Перерозподіл часток в статутному капіталі ТОВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Перерозподіл часток в статутному капіталі ТОВ

Гордієнко Т.О., старший викладач кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Анотація

В статті розглядаються поняття та підстави здійснення перерозподілу часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Актуальність даних питань обумовлена відсутністю належного правового регулювання такої процедури, незважаючи на її поширення в практиці корпоративних відносин.

Згідно норм чинного законодавства передбачено різні підстави виникнення, переходу та припинення прав на частку в статутному капіталі господарського товариства. Найчастіше набуття та припинення прав на частку в статутному капіталі є результатом вчинення правочинів (купівлі-продажу, дарування частки тощо) або спадкування, проте окремі правові процедури не охоплюються зазначеними правовими категоріями і мають інший зміст. Однією з форм зміни співвідношення часток в статутному капіталі є перерозподіл, здійснення якого можливе при виключенні (виході) учасника з товариства, збільшенні розміру статутного капіталу без дотримання пропорцій часток учасників, вступі нового учасника, реорганізації господарського товариства тощо.

В статті визначено відмінні риси перерозподілу часток в статутному капіталі, а також проведено порівняльний аналіз перерозподілу та вчинення правочинів з частками.

За результатами дослідження наведено висновки щодо правової природи перерозподілу часток в статутному капіталі - даний механізм визначено як зміну співвідношення часток учасників без вчинення правочинів, якщо внаслідок його проведення змінюється розмір частки в статутному капіталі в її відсотковому вираженні.

Автором викладено пропозиції щодо удосконалення норм чинного законодавства в частині визначення відсотку голосів, необхідного для прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Належне врегулювання процедури перерозподілу часток в статутному капіталі на основі загальнотеоретичних підходів та виявлених практикою проблем в застосуванні відповідних норм законодавства сприятиме ефективному захисту прав суб'єктів корпоративних правовідносин та покращенню інвестиційного клімату в державі.

Ключові слова: господарське товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, статутний капітал, частка в статутному капіталі, перерозподіл часток.

Annotation

REDISTRIBUTION OFSHARESINTHEAUTHORIZEDCAPITALOFLTD

The article considers the concepts and grounds for the redistribution of shares in the authorized capital of a limited liability company. The urgency of these issues is due to the lack of proper legal regulation of this procedure, despite its spread in the practice of corporate relations.

According to the current legislation, there are various grounds for the emergence, transfer and termination of rights to a share in the authorized capital of the company. Most often, the acquisition and termination of rights to a share in the authorized capital is the result of transactions (purchase, sale, gift of shares, etc.) or inheritance, but certain legal procedures are not covered by these legal categories and have a different meaning. One of the forms of changing the ratio of shares in the authorized capital is redistribution, the implementation of which is possible with the exclusion (exit) of the participant from the company, increase the authorized capital without complying with the proportions of shares, entry of a new participant, reorganization of the company.

The article identifies the distinctive features of redistribution of shares in the authorized capital, as well as a comparative analysis of redistribution and transactions with shares.

According to the results of the study, conclusions are drawn on the legal nature of redistribution of shares in the authorized capital - this mechanism is defined as a change in the ratio of shares of participants without transactions, if as a result of its change

The author presents proposals to improve the current legislation in terms of determining the percentage of votes required to make a decision by the general meeting of participants of a limited liability company.

Proper regulation of the procedure of redistribution of shares in the authorized capital on the basis of general theoretical approaches and problems identified in practice in the application of relevant legislation will effectively protect the rights of corporate entities and improve the investment climate in the country.

Key words: business partnership, limited liability company, authorized capital, share in authorized capital, redistribution of shares.

Постановка проблеми

В корпоративній структурі підприємницьких товариств ключове значення відіграє забезпечення належного оформлення прав учасників на частки в статутному капіталі, адже від цього залежить подальша реалізація корпоративних прав по відношенню до юридичних особи. Питання правової регламентації виникнення та переходу прав на частку в статутному капіталі традиційно є актуальними як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Слід визнати, що сучасне законодавство основну увагу приділяє здійсненню правочинів з частками, а питання їх перерозподілу врегульовані недостатньо. За таких умов спостерігається суперечливість правових позицій судових органів, непослідовність нотаріальної практики, ускладнення при підготовці документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу тощо.

Приймаючи до уваги, що найбільш поширеною організаційно-правовою формою для юридичних осіб є товариство з обмеженою відповідальністю (станом на 01.11.2020р. в Україні їх зареєстровано 701182) [1], предметом розгляду даної статті визначено порядок перерозподілу часток в статутному капіталі саме цих господарських товариств, проте окремі положення дослідження можуть застосовуватися і до інших утворень.

Аналіз досліджень і публікацій. Науковому аналізу правової природи статутного капіталу та часток учасників присвячені роботи О.В. Гарагонича, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, А.В. Смітюха, І.В. Спасибо-Фатєєвої та інших фахівців. В проведених дослідженнях розкрито значення та порядок формування статутного капіталу, проаналізовано поняття та правову природу часток в статутному капіталі, умови їх відчуження (спадкування), загальні підходи до реалізації корпоративних прав учасників. В той же час, правові аспекти перерозподілу часток в літературі проаналізовані недостатньо, хоча на практиці дана процедура є доволі поширеною і потребує більш детального розгляду.

Метою даної роботи є визначення правової природи перерозподілу часток у співвідношенні з іншими підставами набуття (припинення) права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Виклад основного матеріалу

частка статутний капітал перерозподіл

Відповідно до ч.3 ст.80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном [2].

В ст.12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України [3].

Зі змісту ст.12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що частки в статутному капіталі є складовими елементами цілого, проте така точка зору не в повній мірі відповідає суті зазначених правових категорій і не підтримана науковими дослідженнями. І.В. Спасибо-Фатєєва виділяє певну непослідовність правової регламентації понять статутного капіталу та частки в ньому. Зокрема, у ТОВ частка в статутному капіталі є частиною цілого, тобто статутного капіталу. Проте парадокс у тому, що вона являє собою об'єкт права учасника господарського товариства, тоді як статутний капітал об'єктом права ні господарського товариства, ні його учасника (якщо він один в господарському товаристві) не є. Дійсно, продати весь статутний капітал не можна, оскільки він не є об'єктом, а продати частку в статутному капіталі можна [4, с. 56].

Частка в статутному капіталі є об'єктом цивільних прав і, одночасно, підтвердженням визначеного законом обсягу корпоративних прав по відношенню до товариства.

Розміри часток в статутному капіталі товариства не є постійним і можуть змінюватися з передбачених законом підстав, зокрема внаслідок відчуження частки (її частини) на користь іншої особи, спадкування, переходу права на частку до правонаступника реорганізованої юридичної особи-учасника товариства, зміни (збільшення або зменшення) розміру статутного капіталу та ін. Розмежування вказаних категорій є важливим і підлягає врахуванню при складанні документів про перехід прав на частку в статутному капіталі, визначенні правомочності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю на прийняття рішень з відповідних питань, а відтак потребує наукового аналізу.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства [3]. Учасникамтовариства гарантовано переважне право придбання частки у випадку її продажу (крім продажу на аукціоні, публічних торгах), порядок його реалізації визначено ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Звернення стягнення на частку в статутному капіталі регламентовано ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Звернення стягнення на частку фактично означає її примусовий продаж державним (приватним) виконавцем з метою виконання виконавчого документа, що перебуває на виконанні. Про намір звернення стягнення на частку учасника на адресу товариства надсилається відповідне повідомлення (до нього додається постанова про накладення арешту на таку частку) та пропозиція іншим учасникам товариства придбати вказану частку в порядку реалізації переважного права згідно ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». За результатами вказаних дій підписується договір купівлі-продажу з особою (особами), що скористалися переважним правом придбання частки, або з переможцем аукціону.

Тобто, відчуження частки в статутному капіталі (добровільне за рішенням власника або примусове в порядку звернення стягнення на частку) відбувається на підставі договору. Такі договори укладаються в простій письмові формі і не потребують обов'язкового нотаріального посвідчення.

Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу про розмір часток в статутному капіталі (склад учасників товариства) здійснюється за заявою набувача на підставі поданого ним акту приймання-передачі частки, підписи на якому посвідчуються нотаріально (ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») [5]. Внесення таких змін не потребує обов'язкового розгляду відповідного питання загальними зборами учасників товариства.

Умови переходу частки в статутному капіталі до спадкоємців (правонаступників) учасників товариства визначаються ст.23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». В даному випадку перехід частки відбувається без згоди учасників товариства. Якщо спадкоємець (правонаступник) протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не подав заяву про вступ до товариства, учасника може бути виключено з товариства (якщо розмір успадкованої частки складає до 50 відсотків статутного капіталу) або може бути прийнято рішення про ліквідацію товариства (якщо розмір успадкованої частки становить 50 і більше відсотків статутного капіталу). Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу у зв'язку із спадкуванням частки здійснюється на підставі заяви спадкоємця, до якої додається копія свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження правонаступництва юридичної особи використовуються відомості Єдиного державного реєстру, у тому числі установчі документи такої юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі [5]. Підпис на заяві про вступ до товариства та копія свідоцтва про право на спадщину посвідчуються нотаріально. Прийняття рішення загальних зборів учасників товариства по суті вказаних питань також не обов'язкове.

В проаналізованих випадках цивільні правовідносини виникають щодо існуючої частки. В результаті вчинення правочину змінюється власник частки в статутному капіталі, проте загальний розмір статутного капіталу та розміри часток інших учасників в грошовому та відсотковому вираженні залишаються незмінними. До аналогічних наслідків призводить і поділ часток, відчуження (спадкування) частин часток в статутному капіталі.

Перерозподіл часток в статутному капіталі має іншу правову природу та підстави його вчинення. Слід зазначити, що легального визначення поняття перерозподілу часток в даний час не сформульовано, що суттєво ускладнює застосування даної процедури. Словник української мови визначає термін «перерозподіл» як дію за значенням «перерозподіляти», «перерозподілити» і «перерозподілятися», «перерозподілитися». В свою чергу, термін «перерозподіляти» тлумачиться як «розподіляти заново, по-іншому» [6, с. 269].

На думку автора, перерозподіл передбачає зміну співвідношення часток в статутному капіталі у відсотковому вираженні, при цьому загальний розмір статутного капіталу може змінитися або залишатися в первісному розмірі. Обов'язковою ознакою перерозподілу є те, що зазначені зміни не є результатом переходу права власності на частку на підставі правочину або внаслідок спадкування. Розмежування вчинення правочину з часткою та перерозподілу часток досліджувалося Верховним Судом в межах справи № 923/876/16, за результатами розгляду спору суд зауважив, що зменшення розміру частки учасника у відсотковому вимірі без зменшення номінальної вартості не є тотожним відчуженню належної позивачу частки або її частини у статутному капіталі [7].

Аналіз змісту Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дозволяє визначити, що перерозподіл часток в статутному капіталі відбувається:

якщо учасник товариства не вніс вклад до статутного капіталу протягом основного та наданого йому додаткового строку і загальними зборами учасників прийнято рішення про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками (п.3 ч.2 ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»);

у випадку виходу учасника (спадкоємця, правонаступника) з товариства та прийняття загальними зборами учасників рішення про залишення незмінним розміру статутного капіталу за рахунок внесення іншими учасниками додаткових вкладів в межах суми вкладу вибулого учасника;

у випадку збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та (або) третіх осіб без дотримання пропорцій часток учасників (ч.7 ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»);

у випадку зменшення розміру статутного капіталу у зв'язку з виходом (виключенням) учасника (спадкоємця, правонаступника) з товариства (п.2 ч.2 ст.15, ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»);

у випадку реорганізації товариства та обумовленої цим конвертації часток (крім його перетворення) (ч.2-4 ст.54 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства [3].

Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу в наведених вище випадках відбувається за заявою товариства з обмеженою відповідальністю, поданою на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників, справжність підписів на якому посвідчена нотаріально. У випадку реорганізації юридичної особи шляхом поділу, виділу, злиття, приєднання та обумовленої цим конвертації часток учасників державна реєстрація підприємства-правонаступника відбувається на основі поданого установчого документа, рішення вищого органу управління про створення юридичної особи-правонаступника та передавального акту (розподільчого балансу). Якщо перерозподіл часток обумовлений виходом учасника з товариства, державна реєстрація відповідних змін відбувається на підставі заяви такої особи, підпис на якій посвідчується нотаріально (ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Наведене дозволяє виділити наступні відмінні риси перерозподілу часток в статутному капіталі від вчинення правочинів з частками:

перерозподіл часток в статутному капіталі можливий виключно з підстав, прямо передбачених законом;

перерозподіл часток в статутному капіталі призводить до зміни співвідношення часток учасників і не є результатом вчинення правочину з часткою;

перерозподіл можливий без зміни власників часток в статутному капіталі;

наслідком вчинення перерозподілу є зміна характеристик частки в статутному капіталі (номінальна вартість, відсоток в статутному капіталі).

Окремо слід зупинитися на процедурі прийняття рішення про перерозподіл часток в статутному капіталі. Згідно п.5 ч.2 ст.30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» перерозподіл часток між учасниками товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників.

Важливою особливістю є необхідність прийняття рішення про перерозподіл часток в статутному капіталі одностайно усіма учасниками товариства, що мають правоголосу (ч.3 ст.34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Запровадження такого підходу, вочевидь, покликано забезпечити додаткові гарантії захисту прав учасників на володіння часткою і на збереження відповідних можливостей впливу на прийняття рішень вищим органом товариства, проте на практиці його ефективність є спірною.

По-перше, іноді прийняття такого рішення не представляється можливим внаслідок об'єктивних причин (відсутність учасника на загальних зборах внаслідок хвороби, незавершений процес оформлення документів про право на спадщину тощо). Також очевидною є загроза зловживань своїми правами з боку учасників товариства, що мають незначну частку в статутному капіталі шляхом голосування проти відповідного рішення, висування протиправних умов для позитивного голосування з даного питання, ухилення від прибуття на збори та ін. По-друге, поширеною є практика некоректного формулювання порядку денного загальних зборів учасників, в результаті чого питання перерозподілу часток замінюється питанням визначення (затвердження) розміру часток в статутному капіталі, виключення учасника з товариства, вступу нового учасника та ін., що не вимагає обов'язкової одностайності в голосуванні.

Внаслідок таких чинників, на думку автора, встановлена в Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» норма щодо одностайності при голосуванні з питання перерозподілу часток в статутному капіталі потребує перегляду.

Доцільним представляється запровадження можливості прийняття рішення про перерозподіл часток в статутному капіталі більшістю голосів учасників товариства, при цьому за таке рішення мають проголосувати ті учасники, частки яких змінюються за результатами перерозподілу.

Цей механізм можливий за умови незмінності загального розміру статутного капіталу і розмірів часток інших учасників в грошовому та відсотковому вираженні. Якщо перерозподіл часток в статутному капіталі обумовлений змінами його розміру, рішення з такого питання слід приймати одностайно усіма учасниками.

Висновки

В якості висновку можна зазначити, що відчуження (набуття) частки в статутному капіталі та перерозподіл часток є різними правовими категоріями і їх ототожнення вбачається помилковим. При вчиненні правочину відбувається зміна власника частки (перехід прав саме на існуючу частку), а при перерозподілі - зміна самої частки. Відповідно, немає жодних правових підстав для прийняття рішення про перерозподіл часток в статутному капіталі, якщо зміни їх розмірів є результатом придбання частки (частини) у іншого учасника товариства, спадкування (правонаступництва), поділу частки. Перерозподіл часток відбувається виключно тоді, коли відсутній факт вчинення правочину щодо частки в статутному капіталі. Приймаючи до уваги, що частка в статутному капіталі є об'єктом цивільних прав, довільна зміна розмірів часток в статутному капіталі навіть за згодою усіх учасників товариства (окрім прямо визначених законом випадків) є неправомірною, оскільки такі зміни можуть бути виключно результатом вчинення правочинів.

Належне унормування поняття, підстав та порядку перерозподілу часток в статутному капіталі є необхідним для ефективної реалізації даної процедури.

Список використаних джерел

1. Кількість юридичних осіб за організаційно-правовими формами господарювання (станом на 01.11.2020р.).

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV/ Верховна Рада України.

3. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю:Закон України від 06 лютого 2018 р. № 2275-VIII/ Верховна Рада України.

4. Шемета Т.М. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю: поняття, правова природа. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 1. С. 55-59.

5. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV/ Верховна Рада України.

6. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства. За ред. І. К. Білодіда. Київ: «Наукова думка», 1970-1980. Т. 6.

7. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 р. по справі № 923/876/16 / Верховний Суд.

Размещено на Allbest.ru