Конкуренція в економіці: аналіз ролі та впливу на поведінку економічних суб’єктів (підприємств та домашніх господарств). Врахування умов конкуренції в управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ(ДЛЯ УПРАВЛІНЦІВ)»

на тему: «Конкуренція в економіці: аналіз ролі та впливу на поведінку економічних суб'єктів (підприємств та домашніх господарств).Врахування умов конкуренції в управлінні»

Студенки 1 курсу 1 групи

Спеціальності 073 «Менеджмент»

Харьковської Марини Олександрівни

Керівник:д.е.н., проф. Петруня Ю.Є.

м. Дніпро 2019 рік



Зміст

монополістичний конкуренція ринковий економіка

Вступ

1. Конкуренція в економіці

1.1 Сутність поняття конкуренції

1.2 Функції конкуренції

1.3 Умови виникнення конкуренції

2. Форми конкуренції. Моделі ринків

2.1 Чиста(досконала)конкуренція

2.2 Монополістична конкуренція

2.3 Олігополія

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми. Центральним поняттям, що визначає ринкові відносини є конкуренція. Конкуренція - найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Розгляд сутності конкурентоспроможності підприємства є важливим як для економіки країни в цілому, так і для окремих виробників, адже вона є запорукою отримання високого та стабільного прибутку, а також забезпечення життєдіяльності підприємства, його економічної безпеки та стабільного розвитку.

Головною метою товаровиробників є: задоволення потреб, які існують на ринку, отримання максимального прибутку та збільшення обсягів збуту, розширення частки внутрішнього та зовнішнього ринку, забезпечення необхідного рівня якості та ціни продукції, що виробляється, впровадження нових технологічних процесів і модернізація обладнання.

Конкуренція - об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати та ін. Інші економічні закони також діють у формі примусових сил конкурентної боротьби, зіткнення протилежних економічних інтересів, тому конкуренція - важлива рушійна сипа розвитку економічної системи, складова господарського механізму.

Мета курсової роботи. Поняття конкуренції в наш час дуже актуальне, адже завдяки конкуренції ми можемо досягти великих успіхів у веденні свого підприємства і вивести його на високий рівень. Конкуренцію досліджували, досліджують і будуть досліджувати ще багато років тому, що людство йде вперед, з'являються нові умови розвитку управління та управлінської думки. Тому я ставлю собі за мету дослідити етапи розвитку конкуренції та її вплив на економічні суб'єкти.

Для досягнення мети було висунуто такі завдання:

- визначити поняття конкуренції;

- дослідити функції конкуренції;

- дослідити умови виникнення конкуренції;

- визначити поняття чистої(досконалої) конкуренції;

- дослідити монополістичну конкуренцію;

- визначити поняття олігополії.

Об'єктом дослідження є ринкова економіка.

Предметом є елемент механізму саморегулювання ринкової економіки.

Структура роботи відповідає загальним вимогам та складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.



1. Конкуренція. Види конкуренції

1.1 Сутність поняття конкуренції

Необхідною умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарювання: різні форми власності на засоби виробництва; повна економічна відокремленість і свобода вибору господарської діяльності товаровиробників, їх повна економічна залежність від кон'юнктури ринку; боротьба за джерела сировини, ринки збуту виробленої продукції, сфери використання капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.

Конкуренція - це суперництво між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку. Вона виступає силою, яка мобілізує особистий економічний інтерес і підприємницький потенціал та спрямована на їх максимальну реалізацію.

У Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" зазначається: конкуренція - це "змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач".

Слово «сoncurrentia» в перекладі з латинської мови означає «змагання, суперництво». Як економічна категорія конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Конкуренція має велике значення в створенні продуктивності та якості праці підприємств. Вона виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів. Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі - максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. В конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку.

Багато хто вів дослідження про конкуренцію. Одним з таких дослідників був Адам Сміт. У його праці «Дослідження про природу й причину багатства людей» він уперше:

- сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції);

- сформулював головний принцип конкуренції -- принцип «невидимої руки», відповідно до якого «смикаючи» за ниточки маріонеток -- підприємців, «рука» змушує їх безжалісно витісняти фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

- відпрацював теоретично дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, що об'єктивно врівноважує галузеву норму прибутку, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. При скороченні попиту на товар найбільші труднощі випробовують фірми, що випускають неякісну або занадто дорогу продукцію;

- визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність використовуваних ресурсів, неможливість кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару;

- розробив модель посилення й розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому. Певний внесок у розвиток теорії конкуренції Адама Сміта зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макко-нелл, С.Л. Брю, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробів, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені.

Австрійський вчений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція -- процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним.

Досягнуті людські блага отримані саме шляхом змагання, конкуренції. Вона веде до кращого використання здібностей і знань. Учені дотримуються однієї із трьох трактувань конкуренції: поведінкової, структурної, функціональної.

- Поведінкова конкуренція -- боротьба за гроші покупця шляхом задоволення його потреб.

- Структурна конкуренція -- аналіз структури ринку для визначення міри свободи продавця й покупця на ринку і способу виходу з нього.

- Функціональна конкуренція -- суперництво старого з новим, з інноваціями, коли приховане стає явним.

На думку багатьох економістів - конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економічних ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення. У промислово розвинутих країнах ефективність механізму конкуренції визначається не повнотою, глибиною або точністю терміна «конкуренція», а дією «невидимої руки» А. Сміта. Україна в силу відомих політичних причин у цьому плані залишається ще поки некерованою.

1.2 Функції конкуренції

Конкуренція підтримує динамізм в економіці. Вона виконує багато функцій у підтриманні балансу в економіці. Головними можна вважати такі:

- функція регулювання;

- функція мотивації;

- функція розподілу;

- функція контролю;

- функція ціноутворення;

- інноваційна функція.

Детально поговоримо про кожну з них. Функція регулювання бере на себе вибір товарів, які споживач найбільше купує, тобто фактори виробництва під впливом цін спрямовуються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.

Функція мотивації. Товаровиробник має як шанс, так і ризик. Підприємство, яке використовує якість та менші виробничі витрати, отримують і прибуток, і попит у товарах, а підприємство, яке нехтує якістю, як правило, збитки та витіснення з ринку.

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності, але і дає змогу розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їх ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

Функція контролю. Конкуренція виступає в ролі «контролера», тобто обмежує та контролює економічну силу кожного підприємства. Монополіст може призначити ціну, водночас конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим більш справедлива ціна.

Функція ціноутворення. Завдяки цій функції конкуренція впливає на рівень індивідуальних витрат на виробництво будь-якого товару, зводячи їх до суспільно необхідних, які, в свою чергу, і визначають виважену ринкову ціну товару.

Інноваційна функція. Задля можливості отримання додаткового доходу, не збільшуючи при цьому ціну продукції, необхідно постійно удосконалювати технологічну базу виробництва, впроваджувати новітні технології та прогресивні форми організації виробничого процесу тим самим зменшуючи витрати виробництва. Ті, хто здійснює такі заходи, отримують додаткові доходи. У той самий час ті підприємці, які не зможуть впроваджувати такі заходи, будуть витіснені з ринку.

Політика в області конкуренції покликана опікуватися тим, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип оптимальної інтенсивності конкуренції в якості цілей політики в області конкуренції припускає, що:

- технічний прогрес щодо виробів і процесів швидко впроваджується (інновація під впливом конкуренції);

- підприємства гнучко адаптуються до мінливих умов, наприклад схильності споживачів (адаптація під впливом конкуренції).

Отже, головною функцією конкуренції - є завоювання ринку, в боротьбі за споживача перемога своїх конкурентів, забезпечення одержання сталого прибутку.

Крім того, суть конкуренції виражається певними силами, які спонукають її до розвитку незалежно від того, діє вона лише на внутрішньому ринку чи на зовнішньому теж. Так, за теорією конкуренції М. Портера існує 5 рушійних сил конкуренції:

1. Непереборне проникнення на ринок та в галузь нових конкурентів.

2. Загроза появи на ринку товарів-замінників, вироблених за іншою технологією.

3. Обмежені властивості покупців.

4. Невичерпні можливості виробників.

5. Постійне змагання між діючими та новими підприємствами.

Спроможність підприємства брати участь у конкуренції створює якісно новий показник його успішної діяльності на певному ринку - поняття конкурентоспроможності.



1.3 Умови виникнення конкуренції

Головним завданням конкуренції було і залишається - завоювання ринку у боротьбі за споживача, перемога над конкурентами, забезпечення одержання сталого прибутку. Тому для виникнення конкуренції існували певні умови.

Існує чотири умови виникнення конкуренції.

Перша - наявність на ринку великої кількості виробників.

Друга - свобода виробників щодо вибору господарської діяльності. Кожний повинен мати можливість визначати не тільки що виробляти, а й регулювати якість та обсяг продукції.

Третя - відповідність між попитом і пропозицією; інакше, якщо попит перевищує пропозицію, то покупець обмежений у виборі продукції. За наявності дефіциту всі вироблені товари швидко реалізуються. Там, де існує дефіцит, немає вільної конкуренції.

Четверта - наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка, по суті, є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

В умовах адміністративно-командної системи вільного ринку засобів виробництва не було: по - перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства, по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно. По-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв'язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалося омертвіння значного капіталу, що негативно відбивалося на ефективності виробництва.



2. Форми конкуренції. Моделі ринку

2.1 Чиста (досконала) конкуренція

Характер взаємодії фірм одна з одною на ринку визначається типом ринку (ринковою структурою). Ринкова структура являє собою сукупність галузевих ознак організації ринку, які зумовлюють способи встановлення цін і обсяг випуску продукції, а також визначають характер взаємодії фірм певної галузі.

Найпростішим і вихідним типом, або моделлю, ринку є ринок досконалої конкуренції. Досконала конкуренція - це конкуренція, при якій на ринку функціонує велика кількість продавців та покупців з різними можливостями та правами. Впливом кожного учасника економічного процесу на загальну ситуацію можна знехтувати.

Досконала конкуренція має наступні основні ознаки:

- Численність суб'єктів ринку. В силу цього здійснюються продажі (або покупки) мізерно малі в порівнянні з сукупним обсягом ринку.

- Однорідність продукції. Оскільки товари однакові, споживачу байдуже, у якого продавця їх купувати. Внаслідок однорідності продукції відсутня основа для нецінової конкуренції, тобто конкуренції на базі розходжень в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту.

- Відсутність контролю над ціною. Численність виробників і споживачів однорідної продукції фактично зумовлює, що за досконалої конкуренції суб'єкти ринку не в змозі впливати на ціни. Якщо якийсь продавець встановлює вищу ціну на товар, покупці вільно переходять до його численних конкурентів.

- Відсутність бар'єрів при вході на ринок та вихід з нього. Відсутність бар'єрів означає, що ресурси повністю мобільні і без проблем переміщуються з одного виду діяльності на інший. Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі фірми - залишати чисто конкурентні ринки (галузі). Не існує ніяких серйозних перешкод - законодавчих, фінансових і інших, які могли б перешкодити виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.

- Повна інформованість учасників ринку про його поточний стан. Інформація про ціни, технології, попит і пропозицію товарів, норму прибутку доступна для всіх.

У реальному житті завжди діють якісь бюрократичні або економічні обмеження на входження в галузь і відкриття бізнесу. Існує безліч торгових марок, диференціюючих товарів. Навіть при наявності у галузі безлічі продавців часто є домінуюча фірма, що володіє ринковою владою і диктує ціни.

Перераховані умови є в значній мірі припущеннями, які повністю ніколи не виконуються в реальному світі.

Чиста конкуренція - явище унікальне. Наразі майже немає сфери, де можна було б виявити ці ознаки. Однак це не означає, що досконала конкуренція не потребує спеціального аналізу.

По-перше, існує декілька галузевих ринків, де ситуація більше схожа на чисту конкуренцію.

По-друге, для пізнання складних ринкових ситуацій треба починати з простіших варіантів, до яких і належить досконала конкуренція.

В умовах чистої конкуренції фірма не може проводити власної цінової політики. Вона може, лише ставити ті ціни, які на даний момент склалися на ринку. Скільки продукції не запропонувала б конкурентна фірма це ніяк не вплине на ринкову ціну.

На відміну від ринкового попиту крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична



a b

Рис. 2.1 Відмінність ринкового попиту та попиту для конкурентної фірми:a - крива попиту для конкурентної фірми, b - крива ринкового попиту

Про ринок досконалої конкуренції можна говорити лише як про наукову абстракцію, що дозволяє більш чітко розкрити нічим не обмежену дію законів ринку. Проте при всій своїй абстрактності концепція досконалої конкуренції відіграє в економічній науці важливу роль.

По-перше, існують галузі, які діють в умовах, наближених до досконалої конкуренції. Наприклад, сільське господарство найбільш відповідає даному типу ринку, ніж будь-якої іншої ринкової структури. Тому модель абсолютно конкурентного ринку дозволяє судити про засади функціонування дуже багатьох малих фірм, що продають однорідну продукцію.

По-друге, будучи найпростішою ринковою структурою, досконала конкуренція дає вихідний зразок, чи стандарт, для порівняння з іншими типами ринків та оцінки ефективності реальних економічних процесів.

Як відомо, на ринках досконалої конкуренції кожна фірма, що максимізує прибуток, випускає такий обсяг продукту, для якого граничні витрати дорівнюють його ціні.

Досягнення ефективності на ринках продуктів досконалої конкуренції в умовах незалежних один від одного виборів виробників та споживачів. Припустимо, що ринок встановлює співвідношення цін Ц/ Ц1у. Якщо виробники використовують ресурси ефективно, то вони вироблятимуть блага Хі У на рівні А.(мал.2.2.) Досягнення ефективності на ринках продуктів.

2.2 Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція -- тип ринкової структури недосконалої конкуренції, де продавці, які володіють ринковою владою диференційованого продукту, конкурують за обсяг продажів. Це поширений тип ринку, найбільш близький до досконалої конкуренції.

Зупинимося на характеристиці особливостей монополістичної конкуренції.

1.На ринку діє досить велика кількість продавців. Що означає "досить велика"? Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців має бути:

- не надто великою, щоб попит не перетворився на абсолютно еластичний, що властиво для чистої конкуренції;

- не надто малою, щоб кожна фірма володіла відносно незначною часткою ринку та мала обмежений контроль над ціною (але все-таки мала);

- досить значною, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій окремих фірм з метою обмеження обсягів виробництва та штучного підвищення цін;

- достатньою, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.

2. Продукти, що пропонуються на ринку, хоча й належать до однієї товарної групи, досить диференційовані. Ця диференціація грунтується як на реальних, так і на удаваних відмінностях. Реальні відмінності досягаються за рахунок:

- якості товару. Товари можуть відрізнятися певними функціональними особливостями, матеріалами, з яких вони виготовлені, дизайном, якістю роботи тощо;

- поглиблення післяпродажного обслуговування. Фірми намагаються виділити свій товар серед інших аналогічних тим, що збільшують термін гарантійного обслуговування, безкоштовно доставляють товар покупцеві, на місці збирають і встановлюють меблі;

- місця продажу товару. Це особливо стосується товарів, потреба в яких виникає у певному місці;

- стимулювання збуту. З метою виділення свого товару серед інших фірма може стимулювати збут, встановлюючи призи для покупців.

3. Обмежена можливість впливу на ціну. Було б помилковим вважати, що при монополістичній кон­куренції фірма взагалі не може вплинути на ціну продукту, який вона реалізовує. Вдале розташування, яскрава упаковка, результативна рекламна кампанія дають фірмі певні переваги над іншими, що зумовлює можливість реалізувати свою продукцію дещо дорожче.

4. Легкий вступ у галузь. Оскільки на ринку до­сить велика кількість конкуруючих фірм, створити якісь бар'єри для вступу у галузь нових виробників практично неможливо. Разом з тим, існує певний ви­няток з цього правила. Скажімо, кількість місць, найзручніших для встановлення кіосків, обмежена, а тому для додаткових конкурентів з'являються бар'єри. Це особливо важливо для розуміння моделі поведінки фірми на ринку з монополістичною конкуренцією у довготерміновому періоді.

Походження монопольної влади продавців, пов'язане з тим, що кожен з них є монопольним виробником товарів певної марки.

Як конкурентне середовище розглядуваний тип ринку характерний тим, що:

- утворюється взаємодія відносно великої кількості підприємств-учасників, з одного боку, і необмеженої кількості покупців - з іншого;

- проникнення і відплив нових учасників на ринок не обмежується занадто високими загально ринковими бар'єрами входу - виходу - галузі монополістичної конкуренції характеризуються невисокою віддачею від масштабу, започаткування бізнесу не потребує надмірних стартових вкладень;

- продавці й покупці мають вільний доступ до інформації щодо намірів та смаків одне одного.

- Важливими інструментами суперництва на монополістичному ринку є:

- цінова конкуренція - спосіб ринкової поведінки монополістично-конкурентного підприємства, що полягає у привертанні уваги й утриманні прихильності споживачів до товарів певного виробника шляхом тимчасового порівнянного зниження ціни;

- нецінова конкуренція - сукупність засобів, спрямованих на формування попиту на продукцію певного підприємства шляхом створення і популяризації її якісних відмін (форми диференціації продукції та послуг і способи інформування споживачів про переваги окремих товарів відносно інших (реклама)).

Негативний вплив на вступ нових суб'єктів господарювання на товарні ринки та закріплення на них має невиправдано велика кількість, ускладненість та завищена вартість дозвільних і контрольних процедур, необхідних для початку, здійснення та припинення господарської діяльності.

Державними органами недостатньою мірою забезпечується виконання завдань, передбачених частиною першою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка передбачає, що державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально - технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Для ефективного розвитку ринка монополістичної конкуренції в Україні потрібно здійснити певні зміни, що стосуються таких дій як:

- проведення структурної демонополізації;

- пріоритетність відкриття ринків для зовнішньої конкуренції;

- розширення сфери державного регулювання.

Як і у випадку з монополією, монополістичний конкурент володіє монопольною владою, яка дозволяє шляхом створення штучного дефіциту підвищувати ціни на продукцію. Однак, на відміну від монополії, ця влада виникає не через бар'єри, а через диференціації. Монополістичний конкурент не старається мінімізувати витрати, і в зв'язку з тим, що крива середніх витрат (AC) позначає певну технологію, це говорить про те, що фірма недовикористає наявні обладнання (тобто у неї є надлишкові потужності). З точки зору суспільства-це неефективно, тому що частина ресурсів не використовується. У той же час наявність надлишкових потужностей створює умови для диференціювання. В результаті споживачі мають можливість купувати різноманітні блага відповідно до свого смаку, тому суспільству необхідно зіставляти задоволення від різноманітності, з платою, що полягає в менш ефективному використанні ресурсів. Найчастіше суспільство схвалює існування монополістичної конкуренції.

2.3 Олігополія

Олігополія -- це ринкова структура, для якої характерно присутність незначної кількості фірм на ринку, кожна з яких володіє значною часткою ринку.

Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.

Олігополія -- переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.

На олігополістичних ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї продукції у загальній кількості товару. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни чи обсяг продажів, наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку. Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма в галузі визнає, що зміна її ціни чи випуску викликає реакцію з боку інших фірм. Реакція, яку який-небудь продавець очікує від фірм, які суперничають з ним, у відповідь на зміни встановлених ним ціни, обсягу випуску чи зміни діяльності в області маркетингу, є основним чинником, що визначає його рішення. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм. Природна олігополія має місце коли кілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при нижчих довгострокових витратах, ніж ті, які були б у багатьох фірм.

Характерні риси олігополії:

- Усього кілька підприємств постачають продукцію на весь ринок. При цьому олігополісти можуть бути двох типів: виробники стандартизованої (однорідної) продукції (виробництво промислових продуктів: сталь, алюміній, цинк тощо) і виробники диференційованої продукції (виробництво споживчих товарів: автомобілі, пиво, сигарети тощо). Зазвичай на олігополістичнних ринках панує від двох до десяти підприємств;

- Принаймні, деякі підприємства в олігополістичній галузі мають великі ринкові частки, тобто мають здатність впливати на ціну товару (послуги), варіюючи його наявністю на ринку. Отже, олігополісти є підприємствами, «що диктують ціну»;

- Підприємства в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Всі продавці на олігополістичних ринках знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни або обсяг продажів, то наслідки позначаться на прибутках всіх підприємств;

Є істотні бар'єри для вступу в галузь. Основними з них є: економічні (ефект масштабу), фінансові (величезні видатки на рекламу), юридичні (патенти і ліцензії), ринкові (власність на сировину). Найбільш значним з них є ефект масштабу. Причиною виникнення олігополії є переваги великого підприємства над малим, що дає можливість знизити собівартість продукції. В результаті поглинання великими фірмами менших відбувається конкуренція на ринку, тобто на ньому функціонує декілька підприємств.

Природна олігополія існує, коли кілька підприємств можуть постачати продукцію для всього ринку за менших довгострокових середніх витратах, ніж були б у безлічі підприємств. До такого роду олігополій часто відносять нафтопереробку, виплавку сталі, виробництво пива й інших алкогольних напоїв. У цілому ж існування природної олігополії є предметом суперечок економістів.

Особливість олігополії, як особливої ринкової структури, полягає у взаємозалежності поведінки продавців. До того ж, на відміну від монополіста і конкурентного продавця, олігополіст не може розглядати криву попиту на свою продукцію як задану і використовувати при визначенні найкращого випуску відому умову рівноваги, що полягає в рівності граничного доходу (що залежить від кривої попиту) і граничних витрат. Тому для опису поведінки олігополіста застосовують спеціальні моделі олігополії, що розрізняються припущеннями про характер поведінки конкурентів на ринку.

Існує два види олігополії. Перший вид припускає, що кілька фірм роблять ідентичний продукт. Другий -- коли невелика кількість виробників випускають диференційовані товари.

Однак в тому і іншому випадку фірми усвідомлюють взаємозалежність своїх продажів, обсягів виробництва, інвестицій і рекламної діяльності. Так, якщо одна фірма буде посилено рекламувати свою продукцію чи брати участь у створенні нової моделі виробу, то вона повинна очікувати аналогічних дій з боку своїх конкурентів. У такій ситуації кожна фірма знає, що, принаймні, деякі рішення конкурентів залежать від її власного поводження, і тому, приймаючи те чи інше рішення, вона зобов'язана мати на увазі цю обставину.

Олігополістична взаємозалежність фірм піднімає суперництво між ними на якісно новий рівень, перетворює конкуренцію в безперестанну боротьбу «всіх проти всіх». У цьому випадку можливі найрізноманітніші рішення конкурентів: вони можуть спільно домагатися деяких цілей, перетворюючи галузь у подобу чистої монополії, чи ж -- як іншу крайність -- боротись один з одним аж до повного знищення.

Останній варіант найчастіше здійснюється у формі цінової війни -- поступового зниження існуючого рівня цін з метою витиснення конкурентів з олігополістичного ринку. Якщо одна фірма знизила ціну, то її конкуренти, відчувши відтік покупців, у свою чергу теж знизять свої ціни. Цей процес може мати кілька етапів. Але зниження цін має свої межі: воно можливо доти, поки у всіх фірм ціни не зрівняються із середніми витратами. У цьому випадку зникне джерело економічного прибутку і на ринку виникне ситуація, близька до досконалої конкуренції. Від подібного результату у виграшному положенні залишаються споживачі, у той час як виробники усі до одного ніякого виграшу не одержують. Тому найчастіше конкурентна боротьба між фірмами приводить до прийняття ними рішень, заснованих на обліку можливого поводження своїх суперників.

Олігополія в Україні має багато проявів. Так, на українському ринку мобільного зв'язку функціонує достатньо «жорстка олігополія», коли 2-3 фірми панують на всьому ринку, а саме: дві компанії «МТС» та «Київстар» домінують з більш ніж 90% часткою, а на інші компанії, такі як: LifeТМ «Білайн», «Golden Telecom GSM» - припадає тільки 8% ринку.

Також до олігополії відносять ринок металів, де працюють основних 15 гравців, які забезпечують 80% від загального обсягу торгівлі металом.



Висновки

Конкуренція означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства.

У сучасній економічній науці розглядаються дві основні форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала".

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але як будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізацію принципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - "перемога" одних і "поразка" інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення.

Конкуренція позбавлена суб'єктивних вад. Підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам. Слід зазначити, що без конкуренції не може діяти закон вартості. Вона є процесом - причиною, що веде до утворення вартості. Цей причинно-наслідковий зв'язок у минулому не визнавався. А саме він визначає сутність закону вартості.

Ще не так давно вважали, що конкурентна боротьба веде до хаосу та анархії. Однак життя спростувало таке твердження. Американський економіст П. Самуельсон у книзі «Економікс» зазначає, що «конкурентна система - це складний механізм невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, механізм зв'язку, що служить для об'єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Без допомоги центральної служби розвідки ця система вирішує одну з найскладніших проблем, яку тільки можна уявити, що охоплює тисячі невідомих змін і відносин. Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвинулась, і, подібно до людської натури, змінюється. Водночас вона задовольняє не меншою мірою вимогу, що пред'являється до будь-якого соціального організму: вона здатна вижити».

Отже, конкуренція - головна ознака економіки.



Список використаних джерел

1. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. Посібник. 2 - ге вид.,перероб. і доп. К.: Знання, 2008. 332-353.

2. Драган О.І. Управляння конкурентоспроможністю підприємств: теоретичні аспекти: монографія / Драган О.І. К.: ДАКККіМ, 2006. 160 с.

3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. 864 с.

4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред.. В.Д.Базилевича. 5 - те вид., стереотип. К.: Знання - Прес, 2006.229-252..

5. Журба І.О. Сутність і значення конкурентоспроможності підприємства / І.О. Журба, Ю.М. Коляденко [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua

6. Журнал «Віче» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.viche.info/journal.

7. Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство. Социум, 2010.

8. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями

9. Конкуренция в экономике / А. Н. Васильев // Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. М.: Большая российская энциклопедия, 2004--2017.

10. Конкуренція // Юридична енциклопедія: [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3: К -- М. 792 с.

11. підвищення: [монографія] / за заг. ред. О.Г. Янкового. Одеса: Атлант, 2013. 470 с.

12. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред.. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. К.:Академвидав,2004. 672с. 392-420.

13. Політична економія. Навчальний посібник/ За ред. д.е.н., проф. Г.І.Башнянина і к.е.н., доц. Є.С.Шевчук. 5 - те вид., стереотипне. Львів: «Новий Світ - 2000», 2006.

14. Рибакова О.В. Конкуренція і конкурентоспроможність: економічна суть та фактори підвищення / Рибакова О.В. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua.

15. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник. С.М. Клименко, О.С. Дуброва та ін. К.: КНЕУ, 2006. 527 с.

16. Федоренко В. Г. Політична економія: Підручник. 2-ге вид. К.: Алерта, 2015. 487 с.

17. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності".

Размещено на Allbest.ru

...