіб в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12,005. Сєвєродонецьк, 2017. 195 с.

10. Чорний Л. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. Київ: Центр громадської експертизи, 2009. 104 с.

Размещено на allbest.ru