Прогнозування інвестиційної привабливості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

РЕФЕРАТ

На тему: Прогнозування інвестиційної привабливості підприємства

Виконав: студент групи Еко-613

Спеціальність 071 «Облік і оподаткування»

Спеціалізації «Облік і аудит»

Лоневська Х.М.

Львів 2021

ПЛАН

ВСТУП

Основи інвестиційної привабливості підприємств

Сутність інвестиційної привабливості підприємствПідходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств

Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства ТОВ "Фрінет" в умовах фінансово-економічної кризи

Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ "Фрінет"

Аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ "Фрінет"

Оцінка інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

Шляхи підвищення інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

Обґрунтування доцільності залучення банківських кредитів для фінансування діяльності ТОВ "Фрінет"

Оцінка інвестиційного проекту ТОВ "Фрінет" з погляду банку

Оцінка ефективності інвестицій у розвиток ТОВ "Фрінет"

Охорона праці

Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, що впливають на працівників фінансового управління ТОВ "Фрінет"

Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов праці при роботі з персональним комп'ютером

Розрахунок системи освітлення у бюджетному відділі фінансового управління ТОВ "Фрінет" персональним комп'ютером

Розрахунок ламп накалювання

Розрахунок люмінесцентних ламп

Охорона навколишнього середовища

Аналіз основних джерел забруднення навколишнього середовища

Розрахунок плати за забруднення навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВИСНОВОК

криза інвестиції фінансовий стан

ВСТУП

Підприємці вкладають величезну кількість інвестицій в розвиток бренду і його рекламу. Ділова репутація, або, як її ще називають, goodwill (не плутати з гудвіл фільтра), обходиться суб'єктам господарювання досить дорого, тому і цінують її на відповідному рівні. В основі завжди повинна лежати міцна команда хороших рекламників і якісно пророблена стратегія по просуванню бренду; далі необхідна на вищому рівні проведена робота по просуванню компанії; в підсумку компанія зобов'язана відрізнятися своєю хорошою корпоративною культурою і налагодженими взаєминами з контрагентами. Іншими словами, гудвіл - це загальна оцінка діяльності бізнесу, яка в результаті - за рахунок своєї репутації - дозволяє збільшити обсяг власних оборотних коштів, оскільки люди хочуть споживати саме цей товар і ніякий інший. Цікаво те, що багато суб'єктів господарювання мають властивість перебільшувати власну значущість, і це у них виходить досить плідно - вартість компанії помітно зростає.

Гудвіл - це ділова репутація підприємства, яка становить сукупність факторів що забезпечують можливість отримання надприбутку. До таких факторів належать.:місцезнаходження підприємства, його клієнтура, кваліфікація менеджерів тощо. Ці фактори звичайно враховують при визначенні продажної ціни підприємства.

У зв'язку із цим готовність покупця заплатити суму, що перевищує вартість; реальних активів об'єкта, який купують, означає, що і він розраховує отримувати цей надприбуток у майбутньому. Такі випадки аж ніяк не рідкісні і в закордонній, і у вітчизняній практиці.

Проте слід пам'ятати, що в цьому випадку йдеться про так звану "кошачу" ділову репутацію. "Кошача" ділова репутація - це ділова репутація, що залишається після зміни власника підприємства. На відміну від цього відрізняють "собачу" ділову репутацію, що залишає підприємство разом з його власником, якщо останній вирішить заснувати свій бізнес у новому місці. Такий розподіл базується на спірному переконанні, що кішки зберігають вірність місцям проживання, а не людям, у той час як собаки зберігають вірність людям, а не місцям проживання.

На стадії переговорів між покупцем і продавцем гудвіл визначають шляхом попередніх оцінок з метою встановлення ціни підприємства.

Після придбання підприємства гудвіл визначається як різниця між вартістю його придбання (або контрольного пакета його акцій) та справедливою вартістю придбаних ідентифікованих чистих активів" на дату придбання (рис. 1).

Отже, гудвіл є перевищенням вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих чистих активів, придбаних на дату обмінної операції.

Гудвіл, який виникає в результаті придбання підприємства, капіталізується, тобто відображається у складі активів покупця за собівартістю за вирахуванням накопичених амортизації та збитків від зменшення корисності.

Амортизація гудвілу здійснюється протягом терміну його корисного використання, який звичайно не повинен перевищувати двадцяти років з дати первісного визнання. Період амортизації гудвілу визначається покупцем підприємства виходячи з найкращої оцінки періоду, протягом якого очікується надходження до підприємства майбутніх економічних вигод.

Визначаючи термін корисного використання гудвілу, слід враховувати, зокрема, такі фактори:

а) характер та очікуваний термін функціонування придбаного підприємства;

б) стабільність та очікуваний термін існування галузі, до якої належить гудвіл;

в) загальнодоступну інформацію про характеристики гудвілу щодо подібних підприємств або галузей і типові життєві цикли подібних підприємств;

г) вплив старіння продукту, змін у попиті та інших економічних факторів на придбане підприємство;

ґ) очікувану тривалість терміну трудової діяльності ключових працівників (або груп працівників) і можливість іншої групи керівників ефективно управляти придбаним підприємством;

д) витрати на експлуатацію або фінансування, необхідні для отримання очікуваних у майбутньому економічних вигод від придбаного підприємства, та спроможність і намір компанії нести такі витрати;

є) очікувані дії конкурентів (потенційних конкурентів);

ж) період контролю за придбаним підприємством, а також правові норми, що впливають на термін корисного використання.

Період амортизації гудвілу може перевищувати двадцять років лише у рідкісних випадках, коли є переконливе свідчення того, що термін його корисного використання буде більшим за двадцять років. Це може статися, коли гудвіл настільки тісно пов'язаний з ідентифікованим активом (або з групою ідентифікованих активів), що можна обґрунтовано очікувати вигоди для покупця протягом терміну корисної експлуатації активу (або групи ідентифікованих активів). У цьому випадку підприємство амортизує гудвіл протягом якнайкраще оціненого терміну його корисного використання та принаймні щорічно розглядає суму очікуваного відшкодування гудвілу для визначення можливого збитку від зменшення корисності.

Для нарахування амортизації гудвілу слід застосовувати прямолінійний метод, якщо немає переконливого свідчення, що інший метод є прийнятнішим.

Метод амортизації застосовується послідовно від одного періоду до іншого, доки не відбудеться зміна очікуваної схеми отримання економічних вигод від гудвілу. Період та метод амортизації гудвілу слід переглядати принаймні наприкінці кожного звітного року. Якщо очікуваний термін корисного використання гудвілу суттєво відрізняється від попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінювати. У разі суттєвої зміни очікуваної схеми надходження економічних вигод від гудвілу слід відповідно змінювати метод амортизації. Такі зміни слід обліковувати як зміни в облікових оцінках згідно з МСБО 8.

Амортизація гудвілу визнається витратами періоду. При цьому складається бухгалтерський запис:

Д-т рахунку "Витрати на амортизацію гудвілу" К-т рахунку "Накопичена амортизація гудвілу"

У США поширений інший підхід, за яким кредитується безпосередньо рахунок гудвілу, тобто:

Д-т рахунку "Витрати на амортизацію гудвілу" К-т рахунку "Гудвіл"

Метод обліку придбання

Об'єднання підприємств шляхом придбання відображається в обліку покупця із застосуванням методу придбання. Метод придбання означає, що облік придбаного підприємства здійснюється подібно до обліку придбання будь-яких активів. Тому коли придбане підприємство стає дочірнім підприємством покупця, в обліку останнього відображається придбання фінансових інвестицій у дочірнє підприємство. Якщо ж придбане підприємство ліквідується, то за методом придбання покупець повинен з дати придбання:

а) включити до Звіту про прибутки та збитки результати діяльності придбаного підприємства;

б) визнати в балансі ідентифіковані активи та зобов'язання придбаного підприємства та будь-який гудвіл (або негативний гудвіл), що виникає від придбання.

При цьому датою придбання є дата, на яку контроль за чистими активами та діяльністю придбаного підприємства фактично переходить до покупця, і дата, з якої останній починає застосовувати метод придбання.

Гудвіл є особливим нематеріальним активом підприємств, основні його характеристики такі:

? він невіддільний від підприємства і не може бути проданий окремо;

? є присутнім тільки за наявності надлишкових доходів;

? виступає у вигляді активу, що не амортизується.

Ці характеристики є загальновизнаними і саме вони дають змогу визначити сутність гудвілу, а також визначити шляхи обчислення його вартості. Незважаючи на виділення даних характеристик, нині не існує загальновизнаного розуміння того, що являє собою гудвіл як соціально-економічне явище, яке місце належить йому в складі нематеріальних активів. Можна виділити три підходи до пояснення гудвілу.

Згідно з першим підходом під гудвілом розуміється ділова репутація, тобто комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Відповідно до другого підходу "гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо". Близьким до даного визначення є трактування гудвілу як усієї сукупності нематеріальних активів, що розраховується вищенаведеним способом.

Третій підхід дає змогу визначити гудвіл як сукупність тих елементів бізнесу (або особистих якостей працівників), що стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства і приносять йому прибуток понад той, що потрібен для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи дохід на всі інші нематеріальні активи, які можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені.

Аналізуючи суть наведених визначень, слід зазначити таке.

Недолік першого підходу - змішування понять. Ділова репутація не є наслідком використання кращих управлінських здібностей персоналу, наявності домінуючої позиції на ринку, застосування нових технологій. Ділова репутація характеризується "прив'язаністю" клієнтів до продукції (робіт, послуг) підприємства. Таку "прив'язаність" викликано не тільки переліченими вище чинниками, а успішною рекламною кампанією, особливими способами просування товарів, наявністю розвиненої сервісної мережі та безліччю інших причин. Крім того, частина чинників, що сприяють діловій репутації й містяться у визначенні гудвілу, можуть бути виділені, а вартість їх визначена окремо: домінуюча позиція, - виходячи з обсягу ринку, нові технології - за економічною ефективністю їх застосування.

У разі другого підходу зазначається метод оцінки гудвілу, а не його сутнісна характеристика. Виходячи зі способу оцінки, можна сказати, що під гудвілом розуміється сукупність усіх нематеріальних активів, що забезпечують вартість підприємства понад балансову вартість його матеріальних активів. У рамках цього підходу залишається невирішеною проблема, як бути з тими нематеріальними активами, вартість яких піддається прямій безпосередній оцінці.

Третій підхід дає змогу з усієї сукупності нематеріальних активів виділити саме гудвіл. Він виступає як нематеріальний актив, невіддільний від підприємства, що визначається як різниця між вартістю всіх нематеріальних активів і вартістю тих, які можна оцінити окремо. За такої точки зору другий підхід зумовлює окремий випадок оцінки гудвілу, згідно з яким підприємство не має віддільних нематеріальних активів.

Таким чином, третій підхід найповніше відображає суть гудвілу як особливого нематеріального активу.

Визначення гудвілу як особливого нематеріального активу, невіддільного від підприємства і такого, що розраховується у вигляді залишку після відшкодування вартості віддільних нематеріальних активів, вимагає відповіді на три взаємопов'язані питання:

¦ що причиною існування гудвілу, тобто завдяки дії яких чинників він виникає;

¦ які нематеріальні активи є відділюваними і як визначити їхню вартість;

¦ яким чином оцінити вартість сукупних нематеріальних активів, що включають відділювані та гудвіл

Основні чинники виникнення гудвілу:

¦ особиста репутація керівників і працівників, які здійснюють контакти з суб'єктами зовнішнього оточення підприємства;

¦ досягнення в організації ринку підприємства (ефективна реклама, успішне просування товарів і стимулювання збуту);

¦ висока кваліфікація і талант персоналу у фінансовій сфері, виробничій галузі, наукових дослідженнях і розробках, маркетингу, продажах, сервісному обслуговуванні;

¦ відмінності і переваги у використовуваних методах організації діяльності підприємства;

¦ прихильність покупців до торгової марки, що зумовлено конкурентоспроможністю продукції, досягнутою завдяки дії великої кількості причин;

¦ подолані бар'єри входження в ринок (якщо такі існують);

¦ досягнутий ефект синергії, одержуваний від поєднання в єдине ціле окремих факторів виробництва.

Слід зазначити, що наведений поділ чинників виникнення гудвілу с умовним, оскільки деякі з них можуть виступати як причина виникнення інших або входити до них складового частиною. Проте таке визначення гудвілу найповніше характеризує його внутрішній зміст. Додамо, що найбільш повно зазначене "переплетіння" складових частин гудвілу може проявлятися в товарному знаку (знаку обслуговування) і фірмовому найменуванні. Останні є відчутним результатом зусиль персоналу з розробки й просування продукту на ринок, що привели до формування стійкої прихильності покупців до продукції, яка маркується відповідним чином. У цьому разі вартість гудвілу дорівнює вартості товарного знака. Наочним прикладом цього є торгова марка "Кока-Кола", оцінювана в 48 млрд дол.

Характерною рисою сучасної економіки є зростання ролі інтелектуального капіталу. В результаті спостерігається тенденція зростання розриву між ринковою і балансовою вартістю капіталу підприємств, що призводить до появи особливої економічної та бухгалтерської категорії - гудвілу.

Досліджувана категорія ввійшла в облік в 1891 р., коли англійський бухгалтер Ф. Мор вперше запропонував оцінювати гудвіл виходячи з розміру генерованих ним додаткових доходів. А разом з нею виникли проблеми, що залишаються актуальними і сьогодні - оцінка гудвілу та відображення його в обліку і звітності, визнання гудвілу активом, амортизація. Важливою проблемою є також формування інформаційного забезпечення управління гудвілом в системі бухгалтерського обліку.

Питанням сутності, визнання, оцінки, відображення в обліку гудвілу присвячено праці С. Голова, В. Ковальова, М. Могилової, Я. Соколова та М. Пятова, І. Павлюка, Г. Уманців, ін. В своїх дослідженнях вчені розкрили сутність гудвілу, відобразили основні підходи до відображення його в обліку на основі історичного досвіду, вітчизняної і зарубіжної практики. Проте зазначені вище облікові проблеми залишаються не вирішеними до кінця.

В економічній літературі гудвіл трактують як сукупність нематеріальних чинників, наявність яких забезпечує конкурентні переваги для підприємств і дає можливість отримувати додатковий дохід. В сучасній міжнародній та вітчизняній обліковій практиці відображається лише придбаний гудвіл, який набуває ознак активу з можливістю його достовірної оцінки лише в разі придбання підприємства як цілісного майнового комплексу. Відповідно до діючого законодавства, яке регламентує ведення обліку та формування фінансової звітності, можливе також відображення гудвілу при консолідації звітності та приватизації підприємств державної та комунальної форм власності. Внутрішньо створений гудвіл активом не визнається і в обліку не відображається. Проте позитивний внутрішній гудвіл опосередковано впливає на показники фінансового стану, а відповідно - на рішення інвесторів і кредиторів підприємства. Витрати на його створення поступово знаходять відображення в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені. Вважаємо, що можливість їх капіталізації потребує подальшого дослідження і врегулювання.

Актуальність зазначеної вище проблематики посилюється останніми змінами в законодавстві, які регламентують бухгалтерський облік в цілому, в т.ч. гудвілу. Так, затвердження Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та / або користуються об'єктами державної, комунальної власності від 19.12.06 №1213 покликало за собою зміни в П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкції про його застосування. Зокрема, в Плані рахунків назву рахунка 19 викладено у новій редакції «Гудвіл». До нього передбачено три субрахунки: 191 «Гудвіл при придбанні», 192 «Негативний гудвіл», 193 «Гудвіл при приватизації (корпоратизації)».

Аналіз світової практики свідчить про такі можливі підходи до відображення гудвілу, як активу, в системі бухгалтерського обліку:

1) капіталізація гудвілу і відображення його в балансі як нематеріального активу довгострокового використання;

2) фіксування гудвілу в обліку з наступним списанням за рахунок різних джерел.

Перший підхід передбачає капіталізацію гудвілу з амортизацією або без амортизації. Згідно з чинним законодавством в сучасній обліковій практиці найбільшого поширення набув перший варіант, тобто капіталізація гудвілу з подальшою амортизацією. При цьому підприємство має використати певну методику амортизації гудвілу, яка в першу чергу залежить від періоду амортизації. В різних країнах передбачено різний по тривалості амортизаційний період. Так, в США та Німеччині гудвіл можна амортизувати протягом 40 років, в Іспанії 10 років, Франції формальні обмеження відсутні, проте більшість фірм використовують термін 20-40 років. Відповідно до П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» тривалість експлуатації позитивного гудвілу при придбанні визначається строком корисного використання придбаного об'єкта, але не більше як 20 років. При визнанні придбаного гудвілу активом його можна ідентифікувати як позитивний чи негативний. Позитивний гудвіл виникає у випадку, коли вартість придбаної фірми вища вартості її чистих активів за ринкової оцінкою. Негативний гудвіл виникає в протилежному випадку.

В бухгалтерському обліку підприємства-покупця на суму позитивного гудвілу робиться запис: Дт 191 «Гудвіл при придбанні» - Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (без ПДВ).

Сума сплаченого постачальнику податку на додану вартість відображається у бухгалтерському обліку у встановленому порядку.

Сума нарахованої амортизації гудвілу при придбанні включається до відповідних витрат з кредиту однойменного субрахунку 191 (при цьому рахунок 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» не використовується): Дт 977 «Інші витрати звичайної діяльності» або 993 «Інші надзвичайні витрати» - Кт 191 «Гудвіл при придбанні».

Сума негативного гудвілу відображається в обліку підприємства-покупця таким проведенням: Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» - Кт 192 «Негативний гудвіл»

Якщо діяльність придбаного підприємства прогнозується із обчислюваними збитками в майбутньому, то вартість негативного гудвілу визнається доходом рівномірно протягом періоду виникнення таких збитків.

Негативний гудвіл спрямовується також на погашення збитків, які можуть виникнути в процесі використання в господарській діяльності придбаного майна шляхом визнання і збільшення доходу, що відображається в бухгалтерському обліку записом: Дт 192 «Негативний гудвіл» - Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

Згідно з другим варіантом першого підходу гудвіл обліковується як постійний актив, що не амортизується. Його облік аналогічний обліку земельних ділянок. Проте це не означає, що оцінка гудвілу консервується назавжди. Можливе періодичне тестування гудвілу на предмет знецінення.

Згідно з другим підходом гудвіл не визнається активом, а витрати на його придбання списуються за рахунок певних джерел, зокрема:

1) в міжнародній практиці використовується варіант одноразового списання гудвілу за рахунок зменшення капіталу власників. Насьогодні в Україні він дієвий щодо гудвілу при приватизації (корпоратизації). Згідно з Положенням №1213 гудвіл, який виник у процесі приватизації (корпоратизації) підприємства, не амортизується, повністю або частково може бути списаний за рішенням уповноваженого органу: Дт 45 «Вилучений капітал» - Кт 19 «Гудвіл». Після внесення змін до установчих документів щодо зменшення розміру статутного капіталу підприємства на вартість списаного гудвілу робиться запис: Дт 40 «Статутний капітал» - Кт 45 «Вилучений капітал»;

2) в окремих випадках можливе одноразове списання гудвілу в складі витрат звітного періоду чи інших складових власного капіталу. В Україні цей варіант використовується в разі виявлення невідповідності сплаченої за гудвіл суми вигодам, на які розраховувало підприємство. В такому разі відбувається разове списання гудвілу на витрати. В чинному законодавстві не регламентовано порядок такого списання.

Таким чином, можна стверджувати, що у вітчизняній та міжнародній практиці існує достатньо широка варіативність обліку гудвілу. З позицій трактування сутності, визнання активом, амортизації, відображення в обліку та звітності, гудвіл являється однією з найскладніших бухгалтерських категорій.

ВИСНОВОК

Отже, з часу переходу України на МСФЗ порядок обліку гудвілу довгий час не було врегульовано. На сьогодні в міру адаптації МСФЗ до національних особливостей обліку, гудвіл став повноправним елементом фінансової звітності холдингових формувань, як це і передбачається в МСФЗ. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України аналогічно міжнародним визнають поняття гудвілу тільки в межах процесів об'єднання підприємств і не долучають його до складу нематеріальних активів, як це було спочатку. Міжнародні норми містять два методу обліку гудвілу - пропорційний і за справедливою вартістю. Холдинги в Україні, які складають звітність за МСФЗ, використовують ці методики. Водночас в Україні, не дивлячись на позитивні зрушення з цього питання, стандарти не містять подібних методик розрахунку й оцінки гудвілу. Це істотно ускладнює порядок обліку гудвілу вітчизняними холдинговими компаніями, які не містять іноземних інвестицій і не складають звітність за МСФО. Актуальним і важливим є внесення відповідних змін і доповнень до П (С) БО 19 «Об'єднання підприємств» у частині розшифровки окремих положень обліку гудвілу, і розробка методичних рекомендацій, що містять чітку послідовність розрахунку та обліку гудвілу, частки меншості і загальний порядок консолідації. Це забезпечить наближення національного законодавства до вимог МСФЗ з урахуванням особливостей економічних відносин між материнською і дочірніми підприємствами, які функціонують виключно в межах України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Волинец Л. Гудвил как категория бухгалтерского учета / Л. Волинец // Экспресс - анализ законодательных и нормативных актов. - 2010. - № 9-10. - С. 23-36.

2.Голов С. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: практ. посіб. / С. Голов, В. Костюченко. - К.: Лібра, 2011. - 840 с.

3.Жолнер І. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами: навч. посіб. / І. Жолнер. - К.: НУХТ, 2012. - 335 с. 5. Забута И. Гудвилл: методы расчета и обесценение .

4.Міжнародний стандарт фінансової звітності 3 «Об'єднання бізнесу» / Міністерство фінансів України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/ file/link/320316/file/IFRS%2003.pdf.

5.Податковий кодекс України, затверджений Верховною Радою України від 02.12.2010 № 2755-VI // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

Размещено на Allbest.ru