Вплив європейської інтеграції на розвиток економічної політики України

Keywords: economic policy, European integration, development.

Постановка проблеми

Питання інтеграційного вибору був важливою частиною стратегії національного розвитку України з самого початку існування країни як суверенної держави. Геополітично Україна знаходиться між великими інтеграційними об'єднаннями: Європейським союзом (ЄС) на заході і об'єднаннями країн пострадянського простору на сході, найважливішими з яких виступають Євразійський економічний союз (ЄАЕС) і Співдружність незалежних держав (СНД). Відносини України з цими об'єднаннями з плином часу розширювалися. Тривалий час поглиблення співпраці з ЄС розглядалося України як основна стратегія розвитку, оскільки інтеграція в рамках СНД протікала повільно через складну структурну перебудову господарств країн-учасниць цього об'єднання. Дослідження впливу поглиблення інтеграції з ЄС на економіку є важливим для розробки стратегії розвитку України. Питання ускладнюється тим, що з 2013 р. в Україні триває глибока економічна криза, яка значно вплинула на зміну стартових позицій країни при вступі в глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС. Підписання Угоди про асоціацію стало дійсно важливою подією в двосторонніх відносинах України та ЄС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Особливості дослідження питань впливу євроінтеграції на розвиток економічної політики представлені у наукових доробках таких науковців: В. Геєць, А. Гончарук, В. Точилін, В. Сіденко, І. Клименко, О. Федірко, І. Ус, Л. Волощенко, І. Кобута, І. Бураковський, В Мовчан, Д. Ляпін, С. Козяков, Н. Нічай і багато інших. Значна кількість дослідників звертає увагу саме на зумовленість прогресу європейської інтеграції України важливістю побудови сучасних, демократичних політичних інститутів і розвитку ефективного

громадянського суспільства: О. Бабкіна, І. Кресіна, А. Кудряченко,

А. Пахарев, Г. Щедрова, Ю. Якименко та інші.

Мета статті

Стаття покликана структурувати методологічну базу для оцінки впливу європейської інтеграції на економічну політику України.

Виклад основного матеріалу

З 01.01.2016 р. вступила в дію Угода про асоціацію України із ЄС, яка умовно ділиться на дві частини - політичну та економічну. Саме економічна частина Угоди є детально відпрацьованою і найбільш важливою в поглибленні інтеграційного співробітництва між Україною та ЄС, адже покликана дати українській економіці нові можливості для зростання і розвитку.

Доцільно ще раз підкреслити, що інтеграція між Україною та ЄС формується за моделлю асиметричною глибокій і всеосяжній зоні вільної торгівлі. Відповідно, з авторської точки зору всі зміни, які мають відбуватись в силу виконання Угоди, можна розділити на п'ять ключових напрямків:

1) формування зони вільної торгівлі товарами;

2) сприяння розширенню торгівлі послугами;

3) чітка регламентація торгівлі правами на інтелектуальну власність;

4) регламентація торгівлі саме енергоносіями й співробітництво в сфері енергетики;

5) оптимізація та підвищення ефективності законодавства України відповідно до визначених норм ЄС.

Одним з найважливіших результатів виконання Угоди має стати скасування ввізних мит, яка теоретично дозволить українським товарам потрапити до європейських ринків на більш вигідних умовах. Цьому ж має сприяти і закріплення застосування національного режиму. Однак беручи до уваги основні статті українського експорту в ЄС, суттєвих можливостей для розширення своєї присутності на європейських ринках в України не виникне.

З цілої низки сільськогосподарських товарів ЄС встановлені «квоти на імпорт», тобто граничні розміри безмитного ввезення. За оцінками експертів, під ці квоти підпадають не більше 10% українського експорту кукурудзи, 25% кондитерських виробів, 40% соків, 50% пшениці і т.д.. До захищених такою мірою в ЄС є 40 товарних позицій, тоді як на Україні всього три - свинина, м'ясо птиці та цукор. Отже, потенційно зростуть не фізичні обсяги експорту, а прибуток деяких українських сільськогосподарських експортерів. Що стосується українського сировинного експорту (руди, вугілля, деревина та ін.), то вже на момент підписання Угоди імпортні мита на велику частину цих товарних позицій не застосовувалися. Це відноситься і до продукції металургійного комплексу.

Взаємне співробітництво в сфері енергетики між Україною і ЄС включає в себе ряд напрямків, відображених у статті 338 Угоди. Найважливішими з них, з авторської точки зору, є наступні:

1) «модернізація та поступова інтеграція визначеної електроенергетичної системи України до сучасної європейської електроенергетичної мережі, формування нової енергетичної інфраструктури з метою диверсифікації постачальників енергії»;

2) «проведення реформ на засадах правил та стандартів ЄС у контексті розвитку конкурентоспроможних, прозорих та недискримінаційних енергетичних ринків»;

3) «забезпечення сприяння енергоефективності й енергозбереження у відповідності зі встановленими стандартами ЄС»;

4) «активізація і значне посилення довгострокової стабільності та рівня безпеки торгівлі енергетичними товарами, розвідки, видобутку, проведення очищення, виробництва, транспортування, зберігання, передачі, розподілу та збуту»;

5) «взаємний вплив інвестування на сферу енергетики та встановлення привабливого стабільного інвестиційного клімату»;

6) «підтримка розвитку відновлюваної енергетики»;

7) «ефективне науково-технічне співробітництво й обмін інформацією із метою розвитку сучасних технологій».

Таким чином, в перспективі Україну чекає відповідальна робота по зміні законодавства і проведенню реформ, які повинні будуть наблизити енергетичний сектор країни до європейських стандартів.

Однією з найважливіших потенційних вигод для України може стати можливість вирішення проблеми вкрай високої фізичної та моральної зношеності основних фондів, газотранспортної системи (ГТС). За оцінками на 2009 р. більше 70% загальної довжини газопроводів і близько 80% газоперекачувальних компресорних станцій відпрацювали понад 20 років, технічний стан більшості сховищ газу не задовольняло вимогам щодо їх експлуатації 85% основного обладнання, 62% свердловин і 84% спеціальних машин і механізмів на момент державної інвентаризації відпрацювали половину свого ресурсу. Все це проявляється в низькій ефективності роботи ГТС, великих поточних втрат при транспортуванні і високу ймовірність аварій при експлуатації.

Одним з найбільш витратних напрямків для України, швидше за все, стане гармонізація законодавства країни відповідно до норм ЄС. Найважливішим є впровадження європейських технічних стандартів у якості національних (розділ 4, глава 3, стаття 56) і максимальне зближення законодавства про санітарні та фітосанітарні заходи (розділ 4, глава 4, стаття 64). Проте, в рамках Угоди заявлено зближення законодавства і в інших сферах - державні закупівлі (розділ 4, глава 8, стаття 153), конкуренції (розділ 4, глава 10, стаття 256), статистичному обліку (розділ 5, глава 5, стаття 356), охорони навколишнього середовища (розділ 5, глава 6, стаття 363), транспорті (розділ 5, глава 7, стаття 368), електронної комунікації (розділ 5, глава 14, стаття 394), захисту прав споживачів (розділ 5, глава 20, стаття 417).

Саме введення європейських технічних стандартів в якості національних викликає найбільшу стурбованість у національних виробників. У країні функціонує безліч підприємств, які не працюють на експорт і постачають свою продукцію виключно на внутрішній ринок. Проте, з початком дії європейських стандартів всі виробники без винятку повинні будуть або впровадити їх у виробництво, або закінчити свою господарську діяльність в зв'язку з невідповідністю їхньої продукції необхідним показниками якості.

З 01.11.2014 р. українським товарам було надано пільговий режим доступу на європейські ринки. Головною перевагою часткового набуття Угодою чинності для України стало отримання торгових преференцій на ринках країн ЄС (скасовувалися майже 95% тарифів ЄС на товари промислового виробництва і більше 80% - на продукцію сільського господарства) при збереженні своїх мит на європейські товари. Проте, очікуваного зростання експорту України в країни ЄС не відбулося.

Через несприятливе економічне і політичне становища в Україні за 2014-2015 рр. надання торгових преференцій з боку ЄС не зробило позитивного впливу на український експорт. Якщо в 2014 р. в цілому його обсяг зріс на 1,5%, а позитивну динаміку показали 16 країн з 28, то за 2015 р. таку динаміку показали лише три країни: Словенія (незначні 1,8%), Данія (15% ) і Мальта (655,6%), які характеризують не стільки реальне поглиблення торговельних відносин між країнами, скільки безпрецедентну активізацію українського бізнесу в частині застосування офшорних схем. В середньому по окремим країнам падіння експорту з України склало 20-30%, а в цілому експорт в країни ЄС у 2015 р. зменшився на 23,3%. В короткостроковому періоді Україну безумовно чекають проблеми з цілим комплексом негативних ефектів, а отримання будь-яких вигод в довгостроковому періоді потребує розробки методики прогнозної оцінки ефективності виконання Угоди, враховуючи поточний стан економіки і значні фінансові проблеми України.

Результати співпраці України та ЄС у рамках Угоди про асоціацію, в першу чергу, повинні відобразитися на обсягах зовнішньої торгівлі товарами України. Для оцінки цих потенційних змін побудуємо відповідні гравітаційні моделі. Перевагою використання цього економетричного методу в нашому випадку є можливість включення до моделі фіктивної змінної, яка дозволить оцінити вплив на експорт та імпорт наявності або відсутності преференцій в торгових відносинах країни з її основними партнерами.

Модель Я. Тінбергена, запропонована ним в 1962 році, вважається класичною і має такий вигляд:

Модель Х. Ліннемана має більш загальний вигляд, оскільки передбачається, що на торгівлю впливають не тільки ВВП країн і відстань між ними, а й ряд інших факторів, які можна виразити або кількісно, або шляхом введення в модель фіктивних змінних. Таким чином, застосовувана нами в подальшому модель виражається формулою (2):

Згідно із загальноприйнятою практикою, для зручності розрахунків перетворимо формулу (2) з мультиплікативної форми в аддитивну шляхом логарифмування:

Ґрунтуючись на формулі (3), приймемо за країну і Україну та побудуємо гравітаційні моделі експорту ІпЕу та імпорту Іпіу. При цьому будемо враховувати наступні умови:

1) в модель включаються дані по 28 країнам ЄС (в т.ч. дані по Хорватії за весь період дослідження), країнам зони вільної торгівлі СНД, країнам, частка яких у загальному експорті/імпорті України в середньому перевищує 1%. Така географічна вибірка покриває 83,2% від загальних обсягів експорту та 88% від загального обсягу імпорту в 2019 р.;

2) модель орієнтована на Україну, тобто в них не враховуються взаємні торговельні потоки країн-партнерів України;

3) період спостережень: 2012-2019 рр. (8 років);

4) в якості показника відстані між країнами, згідно з загальноприйнятою методикою, використовується відстань по прямій між столицями держав;

5) побудова моделей проводиться по панельним даними за допомогою крос-платформного програмного пакета для економетричного аналізу «Gretl».

Значення коефіцієнта детермінації даної моделі становить 80%. Таким чином, математичний опис гравітаційної моделі експорту України lnEijмає наступний вигляд:

Тестування побудованої моделі на гетероскедастичність також виявило її наявність. Побудуємо модель lnlijз поправкою на гетероскедастичність.

Значення коефіцієнта детермінації даної моделі становить 86%. Таким чином, математичний опис гравітаційної моделі імпорту України lnIijмає наступний вигляд:

Спрогнозуємо обсяги зовнішньої торгівлі України на 2020 р. виходячи з таких змін в наявності преференційних режимів торгівлі:

1) скасування преференцій в двосторонній торгівлі між Україною та Росією;

2) наданням європейським товарам преференційних умов доступу на український ринок.

Відзначимо, що через високу непередбачуваність поточних трендів адекватне прогнозування можливо тільки в короткостроковому періоді.

В результаті розрахунків на основі побудованих автором моделей (4) і (5) можливих обсягів зовнішньої торгівлі України з вибраними країнами на 2020 р. були отримані наступні прогнози:

1) падіння експорту в країни - основні партнери, в порівнянні з 2019 р. складе 13,3% (з 31,7 млрд. дол. США до 27,5 млрд. дол. США);

2) падіння імпорту з країн - основних партнерів, у порівнянні з 2019 р. складе 8% (з 32,6 млрд. дол. США до 30 млрд. дол. США);

3) зростання експорту в країни ЄС в порівнянні з 2019 р. складе 2,8% (з 13 млрд. дол. США до 13,4 млрд. дол. США);

4) зростання імпорту з країн ЄС у порівнянні з 2018 р. складе 30,4% (з 15,3 млрд. дол. США до 20,1 млрд. дол. США);

5) відновлення преференційних умов торгівлі з Росією може збільшити обсяги українського експорту на 2,1 млрд. дол. США (6,6%), імпорту - на 2,3 млрд. дол. США (1%).

На основі проведених розрахунків можна зробити кілька важливих висновків. По-перше, в цілому в 2020 р. буде спостерігатися подальше падіння обсягів української зовнішньої торгівлі (особливо - експорту). Подруге, прогнозується зростання обсягів зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС (особливо - імпорту). По-третє, скасування преференційного режиму у взаємній торгівлі між Україною та Росією серйозно вплине на зміну загальних обсягів зовнішньої торгівлі України (особливо - на експорт).

Можливості розширення експорту України досить обмежені. Односторонній режим преференцій у відносинах України та ЄС діяв і в 2019 р, проте ефект, досягнутий відкриттям європейських ринків для українських товарів, був повністю знівельовано колосальним падінням економіки країни. Тому первинним завданням для української економіки є досягнення докризових обсягів експортних поставок, чому може сприяти взаємне зняття торгових бар'єрів. У будь-якому випадку, не слід очікувати значного зростання експорту.

Існує теоретична загроза різкого збільшення імпорту, пов'язана з відкриттям національного ринку для європейських виробників. Однак з практичної точки зору це навряд чи станеться. Справа в тому, що гравітаційна модель не враховує фактор зниження платоспроможності українського населення. Навіть якщо відбудеться істотне збільшення кількості товарів європейського виробництва, через різку девальвацію національної валюти ціни на них значно виростуть. Населення ж України, в свою чергу, не має достатньо коштів для покупки не тільки дорогих товарів, а й товарів середнього класу. За даними Державної служби статистики України, в 2018 р. 9,4% населення мали дохід нижче прожиткового мінімуму. Слід врахувати, що темпи зростання прожиткового мінімуму абсолютно не відповідають темпам зростання індексу споживчих цін. Наприклад, в 2017 р. прожитковий мінімум збільшився на 5,6% на тлі зростання цін в 12,1%. У 2018 р. зростання цін щодо 2017 р склав 48,7%, тоді як прожитковий мінімум за рік піднявся всього на 13,1%. Це означає, що за підсумками 2017 р значно збільшилася частка населення з низькими доходами. В кінцевому підсумку, в короткостроковій і середньостроковій перспективі європейські виробники будуть мало зацікавлені в такому широкому збільшенні обсягів експорту в Україну.

Співпраця України і ЄС є асиметричним з огляду на те, що партнери відрізняються не тільки розмірами і рівнем розвитку економіки, а й тим, яку роль грають один для одного. Тому слід враховувати, що теоретично від впровадження Угоди про асоціацію Україна повинна отримати відносно більше переваг, ніж ЄС. Очікувані ефекти реалізації положень Угоди та авторська оцінка можливостей їх реалізації в поточних кризових умовах представлені в табл. 1.

Однією з найважливіших тенденцій 2020-2023 рр., швидше за все, залишиться падіння обсягів промислового виробництва. Якщо в 2016 році частка промисловості в структурі економіки України становила 29%, то до 2018 року вона впала до 24,4%. Порушення виробничого ланцюжка «вугілля - кокс-метал» призводить до скорочення обсягів виробництва у провідній металургійній галузі.

Таблиця 1

Теоретичні ефекти інтеграції України з ЄС та можливості їх реалізації на практиці