Місце українського агроекспорту на світовому продовольчому ринку

Джерело: складено на основі

22].

Аналізуючи дані, наведені в табл. 2, можна зробити висновок, що основою структури агроекспорту України за 2015-2017 рр. традиційно були продукти рослинного походження, а саме 20,9 %,22,3 та 21,3 % відповідно.

Характерними представниками цієї групи протягом досліджуваного періоду були зернові культури, а саме у 2017 р. на них припадало 15,0 %, передусім, це пшениця, ячмінь, кукурудза та жито (сукупна частка в групі майже 70,1 %). Водночас варто відмітити, що протягом досліджуваного періоду спостерігалася позитивна динаміка щодо збільшення валютної виручки від поставок продуктів рослинного походження на 15,6 % проти 2015 р. та на 13,8 % проти 2016 р. Також у 2017 р. було зафіксовано падіння обсягів виробництва аграрної продукції на 2,7 % порівняно із 2016 р., що відобразилося на зниженні показника приросту агроекспорту цієї групи.

Другу сходинку в агроекспорті 2017 р. з питомою вагою 10,6 % зайняла група ІІІ. 15 «Жири та олії тваринного або рослинного походження», валютна виручка від яких становила 4605,7 млн дол. США, що на 39,6 % більше порівняно з 2015 р. та на 16,2 % більше, ніж у 2016 р. відповідно. Найбільша частка в цій групі (93,1 %) припадала на олію соняшникову, що в грошовому еквіваленті становить 4290,7 млн дол США та на 15,9 % більше, ніж у 2016 р.

Третю сходинку зайняв експорт українських готових харчових продуктів з питомою вагою 6,5 % у загальному обсязі експорту країни. Передусім це експорт таких продуктів із цієї групи, як: цукор білий - 279,5 млн дол. США; хлібобулочні, кондитерські вироби - 139,3 млн дол. США; кондитерські вироби із цукру - 113,4 млн дол. США; сигарети, цигарки з умістом тютюну - млн дол. США тощо.

Аналізуючи товарну структуру експорту аграрної продукції, варто відмітити, що найбільше зростання експорту у 2017 р., у порівнянні із попереднім періодом, спостерігалося в товарній групі I. «Живі тварини; продукти тваринного походження» на 43,0 %, що у вартісному виразі становить 1108,8 млн дол. США. Зокрема істотно збільшилися експортні поставки живих тварин - на 47,8 %, м'яса та їстівних субпродуктів - на 37,0 %, риби та ракоподібних - на 55,1 %, натурального меду - на 49,5 %.

Отже, можна зробити висновок, що показники зовнішньої торгівлі вітчизняною аграрною продукцією у 2017 р., хоча ще й не досягли бажаних тенденцій розвитку, однак порівняно з минулими роками спостерігаються деякі позитивні зрушення в їхній динаміці. Зазначене дає підстави для переходу цієї сфери економіки країни в короткостроковій перспективі на дещо інший рівень. Поряд із цим, аграрна продукція залишається одним зі стратегічно важливих сегментів мейнстріму світового продовольчого ринку, що забезпечує не лише продовольчу безпеку країни, але і є стабільним джерелом доходів для аграрних підприємств країни.

Ураховуючи, що основою експорту аграрної продукції України є товарна група II. «Продукти рослинного походження», розглянемо детальніше, яке місце Україна займає в експорті зерна у світі. Саме зернові культури є однією із найбільших товарних позицій на світовому продовольчому ринку, торгівля якими здійснюється як багатьма країнами світу, так і вітчизняними агроекспортерами [22; 24; 25].

Кон'юнктура світового ринку зернових у 2017/2018 маркетинговому році (МР) формувалася таким чином:

- світове виробництво зерна становило 2657,8 млн т (включаючи рис в перерахунку на шліфований), що на 45 млн т або на 1,7 % більше, ніж у попередньому маркетинговому періоді;

- світове споживання зернових культур у досліджуваному МР проти попереднього періоду збільшилося на 1,7 % й становило 2615,0 млн т;

- обсяг світової торгівлі зерновими культурами становив 421,6 млн т, що на 4,0 % більше порівняно з 2016/2017 МР та на 7,4 % порівняно із 2015/2016 МР;

- обсяг загальносвітової пропозиції зернових культур становив 3430,6 млн т;

- світові запаси зернових культур на кінець періоду становили 809,7 млн т.

Зауважимо, що основними зерновими культурами у світі, які формують стратегічний продовольчий кошик людства, є пшениця, кукурудза та рис.

Пшениця є головним хлібним злаком на світовій торговій арені. У 2017/2018 МР світове виробництво пшениці становило 758,2 млн т, поряд із цим, обсяг споживання пшениці становив 741,0 млн т. До ТОП-3 світових лідерів належать: Європейський Союз із обсягом виробництва 137,5 млн т, на другому місці Китай - 128,0 млн т, на третій сходинці перебуває Індія, яка виробляє 99,7 млн т (рис. 1) [22; 24; 25].

Рис. 1. Частка країн у світовому виробництві пшениці, 2018 р.

Джерело: побудовано на основі [22; 24; 25].

Україна у світовому виробництві пшениці у 2018 р. ділила восьму сходинку з Канадою та Пакистаном, виробляючи понад 4 % світового обсягу пшениці. Згідно з даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), у 2017/2018 МР світовий торговий обіг пшениці становив 177,1 млн т, зокрема перша п'ятірка провідних світових експортерів пшениці зазнала помітних змін у порівнянні з попереднім сезоном (рис. 2) [22; 24; 25].

Так, у 2017/2018 МР перше місце займала Російська Федерація, яка збільшила річний обсяг поставок пшениці й пшеничного борошна (у перерахунку на зерно) на зовнішні ринки до 32,2 млн т проти 27,2 млн т у попередньому сезоні й отримала валютної виручки на суму 8,4 млрд дол. США. Минулорічний лідер - Сполучені Штати Америки, з обсягом 26,3 млн т та виручкою у розмірі 5,7 млрд дол. США перебували на третьому місці. Також змінилися позиції у порівнянні з 2016/2017 МР Канади й Австралії, вони отримали 5,7 млрд дол. США та 3,1 млрд дол. США відповідно. Франція у 2018 р. одержала грошової виручки від експорту пшениці в розмірі 4,1 млрд дол. США і перебувала на четвертій сходинці рейтингу.

Як видно з рис. 2, Україна в цьому рейтингу за результатами 2017/2018 МР зайняла шосту сходинку, зменшивши обсяги поставок на зовнішній ринок пшениці та пшеничного борошна (у перерахунку на зерно) з 18,1 млн т до 16,5 млн т. Це забезпечило надходження валютної виручки в країну в розмірі 3,0 млрд дол. США.

Рис. 2. ТОП-10 країн-експортерів пшениці у світі, млрд дол. США,

2018 р.

Джерело: побудовано на основі [22; 24; 25].

Аналіз експорту пшениці та пшеничного борошна (в перерахунку на зерно) на зовнішні ринки серед континентів показав, що країни Європейського Союзу експортували 54,8 % від загальносвітового обсягу, при цьому виручка становила 22,6 млрд дол. США. Північна Америка (27,6 %) посіла друге місце.

Отже, головною зерновою культурою, яка забезпечує продовольчу безпеку, є пшениця. Експерти ФАО зазначають, що на глобальному рівні у 2018/2019 МР очікувалося зниження виробництва зернових на 5 %, поряд з цим світові запаси пшениці в цілому перебувають на достатньому рівні для повного забезпечення попиту [24; 25]. Вочевидь, що в результаті зниження обсягів виробництва пшениці в Україні її експортні поставки на зовнішні ринки знизяться відповідно.

Ще однією стратегічно важливою сільськогосподарською культурою продовольчого, кормового й біоенергетичного значення. Порівнюючи з пшеницею та рисом, кукурудза, з точки зору її застосування, є найбільш різноплановою злаковою культурою. Варто відмітити, що кукурудзи щорічно виробляють більше, ніж будь-яких інших зернових культур.

Аналітики й експерти USDA-PSD, згідно з даними періодичного звіту WorldAgriculturalProductionвід 18 вересня 2018 р., зазначають, що під посіви кукурудзи у світі припадає 187 млн га, на яких вирощують понад 1,069 млрд т урожаю, що на 3,4 % більше попереднього періоду, середня врожайність якої становить 5,6 т/га. Найбільше кукурудзи вирощують у США та Китаї, які забезпечують відповідно 35 % та 21 % світового виробництва кукурудзи.

Загальносвітовий обсяг експорту кукурудзи у 2018 р. становив 33,9 млрд дол. США, при цьому традиційно ключовим експортером кукурудзи у світі є СІЛА (рис. 3) [22; 24; 25].

Рис. 3. ТОП-5 країн-експортерів кукурудзи у світі, млрд дол. США, 2018 р.

Джерело: побудовано на основі [22; 24; 25].

На частку п'яти найбільших країн-експортерів кукурудзи, які відображено на рисунку, у 2018 р. припадало понад 80 % світового експорту у вартісному вираженні. Зокрема, США, наростивши обсяги поставок з 51,4 до 55,5 млн т й Аргентина з 21,6 до 22,8 млн т, посіли перших два місця. У результаті США отримали від експортних поставок кукурудзи на зовнішні ринки 12,9 млрд дол. США, а Аргентина - 4,2 млрд дол. США.

Бразилія із часткою в розмірі 9 % світового виробництва кукурудзи у 2018 р., посідала третє місце, отримавши від її експортних поставок 4,1 млрд дол. США валютної виручки. Поступившись Бразилії, Україна з 3 % світового виробництва кукурудзи, що у вартісному вираженні становило 3,5 млрд дол. США, у цьому рейтингу посіла четверте місце. Франція через несприятливу погоду зібрала 11,8 млн т кукурудзи, що на 12 % менше, ніж у минулому році, в результаті чого отримала 1,7 млрд дол. США експортної виручки.

Таким чином, можна зробити висновок, що в цілому зовнішньоекономічна кон'юнктура світового ринку кукурудзи у 2018 р. була більш сприятливою та економічно вигідною для вітчизняних експортерів, оскільки середньозважена їїціна значно вища, ніж у минулі роки. Однак, через високу пропозицію зерна кукурудзи на зовнішньому ринку у 2018/2019 МР світова ціна на неї може істотно змінитися. Загалом у 2017/2018 МР у світі найбільшими виробниками кукурудзи були: США (371,0 млн т), Китай (215,9 млн т), Бразилія (83,0 млн т), ЄС (62,3 млн т) та Аргентина (33,0 млн т), які разом виробляли 74 % світових обсягів. Внесок України становить 2,3 %. Обсяг світової торгівлі у 2017/2018 МР становив 149,7 млн т, головні експортери - США (62,0 млн т), Бразилія (24,5 млн т), Аргентина (24,0 млн т) та Україна (18,5 млн т), які спільно забезпечують 89,9 % її світового експорту.

Щодо України, то її частка у світовій торгівлі кукурудзою становила % від світового обсягу експортних поставок. Україна експортує понад % виробленої кукурудзи і є четвертою у світі за обсягом експорту кукурудзи.

Ячмінь - важлива світова сільськогосподарська культура продовольчого та фуражного значення, що користується значним попитом на аграрному ринку. Поряд із цим, інтерес вітчизняних аграрних формувань до вирощування ячменю останніми роками дещо знизився, про що свідчить динаміка зменшення посівних площ під цією культурою.

В Україні традиційно вирощують як озимий, так і ярий ячмінь. Загальна зібрана площа ячменю у 2018 р. становила 2784,3 тис. га, що на 17,2 тис. га менше, ніж у 2017 р. У підсумку це вплинуло на зменшення обсягів виробництва ячменю у звітному році на 11,3 % й становило 8284,9 тис. т. Україна увійшла до п'ятірки країн з експорту ячменю в грошовому еквіваленті, відправивши на зовнішні ринки у 2018 р. його на суму 681,9 млн дол. США (8,9 % у світових поставках культури), посівши при цьому четверте місце (рис. 4) [22; 24; 25].

Рис. 4. ТОП-10 країн-експортерів ячменю у світі, 2018 р.

Джерело: побудовано на основі [22; 24; 25].

Міжнародний експорт ячменю у 2018 р. становив 7,7 млрд дол. США, що на 10,2 % більше, ніж у 2017 р. ТОП-10 країн постачали 86,8 % світового експорту ячменю у 2018 р. Скорочення посівних площ і несприятлива погода вплинули на зниження врожаю ячменю в Австралії на 18,0 %, при цьому Австралія залишається найбільшим експортером у світі ячменю - 18,1% від світового обсягу експортних поставок (1,4 млрд дол. США).

У Франції також було скорочено посівні площі ячменю під урожай 2018 р. на 2,8 %. У підсумку, Франція зайняла друге місце з надходження валютної виручки від експортних поставок ячменю з сумою 1,3 млрд дол. США. У 2018 р. Росія зібрала 113,2 млн т ячменю, що на 16,4 % менше, ніж у 2017 р. Щодо експорту ячменю, то у 2018 р. Росія посіла третє місце у світі, отримавши при цьому 1,0 млрд дол. США грошової виручки. Закриває п'ятірку лідерів експортних поставок ячменю у світі Аргентина, яка у 2018 р. отримала валютної виручки від його поставок у сумі 561,8 млн дол. США.

У розрізі континентів найбільшим експортером ячменю була Європа, яка протягом 2018 р. здійснила поставок ячменю на суму 4,8 млрд дол. США, або

62,5 % від загального експорту. На другому місці опинилися експортери Океанії та Австралії, поставивши 18,1 % від загального експорту. Частку в розмірі 7,3 % світових поставок ячменю зайняли країни Латинської Америки та Карибського басейну. На Північну Америку припадало 7,2 %, на Азію - 4,7 % та Африку - 0,02 % загального експорту.

В умовах загострення світової продовольчої кризи для основних товарних позицій аграрного експорту склалася досить несприятлива кон'юнктура, яка в цілому відображає високу волатильність цін на світовому продовольчому ринку, зокрема на ринку зерна. У цій ситуації розробка та запровадження в практику провідних інноваційних технологій сільськогосподарського виробництва має стати ключовим орієнтиром посилення конкурентних позицій України на світовому ринку.

Висновки

За результатами дослідження зовнішньої торгівлі України можна зазначити, що значення аграрної галузі для усієї економіки країни важко переоцінити, адже це не лише економічна безпека, а й забезпечення населення продуктами харчування.

Зовнішня торгівля аграрною продукцією останніми роками стала стабільним джерелом валютних надходжень для підтримання платіжного балансу держави в умовах значного скорочення промислового виробництва. За досліджуваний період зовнішньоторговельне сальдо аграрної продукції України поступово збільшилося і є позитивним.

У групі основних товарних позицій на аграрний експорт припадає понад 21 %. Установлено, що в експортних поставках вітчизняної аграрної продукції зберігається переважаючий сировинний його напрям. Водночас високий аграрний потенціал України відображає можливості розвитку експорту аграрної продукції та має можливості збільшувати обсяги її виробництва й експорту.

Установлено, що основою вітчизняного експорту аграрної продукції є товарна група II «Продукти рослинного походження». Дослідження світової торгівлі цієї товарної групи засвідчило, що у 2018 р. Україна займала лідируючі позиції, зокрема: шосте місце на світовому ринку з експортних поставок пшениці, четверте місце - з експорту кукурудзи, четверте місце - з експорту ячменю.

Отже, можна констатувати, що на світовому продовольчому ринку за досліджуваний період Україна утвердилася як потужний постачальник якісної аграрної продукції. В умовах загострення конкуренції на світовому продовольчому ринку ключовим орієнтиром посилення конкурентних позицій України є розробка та запровадження в практику інноваційних технологій сільськогосподарського виробництва. Перспективи дальших наукових досліджень у цьому напрямі пов'язані з розробкою шляхів адаптації діяльності аграрних формувань до умов світового продовольчого ринку.

Список використаних джерел

1. Пріоритети політики імпортозаміщення у стратегії модернізації промисловості України. Київ: НІСД, 2012. 71 с.

2. Балюк С. А., Кучер А. В. Просторові особливості ґрунтового покриву як основа сталого управління ґрунтами. Український географічний журнал. 2019. № 3. С. 3-14.https://doi.org/10.15407/ugz2019.03.003

3. Андрійчук В. Г. Проблемні аспекти регулювання функціонування агропромислових компаній. Економіка АПК.2014. № 2. С. 5-21.

4. Гудзинський О. Д. Формування системи інвестиційного забезпечення стратегічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. Економічні науки. 2013. № 4. С. 5-8.

5. Ільчук М. М., Коновал І. А., Барановська О. Д., Євтушенко В. Д. Розвиток ринку зерна в Україні та його стабілізація. Економіка АПК. 2019. № 4. С. 29-38.

6. Кваша С. М., Григор'єв С. О. Сутність та особливості аграрного ринку. Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2016. Т. 21. Вип. 8. С. 56-59.

7. Ключник А. В. Збутова політика та її значення у розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. № 4. С. 414-419.

8. Мельник С. І. Основні напрямки формування конкурентних переваг аграрних підприємств України в ринкових умовах: монографія. Луганськ: Ноулідж, 2010. 368 с

9. Месель-Веселяк В. Я. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації у сільському господарстві. Київ: ННЦ «ІАЕ», 2010. 57 с.

10. Саблук П. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України. Економіка України. 2008. № 12. С. 4-18

11. Юрчишин В. В. Розбудова системи державного управління сільським господарством. Економіка АПК.2005. № 6. С. 6-17.

12. Abbott P. Modeling International Grain Trade with Government Controlled Markets. American Journal of Agricultural Economics. 1979. Vol. 61. Is. 1. Pp. 22- 3L

13. Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. Москва: Центр экономики и маркетинга, 1996. 208 с.

14. Reimer J. J., Kang S. M. Estimation of Trade and Domestic Distortions: An Application to World Agriculture. Journal of Productivity Analysis. 2010. Vol. 34. Is. 3. Pp. 257-265. https://doi.org/10.1007/s11123-010-0172-4.

15. Tweeten L. The Demand for U.S. Farm Output. Food Research Institute Studies. 1967. Vol. 7. Pp. 343-369.

16. Li M., Reimer J. J. Trade Costs and the Gains from Trade in Crop Agriculture. American Journal of Agricultural Economics. 2010. Vol. 92. Is. 4. Pp. 1011-1023. https://doi.org/10.1093/ajae/aaq044.

17. Orcutt G. H. Measurement of Price Elasticities in International Trade. The

Review of Economics andStatistics. 1950. Vol. 32. Pp. 117-132.

https://doi.org/10.2307/1927649.