Ринок праці в Україні як соціально-економічне явище

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринок праці в Україні як соціально-економічне явище

Сміренський В.В., нач. Управління економічного та інвестиційного розвитку Слов'янської міськради, стейкхолдер ОПП Облік і оподаткування; Сиплива В.О., студентка І курсу магістратури спеціальності «Облік і оподаткування» ДДПУ

У статті розглянуто сучасний стан ринку праці в Україні. Підкреслено, що ринок праці є найбільш складним елементом ринкової економіки, в процесі функціонування якого переплітаються інтереси робітника та роботодавця щодо визначення ціни праці та умов функціонування, а також відображаються практично всі соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі. На підставі досліджуваного надано пропозиції щодо подолання виявлених проблем на ринку праці.

Ключові слова: ринок праці, зайнятість, безробіття, економічно активне населення, міграція робочої сили.

Постановка проблеми

Ринок праці є найскладнішим та найдинамічнішим складовим елементом ринкової економічної системи. Його стан безпосередньо залежить від загальної економічної ситуації, розвитку підприємництва, а також від традицій участі населення в економічній діяльності, можливостей вибору її видів та системи цінностей, які превалюють у суспільстві.

Саме тому вивчення ринку праці, його структури, відстеження основних його тенденцій завжди залишатиметься актуальним та постійно потребуватиме аналізу і моніторингу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стан ринку праці в Україні є об'єктом наукових досліджень багатьох науковців, зокрема Т. Балановської, М. Войнаренко, Д. Богині, О. Амосова, І. Петрової та ін. Вони розглядали основні проблеми, які виникають на ринку праці, а саме: зайнятість та безробіття, регулювання зайнятості та розробили пропозиції щодо вирішення цих проблем. Але разом з тим, ринок праці в Україні потребує додаткового дослідження, тому що його стан із року в рік змінюється, і тому потребує розробки чіткого стратегічного напряму його розвитку.

Мета статті полягає в аналізі сучасного стану ринку праці України та наданні пропозицій щодо його поліпшення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; це також економічний простір - сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію [1, с. 129].

Основними категоріями, що характеризують ефективність функціонування ринку праці є: економічно активне населення; економічно неактивне населення; безробітні та зайняті. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП), Державної служби України до економічно активного населення відносять населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці. Тобто, в структуру економічно активного населення включено дві категорії - «зайнятих» та «безробітних» осіб.

Одним з найважливіших показників, які характеризують стан ринку праці України є зайнятість населення.

Зайнятість - це головна характеристика ринку праці, саме вона визначає соціально-економічний розвиток країни. Ефективною вважається зайнятість, що забезпечує належний дохід, здоров'я, зростання освітнього й професійного рівнів для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

В сучасних умовах проблема зайнятості набуває нового звучання як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Вирішення її означає створення ефективної економіки, здатної забезпечити соціальний прогрес суспільства.

Розглядаючи зайняте населення по регіонам України можна побачити, що найбільша кількість зайнятого населення знаходиться в Одеській, Київській та Дніпропетровській областях, а найменша в Луганській, Донецькій та Полтавській. Причиною такої ситуації на даний момент виступає нестабільна економічна та політична ситуації.

Ринок праці України знаходиться на стадії занепаду. Про це свідчить зменшення кількості підприємств, так з 2010 року по 2016 рік кількість малих підприємств скоротилася на 18,5%, а середніх - на 19,1%. Також причиною можна зазначити зменшення заробітної плати у порівнянні з ростом цін на товари (продукцію, послуги) населення через інфляційні процеси.

Попит і пропозицію робочої сили, її ціну та вартість визначають фундаментальними елементами на ринку праці. Попит формується роботодавцями, саме вони диктують потреби ринку на робочу силу зі сторони підприємств та організацій. Пропозиція формується залежно від демографічної ситуації в країні, віку, статі та освіти робочої сили. Визначальними факторами для робочої сили є її вартість та ціна. Заробітна плата працівників - це ціна, за яку вони можуть пропонувати свою робочу силу.

Для повного аналізу ситуації на ринку праці необхідно розглянути рівень безробіття в країні. Так, 2020 карантинний рік виявився справжнім випробуванням: економічний спад, історично високий бюджетний дефіцит, зростання бідності і безробіття.

Одним з методів скорочення витрат стало скорочення кадрів, а разом із закриттям бізнесу почав зростати рівень безробіття.

За даними Держстату, у піковому з точки зору карантинних заходів другому кварталі 2020 року рівень безробіття становив 9,9%. Ще рік тому цей показник дорівнював 7,8% [5].

Ринок праці в кризовий 2020 рік упав на третину. Як свідчать дані сайту пошуку роботи work.ua, у середньму кожен місяць в Україні всього відкритими були майже 45,7 тис. вакансій. У 2019 році цей показник становив майже 62,8 тис. пропозицій. Найбільше падіння припало на квітень і травень - період найбільш жорсткого локдауну. Кількість пропозицій з працевлаштування за категоріями була більш ніж удвічі меншою порівняно з аналогічним періодом 2019 року - лише 47% та 42% відповідно [5].

Достеменно зауважимо, що, за даними Держстату України, у період з І кварталу 2016 р. до І кварталу 2020 р. включно рівень безробіття населення України віком 15-70 років коливався в межах 7,3-10,1 %. У І кварталі 2020 р., наприкінці якого й було запроваджено карантин в Україні, рівень безробіття населення віком 15-70 років становив 8,6 %. Однак у І кварталі 2019 р. рівень безробіття населення України віком 15-70 років становив 9,2 %, тоді як за підсумками 2019 р. він, як зазначено вище, становив 8,2 %.

І хоча проведений вище аналіз свідчить про доволі значне зростання безробіття в Україні під впливом пандемії COVID-19 у світі, кількість офіційно зареєстрованих безробітних набагато менша від тієї, яку можна було б очікувати на підставі наведених вище оцінок. Адже при тому що безробітне населення віком 15-70 років у І кварталі 2020 р. становило 1 548,6 тис. осіб, а станом на 1 червня 2020 р. в Україні 511,4 тис. осіб мали статус безробітного. Тобто чисельність безробітного населення віком 15-70 років більше ніж на 1млн осіб перевищувала чисельність офіційно зареєстрованих безробітних. Ця розбіжність, мабуть, пов'язана також із сумнівами населення щодо ефективності роботи Державної служби зайнятості України, особливо з функціонуванням масштабної тіньової зайнятості населення в нашій державі.

Утім, динаміка кількості осіб, що офіційно мали статус безробітного, загалом доволі точно відображає зміни зайнятості в галузях, що різною мірою постраждали від пандемії COVID-19 у світі та запровадження карантину в Україні. Зокрема, станом на 1 червня 2020 р. кількість осіб, що мали статус безробітного у сфері організації харчування, зросла, порівняно з аналогічною датою 2019 р., у 3,6 раза; у сфері операцій з нерухомістю - у 2,1 раза; у переробній промисловості - у 2 рази. Загалом же кількість осіб, що мали статус безробітного в Україні, за рік зросла в 1,7 раза. Причому тільки в період з 12 березня по 15 червня поточного року кількість зареєстрованих безробітних в Україні зросла на 154,97 тис. осіб. Хоча наприкінці червня в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомили, «що 156 тис. осіб вдалося працевлаштувати лише через фонди зайнятості за період з початку коронавірусу. Ще майже 216 тис. працівників (з них понад 71 тис. - ФОП) отримують фінансову допомогу через свої підприємства за програмою щодо часткового безробіття».

Загалом вплив пандемії COVID-19 на світову та українську економіки протягом березня - липня 2020 р. призвів до ряду таких змін на вітчизняному ринку праці:

- фактичного скорочення зайнятості в Україні;

- зростання кількості безробітних в Україні;

- зменшення кількості українців, що працюють закордоном (трудових мігрантів);

- зменшення доходів населення України від продажу своєї робочої сили та самозайнятості через зменшення зарплати, втрати роботи та доходів фізичних осіб-підприємців [3].

На наш погляд, існує багато проблем щодо статистики безробіття в Україні, які не дають змоги об'єктивно оцінювати реалії безробіття в країні, а саме:

- неможливо врахувати осіб, які втратили «надію на працю» в Україні, які не перебувають на обліку в службі зайнятості;

- статистика не враховує часткову зайнятість;

- тих, хто примусово є у відпустках з ініціативи адміністрації, вважають зайнятими;

- неправдива інформація з боку «безробітних».

Так, вагомий внесок до формування безробіття в Україні здійснює прихована його форма, тобто небажання чи неможливість значної частини безробітних осіб працездатного віку реєструватися в службах зайнятості.

Велика кількість працівників виконують свою роботу без офіційного оформлення, тому майже неможливо перевірити тих, хто отримує виплати з безробіття, й задіяний в тіньовому секторі економіки. При цьому, статистика не враховує, що саме через відсутність роботи близько 7 млн. наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Не включаються до складу безробітних близько 2 млн. селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні ті, котрі працюють на «чверть ставки», ні ті, що мають тимчасові підробітки. Значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Так, лише чисельність працюючих осіб у режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. осіб.

Оскільки однією з причин безробіття є незбалансованість попиту і пропозиції робочої сили, саме тому потрібно втілювати в життя активну політику, яка складається із заходів, спрямованих на збільшення попиту на робочу силу з боку як державного, так і приватного сектора економіки; підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць; вдосконалення процесу працевлаштування.

Важливим моментом є молодіжне безробіття.

На наш погляд, основними причинами безробіття молоді є:

- світова фінансово-економічна криза, яка справила негативний вплив на ринок праці України, наслідком якої стало збільшення кількості безробітних серед молоді;

- трудова міграція з України за кордон (хоча в період пандемії COVID-19 вона обмежена);

- недосконалість та невідповідність норм закону з проблем молодіжної зайнятості сучасним економічним, політичним і соціальним реаліям сприяє безробіттю молоді;

- диспропорція між попитом та пропозицією фахівців на ринку праці;

- розрив між вимогами роботодавців і рівнем підготовки молодих випускників вищих навчальних закладів;

- недосконалість територіальної структури розвитку економіки України.

Ще однією очевидною проблемою для ринку праці України є відтік молоді. Так, варто відзначити стрімке збільшення міграції серед студентів. Навчальна міграція набула свого розвитку за рахунок можливості навчання з подальшим працевлаштуванням за кордоном. Збереження цієї вкрай несприятливої економікодемографічної тенденції розвитку вітчизняного ринку праці призведе до прискореного старіння економічно активного н аселення та подальшої необхідності підвищення пенсійного віку в Україні. Подальший розвиток цього процесу обмежуватиме розвиток вітчизняної економіки.

Висновки з даного дослідження

Отже, ринок праці є найбільш складним елементом ринкової економіки, в процесі функціонування якого переплітаються інтереси робітника та роботодавця щодо визначення ціни праці та умов функціонування, а також відображаються практично всі соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі. І, в умовах сучасного стану економіки, без належного втручання держави ринок праці не може ефективно функціонувати. Держава має забезпечити контроль за дотриманням чинного законодавства підприємствами щодо ринку праці України, сприяти створенню нових робочих місць, сплачувати відповідну заробітну плату, належному ставленню до працівників та ін.

ринок праця безробіття пандемія

Список використаних джерел

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. К.: Знання, 2006. 559 с.

2. Кулицький С. Проблеми розвитку ринку праці в Україні.

3. Кулицький С. Український ринок праці під впливом пандемії COVID-19: стан та оцінка перспектив розвитку. Україна: події, факти, коментарі. 2020. № 12. С. 43-57.

4. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 року № 5067VI, із змінами і доповненнями.

5. Статистика.

Размещено на Allbest.ru