Особливості інноваційного розвитку в аграрному секторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості інноваційного розвитку в аграрному секторі

Луньова В.А., канд. екон. наук; Багмат П.Д., магістр, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Метою статті обрано дослідження особливостей інноваційного розвитку у сільському господарстві задля стабілізації ефективності та зростання аграрної сфери в Україні. Методика дослідження. При написанні роботи були використані методи аналізу, а саме - діалектичний та системний підхід. Також для узагальнення понять використовувався метод абстрагування, методи моделі трендового аналізу. Використання кореляційно-регресійного аналізу дало можливість оцінити залежність інноваційного розвитку від стану складових його потенціалу.

Результати дослідження. Відомо, що активний розвиток будь-якої галузі, включаючи і агропромисловий комплекс, значною мірою залежить від сприйняття підприємств до нововведень. Зокрема питанням формування ефективної інноваційної політики повинно приділятися якомога більше уваги, оскільки стрімкий розвиток майбутнього визначатиметься інноваційною активністю та її фінансовим забезпеченням, як на рівні держави, регіону, так і на рівні підприємства. Основними інноваційними складовими підприємств є - науковий, матеріально-технічний, кадровий та фінансовий потенціали. Розглянуто зміни у складових інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств України за 2010-2017 рр. Відзначимо, що протягом цих років майже всі складові мали тенденцію зменшення, а саме - наукова, кадрова, фінансова складові, яка в умовах кризи зменшувалася. Незначно поліпшилася його матеріально-технічна складова.

Наукова новизна. Запропоновано заходи державної аграрної політики, які б сприяли зміцненню інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Практичне значення отриманих результатів. Лише формування організаційно-економічних механізмів, як на рівні держави, так і на рівні підприємств, які б забезпечили попит на інновації, надійне фінансування науково-дослідних розробок, тісні взаємозв'язки у ланцюгу «наука - виробництво - ринок - споживання», виступає важливою умовою переходу сільськогосподарських підприємств України на інноваційну модель розвитку.

Ключові слова: інноваційний розвиток підприємств; інноваційний потенціал; інноваційна модель розвитку; інвестиції; сільськогосподарські підприємства; аграрна сфера.

Особенности инновационного развития в аграрном секторе

Лунёва В.А., Багмат П.Д.

Целью статьи выбрано исследование особенностей инновационного развития в сельском хозяйстве для стабилизации эффективности и роста аграрной сферы в Украине. Методика исследования. При написании работы были использованы методы анализа, а именно - диалектический и системный подход. Также для обобщения понятий использовался метод абстрагирования, методы модели трендового анализа. Использование корреляционно-регрессионного анализа позволило оценить зависимость инновационного развития от состояния составляющих его потенциала.

Результаты исследования. Известно, что активное развитие любой отрасли, включая и агропромышленный комплекс, во многом зависит от восприятия предприятий к нововведениям. В частности вопросам формирования эффективной инновационной политики должно уделяться как можно больше внимания, поскольку стремительное развитие будущего будет определяться инновационной активностью и ее финансовым обеспечением, как на уровне государства, региона, так и на уровне предприятия. Основными инновационными составляющими предприятий есть - научный, материально-технический, кадровый и финансовый потенциалы. Рассмотрены изменения в составляющих инновационного потенциала сельскохозяйственных предприятий Украины по 2010-2017 гг. Отметим, что в течение этих лет почти все составляющие имели тенденцию уменьшения, а именно - научная, кадровая, финансовая составляющие, которая в условиях кризиса уменьшалась. Незначительно улучшилась его материально-техническая составляющая.

Научная новизна. Предложены меры государственной аграрной политики, способствующие укреплению инновационного потенциала сельскохозяйственных предприятий. Практическое значение полученных результатов. Только формирования организационно-экономических механизмов, как на уровне государства, так и на уровне предприятий, которые бы обеспечили спрос на инновации, надежное финансирование научно-исследовательских разработок, тесные взаимосвязи в цепи «наука - производство - рынок - потребление», выступают важным условием перехода сельскохозяйственных предприятий Украины на инновационную модель развития.

Ключевые слова: инновационное развитие предприятий; инновационный потенциал; инновационная модель развития; инвестиции; сельскохозяйственные предприятия; аграрная сфера.

Features of innovative development in the agricultural sector

Lunova V.A., Bagmat P.D.

Purpose of the article was to study the features of innovative development in agriculture to stabilize the efficiency and growth of the agricultural sector in Ukraine. Methodology of research. When writing the work, analysis methods were used, namely, the dialectic and systemic approach. Also, to summarize the concepts, the abstraction method and the methods of the trend analysis model were used. The use of correlation and regression analysis made it possible to assess the dependence of innovative development on the state of its potential components.

Findings. It is known that the active development of any industry, including the agricultural sector, largely depends on the perception of enterprises to innovate. In particular, as much as possible attention should be paid to the formation of an effective innovation policy, since the rapid development of the future will be determined by innovative activity and its financial support, both at the state, region, and enterprise levels. The main innovative components of enterprises are scientific, material, technical, personnel and financial potentials. Changes in the components of the innovative potential of agricultural enterprises of Ukraine for 2010-2017 are considered. It should be noted that during these years almost all the components tended to decrease, namely, the scientific, financial components, which decreased during the crisis. Slightly improved its material and technical component.

Originality. Measures of the state agrarian policy are proposed that contribute to strengthening the innovative potential of agricultural enterprises. Practical value. Only the formation of organizational and economic mechanisms, both at the state level and at the enterprise level, which would ensure the demand for innovation, reliable financing of research and development, and close relationships in the chain “science - production - market - consumption”, are an important condition for the transition agricultural enterprises of Ukraine on an innovative development model.

Key words: innovative development of enterprises; innovative potential; innovative development model; high technology; investments; agricultural enterprises; agricultural sphere.

Постановка проблеми

Сьогодні роль інновацій в економічній системі займає одну з провідних місць. Інновації є головним фактором довгострокового економічного розвитку. Широке впровадження інновацій в усіх напрямах діяльності підприємств забезпечує їх успішне функціонування і надає конкурентні переваги.

У наукових колах загально відомо, що економічне зростання в Україні неможливе без активізації інноваційної діяльності, у тому числі в аграрній сфері економіці, оскільки сільське господарство у 2017 році забезпечило створення 11,16% ВВП країни, а експорт сільськогосподарської продукції у 2017 році склав 32,4% загального обсягу експорту товарів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти розвитку інновацій у сільському господарстві є предметом вивчення багатьох зарубіжних вчених, зокрема Г. Алсоса, Ф. Велтера, Д. Вільсона, П. Друкера, С. Картера, Д. Кехена, Х. Люнгрена та інших.

Так, старший науковий співробітник Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН Д. Кехен переконаний, що розбудова конкурентоспроможного, соціального та стратегічно-орієнтованого господарства тільки за умови інноваційного шляху розвитку стає можливою.

У зв'язку з цим об'єктивно зумовленим завданням нині є формування інноваційної моделі сільського господарства, яка спроможна забезпечити випереджальний розвиток галузі, стійке економічне зростання та передбачити стабільний щорічний приріст валової продукції й підвищення продуктивності праці, високий рівень глобальної конкурентоспроможності [1].

Вивченню та узагальненню різноманітних тенденцій розвитку інновацій в аграрній сфері присвячені фундаментальні дослідження українських науковців. Глибиною та широтою охоплення досліджуваної проблематики характеризуються наукові доробки С.Ф. Бабієнка, Л.В. Вовка, І.Ю. Гришової, С.М. Ілляшенка, І.В. Качалової, Ю.О. Лупенко, О.І. Мельника, Т.С. Оделевської, П.Т. Саблук, Н.М. Сіренко, М.П. Хоменко, О.В. Шубравської. Так, Л.В. Вовк та С.О. Пузирьов досліджують актуальні аспекти розвитку інновацій в аграрній сфері України; І.В. Калачова, К.О. Прокопенко, О.В. Шубравська вивчають перешкоди та напрями інноваційного розвитку у сільському господарстві; О.І. Мельник та Н.М. Сіренко розкривають сутність інноваційного підприємництва як складової стратегії розвитку аграрного сектора економіки та ін.

Невирішені складові загальної проблеми

У той же час у вітчизняній науці теорія інноваційного розвитку в сільському господарстві розроблена недостатньо, оскільки є багато нового, різнопланового, складного, що стосується модернізації аспектів аграрної трансформації. Крім того, теорія і практика самого підприємства перебуває в постійному удосконаленні, з'являються нові питання, теорії, проблеми та закономірності, які потребують вирішення. Виникає необхідність у безперервному оновленні знань з питань становлення інноваційного розвитку в аграрному секторі.

Формування цілей статті. У зв'язку з цим метою статті обрано дослідження особливостей інноваційного розвитку у сільському господарстві задля стабілізації ефективності та зростання аграрної сфери в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Досліджуючи особливості інноваційного розвитку підприємств агропромислового сектору, А. Смоленюк сутність інноваційної діяльності в АПК визначає, як особливий процес організації господарювання на основі розгалуженої мережі раціонально - поєднаних малих та великих інноваційних підприємств, здатних швидко і з мінімальними витратами здійснювати в агропромисловому виробництві технологічні зміни шляхом розробки, виробництва і реалізації інноваційних продуктів та надання інноваційних послуг, забезпечувати конкурентоздатну наукомістку продукцію [2].

До інноваційних підприємств він відносить інноваційні центри, технопарки, науково-дослідницькі формування, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, що мають займатися розробкою, виробництвом і реалізацією інноваційних продуктів та наданням інноваційних послуг, обсяг яких перевищує 70,0% від їх загального обсягу продукції та послуг у грошовому еквіваленті [2].

Сучасний стан інноваційної активності в Україні, а особливо в аграрній сфері економіки, більшість дослідників-економістів визначають як незадовільній або кризовий [3-6]. Показник наукоємності ВВП України за роки незалежності став катастрофічно знижуватись, так з рівня 1,8% (1991 рік) до 0,42% (2016 рік), зменшивсь майже втричі [3-6].

Для порівняння частка витрат на виконання наукових досліджень і розробок у ВВП зарубіжних країн останні роки постійно зростає: наукоємність ВВП в країнах ЄС-28 зросла з 1,76% у 2005 році до 2,03% у 2014 році (Рис. 1) [4, 7]. Крім того для забезпечення стимулювання конкурентоспроможності ЄС у світі одним з п'яти цільових завдань стратегії Європа 2020 є збільшення наукоємності ВВП до 3,0% до 2020 року [4, 7].

Порівняння наукоємності ВВП України з країнами ЄС -28 в цілому, та з найбільш розвиненими країнами Євросоюзу у 2014 році показує, що цей показник в Україні у 3,27 рази менший ніж в середньому в країнах ЄС -28 і у 5,11 разів у країнах-лідерах за рівнем інноваційного розвитку - Фінляндія, Швеція (Рис. 1) [4, 7].

Сучасний стан розвитку наукової сфери приречує Україну на роль відсталої держави у світовому середовищі. Аналізуючи дане становище, доцільним згадати слова академіка НАН України В.П. Семиноженка, який відмітив, що більшість вітчизняних підприємств на сьогоднішній день за технічним рівнем відстають як мінімум на півстоліття від підприємств розвинених країн [8]. Щодо негативної динаміки показника наукоємності ВВП України, який протягом десяти останніх років інтенсивно знижується, доречно звернути увагу на думку фахівців, які переконані, що при наукоємності ВВП менше 1,0% на рік протягом 5-7 років починається руйнування науково-технічного потенціалу країни [9].

Рис. 1. Показники наукоємності ВВП України та деяких країн ЄС у 2014 році, %

Джерело: складено та розроблено автором на основі [4, 7]

Частка державних видатків на науку у вартості продукції сільського господарства склала 0,06% від вартості випуску продукції у 2017 році. Обсяг видатків на аграрну науку з Державного бюджету на 1 га сільськогосподарських угідь (3,29 грн.) були в Україні на порядок меншими від аналогічних показників у розвинутих країнах. Відбулося скорочення чисельності працівників наукових аграрних організацій з 12,7 тис. осіб у 2009 році до 7,0 тис. осіб у 2017 році. Кількість одержаних охоронних документів на винаходи для сільського господарства та сорти рослин у 2009 році становила 834, у 2017 році - 237 [10, 11]. Кількість агроформувань, в яких впроваджували інновації, становила 1076 або 1,92% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств у 2014 році [10]. Також можна спостерігати за період 2010-2017 рр. зменшення наукового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Матеріально-технічний потенціал інноваційного розвитку аграрних підприємств утворює сукупність земельних та матеріально-технічних ресурсів підприємств (будинки, споруди, системи енергопостачання, машини, обладнання, устаткування, насіння, добрива, корми тощо), форм їх поєднання, які є необхідними для впровадження новацій у сільськогосподарських підприємствах та виробництва інноваційної продукції. Зупинимося детальніше лише на окремих його аспектах.

Відзначимо зростання вартості основних засобів у галузі, фондооснащеності та фондоозброєності. Вартість основних засобів була більшою у 2,1 рази в 2017 році порівняно з 2009 роком, фондооснащеність, за нашою оцінкою, у сільськогосподарських підприємств підвищилася в 1,7 рази, фондоозброєність праці - в 1,9 рази. У таблиці 1 наводяться кількісні зміни найбільш активної частини основних засобів - сільськогосподарської техніки аграрних підприємств [13].

Кількість тракторів, комбайнів аграрних підприємств в Україні зменшилася. Рівень завантаженості тракторів є набагато вищим, ніж у країнах ЄС [14].

В Україні на 1000 га ріллі у 2010 році припадало 8 тракторів, тоді як у Німеччині - 80, у Франції - 80, Польщі - 100, в Італії - 200 [14]. Тому в Україні залишається розрив між забезпеченістю технікою сільськогосподарських підприємств та потребою в неї. За оцінкою академіка НААН П.Т. Саблука основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 45,0-65,0% [8].

Таблиця 1