Організаційно-економічні ризики екологізації сільського господарства

Organizational and economic risks of ecologization of agriculture

Purpose. The purpose of this article is to identify and systematize organizational and economic risks that may arise during the ecologization of production processes in the agricultural sector, as well as to summarize the main stages of `risk management' of agricultural greening and justify the necessary tools to reduce their likelihood.

Methodology / approach. The methodological bases of the work are general scientific and specific methods of economic theory as well as a systematic approach to the study of economic phenomena. The paper uses an abstract-logical method - for the logical formation of the main aspects and conclusions of the study; the method of questionnaire survey to determine the types of risk from the implementation of elements of ecologization and the method of expert assessments in order to establish the average weight of risks of ecologization of agriculture.

Results. Approaches to determining the natures of risks are generalized and the definition of risks of ecologization of the agricultural sector of the economy are formulated. There was held the typification of the main types of organizational and economic risk, which may occur during the ecologization of production processes in the industry on the basis of the questionnaire method. The use of the method of expert assessments made it possible to assess the weight (importance) of identified risks. The main tools for reducing the risks of ecologization of agriculture at the level of enterprises and the state are proposed.

Originality / scientific novelty. The methodological approach to monitoring the risks of ecologization of agriculture has been improved and their definition has been formulated; further developed the classification of risks of ecologization of agriculture, which were grouped into four groups: financial and economic, production risks, logistics and institutional risks; the degrees of their importance in this process were determined and the main tools for reducing the risk of ecologization at the enterprise and state level were standardized.

Practical value / implications. The results of the study allow a more comprehensive assessment of the risks of ecologization of the agricultural sector, to form priority areas for their management and to summarize the main tools for reducing the risk of ecologization at the enterprise level and at the state level.

Key words: agriculture, ecologization, risks, risk management.

Основна частина

Постановка проблеми. Атрибутом сільськогосподарської діяльності є ризик, що насамперед, залежить від особливостей сільського господарства та його економічного середовища. Знизити ступінь ризиковості галузі можливо лише шляхом детального вивчення ризиків діяльності й опрацювання шляхів запобігання їх виникнення. Тобто ключовим елементом ефективного сільського господарства є визначення ризиків, вивчення ймовірності їх виникнення та оцінка ступенів впливу на розвиток галузі, і на цій основі розробка заходів щодо їх усунення або зменшення. Включення ризику в стратегію розвитку сільського господарства сприятиме його сталому розвитку.

У контексті виникнення ризиків вкрай важливим є аналіз упровадження елементів екологізації сільського господарства, оскільки може виникнути певний конфлікт між економічними та екологічними цілями виробництва. Незважаючи на доведену необхідність екологізації галузі, її введення вимагає додаткових витрат і, як правило, негативно впливає на економічну ефективність господарської діяльності за рахунок зниження продуктивності. Однак у вітчизняному сільському господарстві протягом багатьох років є проблема відсутності нових рішень, спрямованих на обмеження наслідків ризику, у т. ч. за рахунок екологізації галузі. Отже, є потреба в перегляді та моніторингу ризиків екологізації сільського господарства та в нових інструментах управління ними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі сільськогосподарської діяльності приймають різні типи рішень економічного, фінансового, соціального та екологічного характеру, які визначаються коротко - та довгостроковими цілями. Найважливішими з них є стійкість і розвиток сільського господарства, які можна досягти, максимізувавши прибуток у контексті усвідомлення ризиків.

Слід підкреслити, що сільське господарство є однією з найбільш ризикових галузей економіки, оскільки економічні виробничі процеси тісно переплітаються із біологічними і напряму залежать від природно-кліматичних факторів. Так, J.M. Da-Rocha у своїй статті «The role of agriculture in aggregate business cycles» зазначає, що сільське господарство має певні відмінні риси порівняно з іншими галузями економіки протягом ділового циклу [1]. Особливе значення має використання землі, яка одночасно виступає і предметом, і засобом праці в сільському господарстві [2]. Крім цього, багато вчених вказують на значний вплив на досліджувану галузь кліматичних умов, а тим паче кліматичних змін [3-6].

Одночасно наслідки сільськогосподарського виробництва також можуть негативно впливати на навколишнє середовище. Так, у працях A. Kamilaris, A. Anton, A. Blasi відзначається негативний вплив на довкілля галузі тваринництва [7], а в праці H.M. Van der Werf [8] підкреслюється негативний вплив надмірної хімізації виробництва. Наведені обставини вказують на необхідність проведення оцінки та пошуку шляхів зменшення економічних ризиків екологізації в сільському господарстві країни.

Дослідження наявних або потенційних економічних ризиків екологізації в сільському господарстві України нині лише започатковуються. Проте закордонні вчені приділяють значну увагу наведеним питанням. N. Jankelova, S. Moricova зазначають, що сільськогосподарський сектор характеризується високим рівень ризику, а в останні роки спостерігається тенденція до його збільшення [9]. Аналогічні твердження представлені в працях A. Parikh [10], A.M. Komarek, De Pinto [11].

Із цієї проблематики доцільно також виокремити праці вітчизняних вчених. Так, П.К. Бечко вказує, що «за сучасних умов господарювання мінімізація економічних ризиків суб'єктів господарювання аграрного виробництва можлива як за рахунок технологічних, так і економічних чинників» [12]. І. Жмурко зазначає, що трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки зумовлюють необхідність страхування ризиків, які виникають у сільськогосподарських виробників, адже сільське господарство є однією з найризикованіших сфер діяльності [13]. Важливість питання оцінки рівня регіональних природних ризиків підкреслюють О.В. Нікішина [14], Д.В. Резніченко [15], А.П. Бурляй [16].

Таким чином, можна підсумувати, що під ризиком розуміють імовірність настання непередбачених подій, які можуть призвести до збитків або шкоди; це потенційні можливості зміни подій у результаті різних чинників, які не можливо передбачити, що пов'язано із можливими виробничими збитками; це «загроза недоотримання доходу, перевищення видатків чи витрат ресурсів у результаті виконання конкретних видів виробничої, збутової чи фінансової діяльності» [13].

Узагальнюючи наявні дослідження, можна визначити природу ризику:

• ризик не є однорідним, тому не можна навести однозначне визначення цього терміна;

• ризик виникає як мінімум у двох підходах: об'єктивному та

суб'єктивному;

• ризик можна аналізувати в різних контекстах, таких як: небезпека, невпевненість, імовірність;

• ризик є змінним та стадіальним, тому це швидше процес, а не стан довкілля.

Ризик належить до різноманітних невизначених, але можливих подій. Із розвитком науки багато ризиків усунено, проте на їх місці виникають нові виклики, які потребують більш детального дослідження. Поточна концепція ризику представлена Комісією з питань Американської страхової термінології в 1996 р., яка сформулювала дві основні дефініції ризику:

1) ризик як невизначеність стосовно зазначених подій в умовах двох і більше можливостей. Цей ризик розуміється як вимірювана невизначеність;

2) це підхід зі сторони страхової компанії і стосується страхової практики.

Підсумовуючи викладене вище, нами сформульовано дефініцію ризиків екологізації сільського господарства - це загроза недосягнення поставлених цілей та потенційна можливість зниження ефективності сільськогосподарського виробництва в результаті впровадження в господарську діяльність процесів, пов'язаних із охороною навколишнього природного середовища, екологічних систем виробництва сільськогосподарської продукції та виробництва біоенергії, покращення якості продукції, збутової та фінансової діяльності.

Мета статті. Метою цієї статті є визначення та систематизація ризиків організаційно-економічного характеру, які можуть виникати під час екологізації виробничих процесів аграрної сфери економіки, а також узагальнення основних етапів «ризик-менеджменту» екологізації сільського господарства та обґрунтування необхідних інструментів для зниження ймовірності їх виникнення.

Виклад основного матеріалу дослідження. При вивченні ризиків екологізації сільськогосподарської діяльності необхідно дати відповідь на три основні питання: чим ризикують? що саме викликає загрозу? у якій сфері ризикують? На цій основі можна провести класифікацію ризиків за різними критеріями. При цьому слід зауважити, що різні типи ризику відрізняються один від одного: деякі є загальними для всіх видів діяльності, а інші характерні лише для сільського господарства. Імовірність ризику також є різною, і досить часто залежить від рівня спеціалізації, стану технічного обладнання або місця розташування.

1. Загальна класифікація ризиків.

Природні ризики - джерелом є взаємодія природних факторів, таких як коливання метеорологічних умов, розподіл температури, захворювання рослин і тварин, шкідники тощо.

Персональні ризики - джерелом є недосконалість людської природи, наприклад, нечесність, недбалість або невиконання договірних зобов'язань. Також ризики можуть виникнути через невідповідність потреб сільськогосподарського підприємства в робочій силі фактичній її наявності; проблеми зі здоров'ям працівників; відсутність мотивації та плинність кадрів; міжособистісні відносини.

Ринкові ризики - залежать від умов функціонування підприємства. Насамперед стосуються формування цін на продукцію, що виробляється, та засоби виробництва.

2. Ризики, пов'язані із специфікою сільськогосподарської діяльності.

Екологічні ризики - пов'язані з сосбливостями агровиробництва й можуть

бути результатом змін кліматичних і біологічних умов, ерозії ґрунту, виснаження земель та нестачі в них основних елементів мінерального живлення рослин, підвищення кислотності ґрунтів, хвороб рослин і тварин, шкідників, посухи або надмірної кількості опадів, сезонності виробництва тощо. Це викликає невизначеність щодо обсягів виробництва, його витрат та потенційних втрат.

Технологічні ризики - пов'язані з технологічним, технічним та біологічним прогресом. Їх джерелом може бути як упровадження нових технологій виробництва, так і вдосконалення наявних. Вони застосовуються не лише до вимірюваних економічних втрат, але можуть також спричинити загрозу на навколишнє середовище та обсяги виробництва продукції.

Організаційні ризики - стосуються планування, контролю та організації виробництва сільськогосподарської продукції, управління й організації часу праці, відносин із зовнішнім середовищем.

Економічні ризики - включають у себе цінові, маркетингові, кредитні, інвестиційні та валютні ризики, що можуть негативно впливати на всі виробничі процеси в аграрній галузі.

Виробничі ризики - включають елементи технологічного, організаційного ризику та природних ризиків.

Ринкові ризики - це результат зміни зовнішньоекономічних умов виробництва, наприклад, втрати ринків збуту або надмірної пропозиції продукції, зниження або зростання ціни на продукцію тощо. До ринкових ризиків агровиробництва можна віднести також швидкість товарообороту, ризики партнерства та цінові ризики.

3. За джерелом походження ризиків.

Виробничі ризики - у сільському господарстві тісно пов'язані із погодно - кліматичними та епідеміологічними умовами виробництва та можуть призвести до збитковості виробництва.

Цінові ризики - утворюються внаслідок диспаритету на сільськогосподарську та промислову продукцію, тобто внаслідок порушення співвідношення цін сільськогосподарських товарів до цін засобів виробництва для сільського господарства. Їх можна охарактеризувати як «систематичні», оскільки це стосується всіх сільськогосподарських виробників одночасно.

Інституційні ризики - зумовлюються невизначеністю через зміни в державній політиці та нормативно - правових актах.

Фінансові ризики - пов'язані із джерелами фінансування господарських операцій та нестійким становищем на фінансовому ринку (несподіване підвищення відсоткової ставки банку, відсутність доступу до кредиту, втрата ліквідності або коливанням курсу).

Ризики людського фактору (особистий ризик) - може виникнути внаслідок чинників, що впливають на здоров'я працівників.

Ризик доходу - це сукупність факторів виробничого та цінового ризиків, негативні наслідки через вплив погодніх умов та конкуренції.

4. За контрольованістю господарської діяльності.

Систематичні ризики - визначаються зовнішніми силами, які не підлягають контролю суб'єктом господарювання, та охоплюють усіх сільськогосподарських виробників. Це можуть бути наслідки незнання майбутніх подій, які можуть спричинити як збитки, так і прибутки. Вони тісно пов'язані з економічними умовами регіонального та світового ринку. Основним їх джерелом є зміни відсоткових ставок, інфляція, податкове регулювання або політична чи економічна ситуація.

Специфічні ризики - стосуються окремих виробників і є наслідком можливості виникнення збитків у певному підприємстві через проблеми менеджменту, забезпечення сировиною, ліквідністю продукції тощо.

5. За ймовірністю виникнення події.

Передбачувані ризики - пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності та відповідають потенційній втраті, ймовірність якої можна передбачити, зважаючи на минулі події. Тому їх можна частково контролювати та передбачати, оскільки це повністю залежить від індивідуальних рішень сільгоспвиробників. Вони пов'язані з ризиком упровадження нових сортів рослин, порід тварин, нових технологій, рослинництва й тваринництва, організації сільськогосподарського виробництва, появою нових конкурентів на ринку тощо.

Непередбачувані ризики - ризики природного характеру, які пов'язані із силами природи та впливом навколишнього середовища. Їх джерелами можуть бути зміна клімату, крадіжки, пожежі тощо. Сільськогосподарська діяльність викликана залежністю виробництва від погодних і біологічних умов, яку сільськогосподарський виробник не може контролювати самостійно.

Отже, під ризиком слід розуміти невизначеність щодо досягнення поставлених планів і цілей, що пов'язано з неможливістю передбачення майбутніх подій, відсутністю повної інформації та несприятливими випадковими подіями.

Наслідками економічних ризиків екологізації сільського господарства можуть бути:

- можливість отримання збитку;

- загроза невиконання плану щодо передбаченої суми прибутку через неповну інформацію;

- можливість відхилень від бажаних очікуваних результатів.

Для визначення типів ризику від упровадження елементів екологізації на підприємствах аграрного сектора економіки у 2017-2018 рр. проведено опитування фермерів, керівників і спеціалістів галузі сільського господарства Черкаської області на базі НКЦ «Інститут післядипломної освіти та дорадництва» Уманського національного університету садівництва. Профіль опитаних респондентів наведено в табл. 1. Загалом опитано 60 осіб.

Таблиця 1. Профіль учасників анкетного опитування фермерів, керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств Черкаської області на базі НКЦ «Інститут післядипломної освіти та дорадництва» Уманського НУС