Теоретичні аспекти економічної діагностики підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Теоретичні аспекти економічної діагностики підприємств

Черепанов Р.І., Черкасов А.В.

Черепанов Р.І. Директор ТОВ «Сароварварівка-агро», стейкхолдер ОП Облік і оподаткування ДДПУ. Черкасов А.В. студент 4 курсу спеціальності 071 «Облік і оподаткування» ДДПУ.

У статті проаналізовано погляди науковців і запропонована власна позиція щодо методологічних підходів до економічної діагностики підприємства. Сформульовано переваги та недоліки методів економічної діагностики та розглянуті її моделі та прийоми.

Ключові слова: економічна діагностика, формалізовані методи, неформалізовані методи, потенціал підприємства.

Необхідність оцінки стану діяльності підприємства диктується тим, що визначення перспектив розвитку відповідно до інерційних методів прогнозування цілком засновано на діагностиці діяльності підприємства. Діагностика дає змогу виявити негативні аспекти і тенденції розвитку суб'єкта господарювання та виробити стратегію його розвитку, що дає змогу усунути наявні вади й підвищити ефективність діяльності. Методичне забезпечення економічної діагностики потенціалу розвитку підприємства характеризується значною кількістю інструментів та підходів до її здійснення. Саме тому і виникає необхідність аналізу переваг та недоліків різних методів проведення економічної діагностики на підприємстві.

Необхідність аналітичного (діагностичного) дослідження діяльності підприємства для виявлення проблемних питань функціонування та розроблення засобів щодо покращення його становища не викликає сумнівів, яку усвідомлює більшість вчених. Сьогодні існує велика кількість методичних підходів щодо проведення економічної діагностики підприємства, запропонованих багатьма вченими-економістами І.М. Вагнером, О.О. Гетьманом, Н.М. Дєєвою, А.І. Дмитренком, Т.О. Загорною, Н.В. Ізмайловою, В.В. Ковальовим, Є.В. Мнихом, О.І. Олексюком, Н.В. Тарасенком, В.М. Шаповалом, Г.О. Швиданенком О.О. Шереметом, Д.В. Шияном тощо.

Метою даного дослідження є аналіз сформованих поглядів вітчизняних та зарубіжних учених-економістів та виклад свого бачення щодо методичних підходів до економічної діагностики підприємства.

Термін «діагностика» запозичений із медицини. Розглядаючи етимологію цього слова, необхідно зазначити, що в перекладі з грецького «diagnostics» означає «здатність розпізнавати» являє собою знання про методи постановки діагнозу і про причини хвороб. При цьому сутність поняття «діагноз» (грець. diagnosis - розпізнавання) полягає у визначенні важливих особливостей хвороби за допомогою всебічного дослідження хворого [6].

У межах фінансово-економічних досліджень на мікрорівні в якості хворого розглядається суб'єкт господарювання, тобто організація, в якої спостерігаються певні відхилення від норми або необхідного стану (під нормальним або необхідним, станом будемо розуміти такий стан об'єкта дослідження, що визначається ліквідністю, платоспроможністю, фінансовою стійкістю, рівнем рентабельності, що досягається підприємством обігом наявних у нього фінансово-економічних ресурсів).

Діагностика діяльності підприємства, з економічного погляду, - це періодичне дослідження відповідного стану підприємства, яке має на меті уточнення тенденцій розвитку всіх видів його діяльності в траєкторії життєвого циклу та ухвалення економічно та соціально обґрунтованих коригувальних рішень.

Економічна діагностика підприємства - це аналіз і оцінка економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів й іншої інформації з метою виявлення можливих перспектив розвитку підприємства і наслідків поточних управлінських рішень. В результаті діагностики формуються висновки щодо необхідності прийняття певних рішень.

З організаційного погляду, діагностика -- це система методів, приймів і методик проведення досліджень для визначення цілей функціонування суб'єкта господарювання, способів її досягнення, виявлення проблем і вибору варіантів їхнього розв'язання.

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки вітчизняних підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування суб'єктів економічного процесу залежить розроблення комплексу профілактичних заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальший напрям дій суб'єкта господарювання.

Відомо, що будь-яка методика містить у собі певні прийоми та напрямки використання певних індикаторів. Методика здійснення економічної діагностики підприємства включає загальнонаукові та конкретні методи. Під методом розуміють спосіб, підхід до явищ, які вивчаються, спланований шлях наукового пізнання дійсності та встановлення істини. Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні (використовуються майже скрізь) й поодинокі (придатні для розв'язання вузького кола завдань) методи дослідження. У науковій літературі вчені-економісти класифікують методи економічної діагностики за різними ознаками. Так, наприклад, О.О. Гетьман за ступенем обґрунтованості розрізняє неформалізовані та формалізовані методи економічної діагностики [1]. Неформалізовані методи ґрунтуються на характеристиці аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях [3]. Ці методи відрізняються певним суб'єктивізмом, оскільки вони здебільшого засновані на інтуїтивному відчутті, досвіді та знаннях аналітика. До формалізованих методів (кількісних) діагностики відносять ті, в основу яких покладено науково-обґрунтовані і доведені аналітичні залежності. Ці методи є більш об'єктивними і тому найчастіше використовуваними в практиці оцінки діяльності підприємств. До неформалізованих методів відносять: психологічні, морфологічні, порівняльні методи, методи побудови системи показників, експертних оцінок і сценаріїв (метод колективних експертних оцінок, «мозкового штурму», морфологічний метод аналізу, метод семикратного пошуку, метод асоціацій і аналогій, метод колективного блокноту, метод контрольних питань) та побудови системи аналітичних таблиць. До формалізованих методів економісти відносять: балансовий, диференційний, логарифмічний, інтегральний метод, метод ланцюгових підстановок, виділення впливу окремих факторів, арифметичних різниць, відсоткових чисел, простих і складних відсотків, дисконтування. Це так звані класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу. Крім того, у діагностиці широко використовуються традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, методи обробки рядів динаміки), а також методи математичної статистики (кореляційниї аналіз, регресійний, дискримінантний, факторний, коваріаційний, кластерний, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів). Деякі фахівці пропонують доповнити вищезазначені методи економетричними методами - матричні, теорії міжгалузевого балансу; методами економічної кібернетики й оптимального програмування - системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування; методами дослідження операцій і теорій прийняття рішень - теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління; методами прийняття рішень - ситуаційний аналіз і прогнозування, імітаційне моделювання, аналіз чутливості [2, 4, 5, 7, 8, 11, 12].

Проте варто зробити наголос на тому, що кожен з методів проведення економічної діагностики має свої переваги та недоліки. Наприклад, до недоліків всіх експертних методів належать суб'єктивізм думок експертів та обмеженість їхніх суджень. Перевагою ж експертних методів є швидка результативність діагностики та відсутність великого обсягу інформації. Стосовно статистичних методів також слід зауважити, що недоліком їх усіх є те, що діагностуючи певні показники підприємства, особливо фінансові, ми можемо зіткнутися з проблемою затримки певної інформації (бухгалтерські звіти). Через це можливе певне «перекручування» даних звітів та отримання суперечливих висновків. За таких умов під час проведення економічної діагностики підприємства необхідно використовувати не тільки кількісні показники розвитку підприємства, а й якісні. Так, варто звернути увагу й на коефіцієнтний метод діагностики підприємства, який дав поштовх до розробки рейтингового аналізу, що дає змогу обґрунтувати результати досліджень за певними напрямками діяльності підприємства й отримати якісне узагальнення стосовно економічного стану цього підприємства в цілому. Але слід зауважити, що сьогодні в літературних джерелах з економіки немає опису рейтингових систем, розроблених саме для розв'язання задач з економічної діагностики потенціалу розвитку підприємства, проте з практичного та методологічного погляду можуть використовуватися різні рейтингові системи, які пропонує когорта вчених із зарубіжної та вітчизняної економіки. Такі методи економічної діагностики, як факторний, порівняльний аналіз, анкетування, вартісний та АВС-аналіз дозволяють визначити рейтинг підприємства. До недоліків зазначених методів діагностики можна віднести те, що, наприклад, рейтингова оцінка не дозволяє відповісти на питання, чому підприємство потрапила до того чи іншого поля. економічний діагностика ліквідність фінансовий

При оцінці діяльності підприємства слід також звертати увагу на те, що не існує універсальних моделей, які б ідеально підходили для всіх підприємств різних галузей економіки. Для кожної окремої галузі національної економіки застосовуються певні показники, які істотно відрізняються між собою в залежності від виду діяльності підприємства та мети проведення діагностики. На наш погляд, універсальним для будь-якого підприємства може бути узагальнюючий показник використання потенціалу підприємства, який визначається як відношення фактичного рівня розвитку підприємства до максимально можливого.

Метою діагностики підприємства є визначення стану об'єкта управління на конкретному проміжку часу та розроблення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення цього стану. Діагностика підприємства дає змогу менеджерам вчасно ідентифікувати можливі загрози та ускладнення в діяльності підприємства у нестабільному ринковому середовищі та на цій основі вживати своєчасних превентивних заходів щодо їх недопущення. Саме це й відіграє важливу роль під час вибору методу оцінювання підприємства та надає перевагу економічній діагностиці порівняно з іншими підходами аналізу й оброблення економічної інформації.

Головною проблемою у будь-якому підході до діагностики діяльності підприємства є якісний відбір результативних показників і побудова адекватної структури інтегрального показника. У разі правильного й ґрунтового підбору економічних показників можна визначати рівень результативності діяльності та будувати стратегію функціонування підприємства на майбутнє.

Література

1. Гетьман О.О. Економічна діагностика. - К.: Центр навч. л-ри, 2007. 307 с.

2. Дєєва Н.М. Фінансовий аналіз. К.: Центр навч. л-ри, 2007. 328 с.

3. Загорна Т.О. Економічна діагностика. К.: Центр навч. л-ри, 2007. 400 с.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. К.: МАУП, 2000.- 152 с.

5. Ковалев В.В. Учет, анализ и финансовый менеджмент. М.: Финансы и статистика, 2006. 688 с.

6. Кривов'язюк І.В. Теоретичні засади фінансової діагностики підприємства. Вісник Луцького державного технічного університет, 2011. № 1. С. 5-9.

7. Мних Є.В. Економічний аналіз. К.: Центр навч. л- ри, 2003. 412 с.

8. Тарасенко Н.В. Фінансовий аналіз. Львів: Новий Світ, 2008. 444 с.

9. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. К.: КНЕУ, 2004. 316 с.

10. Швиданенко Г.О. Бізнес-діагностика підприємства. К.: КНЕУ, 2008. 344 с.

11. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз. К., 2005 196 с.

12. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз. К.: А.С.К., 2005. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru