Нематеріальна капіталізація харчової галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нематеріальна капіталізація харчової галузі

Васільцова Олена Володимирівна

здобувач кандидатського ступеня з економіки,

Анотація

Ключові слова: нематеріальні активи, харчова галузь, інтелектуальний капітал, нематеріальна капіталізація харчової галузі, капіталізація нематеріальних активів.

Аннотация

НЕМАТЕРИАЛЬНАЯ КАПИТАЛИЗАЦИЯ ПИЩЕВОЙ ОТРАСЛИ

Васильцова Елена Владимировна

соискатель кандидатской степени по экономике,

Национальной академии аграрных наук Украины

Ключевые слова: нематериальные активы, пищевая отрасль, интеллектуальный капитал, нематериальная капитализация пищевой отрасли, капитализация нематериальных активов.

Summary

NON-MATERIAL CAPITALIZATION OF FOOD INDUSTRY

Vasiltsova Olena

PhD Candidate in Economics,

The article is dedicated the main problems of non-material capitalization in the food industry. The basic aspects of definition by scientists of the concept «non-material capitalization» are defined and general features of these approaches are noted.

Key words: intangible assets, food industry, intellectual capital, intangible capitalization of the food industry, capitalization of intangible assets.

Постановка проблеми

нематеріальна капіталізація харчова галузь

У ХХ ст. виникла принципово інша, нова форма активів -- нематеріальні активи. Підприємства стали власниками невидимих цінностей, які нерідко набагато цінніші всього обладнання, запасів і навіть коштів разом узятих. Відмінність нематеріальних активів полягає в тому, що вони не мають матеріальної форми, однак беруть участь у виробничій та іншій діяльності підприємства протягом тривалого періоду часу і приносять для нього економічну вигоду. Зміни, які наразі відбуваються в сучасній українській економіці, потребують поглибленого вивчення сутності та вичерпного розуміння необхідності раціонального управління та використання нематеріальних активів підприємств. Проблемою постає ідентифікація всіх нематеріальних активів господарюючого суб'єкта у харчовій галузі через невизначеність їхнього складу, оскільки й досі залишаються дискусійними питання щодо віднесення певних об'єктів до категорії нематеріальних активів.

Аналіз останніх публікацій і досліджень

В сучасній економічній літературі прийнято виокремлювати таке поняття як «нематеріальна капіталізація». Нематеріальна капіталізація розглядається як нарощення капіталу на основі використання інтелектуального та людського капіталу, що виявляється у збільшенні вартості гудвілу, ноу-хау, торгової марки, бренду. Цей вид капіталізації призводить до нарощення реального та інтелектуального капіталу, а в подальшому -- до зростання вартості компанії. Питаннями вивчення нематеріальної капіталізації займалися такі вчені: Н. Є. Брюховецька [1, с. 7-29], Г. І. Хотинська [1, с. 2-5.], Т. О. Малова [3, с. 53-59], М. І. Матвієнко [4, с. 72-79], С. Я. Кісь, Г. Р. Кісь, Г. О. Вівчар [5, с. 70-75], А. Ю. Могилова [6, с. 219-227] та багато інших.

Щодо визначення поняття нематеріальної капіталізації, то підходи науковців різняться.

За Н.Є. Брюховецькою, нематеріальна капіталізація є формою реальної капіталізації, ґрунтуючись на нематеріальних активах у вигляді людського та інтелектуального капіталу, а виділення людського та інтелектуального капіталу свідчить про використання економічної категорії «капітал» у інших галузях науки, а саме у соціології, яка, окрім двох зазначених видів капіталу, сприяла появі інших -- культурного, соціального капіталу тощо [1, c. 25].

Г.І. Хотинська наголошує, що маркетингова капіталізація відбувається за рахунок зростання вартості нематеріальних активів компанії (ділової репутації, торговельної марки, «ноу-хау» і т.п.), переоцінювання основних засобів. Тобто, капіталізація нематеріальних активів розглядається як маркетингова (ринкова) форма [2, c. 3].

Т.О. Малова вважає, що нематеріальні види капіталу можуть вимірюватися «різницею між ринковою та балансовою вартістю» [3, c. 56].

М.І. Матвієнко під маркетинговою капіталізацією розуміє нарощування ринкової вартості підприємства за рахунок нематеріальних активів (товарні марки, бренди, ділова репутація та ін.), які мають маркетингове походження та за складністю визначення не можуть бути повністю враховані в бухгалтерському обліку [4, с. 77].

С.Я. Кісь, Г. Р. Кісь, Г. О. Вівчар у своїй роботі [5, c. 73] визначають інтелектуальні ресурси як стратегічно важливий актив, який потрібно розглядати не тільки з позиції необхідності нарощування їх вартості (нематеріальна капіталізація), а, перш за все, з погляду нагромадження та використання інтелектуального потенціалу для зростання прибутковості господарської діяльності, результатом якої стане підвищення рівня капіталізації шляхом зростання вартості капіталу за рахунок потенціалу інтелектуальних ресурсів.

Ю. Могилова пропонує маркетингову капіталізацію розуміти як форму нематеріальної капіталізації [6, с. 225].

Погоджуючись з багатьма твердженнями щодо визначення нематеріальної капіталізації, водночас слід зауважити що не всі нематеріальні активи мають маркетингову природу. Наприклад, ділова репутація навряд чи має ціну, визначену ринком, оскільки ознаку «маркетингові» традиційно застосовують до об'єктів, визначених ринком та сформованих для задоволення його потреб, тобто таких, на які встановлена ціна. А також, на нашу погляд, прив'язування величини капіталізації до бухгалтерського обліку є не зовсім коректною й звужує саме поняття, оскільки не кожна зміна вартості компанії може бути відображена в її балансі. По-перше, за рахунок специфічних методів бухгалтерського обліку, прибуток може не мати грошового наповнення й не призводити до зростання капіталізації компанії. По-друге, вартість нематеріальних активів достатньо складно піддається бухгалтерській оцінці та в якості такої можуть бути отримані абсолютно різні величини -- залежно від способу оцінки. Наведені вище підходи до розуміння «капіталізації» мають одну загальну рису: капіталізація з'являється як деяка величина, яку можна визначити різними способами (або за допомогою біржових цін на акції, або за допомогою бухгалтерського обліку).

Отже, визначення поняття «капіталізація нематеріальних активів» потребує уточнення та конкретизації дій харчових підприємств стосовно раціонального формування та ефективного використання їх нематеріальних активів для підвищення рівня нематеріальної капіталізації, чому і присвячується дана стаття.

Метою статті є теоретичне обґрунтування алгоритму формування механізму капіталізації нематеріальних активів. Завданнями процесу дослідження є: уточнення визначення поняття «капіталізація нематеріальних активів»; розгляд конкретних методів, за допомогою яких можливе визначення організаційно-економічного механізму формування та розвитку нематеріальних активів; уточнення складових нематеріального капіталу та його структури; визначення дій харчових підприємств щодо раціонального формування та ефективного використання їх нематеріальних активів для підвищення рівня нематеріальної капіталізації та заходів щодо проведення екологічної капіталізації нематеріальних активів в харчовій галузі.

Виклад основного матеріалу. Важливо зазначити, що капіталоутворення із застосуванням нематеріальних активів -- явище нове, притаманне сучасній економіці, яка базується на знаннях та інформації. Першою країною, де у 1970-1980-х рр. була здійснена масштабна капіталізація нематеріальних активів є Японія, яка в той період мала реальний обсяг виробленої товарної маси рівний 3% від загальносвітового ВВП, а сумарний капітал країни склав у зазначений період понад 40% сукупного світового капіталу. Причиною цього явища стало те, що починаючи з 1960-х рр., японські інвестори почали скуповувати продукти інтелектуальної праці по всьому світу, які оцінювалися за їхньою методикою та ставилися на баланс організацій як нематеріальні активи вже за новоутвореною вартістю. Це дало змогу в майже необмеженому обсязі підвищувати балансову вартість підприємств, що вперше в світі послугувало причиною перебільшення у Японії вартості нематеріальних активів корпорацій над матеріальними. Збільшення вартості активів посприяло корпораціям здійснити додаткові емісії акцій пропорційно до величини новостворених активів, що, натомість, дало змогу підвищити інвестиційну привабливість підприємств та розширити можливості інноваційного розвитку. На початку 90-х рр. ХХ ст. американцям вдалося суттєво удосконалити цю методику та розширити сутність поняття нематеріальних активів, включивши до їх складу так званий «гудвіл», що дозволило американським корпораціям з мінімальними витратами багатократно підвищити власну балансову вартість [7, с. 147].

На нашу думку, капіталізація нематеріальних активів -- це результат практичного застосування усього обсягу та сукупності розумової праці, здатностей, знань та вмінь працівників організації, які є економічно цінними та застосовуються у системі виробництва, що орієнтоване на задоволення суспільних потреб, а також виявляються у формі блага для підприємства як створення економічного потенціалу й одержання доходу.

Конкретно ж «ноу-хау» є складовим елементом виробничої системи підприємства, а ділова репутація -- результатом комплексу управлінських дій, а не суто маркетингового комплексу. Проте М. П. Калиниченко запропонував перелік нематеріальних маркетингових активів, які дійсно є результатом вдалої маркетингової політики підприємства і, вважаємо, що сприяють зростанню капіталізації підприємства: торгові марки, відносини зі споживачами, знання ринку та поведінки споживачів, здатності до створення й реалізації ринкових стратегій, ринкові комунікації й таке суб'єктивно сформоване сприйняття ринком (споживачами) підприємства, товарів, послуг та торгових марок, що дозволяє здійснювати успішні первісні й повторні продажі [8, с. 94].

Наприклад, гудвіл, що є нематеріальним активом, вартість якого розраховується як різниця між балансовою вартістю активів організації та її вартістю як цілісного майнового комплексу, можливо ідентифікувати тільки умовно, оскільки його передача іншій компанії можлива лише у сукупності з рештою активів та зобов'язань, а виокремити гудвіл від інших активів може тільки покупець. Також складністю постає інвентаризація багатьох нематеріальних активів. Проте на сьогодні науковий пошук займається створенням реальних інструментів для подолання вищезазначених проблем.

Визначення організаційно-економічного механізму формування та розвитку нематеріальних активів стає можливим за умови розгляду та застосування конкретних методів:

1) традиційний метод використання нематеріальних активів на основі підвищення їх вартості в управлінському та бухгалтерському обліку;

2) інноваційний метод на основі створення системи стратегічного управління такими активами:

а) формування системи стратегічних цілей і завдань в сфері формування, використання та розвитку нематеріальних активів (наприклад, у форматі стратегічних карт із застосуванням аналітичних методів та стратегічних сесій);

б) дослідження ринків, на яких діє підприємство, через призму виявлення стратегічно важливих напрямів;

в) формування переліку і вимог до нематеріальних активів, що визначають ключові ринкові переваги, ефективність та стійкість підприємства в його розвитку;

г) інвентаризація нематеріальних активів, у т.ч. фонду знань, накопичених підприємством та ін.

Структуру нематеріального капіталу відображено на рис. 1.

Більш повний перелік нематеріальних активів підприємства виглядає наступним чином: навички, уміння і знання, корпоративна культура, цінності і норми, інтелектуальний потенціал співробітників, сформовані відносини з клієнтами та постачальниками, імідж і торгова марка, керівництво та контроль, обмін інформацією, процедури та керівництва, патенти, володіння стандартами.

Розкриття сутності нематеріальних активів у широкому розумінні можливо розглядати з позиції економічного, юридичного та бухгалтерського підходів. Класифікація нематеріальних активів як економічної категорії та залежно від мети їх використання представлена втабл. 1.

Інтелектуальний капітал підприємства харчової промисловості формується як сукупність матеріальних і нематеріальних складових, таких як досвід, вміння та знання працівників, результати застосування розумової праці та навичок на практиці, організаційна культура, документація та інформаційна база даних, форми співпраці з клієнтами та співробітниками, що приносить користь підприємству і проявляється у формі блага для нього.

Інтелектуальна власність як складова інтелектуального капіталу, реалізується у формі права на цю частку капіталу при його застосуванні у процесі утворення та комерціалізації інноваційного продукту. Саме тому детальніше зупинимося на вивченні суті інтелектуального капіталу, репрезентованого продуктами інтелектуальної праці. Нині результати інтелектуальної праці втілюються у вигляді ідей, винаходів, управлінських рішень, які під час господарської діяльності організації стають «товарними» та «інноваційними». Варто зазначити, що об'єкти права інтелектуальної власності у процесі господарської діяльності набувають статусу нематеріальних активів, тобто виступають у якості активу. Це вимагає відповідного аналізу таких активів системою бухгалтерського обліку. Економічна сутність інтелектуальної власності полягає у визначенні права володіння об'єктами та продуктами (результатами) інтелектуальної творчої діяльності (розумової праці) та дає право розпоряджатися ними. Воно утверджує приналежність права власності на цей об'єкт як державну, приватну та колективну власність.

Рис. 1. Складові нематеріального капіталу Джерело: сформовано автором

Саме із капіталізацією знань найчастіше поєдную ь інтелектуальний капітал. А інтелектуальна власність дає право на результат розумової, творчої праці, утворення та застосування нових ідей. Слід зазначити, що право власності містить три нерівноцінні складові: володіння, користування і розпорядження. Також необхідно зауважити, що формування інтелектуального капіталу пов'язано зі створенням інтелектуального потенціалу, під яким слід розуміти сукупність можливостей, якими володіють особи, обсяг їхніх знань, творчих обдарувань та умінь, їхній освітньо-кваліфікаційний рівень, які надають змогу засвоїти набуті та утворити нові знання. З позиції філософії категорію інтелектуальний капітал можна розглядати, з одного боку, як здатність до мислення, пізнання, а з іншого -- система мислення (знань) з метою оперування, удосконалення, пошуку нового, тощо.

У вузькому розумінні інтелектуальний капітал є сукупністю знань та здібностей, здатністю яких є утворення економічної вигоди шляхом стимулювання появи нових ідей, новацій і технологій. У широкому розумінні інтелектуальним капіталом називають вартісну оцінку продуктів інтелектуальної праці та інтелектуальних ресурсів, які господарчі суб'єкти утворюють або купують, щоб задовольнити потреби суспільства. Продукти інтелектуальної праці, набуваючи авансованої вартості в процесі виробничої діяльності, стають активами, що мають здатність приносити дохід. За сучасних умов на практиці та в теорії бухгалтерського обліку необхідною стає оцінка та облікове відображення інтелектуального капіталу з його складовими, що дозволило б врахувати інтелектуальний капітал при формуванні вартості компанії, а також забезпечити впровадження стратегічних управлінських рішень.

На нашу думку, для того, щоб вижити на ринку й ефективно функціонувати, підприємству необхідно накопичувати інтелектуальний капітал та постійно підвищувати його рівень. Саме через це запорукою підвищення ефективності діяльності організації стає фактор наявного та дієвого механізму капіталізації інтелектуального капіталу. Тому для підприємств харчової галузі необхідно розробити механізм капіталізації інтелектуального капіталу, обравши яким способом перетворити інтелектуальний потенціал на капітал, а далі його -- на інтелектуальні активи.

Таблиця 1