Соціально-економічні домінанти оподаткування власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічні домінанти оподаткування власності в Україні

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри податків та фіскальної політики Тернопільського національного економічного університету

У статті розглянуто теоретичну сутність категорій «власність» і «майно» та встановлено відмінності між ними. Обґрунтовано, що повинно бути об'єктами та базою податків із власності, а також визначено, хто має бути їх платниками. Запропоновано в процесі оподаткування об'єктів власності враховувати фінансовий та майновий стан власників. Сформовано матрицю оподаткування власності, яка демонструє податки, які сплачують юридичні та фізичні особи в результаті набуття права власності, володіння, відчуження окремих об'єктів власності чи користування ними. Визначено соціально-економічні результати, яких необхідно досягти в процесі оподаткування власності в Україні.

Ключові слова: власність, майно, оподаткування власності, матриця оподаткування власності, результати оподаткування власності.

Валигура Владимир Андреевич,

кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры налогов и фискальной политики Тернопольского национального экономического университета

СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ДОМИНАНТЫ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ СОБСТВЕННОСТИ В УКРАИНЕ

В статье рассмотрено теоретическую сущность категорий «собственность» и «имущество» и установлено различия между ними. Обоснованно что должно выступать объектами и базой налогов с собственности, а также определено кто должен быть их плательщиками. Предложено в процессе налогообложения объектов собственности учитывать финансовое и имущественное положение владельцев. Сформировано матрицу налогообложения собственности, показывающею налоги, которые платят юридические и физические лица в результате приобретения права собственности, владения, отчуждения отдельных объектов собственности или пользования ими. Определено социально-экономические результаты, которых необходимо достичь в процессе налогообложения собственности в Украине.

Ключевые слова: собственность, имущество, налогообложение собственности, матрица налогообложения собственности, результаты налогообложения собственности.

VolodymyrValihura,

PhD, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Taxes and Fiscal Policy,

SOCIO-ECONOMIC DOMINANTS OF PROPERTY TAXATION IN UKRAINE власність майно оподаткування право

There is an excessive differentiation of incomes in society and concentration of the main share ofproperty in the hands of a limited number ofpersons at the current stage of Ukraine's development. In such circumstances, it becomes necessary to take into account the financial and property status of taxpayers in the process of taxation ofproperty and non-property rights. That is why it is advisable to pay attention not only to characteristics of the taxable object, but also to take into consideration the taxpayer who owns the taxable object while constructing mechanisms for collecting property taxes.

Key words: property, asset, property taxation, matrix of property taxation, results of property taxation.

Постановка проблеми

Власність - це складна суспільна категорія, яку досліджують у галузях філософії, соціології, економіки, права, психології та інших наук. Серед науковців донині немає єдності щодо трактування змісту категорії «власність». Найбільшою мірою це пов'язано з тим, що окремі вчені вдаються до характеристики власності з позиції методологічного інструментарію окремої науки. Однак суспільні прояви власності стосуються інтересів людини в різних сферах і формують її мислення, поведінку, вчинки та інші прояви буття в комплексі. Тому, на нашу думку, оперуючи поняттями та інструментарієм окремої науки, неможливо об'єктивно висвітлити сутність окремого явища, процесу, поняття чи категорії. Соціально-економічний зміст власності, який лежить в основі цього дослідження, тісно переплітається з іншими її проявами, які неодмінно потрібно враховувати для формування об'єктивних висновків.

Проблематика дослідження власності в контексті її оподаткування посилюється масштабами прояву соціально-економічної категорії «податки». Обидві категорії торкаються інтересів практично всіх членів суспільства, а в поєднанні можуть формувати явища як позитивного, так і негативного суспільного прояву.

Актуальність дослідження оподаткування власності та соціально-економічних ефектів цього процесу зумовлюється надмірною диференціацією доходів у суспільстві та концентрацією левової частки власності в руках обмеженого кола осіб. Так, за даними Державної служби статистики України квінтильний коефіцієнт фондів, який демонструє співвідношення сумарних доходів найбільш та найменш забезпечених 20% населення, в Україні 2017 р. становив 3,3 рази, що на 0,3 більше аналогічного показника попереднього року [1]. За таких умов постає необхідність не лише застосування механізмів оподаткування окремих об'єктів та податкових баз, а й урахування майнового стану та доходів їх власників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняній науковій літературі проблематиці дослідження власності присвячено чимало наукових праць. їх можна згрупувати за окремими напрямками, яким приділяють увагу науковці. Так, поширеним напрямом дослідження власності є висвітлення її сутності в контексті еволюції наукових поглядів. Аналізуючи цей напрям, доцільно акцентувати на зацікавленні історичною ретроспективою категорії «власність» авторів навчально-наукових праць з історії економічних учень: В. Базилевича, Н. Грижевської, В. Кириленка А. Маслова та ін. Крім цього, еволюція наукових поглядів на категорію «власність» висвітлена в наукових працях К. Гордіци [2], Ю. Лузана та Н. Стецюри [3], М. Новицької [4], О. Топішко [5] тощо. Важливість такого роду досліджень зумовлюється значною еволюцією суспільного і наукового розуміння сутності категорії «власність», що дає змогу більш об'єктивно висвітлювати її природу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства. Окрему увагу слід приділити науковому дослідженню С. Юрія щодо еволюції власності в умовах становлення ринкових структур [6], у якому автор не тільки аналізує ретроспективи власності, а й робить важливі висновки щодо розуміння власності в площині відносин «людина - людина», а не «людина - річ». Ряд праць у царині власності висвітлено в призмі соціально-економічних поглядів. Серед них варто виділити роботи П. Скотного [7], В. Поліщука [8], А. Гаєвського [9], у яких досліджено сутність та особливості соціально-економічних відносин власності. У вітчизняній науковій літературі деякі праці розкривають психологічні аспекти володіння об'єктами власності [10], [11]. Також важливим напрямком є дослідження категорії «власність» з позиції юриспруденції.

Характеризуючи дослідження та публікації, пов'язані безпосередньо з проблематикою оподаткування власності, зауважимо, що таким аспектам приділено мало уваги. Більшість наукових праць присвячено дотичній проблематиці оподаткування майна, а не власності. Однак окремі аспекти оподаткування приватної власності розглянуто в роботі М. Свердана [12], питання розвитку інституту фактичного власника доходу у податковому праві України порушено в праці Н. Шапошнікової [13], розуміння концепції бене- фіціарного власника в міжнародних податкових відносинах висвітлено в науковому доробку П. Селезня [14]. Авторське бачення описуваної проблеми започатковано в роботі [15].

Високо оцінюючи наукові здобутки наведених авторів, зауважимо, що проблематика оподаткування власності потребує більш глибокого дослідження, зокрема обґрунтування соціально-економічних передумов та результатів такого процесу.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні соціально-економічних результатів, яких необхідно досягти у процесі оподаткування власності в Україні. Основними завданнями, які будуть вирішені у статті, є розмежування та обґрунтування сутності категорій «власність» і «майно»; вставлення бази, об'єктів оподаткування та платників податків з власності, обґрунтування необхідності переходу від оподаткування речей чи немайнових активів до сприйняття майна як власності конкретного платника й урахування в процесі оподаткування його майнового стану; формування матриці оподаткування власності, що характеризує платежі, які має сплачувати юридична чи фізична особа у випадку набуття права власності, володіння, відчуження окремих об'єктів власності чи користування ними.

Виклад основного матеріалу

Дослідження процесу оподаткування власності та пошук кращих альтернатив теперішньої ситуації в цій сфері вимагає чіткого розуміння елементів такого процесу. Насамперед, важливо з'ясувати, що має бути базою і об'єктами під час оподаткування власності та хто може бути платниками податків з власності. Для цього необхідно проаналізувати сутність категорії «власність» та визначити, у чому її відмінність від поняття «майно».

Категорія «власність» бере свої витоки з давніх цивілізацій, коли починала формуватися належність майна до конкретної особи, яка ним володіла. У різні епохи розвитку суспільства утверджувалися нові погляди на власність. Із виникненням держави постала потреба в регулюванні процесу привласнення і відносин, пов'язаних з ним. Відтак почали формуватися правові основи власності, які чітко відобразились у давньому праві римлян.

Незважаючи на великий інтерес до порушеної проблематики дослідження представників різних наук, найпоширенішими є економічний та правовий підходи у трактуванні категорії «власність». Економічний підхід розглядає власність як вираження відносин присвоєння (відчуження) засобів виробництва й створюваних з їхньою допомогою матеріальних благ [7, 60]. Отже, з економічної позиції власність розглядається не як річ, а як відносини з приводу привласнення певної матеріальної субстанції. До виникнення процесу виробництва люди привласнювали природні ресурси, що власне й формувало їх належність до окремого індивіда. Натомість із появою виробництва і незалежних виробників між ними виникають відносини щодо відчуження і привласнення результатів своєї праці, що й характеризує виникнення відносин власності. С. Юрій зазначає, що головною характеристикою власності є не річ і не відношення людей до речей, а те, ким і як привласнюється річ, як таке привласнення стосується інтересів інших людей. Відповідно власність виражає відносини між людьми щодо привласнення речей [6, 3].

З економічною природою власності тісно пов'язана її правова основа. На думку А. Гаєвського, категорію «власність» можна визначити як юридично закріплені та врегульовані відносини у суспільстві, які виникають з приводу володіння, розпорядження, користування матеріальними та нематеріальними активами [9, 155]. Характеризуючи взаємозв'язок юридичної та економічної сутностей власності, С. Юрій стверджує, що власність залишається тільки «юридичною», якщо вона не здобуває форму її «економічної реалізації», тобто не використовується у виробництві або не приносить дохід її власникові, і, з іншого боку, власність справді виступає як «економічні відносини», якщо здійснюється її «економічна реалізація» [6, 3].

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови за редакцією В. Бусела категорія «власність» витлумачена у двох значеннях [16, 194]:

1. Майно належне кому-, чому-небудь;

2. Належність чогось кому-, чому-небудь із правом розпоряджатися.

Із представленого визначення видно, що у довідковій літературі, яка зазвичай виражає загальнона- уковий зміст трактування окремих понять, власність характеризується як певна речова субстанція з її належністю комусь або чомусь. Тобто у тлумачному словнику власність певною мірою ототожнюється із майном або немайновими активами. Однак, як і у визначеннях з економічної та юридичної позицій, в аналізованих трактуваннях вказується на належність об'єкта власності його суб'єкту.

Отже, як у науковій літературі, так і в повсякденному вжитку слово «власність» часто ототожнюється з майном. Проте глибший аналіз сутності цих категорій дає підстави говорити про їх різний зміст і сутність. Так, у згаданому вже тлумачному словнику слово «майно» тлумачиться як речі, які комусь належать за правом власності [16, 637]. Тож перша відмінність, яку відразу необхідно виділити, це те, що до власності можна зарахувати як майно, так і немайнові права. Водночас основною характеристикою і властивістю майна є уречевлення певної матеріальної субстанції не завжди належної комусь. Натомість основною ознакою власності є те, що вона підкреслює володіння і належність об'єкта до особи. На нашу думку, ключова відмінність між майном та власністю полягає в тому, що перше більшою мірою характеризує речову природу чогось, а друга - володіння, користування і розпорядження чимось.

Аналіз наведених визначень власності і майна дає змогу сформувати поняття бази та об'єктів оподаткування власності. В загальному розумінні базою оподаткування є вартісне чи кількісне вираження конкретного об'єкта оподаткування, тобто це законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується під час розрахунку суми податку [17, 21]. Отже, базою оподаткування власності є вартісні або кількісні характеристики майна чи немайнових активів.

На нашу думку, виділення об'єктів оподаткування власності доцільно здійснювати не лише на основі володіння конкретним об'єктом, а також як результат користування й розпорядження ним, що випливає з економіко-правової характеристики власності. Найважливіші процеси, що пов'язані з розпорядженням майном та немайновими активами, які можуть визначати об'єкти оподаткування, є набуття права власності та його відчуження. Тому об'єктами оподаткування власності є явище володіння майном і нематеріальними активами, процес користування ними та набуття і відчуження об'єктів власності у процесі розпорядження.

У класичному розумінні платниками податків загалом та з об'єктів власності, зокрема, є фізичні та юридичні особи. Натомість належність їх до групи платників визначають явище володіння майном і нематеріальними активами та процеси набуття і відчуження прав власності.

Повертаючись до дилеми оподаткування майна або власності, зауважимо, що ключовою відмінністю в цьому випадку є не те, що до складу майна не належать нематеріальні активи, а те, що під час його оподаткування зазвичай не береться до уваги майновий статус платника. У більшості країн світу, в Україні зокрема, оподаткування матеріальних ресурсів базується на справлянні майнових податків. Натомість, на нашу думку, сучасні процеси накопичення майнових та немайнових прав у світовому і вітчизняному вимірі, їх надмірна концентрація в обмеженого кола осіб спонукають до перегляду філософії оподаткування такого роду об'єктів від їх розгляду як просто речей чи немайнових активів до сприйняття майна як власності конкретного платника і врахування у процесі оподаткування його майнового стану.

Така філософія оподаткування відповідає давно сформованим принципам, які передбачають те, що заможні члени суспільства мають більшою мірою брати участь у фінансуванні державних витрат. Зазвичай у сучасних податкових системах окремих країн світу це виражається у формі застосування прогресивних систем оподаткування доходів фізичних осіб та диференційованому підході оподаткування товарів і послуг податком на додану вартість. Водночас у сфері справляння майнових податків також присутні елементи диференційованого оподаткування. Так, в Україні порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачає зменшення бази оподаткування для квартир на 60, а для будинків на 120 квадрантних метрів, якщо такі об'єкти перебувають у власності фізичних осіб. Також транспортним податком оподатковуються легкові автомобілі, із року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року [18]. Однак такі підходи справляння майнових податків концентрують увагу на звільненні від сплати чи оподаткуванні окремих об'єктів справляння податків, що лише опосередковано визначає майновий стан їх власників і не відображає пов- ною мірою принципу, за яким заможні громадяни мають нести більше податкове навантаження.

Поширеність у сучасній фіскальній практиці оподаткування майна, відокремленого від його власника, пояснюється простотоюзастосування фіскального інструментарію у процесі справляння податку. Зокрема, на законодавчому рівні достатньо визначити окреме майно як об'єкт оподаткування, встановити, що буде базою, і обґрунтувати ставку податку. Після цього, виходячи з даних, які наявні в органах, що володіють інформацією про об'єкти рухомого та нерухомого майна, контролюючі органи мають змогу нарахувати податкові зобов'язання платнику податків. Натомість підхід, який передбачає врахування у процесі справляння податків з об'єктів власності майнового стану їх власників, зумовлює необхідність формування додаткових масивів інформації про платників податків, які часто зібрати складно. Однак сучасні процеси діджиталізації суспільного життя та економіки в поєднанні з підвищенням податкової культури і контролю за справлянням податків дають можливість сформувати підґрунтя для переходу від майнового оподаткування до оподаткування власності.

Зауважимо, що в широкому розумінні поняття оподаткування власності охоплює процеси справляння не лише майнових податків, а й інших платежів, які пов'язані з набуттям та відчуженням права власності на окремі об'єкти. Для подальшого формування основних завдань, яких потрібно досягати у процесі оподаткування власності, розглянемо матрицю оподаткування власності в Україні, виходячи з об'єктів власності типу власника та особливостей вираження права власності (табл. 1).

Таблиця 1Матриця оподаткування власності в Україні