Економічні аспекти соціально-гуманітарних технологій: етичне регулювання фінансових зловживань в гуманітарних технологіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центр гуманітарної освіти Національної академії наук України

Економічни аспекти соціально-гуманітарних технологій: етичне регулювання фінансових зловживань в гуманітарних техногліях

Приходько С.В. кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Київ

Аннотация

У статті досліджується проблема етичного регулювання фінансових зловживань в гуманітарних технологіях. Запропоновано авторський аналіз значення в сучасному суспільстві таких понять як етика управління, моральна і соціальна відповідальність суб'єкта управління, а також економічної свідомість керівника як регулятора запобігання фінансовим зловживанням.

Ключові слова: етика управління, соціальна відповідальність, моральна відповідальність, суборди- нанічна етика, економічна свідомість, правове регулювання, фінансові зловживання.

Summary

ECONOMIC ASPECTS OF SOCIAL-HUMANITARIAN TECHNOLOGIES: ETHICAL REGULATION OF FINANCIAL ABUSES IN HUMANITARIAN TECHNOLOGIES

Prykhodko S. V.

Candidate of economic Sciences, Senior Researcher

Center of Humanitarian Education of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev

The author proposes the analysis of meanings of ethics management, moral and social responsibility of the subject of management and the role which it has in the modern society, as well the analysis of economic consciousness as a regulator of prevent financial abuse.

Keywords: Ethic of management, ethic of subordinate, social responsibility, moral responsibility, economic consciousness, the regulation of financial contraventions and abuse.

Постановка проблеми

Експерти стверджують, що у фінансовій сфері за одну хвилину відбувається вдвічі більше порушень і зловживань, ніж в інших сферах життя, разом взятих. Порушення і зловживання у фінансовій, бюджетній сфері, як правило, не мають ні стійкої послідовності, ні національної прив'язки. Виходячи з позиції цієї проблеми, слід проаналізувати яку роль в сучасному суспільстві відіграють такі поняття як етика управління, моральні норми та соціальна відповідальність суб'єкта управління. Чи є економічна свідомість керівника найважливішим ресурсом ефективного управління підприємства та важілем запобігання фінансових зловживань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі проблема співвідношення етики управління та соціальної відповідальністі є досить актуальна. Ця тема каталізує у світі широкий науковий пошук у етиці, політології, філософії, соціології, психології та державному управлінні, тощо. Тему моральних аспектів управління та соціальної відповідальністі зазначили у своїх працях Д. Заточник, С. Оріховський, П.Могила, Т.Прокопо- вич, П.Орлик, М.Драгоманов, В.Липинський, А. Плахотний, Н. Фокіна, Н. Головко та інші. економічний свідомість фінансовий зловживання

Так Н. Фокіна вважає, що соціальна відповідальність складається з моральної та правової. На думку Н. Головко, соціальна відповідальність існує у формі політичної, правової та моральної відповідальності. Л. Грядунова до соціальної відповідальності відносить політичну, громадянську, партійну, виробничу, правову, моральну, сімейно -побутову. А. Плахотний пропонує розподіляти соціальну відповідальність за способами регулювання і забезпечення права і моралі.

Метю статті є дослідження проблеми етичного регулювання фінансових зловживань в гуманітарних технологіях та роль соціальної відповідальності.

Виклад основного матеріалу

Проблема морального вибору стоїть перед людиною завжди: вирішує він особисту проблему чи вирішує конфліктну ситуацію в колективі. Кожен член колективу, і особливо його керівник, має визначити свою позицію, мотивувати свою лінію поведінки у сформованій ситуації. На думку автора, важливим є звернути увагу на складову суті етичного регулювання фінансових зловживань, якою перш за все, має бути висока соціальна відповідальность суб'єкта управління. Вивчаючи зміст категорії «відповідальність», слід зазначити , що соціальну відповідальність не можна зводити до одного з її різновидів: моральної, політичної, юридичної, професійної та ін. У процесі вивчення цих різновидів відповідальності необхідно мати на увазі те, що співвідношення соціальної відповідальності з її різновидами можливо уявити як діалектичний зв'язок загального та особливого.

Відомо, що соціальна відповідальность відіграє важливу роль для підприємств, сталий розвиток яких характеризується економічною та соціальною складовими. Прибічники концепції цього розвитку пропонують гармонізувати такі складові діяльності підприємства, як:

економічна складова збереження сукупного капіталу, за допомогою якого повинен вироблятися максимальний дохід.

соціальна складова розвитку, яка підкреслює важливість збереження стабільності існуючих соціальних систем [1].

Соціальну відповідальність є вольове соціально зумовлене ставлення суб'єкта до панівних у суспільстві норм і цінностей, що виражаються в обранні суспільно значущого варіанта поведінки і його активної реалізації [2].

Згідно з концепцією соціальної відповідальності підприємства його власник має ухвалювати рішення і здійснювати дії, які збільшують рівень добробуту і відповідатимуть інтересам як суспільства, так і підприємства [3, 4]. Тому концепція соціальної відповідальності традиційно відноситься до сфери організаційної діяльності, в основі якої лежить моральна та етична відповідальність суб'єкта, як правило - суб'єкта управління організацією, а саме керівника підприємства, який повинен мати високий рівень відповідальності перед суспільством, технологичне етичне знання, економічну свідомість та керуватися принципами етики управління.

Проблему співвідношення етики і управління вперше поставив Н. Макіавеллі [5]. Він розробив особливе політичне мистецтво створення твердої державної влади будь-якими засобами, не зважаючи на жодні моральні принципи: «мета виправдовує засоби». Проте в управлінні суспільством центральне місце посідає людина, тому не можна ігнорувати те, що можна позначити поняттям «людський вимір». Таким чином етика є найважливішим ресурсом ефективного управління, а не тільки філософською наукою. ЇЇ можна розглядати як систему соціально-схвалюваних норм, правил поведінки, спрямованих на регулювання людських взаємин, виживання і розвиток соціуму.

Головні моральні принципи, що визначають концептуальні засади управління, передбачають повагу до людської гідності й відповідальність, слідування обов'язку і чесність, справедливість і легітимність, сприяння суспільному благу й економічну свідомість. Керівник повинен усвідомлювати, що його індивідуальне рішення, судження, думка повинні відповідати етичному кодексу, інакше його професіоналізм, чесність і правдивість можуть бути піддані сумніву. Принципи етики управління зобов'язують керівника дотримуватися загальнолюдських норм поведінки, культурних традицій, а також корпоративні та професійні кодекси честі, норми субординаційної етики. Етика управління включає культуру взаємин між керівниками і підлеглими, що базується на солідарності, лояльності і порядності. Тому доцільним є зауважити наступне, що етика управління - це:

культура управління людьми в організації, що забезпечує можливість досягнення корпоративних цілей, на основі поваги людської гідності та сприяння суспільному благу;

технологичне етичне знання, матеріалізоване в програмах, проектах, етичних кодексах, нормах, еталонах, стандартах, експертних висновках, етичних комітетах та інших видах практичної діяльності, заснованих на моральному виборі рішень і вчинків.

Вона виявляється як на мікрорівні - це моральні відносини в організаціях, так і на макрорівні - це моральні відносини між суб'єктами господарської діяльності. При цьому етика управління тісно пов'язана з правовим регулюванням організації підприемства. Яке забезпечує адекватність соціальної діяльності людей її предмету, засобам і умовам, що розглядається в якості властивості соціальної організації та має таки характеристики, як навмисність, цілеспрямованість, прогнозо- ваність бажаних наслідків регулюючого впливу на соціальний об'єкт [6].

Специфіка діяльності керівника полягає в тому, що він мусить поєднувати самоменеджмент зі впливом на поведінку інших людей, який традиційно вважається управлінням. Тому слід зазначити, що від сучасного керівника вимагається ширший кругозір та сміливість, активне прагнення до нового, вміння керувати в нетрадиційних ситуаціях, які характеризуються складністю та невизначеністю.

Керівник - особа, яка виконує в організації функції цілепокладання, планування, організації та координації роботи, стимулювання та контролю [7].

Ефективне керівництво значною мірою залежить від особистих якостей керівника. До основних якостей керівника належать:

інтелектуальні такі як розум, широта інтересів, загальна ерудиція, пам'ять, інтуїція, увага, зосередженість, здатність генерувати ідеї тощо;

ділові це здатність визначати цілі, ставити завдання, організаційні здібності, професійна компетенція, уміння використовувати владу, оперативність;

імпульсивно-вольові це вимогливість, твердість характеру, упевненість у власних силах, самовладання, рішучість, мужність визнати помилку тощо;

ставлення до життя де важливим є відповідальність, відчуття нового, самокритичність, турбота, відчуття гумору та міри тощо;

моральні - людяність такі як порядність,

вірність слову, єдність слова та діла, почуття обов'язку, скромність, принциповість,

послідовність, доброзичливість, чуйність, нетерпимість до відступів від моралі, чесність, об'єктивність, тактовність, ввічливість тощо.

Організаторські зусилля мають бути спрямовані на раціоналізацію праці апарату управління, на вміння чітко поставити мету та обрати раціональні шляхи її досягнення, на стимулювання ініціативи та творчості. А це можливо при умові високої особистої зібраності та організованості керівника, його компетентності, діловитості та наявності економічної свідомісті. Що до останньої, то економічна свідомість є важливим компонентом економічної культури, вона піддає дійсність емоційній оцінці, забезпечує економічну діяльність - у попередньому проектуванні дій і передбаченні їх наслідків, контролюванні економічної поведінки і керуванні нею, у здатності людини справлятися в навколишньому 60 матеріальному світі, у власному економічному житті. Отже, економічна свідомість - не просто образ економічної дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення економічної дійсності.

Економічна свідомість у філософії економіки - це область «ідеального», котра розкривається у ставленні людини до самої себе як людини економічної, господарюючої, інших людей, природи, культури та її цінностей. Особливо в процесах самовизначення і боротьбі за власність. Економічна свідомість виконує декілька функцій: по-перше, це пізнавальна функція, яка реалізується в процесі наукової діяльності й у практиці економічного життя; по-друге, це регулятивна функція, яка реалізується за допомогою права, моралі, політики у сфері виробництва й розподілу матеріальних благ; по-третє, це евристична функція, яка забезпечує індивідуальні й суспільні програми економічної діяльності, творчо трансформує й адаптує їх до нових умов економічного життя; по-четверте, це виховна функція, яка реалізується в якостях підприємництва. Економічна свідомість дозволяє виявити, що в цій сфері діють вже не споживчі(матеріально- економічні) критерії і мірки; лише сутність справи повинна вказати, хто і як формує орієнтири розвитку, якими є критерії розуміння смислу людського буття, місця і призначення в ньому людини [8].

Висновки

Узагальнюючи вищенаведені викладки підкреслимо, що формування критеріїв соціально відповідальної поведінки і механізмів їх стимулювання, розробка заходів підвищення соціальної активності субєктів управління на основі узгодження економічних та етико-соціальних інтересів усіх зацікавлених сторін є одними з перспективних напрямів запобігання та регулювання фінансових зловживань на підприємстві. Виконання норм та правил державного регулювання, що встановлюють заходи контролю з боку держави за додержанням законодавства, стандартів, постанов та розпоряджень з конкретних питань господарської діяльності. Повага до закону є одним з найважливіших життєвих принципів, яким повинні керуватися відповідальні особи, тому що нормально розвиватися можно тільки в правовій державі на основі розвиненого законодавства. Дуже важливо, щоб керівники високого рівня служили рольовими моделями належної етичної поведінки, а організації мали можливість підвищити свої етичні стандарти. Водночас держава повинна сприяти підвищенню етичних норм та культури керівника стимулюванням чесності, сумлінності і порядності та покаранням за порушення моралі відповідними санкціями.

Список літератури

1. Балашов А. Концепція сталого розвитку у глобальному вимірі та її управлінська операцір- налізація / А. Балашов.

2. Шабуров А. В. Социальная ответственность личности и уголовное право / А. В. Шабуров // Вопр. совершенствования уголовно-правовых норм на современном этапе: межвуз. сб. науч. тр. - Свердловск, 1986.

3. Бобильов С. Н. Економіка стійкого розвитку : навчальний посібник / С. Н. Бобильов, Е. С. Гирусов, Р. А. Перельот. - М., - 2004. - 437 с.

4. Льовашев К. В. Про соціальну суть концепції стійкого розвитку / К. В. Льовашев // Соціологічні дослідження. - 1997. - № 4. - С. 3-14

5. Макиавелли Н. Избр. соч. М., 1982.

6. Петрунин Ю.Ю., Борисов В.К. Этика бизнеса. М., 2001. С. 15.

7. Василевська Т. Е. Етика державного управління : підручник / Т. Е. Василевська, В. О. Салама- тов, Г. Б. Марушевський ; за заг. ред. Т. Е. Васи- левської. - К. : НАДУ, 2015. - 204 с.

8. Бабосов О.М. Економическая социология./ Бабосов О.М - М.:УП «Технопринт», 2004.

9. Базилевич В.Д., Ільїн В.В. Метафізика економіки / В.Д.Базилевич В.В. Ільїн. - К.:Знання, 2008. - 718 с.

10. Сен А. Об этике и экономике. М.: Наука, 1996.

Размещено на Allbest.ru