Використання цінової еластичності попиту для визначення обсягу ринку в антимонопольному законодавстві

По-перше, сама концепція кривої попиту базована на дещо штучному уявленні про те, що вплив ціни досліджуваного товару на попит відносно ізольований від інших, нецінових факторів попиту. Відповідно, згідно з цією концепцією, крива попиту таки існує як взаємно однозначна залежність ціни та величини попиту, але тільки за інших рівних умов, під якими розуміється незмінність нецінових факторів. У той же час на практиці ці нецінові фактори змінюються постійно, тому замість статичної кривої з упорядкованих точок з координатами «ціна - величина попиту», при спробі визначити положення кривої попиту на основі фактичних даних дослідник отримує хмару таких точок, що зовні аж ніяк не скидається на те, ніби усі вони належать до єдиної лінії, яка є графічним відображенням функціонального зв'язку (рис. 1). Об'єктивною основою цієї нелінійності є стохастичний рух кривої вліво - вправо під дією нецінових факторів, тобто на практиці дослідник має справу не з хмарою точок, а з хмарою кривих, кожна з яких відповідає певній комбінації ефектів нецінових факторів, оперативно відстежити і врахувати які неможливо. Тому найкраще, що можна зробити, це згладити фактичні дані лінією тренда, сподіваючись, що на обраному для спостереження часовому інтервалі нецінові фактори виявляться збалансованими і усереднене значення дії факторів буде близьким до «нормального». За таких умов різниця у точностях вимірювання цінової еластичності на основі чи то прямої, чи то лінії більш високих порядків не має значення.

Рис. і. Побудова ліній попиту за фактичними значеннями пар «ціна-обсяг попиту»

По-друге, формула відрізків для визначення точкової еластичності потребує для свого застосування лише однієї ціни, а не, наприклад, двох для дугової еластичності. Хоча, на перший погляд, ця деталь може видатися малозначущою, але на практиці обґрунтувати одну ціну легше під час диспуту (скажімо, у суді). Наприклад, такою ціною може бути середньозважене значення ціни за певний відрізок часу. Звісно, від середньозваженого можна взяти плюс та мінус один відсоток і отримати дві точки на кривій попиту і надалі аналізувати дугу. Втім, за достатньо малої довжини такої дуги її кривизна буде наближатися до нуля, а тому різниця з прямою, що проходить через середину цього відрізка дуги попиту, буде незначущою.

Оскільки так чи інакше аналізувати доводиться конкретну точку на прямій, то формула точкової еластичності є найбільш адекватною, проте у зв'язку із заявленою метою дослідження (позбавитися ефекту невизначеності меж ринку) вона має бути модифікована. Модифікацію наведено на рис. 2. Стандартний підхід до обчислення передбачає, що цінова еластичність у точці Е дорівнює співвідношенню відтинків ОР/КР на вертикальній вісі. У той же час неважко помітити, що це співвідношення також чисельно дорівнює співвідношенню двох інших відтинків на горизонтальній вісі: QM/QO.

Рис. 2. Використання та модифікація формули точкової еластичності попиту

На перший погляд, здається, що така заміна нічого принципово не змінює у розрахунках. Дійсно, для обчислення коефіцієнта цінової еластичності що з відтинків вертикальної вісі, що з відтинків горизонтальної вісі треба знати положення точки рівноваги відносно початку координат, а відтак, знати загальний обсяг ринку і, відповідно, узгодити географічні межі ринку, що становить неабияку проблему. Наприклад, на ринку землі консолідація навіть усіх земель сільськогосподарського призначення у межах області не може бути визнана безперечною монополією, оскільки відповідач може легко заперечити, що насправді він не монополіст, оскільки конкурує з виробниками з інших областей (рис. 3).

Переваги модифікації стають очевидними, якщо ми від розгляду монополіста на локальному ринку перейдемо до ситуації, коли до цього ринку доєднується ще один ринок довільного розміру. Якщо підходити до аналізу з класичних позицій, то доведеться обчислити ступінь пов'язаності ринків, оцінивши витрати обміну інформацією, грошима, логістичні, законодавчі та усі інші бар'єри, що на практиці виявляється настільки складним завданням, що виконати його навряд чи можливо. Саме тому законодавство різних країн, як правило, пропонує досить умоглядні рекомендації щодо часток ринку, якісь 35, 32% або ще щось. Проте якщо спробувати, на перший погляд, механічно об'єднати два ринки і долучити нашу модифіковану формулу точкової еластичності попиту за ціною, то можна отримати досить цікавий результат. На рис. 4 показана така ситуація. Задля зручності сприйняття ми залишили попередній рисунок, що характеризує окремого продавця на окремому ринку і додали ще одну частину ринку, але вже показану жирним пунктиром.

Рис. 3. Використання та модифікація формули точкової еластичності попиту

Рис. 4. Використання та модифікація формули точкової еластичності попиту

попит санкція ринок антимонопольний

Графік на рис. 4 дозволяє зробити кілька зауважень.

1. Механічне доєднання додаткового ринку у обсязі О₁О суто математично має зменшити цінову еластичність попиту (ОР = О₁Р₁, а КР < так ОР/КР; з модифікованою формулою навіть легше помітити, що QM/QO QM/QO^.

2. Модифікована формула точкової еластичності дає краще зрозуміти, що спроби підприємства, підозрюваного у тому, що воно має монопольну владу на ринку, уникнути таких звинувачень шляхом твердження, нібито ринок, суб'єктом якого воно є, насправді більший, ніж здається органам антимонопольного регулювання (штучно доєднуючи додаткові ринки, нібито пов'язані між собою), має спадну граничну ефективність, оскільки послідовно додаючи ринки рівного розміру у формулі для обрахунку (QM/QO) за фіксованого діленого, збільшуємо лише дільник, а отже, маємо справу з функцією виду y = k/x, яка, як відомо, є гіперболою, що у міру збільшення аргументу асимптотично наближається до горизонтальної вісі координат, а отже, її значення наближається до нуля.

Втім, ці зауваження стосуються лише ринку у цілому і помічені закономірності проявляться лише для цінової еластичності попиту, обчисленої сукупно для усіх суб'єктів ринку (для зручності назвемо її ринковою еластичністю).

На відміну від цього, цінова еластичність тієї частини попиту, що припадає на конкретного продавця (для скорочення назвемо її сепаратною еластичністю), зовсім необов'язково дорівнюватиме ринковій. Скажімо, за умов досконалої конкуренції, принаймні, у межах теоретичної моделі, попит на продукт окремого продавця наближається до абсолютно еластичного, у той час як загальноринковий попит менш еластичний.

Інша річ, коли сепаратна еластичність нижча за ринкову. На перший погляд, такого не може бути, оскільки навіть для чистого монополіста, який самотужки задовольняє весь попит, сепаратна еластичність буде не нижчою, а лише дорівнюватиме ринкові. Проте якщо адвокати підприємства, що підозрюється у монопольному становищі, трохи перестараються зі штучним до - єднанням ринків, які не мають відношення до ринку, на якому насправді оперує монополіст, то арифметичний результат може виявитися і таким, що суперечить здоровому глузду та економічній теорії.

Звідси випливає можливий алгоритм перевірки обґрунтованості включення тих або інших географічних чи продуктових розширень до ринку, який береться за базу для перевірки наявності монопольного становища підприємства-продавця:

1. Перевірити ринкову еластичність, для чого взяти параметри окресленого підприємством - об'єктом антимонопольного розслідування товарні та географічні межі ринку і побудувати на основі ретроспективних даних лінійну апроксимацію лінії попиту.

2. На основі отриманої апроксимації обчислити ринкову цінову еластичність попиту.

3. Перевірити сепаратну еластичність попиту для підприємства - об'єкта антимонопольного розслідування, для чого провести серію експериментальних дій з підвищенням та зниженням ціни від поточного рівня. Втім, за наявності ретроспективних даних спеціальне варіювання цін можна і не робити, а скористатися наявною статистикою.

4. Якщо сепаратна еластичність не вища за ринкову, то суб'єкт має ринкову владу.

Якщо ж виявиться, що сепаратна еластичність вища від ринкової, то у такому випадку карати підозрюваного підстав немає. Можливо, за якимись параметрами його частка ринку і велика, але можливості з цього скористатися він не має. То ж і не винний. Принаймні, доки не виявиться наявність змови з іншими суб'єктами ринку. Втім, це вже прояв зовсім іншої проблеми в антимонопольному регулюванні, розгляд якої не входить до предмета цього дослідження.

Висновки та напрями подальших розвідок. Таким чином, доведено, що:

- наявні методики виявлення кордонів ринку є дискусійними і тому часто успішно опротестовуються суб'єктами, стосовно яких ведеться антимонопольне розслідування;

- для виправлення ситуації пропонується змінити порядок визначення кордонів ринку і запропонувати самій фірмі, стосовно якої ведеться антимонопольне розслідування, визначити кордони ринку, на якому вона оперує;

- прийнятність визначення кордонів ринку перевіряється за допомогою зіставлення показників загальноринкової та сепаратної еластичностей попиту за ціною;

- такий порядок нейтралізує спроби фірми штучно завищувати обсяги ринку, що вирішує заявлену проблему.

Список використаної літератури

1. Постанова Верховної ради України «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку». URL: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/z0317-02#Text, вільний (відвідано 29-10-2020).

2. Malaurie-Vignal, Marie. Droit de la concurrence interne et europйen, 8e edition. Sirey universitй, 2019. - 402 с.

3. Лист Антимонопольного комітету України Асоціації правників України №200-29/02-8328 від 01-07-2019. URL: https://uba. Ua/documents/2% D0% B2% D 1% 96% D0% B4% D0% BF % D0% BE % D0% B2% D 1% 96% D0% B4% D1% 8C % 20% D0% B0% D0% BC % D0% BA % D1% 83.pdf, вільний (відвідано 28-09-2020)

Размещено на Allbest.ru