Інноваційна діяльність у системі зовнішньоекономічної безпеки країни

Background. One of the main indicators of the country's economic development is its trade balance, in particular the total size and value of products that the country can adequately represent in foreign markets, ensuring reliable cash flow, balanced development of economic sectors, and, consequently, growing greatness and prosperity. In modern conditions, ensuring such a global export expansion of Ukrainian products to foreign markets, in particular European ones, is impossible without proper innovation of producers and exporters, as well as sufficient investment in planned innovation projects, which requires in-depth economic analysis and strategy in this direction. Using the latest scientific inventions and research.

The aim of the article is to study and analyze the current state of Ukrainian exports to world and European markets and substantiate the possibility of differentiation of export flows in order to evenly distribute the share of exports between all industries, including engineering and high technology, etc. and move away from raw materials

Materials and methods. The theoretical and methodological basis of the article is the scientific works of Ukrainian and foreign scientists on the problems of innovation development.

Results. As we can see from the researched data, during the last decade there is a tendency ofprevalence in the general structure of the country's exports offerrous metallurgy and mining, which is primarily due to the strong potential of these industries inherited from Soviet times, as well as agro-industrial products. in particular, cereals and oils, which is explained by the tradition of these industries for the economy of Ukraine, and established under the Association Agreement tariff quotas for Ukrainian agricultural products in the markets of the European Union. Revolutionary tasks have been set to reduce the share in the structure of exports of these types of goods first to the critical limit of 10%, and then to the target of 5%, while maintaining and even increasing the absolute monetary value of exports of these goods, which is possible only if increasing exports by other product groups, identifying priority areas among such products while legislative incentives and creating a regulatory environment to strengthen the ability of domestic enterprises to compete in world markets, especially in the face of growing protectionism in response to the challenges of the pandemic.

Conclusion. Summing up, we can conclude that Ukraine has created all the prerequisites for the implementation and implementation of all short-term and strategic plans for the domestic economy and a worthy place among participants in both European and global markets, subject to improving the scientific and educational system of industrial development, wider implementation of innovation processes, as well as the implementation ofplans to diversify export flows.

Keywords: innovation activity, strategic planning, economic security, economic integration, investment and innovation security, critical limits, targets, state innovation policy.

Постановка проблеми

Цього року Україна святкує тридцятиріччя незалежності. Це нагода оцінити ефективність використання державою часу для переходу від незалежності суто політичної та адміністративної до економічної, яка є справжнім мірилом суб'єктності країни як на міжнародній арені, так і у відносинах з власними громадянами. Одним з головних індикаторів економічного розвитку країни є показники її торговельного балансу, зокрема загальний розмір та вартість продукції, яку країна має змогу гідно представити на зовнішніх ринках, забезпечивши надійні грошові надходження, рівномірний розвиток галузей економіки, та, як наслідок, зростання добробуту населення.

За сучасних умов така глобальна експортна експансія української продукції на зовнішні ринки неможлива без належного інноваційного забезпечення діяльності виробників та експортерів, а також достатнього інвестування в заплановані інноваційні проекти, що потребує глибокого економічного аналізу та формування відповідної стратегії в цьому напряму з використанням результатів найновіших наукових розвідок і досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Учені В. Геєць, С. Грицуленко, Ю. Грудцина, М. Денисенко, А. Бобровник, І. Петрик, Т. Писаренко, Т. Кваша, В. Приймак, В. Романишин, Г. Уманців, І.Мартинів, І. Яненкова, С. Позур, О. Катаєва [1-9] присвятили свої праці оцінці стану інноваційної діяльності підприємств і визначенню перспектив її розвитку.

Зважаючи на постійні трансформаційні процеси в економіці, стрімкий розвиток інноваційної діяльності, реальні виклики та можливості конкретного часу, подальше дослідження динаміки та структури експорту є надзвичайно важливим.

Мета статті - вивчення та аналіз сучасного стану експорту української продукції на світові та європейські ринки, обґрунтування можливості диверсифікації експортних потоків задля рівномірного розподілу часток експорту між усіма галузями промисловості шляхом відходу від сировинно-аграрної структури експорту, а також визначення пріоритетних напрямів серед інших товарів, які мають найбільшу перспективу просування на європейських і світових ринках, з одночасним законодавчим стимулюванням та створенням нормативно-правового середовища.

Матеріали та методи

Теоретико-методологічною основою статті є наукові праці українських і закордонних учених щодо проблем розвитку інноваційної діяльності. Для аналізу основних тенденцій експорту продукції використано бази даних Державної служби статистики України, Національного банку України, Статистичної служби Європейського Союзу (Eurostat), Світового банку (The Word Bank), щорічних даних рейтингу журналу Fortune, законодавчі акти. Застосовано методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, порівняння та групування, узагальнення й систематизації, табличні.

Результати дослідження

Протягом попередніх десятирічь країна зробила доленосні кроки в напрямі власного становлення, як-от законодавче закріплення в Конституції України [10] європейського та євроатлантичного курсу країни, підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейською спільнотою з атомної енергії та їхніми державами- членами, з іншої (надалі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС [11]), стримування збройної агресії Російської Федерації, що дає можливість вважати роки незалежності такими, що не пройшли дарма ані для національного утвердження країни, ані для становлення та розвитку вітчизняної економіки та, з огляду на це, зобов'язує здійснювати стратегічне планування подальшого розвитку країни та суспільства.

Так, відповідно до Указу Президента України № 722/2019 від 30 вересня 2019 р. «Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» визначено та забезпечено дотримання пріоритетних цілей розвитку країни на найближче десятиріччя, зокрема сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх, створення стійкої інфраструктури, сприяння всеохоплюючій і сталій індустріалізації та інноваціям, забезпечення переходу до раціональних моделей споживання й виробництва, зміцнення засобів здійснення та активізація роботи в рамках глобального партнерства в інтересах сталого розвитку тощо [12]. Такі цілі на період до 2030 р. встановлені як орієнтири для розроблення проектів прогнозних і програмних документів, проектів нормативно-правових актів з метою забезпечення збалансованості економічного, соціального та екологічного вимірів сталого розвитку України [12].

Задля досягнення встановлених цілей Указом Президента України від 11 серпня 2021 р. № 347/2021 затверджено та введено в дію Стратегію економічної безпеки України на період до 2025 р. (далі - Стратегія), якою визначено шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів національних інтересів у сфері забезпечення економічної безпеки країни, що включають сталий розвиток національної економіки, інтеграцію України в європейський економічний простір та розвиток рівноправного взаємовигідного економічного співробітництва з іншими державами [13]. Стратегією встановлено основні складові економічної безпеки, як-от: фінансова, виробнича, зовнішньоекономічна, інвестиційно-інноваційна, макроекономічна, щодо кожної з яких визначено стан, виклики та загрози. Водночас нею означено індикатори основних складових економічної безпеки, за якими визначаються та мають дотримуватися критичні межі та цільові орієнтири [13]. Так, за складовою зовнішньоекономічної безпеки встановлено такі індикатори з критичними межами та значеннями цільових орієнтирів (бажаних значень): частка провідної країни-партнера у загальному обсягу експорту товарів, з цільовим орієнтиром на рівні 5 % і критичною межею на рівні 25 % [13]. У цьому випадку провідною країною-партнером вважається країна, на яку припадає найбільша частка експорту українських товарів у відсотковому відношенні до загальної експортної маси, тобто Стратегією передбачено досягнення до 2025 р. глибокої диверсифікації експортних потоків товарів з України в інші країни світу з приблизно рівномірним розподілом часток експорту між країнами-партнерами з метою утримання у сфері експортного впливу якомога більшої кількості країн та виключення залежності вітчизняної економіки від внутрішніх процесів та зовнішньої політики окремих країн - учасників ринку. Розподіл експорту товарів з України за останні 11 років наведено у табл. 1.

Таблиця 1 Географічна структура експорту товарів з України за 2010-2020 рр., млрд дол. США / %