Інформаційне забезпечення процесів проектування і розвитку рекреаційних територій з позиції сталого розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет будівництва і архітектури

Інформаційне забезпечення процесів проектування і розвитку рекреаційних територій з позиції сталого розвитку

Краснослободцева О.В. аспірантка

Summary

Information support of design and development of recreational areas from the position of sustainable development

Krasnoslobodtseva H. V. graduate student Kyiv National University of Construction and Architecture

The information support of design and development of recreational areas from the position of sustainable development - the model of economic and ecological growth of humanity and environment are analyzed.

Key words: recreation area, recreation zone, information support, sustainable development, sustainable development of territories.

Анотація

Аналізується інформаційне забезпечення процесів проектування і розвитку рекреаційних територій з позиції сталого розвитку - моделі економічного та екологічного зростання людства та навколишнього середовища.

Ключові слова: рекреаційна територія, рекреаційна зона, інформаційне забезпечення, сталий розвиток, сталий розвиток територій.

Сталий розвиток - поняття, яке сьогодні можна почути не тільки в економічних і екологічних наукових або громадських колах, але і в проектних архітектурно-містобудівних організаціях та інститутах.

Насамперед, необхідно уточнити взагалі поняття сталого розвитку, оскільки на даний час навколо нього існує немало суперечливих визначень і теорій.

Вперше термін «сталий розвиток» описується у «Всесвітній стратегії охорони природи» (World Strategy of Nature Conservation), яка була розроблена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (International Union for the Conservation of Nature) та опублікована у 1980 році.

Відповідно до формулювання, представленого у доповіді Комісії Брундтланд, це «розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби». [9]

Більш розгорнутим поясненням терміну «сталий розвиток» можна вважати наступне: це «такий розвиток суспільства, при якому поліпшуються умови життя людини, а вплив на оточуюче середовище залишається у межах господарської ємності біосфери, отже не руйнується природна основа функціонування людства.

При сталому розвитку задоволення потреб здійснюється без нанесення збитків майбутнім поколінням. Концепція сталого розвитку розглядається як передумова довгострокового прогресу людства, супроводжуваного збільшенням капіталу і поліпшенням екологічних умов. Концепція сталого розвитку передбачає розвиток регіону через самоорганізацію при рамковій (обмеженій) зовнішній підтримці, попереджуючій можливість його переходу у стан незворотної деградації середовища. Для людства в цілому ця концепція має на увазі часткове, цілеспрямоване, підтримуюче переміщення фінансових ресурсів із багатих регіонів у бідні при широкому обміні екологічними знаннями та інформацією».

Термін «сталий розвиток» є офіційним українським відповідником англійського терміну «англ. sustainable development», дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути «життєздатний розвиток» а за сенсом -- «самопідтримуваний розвиток», інколи цей термін тлумачать як всебічно збалансований розвиток. [4]

Однак існує версія, яку підтримують досить багато вчених про неточність перекладу терміну sustainable development як в україномовних, так і в російськомовних джерелах. У відповідності до англійських слів «sustainable - сталий, життєздатний, екологічно раціональний, забезпечуючий облік майбутніх потреб», «development - розвиток, ріст, еволюція» та їх перекладів з французької (developpement durable) і німецької (nachhaltige Entwicklung) мов, термін «сталий розвиток» в українських та російських джерелах повинен мати більш вузький зміст. Мається на увазі розвиток «триваючий» («самодостатній»), тобто такий, що не суперечить подальшому існуванню людства та його розвитку в колишньому напрямі. [8]

На думку проф. Л. Г. Мельника, існує суперечливість: «сталість» передбачає рівновагу, стабільність, а «розвиток» можливий лише при умовах постійного виходу системи із рівноважного стану.

Згідно з «Концепцією сталого розвитку України», сталий розвиток в Україні - це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. [5]

Основними законодавчими актами нормативно-правової бази України по впровадженню сталого розвитку є:

- Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року;

- Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів»;

- Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року;

- Закони України «Про екологічну експертизу»; «Про охорону навколишнього середовища»; «Про тваринний світ»; «Про рослинний світ»;

- Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій;

- Постанова КМУ Про утворення Національної ради зі сталого розвитку;

- Концепція державної регіональної політики;

- Концепція сталого розвитку населених пунктів;

- Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003 - 2015 рр. [6]

Концепція сталого розвитку не обійшла стороною і області містобудування і територіального планування. Відповідні положення отримали назву «сталий розвиток територій», що означає «забезпечення безпеки та сприятливих умов життєдіяльності людини при здійсненні містобудівної діяльності, обмеження негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище та забезпечення охорони та раціонального використання природних ресурсів в інтересах теперішнього і майбутнього поколінь». [3]

На форумі Ріо-92 (Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, проведена в Ріо-де-Жанейро, 3-14 червня 1992 року) був прийнятий стратегічний план дій щодо сталого розвитку під назвою «Порядок денний на XXI століття» (англ. Agenda 21).

Даний документ містить рекомендації щодо архітектурного та містобудівного розвитку територій, у тому числі розвитку рекреаційних територій та належного використання наявних природних ресурсів.

Відповідно до цих рекомендацій, можна виділити основні принципи, які необхідно враховувати при архітектурному проектуванні для забезпечення сталого розвитку територій. Зокрема, рекомендується більш обширне використання місцевих екологічно чистих і безпечних будівельних матеріалів, а також впровадження енергоефективних проектів. Відмічається необхідність редагування і прийняття нових стандартів і нормативних актів у будівництві, які дозволяють використання доступних місцевих будівельних матеріалів.

Важливим питанням також є нестача водних ресурсів, вирішення якого залежить від розробки альтернативних джерел прісної води. Вони включають в себе опріснення морської води, збір дощової води, повторне використання стічних вод і рециклинг води.

У відповідності з основними елементами системи сталого розвитку територій, сталий розвиток земель залежить від гармонізації та збалансування екологічних, соціальних та економічних факторів. (табл. 1)

Для забезпечення сталого розвитку територій у сучасних умовах слід мати на увазі наступні чотири групи факторів. (табл. 2)

Ці групи факторів зв'язані між собою, і всі разом представляють єдиний принцип екологізації територій, виробництв, містобудівного вигляду міст, а також освіти та науки. Саме тому, можна зробити висновок, що при дослідженні даної сфери, основний упор необхідно робити на принципи та напрями екологічно сталого розвитку територій. [2] В теорії архітектури та містобудування концепція сталого розвитку міст і населених пунктів розглядається як взаємозв'язок між розвитком поселень, системою розселення і процесами громадського розвитку. [1]

Табл. 1 Схема сталого розвитку територій

Табл. 1 Фактори сталого розвитку територій

В якості пріоритетних задач в організації туристсько-рекреаційних територій у рамках сталого розвитку можна виділити наступні:

- забезпечення ізоляції туристсько-рекреаційних територій від негативного впливу зовнішнього середовища та надлишкової антропогенного навантаження;

- створення ефективного інформаційного середовища вздовж туристсько-рекреаційних шляхів.

Основними принципами організації сталого архітектурного туристсько-рекреаційного середовища є наступні:

- «розумне» або раціональне використання природних і антропогенних ресурсів, збереження їх у первозданному вигляді для майбутніх поколінь;

- розвиток взаємодоповнюючих процесів щодо збереження традиційних основ життєдіяльності та впровадження туристських функцій на урбанізованих територіях;

- використання історичної і природної цінності туристсько-рекреаційних об'єктів.

В Україні концепція сталого розвитку територій найбільш розгорнуто відображена в документі “Концепція сталого розвитку населених пунктів”. [7]

Згідно цієї концепції, сталий розвиток населених пунктів - це соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуальних тощо), технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття та культурної спадщини. сталий екологічний регіональний україна

Відповідно до положень розділу IV вищезазначеної концепції, для забезпечення раціонального використання рекреаційних ресурсів, необхідно впровадження наступних заходів:

- проведення інвентаризації рекреаційного фонду України з визначенням його частини, яка може підлягати сертифікації за міжнародними вимогами і використовуватися для вітчизняного та іноземного туризму (у тому числі сільського);

- визначення територій земель історико-культурного призначення, цінних джерел мінеральних вод, ропи озер та покладів лікувальних грязей, цінних ландшафтів, рекреаційних ресурсів в межах населених пунктів і на прилеглих до них територіях, інших цінних природних територій та об'єктів; встановлюється та забезпечується відповідний режим їх використання;

- створення округів санітарної охорони в межах курортів для забезпечення збереження курортологічних ресурсів, їх охорони від забруднення, пошкодження та передчасного виснаження;

- розширення системи приміських природоохоронних територій з подвійною функцією: як легенів міст та зон короткочасового відпочинку;

- врахування вимог та умов щодо розвитку і охорони рекреаційних ресурсів під час планування і забудови населених пунктів.

З метою поліпшення санітарно-гігієнічних умов пропонуються наступні заходи:

- забезпечення захисту сельбищних територій населених пунктів і курортно-рекреаційних зон від несприятливого акустичного впливу і неіонізуючого випромінювання шляхом впровадження новітніх технологій, будівництва шумозахисних споруд;

- забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану водних об'єктів у населених пунктах, у тому числі в прибережній зоні морів;

- переоснащення виробництва на основі впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, високоефективних систем очищення пилогазових викидів і стічних вод, утилізації і знешкодження всіх видів відходів;

- проведення реструктуризації та реконструкції промислових комплексів на регіональному і місцевому рівнях з урахуванням екологічної ємності локальних територій.

Важливими положеннями концепції для інформаційного забезпечення процесів проектування і розвитку рекреаційних територій, є пункти розділу III, де затверджено, що одними з основних напрямів державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів є «проведення досліджень, які б сприяли вирішенню соціально-економічних, екологічних та інших питань забезпечення сталого розвитку населених пунктів», «створення інформаційних систем по використанню наукових досліджень, статистичних та інших даних про населені пункти, передового досвіду щодо забезпечення їх сталого розвитку» та «удосконалення чинного законодавства та розроблення нових нормативно-правових актів з питань регулювання планування і забудови населених пунктів, реформування соціальної, житлової, інвестиційної політики, землекористування, охорони довкілля, діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадян і юридичних осіб у сфері забезпечення сталого розвитку населених пунктів».

Проаналізувавши накопичений досвід сталого розвитку територій та його інформаційного забезпечення як в Україні, так і за кордоном, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день це питання недостатньо регулюється на законодавчому та науково-дослідницькому і проектному рівнях. Відсутні належні теоретичні засади, нормативні документи для проектування і організації та регулювання розвитку туристсько-рекреаційних зон.

Не зважаючи на те, що рекреаційні території є частиною рекреаційного регіону, все ж таки вони мають і свої певні особливості, які повинні знаходити відображення в концепціях і проектах сталого розвитку держави.

Література

1. Булатова Є. К., Ульчицький О. А. Подход устойчивого развития в истории формирования туристско-рекреационной среды. / Науково-методичний електронний журнал «Концепт». - 2017. - Т. 31. - С. 451-455/ [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://e-koncept.ru/2017/970105.htm

2. Вагін В. С., Шеіна С. Г., Чубарова К. В. Принципы и факторы устойчивого развития территорий. / Інтернет-журнал «НАУКОВЕДЕНИЕ». Том 7, № 3. - 2015/ [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://naukovedenie.ru/PDF/91EVN315.pdf

3. Градостроительный кодекс Российской Федерации. Глава 1: Общие положения. Статья 1: Основные понятия, используемые в настоящем Кодексе. От 01.09.2018 г./ [Електронний ресурс].- Режим доступу: http ://docs.cntd.ru/document/901919338

4. Коробко Б. Енергетика та сталий розвиток. Інформаційний посібник для українських ЗМІ./ Київ, 2007. - 40 с.

5. Малимон С.С. Основи екології. Підруч./ Вінниця: Нова Кн., 2009. - 240 с.

6. Омаров Ш. А. О. Концепція сталого розвитку в законодавстві України та країн світу і практика її впровадження./ Ш. А. О. Омаров/ Бізнес Інформ, 2014. - № 12. - с. 85-95

7. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів. Постанова Верховної Ради України від 24.12.1999 № 1359-XIV./ [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1359-14

8. Сталий розвиток/ [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сталий розвиток

9. Butlin John. Our common future. By World commission on environment and development./ London, Oxford University Press, 1987. - pp.383

Размещено на Allbest.ru