Перспективи молодіжного аграрного підприємництва в Україні

Джерело: сформовано авторами на основі даних Державної служби зайнятості України

У законодавчих актах України також повинно бути надано визначення терміна «молоді підприємці», зміст якого має бути такий: «це особи, які на момент набуття статусу фізичної особи-підприємця або засновника юридичної особи входять у вікову групу від 14 до 35 років, яка реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної, ініціативної на власний ризик діяльності, яка відповідає чинному законодавству, з метою отримання прибутку». Хоча в деяких державних програмах фінансування молодіжних фермерських господарств (або сімейних ферм) зазначено, що для отримання державної допомоги вік засновника не повинен перевищувати 40 років.

Рис. 2. Розподіл безробітного населення України за віковими групами, тис. Осіб Джерело: згруповано авторами на основі даних Державної служби статистики України [32].

Крім того, в законодавстві потрібно окремо виділити поняття «молодіжне аграрне підприємництво». На думку авторів, зміст його повинен бути такий: «молодіжне аграрне підприємництво - це господарська діяльність, направлена на власне виробництво аграрної продукції, надання послуг та виконання робіт у сфері сільського господарства особою віком від 14 до 35 років або підприємницькою командою, до складу якої входить не менше 70 % учасників зазначеної вікової групи, виручка від якої становить не менше 50 % від загальної суми».

Розглядаючи причини, які призводять до зайняття підприємницькою діяльністю молодими громадянами, можна виділити дві групи: «Підприємці за потребою» та «Підприємці за бажанням» (рис. 3).

Молодіжне підприємництво - це дуже складний сектор, який вимагає особливо серйозної уваги з боку державних органів та її підтримки не тільки у фінансовому плані, а й з приводу навчання [47; 48], консультування [49], супроводження [50; 51] та консалтингу [52; 53]. Нині в Україні є чимало регіональних програм розвитку мікропідприємництва, але в них не робиться акцент саме на молодіжному.

Державна підтримка сільськогосподарського виробника відіграє дуже важливу роль [46; 49], зокрема в забезпеченні продовольчої безпеки [47; 48] всієї країни. Крім того, вона дозволяє компенсувати агровиробникам негативні результати сільськогосподарської галузі від несприятливих погодно- кліматичних умов, а також дефіцит коштів у весняний та на початку літа сезониу зв'язку з довгим виробничим циклом.

Рис. 3. Стимули започаткування підприємницької діяльності

Джерело: згруповано авторами на основі даних [46; 50-58].

Нині в Україні реалізується ряд цільових програм, що сприяють розвитку підприємництва в аграрній сфері й формуванню в них бізнес-підходу до сільськогосподарського виробництва (рис. 4). Частково в цих програмах йдеться про підтримку молодіжних аграрних підприємців.

Аналізуючи державну підтримку сільськогосподарських виробників, яку здійснює український уряд, установлено, що у 2019 р. на державні програми щодо розвитку агровиробників із державного бюджету виділено понад 3,4 млрд грн, а у 2020 р. - 4,24 млрд грн [32].

Для визначення стримуючих факторів розвитку молодіжного підприємництва та ставлення самої молоді до підприємницької діяльності, а також саме до молодіжного аграрного підприємництва, авторами статті проведено комплексне соціологічне дослідження. Соціологічне дослідження проводили серед здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року навчання Херсонського державного аграрно -економічного університету, м. Херсон. У цьому ЗВО навчаються здобувачі з Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Херсонська область займає шосте місце в Україні за кількістю сільськогосподарських підприємств (2644 од. з них 2047 од. становлять фермерські господарства) з площею сільськогосподарських угідь 982,1 тис. га. Але, як зазначала у 2019 р. в. о. Міністра аграрної політики та продовольства України О. Трофімцева «В Україні серед загальної кількості фермерських господарств близько 500 очолюють фермери віком до 35 років».

Ця цифра надзвичайно мала як у межах Херсонської області, так і в межах всієї країни. Усього у 2017 р. у Херсонській області з 21 навчального закладу (у т.ч. ХДАЕУ) було підготовлено 7735 молодих фахівців.

Рис. 4. Основні державні програми підтримки й розвитку малого та середнього підприємництва в Україні

Джерело: сформовано авторами на основі даних Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України [32].

Для визначення розміру мінімальної вибірки використано TaroYamane'sформулу [59]. Для цієї формули стандартною похибкою є менше 10 %; під час розрахунку авторами прийнято рішення встановити похибку на рівні 6 %:

де N- кількість випускників Херсонської області у 2017 р., осіб; e- похибка вибірки (6 %); n- мінімальний розмір вибірки, осіб.

Тобто мінімальною кількістю опитаних згідно з формулою TaroYamane'sповинно бути 268 осіб. На першому етапі дослідження опитано 400 осіб; на другому етапі опитано 350 осіб (табл. 3).

Перший етап мав назву «Плани на майбутнє» та був зосереджений на

опитуванні студентів, які навчалися на останніх курсах університету.

Охоплював період із листопада до грудня 2017 р. Збір інформації проводили за допомогою заповнення Googleформи, яка складалася з двох частин. У першій частині анкети респонденти відповідали на запропоновані тестові питання, а в другій - повинні були виставити пріоритети (від одного (мало впливає) до п'яти (дуже впливає)) того чи іншого фактора, який негативно впливає або стримує молодих людей займатися підприємництвом в Україні. Усі запропоновані фактори згруповано в п'ять класів, які оцінювали за шкалою від 1 до 5.

Таблиця 3 Профіль опитаних

Джерело: згруповано авторами на основі опрацьованих анкет респондентів.

Результати першої частини анкети першого етапу опитування показали, що майже 80 % усіх респондентів працюють, поєднавши роботу з навчанням; із працюючих студентів: 5 % - зайняті в сімейному бізнесі, 7 % - працюють у держаних органах, 88 % - працюють у комерційних фірмах.

На запитання анкети «Чи хотіли б Ви мати власний бізнес?» більшість студентів (46 %) вказали на те, що готові організувати свою справу, 12 % - зацікавленні в здійсненні підприємницької діяльності, 32 % опитаних вказали, що можливо створять власний бізнес у разі, якщо не знайдуть постійної роботи, 5 % - працюють у сімейному бізнесі та 10 % взагалі не розглядають створення бізнесу як спосіб постійного заробітку.

Наступне питання анкети стосувалося сфери діяльності майбутнього підприємця: установлено, що 15 % респондентів ще не обрали галузь, у якій хочуть відкривати бізнес, але більшість студентів (85 %) визначилися з перспективними для себе галузями діяльності, з них: 49 % хочуть організувати власну справу у сфері послуг (туристична діяльність, бьюті-сфера, дизайн одягу та інтер'єрів, діджитал-маркетолог та SMM-менеджер, ІТ-технології), 27 % - виробництво (агробізнес), 14 % - бачать себе в торговельному бізнесі (з них більшість в інтернет торгівлі), 10 % - планують пов'язати майбутній бізнес із додатковою дитячою освітою (майстер класи для дітей, спортивні секції, розвиваючі та інтерактивні заняття, гуртки). Крім того, для 27 % респондентів, які бажають працювати в агросфері, додатково поставили такі запитання:

1. «У якій галузі сільського господарства Ви б хотіли працювати?»: 73 % опитаних планують працювати в рослинництві; 18 % - у тваринництві; 9 % - у рибництві.

2. «Які саме культури Ви б хотіли вирощувати?»: 69 % опитаних надали перевагу зерновим і технічним культурам; 13 % - нішевим культурам (льон, сорго, нут і сочевиця); 10 % - вбачають себе у виноградарстві та садівництві; 8 % - у ягідництві.

3. «Які саме види тварин Ви б хотіли вирощувати?»: 23 % опитаних бажають вирощувати велику рогату худобу; 7 % - овець та кіз; 32 % - свиней; 20 % - курей та гусей; 18 % - бджіл.

Серед найпопулярніших варіантів створення власної справи переважали: організація власної справи з «нуля» - 62 %; продовжити сімейний бізнес - 25 %; франчайзинг - 6 % та лише 7 % хочуть придбати діючий бізнес. Що стосується організаційно-правових форм підприємництва, то серед опитаних найбільш популярним є набуття статусу фізичної особи -підприємця (65 %) на спрощеній системі оподаткування, всі інші готові створити юридичну особу у вигляді особистого фермерського господарства, приватного підприємства й товариства з обмеженою відповідальністю.

На основі отриманих результатів за другою частиною анкети першого етапу було розраховано Тау-еквівалентну надійність або коефіцієнт альфа Кронбаха (табл. 4).

Таблиця 4Результати розрахунку Тау-еквівалентної надійності за результатамиопитування у 2017 р.

Джерело: розраховано авторами на основі опрацьованих анкет респондентів.

Оцінюючи середнє значення в кожному класі можна дійти висновку, що значущість усіх класів дуже висока для майбутніх молодих підприємців. Клас «Фінансові ресурси» займає перше місце в ранжируваному ряді (4,5). Важливими, на думку майбутніх молодих підприємців, є також класи «Підтримка» (4,4) та «Знання» (4,3). Менш вагомими є «Стримуючі фактори» та «Переваги», середнє значення в класі 3,9 та 3,8 відповідно (рис. 5).

Аналізуючи результати опитування другої частини анкети, які відображені на рис. 5, можемо дійти висновку, що в класі «Фінансові ресурси» важливе значення для молоді відіграє наявність початкового капіталу (власних коштів) для відкриття власного бізнесу. У класі «Підтримка», на думку опитаних, велику роль відіграє підтримка сім'ї, друзів і колег.

Рис. 5. Зведені результати анкетування щодо оцінки факторів у классах «Фінансові ресурси», «Знання», «Підтримка», «Переваги» та «Стримуючі фактори»

Джерело: розраховано та згруповано авторами на основі опрацьованих анкет респондентів.

Що стосується класу «Знання», то найважливішою категорією, з погляду респондентів, є знання основ ведення бізнесу, знання про ведення податкового та бухгалтерського обліку (крім того, особливості звітування до державних органів) та навчання в університеті. Оцінюючи клас «Стримуючі фактори», опитані надали перевагу відсутності ідеї, а також відсутності підтримки та початкового капіталу для розвитку власної справи як основним гальмівним чинникам. У класі «Мотивація» велике значення для майбутніх підприємців відіграє можливість самореалізуватися та проявити себе як здібний керівник власної команди спеціалістів і надійний бізнес-партнер, а також можливість отримати фінансові вигоди від власної підприємницької діяльності.

Другий етап отримав назву «Плани, які втілюються в життя». Опитування проводили із січня до лютого 2020 р.; цей етап був зосереджений на опитувані випускників 2017 р., які пройшли перший етап анкетування у 2017 р. Збір інформації здійснювався за допомогою телефонного спілкування та запису їх відповідей у бланки. Кількість опитаних становила 350 осіб, із них 64 % дівчат та 36 % хлопців віком від 23 до 25 років.

У спілкуванні з респондентами виявлено, що:

- 30 % опитаних створили власний бізнес (з них в агробізнесі - 63 особи, у торгівлі (у т. ч. електронній торгівлі) - 25 осіб та 17 осіб створили бізнес у сфері послуг);

- 16 % займаються веденням домашнього господарства та планують відкриття власної справи (з них 21 особа займається тваринництвом (а саме: розведенням великої рогатої худоби - 6 осіб, птахівництвом - 12 осіб і три особи займаються вівчарством і козівництвом);

- 48 % працюють у комерційних фірмах;

- 6 % на момент опитування шукали роботу (рис. 6).

Рис. 6. Основні результати другого етапу опитування у 2020 р.

Джерело: розраховано та згруповано авторами на основі опрацьованих анкет респондентів.

У респондентів, які мають власний бізнес, уточнено їх організаційно - правову форму господарювання; у результаті встановлено, що переважна більшість опитаних створили або очолили фермерські господарства (39 %), набули статусу фізичної особи-підприємця (46 %), створили товариство з обмеженою відповідальністю та приватне підприємство (15 %).

Власники фермерських господарств володіли земельними ділянками в розмірі від 30 до 100 га (75 % опитаних), від 100 до 200 га (15 % опитаних) і більше 200 га (10 % опитаних).

Крім того, респонденти зазначили, що головними проблемами, з якими вони стикалися під час організації власної справи, були:

- обмежений доступ до фінансових ресурсів. Для створення власного бізнесу респонденти використовували власні кошти або кошти родини (67 %), комерційні кредити (20 %) та поєднували кредитування з власними коштами (ІЗ %);

- недостатня обізнаність в особливостях ведення податкового обліку та звітності;

- обмежений доступ до земельних ресурсів : респонденти відзначали, що в агробізнесі дуже складно знайти земельні ділянки, які можливо б було орендувати. Таким чином, опитані акцентують увагу, що надають перевагу інтенсивному веденню господарства із застосуванням новітніх технологій обробітку ґрунту та внесенням органічних добрив;

- складність підбору кваліфікованих кадрів, адже бізнес, який пов'язаний із сільським господарством, передбачає наявність у працівників професійної освіти та досвіду роботи.

Аналізуючи результати анкетування у 2017 р. і порівнюючи їх з отриманими результатами у 2020 р., автори очікували, що погляди випускників 2017 р. щодо організації молодіжного аграрного підприємництва будуть відрізнятися від їх поглядів під час повторного анкетування у 2020 р. - у деяких питаннях такий факт був присутнім, але в більшості - ставлення опитаних залишилося таким же, як було.

Порівнюючи й аналізуючи отримані результати дослідження встановлено, що із 66 % опитаних у 2017 р. тільки 30 % створили власний бізнес. Більшість молодих людей працюють в аграрній сфері та займаються вирощуванням зернових і технічних культур. Серед стримуючих факторів, які заважають організувати власну справу, на думку опитаних, головним є нестабільність умов ведення бізнесу в Україні. Так вважають 95 % респондентів, які не створили власний бізнес на момент здійснення дослідження.

До стримуючих факторів розвитку молодіжного підприємництва в аграрній сфері України (на думку респондентів) можна віднести:

1. Обмеження доступу до позикового капіталу;

2. Обмежена кількість програм із молодіжного кредитування та фінансування;

3. Ризикованість аграрного виробництва та залежність від кліматичних

умов;

4. Обмеженість знань у сфері організації агробізнесу;

5. Відсутність законодавчих актів з регулювання та стимулювання молодіжного підприємництва загалом та молодіжного агробізнесу зокрема ;

6. Нестабільні умови ведення бізнесу;

7. Обмежена кількість державних програм із розвитку молодіжного підприємництва.

Для розширення результатів дослідження проведено додаткове опитування 15 здобувачів другого (магістерського) рівня другого року навчання Херсонського державного університету, які успішно захистили дипломні роботи в грудні 2020 р. Випускники 2020 р. відповідали на ті ж запитання, що й випускники 2017 р., заповнюючи Googleформу анкети. Під час обробки результатів анкетування особливу увагу звертали на бажання випускника організувати власну справу та на стримуючі фактори.

Для визначення зв'язку стримуючих факторів з рівнем бажання молодих людей було здійснено кореляційний аналіз (табл. 5).

Таблиця 5 Результати кореляційного аналізу

Джерело: розраховано авторами на основі опрацьованих анкет респондентів та за допомогою програми MicrosoftExcel.

Аналізуючи дані табл. 5, установлено, що більшість коефіцієнтів кореляції з від'ємним значенням - це вказує на те, що зв'язок між показниками є зворотним. Зокрема, виявлено сильну зворотну залежність між показниками рівня бажання молодих людей організувати власну справу та стримуючими факторами, такими як: нестабільність умов ведення бізнесу (-0,972) та відсутність початкового капіталу (-0,823). Істотний зворотний зв'язок спостерігається між показниками рівня бажання молодих людей організувати власну справу та відсутністю корисних зв'язків і контактів (-0,608) та прямий суттєвий зв'язок із відсутністю підтримки (0,600).

Висновки

У результаті проведеного дослідження сформувалося уявлення про проблеми, з якими стикається молодь під час організації власної справи. Як показало опитування випускників 2017 р. та повторне опитування у 2020 р., менше 50 % молодих людей хочуть бути підприємцями, тоді як у Європейському союзі цей показник набагато вищий. Головними стримуючими факторами респонденти відзначали: нестабільність умов ведення бізнесу, відсутність початкового капіталу та відсутність ідеї. Автори вважають, що для підтримки та активізації розвитку молодіжного підприємництво, зокрема й аграрного, українському уряду варто здійснити такі кроки:

1. На законодавчому рівні усунути невідповідності з віковим розподілом населення України;

2. Увести в законодавчі акти такі поняття: «молодіжне підприємництво», «молоді підприємці», «молодіжне аграрне підприємництво»;

3. Розробити ефективну молодіжну політику для залучення молоді до державних і бізнесових сфер діяльності;

4. Увести фіскальні пільги для молодих підприємців і знизити державне регулювання молодіжної підприємницької діяльності;

5. Спростити доступ до державних програм, зокрема програм здешевлення кредитів для молодих аграрних підприємців;

6. Поширити інформацію про можливості отримання грантових заявок на розвиток молодіжного підприємництва від міжнародних організацій ;

7. Надати адміністративну й економічну підтримку молодіжному агробізнесу для забезпечення їх вільного доступу до земельних, фінансових, сировинних, матеріально-технічних ресурсів, державних закупівель, галузевих програм і пілотних проєктів;

8. Створити всеукраїнський агробізнес-інкубатор для реалізації молодіжних бізнес-ідей щодо розвитку перспективних видів підприємницької діяльності в АПК та створення сімейних ферм;

9. Сформувати всеукраїнський фонд земельних ресурсів для молодіжного підприємництва;

10. Упровадити практику приватно-державного партнерства при створенні сільськогосподарських і переробних підприємств молодими підприємцями, що дозволить значно розширити їх доступ до ринкової інфраструктури та інвестиційних ресурсів.

Крім того, ефективна молодіжна політика українського уряду дозволить молодіжному підприємництву в аграрній сфері вирішити комплекс демографічних й етнокультурних проблем, сформувати висококваліфікований кадровий потенціал з інноваційним мисленням, який здатний забезпечити дальше економічне зростання та підвищення ефективності функціонування АПК України. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень щодо молодіжного аграрного підприємництва є визначення стратегії його державної підтримки в Україні.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO). URL:http://www.fao.Org/faostat/ru/#data.

2. ОфіційнийсайтСвітовогобанку.URL:https://www.worldbank.org/uk/country/ukraine.

3. Офіційний сайт Міжнародної організації праці (ILO). URL: https://www.ilo.org/global/lang--en/index.htm.

4. Кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2019 р. (за даними Державної служби зайнятості). URL: http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Офіційний сайт Державної міграційної служби України. URL: https://dmsu.gov.ua.

6. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку: дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу; пер. з англ. В. Старка. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія». 2011.242 с.

7. Малік М., Шпикуляк О. Розвиток аграрного підприємництва в умовах інституціональних трансформацій. Економіка АПК.2017. № 2. С. 5-16.

8. Піддубна К. С. Роль бізнесової освіти в розвитку молодіжного підприємництва. Матеріали Міжнародного наукового форуму: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. 2013. Вип. 13. С. 19-33.

9. Куцоконь М. Молодіжне підприємництво та активізація суб'єктивного підприємницького потенціалу молоді / за ред. П. В. Ґудзя. Донецьк: Юго- Восток, 2006. 286 с.

10. Гарна С., Гончар Л., Білик А. Проблеми молодіжного безробіття та шляхи його подолання. Научные труды Sworld.2015. Т. 9. № 4(41). С. 21-24.

11. Звірковська В. Деякі аспекти державної політики України у сфері регулювання соціально-економічних проблем молоді в умовах ринково орієнтованого суспільства. Вісник університету банківської справи Національного Банку України. 2010. № 3(9). С. 322-325.

12. Гребенець К. М., Бібік Н. В. Підтримка молодіжного підприємництва:пошук інструментів гендернозбалансованого управління міськими програмами (на прикладі м. Харкова). Ґендерна політика очима української молоді: матеріали конференції.(м. Харків, 30 листопада 2016 р.), ХНУМГ ім. О. М. Бекетова. Харків, 2016. С. 289-296.

13. Баглик В. Напрями залучення молодіжних організацій до реалізації сучасної молодіжної політики. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 2(49). С. 189-193.

14. Гавловська А. Формування і реалізація концепції комплексних та адресних молодіжних програм на основі аналізу соціально-демографічних характеристик молоді.Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.: Юридичні науки. 2014. Вип. 4. Т. 1. С. 216-219.

15. Коврегін В. Створення та функціонування молодіжних бізнес - інкубаторів: основні принципи, роль держави і ВНЗ. Вісник Національного університету цивільного захисту України. 2016. Вип. 2. С. 19-20.

16. Петренко В. С., Карнаушенко А. С. Фінансування інноваційного молодіжного підприємництва шляхом залучення венчурних коштів. Бізнес

Інформ.2020. № 7. C. 242-248.https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-7-242-248.

17. Tanklevska N., Petrenko V., Karnaushenko A., Melnykova K. World corn market: analysis, trends and prospects of its deep processing. Agricultural and Resource Economics. 2020. Vol. 6. No. 3. Pp. 96-111. https://doi.org/10.22004/ag.econ.305555.

18. Trusova N. V., Cherniavska T. A., Kyrylov Y. Y., Hranovska V. H., Skrypnyk S. V., Borovik L. V. Investment attractiveness of the economy of the world countries in the polystructural space of foreign direct investments. Journal of Advanced Research in Law and Economics. 2020. Vol. 11. No. 2. Pp. 645-660. https://doi.org/10.14505/jarle.v11.2(48).35.

19. Schoof U. Stimulating youth entrepreneurship: barriers and incentives to enterprise start-ups by young people. SEED Working Paper No. 76. Geneva: International Labour Office, 2006. 137 p.

20. Delgado M. Social youth entrepreneurship: the potential for youth and community transformation. Westport: Praeger, 2004. 240 p.

21. Ceptureanu S. I., Ceptureanu E. G. Challenges and barriers of European young entrepreneurs. Management Research and Practice. 2015. Vol. 7. Is. 3. Pp. 34-58.

22. Oseifuah E. K. Financial literacy and youth entrepreneurship in South Africa. African Journal of Economic and Management Studies. 2010. Vol. 1. Is. 2. Pp. 164-182. https://doi.org/10.1108/20400701011073473.

23. Fatoki O., Chindoga L. An investigation into the obstacles to youth entrepreneurship in South Africa. International Business Research. 2011. Vol. 4. No. 2. Pp. 161-169. https://doi.org/10.14254/2071-789X.2018/11-4/16.

24. Yoon D. Rising unemployment among young people and improved employment policy: the case of South Korea. Economics and Sociology. 2018. Vol. 11. No. 4. Pp. 246-264. https://doi.org/10.14254/2071-789X.2018/11-4/16.

25. Frankowska A., Glowacka-Toba A., Rasinska R., Prussak E. Students entering the labour market, their hopes, expectations and opportunities in the context of sustainable economic development. Journal of International Studies. 2015. Vol. 7. No. 3. Pp. 209-222. https://doi.org/10.14254/2071-8330.2015/8-3/17.

26. O'Leary S. The role of enterprise and entrepreneurship within higher education and effective economic governance across Central and Eastern Europe. Economicsand Sociology.2015.Vol. 8.No. 2.Pp. 143-153. https://doi.org/10.14254/2071789X.2015/8-2/11.

27. Mbuya J.-M., Schachtebeck C. Future entrepreneurs: does the field of study matter? A comparison of students in a South African urban environment. Problems and Perspectives in Management.2016. Vol. 14. Is. 2-1. Pp. 228-235.https://doi.org/10.21511/ppm.14(2-1).2016.12.

28. Sambo W. Factors affecting youth entrepreneurship development within

Kibera, Kenya: the perspective of entrepreneurship education. Problems and PerspectivesinManagement.2016.Vol. 14.Is. 2-2.Pp. 331-338. https://doi.org/10.21511/ppm.14(22).2016.09.

29. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні :

Закон України від 05.02.93 р. № 2998-ХІІ (зі змінами та доповненнями від 04.11.18 р.№2581-УІП).URL:https://zakon1.rada.gov.ua/cgi-

bin/laws/main.cgi?nreg=2998-12.

30. Про основні засади молодіжної політики: проєкт Закону України від 23.06.2020 р. № 3718.URL:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf7link1/JI02497A.html.

31. Офіційний сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я. URL: https://www.who.int.

32. Офіційний сайт Державної служби статистики України. Available at: Available at: http://www.ukrstat.gov.ua.

33. Офіційний сайт Міністерства розвитку економіки, торгівлі та

сільського господарства України. Підтримка малого і середнього підприємництванадержавномурівні.URL:https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=fd7fb228-3d3c-43d6-a9a5-34eea3 e04718&title=PidtrimkaMalogoISerednogoPidprimnitstvaNaDerzhavnomuRivni.

34. Trusova N., Tanklevska N., Synchak V., Prystеmskyi O., Tereshchenko M. State support of agro-insurance of agricultural risks in the market of goods derivatives of Ukraine. Industrial Engineering & Management System. 2020. Vol. 19. No 1. Pp. 93-102.https://doi.org/10.7232/iems.2020.19.1.093.

35. Ihnatenko M. М., Marmul L. О., Petrenko V. S., Karnaushenko A. S., Levaieva L. Innovative tools in the methodology and teaching of the basic principles of enterprise management. International Journal of Management. 2020. Vol. 11. Is. 6. Pp. 847-854. https://doi.org/10.34218/IJM.11.6.2020.073.

36. Boiko V., Kwilinski A., Misiuk M., Boiko L. Competitive advantages of wholesale markets of agricultural products as a type of entrepreneurial activity: the experience of Ukraine and Poland. Economic Annals-XXI. 2019. Vol. 175. Is. 1-2. Pp. 68-72. https://doi.org/10.21003/ea.V175-12.

37. Petrenko V., Karnaushenko A. Jont enterprises in foreign trade activity of Ukraine. Baltic Journal of Economic Studies. 2017. Vol. 3. No. 5. Pp. 203-207. https://doi.org/10.30525/2256-0742/2017-3-5-203-207.

38. Rusnak A., Pulianovych O., Kozak Yu., Gribincea A., Lytvyn N. Innovative priorities of Ukraine in the context of global economic trends. Journal of Advanced Research in Law and Economics. 2020. Vol. 11. No. 4. Pp. 1376-1387. https://doi.org/10.14505/jarle.v11.4(50).34.

39. Olaniran S. O., Mncube D. W. Barr...