Клінічна ефективність методу комплексного лікування хворих з герпесасоційованою багатоформною ексудативною еритемою

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДУ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ГЕРПЕСАСОЦІЙОВАНОЮ БАГАТОФОРМНОЮ ЕКСУДАТИВНОЮ ЕРИТЕМОЮ

еритема ексудативний герпесасоційований багатоформний

Шнайдер Станіслав Аркадійович,

CLINICAL EFFICIENCY OF THE METHOD OF COMPLEX TREATMENT OF PATIENTS WITH HERPES-ASSOCIATED MULTIFORM EXUDATIVE ERYTHEMA

Shnaider Stanislav,

Doctor of medicine, Professor Odessa national medical University

Denisova Miljusja, Odessa national medical University

SUMMARY. The article describes clinical and laboratory evaluation of the effectiveness of pathogenetically grounded method of complex treatment of patients with herpes-associated multiform exudative erythema (HA MEE) with the inclusion of the drug Likopid locally, Enterosgel (topically and enteral) and Acyclovir, and shown its high efficiency, as evidenced by the absence of relapses HA MEE during two years of follow-up from 27,2 % of patients, reducing the frequency of relapses to 2-4 % 38,3 % of patients. It is proved that the maximum effect of complex treatment and prevention of disease progression is achieved through the use of this course of therapy in accordance with the clinical and immunological characteristics of patients.

Key word: herpes-associated multiform exudative erythema, complex treatment, prophylaxis of relapses.

РЕЗЮМЕ. У статі наведена клініко-лабораторна оцінка ефективності патогенетично обгрунтованого методу комплексного лікування хворих на герпесасоційовану багатоформну ексудативну еритему (Г А БЕЕ) із включенням препарату Лікопід місцево, Ентеросгель (місцево та ентерально) і Ацикловір, та показано його високу ефективність, про що свідчить відсутність рецидивів ГА БЕЕ впродовж двох років спостереження у 27,2 % хворих, скорочення частоти рецидивів у 2-4 рази 38,3% хворих. Доведено, що максимальний ефект комплексного лікування, а також профілактики прогресування захворювання досягається шляхом застосування даного курсу терапії у відповідності до клініко-імунологічних характеристик хворих.

Ключові слова: герпесасоційована багатоформна ексудативна еритема, комплексне лікування, профілактика рецидивів.

Актуальність теми. Проблема дослідження механізмів розвитку, розробки нових ефективних методів лікування та профілактики хронічних рецидивуючих уражень слизової оболонки порожнини рота є в значній мірі актуальною. Насамперед, це стосується багатоформної ексудативної еритеми (БЕЕ), яка виникає як стоматит із гострим розвитком подій поліморфними висипами на слизовій оболонці порожнини рота (та шкірі) із циклічним перебігом. Природа БЕЕ залишається не з'ясованою, адже серед теорій патогенезу розглядаються інфекційні, вірусні та мікотичні чинники, токсичні, у тому числі медикаментозні фактори, провокаційний вплив стресу та переохолодження тощо [1-3].

За даними ряду авторів, до 70-80 % БЕЕ викликається вірусом простого герпесу (ВПГ). Позитивна динаміка клінічних проявів БЕЕ в результаті лікування хворих противірусними препаратами підтверджує зв'язок цього захворювання з ВПГ [2, 4, 5].

На теперішній час існують різні точки зору щодо підходів до лікування БЕЕ. Спрямованість та обсяг терапевтичних заходів визначається, зазвичай, характеристиками тригерних чинників, ступенем поширеності та тяжкості клінічного перебігу патологічного процесу [4, 6]. Лікування ГА БЕЕ здійснюється за схемами терапії інфекційно-алергічної форми БЕЕ, тобто передбачає застосування препаратів етіологічної та симптоматичної дії [4, 7-9].

Проте, до теперішнього часу невідомі фактори, що лежать в основі ураження слизової оболонки порожнини рота (СОПР) при БЕЕ різної етіології, в тому числі і ГА БЕЕ, не вивчений їх взаємозв'язок з гіпо-, гіперактивністю імунітету, не розроблені методи ефективного лікування цієї патології [10].

Отже, дослідження, присвячені розробці способів патогенетично спрямованого комплексного лікування хворих з ГА БЕЕ, залишаються актуальними.

Метою роботи була клінічна оцінка ефективності запропонованого методу комплексного лікування хворих з герпесасоційованою багатоформною ексудативною еритемою.

Матеріали та методи дослідження. Було обстежено та проліковано 77 хворих з ГА БЕЕ, з них 52 чоловіка (67,5 %) й 25 жінок (32,5 %). Вік досліджуваних пацієнтів коливався від 18 до 45 років.

Усім хворим проводили повне стоматологічне обстеження за стандартною в терапевтичній стоматології методикою, починаючи з обстеження червоної кайми губ і кутів рота, з оцінкою зовнішнього вигляду щодо наявності проявів на шкірі обличчя, навколоротової ділянки.

Динаміку клінічних проявів ГА БЕЕ в процесі лікування аналізували диференційовано в кожній групі хворих за строками повного або часткового регресу об'єктивних та суб'єктивних симптомів захворювання.

Діагноз ГА БЕЕ СОПР та губ встановлювали на підставі характерної клінічної картини, анамнезу життя та захворювання з урахуванням сукупності основних та додаткових критеріїв.

Для підтвердження діагнозу та визначення активності запального процесу використовували стандартне цитологічне дослідження ексфоліативного матеріалу та змивів із зон ураження (Кимеле Е.В., 1984).

Для лабораторної об'єктивізації діагнозу проводили ідентифікацію вірусної ДНК у тканинах ділянки ураження методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) та визначення антитіл до ВПГ 1 та ВПГ 2 шляхом імуферментного аналізу (ІФА) сироватки крові за твердофазним методом ELISA [11].

Цитологічне дослідження реакції абсорбції мікроорганізмів (РАМ) проводили за методом Данилевського М.Ф., Біленчук Т.А. [12].

Для визначення вмісту секреторного sIg A, лізоциму та рН у хворих збирали ротову рідину натще протягом 10 хвилин у пробірку. Стан місцевого імунітету визначали реакцією простої радіальної імунодифузії в гелі за Mancini G.A. [13]. Визначення вмісту лізоциму в ротовій рідині здійснювали за методом Левицького А.П. [14]. рН ротової рідини визначали потенціометричним методом за допомогою портативного рН-метру Checker-1.

Визначення рівню сироваткових цитокінів (IL4, IL-10) здійснювали за допомогою твердофазного ІФА (ELISA). Для визначення концентрації цитокінів використовували набори тест-систем фірм «Immunotech» та «Diaclone» (Франція) [11].

За визначеними клінічними, імунологічними критеріями, значеннями індексів терапевтичної тактики і етіопатогенетичної терапії (ІЕПТ) з врахуванням продукції цитокінів Т-хелперами 1 типу (ІЕПТтш) та Т-хелперами 2 типу (ІЕПТтш) всі пацієнти були розподілені на 3 групи.

Першу дослідну групу склали 25 хворих на ГА БЕЕ слизової рота і губ. Значення індексів ІЕПТ_тш і ІЕПТ_тш відповідно становили від 3,1 до 4,0 балів та від 3,1 до 4,0 балів, що свідчить про транзиторний імунодефіцит з переважанням гуморальної відповіді (фонової концентрації IL-4 і IL-10) під час рецидиву захворювання. Цим хворим призначали тільки етіотропну терапію для лікування кожного конкретного рецидиву. Із етіотропних препаратів був обраний Ацикловір «золотий стандарт» лікування герпесвірусних інфекцій. Його призначали по 200мг 5 разів на добу протягом 5 діб. Детоксикаційну терапію Ентеросгелем проводили шляхом зрошення або аерозольних інгаляцій порожнини рота та аплікацій на зони ураження 4-5 разів на добу впродовж курсу лікування. Як правило, тривалість такого лікування не перевищувала 5 днів.

Другу дослідну групу склали 35 хворих на ГА БЕЕ. Значення індексів ІЕПТтш і ІЕПТтш були відповідно від 3,1 до 4,0 і від 4,1 до 5,0 балів, що свідчить про більш глибокі зміни в імунній системі із значним переважання гуморальної відповіді під час рецидиву. Тому в цій групі, крім етіотропної терапії ацикловіром за схемою по 200 мг 5 разів на добу протягом 5 днів призначали імуномодулювальний препарат Лікопід по 1 мг під язик 1 раз на добу протягом 10 днів. Детоксикаційну сорбційну терапію здійснювали Ентеросгелем місцево, як зазначено вище, а також внутрішньо по 15 г (1 столова ложка) 1 раз на добу 10 днів.

В третій дослідній групі, що складалася з 17 хворих на ГА БЕЕ, значення індексів ІЕПТтш і ІЕПТтш відповідали розмаху від 3,1 до 4,0 та від 5,1 до 8,0 і вище. Високі значення балів індексу ІЕПТ_тш свідчать про досить значне переважання гуморальної відповіді в рецидиви захворювання, що потребує застосування для корекції таких змін препарату із вираженою інтерфероноіндукувальною здатністю, противірусною активністю та репаративними можливостями. Лікопід по 2 мг 2 рази на добу застосовували впродовж 6 днів на фоні прийому Ацикловіру за попередньою схемою (по 200 мг 5 разів на добу протягом 5 днів). Сорбційно-детоксикаційну терапію Ентеросгелем підсилювали збільшенням дози до 45 г на добу за три прийоми 710 днів. Місцеву обробку вогнищ ураження поводили як було зазначено вище.

Лікування проводили під час рецидиву та ремісії захворювання.

Результати дослідження та їх обговорення. Клінічні результати лікування ГА БЕЕ під час рецидиву представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 Клінічна ефективність лікування герпесасоційованої багато формної ексудативної еритеми слизової рота і губ

Аналіз терапевтичної ефективності методів лікування, що були застосовані і мали патогенетичне спрямування, демонструє достатньо високу результативність, тобто клінічне одужання, в 2 і 3 групах, які отримували імуномоделюючий препарат Лікопід. Такі показники, зокрема, спостерігалися у 13 осіб з 35 (37,2 %) та у 8 осіб з 17 (47,1 %) відповідно.

Значне покращення, яке виражалося у скороченні рецидивів в 3-4 рази) при використанні Лікопіду в обох групах було практично з однаковою частотою 31,4 % та 35,3 % відповідно.

Незначне покращення, зменшення частоти рецидивів у 2 рази, у пацієнтів 2 групи спостерігалося майже у третини 31,4 %, а у пацієнтів 3 групи значно менше, а саме у 17,6 % спостережень.

Отже, включення імунодулюючого препарату Лікопід в комплексну терапію хворих на ГА БЕЕ продемонструвало доцільність його використання при глибоких змінах в імунній системі хворих на ГА БЕЕ із значним переважання гуморальної відповіді під час рецидиву.

Клінічним результатом лікування в першій дослідній групі була відсутність наростання частоти загострень захворювання протягом року.

Підсумовуючи клінічні результати лікування загалом в трьох дослідних групах, визначаємо високу ефективність при комплексному застосуванні препарату Лікопід за розробленими схемами клінічне одужання (відсутність рецидивів протягом року) спостерігалось у 21 (27,2 %), а значне покращення у 17 (22,1 %) хворих на ГА БЕЕ. Зменшення частоти рецидивів вдвічі (незначне покращення) зареєстровано у 14 хворих (18,2 %). Водночас, у всіх хворих, яким Лікопід не призначали, а обмежувалися етіотропною терапією Ацикловіром на фоні детоксикаційної терапії, відмічено відсутність наростання частоти рецидивів, що можна розцінювати як відносну ефективність лікування.

Про клінічну ефективність проведеного лікування, певною мірою, можна судити не тільки за зменшенням частоти виникнення рецидивів, але й за тривалістю наступних періодів рецидиву та ремісії (табл. 2).

Таблиця 2 Результати клінічного лікування за тривалістю наступних рецидивів

Як видно з таблиці 2, тривалість рецидиву до лікування в другій та третій дослідних групах становила 9,6±0,2 та 13,1±0,4 днів, що значно перевищувало значення в першій групі 7,2±0,7, де тривалість рецидиву наближалась до класичної (до 7 днів тривалості гострого процесу).

Після проведеного курсу лікування за розробленими схемами в першій дослідній групі, де використовували ацикловір на фоні детоксикаційної терапії, тривалість рецидиву практично не змінилась і становила 6,7±0,8 днів, а в другій і третій групах відмічалось скорочення в 1,3 рази (7,14±0,8 днів) та в 1,5 разів (8,6±0,2 днів) порівняно з тривалістю до лікування.

Відповідно, прослідкувати зміни в перебігу періоду ремісії можна за даними таблиці 3.

Таблиця 3

Результати клінічного лікування за тривалістю ремісії

Якщо в першій дослідній групі в середньому тривалість ремісії складала 89,2±0,7 днів, тобто рецидиви спостерігались майже 4 рази в рік, то після проведеного лікування ацикловіром на фоні детоксикаційної терапії, практично змін в динаміці не відбулося рецидиви виникали з попередньою частотою (4 рази протягом року), і період ремісії залишився незміненим (91,2±0,3 днів). В другій і третій дослідних групах до лікування тривалість ремісії складала 71,4±0,5 днів (5 рецидивів в рік) і 66,7±0,3 днів (рецидив виникав 6 разів в рік), а після лікування відповідно 123,2±0,7 днів і 179,6±0, днів, що продовжило період ремісії в 1,7 разів та 2,7 разів. Ці дані можна розцінювати як ознаку достатньо високої ефективності розроблених схем лікування ГАБЕЕ із застосуванням комплексу препаратів противірусної, імуномодулюючої та детоксикаційної дії.

Більше детально оцінку ефективності апробованих схем лікування хворих на ГА БЕЕ можна розглянути за динамікою клінічних проявів захворювання. Після проведеного курсу медикаментозного лікування у всіх хворих відзначалось зникнення основних симптомів захворювання: свербіння, пощипування, гіперемії, набряку, болю та явищ загальної інтоксикації. Ерозовані поверхні швидко епітелізувались (табл. 4).

Як демонструють дані таблиці 4 щодо клінічних результатів лікування ГА БЕЕ за трьома різними схемами етіопатогенетичної терапії, максимального ефекту було досягнуто у пацієнтів 2 та 3 дослідних груп, де було застосовано комплексний вплив на різні ланки патогенезу захворювання. Так, зменшення гіперемії та набряку вже після 1 -го дня лікування було визначено у 54,3 % хворих 2 групи та 82,4 % хворих 3 групи, в порівнянні з 1 групою, де лише у третини хворих (32,0 %) було зафіксовано цей критерій. Після 2-3 доби лікування ці показники значно зростали, сягаючи 71,4 % та 94,1 % спостережень відповідно у 2 та 3 групах.

Аналогічна тенденція спостерігається й з терміном початку епітелізації як після 2-3 днів лікування, так і після 4-6 днів. Повна епітелізація максимально виражена у 3 групі вже на 5-6 день від початку лікування та становить 94,1%, а вже після 78 днів 100 %. Дещо менше відповідно 80,0% та 94,3% відзначено частоту повної епітелізації в 2 групі. Без імуномодулюючої терапії Лікопідом в 1 групі показник повної епітеліазації в різні терміни був відповідно 64,0% та 84,0%, що достовірно менше, ніж у 2 та 3 групах.

Таблиця 4 Клінічні результати лікування ГА БЕЕ (абс, %)

Про високу терапевтичну ефективність запропонованих схем лікування ГА БЕЕ з індивідуальним етіопатогенетичним спрямуванням свідчать проведені в динаміці лабораторні методи досліджень: цитологічне дослідження клітинного складу ерозивної поверхні, реакції адсорбції мікроорганізмів клітинами плоского епітелію ротової порожнини (РАМ), вмісту лізоциму, секреторного sIgA та рН ротової рідини.

Аналізуючи динаміку змін клітинного складу ерозивних поверхонь при ГА БЕЕ, можна визначити деякі закономірності його змін під час комплексного лікування ГА БЕЕ за розробленими схемами.

У всіх хворих в препаратах-відбитках до лікування клітинний склад був неоднорідним і головним чином був представлений поліморфноядерними нейтрофільними лейкоцитами незміненими або в різних стадіях дегенерації. Протоплазма останніх вакуолізована, чітко прослідковується гіперсегментація ядер.

У 42 осіб (54,5 %) хворих на ГА БЕЕ тільки в перший день висипань до лікування визначалися гігантські багатоядерні клітини балонуючої дистрофії, що є маркерами вірусного ураження. На третій день після лікування в усіх групах хворих в препаратах-відбитках жодної такої клітини в полі зору не було зафіксовано. Ці дані свідчать про вірогідно низьку діагностичну точність цитологічного методу дослідження для діагностики ГА БЕЕ, водночас, для оцінки регенераторних можливостей слизової оболонки він є інформативним.

До лікування в препаратах-відбитках співвідношення між незміненими нейтрофільними лейкоцитами і зруйнованими було різним в залежності від сформованих груп за спрямованим етіопатогенетичним лікуванням. Так, в першій дослідній групі, де проводили лікування етіотропним препаратом ацикловір та детоксикаційну терапію Ентеросгелем, клінічні прояви захворювання були менш вираженими.

В першій дослідній групі до лікування незмінених форм нейтрофільних лейкоцитів було 66,7±2,3 %, а зруйнованих лише 16,23±2,93 %; в другій групі, навпаки, відсоток зруйнованих нейтрофільних лейкоцитів збільшувався до 34,15±2,76 %, в той час, як кількість незмінених лейкоцитів зменшувалась до 47,21±2,81 %. Така ж тенденція до збільшення кількості зруйнованих 57,36±3,85 % і зменшення незмінених нейтрофільних лейкоцитів до 25,36±3,23 % прослідковувалась в третій дослідній групі.

Незважаючи на те, що в препаратах-відбитках поле зору було рясно засіяне мікроорганізмами (переважно кокова флора) фагоцитоз був виражений недостатньо 7,0±0,69 % і 2,6±0,5 % відповідно в другій і третій групах. Тільки в першій групі він був дещо вищий і складав 8,0±1,1 %. Значний відсоток нейтрофільних лейкоцитів в стані дегенерації, слабо виражений фагоцитоз при значному бактеріальному обсіменінні свідчить про низьку реактивність хворих, особливо другої і третьої дослідних груп.

Поряд з нейтрофільними лейкоцитами в препаратах-відбитках зустрічались в незначній кількості лімфоцити (3,2±0,3 %, 3,2±0,26 %, 2,6±0,49 %), також, незначний відсоток вільних макрофагоцитів (2,6±0,26%, 3,14±0,29 %, 2,5±0,23 %) та епітеліальних клітин (3,9±0,9 %, 4,9±0,76 %, 9,3±1,4 %) відповідно до першої, другої, третьої дослідних груп, що свідчить про низькі регенераторні можливості слизової оболонки порожнини рота у цих хворих. Особливо в другій і третій групах патологічний процес протікав на фоні зниженої реактивності з порушенням загального стану організму, інтоксикацією. Регенераторні можливості організму і слизової оболонки рота були виражені слабо, що знайшло підтвердження в цитологічній картині ерозивних поверхонь.

Під впливом лікування в усіх дослідних групах вже через 2-3 дні в препаратах-відбитках відмічались різкі зміни як в складі, так і в співвідношенні клітинних елементів.

Помітно зменшилась кількість зруйнованих нейтрофілів до 9,8±1,36 %, 10,3±0,6 % і 28,0±1,8 % в порівнянні з такими до лікування, а кількість незмінених склала 15,8±3,5 %, 15,9±0,75 %, 20,3±0,8 % відповідно до першої, другої, третьої дослідних груп. Значне збільшення молодих епітеліальних клітин до 70,0±5,2 %, 67,3±1,7 % і 44,9±2,9 % відповідно до розподілу груп, свідчать про значну активацію регенераторних можливостей слизової рота під впливом лікування.

Зі збільшенням кількості клітин плоского епітелію, який заповнював більшу частину поля зору в препараті-відбитку, кількість вільних макрофагоцитів і лімфоцитів поступово знижувалась. Ерозивні поверхні зменшувались в розмірі за рахунок процесу епітелізації, який починався з периферії.

Через 3-4 дні після лікування в усіх групах в препаратах-відбитках знаходили поодинокі незмінені нейтрофільні лейкоцити (5,0±1,6 %, 4,5±0,5 %, 12,0±0,3 %) відповідно, поодинокі макрофагоцити та лімфоцити. В основному все поле зору заповнювали епітеліальні клітини у вигляді значних скупчень і пластів.

Кількість епітеліальних клітин була 93,6±1,87 %, 91,0±1,2 %, 65,8±1,4 % відповідно до першої, другої, третьої груп.

Таким чином, на основі проведених цитологічних досліджень вмісту ерозивних поверхонь в динаміці лікування за запропонованими схемами, а особливо із застосуванням в другій і третій групі препарату Лікопід, а в третій за інтенсивною схемою, важливо відмітити підвищення захисної реакції слизової оболонки порожнини рота, що сприяє швидкій епітелізації.

В комплексі методів дослідження реакцію адсорбції мікроорганізмів (РАМ) використовували для оцінки неспецифічної резистентності слизової рота в динаміці лікування.

Зміна показників реакції адсорбції мікроорганізмів клітинами епітелію слизової рота в процесі лікування рецидивного простого герпесу за різними схемами представлена в табл. 5.

Таблиця 5

Динаміка показників РАМ при лікуванні ГА БЕЕ (%)

Як видно з таблиці 5, реакція адсорбції мікроорганізмів клітинами епітелію слизової рота при ГА БЕЕ знижена в усіх дослідних групах до початку лікування (перший день рецидиву), що вказує на зниження її неспецифічної резистентності. Так, відповідно в першій, другій та третій дослідних групах кількість РАМ-позитивних клітин складала 56,6±5,3 %, 38,7±5,2 % і 37,5±4,0 %. В процесі лікування кількість РАМ-позитивних клітин збільшується до 60,7±3,4 %, 58,2±4,6 %, 52,8±2,7 % відповідно до розподілу груп. а значить тяжкості клінічного перебігу патологічного процесу. В кінці лікування в усіх дослідних групах спостерігається зростання кількості РАМ-позитивних клітин до 69,1±2,8 %, 64,7±3,2 %, 65,7±2,3 % відповідно, що свідчить про підвищення неспецифічної резистентності слизової рота під впливом лікування.

Для оцінки неспецифічної резистентності слизової оболонки порожнини рота визначали вміст лізоциму та рН ротової рідини, а специфічний імунітет оцінювали за кількістю секреторного sIgA до та після проведеного лікування. Як свідчать результати дослідження, вміст лізоциму, sIgA, рН ротової рідини до лікування в усіх групах був зниженим, зо-

крема, рівень зниження зворотно пропорційний залежності ступеню тяжкості клінічного перебігу патологічного процесу. Відповідно групам вміст лізоциму становив 6,9±0,8 мг/г білка, 4,6±0,2 мг/г і 2,9±0,8 мг/г білка. В процесі лікування кількість лізоциму в ротовій рідині поступово збільшується в усіх групах, але не досягає нормальних величин, що свідчить про знижену реактивність слизової - 8,3±0,7 мг/г, 10,4±0,9 мг/г, 12,4±0,4.

Для хворих на ГА БЕЕ є характерним прямо пропорційне зниження рівня лізоциму в ротовій рідині в кореляції із секреторним sIgA, який теж після проведеного лікування не досягає норми: до лікування - 0,080±0,005 г/л, 0,073±0,007 г/л, 0,069±0,012 г/л, а після лікування - 0,083±0,003 г/л, 0,085±0,003 г/л, 0,089±0,001 г/л.

Рівень рН до лікування в усіх дослідних групах знаходиться в межах 6,8±0,1, 6,9±0,1, 6,9±0,2, а після проведеного курсу лікування дещо змінюється в лужну сторону, та складає 6,9±0,2, 7,1±0,1, 7,2±0,1 відповідно.

Коливання усіх вище досліджуваних показників лізоциму, секреторного sIgA, рН ротової рідини свідчать про низьку бар'єрну функцію слизової оболонки порожнини рота, яка не відновлюється повністю навіть після проведеного комплексного етіопатогенетично спрямованого лікування, але слід зазначити, що найбільша тенденція до вирівнювання цих показників спостерігається в третій дослідній групі, де застосовували інтенсивну терапію Лікопідом із активною детоксикаційною терапією на тлі етіотропного базового препарату із противірусною дією. Отже, в третій дослідній групі кількість лізоциму після лікування збільшилася в 4,3 рази; sIgA в 1,3 рази, рН змінилась незначно в 1,04 рази по відношенню до показників визначених до лікування (р < 0,05). В другій групі, де застосовували в комплексному лікуванні препарат Лікопід за щадною схемою, кількість лізоциму збільшилася в 2,3 рази, sIgA в 1,2 рази, рН в 1,03 рази відносно цих показників до лікування. Найменші зміни відбулися в першій дослідній групі, де лікування проводилося тільки етіотропним препаратом та місцевою детоксикаційною терапією кількість лізоциму збільшилася в 1,2 рази, sIgA в 1,04 рази, рН

- в 1,01 рази по відношенню до лікування. Тобто найменша тенденція до збільшення значень показників була в першій групі, де застосовували тільки етіотропний препарат, що фактично не впливає на стан резистентності слизової рота і не підвищує її бар'єрної функції.

Отже порівняння загальних змін показників лізоциму, sIgA, рН ротової рідини до і після лікування загалом по групах свідчить про збільшення рівня лізоциму в 2,2 рази, sIgA у 1,2 рази та рН в 1,03 рази, що свідчить про важливість комплексного застосування (загального і місцевого) лікарських засобів з етіотропною, імуномодулювальною та детоксикаційною дією в лікуванні хворих на ГА БЕЕ слизової оболонки порожнини рота та губ і підтверджує потребу лікування і диспансерного спостереження за цим контингентом хворих.

Висновки

Встановлено, що застосування препарату Лікопід на тлі системної детоксикаційної терапії Ентеросгелем підвищує протирецидивну ефективність комплексного лікування хворих на ГА БЕЕ порожнини рота та губ. Високу клінічну ефективність розробленого лікувально-профілактичного комплексу підтверджено відсутністю рецидивів ГА БЕЕ впродовж двох років спостереження у 27,2 % хворих, скороченням частоти рецидивів у 24 рази 38,3% хворих.

Після проведеного лікування значення показників лізоциму, sIgA, рН збільшилися в 2,2 рази, в 1.2 рази, в 1,3 рази відповідно по відношенню цих значень до лікування, але не досягали норми, що підтверджує потребу лікування і диспансерного спостереження за хворими на рецидивний простий герпес слизової рота і губ.

Список літератури

1. Данилевский Н.Ф. Заболевания слизистой оболочки полости рта / Н.Ф. Данилевский, В.К. Леонтьев, А.Ф.Несин, Ж.И. Рахний. М.: 2001. С. 76-83.

2. Запольский М. Э. Многоморфная экссудативная эритема, ассоциированная с герпесвирусом. Эпидемиология и патогенетически обоснованная терапия / М. Э. Запольский // Клиническая иммунология, аллергология и инфектология. 2012. № 8 (57). С. 52-56.

3. Захворювання СОПР: від теорії до практики / Під редакцією А.В. Борисенка // Довідник лікаря. «Стоматолог».К.: ТОВ «Бібліотека «Здоровья України», 2013. 548 с.

4. Запольский М. Э. Особенности терапии герпес-ассоциированной многоморфной экссудативной эритемы / М. Э. Запольский // Дерматология и венерология. 2012. № 4 (58). С. 70-75

5. Samim F. Erythema Multiforme: A Review of Epidemiology, Pathogenesis, Clinical Features, and Treatment / F. Samim, A. Auluck, C. Zed, P. M. Williams // Dental Clinics of North America. 2013. Vol. 57 (4). P. 583-596.

6. Amichai В. Herpes simplex virus associated erythema multiforme in a prepartum woman without involvement of the newborn / В. Amichai, S. Meltzer // J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol. 2002. Vol. 16, N 5. P. 546.

7. Земсков A.M. Комбинированная иммунокоррекция / A.M.Земсков, А.В.Караумов, В.М.Земсков. М.: Наука, 1994. 260 с.

8. Обухова О.О. Сравнение эффективности различных схем иммунокоррекции при инфекционновоспалительных заболеваниях / О.О. Обухова, А.П. Шванюк, О.М. Горбенко // Иммунология. 2004. №1. С.44-46.

9. Самгин М.А. Терапевтические возможности валтрекса (валацикловира) при простом герпесе и герпесассоциированной многоформной эритеме обобщение пятилетнего опыта) / М.А. Самгин, А.А. Халдин, М.В. Халдина // Вестник дерматологии и венерологии. 2003. № 4. С. 52-54.

10. Почтарь В.Н. Особенности иммунологического статуса пациентов с многоформной экссудативной эритемой и эффективность применения патогенетически ориентированной терапии / В. Н. Почтарь // The Scientific Heritage -Scientific journal of Hungary. 2017. №8(8). С. 58-63.

11. Лабораторная диагностика герпесвирусной инфекции человека / К.Д. Львов, А.В. Мельниченко, Д.Н. Львов, А.А. Никитина // Вопросы вирусологии. 2000. № 4. С. 7-13.

12. Беленчук Т. А. Клиническая и цитологическая характеристика эпителия слизистой оболочки полости рта при прорезывании зубов и формировании прикуса : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.00.22 «Стоматологія» / Т. А. Беленчук. К., 1985. 24 с.

13. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология: пособие для студентов, врачей-интернов, иммунологов, аллергологов, врачей лечебного профиля всех специальностей / Г.Н. Дранник З-е изд., доп. Киев: ООО «Полиграф плюс», 2006. 482 с.

14. Левицкий А. П. Лизоцим вместо антибиотиков / А. П. Левицкий. -- Одесса: КП ОГТ, 2005. 74

Размещено на Allbest.ru