Бізнес-модель розвитку сільських територій України

В. Максим, Д. Соломонко

Анотація

Мета. Метою статті є дослідження економічних аспектів та обґрунтування бізнес-моделі розвитку сільських територій України на основі фермерських господарств, зокрема сімейного типу, для зростання виробництва сільськогосподарської продукції.

Методологія / методика / підхід. У процесі проведеного дослідження використано загальнонаукові методи, зокрема монографічний при комплексному та всебічному вивченні основних економічних проблем розвитку сільських територій України; аналіз і синтез - для визначення основних чинників і складників розвитку сільських територій на основі фермерських господарств, у тому числі сімейного типу; статистичний - для оцінки потенційного ринку продовольчих товарів з розрахунку на 1000 жителів сільських територій; розрахунково-конструктивний метод використано під час визначення основних економічних параметрів розвитку сімейних ферм та інших пов'язаних промислів з урахуванням критеріїв розширеного відтворення, самоокупності й економічного інтересу.

Результати. У статті проведено оцінку потенційної місткості продовольчого ринку сільських населених пунктів з розрахунку на 1000 жителів, відповідно до якої запропоновано виробничу бізнес-модель розвитку сільських територій. Ця економічна модель ґрунтується на створенні спеціалізованих товарних ферм сімейного типу та пов'язаних з ними промислів для забезпечення продовольчих потреб місцевого населення за основними видами сільськогосподарської продукції. Визначено економічні показники та критерії розвитку успішних ферм, зокрема граничні масштаби виробництва, ціни продажу продукції за основними напрямами агробізнесу. Обґрунтовано суму економічного ефекту з розрахунку на 1 ферму чи промисел, який сприятиме розширеному відтворенню місцевого агробізнесу.

Оригінальність / наукова новизна. Уперше запропоновано бізнес-модель розвитку сільських територій України на основі малих підприємницьких формувань з виробництва агропродовольчої продукції. У статті представлено результати дослідження, які економічно обґрунтовують розвиток спеціалізованих сімейних ферм за визначеними напрямами агробізнесу з орієнтацією на задоволення продовольчих потреб споживачів внутрішніх сегментів ринку, що сприятиме зростанню зайнятості та соціально- економічному піднесенню сільських територій України.

Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження можуть використовуватися під час формування загальнонаціональних і регіональних програм підтримки розвитку малих форм агробізнесу, зокрема сімейного фермерства, з метою реалізації економічного потенціалу агропродовольчого комплексу України.

Ключові слова: сільські території, ринок, бізнес-модель, сімейна ферма, агробізнес.

Annotation

Business-model of rural areas development in Ukraine

V. Chemerys, V. Dushka, V. Maksym, D. Solomonko, Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj

Originality / scientific novelty. For the first time, a business-model of rural areas development in Ukraine on the basis of small business units for the production of agri-food products was proposed. The article presents the results of the study, which economically justify the specialized family farms development on certain directions of agribusiness with a focus on meeting the food needs of consumers in the internal market segments, which will contribute to employment growth and the socio-economic recovery of rural areas in Ukraine.

Practical values / implications. The research result can be used as a framework of forming of national and regional programs of small agribusiness producers state support, in particular family farms, with the aim to realize the economic potential of agri-food industry in Ukraine.

Key words: rural areas, market, business-model, family farm, agribusiness.

Аннотация

Бизнес-модель развития сельских территорий Украины

В. Чемерис, В. Душка, В. Максым, Д. Соломонко, Львовский национальный университет ветеринарной медицины, и биотехнологий имени С.З. Гжицкого, Украина

Постановка проблеми

Сільське господарство України є однією з найбільших галузей національної економіки, на яку припадало 12,1% ВВП у 2017 р. Загальна площа сільськогосподарських угідь, які використовують при вирощуванні продукції, перевищує 42 млн га та є найбільшою у Європі. Також Україна володіє 24,5% європейських та близько 5% світових чорноземів, що істотно впливає на орієнтованість і галузеву структуру національної економіки. Сільське господарство - це первинна сфера агропродовольчого комплексу, від якої залежить продовольча безпека держави. В Україні є один із найбільших у світі потенціал розвитку агропродовольчого виробництва, який значною мірою не реалізований. Вартість виробленої сільськогосподарської продукції в Україні за 2017 р. становила близько 23 млрд дол. США, у той час як у Німеччині сукупна вартість аграрної продукції становила 44,5 млрд дол. США, Франції - 66, Італії - 47, Іспанії - 35, Польщі - 20, Нідерландах - 16,6 млрд дол. США [1].

Основною виробничою ланкою в сільському господарстві розвинутих країн є фермерське господарство, яке забезпечує створення конкурентного середовища, що стимулює високий рівень продуктивності залучених факторів виробництва. В Україні значну частку сільськогосподарської продукції виробляють у господарствах населення, зокрема, 36% м'яса, 73% молока, 81% картоплі, 46% яєць, 23% зернових культур.

Проблема полягає в тому, що господарства населення за своєю організацією належать до екстенсивних форм ведення виробництва, які характеризуються відносно низьким рівнем продуктивності залучених ресурсів. Відповідно важливим чинником зростання ефективності й економічного потенціалу національно агропродовольчого комплексу є перехід натуральних і низькотоварних виробничих форм на ефективніші товарні, якими є фермерські господарства, зокрема сімейного типу. Саме господарства населення сільських територій України можуть сформувати значні резерви інтенсивного розвитку АПК загалом, що й визначає актуальність дослідження за цим напрямом економічної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі розвитку сільських територій і фермерських господарств України присвячені праці багатьох учених економістів, серед яких: П. Саблук [2], В. Юрчишин [3], К. Якуба [4], М. Малік [5], Т. Козир [6], В. Борщевський [7], В. Попович [8], Т. Гоголь [9], М. Тимошенко [10], О. Маслак [11] та інші. У зарубіжній науковій літературі дослідження фермерських господарств і бізнес-моделей їх функціонування висвітлені в працях: D. Byerlee [12], S. K. Lowder [13], V. Ricciardi [14], S. Jefferies [15], C. Nicholson et al. [16], J. Tyrychtr [17], Graeub B.E. et al. [18], H. Chesbrough, [19], W. Jansen [20], D. Teece [21], G. Kolackova [22], O. Sivertsson [23], J. Polakova [24], N. Galluzzo [25], H. Van der Meulen [26], J. Savickiene [27] та інших. Проте недостатньо дослідженими, на наш погляд, залишаються питання щодо економічних параметрів розвитку фермерських господарств, зокрема сімейних, для сприяння реалізації економічного потенціалу розвитку сільських територій України.

П. Саблук визначає сільські території як складну багатофункціональну природну, соціально-економічну й виробничо-господарську систему з властивими їй кількісними, структурними, природними й іншими характеристиками [2]. Визначаючи сільські території, В. Юрчишин особливо наголошує на багатоаспектності їх функцій і характеристик: «Сільська територія у сучасному розумінні являє собою складну й багатофункціональну природну, соціально-економічну, виробничо-господарську структуру та характеризується сукупністю властивих кожній з них особливостей» [3, с. 7].

К. Якуба визначає сільські території як територіально-просторове розміщення сукупного ресурсного потенціалу сільських населених пунктів. Слід зазначити, що під сільськими населеними пунктами розуміють адміністративно-територіальні одиниці незалежно від їх розміру (хутір, село, сільська рада, район тощо) з наявним населенням, природно-економічним і соціальним потенціалом та відповідними органами управління соціально - економічним розвитком цих населених пунктів [4].

Науковці ННЦ «Інститут аграрної економіки» вбачають вихід з депресивного стану аграрної економіки через комплексне вирішення проблеми розвитку сільських територій. Тому стратегічною метою економічної та соціальної політики на селі має стати забезпечення комплексного, багатофункціонального розвитку сільських територій, за якого зросла б їхня роль як просторового базису не лише сільськогосподарського виробництва, а й несільськогосподарських видів діяльності, а також сприятливого середовища проживання. У зв'язку із цим надзвичайно важливо розробити програму відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Усебічне консолідоване поєднання багатофункціональної структури сільських територій із забезпеченням системного розвитку розглядається як одна із найважливіших основ її ефективного функціонування [5].

Стратегічною метою розвитку сільської території Т. Козир вважає забезпечення можливості громадян задовольнити свої запити та потреби на території своєї громади, не виїжджаючи за її межі, або виїжджаючи на короткий час, тобто без зміни місця постійного проживання [6].

У всьому світі сільське господарство є єдиним великим виробничим сектором, який переважно базується на моделі сімейного бізнесу [12]. У світі налічується понад 570 млн ферм, із них більше 500 млн - це сімейні ферми, у тому числі 475 млн ферм є малими й обробляють менше 2 га землі. Загалом близько 75% сільськогосподарських земель світу використовують сімейні ферми, які виробляють значну частку світових продуктів харчування та сільськогосподарської сировини [13]. Зокрема, на малі ферми площею до 2 га припадає близько третини світового виробництва продуктів харчування з високим рівнем різноманітності [14]. Успішні фермерські господарства мають дві важливі складові частини: вони прибуткові і, можливо, більш важливо, відповідають потребам людей, які ними володіють і керують. Наявність правильної моделі фермерського бізнесу є першим кроком до досягнення успіху [15]. Управління фермерським бізнесом базується на прийнятті рішень, виборі шляху для бізнесу, що має прийнятні винагороди як фінансові, так і нефінансові, для прийнятних зусиль із прийнятним рівнем ризику [16]. Корисним стратегічним інструментом є бізнес-модель, особливо коли останні економічні результати сільськогосподарських підприємств і розвиток основних структурних показників економіки ферми можуть бути позитивним кроком [17].

На думку іноземних науковців, сімейні фермери, у тому числі дрібні, все частіше розглядаються як ключові компоненти стратегії, спрямованої на поліпшення продовольчої та харчової безпеки, а також для подолання бідності у світі. Базуючись на всебічному аналізі даних глобального сільськогосподарського перепису, сімейне сільське господарство є найбільш переважаючою формою господарювання. Водночас серйозною проблемою є той факт, що сімейні фермери не є визначальною групою в більшості країнах світу. Також учені зазначають, що підходи до розвитку сімейних ферм дуже різноманітні. Як приклад, у Бразилії значення сімейних ферм розглядається у зосередженні їх на задоволенні внутрішнього споживання, знаходячи нішу для сімейних фермерів у вітчизняній продовольчій системі, де домінують експортні культури [18].

Бізнес-модель підприємства - це спосіб, який воно використовує для створення цінності й одержання прибутку [19]. Бізнес-модель описується двома елементами: чим займається бізнес і як він заробляє гроші, здійснюючи цей бізнес [20]. Усі хороші бізнес-моделі вимагають розуміння наявних на ринку моделей. Більшість нових бізнес-моделей передбачає гібридизацію інших [21].

Для прикладу, в Чехії бізнес-модель функціонування фермерських господарств сімейного типу включає як економічні складники: створення вартості (цінності), формування витрат, визначення каналів розподілу, так і природо-кліматичні, інституційні складники. Важлива увага приділяється знанням, особистим якостям й інтересам власників таких ферм (рис. 1).

Рис. 1. Бізнес-модель для малих і сімейних ферм (Чехія)

Ціннісна пропозиція формується через взаємодію між власником, середовищем господарства та клієнтом. Наступні три елементи впливають на модель - ключові партнери (які мають вплив на виробництво або діяльність ферми), відносини з клієнтами, канал зв'язку (як продукт постачається клієнту). Грошовий потік слідує за рішеннями й поведінкою правої сторони моделі [22].

У Швеції малі господарства з низьким технологічним рівнем виробництвом, наприклад ферми, стикаються з багатьма бар'єрами щодо впровадження інновацій у бізнес-моделях. Серед таких бар'єрів виділяють високі витрати на основні засоби, численні державні правила, погода й традиції. Крім того, дрібні фермери, які зазвичай працюють у сімейних (успадкованих) господарствах, мають додаткові бар'єри, що найкраще описуються як менталітет і культура сільського господарства. Фермери не вважають себе бізнес-менеджерами, незважаючи на наявність більшості тих самих питань і проблем, з якими стикаються всі керівники в бізнесі [23].

Хоча сільськогосподарське виробництво є найбільш прибутковим для ферм (головним чином тому, що це основна їхня діяльність), фермери диверсифікують свою діяльність з багатьох причин - вони бажають диверсифікувати свої ризики та одержати більшу незалежність від наявних постачальників і клієнтів [24].

Італійські науковці зазначають, що відповідно до статистичних даних, понад 90% італійських ферм мають середню корисну сільськогосподарську прощу менше 9 га. У Європі більшість фермерських господарств мають корисну сільськогосподарську площу менше 5 га [25]. Учені із Данії вважають, що розвиток фермерської діяльності значною мірою залежить від розміру активів, які належать фермерам, і відображають рівень платоспроможності, здатність господарства задовольняти зобов'язання щодо власних ресурсів з урахуванням фінансових ризиків [26]. Як у всьому світі, так і в Європейському Союзі, сімейні ферми є найбільшою групою виробників продуктів харчування. Тенденції сталого розвитку сільського господарства безпосередньо пов'язані з перспективами таких господарств [27].

Мета статті. Метою статті є дослідження економічних аспектів та обґрунтування бізнес-моделі розвитку сільських територій України на основі фермерських господарств, зокрема сімейного типу, для зростання виробництва сільськогосподарської продукції.

Виклад основного матеріалу дослідження

Станом на 2018 р. близько 53% чисельності постійного населення України проживало в сільській місцевості. За останні 10 років їх частка скоротилася на 9 відсоткових пунктів. Значного поширення набуває соціально-економічна внутрішня міграція населення в пошуках робочих вакансій з вищим рівнем заробітних плат. Молодь працездатного віку часто не бачить перспектив залишатися проживати у віддалених сільських населених пунктах через відсутність високооплачуваних робочих місць і належного рівня розвитку соціальної інфраструктури. Однак, часто значна частина жителів сіл не усвідомлює цінність тих ресурсів, якими вони володіють, і не обізнані з продуктивними технологіями їх використання з метою одержання вигоди або економічного ефекту.

Стратегічний розвиток сільських територій має базуватися на використанні їх ресурсів для створення плацдармів виробництва сільськогосподарської продукції для забезпечення населення основними видами продуктів харчування, а харчової промисловості - якісною сировиною, що дозволить створити нові робочі місця та сприятиме соціально-економічному розвитку об'єднаних територіальних громад.

Об'єктом нашого дослідження є малі фермерські господарства, в тому числі сімейного типу, а також взаємопов'язані з ними господарські промисли. Однак, на наш погляд, і з огляду на практику ведення агробізнесу, найпростішою формою для господарств населення та ОСГ є створення саме сімейної ферми, яка із часом у міру свого розвитку, зможе стати звичайним фермерським господарством, що орієнтуватиметься не лише на працю членів сім'ї, але й на працю найманих працівників, у цьому і є основна різниця між ними. Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», його організовують без статусу юридичної особи на основі діяльності фізичної особи-підприємця й має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа-підприємець і члени його сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України [28].

Саме зростання чисельності ферм, зокрема сімейного типу, за рахунок легалізації підсобних агровиробництв господарств населення та створення на їх основі нових суб'єктів підприємницької діяльності, що функціонуватимуть у більшості як фізичні особи підприємці (ФОП), стане чинником розвитку підприємництва в сільському господарстві загалом. Із цією метою розроблена бізнес-модель розвитку сільських територій в Україні на основі фермерства, зокрема сімейного типу. Для оцінки економічного потенціалу розвитку сімейного фермерства в сільських територіях проведено розрахунки місткості ринку основних продовольчих товарів, які можливо виробляти із залученням трудових і матеріально-технічних ресурсів у сільських населених пунктах.

Загалом розраховано потенційну місткість ринку за більш як 20 товарними позиціями, а також пов'язаними з їх виробництвом наданням послуг. Прогнозована місткість ринку сільського населеного пункту на 1000 жителів, за нашими розрахунками, становитиме понад 600 тис. євро на рік (табл. 1).

Найбільша частка припадає на продукцію тваринництва - 330 тис. євро, зокрема слід виділити виробництво молока, свинини та птиці. Місткість ринку продукції рослинництва становитиме до 160 тис. євро на рік, з них понад 40% припадатиме на фуражне зерновиробництво для розвитку місцевого тваринництва. Ринок інших промислів і послуг, які пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, становитиме близько 125 тис. євро. Варто зазначити, що досліджені лише основні товарні групи, виробництво яких можливо організувати в сімейних фермах та в малих формах господарювання.

Відповідно до результатів дослідження визначено, що для забезпечення споживчих потреб в основних продуктах харчування з розрахунку на 1000 жителів сільських територій необхідно близько 25 умовних господарських суб'єктів, з яких 16 сімейних ферм, у тому числі 10 зайнятих виробництвом продукції тваринництва та 6 ферм у рослинництві, а також до 7 господарств, які спеціалізуватимуться на переробці сільськогосподарської сировини та органічних відходах у рослинництві й тваринництві.

Таблиця 1

Прогнозування необхідної кількості сімейних ферм та їх розмірів для забезпечення основними продуктами харчування споживачів місцевого ринку з розрахунку на 1000. жителів сільських населених пунктів

З метою забезпечення споживчих потреб в овочах, плодах та ягодах достатньо двох умовних сімейних ферм з розрахунку на 1000 жителів. Також можливе поєднання ягідництва, садівництва з веденням бджільництва для підвищення економічної ефективності виробництва. Садівництво та ягідництво у своїй більшості є досить трудомісткими напрямами агробізнесу, які створюють значну кількість робочих місць, особливо в сезон збору врожаю. Так, при вирощуванні малини, смородини, лохини, аґрусу потреба в робітниках під час збору продукції (з розрахунку на 1 га площі саджанців) часто перевищує 20-30 осіб. Відтак, ферма площею всього 5 га забезпечує сезонним заробітком 100-150 осіб залежно від виду плодів та ягід, які вирощують. Подібно до ягідництва та садівництва, значну кількість постійних і сезонних робочих місць створює плантаційне овочівництво. Загалом для забезпечення потреб в овочах відкритого та закритого ґрунту з розрахунку на 1000 жителів сільських територій необхідно 1,2 умовних сімейних ферм площею близько 6 га, які вироблятимуть по 140-150 т товарної продукції за рік. В умовах зміни клімату плантаційне овочівництво, крім традиційних південних регіонів, усе більше розвивається й у лісостеповій зоні України.

Варто зазначити, що потенціалом розвитку сільських територій є наявні та доступні ресурси, використання яких може призвести до підвищення кількісних і покращення якісних показників, що будуть відображенням соціально- економічного зростання на цих територіях [7, с. 74]. Ця категорія не є сталою величиною та постійно змінюється внаслідок впливу окреслених факторів, що дає можливість застосовувати відповідні механізми з метою його нарощування чи модифікації [7, с. 96]. Своєю чергою, оцінка рівня соціально-економічного розвитку сільських територій має репрезентувати інформацію про поточне її становище шляхом розрахунку певних індикаторів. Економічним критерієм розвитку сільської території є здатність підприємницьких структур, що тут функціонують, в умовах вільної конкуренції забезпечувати виробництво продукції згідно з ринковим попитом. Її реалізація впливає на задоволення споживчих потреб населення сільської території, визначає рівень економічної вигоди суб'єктів господарювання та рівень добробуту сільських жителів [8].

Розвиток сільських територій повинен базуватися на стратегічних багатофункціональних напрямах, які передбачають розширення діяльності щодо збільшення виробництва продукції, розширення асортименту товарів, переробку сировини, випуск нової номенклатури продукції (послуг) у межах власного виробництва, вторинну переробку з метою розширення випуску продукції промислового походження, поліпшення обслуговування соціальними послугами, первинна переробка, збереження та реалізація виробленої продукції, розвиток локальних промислів, сільський зелений туризм, розміщення обслуговуючих підприємств і переробних потужностей тощо [9].

Відповідно в бізнес-моделі розвитку сільських територій пропонуємо поширення інших господарських виробництв, пов'язаних з переробкою сировини на готову продукцію, а саме: виробництво м'ясних продуктів та хлібобулочних виробів. Загалом для забезпечення продовольчих потреб населення в хлібі та хлібобулочних виробах необхідно три умовні пекарні із середньомісячним чистим грошовим потоком не менше 1200 євро, або всього одна, проте з утричі вищою чистою дохідністю. Таким чином, організація місцевої хлібопекарні дозволить істотно знизити ціну хлібобулочних виробів за рахунок скорочення транспортних та інших логістичних витрат. Аналогами таких організаційних рішень є розміщення малих пекарень у крупних супермаркетах районних та обласних центрів. Тому, поряд з виробництвом сільськогосподарської сировини, можливий розвиток промислів, пов'язаних з її подальшою переробкою для здешевлення кінцевого споживання, а відтак, підвищення конкурентоспроможності місцевих виробників.

Економічна ефективність буде вищою, якщо налагодити вирощування сировини, а саме продовольчої пшениці та її подальшої переробки на борошно. Для організації такого економічного зв'язку необхідно дві умовних сімейних ферми з вирощуванням пшениці на борошно при залученні не менше 30-35 га ріллі на кожну. Також з метою забезпечення місцевого тваринництва в основних концентрованих кормових компонентах можлива організація до трьох умовних ферм, які спеціалізуватимуться на вирощуванні фуражного зерна та подальшому його продажу сімейним фермам тваринницького напряму.

Важливим моментом у бізнес-моделі розвитку сільських територій є акцентування уваги саме на безвідходному виробництві шляхом упровадження технології вермикультивування, сутність якої полягає в переробці органічних відходів рослинництва й тваринництва на біогумус та іншу супутню продукцію із застосуванням каліфорнійського, або подібних видів, черв'яка. Розвиток вермикультури значною мірою сприяє підвищенню екологічної ефективності аграрного виробництва, а використання біогумусу - цінного органічного добрива - дозволить підвищити урожайність сільськогосподарських культур.

Доцільним є також використання моделей смарт-ферм, які передбачають розумне ведення сільського господарства з використання інформаційних і комунікаційних технологій як засобу забезпечення вищої ефективності функціонування [30].

Розрахункова частина моделі охоплює лише потенціал внутрішнього (місцевого) ринку, проте не виключається орієнтація на регіональні та зовнішні ринки за частиною товарної групи. Зокрема, слід виділити такі перспективні експортно орієнтовані напрями агробізнесу, як виробництво меду, горіхів, ягід та плодів (аґрус, лохина, жимолость, ірга, вишня та ін.). Економічний потенціал розвитку сільських територій не повинен обмежуватися внутрішнім місцевим чи регіональним ринком, оскільки за сприятливих конкурентних умов, можливим є формування товарних партій для виходу на міжнародні ринки із переліченими вище видами продукції.

Розподільча політика сімейних ферм повинна відбуватися за такими основними напрямами: реалізація виробленої продукції через власні торгові точки на місцевих ринках сільських населених пунктів; реалізація через власні торгові пункти, або вже функціонуючі торгові мережі регіональних ринків районних та обласних центрів за наявності сприятливих логістичних передумов; реалізація продукції через популярні торгові сервіси Інтернет мережі; формування крупних товарних партій однотипної продукції шляхом кооперування з іншими місцевими та регіональними фермами з метою виходу на зарубіжні ринки чи віддалені регіональні; продаж сировинної продукції іншим місцевим господарюючим суб'єктам для її подальшої переробки, або виробничого використання. Проте основним економічним ефектом, який у подальшому відобразиться на розвитку сільських територій, є зростання офіційно зайнятих громадян, зокрема це члени сімейних ферм із рівнем чистого грошового потоку на ферму не менше 1200 євро/міс. Загалом визначено, що потенційне зростання кількості зайнятих за рахунок розвитку сімейного фермерства з розрахунку на 1000 жителів сільських територій становитиме близько 50 осіб на постійній основі, а також понад 100 осіб із тимчасовою, сезонною зайнятістю. Найбільша потреба в сезонних працівниках традиційно припадає на трудомісткі напрями агробізнесу (овочівництво, ягідництво, садівництво).

Розвиток сільських територій в Україні повинен базуватися на поширенні малих форм агробізнесу, однією з яких є фермерство, зокрема сімейного типу. Саме на основі створення малих спеціалізованих виробництв в агробізнесі, на наш погляд, найбільш повною мірою розкриється економічний потенціал сільських територій. Розроблена бізнес-модель є однією із форм виробничих моделей, яка ґрунтується на ефективному поєднанні залучених засобів виробництва із застосуванням функціональних ресурсозберігальних технологій, з метою одержання максимального економічного ефекту на одиницю витрат.

Ключовим рушійним чинником реалізації цієї моделі є формування в активного населення економічного інтересу щодо розвитку агробізнесу на основі тих матеріально-технічних засобів, предметів праці, знань і навичок, якими вони володіють. Формування економічного інтересу серед активного населення сільських територій є вагомим чинником прискорення розвитку аграрного виробництва в Україні. Відповідно важлива роль у набутті фахових економічних і технологічних знань, які сприятимуть формуванню економічного інтересу щодо розвитку агробізнесу серед сільського населення, покладається на заклади вищої освіти, інститути, дорадчі служби та передовий практичний досвід успішних фермерських господарств, що можуть бути об'єднані в єдиний науковий центр з поширенням доступної та економічно обґрунтованої інформації для започаткування власної справи з організації виробництва сільськогосподарської продукції.

Ефективною для розвитку сімейних ферм може стати концепція концентрованого маркетингу з орієнтацією на виробництво органічної продукції. Акцент, на наш погляд, слід ставити на організацію виробництва саме органічної продукції, ціни на яку вищі за аналоги в масовому маркетингу, що дозволить забезпечувати більшу дохідність таких господарств. Варто зазначити, що розвиток органічного виробництва сільськогосподарської продукції в сімейних фермерських господарствах дозволить їм зайняти свою ринкову нішу, орієнтовану на внутрішнього покупця, для задоволення продовольчих потреб у якісних продуктах харчування, а також сприятиме зростанню зайнятості серед сільського населення та підвищенню його добробуту. Важливим аспектом бізнес-моделі розвитку сільських територій є прогнозування фіскального ефекту від розвитку сімейного фермерства з розрахунку на 1000 жителів сільських населених пунктів (табл. 2).

Прогнозований фіскальний ефект від розвитку фермерства з розрахунку на 1000 жителів сільських населених пунктів становить близько 37 тис. євро/рік (без урахування податкових платежів з доходів сезонних робітників) і з кожним роком збільшуватиметься за рахунок зниження коефіцієнта повернення ЄСВ з 0,9 до 0,1 за період дев'ять років, відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» в редакції від 07.10.2018 р. [31], яким передбачено, що сімейним фермерським господарствам, які зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, надають додаткову фінансову підтримку через механізм доплати на користь застрахованих осіб-членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До основних видів податків для сімейної ферми належать єдиний податок, сплата якого залежить від розміру мінімальної заробітної плати в державі та становить 20% щомісяця, якщо суб'єкт господарювання перебуватиме в другій групі єдиного податку. Для сімейних ферм можливою є реєстрація на четверту групу єдиного податку, сплата якого залежить від площі, виду, ставки та нормативної оцінки сільськогосподарських угідь. Так, з 1 га ріллі за нормативної вартості близько 850 євро станом на 2018 р. залежно від регіону України, сума єдиного податку, враховуючи ставку 0,95%, не перевищить 10 євро. Сімейні ферми, річна виручка від реалізації продукції в яких перевищить 1,5 млн грн, перебуватимуть у третій групі єдиного податку із ставкою оподаткування 5% від виручки для не платників ПДВ. Крім єдиного податку, сімейні ферми сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі 22% від заробітної плати, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, а також єдиний соціальний внесок за пільговими умовами.

Таблиця 2

Прогнозування фіскального ефекту від розвитку сімейного фермерства з розрахунку на 1000 жителів сільських населених пунктів, євро

Назва товару	К-ть зайнятих, постійні/ тимчасові, люд.	Єдиний податок, 2 група	ПДФО та військовий збір*	ЄСВ (сімейна ферма)*	Разом податків
Молоко	4	1 200	1170	132	2502
Яловичина	2	652	636	72	1359
Свинина	4	1 335	1302	147	2784
Баранина	1	188	183	21	392
Птиця	4	1 345	1312	148	2805
у т.ч.: бройлери	1	330	322	36	688
індики	1	348	339	38	725
качки	1	355	346	39	740
гуси	1	313	305	34	653
Кролятина	1	250	244	28	522
Яйця курячі	2	665	648	73	1386
Яйця перепелині	1	167	163	18	348
Риба прісноводна	1/5	209	203	23	435
Мед	1	313	305	34	653
Разом тваринництво	20/5	6136	5983	675	12794
Картопля	2	626	610	69	1305
Овочі та баштанні	3/60	939	915	103	1958
Плоди, ягоди та виноград	2/40	626	610	69	1305
Пшениця на борошно	2	522	509	57	1088
Зерно фуражне	5	1468	1431	161	3060
Разом рослинництво	13/100	4180 ...

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Бізнес-модель розвитку сільських територій України" скачать

Подобные документы

• Розвиток сільських територій Карпатського регіону на основі створення вівчарського кластеру

  Шляхи забезпечення конкурентоспроможності територій Західної України в умовах глобалізації. Кластеризація агропромислового виробництва як чинник забезпечення стійкого розвитку сільських територій. Створення вівчарського кластеру в Карпатському регіоні.
  
  статья [28,4 K], добавлен 16.05.2015
  

• Орієнтири інноваційного розвитку сільських територій України в умовах трансформації економіки

  Окреслено основні проблеми інноваційної діяльності на сільських територіях. Визначено об'єктивну необхідність пріоритетності переводу аграрної економіки на інноваційні засади. Розроблено основні орієнтири інноваційного розвитку сільських територій.
  
  статья [75,5 K], добавлен 11.09.2017
  

• Система формування та розвитку трудового потенціалу сільських територій в умовах трансформацій аграрного сектору економіки

  Функціонування трудових ресурсів сільських територій під впливом взаємодії системоутворюючих та системозберігаючих компонентів. Трудовий потенціал сільських територій. Соціально-економічні, професійно-кваліфікаційні, демографічні та біологічні фактори.
  
  статья [18,8 K], добавлен 11.09.2017
  

• Проблеми розвитку сільських територій в контексті демографічної і поселенської кризи

  Дослідження методологічного підходу щодо розвитку сільських територій, основним критерієм якого є рівень їх деградації. Характеристика процесів руйнації поселенської мережі. Огляд напрямів покращення демографічно-поселенської кризи в сільській місцевості.
  
  статья [484,0 K], добавлен 19.09.2017
  

• Передумови та причини виникнення нових бізнес-моделей

  Поняття бізнес-моделі та причини їх виникнення. Домінуючі бізнес-моделі сучасних підприємств. Перетворення бізнес-моделі General Electric. Побудова інноваційної бізнес-моделі на прикладі індійської компанії Tata. Результативність упровадження інновацій.
  
  реферат [256,4 K], добавлен 17.08.2016
  

• Економічна стратегія розвитку соціально-економічних систем України

  Необхідність проведення реформ для переходу України до країн з ринковою економікою. Інновації й інноваційний шлях розвитку - рушійна сила, що спроможна забезпечити економічну незалежність України. Основні риси інноваційної моделі розвитку економіки.
  
  статья [19,7 K], добавлен 09.09.2010
  

• Управління регіональним розвитком України

  Забезпечення стабільного розвитку України на основі використання економічного потенціалу регіонів. Підвищення зайнятості населення, виробництва промислової та сільськогосподарської продукції. Зменшення викидів шкідливих речовин, охорона довкілля.
  
  курсовая работа [407,8 K], добавлен 05.06.2019
  

• Агропромисловий комплекс

  Суть, структура та особливості функціонування агропромислового комплексу; роль в структурі народного господарства. Проблематика сільського розвитку в Україні. Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства.
  
  курсовая работа [42,2 K], добавлен 24.12.2013
  

• Малий бізнес України

  Становлення, розвиток МП в Україні. Основні показники розвитку малих підприємств в Україні. Макроекономічні результати розвитку МСБ в Україні. Проблеми розвитку МСБ в Україні. Регуляторні бар’єри. Податкові та фінансові чинники. Стратегії підтримки МСБ.
  
  доклад [140,9 K], добавлен 10.09.2008
  

• Роль домогосподарств в економіці

  Теоретичні основи економіки домогосподарства, сутність та поняття, основні фактори. Стан соціально-економічного становища домогосподарств в Україні, порівняльна характеристика. Вплив розвитку сільських територій на доходи та витрати домогосподарств.
  
  курсовая работа [193,4 K], добавлен 04.10.2009
  

• Розробка бізнес-плану реалізації проекту по випуску нової продукції на ВАТ "Іскра"

  Сутність процесу бізнес планування та мета його складання. Особливості обґрунтування бізнес ідеї, структура та етапи розробки. Вивчення та розробка бізнес плану нової виробничої лінії на ВАТ "Іскра". Проблеми розробки та впровадження бізнес плану.
  
  магистерская работа [242,9 K], добавлен 10.08.2010
  

• Вільні економічні зони України

  Визначення, класифікація, історія появи та розвиток вільних економічних зон в світі. Правове регулювання створення і функціонування вільних економічних зон, технопарків і територій пріоритетного розвитку. Перспективи вільних економічних зон в Україні.
  
  курсовая работа [959,1 K], добавлен 20.02.2010
  

• Теоретичні аспекти бізнес-планування

  Принципи, сутність і призначення бізнес-планування. Цілі, завдання, ознаки і функції бізнес-плану, його структура. Аналіз методики складання бізнес-плану, інформаційне поле. Шляхи вдосконалення та експертна оцінка бізнес-планування в умовах України.
  
  курсовая работа [424,7 K], добавлен 21.05.2012
  

• Населення і трудові ресурси України

  Значення населення в економіці і соціальному розвитку господарства України. Аналіз формування та розвитку трудових ресурсів. Демографічна ситуація в країні та її характеристика. Аналіз показників руху населення. Оцінка трудових ресурсів України.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 29.04.2019
  

• Інвестування в людський капітал та його ефективність

  Особливості людського капіталу як чинника економічного та соціального розвитку країни за умов ефективного його використання. Ефективність витрат Державного бюджету України на розвиток людського капіталу. Інвестування розвитку сільських підприємств.
  
  статья [353,7 K], добавлен 12.11.2014
  

• Процес формування, побудови та створення підприємства

  Підприємство як суб'єкт господарювання, основні етапи його створення. Бізнес-планування як складова забезпечення розвитку торговельного підприємства. Аналіз торговельної діяльності підприємства ТОВ "Вініл". Сучасний стан та перспективи розвитку.
  
  курсовая работа [57,2 K], добавлен 09.10.2013
  

• Малий бізнес в Україні

  Теоретичні засади розвитку малого бізнесу. Характеристика ринкового середовища господарювання підприємства малого бізнесу. Нормативно–правове забезпечення сталого розвитку малого бізнесу в Україні. Стан та перспективи розвитку малого бізнесу.
  
  курсовая работа [60,0 K], добавлен 30.03.2007
  

• Бізнес-інкубатори в Україні

  Розвиток малого бізнесу в Україні та необхідність його державної підтримки. Організація та особливості функціонування бізнес-інкубаторів в Україні. Необхідність створення бізнес-інкубаторів в Одесі, напрямки їх діяльності і оцінка очікуваних результатів.
  
  контрольная работа [73,7 K], добавлен 10.05.2011
  

• Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні

  Визначення позицій сталого розвитку. Основні принципи, на яких базується державна політика України щодо сталого розвитку. Економічні, соціальні, екологічні індикатори сталого розвитку. Особливості інтегрування України в світовий економічний простір.
  
  реферат [22,5 K], добавлен 06.12.2010
  

• Концепція сталого розвитку та її реалізація в умовах України

  Еволюція і суть концепції сталого розвитку: цілі, завдання, критерії, механізми та інструменти фінансування. Економічний розвиток України: структура, тенденції, екологічний, соціальний і гуманітарний стан. Напрями стимулювання сталого розвитку України.
  
  реферат [433,8 K], добавлен 19.04.2012
  

Другие документы, подобные "Бізнес-модель розвитку сільських територій України"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам