Проблеми і перспективи розвитку системи іпотечного житлового кредитування будівництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки, природних ресурсів

та економіки міжнародного туризму

КУРСОВА РОБОТА

з «Макроекономіки»

на тему «Проблеми і перспективи розвитку системи іпотечного житлового кредитування будівництва в Україні»

Студента (ки)

Давиденко В.С.

Запоріжжя

Реферат

Курсова робота 33 c., 8 риc.,1 табл.,29 джерел.

Об'єкт дослідження-ринок іпотечного кредитування України.

Мета роботи -дослідження теоретичних основ формування та розвитку системи іпотечного кредитування в Україні, обґрунтування напрямів активізації розвитку системи іпотечного кредитування в Україні.

Метод дослідження - Для досягнення поставленої мети передбачено постановку, формулювання і розв'язання наступних наукових і практичних завдань:

- дослідити економічну сутність іпотечного кредитування та його роль в процесах економічного відтворення;

- розглянути механізм функціонування іпотечного ринку;

- проаналізувати особливості та тенденції розвитку системи іпотечного кредитування в Україні;

- розглянути інструменти іпотечного кредитування як засобу підвищення конкурентоспроможності банків;

- дослідити світовий досвід становлення та розвитку іпотечного кредитування;

- обґрунтувати пропозиції щодо забезпечення ефективного функціонування системи іпотечного кредитування України.

У роботі застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження іпотечного кредитування. Зокрема: системного та порівняльного аналізу - при дослідженні динаміки, тенденцій і проблем становлення та розвитку іпотечного ринку в Україні; наукового абстрагування - при обґрунтуванні інституційних засад становлення та розвитку системи іпотечного кредитування в Україні; загальнонауковий метод пізнання - при вивченні організаційно-економічного та правового механізму іпотечного кредитування; порівняння, аналогії, прогнозування - при обґрунтуванні шляхів удосконалення розвитку системи іпотечного кредитування в Україні.

Зміст

Реферат

Перелік умовних позначень символів одиниць скорочень термінів

Вступ

Розділ 1. Поняття та структура системи іпотечного кредитування

1.1 Сутність, роль і функції іпотеки та іпотечного кредитування

1.2 Іпотечний ринок та механізм його функціонування

Розділ 2. Розвиток та становлення ринку іпотечного кредиту в Україні

2.1Сучасний стан ринку

2.2 Проблеми розвитку системи іпотечного кредитування

2.3 Перспективи розвитку системи іпотечного житлового кредитування

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

економічний іпотечний кредитування банк

Вступ

Актуальність теми дослідження. У наш час економіка країни потребує нових поглядів та зрушень, необхідні ефективні інструменти задля її ефективного покращення. Іпотечне кредитування можна розглядати саме як потужний дієвий засіб одночасного розвитку багатьох сфер життєдіяльності країни. Тому проблема розвитку ринку іпотечного кредитування наразі є дуже актуальною та потребує дуже пильного дослідження. Особливої уваги заслуговують питання методології та видів моделей іпотечного кредитування, а також вплив таких кредитів на розвиток банківської системи України.

Даній темі приділяють увагу дуже багато науковців та практиків банківської галузі. Зокрема, серед тих, хто зробив найбільший внесок, можна виділити таких видатних науковців, як: О.Т. Євтух, Г.А. Циліна, В. Лагутін,Н.П. Погорєльцева, Н.І. Янковий, О.С. Любунь, О. Пилипець, І. І. Рекуненко.

Більшість праць зорієнтовані на висвітлення іпотечного кредитування як дуже важливого інструменту для запуску ефективної діяльності економічної системи в цілому. Це відбувається тому, що завдяки правильному використанню цього виду кредитування можна бачити ріст ВВП, забезпечення умов для розвитку інших галузей економіки, запровадження інвестиційної діяльності, вирішення багатьох соціальних житлових проблем громадян.

У першому розділі «ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА СИСТЕМИ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ» було досліджено, що поняття «іпотека» бере свій початок ще в Греції. Там цей термін вживали для того, щоб зазначити яка саме застава підлягає виконанню обов'язків її позичальника перед кредитором. Отже, нами було визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язань позичальника нерухомим майном. Ми визначили, що іпотечний кредит -- це особлива форма кредитування, пов'язана з виникненням економічно-правових відносин, відповідно до договору іпотеки між кредитором і позичальником з приводу зворотнього руху кредитних банківських ресурсів, які надаються на довгостроковій основі під гарантування заставою нерухомого майна. Та у цьому ж розділі виділено основні особливості іпотечного кредиту. Проаналізувавши роботи відомих науковців складено таблицю щодо кваліфікації видів іпотек, що існують. Також детально розглянуто види іпотечних ринків та особливості кожного з них, виведено основних суб'єктів іпотечного ринку.

Зазначено, що діяльність ринку іпотечного кредитування регламентується наступними правовими актами: Закон України “Про іпотеку”, Земельний кодекс України, Закон України “Про оцінку земель”, Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”, Закон України “Про іпотечні облігації”, Закон України “Про організацію формування та обігу кредитних історій”.

У другому розділі «РОЗВИТОК ТА СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУ В УКРАЇНІ» було зазначено, що через високі процентні ставки по іпотечних кредитах та низьку платоспроможність населення, воно просто фізично не має змоги користуватись іпотекою. Таким чином було доведено, що ринок іпотеки дуже щільно пов'язаний із соціальною та виробничою сферами життєдіяльності країни.

Були детально проаналізовані: їх основні умови, переваги та недоліки. Наразі, за допомогою офіційних статистичних даних було визначено, що на даний момент фінансування більшості програм було припинено, а ті програми, що діють до сих пір - є неефективними через велику кількість протиріч в їх умовах. Нами було запропоновано низку заходів щодо поліпшення ситуації та відновлення стабільного фінансування державних соціальних програм, що спрямовані на надання пільг потребуючим громадянам.

Розділ 1. Поняття та структура системи іпотечного кредитування

1.1 Сутність, роль і функції іпотеки та іпотечного кредитування

Згідно із Законом України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” іпотечний кредит - це правовідносини, які виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування з встановленням іпотеки.

Основу системи іпотечного кредитування складають саме зв'язки між її елементами. Взаємодія елементів (підсистем) іпотеки здійснюється за допомогою налагодженого іпотечного механізму. За своєю суттю система іпотечного кредитування передбачає два види діяльності.

По-перше, це безпосередня видача іпотечних кредитів юридичним та фізичним особам. По-друге, це продаж іпотечних кредитів на вторинному ринку рефінансування з метою додаткового залучення ресурсів для кредитування. Іпотечна система володіє певною структурою, властивостями і функціями.

Робота системи іпотечного кредитування забезпечується за допомогою іпотечного механізму, через який об'єднується робота фінансових ринків і ринку нерухомості. Визначення поняття іпотечного механізму надане О.Т. Євтухом, а саме він визначає його як взаємозв'язок різних суб'єктів та об'єктів ринку на основі певних принципів, соціально-економічних важелів, методів, норм і процедур, які забезпечують прибутковий рух ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомості, яка залишається в користуванні заставодавця або третьої особи.

У разі працюючої системи іпотечного кредитування зі всіма її елементами формується іпотечний ринок (або ринок іпотечного капіталу в «широкому» значенні).

В той же час, сама система іпотечного кредитування складається з окремих підсистем і взаємодіє з внутрішнім і зовнішнім середовищем.

Правове регулювання здійснення банками кредитування можна умовно поділити на зовнішнє і внутрішнє.

Внутрішнє правове регулювання здійснюють внутрішні (локальні) нормативні документи певних конкретних банків, які визначають схему їх діяльності по іпотечному кредитуванню, а зовнішнє - всі чинні нормативно-правові акти, що здійснюють правове регулювання сфери іпотечного кредитування.

Під внутрішнім іпотечним кредитуванням розуміються відносини між первинними суб'єктами іпотечного кредитування іпотечним позичальником і кредитором іпотекодержателем. Але не виключене і залучення іншого кредитора у випадку переходу позичальника на обслуговування до другого кредитора, коли останній сплачує першому кредитору кошти за іпотечним кредитом, а перший кредитор, у свою чергу, передає всі права за договором другому кредитору.

Під зовнішнім іпотечним кредитуванням розуміються відносини між кредитором і учасниками вторинного іпотечного ринку (спеціалізована іпотечна установа, інвестори тощо) та взаємовідносини між учасниками вторинного іпотечного ринку.

Розвиток іпотечного кредитування, або кредитування під заставу нерухомості, у даний час є одним з найбільш актуальних завдань для України, насамперед тому, що саме іпотека може стати ефективним інструментом рішення житлової проблеми в країні. Крім того, світовий досвід свідчить про позитивну роль іпотеки в подоланні кризи та прискоренні проведення економічних реформ, що не менш важливо для держави.

Ефективне функціонування іпотечного механізму дозволить підвищити рівень капіталізації інвестиційних ресурсів, більш ефективно розподілити капітал між сферами та галузями економіки, дасть змогу розширити фондовий ринок шляхом випуску іпотечних цінних паперів. Також іпотечний кредит збільшує інвестиційний потенціал вітчизняної економіки і у цьому полягає його основна економічна функція. Саме завдяки іпотеці можна суттєво підвищити інвестиційну спрямованість національного фінансового ринку. Іпотечне кредитування сприяє подоланню суперечності поміж поточними доходами і заощадженнями населення, з одного боку, та високою вартістю житла - з іншого, яке є найдорожчим придбанням у структурі витрат родини із середнім рівнем доходів. Вирішення такого економічного протиріччя може бути досягнуто шляхом створення сприятливих умов для залучення ресурсів на ринок нерухомості з фінансового ринку.

З позицій закономірностей розвитку світового господарства іпотека є невід'ємним елементом ринкової економіки, тому проблеми іпотечного кредитування останнім часом знаходяться в центрі уваги наукових пошуків. Крім того, розвиток системи іпотечного кредитування є пріоритетним напрямком діяльності держави.

Використання іпотеки є ефективною взаємодією двох основних учасників ринку іпотечного кредитування: кредитора та позичальника. Для позичальника важливо вчасно отримати необхідні для використання ресурси, залучення яких в інший спосіб неможливе, для кредитора - дохід, а в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань і нерухомість, яка не піддається інфляції. Крім того, перевагою іпотеки є те, що позичальник передає кредитору тільки право власності, а право користування майном залишається у іпотекодавця.(див додаток А.)



Рисунок1.1 системи іпотечного кредитування:

Джерело: складено автором на основі

У переліку економічних понять, без практичного впровадження яких було б абсолютно неможливе повноцінне формування вітчизняної ринкової інфраструктури, особливе місце займають «іпотека» та «іпотечне кредитування». Зокрема тому, що іпотека є не лише складовою фінансового ринку, а й підставою для здійснення довгострокового кредитування. Вона є одним з елементів формування довгострокової вартості грошей в країні, а також тим важелем, за допомогою якого можна вирішити цілий ряд соціально важливих завдань.

Іпотека як застава нерухомого майна, що реалізує на практиці один з найважливіших принципів кредитування - принцип забезпеченості - стала основою для розвитку сфери іпотечного кредиту. Іпотечний кредит часто визначають як позику (угоду позики), надану на принципах банківських позик під забезпечення нерухомим майном на довгостроковій основі.(див додаток А.)



Рисунок 1.2класифікація іпотечних кредитів за ознаками

Джерело: складено автором на основі[УДК 336.763.34:332.85]

Іпотечне кредитування як система здійснюється на основі певних принципів. Принципи іпотечного кредитування поділяються на загальні (фінансово-кредитні принципи, які притаманні будь-якому іншому виду кредиту) та спеціальні (притаманні лише іпотечному кредиту як особливій формі кредиту). Спеціальні принципи іпотечного кредитування, на нашу думку, варто розділити на спеціальні фінансово-кредитні принципи та спеціальні правові принципи.

До загальних принципів іпотечного кредитування належать класичні п'ять принципів: забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільової спрямованості.(див додаток А.)

Таблиця1.1 Спеціальні принципи іпотечного кредитування

Принципи іпотечного кредитування
Спеціальні фінансово-кредитні принципи	Спеціальні правові принципи
Принцип довгостроковості	Принцип спеціальності
Принцип забезпечення кредиту заставою нерухомості	Принцип достовірності
Принцип збереження за позичальником права володіння і користування заставленою нерухомістю	Принцип обов'язковості іпотеки для кожного нового власника заставленої нерухомості
Принцип визначеності величини позики як частки від вартості заставленого нерухомого майна	Принцип гласності (реалізується як можливість ознайомлення всіх зацікавлених осіб з даними офіційної реєстрації застави)
Принцип страхування ризиків іпотечного кредитування	Принцип старшинства (означає, що у випадку неодноразової застави нерухомості, задоволення вимог кредиторів із вартості застави відбувається у хронологічному порядку реєстрації іпотеки)

Джерело: складено автором самостійно

1.2 Іпотечний ринок та механізм його функціонування

В економічній літературі існують різні підходи до визначення поняття іпотечного ринку. Французькі економісти Ів Бернар і Жан-Клод Коллі в тлумачному економічному і фінансовому словнику дають таке визначення іпотечного ринку - це “ринок, де знаходяться в обігу лише боргові зобов'язання з іпотечними гарантіями, які надані з метою сприяння рефінансуванню позик, що надані під таке надійне забезпечення”.

Іпотечний ринок виник на певному етапі розвитку іпотеки. Передумовою для цього стало формування ринків землі та нерухомості, становлення фінансових ринків (кредитного, страхового, фондового), функціонування сучасних систем інвестування, недержавних систем пенсійного забезпечення.

Основою функціонування іпотечного ринку є система організованих на основі певних принципів та правових норм економічних відносин, які виникають в процесі купівлі та продажу фінансових зобов'язань, забезпечених нерухомістю.

Іпотечний ринок поділяється на первинний і вторинний в залежності від того, між якими суб'єктами іпотечного ринку здійснюються іпотечні зобов'язання.

Первинний іпотечний ринок - це сегмент іпотечного ринку, який охоплює економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу іпотечних заставних банками. При цьому за заставною до банкупокупця на обслуговування переходить і іпотекодавець, який основну суму кредиту та відсотки сплачує тепер банку-покупцю заставної. Безперечно, що купити заставну можуть лише такі кредитні установи, у яких достатня ліквідність.

Вторинний іпотечний ринок - це та частка іпотечного ринку, яка охоплює економічні відносини між кредиторами, посередниками та інвесторами (атакож всередині цих груп), що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів та інших похідних інструментів. При цьому кредитор стає іпотекодавцем, а інвестор іпотекодержателем. Якщо продаж іпотечних цінних паперів здійснюється безпосередньо інвестору, вторинний іпотечний ринок функціонує як однорівневий.

Важливе значення має вторинний іпотечний ринок для розширення можливостей кредитування економіки взагалі. Він забезпечує збільшення ліквідності капіталу банків, відповідно регулює потоки позичкових коштів, зв'язує надлишкову грошову масу, сприяє переливу грошей із районів з надлишковими коштами в ті, де їх не вистачає, згладжує різницю між відсотковими ставками в різних регіонах, стабілізуючи їх у масштабах усієї країни.

В залежності від предмета іпотеки розрізняють:

іпотечний ринок житла (заставою на ньому є житло);

іпотечний ринок землі (заставою на ньому є земля);

іпотечний ринок промислової нерухомості (заставою на ньому є цілісний майновий комплекс);

іпотечний ринок комерційної нерухомості (заставою на ньому є магазини, бари, офіси та інше).

Виникнення іпотечного ринку житла пов'язано:

по-перше, зі становленням ринку позичкових зобов'язань, забезпечених заставою житла;

по-друге, з появою ринку іпотечних цінних паперів, емітованих на базі пулів кредитів (заставних), що знаходяться в обігу на фондовому ринку. Другий чинник є вирішальним для становлення іпотечного ринку житла.

Для успішного функціонування іпотечного ринку житла необхідно враховувати попит, пропозицію та ціну житла. Попит відображає структуру суспільних потреб на житло, він обмежений купівельною спроможністю громадян. Пропозиція являє собою виставлене для продажу як житло вторинного ринку, так і новозбудоване житло первинного ринку, а також запроектоване до будівництва житло у відповідності з укладеними контрактами. Ціна відображає кон'юнктуру на іпотечному ринку житла, співвідношення попиту та пропозиції. На неї впливає не тільки попит і пропозиція, а й інші чинники як короткотермінового, так і довготермінового характеру.

Крім того, іпотечний ринок житла є взаємодією різноманітних інтересів в процесі купівлі-продажу житла за рахунок кредитів, забезпечених заставою житла, а також заставою іпотечних цінних паперів та майнових прав на житло, що досліджено в економічній літературі.

Класифікацію та взаємодію цих інтересів:

- інтереси позичальників (іпотекодавців), які зацікавлені у максимізації обсягу залучення фінансових ресурсів з найменшою вартістю на одиницю вартості майна, що передається в заставу;

- інтереси кредиторів, які зацікавлені в забезпеченні повернення кредитів та максимізації доходів від цих кредитів;

1) інтереси інвесторів, які зацікавлені у максимально ефективному використанні своїх інвестицій, збереженні та нарощуванні власних активів;

2) інтереси держави, яка зацікавлена у розв'язанні такої невідкладної соціальної проблеми як житлова, наповненні дохідної частини бюджету, капіталізації таких важливих складових національного багатства як житловий фонд та інше нерухоме майно, забезпеченні фінансової стабільності в країні за рахунок інтеграції реального сектору з фінансовими ринками.

Як бачимо, економічні інтереси суб'єктів іпотечного ринку різноспрямовані, однак їхнє задоволення сприяє збільшенню обсягів капіталовкладень і прискореному розвитку економіки в цілому.

На другому місці за значенням після іпотечного житлового ринку знаходиться іпотечний ринок землі. Ефективність земельної іпотеки залежить від рівня розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення. Суть земельної іпотеки полягає у використанні позичальником власної землі як предмета застави для отримання довготермінового кредиту для здійснення аграрного виробництва (купівля сільськогосподарської техніки, посівного матеріалу, проведення агрохімічних заходів). А без системи іпотечного кредитування в аграрному секторі економіки не з'являться потрібні інвестиційні кошти.

Головним завданням для розвитку земельної іпотеки є законодавче врегулювання процесу ринкового обігу сільськогосподарських земель.

Розділ 2. Іпотечне житлове кредитування в Україні

2.1 Сучасний стан ринку

Іпотечне житлове кредитування відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку будь-якої держави, оскільки, по-перше, є ефективним інструментом об'єднання фінансового ринку з ринком нерухомості, що сприяє капіталізації ресурсів, а по-друге, сприяє розвитку ринку нерухомості, вирішенню житлової проблеми, підтримці соціальної стабільності.

Однак, незважаючи на свою актуальність, досі іпотечне кредитування в Україні не отримало належного розвитку. Частка іпотеки у ВВП становить менш ніж 1%, тоді як Світовим банком для країн середнього рівня розвитку цей показник встановлено на рівні 25% ВВП. У цілому по Євросоюзу цей показник оцінюється на рівні більше 52%, у США - більше 76%.

Складність функціонування іпотечного ринку в Україні обумовлена негативною специфікою щодо формування та розподілу іпотечного капіталу, неможливістю запровадження складних інструментів зменшення ризиків, неефективною взаємодією іпотечного ринку з фондовим, банківським, інвестиційним. Таким чином, становлення іпотечного ринку в Україні є однією з найбільш важливих проблем на сучасному етапі, що потребує невідкладного розв'язання. Все це обумовлює актуальність досліджень щодо особливостей іпотечного житлового кредитування, розвитку іпотечного ринку в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, за якої земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або у третьої особи.

Закон України «Про іпотеку» так визначає це поняття: «Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Законом». Своєю чергою, кредит, отриманий під заставу нерухомого майна, називається іпотечним кредитом.

Іпотечне житлове кредитування охоплює надання довгострокових банківських кредитів на придбання, будівництво житлової нерухомості, а також на проведення ремонтних робіт чи на розвиток власного малого бізнесу, де заставою за таким кредитом є нерухоме майно.

Відмінними рисами іпотеки є:

по-перше, іпотека, як і всяка застава, по суті, є способом забезпечення належного виконання іншого (основного) зобов'язання - позики або кредитного договору, договору оренди, підряду, відшкодування шкоди тощо;

по-друге, предметом іпотеки завжди є нерухомість. До нерухомого майна належать земельні ділянки і все, що міцно з ними пов'язано: будівлі, споруди, багаторічні насадження тощо;

1) по-третє, предмет іпотеки залишається у володінні боржника

2) Останній залишається власником, користувачем і фактичним власником цього майна;

3) по-четверте, договір кредитора і боржника про встановлення іпотеки оформляється спеціальним документом - закладною, яка також підлягає державній реєстрації;

4) по-п'яте, за значного перевищенні вартості застави над сумою виданого кредиту іпотека дає можливість отримати додаткові іпотечні позики під заставу того ж майна (друга, третя іпотеки).

Сучасна модель українського ринку іпотеки характеризується такими факторами:

домінування кредитних банківських інструментів; * відсутність спеціалізованих інститутів іпотечного ринку, гарантійних фондів іпотечного страхування ринкового фінансування, певної інфраструктури; * неможливість використання інструментів фондового ринку щодо іпотечного рефінансування.

Розвиток іпотечного кредитування є одним із пріоритетних напрямів для економіки України. Ефективне функціонування іпотечного кредитування дозволить вирішити низку, соціально-економічних проблем держави. Головна проблема полягає в тому, що іпотечне кредитування на даний момент характеризується невисоким рівнем розвитку порівняно з іншими видами кредитування. Поряд з цим розвиток іпотечного кредитування призводить до приросту ВВП, зростання будівельної галузі, створення нових робочих місць, нових виробництв, розвитку малого і середнього бізнесу.

За статистичними даними Національного банку України, впродовж 2017 р. спостерігалися коливання у вартості іпотечних кредитів: кредити в національній валюті і доларах США зменшилися - на 16,69 % і 35,72 % відповідно, а кредити в Євро зросли - на 4,56% (див додаток Б.).

Рисунок2.1 Динаміка вартості іпотечних кредитів млн грн

Джерело: складено автором на основі [статистичнi данi Національного банку України, впродовж 2017 р]

Можливі напрями розвитку іпотечного кредитування та активізації його позитивних впливів на конкурентоспроможність національної економіки України:

розвиток ринку нерухомості, забезпечення його прозорості, справедливого ціноутворення та збалансування внаслідок цього попиту і пропозиції на нерухомість;

завершення приватизації нерухомості та створення рівних умов доступу потенційних власників до джерел ресурсів;

1) удосконалення механізмів оцінки вартості нерухомості та правових процедур щодо застави таких об'єктів;

2) забезпечення достатнього обсягу ресурсів кредитної системи, зниження її ризиків та приведення процентних ставок до економічно обґрунтованого та адекватного економічній ситуації рівня;

3) відновлення довіри населення до банківської системи та повернення до банківських установ вилучених населенням ресурсів;

4) забезпечення реального захисту прав усіх учасників іпотечних відносин, у тому числі, недопущення змін умов іпотечних угод в односторонньому порядку та удосконалення адекватних механізмів відповідальності за порушення положень таких угод;

5) всебічна підтримка іпотечного житлового кредитування як одного з основних напрямів забезпечення соціальної стабільності у суспільстві та соціальної безпеки країни.

Розвиток іпотечного ринку в Україні з урахування досвіду інших країн сприятиме розширенню грошово-кредитного ринку та підвищенню рівня конкурентоспроможності банків.

Такого впливу може бути досягнуто у тому випадку, коли буде створена необхідна інфраструктура іпотечного ринку, банки будуть переорієнтовані з споживчого кредитування на іпотечне. Фінансова система країни, завдяки розширенню її учасників зміцнюватиметься. Розширення обігу на фондовому ринку іпотечних цінних паперів, які за рівнем надійності поступаються тільки державним, дасть змогу активізувати інвестиційну спрямованість заощаджень. Іпотечні цінні папери, які забезпечені ліквідними активами, дадуть змогу суттєво поширити рефінансування банків. Все це посилюватиме роль держави у регулюванні національної фінансової системи та сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банків.

Активізація ринку іпотечного кредитування є нагальною задачею відновлення як кредитного ринку так і економіки України загалом, а також формування фінансового ринку що відповідає сучасним потребам з відповідною структурою та інституціональними складовими. Становлення іпотечного ринку розв'язує як економічні завдання активізації та ефективного розподілу фінансових ресурсів, так і соціальні проблеми щодо залучення різних верств населення (особливо молоді) до задоволення своїх потреб через механізм фінансового ринку.

За 9 міс. 2017 обсяг нових іпотечних кредитів становив 963 млн. грн, що на 54% більше ніж за аналогічний період 2017 року; Кредити на нерухомість продовжують скорочуватись на фоні стрімкого росту портфелів за іншими напрямками кредитування фізичних осіб за рахунок списання, погашення та реструктуризації безнадійної заборгованості;(див додаток Б.)

Рисунок2.2.Обсяги іпотечного кредитування фізичних осіб, млрд грн

Джерело: складено автором на основі[НБУ]



Рисунок2.3. Кількість споживачів послуги банківського іпотечного кредитування в розрізі областей України, %

Джерело: складено автором на основі [НБУ]

Рисунок 2.4. Статистика утримання від іпотечного кредитування

Джерело: складено автором на основі [Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Карабіна серія «Економічна», випуск 98, 202038 Рис]



Рисунок 2.5. Середні суми доходів на душу населення по регіонам України за лютий 2020р.,

Джерело: складено автором на основі[Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Карабіна серія «Економічна», випуск 98, 202038]

2.2 Проблеми розвитку системи іпотечного кредитування

Проблема фінансової стабільності економічних систем у цілому і фінансових систем зокрема незважаючи на значний науковий доробок і потребує пильної уваги вітчизняних і зарубіжних науковців і практиків.

Однією з головних причин, які стримують розвиток іпотеки, банківського ринку - недостатнє фінансування державних житлових програм.

Для стимулювання розвитку іпотечних програм комерційних банків і істотного зниження процентних ставок необхідні такі передумови, як зменшення резервних вимог НБУ з діючих 13% до 2%, які діяли до 2017 року. Зниження резервних вимог дасть змогу більшій кількості комерційних банків розвивати свої іпотечні програми. Крім того, майнові права на нерухомість знову повинні стати предметом застави. При збереженні ж існуючих правил у 2019 році обсяг виданих іпотечних кредитів не перевищить 3 млрд. грн.

За останніми даними, в загальній кількості угод по відчуженню майна іпотечні договори не перевищують 3 відсотки. «2018 року на первинному і вторинному ринках країни видано 2,5 млрд грн іпотечних кредитів. Сьогодні частка іпотечних портфелів українських банків становить лише 2% загальних активів банківської системи. Разом з тим, ми оцінюємо потенціал ринку іпотеки в 10 млрд грн на рік».

Проблеми функціонування іпотечного ринку в Україні знайшли відображення в роботах вітчизняних учених Базилевича В.Д., Геєця В.М., Кравченка В.І., Корнєєва В.В., Лютого І.О., Погорєльцової Н.П., Савіча В.І., Тригуб О.Р. горєльцової Н.П., Савіча В.І., Тригуб О.Р. Проблемам кредитування будівництва як у теоретичному, так і в практичному аспектах, дослідженню сфери інвестицій у будівництво присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: А.Н. Асаул, О.Є. Бажанова, В.В. Бузирева, Н.В. Васильєва, Л.О. Воронова, Г.В. Горчаківська, А.В. Кравець, В.М. Котова, О.О. Олійник та ін.

Вирішення невиділених раніше частин загальної проблеми. Однак, незважаючи на результати проведених досліджень, усе ще існують певні проблеми, що заважають розвиватися цьому виду економічних відносин. Зокрема, потребує вирішення комплекс питань, пов'язаних із залученням довгострокових фінансових ресурсів у сферу банківського житлового кредитування. Актуальними є розробки рішень щодо пошуку оптимального для вітчизняного ринку способу фінансування будівництва житла, формування дієвого механізму залучення інвестицій, удосконалення нормативно-правової бази діяльності учасників іпотечного ринку.

Основною перешкодою, котра стримує розвиток іпотеки є висока вартість кредитних ресурсів одночасно з низькими доходами переважної частини населення країни. Банківське іпотечне кредитування на сьогодні знаходиться в стані, коли іпотечні кредиті є фактично недоступними для більшої частини населення.

Аналіз банківських програм кредитування нерухомості показав, що найбільший термін кредитування за банківськими кредитними програмами є 20 років, а найбільша сума кредитних коштів - 2 млн. грн. за першого внеску в діапазоні 20-60%, при цьому жоден банк не пропонує особливих програм кредитування для молоді.

Розгляд державних програм підтримки іпотечного кредитування свідчить, що вони функціонують, але здатні задовольнити попит тільки незначної кількості сімей, котрі відповідають вимогам програми та мають нагальну потребу у житлі. В Україні домінує депозитна модель фінансування, що значним чином обмежує обсяги іпотечного кредитування. Але з огляду на відносну бідність більшої частини населення України та традиційну недовіру до банківських інститутів, депозитна модель може забезпечувати лише допоміжне фінансування.

Отже основними джерелами фінансових коштів повинні бути кошти, залучені за допомогою механізму рефінансування, тобто використання можливостей емісії іпотечних цінних паперів.

Головними стримуючим фактором розвитку ринку позики залишається висока процентна ставка і інфляція. Від них страждають усі. Покупець не може собі дозволити іпотечний кредит на увазі низької платіжної спроможності і високих ставки по кредиту. Забудовник не має можливості залучити живі гроші в будівництво. Банки в один голос твердять, що заробляють на іпотечному кредитуванні мізер: високий рівень інфляції зжирає все їх доходи. Крім того, б'є по іпотеці і високі резервні вимоги з боку НБУ: резерви складають 13,5% від наданої суми кредиту.

Стримуючими факторами подальшого розвитку іпотечного ринку в Україні за структурними недоліками можна виокремити такі: * ризики іпотечного кредитування (валютний, кредитний, ризики ліквідності та зміни процентних ставок тощо); недостатній рівень розвитку нормативно-законодавчої бази:

слабка процедура звернення стягнення;

недосконалість судової системи;

недостатня прозорість участі у прилюдних торгах;

конфлікт інтересів кредитора та позичальника тощо; * недостатній рівень технічного забезпечення процесу іпотечного кредитування:

відсутність довгострокових ресурсів фінансування іпотеки;

низький рівень капіталізації та розвитку інституційних інвесторів у структуровані іпотечні цінні папери;

механізми фінансування первинного ринку нерухомості;

механізм реєстрації майнових прав на нерухоме майно;

відсутність єдиного електронного кадастру землі;

відсутності житлового фонду для тимчасового проживання;

процедура оцінки предмета іпотеки (відсутність об'єктивних індексів зміни вартості нерухомості тощо);

Незважаючи на те, що відносини іпотеки в України виникли ще у ХVII столітті, а система іпотечного кредитування започаткувала своє функціонування з початком створення відповідної законодавчої бази, зокрема, прийняттям Закону України “Про іпотеку”, “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, “Про заставу”, проте досі спостерігається стриманий розвиток ринку іпотечного кредитування в Україні.

Питанням визначення проблем та перспектив розвитку іпотечного кредитування займалось багато вітчизняних та зарубіжних дослідників. Зокрема, А. Д. Бухаревич, В. Кудрявцев, Т.П. Каблук, М.Я. Дем`яненко, М.М.Федорова, О.І. Костюкевич, Я.М. Шалімова, С. Волкова, О.В, Жук, Н. Грищук, О.П. Ніверська, І.В, Пастернак, О.Т. Євтух, О.О. Холява та багато інших. Але на сьогодні ще залишаються недостатньо вивченими питання щодо перспектив розвитку іпотечного кредитування.

В Україні станом на іпотечному ринку працюють близько 90 банків. Основними лідерами є: ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль”, АКБ ”Укрсоцбанк”, АКІБ ”УкрСиббанк”, ЗАТ” Комерційний Банк ПриватБанк” та ВАТ ”ВіЕйБі Банк”. Склад лідерів іпотечного ринку залишається незмінним: 1 місце - Укрсиббанк 16,43%, 2 місце - Укрсоцбанк 12,22%, 3 місце - ОТП банк 11,43%, 4 місце - Райффайзен Банк Аваль 11,01%, 5 місце - Приватбанк 5,82%.

Складність проблеми іпотечного кредитування полягає у тому, що воно може бути і причиною покращення інвестиційного клімату країни, і чинником глибокої кризи. Незважаючи на те, що іпотечне кредитування -- це сфера довгострокового вкладення капіталу або його інвестування, проте такий кредит не завжди має інвестиційну природу (наприклад, кредит на об`єкти житлової та аграрної іпотеки), що ускладнює функціонування іпотечного ринку за складовими його сегментів. До того ж, на практиці в процесі іпотечного кредитування часто виникають проблеми з реалізацією нерухомості, оскільки вона не відноситься до розряду високоліквідних активів. Проте нерухомість як об'єкт іпотечного кредиту має ряд суттєвих переваг. Вона майже ніколи не втрачає повністю своєї вартості (цінності), а з часом, як свідчить господарська практика, ціна її навіть зростає. Також іпотечне кредитування впливає на ризики банківської діяльності, а тому вимагає від персоналу комерційних банків спеціальних знань і високої фахової кваліфікації. Особливого значення цей фактор набуває через необхідність правильної оцінки кредитоспроможності позичальника, а також вартості нерухомого майна.

Основними проблемами іпотечного кредитування в Україні є:

- відсутність гарантійних фондів іпотечного страхування

- нерозвиненість інфраструктури ринку житла і житлового будівництва;

= недосконалість правової бази, які полягають, зокрема, у недіючому реєстрі іпотек, недосконалому законодавчому регулюванні процедур звернення щодо стягнення на предмети іпотеки, які підвищують ризикованість іпотечних угод.

- недовіра населення до українських банків та побоювання щодо втрати свого житла у разі банкрутства банка-кредитора;

- низька ефективність ринку житлового будівництва;

- неспроможність банківської системи працювати за міжнародними схемами реінвестування;

- відсутністю розуміння населенням процесів іпотечного фінансування;

- наявність на ринку іпотечного кредитування в Україні універсальних банків, коли в багатьох розвинених країнах, працюють спеціалізовані іпотечні банки.

- досить жорсткі умови надання іпотечних кредитів, особливо щодо першого внеску близько 30-50% вартості житла та високі ставки за цими кредитами.

Окремі інші вимоги до позичальників: наявність додаткового забезпечення, високої офіційної зарплатні, кредитної історії - також залишаються суттєвими в іпотечних угодах.

Обмежений платоспроможний попит населення. Грошові витрати та заощадження населення України є надзвичайно низькими.

Для розвитку іпотечного кредитування необхідно: запровадити однакові механізми оподаткування коштів, що їх вкладають у цінні папери й на банківські депозити; максимально спростити процедури видачі кредитів; врегулювати процедури кредитування в іноземній валюті; забезпечити формування банками підвищених резервів; здійснити заходи, які б відновили довіру населення до ринку житла та сформували попиту цій сфері; знизити відсотків ставки за кредитами; створити систему мобілізації вільних фінансових ресурсів та пошуку інвесторів.

2.3 Перспективи розвитку системи іпотечного житлового кредитування

Важливим завданням формування в країні системи іпотечного житлового кредитування є мобілізація довгострокових ресурсів фінансово-кредитними установами (зокрема банками) та створення умов доступу до них для їхніх клієнтів. Базовими напрямками вирішення цього завдання можна визначити: створення вторинного ринку іпотечних кредитів та сек'юритизація кредитних активів через емісію відповідних іпотечних цінних паперів.

Сучасна державна житлова політика робить акцент на розв'язання житлових питань активного (працюючого) населення, яке має в своєму розпорядженні середні доходи, накопичення і житло у власності внаслідок приватизації. Середня забезпеченість житлом на одну людину в Україні становить 18,3 м3. Загалом по країні в несприятливих квартирних умовах проживає близько 12 млн. населення. Не зважаючи на гостру потребу в житлі, населення України не стоїть в чергах для отримання житлових іпотечних позик. Практично всі причини такої ситуації вже вказані вітчизняними науковцями та аналітиками.(див додаток Б.)

Основними моделями системи іпотечного житлового кредитування в світі вважаються принаймні три - обмежено-відкрита, розширена відкрита та модель збалансованої автономії. Останні дві в науково-практичному світі іпотеки відомі як американська та німецька, відповідно.

Перша модель є елементарною і обмежується функціонуванням первинного ринку заставних. До характерних особливостей цієї моделі можна віднести, по-перше, те, що ресурси для надання іпотечних позик банки формують використовуючи абсолютно різні джерела (в тому числі, власні та залучені кошти); по-друге рівень відсоткових ставок по іпотечних житлових кредитах безпосередньо залежить від ситуації на фінансово-кредитному ринку країни.



Рисунок 2.5. Середні суми доходів на душу населення по регіонам України за лютий 2020р.,Джерело: складено автором на основі[інформацією офіційного сайту АКБ “Укрсоцбанк” www. ukrsotsbank.com]

Відносно проста схема організації іпотечного житлового кредитування за даною моделлю обумовила досить широке практичне застосування її в багатьох країнах світу і, в першу чергу, в країнах, що формують ринкові засади господарювання та з несформованою фінансовою інфраструктурою. Набула популярності дана схема і в країнах Східної Європи, де, як правило, іпотечні житлові кредити віднесено до групи споживчих. В Україні Закон “Про іпотеку” вводить в обіг новий вид боргових цінних паперів - заставна, та обумовлює її форму і зміст. Законодавством обумовлено три базові умови емісії заставної: основне зобов'язання повинно мати грошову форму; в іпотечній угоді необхідно зазначити суму боргу по основному зобов'язанню на конкретний момент часу чи критерії за допомогою яких можна її розрахувати; іпотечна угода має передбачати випуск заставної. Заставна складається за згоди кредитора і позичальника. Після випуску заставної грошові зобов'язання боржника по основній угоді припиняються і виникають лише по заставній.

Реалізація розширеної відкритої моделі можлива лише за умови створення “живої” інфраструктури іпотечного ринку. Роль держави при цьому полягає в контролі за емісією іпотечних цінних паперів, що обертаються на вторинному ринку. Сутність основного принципу на якому базується модель полягає в наступному.

Фізична особа з певним рівнем доходу має можливість відразу придбати готове житло, сплативши при цьому відповідну частку із власної кишені відразу, а решта боргу буде сплачена за рахунок кредитних коштів спеціалізованого іпотечного банку, що надаються під заставу житла, що придбавається чи нерухомості яка вже знаходилася у володінні позичальника.

Іпотечна інфраструктура має включати процедуру реєстрації обороту нерухомості; оцінку вартості нерухомості як предмету застави; страхування майна, суб'єктів та їх відповідальності; судово-виконавчі механізми примусового стягнення; інформаційне забезпечення та ін.

Дана модель передбачає проведення операцій із продажу іпотечної позики одним кредитором іншому. За таким механізмом на ринку продається чи купується право вимоги за іпотечним кредитом шляхом відступлення права вимоги за відповідною угодою за заставною, яка оформляється на підставі іпотечного договору.

Тобто, реалізується разова угода (факторингового характеру) за окремим іпотечним кредитом згідно умов якої дебіторська заборгованість переходить з балансу одного кредитора на баланс іншого. Первинний кредитор може продовжувати обслуговувати кредит або передати його обслуговування новому кредитору. Крім того (і це важлива перевага американської моделі) кредитори первинного ринку використовують вторинний ринок для обміну пулу іпотечних кредитів на цінні папери, забезпечені заставними. Цим самим вихід на вторинний ринок створює для кредиторів наступні можливості: бути більш незалежними від коливань первинного ринку, підвищувати доступність інвестиційних ресурсів, стабілізувати економіку в цілому.

Відповідно сутність такого способу формування фінансових ресурсів для іпотечного житлового кредитування полягає у трансформації іпотечних позик у ринкові цінні папери шляхом сек'юритизації однорідних, забезпечених нерухомістю банківських активів. З метою оптимізації запозичень, покращення фінансового стану позичальника і якості самого боргу, і як наслідок мінімізації ризиків і здешевлення позик використовуються механізми такої фінансової техніки як сек'юритизація. Коли активи сек'юритизовані, тобто на їх основі випущені і розміщені цінні папери, власність на них і відповідні грошові потоки переходить до інвесторів.

Платежі, отримані по іпотечних позиках, спрямовуються інвесторам як платежі по цінних паперах. Володіючи такими цінними паперами, інвестор набуває цілісної участі в пулі іпотечних позик, що гарантує йому пропорційний грошовий дохід. Облігація, як різновид іпотечних цінних паперів - це форма підтвердження забезпеченого іпотечною позикою боргового зобов'язання емітента. Дата погашення і виплати по такій облігації відомі наперед - відсотки виплачуються у визначені строки, а сума основного боргу повертається по закінченню її строку обігу.

Іпотечне кредитування не можливо розвивати повноцінно без ринку обігу іпотечних цінних паперів. Як приклад рівня розвитку інструментів сек'юритизації в ринкових країнах можна навести наступні дані: обсяг ринку іпотечних облігацій в країнах Європейського Союзу складає півтора трильйони євро, в США - більше 5 трильйонів доларів. Для порівняння: в Україні загальна заборгованість за виданими банками іпотечними позиками в 2003 році (за даними Української національної іпотечної асоціації) склала близько 0,7 млрд. дол.. Основним завданням, вирішенню якого мають сприяти іпотечні цінні папери, звичайно є рефінансування довгострокових іпотечних кредитів. Практичні досягнення в сфері їх застосування вказують на макрозначення обігу цього виду цінних паперів. Адже це не тільки забезпечить надходження додаткових фінансових ресурсів у реальний сектор економіки, але і сприятиме певною мірою реалізації частини незадоволеного попиту на інвестиційному ринку.

Крім того цей фінансовий інструмент забезпечить взаємодію кредиторів, позичальників, фінансових посередників та інвесторів і цим самим сприятиме формуванню засад функціонування цілісної іпотечної системи ціонування цілісної іпотечної системи. Суб'єктами кредитування в рамках третьої моделі (збалансованої автономії, європейської, німецької) виступають як іпотечні банки так і спеціалізовані ощадні банки - ощадні каси та будівельні ощадні каси. Головним принципом моделі є позиково-ощадний принцип функціонування. Тобто формування кредитних ресурсів здійснюється за рахунок заощаджень вкладників, які прагнуть отримати житлову іпотечну позику.

Акумулювання грошових коштів відбувається шляхом реалізації різних накопичувальних житлових програм та через випуск житлових облігацій. Позичальниками згідно умов даної моделі можуть бути лише клієнти банку, які сформували на своєму ощадному рахунку суму, що дозволяє оплатити близько половини вартості нерухомості, а інша буде оплачена за рахунок житлової іпотечної позики. Враховуючи той факт, що практично будь-яка схема житлового кредитування передбачає внесення позичальником первинного внеску, прив'язаність майбутнього позичальника до банку є лише додатковою можливістю всестороннього вивчення можливостей їхньої співпраці. Крім того реалізація даної моделі практично не залежить від загального стану фінансово-кредитного ринку країни, а банку, в свою чергу, не треба залучати кошти із зовнішніх джерел.

В Україні вже є приклад роботи за схемою функціонування будівельних ощадних фондів (КБ “Аркада” - ХК “Київміськбуд”; АКБ “Укрсоцбанк” - “Познякижитлобуд”, “Житлоінвест”, “Консоль”). Однак більшість схем передбачає кредитування на придбання житла, що будується, а накопичувальні внески майбутніх позичальників спрямовуються на фінансування будівництва їхнього майбутнього житла. При цьому вибір обмежується будинками в будівництві яких приймає участь компанія з якою співпрацює банк.

Важливим аспектом механізмів житлового іпотечного кредитування є страхування: самого предмета застави (нерухомості), життя позичальника, відповідальності та ін. Набуває поширення такий вид страхування як титульне. Титульне страхування в світовій практиці допомагає при купівлі-продажі житла уникнути незаконності попередніх угод, подвійного продажу нерухомості та ін. В Україні деякі банки ставлять як обов'язкову умову титульного страхування. При цьому співпрацюючи з банками АКБ “Надра”, ЗАТ КБ “ПриватБанк”, ВАТ “Ощадбанк України” та іншими, титульне страхування запроваджено в таких страхових компаніях як “АСКА”, Інкострах”, “Остра-Київ”, “Європейський страховий альянс”. Обсяг ринку титульного страхування росте пропорційно кількості іпотечних кредитів. Адже, по-перше, в цьому зацікавлені самі банки, а по-друге, вітчизняне законодавство без запровадження титульного страхування не дозволить розвивати обіг іпотечних цінних паперів.

Висновки

Отримати пільговий кредит можна буде максимум на 20 років. Його можна брати на житло, яке не є старшим за три роки, включаючи як квартири, так й індивідуальні будинки. Також пільгова іпотека поширюється на недобудоване житло. Максимальна вартість нерухомості, яку можна придбати з пільгового кредитування становить 2,5 мільйона гривень. Максимальний розмір кредиту, який може отримати позичальник, становить два мільйони гривень - усе, що вище, людина доплачує самотужки.

На ці кредити банки встановлюють свою відсоткову ставку. Нині в середньому це 15 відсотків річних. Однак для позичальника ця кредитна ставка буде зафіксовані на рівні семи відсотків річних. Різницю у ставках банкам компенсуватиме держава.

Пільговими кредитами займатиметься ПАТ "Українська фінансова житлова компанія", яку наприкінці грудня спеціально для цього створило міністерство фінансів. Однак поки нова структура формується, пільговими кредитами опікуватиметься Фонд розвитку підприємництва, який зараз займається кредитною програмою "5-7-9%" для малого бізнесу.

Отримати пільговий кредит можна буде максимум на 20 років. Його можна брати на житло, яке не є старшим за три роки, включаючи як квартири, так й індивідуальні будинки. Також пільгова іпотека поширюється на недобудоване житло. Максимальна вартість нерухомості, яку можна придбати з пільгового кредитування становить 2,5 мільйона гривень. Максимальний розмір кредиту, який може отримати позичальник, становить два мільйони гривень - усе, що вище, людина доплачує самотужки.

На ці кредити банки встановлюють свою відсоткову ставку. Нині в середньому це 15 відсотків річних. Однак для позичальника ця кредитна ставка буде зафіксовані на рівні семи відсотків річних. Різницю у ставках банкам компенсуватиме держава.

Пільговими кредитами займатиметься ПАТ "Українська фінансова житлова компанія", яку наприкінці грудня спеціально для цього створило міністерство фінансів. Однак поки нова структура формується, пільговими кредитами опікуватиметься Фонд розвитку підприємництва, який зараз займається кредитною програмою "5-7-9%" для малого бізнесу.

У державному бюджеті на 2021 рік на всю програму з "доступних кредитів 5-7-9" для підприємців та на "пільгову іпотеку 7 відсотків" разом закладено два мільярди гривень. Багато це чи мало?

Заступниця голови НБУ Катерина Рожкова порахувала: якщо щомісяця видаватиметься по 400 мільйонів гривень на компенсацію відсотків, а щорічне зростання іпотечного портфелю становитиме 30 відсотків, то протягом п'яти років бюджет витратить на компенсацію понад п'ять мільярдів гривень.

"У масштабах бюджету виглядає, що не багато, а в масштабах кількості позичальників, навпаки, це немало", - каже керівниця Центру аналізу публічних фінансів та публічного врядування Київської школи економіки Дарина Марчак. Вона вважає, що ідея та логіка урядової постанови - правильні, хоча певні ризики для державних фінансів все ж існують. Ключовий ризик - це те, чи будуть справді сплачувати по своїх кредитах майбутні позичальники.

...