Соціальне інвестування в об’єднаних територіальних громадах України: методичні підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне інвестування в об'єднаних територіальних громадах України: методичні підходи

Ільчук Л.І.

кандидат політичних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України

Summary

SOCIAL INVESTMENTS IN THE UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES OF UKRAINE: METHODOLOGICAL APPROACHES

Ilchuk L.I.

candidate of Political Science, Associate Professor, Deputy Director from the scientific work of the Research Institute labor and employment of the Ministry of Social Affairs the policy of Ukraine and the National Academy of Sciences of Ukraine

The role of social investment in the process of sustainable social development of the United Territorial Communities in Ukraine, its intrinsic characteristics has been explored. Characterized the principles, forms and directions of social investment in the community. The directions of effectiveness of social investment in communities are generalized. Areas of active social investment councils in the United Territorial Communities are proposed

Key words: social investment; subjects of social investment; objects of social investment; united territorial community; local community; Social Investment Board; principles of social investment.

Анотація

Досліджено роль соціального інвестування в процесі стійкого суспільного розвитку Об'єднаних територіальних громад в Україні, його сутнісні характеристики. Охарактеризовано принципи, форми та напрями соціального інвестування в громаді. Узагальнено напрями ефективності соціального інвестування в громадах. Запропоновано напрями діяльні ради соціального інвестування в Об'єднаних територіальних громадах

Ключові слова: соціальне інвестування; суб'єкти соціального інвестування; об'єкти соціального інвестування; об'єднана територіальна громада; територіальна громада; рада з соціального інвестування; принципи соціального інвестування.

Постановка проблеми

Політико-економічні та соціальні перетворення в Україні проходять в складних умовах: стагнація економіки; радикальні реформи, як секторальні (медична, освітня), так і адміністративно-територіальні; військові події на Сході України. Одночасно з цими реформами, які часто викликають неоднозначне ставлення з боку громадян, проходять зміни у принципах формування бюджетів різних рівнів та делегування повноважень з центру, які досить часто не підкріплені фінансово.

У сучасному суспільстві саме людський капітал становить основу багатства, він визначає конкурентоспроможність економічних систем, стає ключовим ресурсом їхнього розвитку. Здатність економіки створювати і ефективно використовувати людські ресурси дедалі більше визначає економічну силу нації, її добробут. За даними Світового банку і Програми розвитку ООН, нині на планеті фізичний капітал (накопичені матеріальні блага) становить лише 16% загального надбання, природні багатства - 20%, а людський капітал або накопичені інвестиції в людину - 64-65%. Але це усереднені дані, оскільки у найрозвиненіших країнах частка людського капіталу сягає близько 80%. У першу десятку рейтингу увійшли такі країни, як Сінгапур, Корея, Японія, Гонконг, Фінляндія, Ірландія, Австралія, Швеція, Нідерланди та Канада. Україна набрала 0,65 бала з максимальних 1, що трохи вище, ніж середньому по світу (0,57%) [1]. Натомість, у структурі національного багатства України, людський капітал становить приблизно 45% з негативною динамікою, а в країнах «сімки» і ЄС понад 75%. Така диспропорція провокує серйозні проблеми у нашій державі. Непокоїть ситуація в сфері демографічного розвитку та стану здоров'я населення. Низький рівень доходів може унеможливити доступ окремих груп населення до найважливіших, основних суспільних послуг.

Інвестиції в соціальну сферу або соціальне інвестування (Social Investing) передбачають здійснення цілеспрямованої довгострокової політики Об'єднаних територіальних громад (далі ОТГ) і у місцевих співтовариствах, спрямованої на вирішення суспільно важливих завдань. Крім того, такі інвестиції передбачають взаємне вкладення ресурсів і, відповідно, взаємні вигоди всім учасникам процесу. Соціальні інвестиції відіграють виключно важливу роль у суспільстві, так як від їх величини в значній мірі залежить рівень і якість життя населення. Ефективність соціального інвестування виражається в зростанні показників соціального розвитку ОТГ, збільшенні соціальної справедливості, зменшенні соціальної напруги, збільшенні кількості дітей в домогосподарствах, зміні в індексах споживчих цін, зменшенні рівня безробіття, збільшенні соціального капіталу та соціального потенціалу ОТГ, зростанні рівня забезпечення населення житлом.

Соціальні інвестиції є матеріальні, технологічні, управлінські або інші ресурси, а також фінансові кошти ОТГ, які спрямовуються за рішенням керівництва на реалізацію соціальних програм, розроблених з урахуванням інтересів основних внутрішніх і зовнішніх зацікавлених сторін з наміром, що у стратегічному відношенні громадою буде отриманий певний (хоча і не завжди і не просто вимірюваний) соціальний і економічний ефект.

На думку автора, соціальні інвестиції - один з основних інструментів реалізації соціальних програм в громаді (ОТГ). Вони повинні забезпечувати певний ефект не лише інвестору (бізнес-ефект), але й тому, хто їх отримує (соціальний ефект): окремій особі, групі людей, місцевому співтовариству чи суспільству в цілому (насамперед, це підвищення рівня і якості життя людей шляхом задоволення їх матеріальних, духовних або соціальних потреб). В свою чергу, соціальний ефект (social value added) - це внесок діяльності громади у вирішення певної соціальної проблеми місцевого співтовариства в цілому або окремої групи усередині цього співтовариства (дітей, студентів, працівників і їх сімей). Під бізнес - ефектом або вигодою для бізнесу (business value added) слід розуміти вплив соціальних інвестицій на його основну діяльність, тобто користь, яку реалізація соціальних програм приносить основній діяльності компанії, що знаходиться на території ОТГ. Саме цим і відрізняються соціальні інвестиції від будь-яких інших інвестицій. Разом з тим, варто зазначити, що така відмінність досить умовна, оскільки будь - які інвестиції мають певний ефект не лише для компанії, але і для суспільства в цілому, хоча, можливо більш опосередкований.

Загальна мета соціального інвестування визначається як вкладення грошових та інших ресурсів в об'єкти соціальної сфери для отримання доходу або іншого соціального ефекту, зокрема для підвищення рівня і якості життя населення за допомогою створення нових технологій і механізмів задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб громадян. Цілі соціального інвестування різні для таких суб'єктів, як держава, комерційні і неко- мерційні організації, іноземні інвестори, фізичні особи, ОТГ.

В даний час на державному рівні йде переоцінка ролі вкладень в соціальну сферу, здійснюється перегляд їх в якості вигідних соціальних інвестицій. Розбудова сприятливого інвестиційного клімату з боку держави може бути виражена в інвестуванні тих напрямів, за які менше відповідає потенційний інвестор. Це транспортна інфраструктура, житлове будівництво, освіта, наука, медицина, культура, тобто галузі соціальної сфери.

Вищевикладене свідчить про те, що соціальні інвестиції - це не просто роздавання грошей та інших благ, це - обґрунтована та раціонально організована стратегія побудови соціально відповідальної поведінки. Реалізація такої стратегії дозволяє налагодити конструктивний суспільний діалог серед членів ОТГ, забезпечити можливості консолідації громади на конструктивній основі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

соціальне інвестування територіальна громада

У сучасній вітчизняній науці проблеми людського капіталу та соціальних інвестицій досліджували: О.А. Грішнова; В.І. Куценко; Е.М. Лібанова; А.В. Василик; Ж.В. Поплавська; В.М. Геєць. [2; 3;4]. У контексті корпоративної соціальної відповідальності бізнесу класифікацію соціальних інвестицій розробляли: Д.Ю. Вертопрахов; С.М. Хоняєв; А.В. Бондаренко; Л.О. Омелянович; Г.М. Захарчин [5,6,7]. Соціальне інвестування, його спрямування, тенденції розвитку досліджувала І. С. Агафо- нова[8]. Сутність і класифікацію соціальних інвестицій розкриває Н.Я. Яневич [9].

Аналіз наукових підходів виявив вузьку спеціалізацію соціальних інвестицій у дослідженнях вчених. На сьогодні не вирішена проблема щодо соціально-економічної сутності соціальних інвестицій та їх вплив на соціальний розвиток громади (ОТГ). Дискусії з даного питання ще не отримали фундаментального та комплексного відображення в соціальній та економічній літературі, що зумовлює інтерес до цієї проблематики.

Мета статті. Метою статті є обґрунтування методичних підходів щодо запровадження системи соціального інвестування в Об'єднаних територіальних громадах України.

Викладення основного матеріалу

Державна політика України у сфері місцевого самоврядування спирається на інтереси жителів ОТГ і передбачає децентралізацію влади - тобто передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері. Законодавче підґрунтя для докорінної зміни системи влади та її територіальної основи на всіх рівнях почало формуватися у 2014 році. У квітні 2014 року Уряд схвалив основний концептуальний документ - Концеп- 22 цію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Після цього був затверджений План заходів щодо її реалізації, які дали старт реформі.

Для реалізації положень Концепції та завдань Плану заходів, необхідно було в першу чергу внести відповідні зміни до Конституції України, а також сформувати пакет нового законодавства. Зміни до Конституції перш за все мали вирішити питання утворення виконавчих органів обласних та районних рад, реорганізації місцевих державних адміністрацій в органи контрольно-наглядового типу, дати чітке визначення адміністративно - територіальної одиниці - громади. Зусиллями вітчизняних фахівців, практиків, науковців, експертів проект змін до Конституції був розроблений та переданий на широке публічне обговорення. Запропоновані зміни підтримало суспільство та високо оцінила Венеційська Комісія. На жаль, політичні обставини не дозволили Верховній Раді України прийняти подані Президентом України зміни до Конституції щодо децентралізації. Тому Уряд з 2014 року розпочав реформу в межах чинної Конституції. За цей час вже сформований і діє основний пакет нового законодавства, впроваджуються першочергові законодавчі ініціативи [10].

Мова йде про: Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». Він дав змогу почати формувати спроможний базовий рівень місцевого самоврядування. З 2015 по 2018 роки в Україні створено 878 об'єднаних територіальних громад (ОТГ). До складу цих ОТГ увійшли більше 4000 колишніх місцевих рад. 9 млн. людей проживають в ОТГ. Такі темпи міжмуніци- пальної консолідації міжнародні експерти називають дуже високими.

Закон також запровадив інститут старост в ОТГ, які представляють інтереси сільських мешканців в раді громади. В селах ОТГ працюють вже 786 старост, ще майже 1,7 тисяч осіб виконують обов'язки старост. У 2018 році об'єднані громади отримали у комунальну власність майже 1,5 млн. га земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів; Закон України «Про співробітництво територіальних громад», створив механізм вирішення спільних проблем громад: утилізація та переробка сміття, розвиток спільної інфраструктури тощо. На кінець 2018 року реалізується вже 325 договорів про співробітництво. Цим механізмом скористалися 1262 громад: Закон України «Про засади державної регіональної політики». Державна підтримка регіонального розвитку та розвитку інфраструктури громад за час реформи зросла у 39 разів: з 0,5 млрд. в 2014 до 19,37 млрд. грн. у 2018 році. За рахунок цієї підтримки в регіонах та громадах реалізовано у 2015-2018 роках більше 10 тисяч проектів; Пакет законів щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг. Це дозволило делегувати органам місцевого самоврядування відповідного рівня повноваження з надання базових адміністративних послуг: реєстрацію місця проживання; видачу паспортних документів; державну реєстрація юридичних та фізичних осіб, підприємців, об'єднань громадян; реєстрацію актів цивільного стану, речових прав; вирішення земельних питань тощо[10,11,12].

Нова законодавча база значно посилила мотивацію до міжмуніципальної консолідації в країні, створила належні правові умови та механізми для формування спроможних територіальних громад сіл, селищ, міст, які об'єднують свої зусилля у вирішенні соціальних проблем. Також, вже виправдала себе нова модель фінансового забезпечення місцевих бюджетів, які отримали певну автономію і незалежність від центрального бюджету. Успіхи реформи на першому етапі свідчать, що Україна обрала правильний шлях і треба рухатися ним далі.

Але постає питання з ким рухатися?. Адже реформи на рівні громади здійснюють люди. Саме від них залежить успіх запропонованих реформ. Без розвитку і збереження людського капіталу та соціального інвестування в громаді немає шансів на успіх. Автор статті особисто опитав представників ОТГ щодо їхнього відношення до соціального інвестування в громаді. Як результат, «на місцях» практично не мають уявлення про нього. Усі ведуть мову про пенсійне забезпечення, сплату комунальних послуг, ремонт доріг тощо. Не усі розуміють, що це спосіб реалізації корпоративної соціальної відповідальності за допомогою цільових програм, які відповідають потребам основних груп зацікавлених осіб - споживачів, персоналу, місцевих громад.

Враховуючи вищевикладене автор статті пропонує для ОТГ деякі методичні підходи щодо розуміння та запровадження ефективного соціального інвестування в рамках їх діяльності. Насамперед потрібно опиратися на принципи, форми та напрями соціального інвестування. При цьому зазначаю, що вони не є універсальними, та можуть змінюватися в залежності від характеру діяльності ОТГ.

До основних принципів соціального інвестування в ОТГ можна віднести: соціальна справедливість - соціальні інвестиції повинні бути спрямовані на встановлення соціальної рівноваги в ОТГ забезпечувати сталий економічний та соціальний розвиток громади; соціально-економічна ефективність - соціальні інвестиції як і інші види інвестицій, повинні бути спрямовані на отримання певного результати та віддачі від вкладень в грошовому або не грошовому (соціальному) вимірі; відповідальності за результат - інвестор несе пряму відповідальність за результати інвестування, усі інвестиції не повинні шкодити соціальному капіталу громади та хоча б якось обмежувати права та можливості будь-якого члена громади; проактивний підхід - соціальне інвестування повинно бути спрямовано на розвиток соціального середовища та передбачати прогресивне зростання рівня життя населення яке є цільовою групою споживання інвестиційних ресурсів; соціальні інвестиції повинні бути інструментом який спонукає до розвитку соціального капіталу та покращення рівня життя населення, а не інструментом підтримки патер- налістських настроїв в громаді; законність - усі види соціального інвестування повинні відповідати чинному законодавству України, а також базуватися на світових стандартах здійснення соціально- інвестиційної діяльності; суспільна орієнтованість - головною метою соціального інвестування є покращення соціальної інфраструктури та рівня життя населення, а не отримання доходів інвесторами.

За формами соціального інвестування в громаді ( ОТГ) можуть бути: соціальні інновації; соціальні програми; волонтерство; асигнування; соціальна відповідальність тощо.

Керівництво громади (ОТГ) повинно (може) здійснювати соціальні інвестиції в наступних напрямах: створення соціального клімату в громаді, регіоні - полягає в сприянні максимального рівня зайнятості населення, зниженні рівня злочинності, збільшення довіри суспільства до влади, наявності позитивного психологічного настрою тощо; формування збалансованої соціальної інфраструктури в ОТГ, регіоні, підприємстві - поширення доступності населення до соціальних послуг, просторовий розвиток території, благоустрій громади та інше; фінансове посередництво, полягає в сприянні розвитку соціального страхування та пенсійного забезпечення окремих верств населення; підтримка здоров'я населення та рівня екологічної безпеки - допомога хворим, стримування поширення соціально небезпечних хвороб в суспільстві, забезпечення закладів системи охорони здоров'я необхідною сучасною апаратурою, сприяння вирішенню екологічних проблем, екологічна відповідальність бізнесу тощо; підвищення рівня освіченості населення - фінансування розвитку окремих освітніх програм, підтримка талановитої студентської молоді, збільшення доступності населення до освіти, впровадження сучасних освітніх та соціальних технологій технологій; сприяння духовному розвитку нації - збільшення рівня соціального капіталу громади, культурний розвиток населення, забезпечення соціальної відповідальності перед майбутніми поколіннями, сприяння формуванню патріотизму та пропаганди здорового способу життя; бізнес середовище - диверсифікація економіки ОТГ, створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу, створення конкурентного інвестиційного клімату; формування системи наставництва на підприємстві та забезпечення зміни професійних поколінь; розвиток та ефективне функціонування ринку праці; реальна, а не декларативна боротьба з корупцією.

За суб'єктами інвестиційної діяльності в ОТГ: (особисті; інвестиції домашніх господарств; інвестиції суб'єкта підприємницької діяльності; внески неприбуткових організацій; асигнування з місцевого бюджету; асигнування з державного бюджету; за метою: (вимушені; інвестиції для підвищення ефективності праці; ринкові; антизатратні; дохідні); за об' єктами вкладень - матеріальні; фінансові; нематеріальні; за характером участі в інвестуванні - (прямі; непрямі). Можна виділяти і за регіональною ознакою, періодом інвестування та очікуваним результатом.

Для будь-якого проекту ефективність соціального інвестування в ОТГ виражається відношенням отриманого результату до вироблених затрат. Стосовно соціальних інвестицій економічна ефективність відбиває тільки одну частину загальних показників ефективності. Іншу частину відбивають показники соціальної ефективності соціальних інвестицій. Пропонується чотири основні показники ефективності соціального інвестування в ОТГ:

1. Соціальний ефект. Соціальний ефект визначається як економічними чи статистичними, так і соціологічними показниками: зростанням кількості дітей у сім'ях, підвищенням освітнього рівня населення, задоволеністю соціальним статусом або фінансовим становищем. Основний показник - підвищення якості життя людей у результаті соціальної інвестиційної діяльності. Процеси отримання соціального ефекту в результаті соціального інвестування, аналогічно як і одержання прибутку внаслідок класичного інвестування, проходять у певній часовій залежності. Існує послідовне вкладення ресурсів, відтак - одержання соціального ефекту, паралельне вкладення і отримання результату інвестиційної діяльності та інтервальне вкладення, в результаті якого ефект досягається через певний часовий проміжок.

2. Соціальна ефективність. Показники соціальної ефективності дають уявлення про кількісну сторону досягнутих соціальних цілей, заради яких соціальний інвестиційний проект розроблявся і здійснювався: виникнення додаткових соціальних послуг, зміна індексу споживчих цін, забезпеченості житлом, зменшення безробіття, збільшення народжуваності і зниження смертності.

3. Соціально-економічна ефективність. Показники соціально-економічної ефективності визначаються слідом за соціальним ефектом через збільшення фізичного обсягу послуги, зменшення вартісної оцінки послуги, зниження поточних витрат організацій соціальної сфери, збільшення числа відвідувань розважальних заходів, зниження виплат із безробіття - спектр показників величезний.

4. Економічна ефективність. Економічна ефективність соціальних інвестицій ґрунтується на мінімізації витрат щодо їх розробки та здійснення: абсолютні (різниця між сумою капіталовкладень і грошовою оцінкою їхніх результатів), відносні (відношення грошової оцінки результатів і сукупних витрат), тимчасові (період повернення інвестицій).

Автор пропонує ряд практичних порад для ОТГ щодо соціального інвестування:

- потрібно працювати на випередження, бути «проактивними». Не чекати, коли до вас прийдуть представники громад просити грошей на подарунки ветеранам, вибудовувати свою зовнішню соціальну політику самостійно. Тільки в громаді знають соціальні потреби і як їх потрібно вирішувати;

- визначити свої бізнес-інтереси. Це можуть бути підготовка і набір кадрів, пошук нових клієнтів або партнерів, вихід на нові ринки. Майже завжди бізнес-інтереси можна задовольнити, принаймні частково, за рахунок соціальної активності;

- з'ясувати інтереси громади. Це мають бути об'єктивні потреби більшої частини населення, а не окремих некомерційних організацій або місцевої влади;

- ретельно добирати партнера - некомерційну організацію. У неї має бути хороша репутація, повага в суспільстві, вона повинна з розумінням ставитися до потреб і цінностей бізнес-партнера та мати достатній рівень підготовки персоналу;

- підтримувати добрі стосунки із керівниками на місцях, при цьому потрібно пам'ятати, що їх інтереси в соціальній сфері не завжди збігаються з об'єктивними потребами ОТГ;

- залучати до своїх проектів ваших бізнес-парт- нерів. Спільні соціальні проекти можуть послужити хорошим стимулом до розвитку ділового партнерства. Вони можуть встановити або закріпити зв'язки між громадою та співробітниками різних компаній;

- розробити конкретний проект в обраній вами сфері. Він повинен бути схожий на звичайний бізнес-проект;

- продумати критерії оцінки ефективності проекту на кожній його стадії. Забезпечити чіткий поділ обов'язків між вами і партнером, ефективний спільний менеджмент;

- залучати до соціальних проектів ваших співробітників. Використовувати соціальні проекти для зміцнення зв'язків у громаді, підвищення лояльності персоналу, запропонувати співробітникам самостійно вибирати, які некомерційні проекти будуть фінансуватися;

- робіть вашу соціальну політику прозорою. Про некомерційні проекти ОТГ мають знати не тільки ваші співробітники, але і вся місцева громада. Потрібно практикувати постійну звітність про свою соціальну активність перед місцевим співтовариством;

- необхідно активно створювати ринок соціальних інвестицій.

Для об'єктивної оцінки масштабу такого явища як соціальні інвестиції в ОТГ необхідна кількісна діагностика відповідних економічних індикаторів. Методологічно ця проблема вирішується на основі побудови так званого індексу соціальних інвестицій. Однак слід мати на увазі, що в даний час індекс соціальних інвестицій повинен сприйматися не як конкретна аналітична конструкції, а в якості багатовимірної, комплексної економіко-статистич- ної категорії. Для формування системної картини в сфері соціальних інвестицій доцільно розглядати сам феномен соціального інвестування в трьох органічно пов'язаних аспектах: інформаційному, кількісному і якісному. Кожен з названих аспектів передбачає побудову цілого спектра специфічних індексів соціальних інвестицій, які в подальшому мають отримати кількісне наповнення. На разі питання розроблення індикаторів та показників для оцінки соціального інвестування в ОТГ потребує додаткового вивчення та аналізу.

Для координації роботи по запровадженню ефективного соціального інвестування автор статті пропонує наступне. За рішення керівництва ОТГ створюється рада з питань соціального інвестування в ОТГ. Рада із соціальних інвестицій (як правило) є постійно діючим колегіальним консультативно - дорадчим органом, покликаним сприяти залученню соціальних інвестицій в економіку ОТГ. Вона реалізує політику Уряду України по залученню інвестицій, створенню режиму найбільшого сприяння для суб'єктів інвестиційної діяльності з метою обгрунтованого дотримання економічних, соціальних та екологічних інтересів населення ОТГ, забезпечення сталого розвитку економіки, стабільної соціальної обстановки і сприятливого навколишнього середовища. Положення про раду з питань соціального інвестування ОТГ затверджується керівником ОТГ.

Рада в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, указами і розпорядженнями Президента України постановами і розпорядженнями Уряду України, розпорядженнями Адміністрації ОТГ. Склад ради як правило формується з представників органів місцевого самоврядування ОТГ. Рада при необхідності залучає для участі в своїй роботі представників і фахівців енергопостачальних організацій, наглядових органів, територіальних проектних і науково -дослідних організацій. Засідання ради проводяться регулярно, не рідше одного разу на місяць, і оформляються протоколом. Головою ради як правило е голова ОТГ. Схематично це показано на рис. 1.

Рис. 1 Рада з питань соціального інвестування

Джерело. Складено та розроблено актором

Рада створюється з метою: реалізація політики залучення інвестицій в економіку, охорону здо-ров'я, освіту, екологію тощо ОТГ; визначення єдиних позицій органів місцевого самоврядування щодо реалізації інвестиційних соціальних проектів; надання сприяння у створенні необхідних умов для раціонального розміщення виробничих сил; вироблення рекомендацій та внесення пропозицій щодо прийняття і вдосконалення нормативно-правових актів, що регламентують питання інвестиційно - соціальної діяльності, в тому числі щодо скорочення термінів і спрощення процедури видачі дозвільної документації; вироблення рішень, що сприяють успішній реалізації інвестиційних проектів; вироблення пропозицій щодо раціонального використання трудових, енергетичних і природних ресурсів; організації взаємодії керівництва ОТГ з інвесторами

Основними завданнями Ради може бути: сприяння інтенсивного соціально - економічного ро-звитку ОТГ; вироблення рекомендацій і внесення пропозицій щодо вжиття і вдосконалення норма-тивно-правових актів, що сприяють ефективної соціально - інвестиційній діяльності; внесення пропозицій щодо укладення інвестиційних угод (меморандумів) щодо соціального розвитку ОТГ; розробка механізмів врегулювання питань по платежах до бюджету ОТГ, пов'язаним з реалізацією інвестиційних проектів соціальної спрямованості, а також сприяння у врегулюванні інших фінансових і майнових проблем між сторонами - відповідальними структурами щодо реалізації інвестиційних проектів і їх учасниками. Окрім того в Положенні про Раду визначаються її права і обов'язки, чисельність та організація її роботи.

Висновки і пропозиції

1. Соціальна політика держави у контексті переходу до стійкого суспільного розвитку передбачає покращення якості життя її громадян. Основним засобом реалізації цієї мети може стати забезпечення достатнього рівня соціальних інвестицій. Результатами соціального інвестування є позитивний соціальний ефект та багаторазова компенсація первинних витрат у майбутньому.

2. Соціальні інвестиції в ОТГ, покликані забезпечити соціальну безпеку і стабільність суспіль-ства, які обумовлюють економічну стабільність безпосередньо самих ОТГ.

3. Соціальні інвестиції - це вкладення фінансових та інших ресурсів у вирішення соціальних проблем як усередині громади із врахуванням бізнес середовища, так і у зовнішньому соціальному середовищі, яке сприяє поліпшенню ситуації у соціальній сфері і одночасно - збільшенню капіталізації бізнесу.

4. Головною умовою оцінки ефективності соціальних інвестицій в ОТГ та бізнес середовищі є її стабільність та успішність. До того ж така оцінка необхідна з різних точок зору, зокрема: для працівників - це прогноз стійкості і перспективи роботи, впевненість у тривалому функціонуванні середнього та малого бізнесу в ОТГ, надія на регулярність виплати заробітної плати і реалізації соціальних програм; для бюджету та місцевого співтовариства - це надійність джерела податко-вих надходжень до бюджету, забезпечення зайнятості частини місцевих жителів, оцінка підприємств як можливого активного учасника реалізації соціальних програм не лише для працівників, але й для жителів території, на якій вона розміщена; для власників - це підґрунтя для ухвалення рішень щодо подальшої долі підприємства: розвивати її чи закривати, що знову ж таки буде справляти значний вплив як на працівників, так і на жителів території, на якій вона розміщена; для партнерів по бізнесу (постачальників, покупців) така оцінка необхідна з метою визначення кредитоспроможності та фінансових можливостей підприємства при укладанні угод або наданні відстрочки платежів.

Пропозиції. У зв'язку з відсутністю розуміння в ОТГ сутності, змісту та перспектив соціального інвестування необхідно:

- розробити та затвердити Органом центральної виконавчої влади (наприклад Міністерство соціальної політики України та Міністерство інфраструктури України) методичні рекомендації щодо соціального інвестування в ОТГ, в яких чітко описати проблеми та шляхи їх вирішення;

- запланувати та провести тренінги, семінари та інші інформаційні заходи щодо необхідності та перспектив соціального інвестування в ОТГ;

- науковцям розробити показники і індикатори для оцінки соціального інвестування в ОТГ.

Список літератури

1. 12 підсумків 2017 року від Світового банку. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://nachasi.com/2017/12/25/12-biznes-pidsumkiv/

2. Лібанова Е.М. Соціальна орієнтація ринкової економіки як передумова консолідації суспільства //Вісник НАН України. - 2010. - № 8. - С.3 -14.

3. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична монографія) / За ред. Е.М. Лібано- вої - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. - 356 с.

4. Поплавська Ж., Поплавський В. Економіко- філософські аспекти людського капіталу// Вісник НАН України. - 2002. - № 12 /Електронний ресурс/- Режим доступу: http://www.nbuv.sov.Ua/portal/all/herald/2002- 12/3.htm.

5. Бондаренко А.В., Омелянович Л.О. Соціальне інвестування як фактор забезпечення соціально-економічного розвитку держави// Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. - 2009. - № 5(79). - С.201- 203.

6. Лебедева Н.Н., Хоняев С.Н. Типология и классификация социальных инвестиций // Известия Волгоградского государственного технического университета. - 2005. - №5. - С. 35-43.

7. Захарчин Г.М. Інвестування розвитку організаційної культури // Економічний простір. - 2008. - №9. - С.109-115.

8. Агафонова И.С. Социальное инвестирование: направления, факторы тенденции и меха-низмы развития. /Електронний ресурс/ - Режим доступу: https://www.google.com.ua/search?hl=ru&ei=c1- XLzALMqFk74P9sqrgAQ&q.

9. Яневич Н.Я. Соціальні інвестиції: сутність і класифікація. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http ://ena. lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb

10. Децентралізація дає можливості /Електронний ресурс/ - Режим доступу

https://decentralization.gov.ua/.

11. Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад»./Електронний ресурс/ - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19.

12. Закон України «Про засади державної

регіональної політики» /Електронний ресурс/ - Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-19

Размещено на Allbest.ru