Сучасний стан мисливського господарства Чернігівської області: проблеми та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасний стан мисливського господарства Чернігівської області: проблеми та шляхи їх вирішення

В.В. Виговська, В.В. Музика, Е.Б. Малей

В.В. Виговська, д. е. н., професор, В.В. Музика, аспірант, Е.Б. Малей, к. е. н., доцент

Актуальність теми дослідження. Негативні тенденції розвитку мисливського господарства актуалізують пошук шляхів підвищення ефективності його функціонування, зокрема на основі всебічного аналізу показників діяльності мисливських господарств в Чернігівській області.

Постановка проблеми. В останні роки розвиток мисливської галузі характеризується високим рівнем збитковості, що об'єктивно вимагає вивчення причин, які спричинили такий стан. Отже, дослідження основних тенденцій розвитку мисливського господарства Чернігівської області має вагоме практичне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні аспекти функціонування мисливської галузі досліджували такі вчені: А. Башта, В. Бондаренко, В. Бурмас, Г. Говда, А. Дейнека, І. Делеган, О. Проців та ін.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Системного дослідження потребують питання забезпечення ефективного розвитку мисливської галузі та її прибутковості. Окрему увагу необхідно приділити вивченню стану та тенденцій розвитку мисливського господарств у регіональному розрізі.

Постановка завдання. Комплексний аналіз стану мисливського господарства Чернігівської області дасть змогу виявити основні проблеми, що уповільнюють його розвиток, та окреслити можливі шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. У цій статті проаналізовано стан та тенденції розвитку мисливського господарства Чернігівської області. Встановлено, що діяльність мисливських господарств області характеризується нераціональним використанням природних ресурсів та збитковістю.

Висновки. Розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування мисливської галузі, зокрема: збільшення кількості користувачів мисливських угідь, які будуть зацікавлені в раціональному та прибутковому веденні мисливства; реалізація заходів щодо зростання чисельності мисливських тварин шляхом їх розведення та розселення; вдосконалення процесу управління популяціями диких тварин; створення сприятливих умов для розвитку мисливського туризму.

Ключові слова: мисливське господарство; Чернігівщина; мисливські угіддя; користувачі мисливських угідь.

V. V. Vyhovska, Doctor of Economics, Professor, V. V. Muzyka, Postgraduate Student, E. B. Malei, Candidate of Economic Sciences, Associate Professor

THE MODERN STATE OF THE HUNTING ECONOMY OF CHERNIHIV REGION: PROBLEMS AND WAYS OF THEIR SOLUTION

Conclusions. Developed proposals to improve the functioning of the hunting industry, in particular: increasing the number of users of hunting grounds, who would be interested in a rational and profitable management of hunting; development and implementation of measures to increase the number of game animals by their breeding and resettlement; improvement of the process of managing wildlife populations; the creation of favorable conditions for development of hunting tourism.

Keywords: hunting economy; Chernihiv region; hunting grounds; users of hunting grounds.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням ефективності функціонування мисливської галузі присвячені праці таких вчених як В. Бондаренко, В. Бурмас, Г. Говда, А. Дейнека, І. Делеган, А. Івануса, П. Хоєцький та ін.

- мисливські господарства обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (9 господарств), які користуються 1 млн 841 тис. га, що становить 67 % території мисливських угідь області;

- мисливські господарства інших форм власності (42 господарства) , які використовують 705,8 тис. га, що становить 25 % території мисливських угідь області.

Протягом останніх п'яти років кількість користувачів мисливських угідь області залишалася незмінною. Останнє рішення обласної ради щодо надання права на користування мисливськими угіддями було прийняте у 2013 р. З огляду на вищенаведене можемо зазначити, що більшу частину мисливських угідь регіону займають мисливські господарства обласної організації УтМр.

Протягом 2013-2017 рр. кількість штатних працівників мисливського господарства області суттєво не змінилась. Так, у 2017 р. у галузі працював 531 спеціаліст, з яких 40 мисливствознавців та 379 єгерів, решта працівників - це технічний та обслуговуючий персонал. Варто зазначити, що в цій галузі має місце плинність кадрів, низький рівень підготовки та відсутнє підвищення кваліфікації фахівців. Це негативно впливає на економічну, екологічну й соціальну ефективність ведення мисливського господарства та уповільнює його розвиток.

У табл. 1 представлені дані щодо основних економічних показників розвитку мисливської галузі Чернігівської області.

Таблиця 1. Показники господарської діяльності користувачів мисливських угідь Чернігівської області

У 2013-2017 р. загальні витрати на ведення мисливського господарства збільшились на 42,5 % і у 2017 р. становили 27 352 586 грн, а у середньому витрати на 1 тис. га мисливських угідь становили 9909 грн. Це можна пояснити знеціненням національної валюти та підвищенням цін на основні товари та послуги, необхідних для ведення мисливського господарства.

Надходження від ведення мисливського господарства здебільшого формуються від реалізації ліцензій, відстрільних карток для полювання на пернату дичину, хутрових та копитних тварин, реалізації м'яса, шкур, рогів та іклів трофеїв та інших послуг, що надаються єгерською службою. Проте чисельність мисливських видів тварин та кількість їх добування в Чернігівській області та в цілому в Україні залишається катастрофічно низькою в порівнянні із сусідніми країнами, що не дозволяє отримати значні фінансові ресурси [11]. Згідно з матеріалами діючого мисливського впорядкування Чернігівської області кількість копитних (зокрема дикого кабана, лося, козулі, оленя) та деяких хутрових тварин (наприклад, зайця-русака) не досягає оптимальної. У 2017 р. загальна кількість добування копитних тварин проти 2013 р. зменшилась на 102 голови, при цьому найвища кількість добування копитних тварин спостерігалась у 2015 р. На наше переконання, це було пов'язано з несприятливою епідеміологічною ситуацією в області, оскільки більшість користувачів мисливських угідь проводили депопуляцію дикого кабана для запобігання подальшому поширенню африканської чуми свиней (Табл. 2).

Таблиця 2. Чисельність та добування диких тварин у мисливських угіддях Чернігівської області

Зменшення добування копитних тварин у 2016-2017 рр. також пов'язане зі зменшенням поголів'я дикого кабана в мисливських угіддях області внаслідок проведення депопуляції та загибелі дикого кабана від африканської чуми свиней. Так, протягом звітного періоду в області було виявлено загиблими 98 голів дикого кабана, що становить 77,2 % від загальної кількості померлих копитних тварин. Варто зазначити, що значне зниження популяції дикого кабана, а також не оптимальна кількість копитних та хутрових тварин негативно впливає на фінансові надходження мисливських господарств області.

Протягом 2013-2017 рр. спостерігалась стійка тенденція до збільшення обсягів фінансових надходжень і у 2017 р. становили 18 271 616 грн. Водночас зросла й кількість мисливців, яка у 2017 р. становила 26 989 осіб, що на 8,2 % більше, ніж у 2013 р. Середній обсяг доходів у 2017 р. з 1 тис. га становив 6619 грн (рис. 1). Як бачимо, основною проблемою мисливської галузі Чернігівщини є збиткова діяльність мисливських господарств, про що свідчить рівень збитковості, який у 2017 р. становив 33,2 %. Найнижчий показник збитковості мисливської галузі Чернігівської області спостерігався у 2015 р. - 29,7 %.

Рис. 1. Динаміка надходжень та витрат від господарської діяльності мисливських підприємств Чернігівської області

Ми поділяємо думку дослідників, які припускають, що далеко не всі мисливські господарства в повному обсязі дотримуються вимог Законів України «Про тваринний світ» (ст. 34) та «Про мисливське господарство та полювання» (ст. 30) щодо раціонального використання природного мисливського фонду, виконання біотехнічних заходів, дотриманням встановлених норм, лімітів та строків добування мисливських тварин [7, с. 111].

Такі вчені, як М. О. Мироненко, І. М. Шеремет, О. Р. Проців та інші вважають, що нині найбільш ефективними є мисливські господарства площею 20-30 тис. га, де вкладення коштів на 1 тис. га мисливських угідь становить не менше 3500 грн. Згідно з останніми статистичними даними, середня площа мисливських угідь одного користувача в Чернігівській області становить 47 тис. га, зокрема: ДП ОУЛМГ - 27 тис. га, Чернігівська обласна організація УТМР - 205 тис. га, мисливські господарства інших форм власності - 17 тис. га. В умовах дефіциту фінансових ресурсів мисливські господарства площею понад 30 тис. га вимушені концентрувати свою господарську діяльність на тій частині мисливських угідь, де спостерігається найвища щільність мисливських тварин. На таких ділянках проводять біотехнічні та охоронні заходи, у той час як решта угідь використовується неефективно, що призводить до збитковості всього мисливського господарства. Вирішенням зазначеної проблеми може бути передача угідь, що неефективно використовуються, в управління іншим користувачам.

Також вважаємо слушною думку фахівців, які пропонують запровадити надання мисливських угідь у користування низовому мисливському колективу місцевих мисливців як юридичній особі. У разі відсутності товариств місцевих мисливців або якщо такі є, але не виявили бажання взяти в користування мисливські угіддя в межах своєї територіальної громади, мисливські угіддя можуть надаватись іншим суб'єктам господарської діяльності на платній або безоплатній основі [11].

У багатьох мисливських господарствах недостатня кількість або взагалі відсутні біотехнічні споруди, мисливські тварини не охороняються належним чином, а площа єгерського обходу значно перевищує допустиму. Середній розмір єгерського обходу в області на 2017 р. становив 7,3 тис. га, зокрема ДП ОУЛМГ - 8,2 тис. га, Чернігівська обласна організація УТМР - 8,9 тис. га, мисливські господарства інших форм власності - 4,8 тис. га. На нашу думку, для ефективного ведення мисливського господарства середня площа єгерського обходу має становити в середньому 3-4 тис. га мисливських угідь.

У зв'язку з відсутністю коштів фактично не проводяться заходи зі штучного розведення мисливських тварин і птахів, що також значно уповільнює розвиток мисливського туризму, який міг би становити значну частину фінансових надходжень до мисливських господарств. Як приклад, можемо зазначити, що великим попитом серед іноземних мисливців користуються трофеї благородного оленя. Угіддя Чернігівщини цілком придатні для його розведення та вирощування. Однак у 2017 р. в Чернігівській області функціонувало лише 10 вольєрів загальною площею 1972,5 га, на утримання яких було витрачено 575 540 грн (при незначних надходженнях). Головна причина цьому - нерозвиненість туристичної інфраструктури, відсутність виставок трофеїв, семінарів, фестивалів, популяризаційної роботи ЗМІ та соціальних мереж, негативне ставлення до мисливства та неналежне екологічне виховання населення.

Велику роль у зростанні кількості диких тварин відіграє регулювання чисельності хижаків. Як відомо, до хижих та шкідливих тварин у мисливському господарстві належать вовк, лисиця, бродячі собаки і коти, єнотоподібний собака, сіра ворона та сорока. У періоди високої чисельності зазначені види завдають значної шкоди мисливському господарству, а також можуть бути носіями різноманітних небезпечних інфекційних захворювань. Для зниження негативного впливу зазначених видів тварин на мисливську фауну вчені пропонують систематично проводити навчально- практичні семінари для впровадження передового досвіду менеджменту популяцій потенційно небажаних у мисливському господарстві диких тварин, проводити відповідні роз'яснювальні роботи серед мисливців та населення та впроваджувати в практику регулювання чисельності небажаних у мисливському господарстві тварин методи і способи, які використовуються у країнах ЄС [11].

Значної шкоди поголів'ю мисливських тварин завдають часті випадки браконьєрства. У 2017 р. було проведено 1008 рейдів з охорони державного мисливського фонду та складено 157 протоколів на порушників правил полювання та накладено штрафів на суму б2 906 грн, стягнуто з порушників - 61 444 грн штрафних санкцій. На наш погляд, заходи, які вживаються нині для охорони тваринного світу органами державної влади та користувачами мисливських угідь, є недостатніми. Зупинити високий рівень браконьєрства зусиллями лише єгерської служби дуже важко. Необхідно створити державну службу з охорони мисливських тварин у кожній області з центральним підпорядкуванням. Сприяло б успішній боротьбі з браконьєрством створення державного спецпідрозділу з наданням йому широких повноважень, притаманним спеціальним підрозділам органів внутрішніх справ (на основі досвіду Білорусі та ін. країн).

Висновки. Для сучасного етапу розвитку мисливської галузі Чернігівської області характерними є тенденції: загальний занепад галузі та високі показники збитковості. Необхідно зауважити, що мисливське господарство області має необхідні природні, географічні, кліматичні та економічні умови для подальшого успішного розвитку. Водночас функціонування мисливської галузі відбувається під дією низки негативних факторів, серед яких: нестабільність економічного середовища, високий рівень браконьєрства, недосконалість нормативно-правової бази та механізмів державного управління.

Одне з найважливіших завдань у процесі підвищення ефективності функціонування мисливської галузі - забезпечення її прибутковості. З метою створення умов для забезпечення ефективної роботи мисливських господарств необхідно збільшити кількість користувачів мисливських угідь, які будуть зацікавлені в раціональному та прибутковому веденні мисливства, вживати заходів щодо зростання чисельності мисливських тварин шляхом їх розведення та розселення, розробити та виконувати програми менеджменту популяціями диких тварин, надавати перевагу різним видам індивідуального полювання перед колективними та створювати всі умови для розвитку мисливського туризму.

1. Бондаренко, В. Д. Актуальні питання стану і ведення мисливського господарства в Україні та можливі напрями їх вирішення / В. Д. Бондаренко, Е. М. Різун // Наукові праці Лісівничої академії наук України: збірник наукових праць. 2016. - Вип. 14. - С. 180-184.

2. Говда, Г. А. Особливості діяльності мисливських господарств та їх вплив на облік витрат / Г. А. Говда, Л. Г. Медвідь // Вісник соціально-економічних досліджень. 2012. - Вип. 2 (45). - С. 58-63.

3. Гуль, І. Г. Принципи мисливської політики України / І. Г. Гуль // Регіональна економіка. - 2010. - № 2. С. 118-122.

4. Дейнека, А. М. Стан і перспективи розвитку мисливського господарства / А. М. Дейнека, В. Р. Бурмас // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 23.13. - С. 78-94.

5. Державна служба статистики України: офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

6. Доповідь про стан навколишнього природного середовища [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://menr.gov.ua/files/docs/Reg.report/%D0%94%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1 %96%D0%B4%D1%8C%20%D0%A 7%D0%B5%D1 %80%D0%BD%D1 %96%D0%B3%D1 %96%D 0%B2%D1%81 %D1 %8C%D0%BA%D0%B0%202016.pdf.

7. Івануса, А. В. Аналіз ведення мисливського господарства підприємствами Львівської області / А. В. Івануса // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.18. С. 108-112.

8. Кульчицька, Е. Міжнародні тенденції розвитку мисливського туризму / Е. Кульчицька // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 2014. Вип. 34. - С. 151-159.

9. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22.02.2000 № 1478-Ш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1478-14.

10. Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001 № 2894-III[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2894-14.

11. Проект моделі реформування і розвитку мисливського господарства України. Жовтень 2015 [Електронний ресурс] / М. О. Мироненко та ін. - Режим доступу: https://www.slideshare.net/enpifleg/ss-65435331.

12. Статистична звітність Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Форма 2 -ТП Мисливствоза 2013-2017 рр.

13. Щербина, І. О. Еколого-економічні шляхи оптимізації структурно-функціональної організації системи мисливського господарства України / І. О. Щербина, І. В. Наконечний // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2016. - Вип. 14. - С. 697-702.

14. Яворська, А. В. Мисливське господарство як напрям розвитку місцевих промислів / А. В. Яворська // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. - 2013. - № 1-2(2). - С. 355-363.