Стратегічні бачення розвитку регіональної економіки

Згруповано автором на основі [1;3;6-10]

На основі критичного аналізу вчень науковців щодо визначення поняття регіональна економіка можна виділити два підходи: науковий і класичний.

Згідно наукового підходу, регіональна економіка - це галузь економічних і географічних знань, яка розглядає та вивчає основні закономірності та тенденції розвитку основних регіональних господарських систем в умовах перетворення.

Згідно класичного підходу, регіональну економіку, розглядають як конституційно-правову, економічну систему, в якій функціонують окремі територіально-адміністративні одиниці держави, які володіють «корисними» для країни ресурсами, та діяльність яких направлена на створення/забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності як регіону, так і України в цілому.

Виокремлення поняття «регіональна економіка» на як науку та як систему, дозволило окреслити головне її завдання - це зміцнення пріоритетного економічного розвитку регіонів, які мають важливе стратегічне значення для України з можливістю оптимального використання їх природно-ресурсного потенціалу, а також управління регіонами в системі ринкових відносин, фінансового механізму та стратегій.

Проблема визначення стратегічних пріоритетів розвитку регіональної економіки на сьогодні все більше актуалізується через необхідність вибору цільових напрямків щодо економічного і соціального розвитку на середньо-та довгостроковий періоди. Крім того, ці цільові орієнтири повинні виходити з основних принципів та завдань державної регіональної політики, адже дозволить розробити поетапну систему їх досягнення, а також допоможе підібрати найбільш значущі показники визначення найбільш перспективних регіонів. Це також, сприяє і визначенню перспектив можливого розвитку загальнодержавної, або регіональної політики.

Відомо, кожен об'єкт регіональної економіки здійснює свою діяльність відповідно до розробленої регіональної стратегії розвитку регіону, яка є основним документом, що містить перспективні напрямки «життєдіяльності» регіону в перспективі. Такі стратегічні програми дають можливість регіонам поетапно виконати намічені цілі та покращити/підвищити показники, що описують соціально-економічний розвиток. Такими показниками в основному є економічні показники, соціальні показники та екологія.

Згідно з даними державної статистики України протягом 4 останніх років в Україні соціально-економічний розвиток зазнав величезних макроекономічних змін. Зрозуміло, що на це вплинула і війна на Сході України, дисбаланс на політичній арені, а також поширення світової пандемії - COVID-19.

За підсумками 2019 року в цілому в регіонах спостерігається продовження позитивної тенденції трьох попередніх років щодо зростання в ключових сферах розвитку, за винятком спаду виробництва у промисловості та уповільнення темпів зростання виробництва сільськогосподарської продукції, про що свідчить динаміка основних соціально-економічних показників [11]: зменшились обсяги виробництва промислової продукції у 16 регіонах та в цілому по Україні на 0,5 %, (у 2018 році - зростання на 3,0 %); зросли обсяги виробництва продукції сільського господарства у 22 регіонах та в цілому по Україні на 1,1% (у 2018 році - зростання на 8,1%); збільшились обсяги будівельної продукції у 24 регіонах та в цілому по Україні на 23,6% (у 2018 році - на 8,6%). Основною причиною таких зрушень стало обмеження доступу товаровиробників до кредитних ресурсів та низький рівень купівельної спроможності населення. Зовсім інша тенденція склалася щодо інвестиційної сфери. Протягом 2019 року спостерігається; збільшення обсягів інвестицій, що залучені в регіональні економіки: капітальні інвестиції зросли у 21 регіоні та в цілому по Україні - на 15,5% (у 2018 році - на 22,1%); прямі іноземні інвестиції зросли у 23 регіонах та в цілому по Україні - на 8,8% (у 2018 році - на 4,1%); збільшились доходи місцевих бюджетів в усіх регіонах, від 8,8% в Одеській області до 18,7% у м. Києві, і в середньому по Україні показник приросту склав 15,8% (у 2018 році - 15,2%), що дозволяє більш самостійно вирішувати місцеві проблеми розвитку; вдалося покращити динаміку соціальних індикаторів: реальна заробітна плата зросла в усіх регіонах, від 5,9% у Закарпатській до 13,2% у Миколаївській області, і в цілому по Україні - на 9,8% (у 2018 році - на 12,5%); обсяги заборгованості з виплати заробітної плати скоротились у 13 регіонах; у всіх регіонах зменшилися показники рівня безробіття населення. [11].

Позитивна тенденція щодо зменшення рівня безробіття (у порівнянні з показниками за 2019 рік) мала місце у всіх регіонах, найбільше у: Луганській і Рівненській (зменшення на 1,4 в.п.), Черкаській (на 1,3 в. п.) та Чернівецькій і Сумській(на 1,0 в. п.) областях. Найнижчий рівень безробіття зафіксовано у Харківській (5,0%), Київській, Одеській (5,9%),Львівській (6,5%) областях та м. Києві (5,8%), а найвищий - у Луганській (13,7%), Донецькій (13,6%), Кіровоградській (11,0%), Волинській та Полтавській (10,6%) областях. [11;12]

Відповідно до оцінки результатів соціально-економічного розвитку України по регіонам за останні роки, можемо відмітити, що позитивні тенденції розвитку регіональної економіки України все ще не дають нам говорити про повноцінну, хорошу економічну ситуацію. А тому, необхідно більше уваги приділити вивченню стратегічних орієнтирів розвитку регіональної економіки з огляду на можливості та перспективи розвитку.

Згідно результатів моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики у 2019 році по програмам регіонального розвитку, що забезпечують виконання окремих завдань стратегії, а це «Інноваційна економіка та інвестиції», «Сільський розвиток», «Розвиток туризму», «Розвиток людського потенціалу», «Загальноукраїнська солідарність», «Підтримка розвитку депресивних територій», «Ефективне управління регіональним розвитком» визначено, що протягом року із 32 заходів, передбачених Планом заходів, 15 - виконано, 17-у стадії виконання. [13]

В рамках програми «Підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів» впроваджено європейський підхід смарт-спеціалізації у стратегічне планування регіонального розвитку, який передбачає розвиток видів економічної діяльності, які мають інноваційний потенціал з урахуванням конкурентних переваг регіону та сприяють трансформації секторів економіки в більш ефективні. Було надано методичну та консультативної допомоги обласним та міській держадміністраціям щодо ідентифікації пріоритетних сфер інноваційного розвитку регіонів, підтримка яких стане пріоритетом в рамках регіональних стратегій розвитку на період до 2027 року. Крім того були впроваджені, а також плануються до реалізації нові механізми підтримки підприємництва, зокрема це фінансова підтримка малого і середнього бізнесу, що в свою чергу збільшить робочі місця, а також визначення нових завдань і функцій функціонування Фонду розвитку підприємництва, основною метою якого є розвиток регіональної співпраці підприємницьких структур. Задля розвитку інноваційного потенціалу, а також розвитку науки і техніки відповідно до програм стратегічного розвитку регіонів створено умови для активізації співпраці між суб'єктами підприємництва та закладами професійної (професійно-технічної) освіти і закладами вищої освіти. Програмою передбачено кошти на модернізацію інфраструктури, закупівлю обладнання, створення центрів професійної досконалості, а також зміну змісту освіти, навчання майстрів та вчителів, розробку нових освітніх стандартів професійної (професійно-технічної) освіти та поглиблення співпраці з роботодавцями для забезпечення цілей розвитку професійної (професійно-технічної) освіти в Україні

Також головним питанням регіонального розвитку є налагодження ефективних партнерських відносин з країнами сусідами. Саме реалізація проектів в рамках Державної програми транскордонного співробітництва була спрямована на збереження історико-культурної спадщини країни,. покращення якості води водозабірного басейну транскордонних річок Західного регіону України, розвиток інфраструктури Яворівського національного природного парку та ремонт під'їзних доріг до об'єктів установи. Крім того згідно державної стратегії регіонального розвитку було забезпечено реалізацію Стратегії ЄС для Дунайського регіону та Дунайської транснаціональної програми[13]. Саме ця Стратегія передбачала залучення до співпраці 14 країн: 9 країн-членів ЄС та 5 країн-не членів ЄС, які пов'язані єдиним географічним простором, та була спрямована на забезпечення інфраструктурного, екологічного, соціально-економічного та інституційного розвитку Дунайського регіону (українська частина: Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська та Чернівецька області). Фінансовим інструментом при цьому стала Дунайська транснаціональна програма, яка шляхом інтеграції об'єднала найвагоміші сфери регіональної економіки: інноваційність та соціальна відповідальність; навколишнє середовище та культурна відповідальність; покращення інфраструктурних зв'язків та енергоефективність; ефективне урядування.

Ще однією важливою програмою розвитку держаної регіональної політики стала програма в рамках цілі «Територіальна соціально-економічна інтеграція і просторовий розвиток». Зокрема були вирішені питання щодо створення умов сталого розвитку туристичних і гірських регіонів України, розширення існуючих територій об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, створення умов для зменшення обсягів утворення відходів та збільшення обсягу їх переробки та повторного використання на регіональному рівні.

Ефективне державне управління у сфері регіонального розвитку сприяло здійсненню заходів щодо подальшого впровадження процесів децентралізації та реформування місцевого самоврядування. Зокрема, реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, що була проведена за принципом децентралізації дала поштовх до формування дієздатного найбільш наближеного до громадянина інституту влади - місцевого самоврядування. Були утворені 1049 об'єднаних територіальних громад по всіх регіонах України, що дало можливість здійснювати розвиток певних територій шляхом прийняття самостійних владних рішень. Це в свою чергу сприяло покращенню економічного добробуту кожного регіону, розвитку інфраструктури та соціального сектору, припливу коштів до місцевих бюджетів, якими можна розпоряджатися на розсуд органів місцевого чи регіонального самоврядування в інтересах розвитку регіону.

Але не дивлячись на успіхи після впровадження стратегічних програм регіонального розвитку, деякі питання, що розкривають можливості для зростання економічного розвитку як регіонів держави, так і країни в цілому, залишаються не вирішеним і потребують негайного розгляду:

- чітко не визначені джерела фінансування заходів щодо впровадження деяких програм Стратегії регіонального розвитку, тобто не має взаємозв'язку між стратегічним і бюджетним планування. Бюджетним кодексом України чітко визначено рівень обсягу коштів державного фонду регіонального розвитку (1% від загального фонду державного бюджету), що має щорічно передбачатися у державному бюджеті, Мінфіном не забезпечується дотримання цієї норми. У 2019 році ця вимога виконана лише на 79%;

- основні інструменти та механізми реалізації стратегічного регіонального розвитку, тобто державні цільові програми, угоди щодо регіонального розвитку, програми подолання депресивності територій тощо, на сьогодні є недієвими, а тому потребують перегляду;

- координація рішень центральних та місцевих органів влади щодо реалізації державної регіональної політики є невизначеною, а точніше відсутньою. Тому існує нагальна потреба у координації заходів центральних та місцевих органів щодо регіонального розвитку, а саме сприяння розвитку проектів регіонального розвитку, що будуть спрямовані на створення нових робочих місць, залучення інвестицій, активізацію економічного розвитку територій..

Висновки

економічний інвестиційний підприємницький регіон

Досліджуючи стратегічні орієнтири розвитку регіональної економіки та визначивши деякі проблемні питання, які потребують негайного вирішення, на нашу думку необхідно в першу чергу на законодавчому рівні, прийняти низку проектів Законів та нормативних документів, що стосуються стимулювання економічного розвитку регіонів, відповідно до засад державної регіональної політики, переглянути Закон про державне фінансування програм розвитку, а також розширити завдання і функції Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку. Звернути увагу на роботу агенції регіонального розвитку, які є важливим чинником забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів, створення сприятливих умов для активізації інвестиційної та підприємницької діяльності, а також розглянути рід питань пов'язаних з перепідготовкою (підвищення кваліфікації) працівників місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації проектів регіонального розвитку.

Література

1. Варналій З.С. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / за ред. З.С. Варналія. К.: НІСД, 2007. 820 с.

2. Геєць В.М. Структурні зміни та економічний розвиток України: монографія / [В.М. Геєць, Л.В. Шинкарук, Т.І. Артьомова та ін.]. К.: Ін-т економ. та прогноз., 2011. 696 с.

3. Данилишин Б.М. Третья промышленная революция и Украина. (дата звернення: 10.11.2020 р.)

4. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ ст.: нові пріоритети. К.: Наукова думка, 2006, 512 с.

5. Ерохина Е. А. Экономическое развитие и экономический рост: системно-саморганизационный подход к исследованию. Известия Томского политехнического университета. 2008. Том 312. - №6. С. 39-41. (дата звернення: 10.11.2020 р.)

6. Некрасов Н. Н. Региональная экономика. Teoрия, проблемы, методы. 2-е изд. М.: Экономика, 1978. 266 с

7. Лексин В. Н. Региональная диагностика: сущность, предмет и метод, специфика применения в современной России (вводная лекция предполагаемого учебного курса). Российский экономический журнал. 2003. №9-10. С. 64-86.

8. Тодосійчук В.Л. Регіональна економіка: підручник. Вінниця, ВДАУ, 2008. 434 с.

9. Тимчук Ф. М. Регіональна економіка. Конспект лекцій. К.: МАУП, 1998. 51 с.

10. Челноков І.В. Региональная экономика: организационно-экономический механизм управления ресурсами развития региона / [И. В. Челноков, Б. И. Герасимов, В. В. Быковский] ; под науч. ред. Б. И. Герасимова. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2002. 112 с.

11. Звіт за результатами реалізації державної регіональної політики в Україні у 2019 році.

References

1. Varnahi, Z.S., editor. State regional policy of Ukraine: features and strategic priorities. Kyiv, NISD, 2007.

2. Єеє18, V.M. Structural changes and economic development of Ukraine: monograph. Kyiv, Іп-t ekonom. ta prognoz., 2011.

3. Danilishin, B.M. “The third industrial revolution and Ukraine.” Accessed 10 Nov. 2020.

4. Dolіshnіi, М.І. Regional policy at the turn of the XX-XXI centuries: new priorities. Kyiv, Naukova dumka, 2006.

5. Erokhina, E. A. “Economic development and economic growth: a system-self-organizing approach to research.” Izvestiya Tomskogo politekhnicheskogo universiteta, vol. 312, no.6, 2008, pp. 39-41. Accessed 10 Nov. 2020.

6. Nekrasov, N. N. Regional economy. Theory, problems, methods. 2-ed. Moscow, Ekonomika, 1978.

7. Leksin, V. N. “Regional diagnostics: essence, subject and method, specifics of application in modern Russia (introductory lecture of the supposed training course).” Russian Economic Journal, no. 9-10, 2003, pp. 64-86.

8. Todosiichuk, V.L. Regional economics: a textbook. Vinnitsya, VDAU, 2008.

9. Timchuk, F. M. Regional Economy. Kyiv, MAUP, 1998.

10. Regional economy: organizational and economic mechanism of resource management of the region, ed. B. I. Gerasimova. Tambov,Tamb. gos. tekhn. un-ta, 2002.

11. “Analysis of socio-economic development of the regions in 2019.” Ministry for Communities

12. Territories Development of Ukraine, -“Report on the results of the implementation of state regional policy in Ukraine in 2019.” Ministry for Communities and Territories Development of Ukraine

Размещено на Allbest.ru