Інновації у сфері банківського бізнесу

Клюско Лідія Антонівна - кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри банківської справи та фінансового моніторингу Університету державної фіскальної служби України (м. Ірпінь)

Анотація

У статті досліджено сутність банківських інновацій в Україні, виокремлено їх види та визначено особливу роль в модернізації діяльності, забезпеченні конкурентоспроможності і фінансової стійкості банків, а також в розвитку економіки в цілому. Приділено увагу інноваційним наглядовим інструментам НБУ, таким як: вимога щодо формування та визначення кожним банком бізнес-моделі його діяльності; запровадження комплексної наглядової оцінки SREP (Supervisory review and evaluation process), за якою визначається життєздатність бізнес-моделі і стійкість стратегії розвитку банку.

Ключові слова: банківські інновації, види інновацій, інноваційний потенціал, інноваційний розвиток, бізнес-модель діяльності банку, процес нагляду та оцінки.

Аннотация

Innovation in the field of banking business

Головна цінність віддаленого доступу полягає у світовій універсальності, оскільки за допомогою інтернет-банкінгу можна оплатити послуги іноземних держав, оперативно і з мінімальними витратами перевести гроші на рахунок іншого клієнта, що є важливим в умовах сучасної глобалізації. У той же час для банків процес впровадження технологій досить трудомісткий і вимагає значних витрат. До запровадження інноваційного продукту необхідно залучити всіх учасників, починаючи від банківського емітента і закінчуючи виробниками електронних пристроїв та їх програмного забезпечення. Однак, на сьогодні інновації стали однією з ключових вимог до діяльності вітчизняних банків і основним орієнтиром для клієнтів, коли вони роблять свій вибір на користь того, чи іншого банку.

Між запроваджуваними новітніми технологіями і потребами банківських клієнтів існує логічний взаємозв'язок. Наочним прикладом слугує індивідуальне обслуговування клієнтів (Private banking), або дистанційне банківське обслуговування поза межами розрахунково-касового центру за якого віддалене управління банківськими рахунками здійснюється за рахунок мобільного, Інтернет, телебанкінгу.

На сьогодні досконалою інноваційною технологією можна вважати бездротову технологію NFC (Near Field Communication - зв'язок з ближнім полем). Вона являє собою комбінацію технології безконтактної ідентифікації та комунікаційних технологій, забезпечує зручну, надійну і захищену передачу даних за допомогою радіоканалу на короткі відстані між різними електронними пристроями, тому її використання стане великим проривом у розвитку дистанційного обслуговування клієнтів. Наприклад, NFC-сумісні мобільні телефони можна буде використовувати замість пластикової картки для роботи з банкоматом.

У свою чергу експерти передрікають новий технологічний бум в розвитку інноваційних технологій - віртуалізацію робочих банківських місць, за якої забезпечення такими місцями працівників відбувається при мінімумі витрат.

Відповідно до сучасних концепцій банківського управління, які ґрунтуються на процесному підході, діяльність банку розглядають як сукупність визначених бізнес-процесів. Це зумовлює необхідність

запровадження новітніх підходів до корпоративного банківського менеджменту. Так, його організаційна складова у системі менеджменту перетворюється на процесно-орієнтовану.

Виходячи з цього, позитивні зміни від запровадження банківських інноваційних технологій можуть бути досягнуті шляхом удосконалення існуючих, розроблення та впровадження нових стратегій управління бізнес - процесами, зокрема із застосуванням реінжінірінгу. Для визначення найефективніших методів здійснення реінжінірінгу доцільно застосовувати бенчмаркінг.

Реінжиніринг як одна з нових парадигм управління бізнес-процесами у науковій літературі трактується як «радикальне переосмислення і

перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень ключових сучасних показників діяльності компанії, таких як вартість, якість, сервіс і темпи» [5].

Реінжиніринг банківських бізнес-процесів - це «реструктуризація або утворення нових процесів з метою підвищення результативності та рівня конкурентоспроможності діяльності банків» [6]. Ключовим моментом концепції реінжинірингу у сфері банківської діяльності є оптимізація бізнес-процесів. Його рушійною силою є розуміння потреб клієнта, різке прискорення його реакції на зміни у вимогах споживачів. а основною метою - забезпечення виживання банку в екстремальній ситуації, В цілому всі бізнес-процеси можна розділити на дві групи: ті, які орієнтовані на операції і ті, які орієнтовані на управління. При цьому інформаційні технології, по суті, спрощують перехід до безперервних бізнес-процесів.

Суть бенчмаркінгу як інструменту управління банківським бізнесом полягає у вивченні технологічних особливостей бізнес-процесів еталонних банків, які досягли значних успіхів у зазначеній сфері, ретельному вивченні їх досвіду та адаптації його до умов власної діяльності банку з метою її істотного поліпшення. Однак, проблемою тут є те, що не завжди банк - конкурент може дати згоду на вивчення та розкриття секретів успішного ведення цього напряму бізнесу. У такому випадку більш вигідні позиції посідають банки, які входять до міжнародних фінансово-банківських груп, оскільки мають змогу оперативно вивчати, аналізувати і запроваджувати у свою діяльність передовий досвід іноземних банків. Тому, у зв'язку з постійною «гонкою за лідером» стратегічне процесно-орієнтоване управління є більш досконалим способом конкурентної боротьби, яке, в свою чергу, є інноваційним механізмом розвитку банку.

Водночас, ступінь використання технологічних інновацій, збільшуючи обсяг і ефективність послуг, свідчить про надійність та фінансову стабільність банку, тобто є певним іміджевим чинником, що позитивно впливає на вартість його акцій.

Очевидно, що інноваційні технології забезпечують прискорення виведення на ринок нових продуктів і послуг, встановлення тісніших стосунків з діловими партнерами і клієнтами, сприяють розвитку нових продуктів і послуг, які задовольняють потреби споживачів.

Продуктові інновації поділяються на: нові банківські продукти, що вперше з'явилися на вітчизняному фінансовому ринку, тобто тільки в одному банку; нові для України зарубіжні банківські продукти, які вже давно реалізовані на фінансових ринках інших країн відповідно до їх конкретних умов і юрисдикції; нові фінансові операції.

Як уже зазначалось, в рамках розширення асортименту фінансових продуктів (послуг) з урахуванням розвитку сучасних технологій можна виділити інтернет-банкінг, інтернет-трейдинг, системи швидких грошових переказів, система прив'язки карт до банківських рахунків, система NFC і інші, які вже успішно реалізуються великими банками, але багато банків країни до цих пір не мають можливості для застосування переважної більшості з них.

Серед нових функцій, які поступово набувають поширення є: онлайн- чати для підтримки клієнтів; послуги з отримання відомостей про розмір заборгованості за державні послуги і комунальні платежі.

Особливої популярності на сьогодні набуває застосування штучного інтелекту, елементи якого в найближчому майбутньому стануть обов'язковими для кожного банку. Змінився ринок, змінилися технології, і, найголовніше, змінилися клієнти. Тепер їм потрібна глибока персоналізація, а зробити додаток по-справжньому особистим і зручним для кожного конкретного клієнта без штучного інтелекту неможливо.

В даний час все активніше розробляються і впроваджуються блокчейн- технологіі, які сприятимуть поліпшенню сервісу транзакцій і акредитації, що представляє особливу значимість для клієнтів банку. По суті блокчейн - це база даних з певними правилами побудови ланцюжків транзакцій і доступу до інформації, яка виключає крадіжку даних і унеможливлює будь -які кібератаки. На його базі можна створювати будь-які реєстри, де будуть фіксуватися угоди, а верифікація платежів буде забезпечуватися засобами самої системи. При цьому, для здійснення будь-якої операції необхідний запит підтвердження, а дані зашифровуються спеціальним кодом і особисту інформацію клієнта у відкритому доступі розміщено не буде.

Як свідчить зарубіжний досвід, за допомогою розвитку блокчейн- технологій і «хмари» даних банківський бізнес країни може вийти на новий, в тому числі і міжнародний рівень.

Комунікаційні інновації. Зростаюча потужність інформаційних технологій закономірно породила і потужні телекомунікаційні мережі, які банки можуть використовувати для отримання доступу до значних за обсягами баз інформації з усього світу, пов'язувати офіси з клієнтами і координувати їх дії крізь відстані і час. Такий прогрес забезпечує можливість глобального об'єднання і гнучку платформу для того, щоб ділитися інформацією, створюючи нові можливості для використання інформаційних систем і реконструкції ролі інформаційних систем в банках. В еру бурхливого зростання Інтернету, локальних мереж і електронної комерції інфраструктура інформаційних технологій і інформаційна архітектура банку має функціонувати синхронно і поновлюватись одночасно з тим, щоб здійснити відповідні зміни в бізнес-процесах.

Особливу роль в розвитку інновацій банківських комунікацій відіграють Фінтех-стартапи, які виступають розробниками альтернативних рішень в сфері підвищення якості банківських послуг. Основною метою їх взаємного співробітництва з банками є розробка інноваційних банківських послуг. Останнім часом кількість фінтех-компаній в Україні зростає, активізується і їх співпраця з великими банками, такими як Ощадбанк, Укргазбанк, Райффайзен банк Аваль, Альфа -Банк, Укрсиббанк, ПУМБ, OTP bank та Мегабанк. Виняток - ПриватБанк, який усі технологічні рішення розробляє без залучення сторонніх команд.

Разом з тим, українські банки не поспішають інвестувати в стартапи і загалом консервативний банківський бізнес дуже обережно ставиться до нових проектів. На те є кілька причин. По-перше, відсутність гарантій стабільної роботи стартапів, адже вони часто закриваються у перший рік існування бо не мають достатньо котів для розвитку і тому нема гарантій, що спільний проект доживе хоча б до моменту презентації свого першого продукту. По-друге, стартапи здебільшого створюються інженерами, які просто хочуть перевірити, як працюватиме та чи інша технологія, вони не переймаються потребами користувачів і як їх можна задовольнити, не оцінюють потенційний ринок і можливості монетизації свого продукту. Тобто, вони виходять із технологічного рішення, а його насправді треба ще прив'язувати до практичної діяльності банку.

Однак, як стверджують практики, майбутня співпраця українських банків та фінтех-стартапів може розвиватись у площині сфери дата- аналітики та штучного інтелекту, платіжних сервісів, автоматизації бізнес- процесів та кібербезпеки [7].

Ще однією з важливих інновацій, які широко застосовуються в банківській практиці є інтеграція банківських рахунків з ел ектронними платіжними системами. Система електронних платежів дозволяє здійснювати безготівковий розрахунок, укладати договори, переказувати кошти з використанням мережі Інтернет. Для реалізації цього процесу застосовують кодування і автоматичну обробку інформації. Для клієнтів банку, які є користувачами різних торгових майданчиків і подібних послуг, безсумнівно, такий сервіс створює зручності користування, але при цьому виникають додаткові ризики крадіжки даних, що формує неоднозначне громадську думку.

Зважаючи на те, що банківський бізнес стає все більш орієнтованим на клієнтів, банк в умовах конкуренції створює клієнтоорієнтовану бізнес- модель обслуговування на середньострокоу перспективу. Оскільки банки в Україні відрізняються за масштабними показниками, спеціалізацією, продуктовим характеристиками, кожний з них в процесі свого функціонування формує свою індивідуальну бізнес -модель діяльності, яка вирізняє його специфіку серед інших банків. Разом з тим, залежно від особливостей моделі фінансового ринку та формування банківської системи, в країні формуються типові бізнес-моделі банків, які визначають пріоритетні напрямки їх діяльності.

На сьогодні Національний банк України визначає п'ять бізнес-моделей банків [8]:

«Універсальна, за якою суттєві частки в активах та зобов'язаннях займають операції з юридичними, фізичними особами, іншими банками та небанківськими фінансовими установами. Тобто і роздрібний і корпоративний бізнес такого банку відображається на обох сторонах балансу.

Роздрібна- передбачає орієнтацію банків на обслуговування фізичних осіб іосновну частку в його активах та зобов'язаннях займають саме операції з фізичними з фізичними особами.

Корпоративна - відображає перевагу співпраці з юридичними особами, тому основну частку в активах становлять кредити, надані юридичним особам, у зобов'язаннях превалюють кошти, залучені від юридичних осіб.

Корпоративна з роздрібним фінансуванням - основну частку в активах займають кредити, надані юридичним особам, у зобов'язаннях - кошти, залучені від фізичних осіб

Обмежене кредитне посередництво - частка наданих кредитів юридичним та фізичним особам є незначною (менше 30 %), або основна частка кредитів надана обмеженому колу осіб, або активні операції профінансовано власними коштами».

Якщо розділити на групи всі бізнес -моделі, за якими працюють вітчизняні банки, то за дослідженнями аналітиків найбільш популярними і до кризи, і на сьогодні є універсальні банки, а також банки, які залучають депозити від населення і кредитують корпорації (класичний, типовий банк). Універсальні банки мають більш-менш врівноважений як пасив, так і актив балансу між роздрібним і корпоративним бізнесом. Хоча, класичний приклад колишнього ПриватБанку до націоналізації показує певну розбалансовану модель, коли кошти населення використовувалися в основному для кредитування пов'язаних бізнес -груп, і це завдавало величезних ризиків як цим банкам, так і системі в цілому. Також працюють чисті стратегії - ритейлові, сфокусовані на кредитуванні населення, і корпоративні стратегії. Це банки, які не мають відділень, працюють лише з великими корпораціями. Також можна виділити заморожені банки, які мають великий власний капітал і жодних ресурсів в пасиві і які просто чекають свого часу - або на закриття, або на пошук нової бізнес-моделі.

На сьогодні, як зазначила К. Рожкова, заступник Голови НБУ: «з числа 77 діючих комерційних банків близько десяти невеликих банків не мають реалістичних бізнес-моделей і це означає, що десять акціонерів не розуміють, навіщо їм потрібен банк і десять топ -менеджерів не знають, що робити далі. Тим банкам, в яких бізнес -модель не промальовується, ми забороняємо залучати кошти населення. Якщо їх акціонер готовий ризикувати своїми грошима, поки менеджмент буде вчитися, то нехай, але не за рахунок грошей вкладників. Для таких банків існує три опції. Перша - здати банківську ліцензію та працювати як фінансова компанія, займаючись платежами, переказами, кредитуванням. Друга - здати всі ліцензії, а на гроші з капіталу акціонер може купити ОВДП і гарантовано отримати 18% річних, не витрачаючись на утримання банку. Третя - визначити бізнес-модель. На це піде як мінімум рік, але за цей час банк буде продовжувати нести збитки, які повинні покриватися капіталом акціонера» [9].

Динамічні процеси та перетворення, які на сьогодні охоплюють вітчизняний банківський сектор та економіку України, зумовлюють необхідність застосування новітніх регуляторних підходів та інструментів, зокрема щодо оцінки організаційно-функціональної трансформації вітчизняної банківської системи.

Саме тому, не випадковою є вимога НБУ щодо формування та визначення кожним банком бізнес-моделі його діяльності, адже регулятору необхідно розуміти перспективи як їх функціонування, так і їх впливу на економіку. Так, НБУ на основі визначення бізнес-моделей банків, починаючи з 2018 року здійснює наглядову оцінку SREP (Supervisory review and evaluation process), що також є інновацією у банківській сфері.

Процес оцінки банків є безперервним, здійснюється одночасно за всіма банками шляхом оцінки розміру ризиків та якості управління ними на підставі інформації, отриманої від підрозділів НБУ, аналізу наявних тенденцій в діяльності банків, у тому числі з порівнянням ключових показників діяльності банку з групою подібних банків. Перший етап SREP передбачає саме аналіз та оцінку бізнес-моделі банку, що включає оцінку її життєздатності та визначення стійкості стратегії розвитку банку, опісля якого йдуть етапи оцінки корпоративного управління та системи внутрішнього контролю; оцінки ризиків капіталу (кредитного, ринкового, процентного, операційного) та його достатності для їх покриття; оцінки ризиків ліквідності та фінансування, та достатності ліквідності. Послідовність здійснення нового наглядового процесу SREP представлено нижче на рисунку 1[10].

За потреби надаються рекомендації щодо поліпшення діяльності банку, зокрема щодо: коригування бізнес-плану в частині перегляду запланованих обсягів за певними операціями, напрямами діяльності; посилення вимог до корпоративного управління, у тому числі до системи внутрішнього контролю та управління ризиками; розроблення та подання заходів щодо підтримки капіталу, у разі якщо операційний прибуток є недостатнім для покриття витрат, пов'язаних із збільшенням кредитного ризику, що може призвести до порушення встановлених значень економічних нормативів капіталу; зменшення наявної невідповідності між строками погашення активів та зобов'язань. В цілому, за результатами інтегральної оцінки визначається: стратегія нагляду за банком і заключним її етапом є прийняття рішення про застосування до нього конкретних наглядових процедур попереднього реагування регулятора.

Рис. 1. Процес здійснення наглядової оцінки SREP

Ефект від запровадження оцінки банків SREP проявляється у:

- забезпеченні консолідації дій всіх підрозділів пруденційного блоку для визначення єдиної стратегії нагляду за банками;

- підвищені ефективності використання наглядових ресурсів шляхом застосування принципу пропорційності у визначенні обсягу, періодичності та застосуванні наглядових дій щодо банків залежно від рівня їх ризиків та системного впливу;

- проведенні оцінки банків з урахуванням підходів, які використовуються в країнах Європейського Союзу, що створює можливість порівнювати українські банки із банками інших країн, з точки зору їх життєздатності;

- посиленні наглядового реагування на ранніх стадіях ідентифікації ризиків банків.

Банківський бізнес постійно супроводжується цілою низкою ризиків, тому не винятком є і його інноваційна діяльність.

Особливо в сучасних умовах невизначеності інноваційні ризики можуть вплинути на досягнення поставлених банком цілей або на результат його інноваційної діяльності. Таким чином, ризик, властивий інноваційним проектам набуває вагомої значущості, оскільки за несприятливих умов збільшується кількість ситуацій, здатних привести до значних збитків.

Управління інноваційними ризиками поряд з їх ідентифікацією, зумовлює необхідність аналізу та оцінки факторів та джерел їх виникнення, розробки заходів залежно від їх кількості і різномасштабності (маркетингових, ринкових, цінових тощо), що ускладнює не лише планування необхідних витрат, але і саму структуру ризик-менеджменту. Складність полягає також і в необхідності врахування особливостей взаємозв'язків між ризиками, а також можливості реалізації їх допустимого рівня. Саме такий підхід щодо управління інвестиційними ризиками наочно зображено на рисунку 2 [3].

Отже, здійснення інноваційної діяльності супроводжують два основні аспекти: перший - це нові ризики і невизначеності, які необхідно своєчасно ідентифікувати, кількісно охарактеризувати і надалі мінімізувати за допомогою визначених процедур; другий - розробка механізму управління інноваційними ризиками на основі визначення особливостей їх впливу на проекти, пов'язані з розробкою, впровадженням, комерціалізацією та супроводом нововведень.

Рис. 2 Фактори та джерела банківського інноваційного ризику