Проблеми правового регулювання зайнятості населення в Україні та шляхи його вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми правового регулювання зайнятості населення в Україні та шляхи його вдосконалення

О.В. Пригорницька,

Університет ДФС України,

Розглянуто питання правового регулювання зайнятості населення в Україні та шляхи його вдосконалення. Розроблені конкретні практичні рекомендації та наукові пропозиції щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення та правозастосовної практики. зайнятість населення нормативний право

Ключові слова: зайнятість населення, працевлаштування в Україні, правове регулювання, трудове законодавство, євроінтеграція.

E. V. Prigornitskaya. Problems of legal regulation of employment in Ukraine and ways to improve it

Becoming of Ukraine as a social, legal democratic state, proclaiming a course on the transition to a socially ori ented market economy puts the country in front of certain challenges that need to be addressed. One of the most difficult, if not the most complicated task, is the formation of a civilized labor market in Ukraine. The experience of its operation in countries with a developed market economy shows that it is able to greatly increase the efficiency of the use of labor potential. At the same time, market relations in the field of employment, the formation of demand and supply to the labor force inevitably generate a number of negative social consequences, including unemployment.

Сonsists in a comprehensive analysis, disclosure of the essence and peculiarities of legal regulation of employment in Ukraine, the development of concrete practical recommendations and scientific proposals for the development and improvement of the relevant regulatory and enforcement practices and law enforcement practices.

Ukrainian legislation in the field of employment was formed mainly at the first stage of market reforms, therefore the effectiveness of its separate norms and regulations is obsolete and does not correspond to the strategic directions of the employment policy at the present stage. Therefore, in order to increase the efficiency ofpublic administration in the employment process, it is important that the legal rules on the regulation of the state 's actions on the labor market combine investment, monetary, foreign-economic, tax and budgetary policies with employment policy and determine the responsibility for the lack of efficiency of the measures taken in the course of increasing unemployment.

Thus, to improve public administration in the field of employment, it is necessary to resolve legal, economic, organizational and social contradictions by means of «excitement» of public authorities in their unity with the public and the implementation of an active employment policy. The legal factor should include:

1) development and legislative approval of state social standards;

2) measures to ensure the exercise of the rights and guarantees of citizens enshrined in the Constitution of Ukraine, other legislative acts;

3) development of draft laws aimed at the development of labor potential and its effective use.

Key words: employment, employment in Ukraine, legal regulation, labor law, European integration.

Е. В. Пригорницкая. Проблемы правового регулирования занятости населения в Украине и пути его совершенствования

Рассмотрены вопросы правового регулирования занятости населения в Украине и пути его усовершенствования. Разработаны конкретные практические рекомендации и научные предложения по развитию и усовершенствованию соответствующего нормативно-правового обеспечения и правоприменительной практики.

Мета статті полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності й особливостей правового регулювання працевлаштування в Україні, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення та правозастосовної практики.

Постановка проблеми

Становлення України як соціальної, правової демократичної держави, проголошення курсу на перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки ставить перед країною певні завдання, які потребують вирішення. Одним з найбільш складних завдань є формування в Україні цивілізованого ринку праці. Досвід його функціонування в країнах з розвиненою ринковою економікою показує, що він здатний значною мірою підвищити ефективність використання трудового потенціалу. Водночас ринкові відносини у сфері працевлаштування, формування попиту і пропозиції на робочу силу неминуче породжують ряд негативних соціальних наслідків, у тому числі безробіття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження питань зайнятості залишається важливою науково-методичною проблемою, вагомий внесок у розв'язанні якої належить таким зарубіжним науковцям, як Дж. Акерлоф, М. Вайцман, Е. Даунс, Дж. Кейнс, Я. Корнаї, У Нісканен, Л. Уоткер, М. Фрідмен. Свій внесок у дослідження цього питання зробилитакі відомі вітчизняні вчені, як В. В. Антонюк, Д. П. Богиня, С. І. Бандур, І. К. Бондар, В. С. Васильченко, В. І. Герасимчук, І. Ф. Гнибіденко, А. М. Колот, І. С. Кравченко, Е. М. Лібанова, Ю. М. Маршавін, В. В. Онікієнко.

Виклад основного матеріалу

Потрібно зазначити, що українське законодавство у сфері зайнятості населення формувалось в основному на першому етапі ринкових реформ, тому дієвість окремих його норм і положень є застарілою і не відповідає стратегічним напрямам політики зайнятості на сучасному етапі. Тому для підвищення ефективності державного управління процесом зайнятості населення важливо, щоб правові норми щодо регламентації дій держави на ринку праці поєднували інвестиційну, кредитно-грошову, зовнішньоекономічну, податкову і бюджетну політику з політикою зайнятості і визначали відповідальність за недостатню ефективність прийнятих заходів під час зростання безробіття [1, с. 6]. Потребує посилення і розробки правових норм, які б сприяли безробітним у виборі їм роботи й підвищення їхньої конкурентоспроможності. Але перш ніж вносити певні корективи в нормативно-правову базу, потрібно спочатку ретельно проаналізувати передбачуваний позитивний ефект внесених змін порівняно з можливими збитками від його реалізації. Для ефективного забезпечення зайнятості населення потрібно також провести гармонізацію законодавства про зайнятість населення з міжнародними нормами вирішення проблем безробіття. Серед основних проблем провадження державної політики зайнятості в Україні є такі: застарілі норми трудового законодавства, слабка система правозастосування; відсутність прогнозування та стратегічного планування ринку праці, недосконалість інформаційної системи Служби зайнятості України; недостатні обсяги перепідготовки незайнятих громадян, підтримку утриманських настроїв безробітних тощо [2, с. 43].

Наявність окреслених проблем істотним чином негативно впливає на стан та розвиток ринку праці в Україні, який характеризується зростанням «тіньової зайнятості», безробіттям, зниженням соціально-економічних показників розвитку населення, вимушеною трудовою міграцією, втратою довіри до центрів зайнятості.

Згідно з ухваленим 2013 року Закону України «Про зайнятість населення» державне регулювання зайнятості - формування і реалізація державної політики у сфері зайнятості населення з метою створення умов для забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості і соціального захисту в разі настання безробіття. Новели закону включають: зниження податків за створення робочих місць; облік трудового стажу; усунення дискримінації; забезпечення села спеціалістами; безкоштовне перенавчання; навчання кадрів під замовлення тощо.

Проте також під час здійснення державної політики зайнятості населення вимагається запровадження досконало діючої системи заходів та ефективного використання важелів впливу у цій сфері. Одним із таких заходів є удосконалення лобістських інструментів профспілок, що потребує перегляду відповідних змістових положень Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині забезпечення автономності та прозорості їхнього функціонування. Положення Закону України від 1 березня 1991 р. № 803 «Про зайнятість населення» здебільшого спрямовані на соціальну підтримку безробітних. Водночас перехід України до етапу стабілізації та початку економічного зростання, рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір зайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угоди та колективно-договірну діяльність створили принципово нову соціально-економічну ситуацію і потребують вироблення адекватної політики зайнятості та своєчасних і дієвих напрямів її реалізації, які були б зафіксовані в новій редакції Закону України «Про зайнятість населення», зокрема:

- стратегічні завдання інтеграції України до ЄС потребують урахування в новій редакції закону міжнародних норм і стандартів та досвіду розвинених країн, приведення понятійного апарату, який застосовується у сфері зайнятості, відповідно до методології Міжнародної організації праці;

- напрями державної політики у сфері зайнятості та захисту громадян від безробіття повинні базуватися на тезі, що ефективна, перспективна стратегія зайнятості населення може бути реалізована, якщо пріоритети зайнятості міститимуться у складі найвищих пріоритетів соціально-економічної політики України. Згідно з цим підходом основою реалізації політики зайнятості та захисту громадян від безробіття на етапі стабілізації економіки та економічного зростання мають бути такі основні напрями:

• розробка та проведення збалансованої фінансово-кредитної, інвестиційної, податкової та соціально-демографічної політики, спрямованої на раціональне розміщення продуктивних сил;

• економічна експертиза державних економічних програм і держзамовлень, інвестиційних проектів щодо їхнього впливу на стан ринку праці;

• передбачення цільових показників використання трудових ресурсів в офіційних прогнозах, бюджетних проектах і програмах дій Кабінету Міністрів України;

• розробка на основі прогнозів соціально-економічного розвитку Генеральної схеми розвитку робочих місць;

• пріоритетне фінансування за рахунок Державного бюджету України і позабюджетних коштів соціальних та економічних програм у регіонах з високим рівнем безробіття;

• орієнтація системи професійної освіти і підготовка кадрів відповідно до потреби ринку праці та перспектив його розвитку з урахуванням інвестиційної політики;

• розробка і реалізація державної та регіональної програм зайнятості населення, спеціальних програм щодо стабілізації зайнятості населення з фінансовим забезпеченням у регіонах з кризовою ситуацією на ринку праці та в малих містах з моногалузевою (моновиробничою) структурою зайнятості, цільових програм сприяння зайнятості громадян, нездатних на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

• проведення наукових досліджень у сфері зайнятості населення та ринку праці, прогнозування змін якості та розподілу робочої сили у зв'язку із структурною перебудовою економіки;

• у новій редакції закону потрібно уточнити категоріальний апарат, зокрема законодавчу інтерпретацію зайнятості населення шляхом розгляду таких понять, як повна та неповна зайнятість, зокрема застосування гнучких форм зайнятості, а також розширити державні гарантії, які мають передбачати не лише вільний вибір діяльності, а й вибір роботи з різними формами зайнятості;

• основним завданням державної політики зайнятості кожної країни є зменшення рівня безробіття. Зокрема, в боротьбі з безробіттям у розвинених країнах застосовуються моделі, спрямовані на збільшення видатків на заходи, які проводяться безпосередньо на ринку праці: функціонування державної служби зайнятості, надання матеріальної допомоги особам, які втратили роботу, діяльність системи професійної підготовки безробітних та організація громадських робіт. Проте цей напрям не дає бажаних результатів у зменшенні рівня безробіття, бо надзвичайно «щедра» допомога сприяє його збільшенню, перепідготовка ж безробітних через короткі строки навчання не може значно підвищити конкурентоспроможність безробітного, а громадські роботи не є засобом зменшення безробіття;

* потребує удосконалення за законодавчого закріплення визначення поняття «підходяща робота» для безробітних громадян, яке подане в цьому законі [3, с. 13-15].

Практика внесення змін до цього визначення поширилася в країнах Західної Європи. Ці зміни переважно стосуються зменшення розміру заробітної плати на новій, яку законодавець називає «підходящою», роботі порівняно з попередньою. Наприклад, у швейцарському законі робота вважається такою, яка підходить, якщо заробітна плата становить 70 % від попереднього заробітку безробітного. І навіть якщо величина цього показника дещо нижча, безробітний зобов'язаний працевлаштуватися на цю роботу. Решту 30 % доплачує служба зайнятості. Цей підхід у визначенні терміна «підходяща робота» потрібно застосувати у новій редакції Закону України «Про зайнятість населення», а сам термін замінити на «відповідна робота». Це є актуальним для зменшення рівня безробіття у депресивних регіонах та територіях пріоритетного розвитку [4, с. 330].

На ринку праці України поряд з державною службою зайнятості здійснюють діяльність щодо допомоги у працевлаштуванні громадян інші різні служби. Серед них молодіжні центри праці та різні типи недержавних агентств зайнятості. І якщо молодіжні центри праці сприяють працевлаштуванню молодих громадян у віці від 16 до 28 років, у тому числі тимчасовому працевлаштуванню учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, то сферу діяльності недержавних агентств зайнятості чітко не визначено. У зв'язку з відсутністю в Україні належної правової бази, яка б чітко визначала сфери діяльності та відповідальності недержавних агентств зайнятості і встановлювала необхідний контроль за їх діяльністю, непоодинокі випадки зловживання у цій сфері [5, с. 42].

Таким чином, урахування зазначених пропозицій у новій редакції Закону України «Про зайнятість населення» дасть змогу удосконалити законодавчу базу України у сфері праці та соціального захисту, наблизити її до європейських стандартів та вимог Міжнародної організації праці.

Органічним недоліком чинного законодавства про зайнятість є відсутність стратегічного уявлення про цілі політики зайнятості в умовах побудови в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки. Стратегічним завданням більшості міжнародних документів за тематикою зайнятості є забезпечення права на працю. У ст. 23 Загальної декларації прав людини (ООН, 1948 р.) зазначено: «Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття». Формулювання Конвенції № 122 МОП - «сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості» - являє собою сучасний варіант розкриття поняття «право на працю» [6, с. 229].

Таким чином, реформування правового статусу Державної служби зайнятості передбачає створення нормативно-правової бази, що дозволить цьому органу виконавчої влади реалізовувати перспективні аспекти політики зайнятості держави, а саме:

- створення сприятливих умов, у тому числі механізмів заохочення підприємців, для збільшення кількості нових робочих місць, розвитку сфери докладання праці, забезпечення продуктивної, вільно обраної діяльності;

- здійснення ефективної галузевої та регіональної політики зайнятості шляхом швидкого реагування на зміни, що відбуваються на ринку праці, і впровадження на територіальному та базовому рівнях конкретних заходів селективної підтримки окремих підприємств і запобігання формуванню регіональних осередків довготривалого безробіття;

- надання керованого характеру та забезпечення диференційованого підходу до вивільнення кадрів, забезпечення попереджувальної роботи з працівниками, яким загрожує вивільнення внаслідок реструктуризації підприємств, здійснення приватизації та роздержавлення, санації державних підприємств, банкрутства, ліквідації підприємств;

- відродження мотивації до праці, стимулюючої, регулюючої та відтворювальної функцій заробітної плати, забезпечення регулювання доходів населення;

- створення нормативно-правового та інструктивно-методичного забезпечення соціально-трудових відносин;

- створення умов для найширшого залучення безробітних, незайнятих громадян і вивільнюваних працівників до оплачуваних громадських робіт і тимчасової зайнятості;

- сприяння мобільності робочої сили на ринку праці шляхом посилення державного регулювання трудової міграції, ліцензування діяльності недержавних центрів зайнятості, що здійснюють працевлаштування, зокрема за кордоном;

- підвищення конкурентоспроможності, професійно-ділового, кваліфікаційного рівня працюючих, вивільнюваних працівників та незайнятих громадян шляхом їхнього перенавчання та професійної підготовки, проведення профорієнтаційних заходів; підтримка самозайнятості безробітних, незайнятих громадян і вивільнюваних працівників шляхом надання їм у межах законодавства і з урахуванням фінансових можливостей економічної допомоги, послуг, пов'язаних з професійним навчанням тощо;

- удосконалення системи соціального захисту і матеріальної підтримки безробітних, незайнятих громадян і вивільнюваних працівників, що забезпечуватиме належний рівень споживання, заохочуватиме до активних пошуків роботи;

- поглиблення міжнародних зв'язків з проблем зайнятості населення, розвитку інфраструктури ринку праці шляхом співробітництва з міністерствами праці і службами зайнятості зарубіжних країн та міжнародними організаціями, обміну досвідом роботи тощо [7, с. 227].

Крім того, варто зазначити, що правова колізія, пов'язана з набуттям статусу безробітного особами, які мають засоби виробництва (насамперед землю), але не можуть бути працевлаштовані у секторі найманої праці, призводить до проблеми соціального захисту численної категорії населення і порушує принципи соціальної справедливості. На нашу думку, треба встановити жорсткі умови надання непрацюючим громадянам статусу безробітного. Варто додати, що не можуть бути визнані безробітними або можуть бути позбавлені цього статусу особи, які у встановлені строки не з'явилися до служби зайнятості без поважних причин, не сприяють своєму працевлаштуванню, не виконують рекомендацій спеціалістів центрів зайнятості тощо. Разом з цим, ураховуючи широке застосування в країні гнучких форм зайнятості, потребує уточнення поняття «безробітний». Доцільно безробітними вважати не тільки тих осіб, які не мають роботи, а й тих, які мають короткострокову, тобто роботу неповний робочий тиждень, що не має гарантованого постійного характеру. Таким чином, ця категорія безробітних у період діяльності не претендуватиме на отримання допомоги на випадок безробіття [8, с. 136].

Для реалізації вищезазначених завдань і врахування окреслених пріоритетів пропонується застосовувати фінансові санкції за неподання чи несвоєчасне подання звітності платниками страхових внесків. Це є істотним недоліком системи звітування щодо сплати збору на соціальне страхування у випадку настання безробіття, відсутністю персоніфікованого обліку нарахованої заробітної плати застрахованих осіб і сплачених внесків.

Результати аналізу подання підприємствами державної статистичної звітності за формою № 3-ПН потрібно щомісячно публікувати для ознайомлення з ними органів виконавчої влади, загальноосвітніх навчальних закладів, вищих, професійно-технічних навчальних закладів, молоді, дорослих громадян. Оскільки на Міністерство праці та соціальної політики України покладена відповідальність за забезпечення ефективної, продуктивної, вільно обраної зайнятості, то цілком логічно, щоб саме вони володіли б достовірними даними про додаткову потребу у фахівцях і робітничих кадрах за професійним, освітньо-кваліфікаційним складом і разом з Міністерством економіки України і Міністерством фінансів України формували та розміщували державне замовлення на підготовку, перепідготовку кадрів, підвищення кваліфікації для державних потреб виходячи зі схвалених Кабінетом Міністрів України проектів Державного бюджету України та Державної програми економічного й соціального розвитку України [9, с. 110].

Висновки

Таким чином, для удосконалення державного управління у сфері зайнятості населення потрібно вирішити суперечності правового, економічного, організаційного та соціального характеру засобом «збудження» органів державної влади в їхній єдності з громадськістю та реалізації активної політики зайнятості.

Правовий чинник має включати:

1) розробку та законодавче затвердження державних соціальних стандартів;

2) заходи щодо забезпечення здійснення прав і гарантій громадян, зафіксованих у Конституції України, інших законодавчих актах;

3) розробку проектів законів, спрямованих на розвиток трудового потенціалу та його ефективне використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Збаразська Л. О. Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі / Л. О. Збаразська // Економіка промисловості. - 2016. - № 3. - С. 5-32.

2. Бондар С. М. Щодо формування системи трудового законодавства України /

С.М. Бондар // Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 11-12 грудня 2008 р., м. Запоріжжя. - Запоріжжя : Юридичний інститут МВС України, 2008. - С. 41-44.

3. Жук І. Л. Проблеми зайнятості та працевлаштування населення в умовах прийняття нового Закону України «Про зайнятість населення» / І. Л. Жук // Економіка та держава. - 2013. - № 10. - С. 13-15.

4. Демиденко Ю. П. Скорочення застійного безробіття в Україні: профілактика чи лікування? / Ю. П. Демиденко // Формування ринкової економіки : зб. наук. пр. Спец. вип. «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики». - К. : КНЕУ, 2008. - Т. 3 : Регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці. - С. 327-332.

5. Джема О. В. Співвідношення системи трудового законодавства і системи законодавства про працю / О. В. Джема // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2009. - № 1. - С. 44-52.

6. Копельчук Я. В. Реформа управління у сфері соціального захисту безробітних / Я. В. Копельчук // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. - Одеса : Юридична література, 2011. - Випуск 12. - С. 227-231.

7. Кретова А. В. Напрямки підвищення ефективності надання соціальних послуг незайнятим громадянам у державній службі зайнятості / А. В. Кретова // Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты : ІІ Междунар. науч.-практ. конф., 20 апреля 2007 г. : тез. докл. - Донецк, 2007. - С. 227-230.

8. Кретова А. В. Організаційно-економічний механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян в державній службі зайнятості / А. В. Кретова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону : зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - Т VIII, вип. 87. - С. 132-140. - (Серія «Державне управління»).

9. Сасюк І. О. Соціально-економічні аспекти регулювання продуктивної зайнятості /

І.О. Сасюк // Держава та регіони. - 2009. - № 1. - С. 108-111. - (Серія : Державне управління).

REFERENCES

1. Zbarazska L. O. Neoindustrializatsiia v Ukraini: kontsept natsionalnoi modeli / L. O. Zbarazska // Ekonomika promyslovosti. - 2016. - № 3. - S. 5-32.

2. BondarS. M. Shchodo formuvannia systemy trudovoho zakonodavstva Ukrainy / S. M. Bondar// Problemy y napriamky formuvannia svitohliadu maibutnikh pratsivnykiv orhaniv vnutrishnikh sprav ta zabezpechennia prav i svobod liudyny : materialy Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii 11-12 hrudnia 2008 r., m. Zaporizhzhia. - Zaporizhzhia : Yurydychnyi instytut MVS Ukrainy, 2008. - S. 41-44.

3. ZhukI. L. Problemy zainiatosti ta pratsevlashtuvannia naselennia v umovakh pryiniattia novoho Zakonu Ukrainy «Pro zainiatist naselennia» / I. L. Zhuk // Ekonomika ta derzhava. - 2013. - № 10. - S. 13-15.

4. Demydenko Yu. P. Skorochennia zastiinoho bezrobittia v Ukraini: profilaktyka chy likuvannia? / Yu. P. Demydenko // Formuvannia rynkovoi ekonomiky : zb. nauk. pr. Spets. vyp. «Upravlinnia liudskymy resursamy: problemy teorii ta praktyky». - K. : KNEU, 2008. - T. 3 : Rehuliuvannia sotsialno-trudovykh vidnosyn na rynku pratsi. - S. 327-332.

5. Dzhema O. V. Spivvidnoshennia systemy trudovoho zakonodavstva i systemy zakonodavstva pro pratsiu / O. V. Dzhema // Visnyk Zaporizkoho yurydychnoho instytutu. - 2009. - № 1. - S. 44-52.

6. Kopelchuk Ya. V. Reforma upravlinnia u sferi sotsialnoho zakhystu bezrobitnykh / Ya. V. Kopelchuk // Aktualni problemy derzhavy i prava : zbirnyk naukovykh prats. - Odesa : Yurydychna literatura, 2011. - Vypusk 12. - S. 227-231.

7. Kretova A. V. Napriamky pidvyshchennia efektyvnosti nadannia sotsialnykh posluh nezainiatym hromadianam u derzhavnii sluzhbi zainiatosti / A. V. Kretova // Ynnovatsyonnaia model razvytyia prombishlennoho rehyona: proektbi, upravlenye, rezultatbi : II Mezhdunar. nauch.-prakt. konf., 20 aprelia 2007 h. : tez. dokl. - Donetsk, 2007. - S. 227-230.

8. Kretova A. V. Orhanizatsiino-ekonomichnyi mekhanizm upravlinnia pratsevlashtuvanniam nezainiatykh hromadian v derzhavnii sluzhbi zainiatosti / A. V. Kretova // Problemy derzhavnoho upravlinnia rozvytkom promyslovoho potentsialu rehionu : zb. nauk. prats Donetskoho derzhavnoho universytetu upravlinnia. - Donetsk, 2007. - T. VIII, vyp. 87. - S. 132-140. - (Seriia «Derzhavne upravlinnia»).

9. Sasiuk I. O. Sotsialno-ekonomichni aspekty rehuliuvannia produktyvnoi zainiatosti /

I. O. Sasiuk // Derzhava ta rehiony. - 2009. - № 1. - S. 108-111. - (Seriia : Derzhavne upravlinnia).

Размещено на Allbest.ru