Інноваційна концепція створення енергетичного хабу на газорозподільних підприємствах західного регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Інноваційна концепція створення енергетичного хабу на газорозподільних підприємствах західного регіону України

Новосад О.В.

здобувач кафедри аналітичної, економіки та природокористування

Анотація

У статті охарактеризовано газовий потенціал України в контексті забезпечення енергетичної безпеки для європейських країн. Відмічено, що попри значний геологічний та газовий резервний запас в країні, практичне освоєння показує лишень половину очікуваного обсягу в кожному третьому родовищі, що зрештою підводить до необхідності здійснення інноваційних кроків щодо розвідки, фінансових вкладань та радикальних перетворень діючого газового сегменту України. З'ясовано місце та роль системи анбандлінгу як процесу відокремлення оператора газотранспортної системи від операцій з купівлі-продажу природніх ресурсів, що зрештою дозволить обмежити монополізацію регіональних газових ринків. Упроцесі дослідження нам вдалося довести, що важливим інноваційним рішенням має стати узгодження нормативно-правової платформи між оператором ГТС і регулятором НКРЕКП в напрямі добового споживання постачальників газу та запровадження оновлених соціальних методик у сфері транспортування та розподілу природного газу. У результаті дослідження, можна констатувати, що дієвим інструментом подальшої консолідації регіональних газових ринків, в тому числі і Західного регіону, є формування енергетичного хабу. Однак багато дискусійних аспектів та гальмівних чинників зумовлюють його появу, що і вимагатиме ретельного підходу до регіональних та державних важелів впливу, які ми і запропонували в цій статті.

Ключові слова: анбандлінг, газорозподільне підприємство, енергетичний хаб, інноваційна політика, конкурентоспроможність, центр обслуговування клієнтів.

Аннотация

В статье охарактеризован газовый потенциал Украины в контексте обеспечения энергетической безопасности для европейских стран. Отмечено, что, несмотря на значительный геологический и газовый резервный запас в стране, практическое освоение показывает только половину ожидаемого объема в каждом третьем месторождении, это подводит к необходимости осуществления инновационных шагов по разведке, финансовых вложений и радикальных преобразований действующего газового сегмента Украины. Выяснено место и роль системы анбандлинга как процесса отделения оператора газотранспортной системы от операций по купле-продаже природных ресурсов, что в конечном итоге позволит ограничить монополизацию региональных газовых рынков. В ходе исследования нам удалось доказать, что важным инновационным решением должно стать согласование нормативно-правовой платформы между оператором ТГС и регулятором НКРЕКП в направлении суточного потребления поставщиков газа и внедрения обновленных социальных методик в сфере транспортировки и распределения природного газа. В результате исследования можно констатировать, что действенным инструментом дальнейшей консолидации региональных газовых рынков, в том числе и Западного региона, является формирование энергетического хаба. Однако многие дистанционные аспекты и тормозящие факторы определяют его появление, что и требует тщательного подхода к региональным и государственным рычагам влияния, которые мы и предложили в данной статье.

Ключевые слова: анбандлинг, газораспределительное предприятие, энергетический хаб, инновационная политика, конкурентоспособность, центр обслуживания клиентов.

Annotation

INNOVATIVE CONCEPT OF ESTABLISHMENT OF ENERGY HUB AT THE GAS DISTRIBUTION ENTERPRISES OF THE WESTERN REGION OF UKRAINE

Novosad Oksana extractor, Department of Analytical Economics and Nature Management, Lesya Ukrainka Eastern European National University

This article describes the gas potential of Ukraine in the context of energy security for European countries. It is noted that despite significant geological and gas reserves in the country, the practical development shows only half of the expected amount in every third gas field, which eventually leads to the need for innovative steps in exploration, financial investments and radical transformations of the existing gas segment of Ukraine. One of the main significant problems in the activity of gas distribution companies is outlined - the price problem. Approaches to price increases by the government and characteristic of developed countries are discussed - the correlation of the ability of domestic consumers to purchase gas services for a minimum monthly wage. The place and role of the unbundling system as a process of separating the gas transmission system operator from the operations of natural resources purchase and sale is clarified, which will finally limit the monopolization of regional gas markets. In the course of the study, we were able to prove that an important innovation solution should be the harmonization of the regulatory platform between the GTS operator and the NERCEC regulator in the direction of daily consumption of gas suppliers and the introduction of updated social methodologies in the field of natural gas transportation and distribution. Also was proved the necessity of creation of customer service centers, which are intended to create comfortable conditions for consumers of services, information and consulting services, services of registration and use of a personal account, etc. As a result of the study, it can be stated that an effective tool for further consolidation of regional gas markets including the Western region is the formation of an energy hub, which should be understood as a trading area with a set of means of supply, distribution and storage of energy resources and trade with them. However, many of the remote aspects and brake factors make it appear, which will require careful consideration of the regional and national levers of influence we have proposed in this article.

Key words: unbundling, gas distribution company, energy hub, innovation policy, competitiveness, customer service center.

Постановка проблеми

Наявність достатнього газового потенціалу дозволяє Україні бути енергетично незалежною країною та займати чільне місце в енергетичній безпеці країн Європи. Однак починаючи з 2018 року загальний видобуток газу почав свою спадну тенденцію. Державна програма 2020 прогнозувала зростання видобутку газу до 27,5 млрд куб. м («Укргаз- видобування» -- 20,1 млрд куб. м, приватні -- 7,4 млрд куб. м), проте практичні результати свідчать про неможливість досягнення зазначених показників.

Результатом такої загрозливої ситуації стало декілька причин. Передусім це -- відсутність доступу до геологічної інформації. Це пов'язано зі складністю та тривалістю формування стану геологічних порід та розвідок, що вимагає надзвичайно великих зусиль та фінансових вкладень. Йдеться про те, що інвестор зазвичай вкладає кошти в очікуванні стабільності та мінімальної ризиковості, в ті об'єкти, котрі є найбільш надійними для грошового відтворення.

За відсутності цифрового ефекту обліку геологічної інформації наявності конкретного газового потенціалу в окремих родовищах інвестору буде складно прийняти позитивне рішення. Практичне освоєння газових родовищ України показує наявність лишень половини очікуваного обсягу в кожному третьому родовищі.

Окрім того, практично не було оновлення динаміки звітності про геологічні поклади згідно з даними регіональної газової компанії (РГК). Оскільки вони збиралися протягом 70--80 років та редаговані мовою, яка не є зрозумілою сучасним інвесторам, що, звісно, і не є стимулом для вкладання коштів [1]. Тобто високий рівень ін- формованості та доступність інвесторам геологічної галузі є інноваційним спектром мезоекономіч- ного рівня, який потребує негайного вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сутність і механізм регулювання газорозподільних підприємств розглянуто в працях С. Груб'як, М. Короті, В. Купчака, К. Павлова. Інноваційна політика як вектор стратегічного відтворення на даних підприємствах розглядалася: О. Савко, В. Петренком, О. Хринюком, Т. Янковець, Н. Лінчевською. Проте виникає необхідність систематизації принципів та підходів світового досвіду та розроблення власного бачення регулювання природних монополій та імплементації досвіду на інноваційних засадах.

Постановка завдання

Тому метою дослідження буде узагальнення основних методів та інструментів сучасної інноваційної політики в контексті систематизованої та запропонованої авторської концепції.

Відповідно до мети виконувалися такі завдання:

— дослідити стан та перспективи функціонування газорозподільних підприємств Західного регіону;

— структурувати основні об'єкти впливу інноваційної політики на газорозподільних підприємствах;

-- розглянути можливість започаткування участі України в Східноєвропейському енергетичному хабі.

Виклад основного матеріалу

Нині реальні (доведені) запаси дають можливість видобувати щорічно 20,7 млрд куб. м газу протягом 21 року. Тому найважливіше рішення державного та регіонального сприяння полягає в ініціюванні та впровадженні програм та заходів геологорозвідувальних робіт за роками. Окремий факт доведений щорічним доходом «Нафтогазу» в розмірі 100 млрд грн, свідчить про фінансову спроможність реалізовувати в цьому напрямі необхідні зміни.

Наступною обставиною низьких інноваційно-інвестиційних заходів є так звані «сплячі ліцензії». Станом на 2019 рік більше як 70 над- рокористувачів, яким надано 158 спеціальних дозволів на експлуатацію нафтогазових родовищ (орієнтовно третина з наявних) ухилилися від сплати податків, з огляду на нульові показники рентної плати. Ця усталена ситуація тривалий час панує на ринку газової розвідки, оскільки, певні владні особи оформлюють дозволи «на майбутнє» задля подальшого перепродажу компаній, які володіють цими дозволами. Інноваційним поштовхом, на нашу думку, стане введення спеціальної постійної плати за отримання дозволу з огляду на пропорції 70% -- в місцеві бюджети, 30% -- в державний бюджет. При наявності значного об'єму видобутку газових ресурсів, можна припинити оплату за ліцензію [2].

Невід'ємною частиною успішного запровадження інноваційних заходів має стати реалізація прийнятого урядом процесу анбандлінгу (відокремлення оператора газотранспортної системи від операцій з купівлі-продажу природного газу). Не дивлячись на доволі давнішнє (з 2018 року) погодження прийняття цього рішення, реалізація його ще й досі не настала. Задля успішного анбандлінгу треба врахувати ряд чинників, котрі забезпечать як посилення інтеграційних зрушень в напрямі Європейських регіональних ринків, так і залучення іноземних партнерів для управління діяльністю ГТС [3].

Виходячи з процесу анбандлінгу, цілком зрозуміло, що процедури пошуку партнерів серед операторів ГТС країн Європи та США, задля правління, мають бути прозорі та максимально відкриті. Наявність партнерів дасть змогу забезпечити належний рівень довіри до України перш за все європейським трейдерам, які будуть експлуатувати українську ГТС, в контексті зміцнення енергетичної безпеки країн Європи та в перспективі купівлі-продажу цього газу.

Відносно управління державними компаніями «Нафтогаз України» і «Магістральних газопроводів України», то адміністративний сектор включає наглядові ради та незалежних експертів.

Однак існуючий дисбаланс між прийняттям керівних рішень та врахуванням соціальної проблеми споживачів країни, дозволяє врахувати наступні обставини:

1) компанія «Нафтогаз України» є абсолютно в 100%-му еквіваленті державної власності;

2) відсутність конкурентного середовища генерує власне збагачення за рахунок транзиту трубопровідними та магістральними мережами оптової торгівлі та реалізації ГРП;

3) самостійність в прийнятті рішень преміальної політики, яка сягає в окремих випадках 300% від заробітної плати, має сумнівне обґрунтування та порушує ч. 3 постанови № 859 від 19.05.1999 р.

4) збитковість компанії за якої фінансування діяльності з Державного бюджету протягом 2015--2018 року сягнуло 210 млрд грн., а зворотних надходжень за цей же час, було лишень 115 млрд грн.

Двоякість регулювання ГТС та ГРП України зумовили постійні неузгодження в нормативно-правовому полі, а слідом і у прийнятті кінцевих рішень між оператором ГТС та регулятором НКРЕКП. Перший керується Кодексом газотранспортної системи, другий -- Кодексом газорозподільних мереж. Зокрема конфліктність розвивається в поданому регулятором до ВРУ законопроекті щодо здійснення добових закупок газу, задля здійснення щодобового балансування. Однак, оператор ГТС був не готовий технологічно впроваджувати такі зміни через відсутність необхідної інформаційної платформи [4].

Отже, наступним інноваційним рішенням має стати узгодження нормативно-правової взаємодіючої платформи між оператором ГТС та регулятором НКРЕКП в напрямі добового балансування створення умов вільного вибору споживачами постачальників газу та запровадження оновлених соціальних методик у сфері транспортування та розподілу природного газу. Окремим пунктом слід вказати зношеність інфраструктури ГТС та ГРП, що потребує швидких інноваційно-технологічних рішень. Ключовим питанням на сьогодні все ще залишається нормативно-правова оцінка узгодженості інтересів виробників, постачальників та споживачів при- роднього газу. Щороку стратегічним вектором для КМУ, яке зобов'язано реалізовувати «Нафтогаз» є накопичення в підземних сховищах газу (ПСГ). З однієї сторони резерв газу дозволить зменшити енергозалежність та підвищити норми екологічної безпеки, з іншої НАК постійно висловлюється про необґрунтовані втрати, оскільки, якщо газ не буде реалізовано восени це спричинить значні фінансові збитки [5]. Це все підводить до необхідності в найкоротші терміни прийняттю законопроекту «Про стратегічні резерви природного газу». Також вирішення складного питання потребує стаття 11 Закону України «Про ринок природного газу», згідно якої КМУ мав би впорядкувати процедуру компенсування економічно-обґрунтованих витрат для суб'єктів ринку розподілу природного газу, які несуть спеціальні функціональні обов'язки.

У цьому напрямі відбулися вже певні зрушення, зокрема 24 грудня 2019 року НКРЕКП змінила порядок оплати послуг газу. Це привело до того, що починаючи з 1 січня 2020 року послуги доставки виключені із загальної пла- тіжки за газ.

Оскільки продаж газу та його транспортування здійснюють різні компанії, то ціна за газ та його доставку сплачується окремо.

Гроші за газ отримує постачальник газу, а за доставку -- газорозподільне підприємство. До січня 2020 року вартість доставки газу була включена в ціну газу і сплачувалася в одному рахунку. Однак процес анбандлінгу розпочав відлік своїх реформ, тому регулятор виокремив плату за доставку поточних обсягів споживання.

Споживачі сплачують за доставку газових ресурсів з попередніх обсягів споживання.

Об'єм спожитого газу береться за основу для прогнозування і замовлення потужностей в поточному періоді. Цей принцип виходить з наступної обставини: в Україні є більше 13 млн. споживачів природного газу. Однак, усі вони не можуть спрогнозувати своє споживання на цілий рік, тому за основу береться лишень споживання в попередньому газовому році. Виходячи з того, що працівники газорозподільного підприємства розуміють наперед скільки газу потрібно споживачам кожного дня певного сезону, то вони мають можливість регулювати тиск в мережах. Актуальним при цьому залишається робочий стан та технологічна готовність газової інфраструктури. Вона має бути достатньою щоб усі споживачі змогли спожити газ в будь-який час. Задля підтримання тиску в системі слід здійснювати постійні витрати, які і несуть газорозподільні підприємства на покриття технологічного газу, ремонту, заміни газового обладнання.

Власне ці всі витрати дозволяють забезпечувати належний та робочий стан безперебійності надання газових послуг, планування інвестиційно-інноваційної політики в т.ч. з підвищення безпеки газопостачання. Ці витрати не залежать від обсягів споживання і є категорією постійних витрат, які компенсуються впродовж 12 місяців споживачами. Це дозволяє газорозподільним компаніям планувати роботу персоналу, здійснювати заміну або модернізацію обладнання, проводити реконструкцію мереж тощо.

Цей процес відбувається в межах постанови НКРЕКП та відображено в змінах Кодексу газорозподільних систем [6].

За європейським зразком сучасні газорозподільні підприємства створюють так звані центри обслуговування клієнтів. Зазвичай ці центри не є прибутковими та створюються в обласних та районних центрах області. ЦОК покликані створити комфортні умови для клієнтів (споживачів послуг), інформаційно-консультаційний діалог, послуги реєстрації та користування особистим кабінетом тощо. Станом на сьогодні ЦОКів по Україні нараховується 80, з яких 7 функціонують у Волинській області.

Стосовно безпосередньої об'єктивності нашої проблеми, то ефективна та надійна робота операторів газорозподільних мереж є запорукою безпечного газопостачання. Водночас, ця галузь хронічно недофінансовується. Для порівняння, аналіз частки енергетичної складової у роздрібній ціні на природній газ для населення в розрізі країн за 2018 рік свідчить, що для країн Європи цей показник складає 44%, а в Україні -- 73%. Зрештою це призведе до банкрутства газорозподільних підприємств, небезпеки газопостачання та фінансового хаосу (рис. 1).

Рис. 1. Частка ціни газу як енергоносія у структурі роздрібної ціни на природний газ для населення

Також, дані свідчать про те, що чимало країн, в тому числі й Україна мають нульову ставку оподаткування на вартість енергетичної складової. Дані податкові платежі були впроваджені найрозвиненішими країнами ЄС за умов Енергетичної Хартії. Середній податковий платіж для цих країн становить 10%.

Незадоволеність стану газорозподільних мереж є вкрай загрозливою та потребує значних інвестицій. В перспективі до 2026 року 98% або 11273 газорегуляторних пунктів та майже 30 тис. км газопроводів (15,9%) будуть мати вичерпаний термін експлуатації.

Щорічні звіти операторів ГРМ свідчать про те, що співвідношення реконструйованих мереж та модернізованих становить 1:65. Тобто, на кожен кілометр реконструйованих газопроводів відводиться 6,5 кілометрів мереж, термін експлуатації яких віком понад 40 років.

Оптимізація тарифу через економію коштів та досягнення Європейської якості послуг досягається шляхом інвестування в зношені та реконструйовані мережі. За переконаннями фахівців для усіх без виключення газорозподільних мереж слід збільшити суми інвестицій близько 4 разів. Але водночас, це не має відбуватися шляхом автоматичного збільшення тарифу на розподіл газу. Сьогодні інвестиційної складової операторів ГРМ в тарифі немає, а її ймовірне збільшення в чотири рази призведе до ажіотажу національного масштабу. Тому було запроваджено процес анбандлінгу, де і розмежовують оплату по тарифу від оплати за розподіл, це і є інвестиційним джерелом для операторів ГРМ. В свою чергу компанія «Нафтогаз України» безпосередньо зацікавлена в оренді газорозподільних мереж, адже державна компанія може користуватися ними безкоштовно, на відміну від приватних. З огляду на це, «Нафтогаз» створив «Центр метрології та газових мереж», основним завданням якого є стягнення плати за оренду газорозподільних мереж в розмірі 700 млн. грн щорічно. Це у два більше ніж усі амортизаційні відрахування. Тому, слід впроваджувати комплексне вирішення проблеми інвестицій та плати за використання мережі. Важливу роль в цьому значенні слід відвести стимулюючому тарифоутворенню, задля врахування інтересів не лишень власників мереж, а й операторів та споживачів.

Але найбільш значущою проблемою в діяльності газорозподільних підприємств залишається цінова проблема. Починаючи з 2013 року була практика підвищення урядом ціни на газові послуги орієнтовно на 25%. Це зрештою найбільш болюче відобразилося на пенсіонерах та населенню, яке не працює. В розвинених країнах світу користуються підходом за якого співвідносяться можливість побутових споживачів придбати газові послуги за мінімальну місячну заробітну плату, а також узагальнений показник середньомісячної заробітної плати по країні.

І в першому, і в другому випадку Україна знаходиться на останньому місці. Слід також розуміти, що відмінності оплати праці 1-го відсотка найбільш забезпечених і 50 відсотків найменш забезпечених працівників в Україні неймовірно високі.

Отже, під час формування вартості тарифу ми не врахували купівельну спроможність населення. Щоб вдосконалити цей підхід слід розглянути такі ймовірні умови: енергетичний анбандлінг купівля продаж

— тінізованість економіки в різних країнах Європи;

— частку природного газу в енергетичних балансах Європейських країн.

За прогнозами світового банку, ціни на природній газ зростатимуть і надалі. Залежність від імпортного паритету змусить Уряд і надалі підвищувати ціни на газ аж до 2030 року. Тому в значній мірі важливо активізувати визначення ціни газу шляхом біржових торгів.

Для більшості експертів існує можливість альтернативності витрат шляхом: збільшення ціни на електроенергію водночас зменшуючи вартість природного газу. Водночас уряд переконаний, що частка утримувачів субсидій збільшиться з 60,2% орієнтовно до 72% [7].

Водночас, за даними Мінфіну, започат- кування першого етапу монетизації субсидій -- пільгове монетизування на рівні підпри- ємств-надавачів послуг принесло за 8 місяців 2019 року економію бюджетних коштів близько 8,1 млрд грн. На другому етапі, слід мо- нетизувати субсидії для домогосподарств, які створилися з кінця 2019 року. Кошти будуть зараховуватися на спеціальні фонди, а звідти використовуватимуться для модернізації житла задля енергозбереження. Однак дослідник О. Хабатюк у результаті аналізу, переконаний, що отримувачі субсидій використовують вдвічі більше газу, аніж ті, які платять повну вартість. Загальне підвищення цін на газ зменшує купівельну спроможність населення, а це в свою чергу зменшує попит на необхідні товари. Інтенсифікація газопостачання для промисловості може бути реалізована:

— шляхом політики анбандлінгу;

— прискоренням розвитку біржової торгівлі.

Сама політика анбандлінгу є запорукою конкурентних відносин, а біржова торгівля дозволить відмовитися від імпортного паритету. А для цього слід запропонувати законодавчу норму про те, що кожен продавець газу в Україні не залежно від його форми власності, зобов'язаний не менше 10% обсягу, спрямовувати на продаж через біржові торги.

На разі важливим для України є реалізація проекту створення біржових майданчиків для енергоресурсів та започаткування клірингу.

Виходячи з досвіду Української енергетичної біржі, правильне проведення торгів, прозорість та об'єктивність ведення біржових операцій дозволяє залучити досить значну кількість продавців, що веде до підвищення конкуренції та до зниження цін. До 2022 року планується продаж на біржових майданчиках не менше як 10% природного газу, що продається в Україні задля прожиткових потреб (орієнтовно 800--900 млн. куб. м). Варто окремо зупинитися на торгах шляхом використання системи Prozorro. Мова йде про продаж газу бюджетним установам (близько 1 млрдкуб.м на рік). Деколи замовники домовляються з деякими продавцями уніфіковуючи умови тендерів, які одразу обмежують всіх інших продавців.

Непрозорий процес торгівлі газовими ресурсами підтримує і Закон України «Про державні закупівлі», згідно якого за додатковими угодами можна буде підвищувати ціни в межах 10%. Задля уникнення зазначених проблем слід використовувати в перспективі формульний підхід до коригування ціни в основному через використання хабу.

Ще одним суттєвим недоліком перешкоджанню об'єктивного ринкового функціонування газорозподільних мереж є відсутність у наявності електронного магазину, де споживач за законом ринку може обрати продавця послуг. Відповідно до Кодексу ГРМ, споживач не може обрати іншого продавця, не погасивши борг попередньому. Водночас, деякі з ГРП штучно нараховують борги населенню в розмірі 50--80 грн., оскільки необхідність споживача та виснажливість процедури вимагають значного відліку часу. Саме врівноваження таких ситуацій бере на себе регулятор [8].

Ще одна обставина -- це закупівля оператором ГТС газових резервів для покриття виробничо-технологічних потреб та балансування. Закупівлі здійснюються великими лотами та регулюються добовим балансуванням. Однак, ця тяганина займає значний період часу по оформленню договорів.

Тому варто було б створити державний оператор ринку газу, за яким була би закріплена регламентація процедури добового балансування, а також продажу природнього газу на добу наперед та в рамках поточного дня. На разі, на державному підприємстві «Енергоринок» було створено філію, яка займається організацією купівлі-продажу електроенергії на добу наперед і в межах поточної доби. Тобто, цей оператор є координатором єдиної абонентської бази всіх споживачів природного газу в Україні.

Кінцевою метою виваженої інноваційної політики має стати взаємозв'язок українського газового ринку з системою Європейських регіональних газових ринків, що дозволятиме досягти конкурентної стабільності. Ті обставини, які сформувалися на Європейських енергетичних ринках, дозволяють зрозуміти траєкторію послідовних та виважених дій для вдосконалення законних підвалин функціонування ринкової системи України, а також імплементувати досвід східноєвропейських держав в напрямі енергозбереження. Водночас спрямування Росії вийти з постачанням енергоносіїв безпосередньо на західні та центральноєвропейські газові ринки «Північні потоки», «Турецький попит» призводить до «енергетичного розриву» між західноєвропейськими розвиненими країнами та східноєвропейськими державами, такими як Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Молдова, Україна, загрожуючи їх енергетичній безпеці.

Разом із тим, слід відмітити, що країни Східноєвропейського регіону мають величезний енергетичний потенціал. На разі об'єднання газових ринків цих країн формуватимуть торгівельну зону з річним обсягом споживання більше за 90 млрд куб. м. Тому найбільш дієвим інструментом подальшої консолідації регіональних газових ринків країн Східної Європи, в тому числі і за участі України є формування енергетичного хабу. Під енергетичним хабом слід розуміти торгівельну зону із сукупністю засобів надходження, розподілу та зберігання енергетичних ресурсів «біржових майданчиків» та торгівлі з ними, а також з єдиними операторами ринку (електроенергія, газ), який забезпечує операції оптової торгівлі (на добу наперед і в межах доби) та добового балансування. На разі вже є практика існування енергетичних хабів, а саме регіональний енергетичний хаб на острові Генгами (Іран); Енергетичний хаб в Північному морі; Каспійський енергетичний хаб на території Казахстану.

Задля створення енергетичного хабу мають бути присутніми розвинене інфраструктура сполучення, наявність ресурсів задля збереження та розподілу енергомістких продуктів. Європейська модель енергетичного хабу розглядає можливим наявності п'яти умов:

— загальний попит на газ має бути не менше 20 млрд куб. м на рік (220TWN);

— торговельна зона повинна мати не менше трьох джерел постачання газу ззовні;

— коефіцієнт ринкової концентрації згідно індексу Херфіндаля-Хіршмана повинна бути меншою, ніж 2000 пунктів;

— коефіцієнт «індекс залишкової пропозиції» (Residential Supply Index-RST) має бути не менше 110%.

Наявність енергетичного хабу дасть змогу:

— підвищити конкурентоспроможність тор- гівельної зони для об'єднання газових ринків Східноєвропейських країн;

— розширити привабливість цієї зони шляхом торгівельно-біржових операцій та забезпечити приплив значних обсягів енергоресурсів;

— забезпечити якість послуг та економічно обґрунтовані ціни на ресурси;

— інтегрувати енергетичну інфраструктуру країн, що входитимуть до хабу;

— систематизувати нормативні та регламентні документи, тобто створити єдину нормативну базу для заснованої торгівельної зони [9].

Задля результативності формування та участі України в Східноєвропейському торговельному хабі необхідні суттєві зміни. Зокрема, це реалістичне завершення анбандлінгу та систематично злагоджена діяльність регулюючих органів та узгодження процедури спеціалізованих газових та електричних мереж. Неодмінною умовою формування енергетичної зони мають стати уніфіковані митні правила, які дозволяють безперешкодно транспортувати та зберігати газові послуги та електроенергетичні мережі.

Висновки з даного дослідження. Нині Україна готова зробити свій внесок у формування Енергетичного хабу, з огляду на найбільший енергетичний потенціал нашої країни у Центральній та Східній Європі -- 55,4 тис. МВт. Для цього сформувався пілотний проект «Енергетичний міст Україна -- Європейський Союз», реалізація якого дозволила б певним чином збільшити експорт електроенергії до ЄС, з огляду на те, що Україна має одну з найбільших у Європі систему газових сховищ та величезних перспективних запасів природного газу (більше 1 трлн кубометрів).

Беручи до уваги політичне становище України, енергетичний хаб може стати основним постачальником (розподільним центром північноамериканського скрапленого природного газу для країн регіону).

Однак, для цього слід забезпечити наступні умови:

— різноманітні джерела та маршрути постачання «з» та «до» торговельної зони (хаба):

— наявність величезної кількості незалежних постачальників;

— уніфікація єдиної нормативно-правової бази по всій зоні;

— підвищення попиту на енергоресурси;

— розгалужена система спот-операцій;

— конкурентоспроможне бізнес-середовище;

— прозора система оподаткування;

— зручний фінансовий інструментарій;

— незалежність регулятора та доступність системи звітності.

Нині в Україні розглядається сценарій створення Східноєвропейського енергетичного хабу у вигляді міжнародної торгівельної зони з власним правовим забезпеченням та формуванням у цій зоні операторів хабу у вигляді акціонерних товариств, як для газу, так і для електроенергії. Окреслена модель майбутнього європейського ринку природного газу зумовлює відмову від внутрішніх газотранспортних та газорозподільних тарифів між країнами-учасниками хабу, що компенсуватиметься зрослими вхідними тарифами з іншими країнами. Загалом задум створення Східноєвропейського енергетичного хабу на Українській ГТС та ГРМ дозволить обмежити монополізм суб'єктів газової галузі регіону, але зможе вирішувати проблему постачання та газової безпеки в разі технологічних аварійних ситуацій іншими країнами Європи.

Бібліографічний список

1. «Газ у мішку»: що потрібно знати інвесторові перед приходом в українські надра. Незалежний журналістський бізнес-портал.

2. Новосад О.В. Напрями впровадження інноваційних заходів на газорозподільних підприємствах Західного регіону. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2020. № 1(21). С. 165-172.

3. Проект відокремлення Оператора ГТС України (ан- бандлінг). Наш Трансгаз : Корпоративне виданння АТ «Укртрансгаз».

4. Павлова О.М. Формування та регулювання регіональних енергетичних систем: теорія, методологія та практика : монографія / О.М. Павлова, В.Р Купчак, К.В. Павлов, В.В Лагодієнко. Луцьк, 2019. 346 с.

5. Реальность или фантазии: когда Украина обеспечит себя собственным газом. Українське незалежне інформаційне агентство новин. Київ, 2019.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) / Офіційний сайт Верховної Ради України.

7. Інвентаризація енергетичних субсидій в країнах Східного партнерства ЄС: Україна. EaPGreen.

8. Україна може стати енергетичним хабом Європи - експерт. Слово і діло: аналітичний портал.

9. Східноєвропейський енергетичний хаб - запорука енергетичної безпеки країн регіону : IV український газовий форум. Київ, 2018.

References

1. Nezalezhnyy zhurnalists'kyy biznes-portal. ««Haz u mishku»: shcho potribno znaty investorovi pered prykhodom v ukray- ins'ki nadra [“Gas in a bag”: what the investor needs to know before coming to the Ukrainian subsoil].

2. Novosad O.V (2020) Napryamy vprovadzhennya innovat- siynykh zakhodiv na hazorozpodil'nykh pidpryyemstvakh Zakhidnoho rehionu [Areas of implementation of innovative measures at gas distribution companies of the Western region]. Ekonomichnyy chasopys Skhidnoyevropeys'koho nat- sional'noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky, vol. 1, no. 21, pp. 165-172.

3. Nash Transhaz. Proekt vidokremlennya Operatora HTS Ukrayiny (anbandlinh) [Project of separation of GTS Operator of Ukraine ^nbandling)].

4. Pavlova O.M., Kupchak V.P, Pavlov K.V., Lahodiyenko V.V. (2019) Formuvannya ta rehulyuvannya rehional'nykh en- erhetychnykh system: teoriya, metodolohiya ta praktyka: monohrafiya [Formation and regulation of regional energy systems: theory, methodology and practice: monograph]. Luts'k: «Volyn'polihraf», p. 346. (in Ukrainian)

5. Ukrayins'ke nezalezhne informatsiyne ahentstvo novyn. Re- al'nost' yly fantazyy: kohda Ukrayna obespechyt sebya sobst- vennbim hazom [Reality or fantasy: when Ukraine will provide itself with its own gas].

6. Ofitsiynyy sayt Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (2016) Natsion- al'na komisiya, shcho zdiysnyuye derzhavne rehulyuvannya u sferakh enerhetyky ta komunal'nykh posluh (NKREKP) [National Commission for State Regulation of Energy and Utilities (NERCEP)].

7. EaPGreen. Inventaryzatsiya enerhetychnykh subsydiy v kray- inakh Skhidnoho partnerstva YeS: Ukrayina [Inventory of energy subsidies in EU Eastern Partnership countries: Ukraine].

8. Slovo i dilo. Ukrayina mozhe staty enerhetychnym khabom Yevropy - ekspert [Ukraine can become Europe's energy hub - expert].

9. IV ukrayins'kyy hazovyy forum. Skhidnoyevropeys'kyy ener- hetychnyy khab - zaporuka enerhetychnoyi bezpeky krayin rehionu [The Eastern European Energy Hub is a pledge of energy security in the countries of the region].

Размещено на Allbest.ru