Формування цінової політики в житловому будівництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра "Менеджменту в будівництві"

Формування цінової політики в житловому будівництві

Коваль В. - студент група зМО-61

Рижакова Г.М. - д.е.н., проф.



Вступ

В умовах ринкової конкуренції ціни задають пріоритети технічній, товарній, комунікаційній, збутовій та іншим політикам підприємства. Правильна оцінка умов ринку та можливостей підприємства забезпечує останньому визначення ринкової ціни, що, у свою чергу, є потужним засобом для функціонування та розвитку підприємства. Розвиток економіки України характеризується загостренням конкурентної боротьби серед суб'єктів підприємницької діяльності практично в усіх галузях.

Формування і реалізація цінової політики організації є одним з найбільш складних і важко формалізованих елементів діяльності. Вона повинна бути сформована таким чином, щоб встановлені ціни, з одного боку, забезпечували організації отримання цільового прибутку, з іншого - відповідали очікуванням споживачів, і при цьому забезпечувалося виконання поставлених виробничих завдань і покладених соціальних зобов'язань. Ефективність реалізації цінової політики залежить від різних чинників, в тому числі і від здатності організації розробити гнучкий механізм ціноутворення. Тому дослідження економічної сутності та специфіки формування цінової політики і механізму ціноутворення виробничих підприємств є актуальним у наш час.

Сьогодні в літературі питанням ціноутворення на підприємстві приділено значну увагу. Так, питання управління ціновою політикою розглядають у своїх роботах Ю.Г. Тормос, О.Г. Абакумова, І. Л. Єрухимович. Механізм ціноутворення досліджували такі закордонні та вітчизняні вчені, як: Ж.-Ж. Ламбен, Т.О. Примак, С.І. Дугіна, В.І. Бєляєв. Проблемам ціноутворення приділяють увагу такі вчені, як Нікітін С. М. , Т. Амблер. Ще чимало авторів вивчали питання ціноутворення, а саме: І.К.Салімжанов, О. І. Волков, В. Г. Герасимчук, В. К. Скляренко, А.Е.Розенплентер та ін. Але неоднозначність трактування сутності поняття "цінова політика" та суперечності щодо її організації потребують подальшого аналізу та розвитку.

Метою курсової роботи є узагальнення розглянутих в економічній літературі теоретичних аспектів щодо принципів і цілей формування цінової політики підприємства, а також аналіз сучасного стану ринку цін на житлове будівництво.

Відповідно до мети були поставленні завдання:

Розглянути теоретичні аспекти цінової політики ;

Визначити етапи, фактори та особливості ціноутворення в житловому будівництві;

Проаналізувати сучасний ринок цін на житлове будівництво;

Охарактеризувати заходи оптимізації ціноутворення на підприємстві.

Об'єкт даної роботи сучасний ринок цін на житлове будівництво в Україні.

Предмет даної роботи є теоретичні та практичні аспекти цінової політики та ціноутворення.

Інформаційною базою для написання даної роботи стала наукова вітчизняна і зарубіжна література з досліджуваної проблеми; законодавчі акти України наукові статті, опубліковані у вітчизняних і зарубіжних періодичних виданнях, електронні ресурси.

ринок будівництво ціновий



1.Теоретичні аспекти поняття «ціноутворення» та «цінової політики»

1.1 Сутність і роль цінової політики в сучасній економіці

ринок будівництво ціновий

В умовах ринку всі процеси, які відбуваються у виробництві та обміні, безпосередньо пов'язані з ціною. Саме за допомогою відповідної ціни, ринок порівнює попит і пропозицію, забезпечує відшкодування витрат товаровиробникам, визначає рівень задоволення потреб споживачів, регулює і виробництво і споживання. З точки зору економічної теорії, ціна виступає важливим інструментом врегулювання ринкових відносин. У політекономії на сутнісному рівні ціна розглядається, як вартість товару виражена в грошах, на функціональному, як кількість грошей, на які обмінюється товар [1].

Згідно із сучасною теорією процес ціноутворення базується на урахуванні попиту і пропонування, тобто при формуванні вартості товару та, відповідно, ринкової ціни слід враховувати, з одного боку, - виробництво, з іншого, - потреби. Крім того, необхідно пам'ятати, що цінова політика підприємства визначається також її власним потенціалом, наявністю достатнього капіталу, кваліфікованих кадрів, організацією діяльності, а не лише станом попиту і пропозиції на ринку [2].

Слід зауважити, що важливість ціноутворення при визначенні перспектив розвитку діяльності підприємства та прогнозуванні результатів його діяльності недооцінювалась і раніше. Дослідження, проведені в 1950-х рр. показали, що більша частина фірм або механічно встановлювала ціни на основі витрат, або слідувала ціноутворенню конкурентів. За результатами досліджень, проведених у 1964 р., лише частина практиків, визнала важливість ціноутворення в діяльності фірми. До середини 1970-х рр. ціноутворення зводилось головним чином до калькулювання витрат і додавання до них розрахованої норми прибутку. Скоро уявлення керівників підприємств про важливість ціноутворення змінились, і вже в 1984 р. дослідження показали, що керівництво вважає ціноутворення найважливішою проблемою, з якою стикається підприємство. Замість витратного методу стали використовувати політику, яка більшою мірою орієнтувалася на попит, в умовах якого компанії встановлюють ціни для досягнення певних цілей [3].

У 1990-ті рр. значення ціни зросло ще більше і це було зумовлено, по-перше, глибокими економічними спадами, що проявилося у скороченні купівельної спроможності споживачів і, як результат, посилення їх чутливості до цін. По-друге, посиленням конкуренції іноземних компаній на товарних ринках України (пропонування більш дешевих іноземних товарів). Потретє, сегментацією багатьох товарних ринків, які потребували різного рівня ціни. І нарешті, роль ціни посилилась у зв'язку з дерегулюванням економіки державою. Приватизація багатьох державних секторів економіки призвела до гострої цінової конкуренції, наприклад, серед авіакомпаній, телефонних компаній, банків, страхових компаній, виробників безалкогольних напоїв, кондитерських виробів та ін. Тому нині особливо важливо підходити до формування цінової політики як до важливого елементу загальної стратегії підприємства, що безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія.

У загальному вигляді цінова політика може бути визначена як система заходів щодо встановлення, підтримки і змінення цін на продукцію/послуги, яка узгоджується із загальною стратегією підприємства і спрямована на досягнення його цілей і завдань. Або ж розглядати цінову політику як інтегровану систему, куди входять: взаємозв'язок цін на товари в межах асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари тощо. При цьому необхідно звернути увагу і на зростаючу роль маркетингу, який переорієнтовує роботу підприємства на ринковий попит, точніше, на виявлення і задоволення існуючого та формування нового.[4]

Проведемо аналіз існуючих підходів до трактування економічної сутності цінової політики виробничих підприємств та механізму ціноутворення (табл. 1).

Джерело: розроблено авторами за даними [6-9]

Як ми бачимо із табл. 1, в економічній літературі існує чотири основні точки зору на економічну сутність цінової політики підприємства. В якості цілей цінової політики підприємства розглядаються тільки цілі, пов'язані з ростом її прибутку і досягненням сукупності цільових ринкових показників діяльності, в першу чергу маркетингових, що не враховує ролі сучасних виробничих підприємств як соціальних інститутів, а також зміна їх цільових установок під впливом заходів державного регулювання.

Варто також зазначити, що в економічній літературі представлена велика кількість підходів до формування цінової політики підприємства, проте більшість з них є занадто узагальненими та сконцентрованими на розробці окремих етапів цінової політики. У той же час не запропоновано повний цикл формування цінової політики виробничих підприємств, який передбачає не тільки етапи формування початкової та відпускної ціни, але також і етапи її коригування та оцінки ефективності реалізації цінової політики [5].

Проте не можна розробити обґрунтовану цінову політику підприємства, не керуючись найважливішими елементами методології ціноутворення - її принципами, які являють собою основні положення, правила, підходи до цього складного процесу. Такі принципи ціноутворення, як науковість, безперервність і цільова спрямованість є загальновизнаними і їх виділяють майже всі автори. Науковість є найважливішим, синтезуючим принципом, з якого випливають інші правила ціноутворення. Він вимагає наукової обґрунтованості цін, тобто розуміння та врахування економічних законів і реальних значень ринкових чинників, що діють у даний момент, прогноз їх зміни найближчим часом. У свою чергу, наукова обґрунтованість потребує обробки великої кількості інформації про сформовані ціни, про прогнози зміни рівня витрат виробництва, попиту та пропозиції, якості товару тощо.[4]

Для подальшого уточнення теоретичних положень означеного питання вбачаємо за необхідне провести узагальнення існуючих підходів до трактування механізму ціноутворення (табл. 2).



Джерело: розроблено авторами за даними [10-13]

В результаті проведеного дослідження, що подане у табл. 2, нами виділено три підходи. Вони значно відрізняються один від одного. Основні розбіжності авторів полягають в трактуванні джерела виникнення механізму ціноутворення, суб'єкта управління, цільової спрямованості, місця механізму ціноутворення в процесі формування відпускних цін, взаємозв'язку механізму ціноутворення і цінової політики, які розкриті у табл. 3.



Джерело: розроблено авторами за даними [10, 14]

Зазначені розбіжності вчених (табл. 3) не дозволяють в повному обсязі використовувати наявні в літературі підходи в якості теоретичної бази формування та реалізації цінової політики вітчизняних підприємств і механізму ціноутворення. Тому є об'єктивна необхідність в комплексному теоретичному обґрунтуванні економічної суті цінової політики і механізму ціноутворення виробничих підприємств.

У зв'язку з відсутністю єдиної думки серед економістів щодо визначення сутності економічних категорій «цінова політика підприємства» і «механізм ціноутворення», а також про взаємозв'язок між ними автором були досліджені визначення, представлені в тлумачних словниках, що дозволило сформувати наступне: категорія «політика» вченими трактується як «образ дій, спрямованих на досягнення чого-небудь ... »,« механізм » - як« система або пристрій, що визначає порядок будь-якого виду діяльності або процесу» [15].

Тоді в широкому сенсі категорія «цінова політика» позначає образ дій функціонуючого в ринкових умовах підприємства, що визначає порядок формування, забезпечуючих досягнення поставлених цілей діяльності, цін; категорія «механізм ціноутворення» - це, у свою чергу, методика, яка визначає порядок адаптації цін до ринку.

На практиці підприємством можуть бути використані такі загальновідомі види цінової політики:

1) проникнення - характеризує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення фірми на нові ринки, створення достатнього попиту;

2) "знімання вершків" - використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового продукту;

3) престижних цін - це високі ціни на товари справді високої якості;

4) традиційного ціноутворення - полягає в орієнтації на ті традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію;

5) диференціювання цін - це продаж того самого продукту різним покупцям за різними цінами;

6) послідовного проходження по сегментах ринку - використовується у міру насичення якогось сегмента даного товару;

7) політика еластичних (гнучких) цін - передбачає швидку реакцію фірми на зміну співвідношень попиту і пропонування на ринку;

8) стабільних цін - використовується, як правило, для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час;

9) поступового зниження цін - характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового продукту, а з переходом його на етап зростання - поступовим зниженням ціни;

10) виживання - головною метою є залишитись у бізнесі, а тому товар продають за низькими цінами або навіть зі збитками. Головне - дочекатися зміни ситуації на краще [16, с. 172].

Цінова політика підприємства може орієнтуватися на витрати, властивості товару, попит, сегменти і конкурентів, а це означає, що ціна повинна використовуватися як засіб пристосування товару до умов ринку.



1.2 Особливості ціноутворення на ринку житла в Україні

Ринок нерухомості має важливе соціально-економічне значення. Він створює передумови для життя людини і всіх видів економічної діяльності. Становлення та розвиток ринку нерухомості в Україні відбувалося в умовах трансформації всіх економічних процесів та постійних кризових явищ. Закономірності розвитку цього ринку обумовлені багатьма виробничими, ринковими, соціальними, інституціональними та іншими факторами. Ринок нерухомості розглядаємо як сукупність економічних відносин між суб'єктами ринку щодо створення, передачі, експлуатації, управління й фінансування об'єктів нерухомості.

Найбільш сильно загальні тенденції і специфіка ринку нерухомості проявляється у сегменті житлової нерухомості. Ринок житлової нерухомості має ряд особливостей, що визначають специфіку його розвитку:

- макроекономічні фактори найбільш суттєво впливають на розвиток ринку нерухомості, оскільки формують загальні і об'єктивні чинники попиту і пропозиції;

- здійснення угод з нерухомістю не передбачає її фізичного переміщення, а тільки прав на неї; експлуатація об'єктів нерухомості практично завжди безпосередньо зачіпає інтереси інших суб'єктів економічних відносин, тому, усі операції з нею вимагають державної реєстрації;

- угоди з об'єктами нерухомої власності характеризуються істотним часовим лагом і підвищеними трансакційними витратами для контрагентів;

- локальність ринків нерухомості, низька еластичність попиту і пропозиції, необхідність високих порогових інвестицій дають можливість розглядати нерухомість і як інвестиційний, і як споживчий товар;

- товарна природа нерухомості, обумовлюється низькою ліквідністю об'єктів ринку нерухомості, що є наслідком їх унікальності і стаціонарності. Внаслідок унікальності цього товару зростають витрати по його пошуку і часу реалізації. Стаціонарність не дозволяє перемістити об'єкт нерухомості в інше місце з більш високим попитом;

- специфікою ринку нерухомості є і те, що об'єкти нерухомості досить важко піддаються вартісній оцінці. Міра складності зростає у міру переходу від об'єктів жилого призначення до об'єктів виробничої нерухомості.

Останні можуть також істотно розрізнятися залежно від величини підприємства, рівня концентрації виробництва, галузевої приналежності тощо. Цінові тенденції на цьому ринку можуть суттєво відрізнятися від очікуваних прогнозів.[17]

На думку Р. Поташева, можливі декілька варіантів задоволення потреби людини в житлі: купівля у власність житла на первинному або вторинному ринках, оренда житла, проживання з родичами, в гуртожитку, готелі та інші варіанти. З точки зору мікроекономіки перераховані варіанти є субститутами - товарами-замінниками. Тобто у разі погіршення споживчих властивостей якогось товару або підвищення його ціни споживачі будуть прагнути переключитися на споживання іншого товару [18].

Первинною називається нерухомість без терміну експлуатації, до неї відносяться котеджі і квартири готові від забудовника. Якщо новий об'єкт перепродується, то він первинним житлом не вважається. Вторинна нерухомість видається будівлями, що мають терміни експлуатації. Ринку житла властивий цілий ряд особливостей і, перш за все, це індивідуальність ціноутворення.

Ціноутворення на ринку житла, частіше за все, залежить від соціально-економічного стану регіону. Крім того, ринок відрізняється ризиком для продавців, покупців та орендаторів. Експертам зазвичай важко оцінити реальну ситуацію на ринку нерухомості. Це відбувається внаслідок того, що інформація про угоди в цьому секторі не є такою доступною, як наприклад на ринку цінних паперів.

Основним інструментом аналізу тут є умовне розбиття ринку на декілька сегментів. Критерієм для цього може слугувати місцезнаходження об'єктів, їх якість, призначення та ін. Як відомо, житло є найбільш довговічним товаром, зазвичай, зі значно вищою вартістю, ніж інші товари. Земля за своєю природою вічна, споруди та будівлі слугують десятки років. Звідки ринкова вартість нерухомості - це найімовірніша ціна при купівлі-продажу на конкурентному ринку. Фактор попиту та пропозиції є основним при оцінці об'єкта нерухомості та враховує діє закону попиту та пропозиції, котрий впливає на ринкову вартість об'єкта нерухомості, як і будь-якого іншого товару.[19]

Основними характеристиками ринку житлової нерухомості є висока ціна його об'єктів і низька еластичність пропозиції по ціні: при зміні вартості житла його пропозиція на ринку майже незмінна. Нееластичність пропозиції викликана довго тривалістю періоду будівництва. Так, при зростанні попиту на житло, збільшення пропозиції на ринку первісного житла можливе лише через рік-два, а при зменшенні попиту будівництво продовжується, що пов'язано з високим рівнем понесених витрат. Така природа взаємодії попиту та пропозиції призводить до того, що ціна є основним регулювальним фактором, за допомогою якого врівноважуються попит ти пропозиція. Саме тому на ринку житла існує постійна небезпека виникнення ситуації, коли поточна вартість житла стає вище за його справедливу ринкову ціну. Тож на стадії економічного спаду держава повинна розробляти заходи для стимулювання придбання житла.

На фоні підйому в житловому секторі існує небезпека виникнення ефекту перегріву, коли надмірне збільшення інвестицій у будівництво виявиться після його закінчення нерентабельним, через погіршення загальної економічної кон'юнктури та падіння попиту порівняно з очікуваним об'ємом.

Тому політика держави повинна бути максимально продуманою, щоб при необхідності гальмувати дестабілізуючі процеси в будівничому секторі. Особливої вагомості це питання набуває в разі масового поширення житлового кредитування, оскільки при падінні економічної активності зростає безробіття, доходи населення втрачають стабільність, що ускладнює виконання прийнятих громадянами зобов'язань за кредитними угодами.

Одночасно на стадії економічного спаду посилюється тиск на ринок житла. Це призводить до падіння цін. У сукупності ці фактори збільшують імовірність дефолту позичальників, внаслідок чого зростає число проблемних кредитів. За правилами ринку на ціну купівлі-продажу впливає мистецтво торгів, кількість учасників торгів, схеми фінансування даної угоди та інші фактори. Ціни в основному залежать від можливостей інвесторів. Попит більше схильний до коливань, ніж пропозиція, адже різка зміна грошової маси та емоційного настрою відбувається в коротший строк, ніж час будівництва об'єкта нерухомості [20].

Таким чином, під час дослідження було встановлено, що, по-перше, ринок нерухомості знаходиться під значним впливом: факторів державного регулювання, загальноекономічної ситуації, мікро- та макроекономічної ситуації, соціального положення та природних умов у регіоні. По-друге, основними чинниками, що впливають на рівень цін первинного та вторинного житла в Україні є:

· собівартість будівництва;

· фактор рівня життя;

· фактор ведення бізнесу в регіоні;

· політика міської влади у сфері нерухомості та нового будівництва; доступність кредитів і житлових субсидій; рівень платоспроможного попиту населення регіону; доходи населення; макроекономічні фактори (ВВП, рівень інфляції, стан торгового балансу, ціни на нафту тощо).

Сьогодні, у посткризовий час, деякі фахівці говорять про стабілізацію, про повноцінну роботу банків щодо іпотечного кредитування, а також про відновлення роботи великих будівництв. На думку автора, ситуація дещо складніша: усе зазначене може призвести до подальшого підвищення цін на нерухомість.[19]



1.3 Фактори та етапи ціноутворення в житловому будівництві

Система ціноутворення у будівництві України, намагаючись перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення централізованої економіки. Це, у свою чергу, надто заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми розвитку ціноутворення у будівництві є актуальним, бо її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення кошторисної вартості будівництва при економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки кошторисної документації [21].

Ціна в будівництві являє собою грошове вираження вартості одиниці будівельної продукції визначається кількістю суспільно необхідної праці, що витрачається на її створення.

Механізм ціноутворення в будівництві має специфічні особливості. Насамперед це пов'язано з індивідуальним характером споруджуваних будівель і споруд, особливо виявляється в гідротехнічному будівництві, істотною залежністю від вартості конкретних, часто неповторюваних умов будівництва. Подібні обставини не дозволяють встановити єдині відпускні ціни на продукцію будівництва, як це робиться в інших галузях народного господарства. Тому ціна на будівельну продукцію в переважній більшості випадків визначається в індивідуальному порядку на основі кошторисної документації у відповідності з обсягами робіт, методами технології виробництва робіт і ЕР на окремі види робіт. Для оцінки вартості будівельної продукції розроблена спеціальна система ціноутворення.[22]

Проте, в умовах сучасності при нестабільності політичного та економічного стану макросередовища, при неможливості достатнього управління змінами необхідно проаналізувати процес формування цін, вплив цінової політики на прибуток та, в результаті, - проаналізувати вплив на ефективність діяльності підприємства в цілому. На основі досліджуваних матеріалів пропонуємо узагальнюючу модель ціноутворення, яка представлена на рис.1.

Ринок житла на сьогодні складається з ринку первинного житла (новобудови), ринку вторинного житла, ринку оренди житла. Практично відсутнім на ринку житла в Україні є підприємницька діяльність з розбудови приватними власниками так званих «доходних будинків», квартири у яких передбачені цілком для оренди, у тому числі, довгострокової. Визначальним фактором розвитку ринка житла є його ціна та її доступність для потенційних споживачів.

На сучасному етапі збільшується кількість факторів, що впливають на процес прийняття цінових рішень на підприємстві. Це обумовлює розширення кола проблем, пов'язаних із їх виявленням та оцінкою на підприємстві. На даний час існує велика кількість теоретичних підходів до визначення факторів цінової політики (табл. 4).

Таблиця 4

Формування цін на житло залежить від багатьох чинників, які мають різну силу впливу на ціновий рівень житлової нерухомості.(Рис.2.).



Рис.2. Фактори ціноутворення

За цим критерієм, на нашу думку, всі фактори можна розподілити на глобальні, локальні та часткові. До глобальних факторів ринку житлової нерухомості слід віднести макроекономічні показники обсягу ВВП, рівня інфляції, доходів населення, стану кредитування, нормативно-правового забезпечення, стану торговельного балансу, світову ціну на нафту тощо. З точки зору формування цін на житло ці фактори мають основоположні значення, формуючи «стартовий» рівень цін на житло в країні, який буде однаковим для всіх її регіонів.

Система оперативного стратегічного аналізу ринку має дві складові: аналіз макросистеми для виявлення зовнішніх можливостей і небезпек і аналіз внутрішніх сильних і слабких сторін ринку. Саме під впливом зовнішніх сил і дій, логіки внутрішнього функціонування і процесів відбувається розвиток ринку житлової нерухомості.

На рис.3. представлена модель ринку житлової нерухомості.



Рис.3. Позиціонування макро- та мікросередовища житлового ринку нерухомості при формуванні попиту пропозиції

Цінова стратегія залежить від того, на якому етапі життєвого циклу перебуває товар.(рис.4.)

Рис.4. Блок-схема алгоритму типового життєвого циклу будівельного проекту

На етапі виведення товару на ринок використовується одна з двох протилежних стратегій: стратегія зняття вершків (встановлення високої ціни) або стратегія проникнення (встановлення низької ціни), яка має забезпечити значні обсяги продажу.

Другий етап - етап зростання - характеризується зростаючою конкуренцією і супроводжується швидким зростанням обсягу продажу, діапазоном цін і можливостями фірми маневрувати в межах цього діапазону.

Етап зрілості характеризується зниженням цін, які досягають свого мінімального рівня на етапі спаду.[26]

Макросередовище, в цілому, впливає на формування кон'юнктури ринку житлової нерухомості. Тут необхідно виділити чинники, що впливають на попит, і чинники, що впливають на пропозицію.(Табл.5)

Таблиця 5



Формування попиту засноване на мотивації: по-перше, попит на житлову нерухомість як на фізичний об'єкт для мешкання, відпочинку; по-друге, попит на житлову нерухомість як на об'єкт інвестицій [24, с. 10].

1. Попит на житлову нерухомість як на фізичний об'єкт передбачає вплив: чинників, що впливають на потребу і на можливості.

2. Потреба в житловій нерухомості як формі інвестиції (вкладення а один з сегментів інвестиційного ринку) передбачають вплив: чинників, що впливають на попит, - прибутковість від альтернативних вкладень, зважена з урахуванням ризиків. Традиційно, це вкладення в іноземну валюту, дорогоцінні метали, банківські депозити і цінні папери, тобто фондові цінності. Тут істотно впливають чинники, пов'язані зі станом фондового ринку, українського та світового, і станом банківської системи. На практиці регіональний фондовий ринок має ті ж тенденції, що і український [25, с. 20]

Фактори локального рівня є головними у ціноутворюючих процесах на ринку житла. До таких факторів, в першу чергу належить фактор розташування житла, а саме: економічний потенціал та рівень соціально-економічного розвитку території розташування житла; адміністративний статус та масштаб території, характер її промислового та культурного розвитку; фактор ведення бізнесу в регіоні та політика міської влади у сфері житлового будівництва; демографічні характеристики населення, рівень його платоспроможного попиту та інші. Саме ці фактори обумовлюють різну ціну на житло одного і того ж класу у різних регіонах країни.

Формування остаточної ціни на житло залежить від часткових (коригуючих) факторів, до яких, на думку авторів, слід віднести локацію майбутнього житла, якість виконання будівельних робіт, загальний стан будинку, квартири та прибудинкової території, наявність соціальної інфраструктури, транспортного забезпечення тощо. В ціні на нерухомість ці фактори виконують роль надбавки або знижки до базової ціни на житлову нерухомість.[23]

Методика ціноутворення будівельної продукції, заснована на вільному конкуруванні на інвестиційно-будівельним ринку в розвинутих країнах з урахуванням реальних витрат, які несуть підрядні організації на виконання контрактів, забезпечує високу ефективність їх інвестиційної сфери національної економіки. Також це дозволяє будівельним організаціям досягати закладеного рівня рентабельності, наприклад, шляхом оптимізації ціни своєї тендерної пропозиції, через цінові переговори з постачальниками будівельних матеріалів і послуг.[27]

При встановленні ціни на продукцію підприємства необхідно аналізувати ціни на продукцію конкурентів, порівняльні характеристики новизни і якості продукції, додаткові послуги, гарантії, що надаються підприємством-виробником, а також враховувати можливість зниження її собівартості .

Процес ціноутворення складається з семі етапів

Етап 1. Визначення мети ціноутворення (отримання прибутку, виживання підприємства, забезпечення конкурентоспроможності тощо).

Етап 2. Аналіз попиту на товар (оцінювання попиту при різних цінах, аналіз факторів впливу на попит, встановлення максимальної ціни тощо).

Етап 3. Аналіз витрат (розрахунок постійних, змінних, повних, середніх та маржинальних витрат тощо).

Етап 4. Аналіз цін конкурентів (аналіз реальних на конкуруючі товари, порівняння товарів та їх якості).

Етап 5. Вибір методу ціноутворення (методи прямого ціноутворення чи непрямого).

Етап 6. Вибір цінової стратегії (стратегія висок цін, низьких цін, проникнення, зняття вершків, цінового лідера, ціна - якість тощо).

Етап 7. Встановлення остаточної ціни (перевірка встановленої ціни на відповідність цінового образу підприємства, прогнозування реакції конкурентів, установлення остаточної ціни).[28]



2.Розділ іі. аналіз сучасного стану житлового будівництва та динамки цін

2.1 Сучасний стан житлового будівництва в Україні

Весняний локдаун, банкрутство «Аркади» й незавершена реформа ДАБІ обвалили динаміку будівництва житла

Наприкінці року до будівельного сектору України повернувся оптимізм. У четвертому кварталі індикатор ділової впевненості будівельної галузі зріс на 7 процентних пунктів після обвалу в другому кварталі 2020 року. Щоправда, значення індексу досі залишається негативним.

Проте, за даними опитування Держстату, обсяги замовлень в будівельному секторі помітно зросли. Учасники ринку говорять, що забезпечені роботою на чотири найближчі місяці й готові збільшувати число працівників упродовж наступних трьох місяців.(Графік 1).

Графік 1. Джерело даних: Держстат

На кон'юнктуру будівельного сектора зав'язано багато галузей української економіки. Однак у різних сегментах будівництва у 2020 році діяли різні чинники. Як результат - динаміка теж була різноспрямованою.

Загалом за січень-жовтень поточного року обсяг виконаних будівельних робіт збільшився на 1,9% - до 140,9 млрд грн. А от житлове будівництво цього року постраждало. Його обсяги зменшилися на 18,7% - до 22,5 млрд грн. У причинах і наслідках цього явища розбирався GMK Center.

Так, загальна площа нового будівництва житла становила 3,85 млн кв. м, з них багатоквартирних будинків - 3,6 млн кв. м.

Загальна площа нового будівництва житла в Києві скоротилася в 5,8 рази до січня-червня 2019 року - до 368,1 тис кв. м, тоді як в Київській області зросла вдвічі - до 1,36 млн кв м.

Значні обсяги нового будівництва житла також зафіксовані у Львівській (513,6 тис. кв. м), Одеській (395,6 тис. кв. м) і Івано-Франківській (304,6 тис. кв. м) областях.(графік 2.)

Графік 2. Джерело даних: Держстат

Минулого року сильний вплив на ринок нерухомості чинили вибори, зміцнення національної валюти, крах «Укрбуду». Цьогоріч - пандемія та банкрутство «Аркади».

У березні-квітні 2020 року був різке падіння продажів, в деяких об'єктах не реалізували жодної квартири. Забудовники всі сили спрямовували на підтримку активності на будівельних майданчиках. Будувати колишніми темпами змогли компанії, які мали фінансовий резерв на кілька місяців, або змогли налагодити продажі в період локдауну. Для цього використовувалися різні інструменти, які охоплюють не лише цінову політику (знижки й розстрочки), а й коригування маркетингових рішень. Решта спрямували свої зусилля на пошук фінансування.

На рівень докарантинних показників продажів ринок повернувся в серпні й тримається досі. Саме в цей момент і почалося плавне підвищення ціни. Якщо порівнювати весну й осінь, то середня ціна на первинному ринку зросла до 10%.

Однією з головних проблем розвитку українських девелоперських компаній є неможливість акумулювати або залучити достатній капітал під реалізацію проекту. На сьогодні більшысть українських компаній не має можливості залучити «довгі гроші» ні у банківських інститутів, ні у держави під 3-5% річних, які дозволили б будувати, не чекаючи моментальних надходжень від продажів квартир.

По суті, забудовникам бракує власних коштів для будівництва. І реалізація проекту залежить переважно від активності продажів. У більшості українських забудовників власних коштів вистачає лише на перші 3-5 місяців будівництва.

Також можна відзначити значне посилення девелоперської активності в котеджному будівництві. Тенденція вже набуває формату буму. Низка великих інвесторів анонсували свої плани інвестувати в цей сегмент.

Коронавірус і карантин змінили житлові споживчі уподобання. У нинішній ситуації люди хочуть постійно працювати віддалено і менше контактувати. Зростання попиту на заміську нерухомість є формою зміни уподобань.

На ринку нерухомості позначилася і поточна реформа контролюючого відомства - Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ). Вона стартувала 13 березня. Після ліквідації ДАБІ її повноваження передали трьом новим держструктурам. Але, за словами учасників ринку, корупції в процесі узгодження документів стало навіть більше.

Це призвело до того, що багато девелоперів не можуть здати житло в експлуатацію, документи повертаються по кілька разів. Рекордсменом стала компанія, яка подавала документи до ДАБІ 31 раз. Реформу ДАБІ обіцяли закінчити в жовтні, але, як бачимо, вона досі триває. З озвучених варіантів реформи поки що не видно тієї, яка дасть змогу вирішити проблему в ДАБІ.[29]

2.2 Аналіз цін на ринку житла в Україні

Середня вартість квадратного метра в новобудовах українських міст коливається від майже 11,000 в Хмельницькому та Кропивницькому до 30,000 у столиці. Традиційно купівля житла у найбільших містах (Київ, Одеса, Львів, Харків, Дніпро) обійдеться на порядок дорожче, ніж в менших обласних центрах.(рис.5)

Рис.5. Джерело даних: Держстат

Ціни на первинному ринку житла в Україні у 2020 році зросли на 6,9% у порівнянні з 2019 роком, на вторинному ринку - на 9,8%.

За даними відомства, найбільше зростання цін на первинному ринку житла у 2020 році спостерігалося на однокімнатні квартири (на 7,8%) і трикімнатні (7,7%), тоді як двокімнатні подорожчали на 5,6%.

На вторинному ринку найбільше зросли ціни на однокімнатні квартири (на 11,9%) і двокімнатні (10,2%), при цьому трикімнатні подорожчали на 7,7%.

За інформацією Держстату, в четвертому кварталі 2020 року зростання цін на житло прискорилося і на первинному, і на вторинному ринках.(рис.6.) На «первинці», зокрема, ціни на житло зросли на 1,6% у порівнянні з третім кварталом 2020 року (на 1,6% на однокімнатні, на 1,4% на двокімнатні та на 2,1% на трикімнатні квартири). При цьому в третьому кварталі проти другого зростання прискорилося на 1,2%, у другому проти першого - на 1,8%.

На «вторинці» у четвертому кварталі ціни на житло зросли на 1,9% у порівнянні з третім кварталом (на 2% на однокімнатні квартири, на 2,4% - на двокімнатні й на 1,5% - на трикімнатні), тоді як у третьому кварталі проти другого вони зросли на 2,4%, у другому у порівнянні з першим - на 1,5%.

Нагадаємо: ціни на первинному ринку житла в Україні у 2019 році зросли на 6,6% у порівнянні з 2018 роком, на вторинному - на 11,1%.[32]

Рис.6. Джерело даних: Держстат



Індекс цін на житло - процентний показник, що характеризує зміни у часі рівня цін на житлову нерухомість, що є об'єктом купівлі-продажу, при здійсненні операцій з реалізації житла юридичними або фізичними особами.

Індекси цін на житло розраховуються окремо на нове житло (первинний ринок), і на житло, яке було в експлуатації (вторинний ринок), якщо воно є об'єктом договору купівлі-продажу. Розрахунок ведеться на підставі товару-представника - квартири з даними кількістю кімнат в будинках певного виду (в залежності від будівельних матеріалів, з яких переважно побудовані зовнішні стіни будівель), призначеної для продажу на первинному або вторинному ринку житла (табл.6).[30]

Таблиця 6

В Україні - одні з найвищих ставок по іпотеці не те, що у Європі, а й у всьому світі. Гірша ситуація лише в Ірані, Венесуелі та Аргентині. В Європі ж за цим показником Україна "лідирує".

Ми проаналізували середній дохід мешканців шести великих міст України та середню вартість однокімнатної квартири, щоб порівняти наскільки швидко можна накопичити на купівлю квартири і ось результати(рис.7.).



Рис.7. Джерело даних: Держстат

Найдешевше купівля квартири обійдеться мешканцям Запоріжжя, а найдовше збиратимуть гроші львів'яни.



3. Заходи оптимізації ціноутворення на будівельному підприємстві

3.1. Актуальні проблеми ціноутворення на будівельних підприємствах

Процеси ринкової трансформації в Україні та зростання інтенсивності конкуренції викликають гостру потребу у швидкому та гнучкому реагуванні підприємств на зміни у ринковому середовищі з мінімальними витратами. За цих умов традиційні системи управління виробництвом і процесами обігу матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів не забезпечують адекватного реагування і вимагають істотної якісної адаптації до швидкозмінних вимог споживачів. Тому підвищується важливість управлінських рішень підприємства із цінової політики, оскільки ціни значно впливають на кінцеві фінансові результати і ринкове положення підприємства.[33]

В умовах ринку прийняття цінових рішень на підприємстві ускладняються, що може бути пов'язано з існуванням ряду проблем у сфері цінової політики. Так, до таких проблем належать:

* відсутність стратегічного підходу в ціноутворенні;

* недосконалість інформаційного забезпечення процесу ціноутворення;

* нестабільність законодавчої бази;

* відсутність (або недієвість) маркетингових досліджень як основи для прийняття цінових рішень;

* низький рівень оцінки факторів ціноутворення;

* відсутність комплексної оцінки цінової чутливості споживачів;

* ігнорування моніторингу цін конкурентів у процесі розробки цінової політики; * необґрунтований вибір цілей ціноутворення;

* брак кваліфікованих кадрів, що володіють сучасною методологією ціно4 утворення;

* відсутність єдиного підходу до механізму ціноутворення

* використання затратного підходу в ціноутворенні;

* несвоєчасність та недієвість заходів щодо коригування цін;

* відсутність зв'язку ціни з іншими елементами комплексу маркетингу.

Існуючі в даний час проблеми у сфері ціноутворення знижують як ефективність діяльності підприємств у цілому, так і дієвість цінової політики підприємств зокрема.

Це, у свою чергу, обумовлює необхідність пошуку й утвердження нового підходу до процесу формування цінової політики підприємств.[34]

На думку А.К. Мідляра, при постановці завдання з обґрунтування ціни продукції, перед підприємством можуть стояти проблеми вибору пріоритетів, такі як:

1. Ціноутворення стає основною метою підприємства в умовах гострої конкуренції на ринку і потребах клієнтів, що швидко міняються. В цьому випадку виробник прагне за допомогою низьких цін «зберегти» свого споживача і свій сегмент ринку, оскільки довгострокове виживання підприємства важливіше за отримання миттєвого прибутку.

2. В результаті вивчення попиту і аналізу власних витрат виробництва, а також вивчення різних рівнів цін підприємство вибирає таку ціну, яка забезпечить максимальний поточний прибуток. В цьому випадку високі поточні фінансові показники для нього можуть бути важливішими за довготривалі індекси.

3. Підприємство встановлює максимально низькі ціни з метою завоювання більшої частини ринку. Воно вважає, що компанія, якій належить велика частка ринку, буде мати найменші витрати виробництва і найвищі довгострокові прибутки. Це пов'язано з тим, що в подальшому за рахунок зростання обсягів виробництва воно зможе компенсувати можливі втрати через відносно низькі ціни.

4. Підприємство обирає пріоритетним або завоювання ринку, або забезпечення високої якості товару. Зазвичай для цього потрібне встановлення високої ціни на товар, щоб покрити витрати на досягнення високої якості і проведення науково-дослідної роботи [35].

3.2 Удосконалення цінової політики будівельних підприємства

Проблемою вітчизняних підприємств є те, що сформувавши цінову політику вони не слідкують за змінами у внутрішньому та зовнішньому середовищі, що впливають на ціну товару. Також помилкою підприємств є те, що вони не проводять аналіз впливу цінової політики на ефективність діяльності, адже у нашому швидкоплинному макросередовищі важливо оперативно реагувати на зміни та постійно удосконалювати цінову політику.

Слід звернути увагу на те, що керівникові після формування цін на продукцію необхідно слідкувати за змінами у держаному регулюванні цінової політики, тенденціями цін на аналогові товари конкурентів, контролювати цінову політику безпосередньо на підприємстві та постійно коригувати ціни. Вдосконалення цінової політики прямо пропорційно впливає і на прибуток від реалізації підприємства.



На рис. 8 видно, що зменшення ціни на продукцію може впливати як позитивно, так і негативно на величину загального прибутку підприємства. Необґрунтоване зниження ціни на продукцію зменшує прибуток та може призвести до того, що підприємство не буде в змозі покривити усі витрати, тобто не досягне точки беззбитковості.

Підвищення ціни на продукцію також може призвести до збільшення або зменшення обсягу загального прибутку підприємства. Все залежить від обґрунтованості цінової політики, аналізу чутливості ринку до цін та, найголовніше, обробки та аналізу інформації щодо ситуації економічного стану в макросередовищі.

За рахунок збільшення прибутку можна зберігати наявний асортимент продукції незалежно від вартості сировини та розширити допустимі межі коливання цієї вартості, забезпечуючи стабільну роботу підприємства. Частину отриманого додаткового прибутку можна використати для вжиття інших маркетингових заходів, закріплюючи наявні позиції підприємства на ринку.

В ході проведеного дослідження доведено, що зниженню собівартості, відповідно, ціни сприятимуть:

- розроблення та впровадження у виробництво систем автоматизованого проектування й управління, а також ресурсозаощаджувальних технологій;

- досягнення якісно нового рівня розвитку виробництва на базі реконструкції підприємств, переоснащення сучасним, прогресивним технологічним устаткуванням;

- розроблення та впровадження у виробництво виробів, які відповідають світовим зразкам;

- поліпшення якості виробів, постійне оновлення та розширення асортименту;

- підвищення ефективності виробництва за рахунок більш раціонального використання всіх видів ресурсів із забезпеченням прирості продуктивності праці за рахунок раціональної організації, розподілу та кооперації.[37]

На рис. 9 схематично відображений вплив збільшення ціни на продукцію на обсяг загального прибутку підприємства.

Варто зауважити, що постійний контроль цінової політики та коригування цін ще не є фактором успіху. Ефективність діяльності підприємства, перш за все, залежить від правильності обраної стратегії щодо змін у ціні на товар. Можна виділити три основні правила змін у ціновій політиці:

1. Ціна повинна покривати усі витрати. Цінова політика повинна бути такою, щоб підприємство неодмінно досягало беззбиткового обсягу виробництва продукції.

2. Ціна не повинна бути надто низькою. Така цінова політика може не покрити усіх витрат, а також зменшити прибуток шляхом відмови певного сегменту споживачів, які сумніваються у якості даного товару.

3. Ціна не повинна бути надто високою. Кожна продукція у своїй частці ринку серед конкурентів має свої межі ціни, тому керівник підприємства може скористатись даною ціновою політикою тільки у відповідних межах, тобто підвищити ціну до тієї межі, на яку погодиться споживач.

Як вже зазначалось, ціна - найважливіший критерій для споживачів щодо прийняття рішень про купівлю. Для аналізу впливу попиту на споживача слід використовувати системний підхід, щоб доцільно приймати управлінські рішення щодо цін.

На рис. 10 схематично представлено управлінські рішення щодо зміни ціни на продукцію з врахуванням різного типу попиту. Цінова політика передбачає оцінку інтенсивності попиту. Більш високі ціни на продукцію призначаються тоді і там, де спостерігається підвищений попит, а низькі ціни - тоді і там, де попит слабий, навіть якщо вартість одиниці товару в обох випадках однакова. Ціна на продукцію постійно змінюється і ціноутворення стає ефективною зброєю в руках продавця [36].



Висновок

Визначення цінової політики є однією з найважливіших завдань, що стоять перед будь-яким підприємством. Дослідження даної теми є необхідним для підприємств безпосередньо й в Україні, у часи економічної та політичної кризи. Процес поетапного формування ціни є першим кроком до ефективності цінової політики підприємства. Важливим етапом ціноутворення є формування завдань і цілей цінової політики, що ставить перед собою підприємство, адже вибір методу утворення цін, в першу чергу, залежить від поставлених цілей цінової політики підприємства.

Ключовим етапом ціноутворення для вітчизняних підприємств є встановлення та аналіз впливу державного регулювання щодо цінової політики. Підприємства, що зважають на даний фактор при ціноутворенні мають більш повний обсяг інформації щодо структури ціни залежно від галузі підприємства. Найголовнішим завданням, що стоїть перед будь-яким підприємством є безперервний моніторинг усіх чинників та ризиків, що впливають на ціну.

Аналізуючи стан ринку, купівельну спроможність споживачів, зміни у ціновій політиці конкурентів, можливі майбутні ризики при розробці цінової політики - підприємство досягне успіху. Вдала стратегія щодо цін - це збільшення обсягу загального прибутку, високий попит на продукцію і послуги та підвищення ефективності діяльності підприємства.

В Україні ринок житлової нерухомості знаходиться в процесі свого становлення. Ряд проблем, що стримують розвиток ринку нерухомості, мають об'єктивний характер і залежать від складнощів інституціонального розвитку економіки, недосконалістю механізмів державного регулювання ринку, низькою платоспроможністю населення в Україні. Ціновий механізм на вітчизняному ринку нерухомості має ряд особливостей, які формуються під дією не ринкових чинників.

З огляду на широту і різноманітність проблем, пов'язаних з функціонуванням ринку житлової нерухомості України, залишається багато невирішених питань щодо формування ефективних механізмів державного регулювання ринку, цінової політики.



Список використаної літератури

ринок будівництво ціновий

1.Антощенкова В.В. Ценовой механизм в молокопродутовом подкомплексе Украины и Черниговскойобласти / В.В. Антощенкова // Молодой учёный: журнал. - Чита, 2013. - № 9 (56). - С. 142-146.

2.Шкварчук Л. О. Ціноутворення : підруч. / Л. О. Шкварчук. - К., 2006.

3.Дугіна С. І. Маркетингова цінова політика : навч. посіб. / С. І. Дугіна. - К., 2005.

4.В. Святненко . Принципи та цілі формування цінової політики підприємства.// ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка., 2011.Електронний ресурс. Режим доступу: http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/01/122_7.pdf

5.Рубцов А.М., Шашина М.В. Взаємозв'язок цінової політики та механізму ціноутворення виробничих підприємств/.Електронний ресурс. Режим доступу: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/22595/1/2017-11_4-07.pdf

6.Безкоровайна С. В. Дослідження цілей цінової політики підприємств / С. В. Безкоровайна // Актуальні проблеми еконо- міки. - 2012. - № 1. - С. 38-40

7.Економіка та організація виробництва : підручник / за ред. В. Г. Герасимчука, А. Е. Розенплентера. - К. : Знання, 2007. - 678 с

8.Тормос Ю. Г. Ціни та цінова політика : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Ю. Г. Тормос. - К. : КНЕУ, 2013. - 91 с

9.Чорна М. В. Формування цінової політики підприємств роздрібної торгівлі : [монографія] / М. В. Чорна, Л. М. Філіпішина ; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. - Харків : ХДУХТ, 2007. - 155 с.

10.Балабанова Л. В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації / Л. В. Балабанова, О. В. Сардак. - Донецьк : ДонДУЕТ ім. М. ТуганБарановського, 2010. - 149 с

11.Безкоровайна С. В. Дослідження цілей цінової політики підприємств / С. В. Безкоровайна // Актуальні проблеми еконо- міки. - 2012. - № 1. - С. 38-40

12.Павленко А. Ф. Маркетингова політика ціноутворення / А. Ф. Павленко, В. Л. Корнєв. - К. : КНЕУ, 2014. - 332 с

13.Цены и ценообразование: управленческий аспект / В. В. Головинский, О. В. Панина, И. Ю. Беляева. - M. : КноРус, 2004. - 160 с

14.Наумов В. В. Ценообразование / В. В. Наумов. - М. : МИ- ЭМП, 2014. - 190 с.

15.Цены и ценообразование : конспект лекций / О. Г. Абакумова. - М. : Приор-издат, 2007. - 192 с.

16.Святненко В. Ю. Промисловий маркетинг : навч. посіб. / В. Ю. Святненко. - К., 2001

17.Прощаликіна А.М., Вуяхевич Д.С. Сучасні тенденції розвитку ринку житлової нерухомості України. «Молодий вчений» * № 2 (17) * лютий, 2015 р.

18.Поташев Р. Е. Ценообразование на рынке жилья в странах СНГ / Р. Е. Поташев // Актуальные проблемы економики. - 2011. - № 12. - С. 137-151.

19.Бочарова А. О. Особливості ціноутворення на ринку житла в Україні/ «Управління розвитком»,№13(153)2013.

20.Грибовский С. В. Оценка стоимости недвижимости : учебн. пособ. / С. В. Грибовский. - М. : Маросейка, 2009. - 432 с

21.Беркута А.В. Реформування ціноутворення у будівництві: завдання, напрями, проблеми // Економіка України. - 2002. № 2. - С.4-9.

22.Основи ціноутворення в будівництві/.Електронний ресурс. Режим доступу: https://studme.com.ua/1948041912412/ekonomika/osnovy_tsenoobrazovaniya_stroitelstve.htm

23.Фактори формування ціни на ринку житла в Україні/.Електронний ресурс. Режим доступу: http://reposit.nupp.edu.ua/bitstream/PoltNTU/4330/1/%D0%A2%D0%B5%D0%B7%D0%B8.pdf

24.Новоселов А. С. Теория региональних ринков / А. С. Новоселов. - Новосибирск, Ростов-наДону : 2002. - 100 с.

25.Дослідження ринків міського житла в Україні // Питання економіки. - 2009. - № 10. - С. 20-22

26.Фактори ціноутворення/.Електронний ресурс. Режим доступу: https://pidru4niki.com/1499031241746/marketing/faktori_tsinoutvorennya

27.Методика ціноутворення в будівництві/.Електронний ресурс. Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/45241/1/ilovepdf_com-106-107.pdf

28.Цінова політика/.Електронний ресурс. Режим доступу: https://pidru4niki.com/12590605/marketing/tsinova_politika

29.Об'єм квадратів: житлове будівництво в Україні скоротилося на 19%/.Електронний ресурс. Режим доступу: https://gmk.center/ua/posts/ob-iem-kvadrativ-zhitlove-budivnictvo-v-ukraini-skorotilosya-na-19/

30.Динамика цен на недвижимость. Електронний ресурс. Режим доступу: https://index.minfin.com.ua/economy/index/houseprice/

...