Джерело утворення вартості: момент істини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерело утворення вартості: момент істини

Бабайлов В.К., доцент, канд. екон. наук

Приходько Д.О., доцент, канд. екон. наук

Найважливіше, ключове економічне поняття і явище "вартість" досліджується багатьма поколіннями економістів. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що джерелами утворення вартості автори вважають потреби і / або витрати праці. При цьому існують три основні, але різні концепції: Сміта, Ріккардо і маржиналістів, в яких немає єдиної точки зору на джерело утворення вартості, немає рішення проблеми визначення справжнього джерела утворення вартості. Ця проблема досі не вирішена до кінця. Так як економіка є організація вартості, то, в широкому сенсі, проблема визначення справжнього джерела утворення вартості є проблемою визначення дійсних меж економіки, проблема "чистоти" економіки. Метою даної публікації стало встановлення справжнього джерела утворення вартості. Завдання: провести аналіз еволюції сенсу та характеру зв'язку трудової, споживчої і мінової вартості; встановити роль потреб та витрат праці в утворенні вартості; узагальнити отримані результати. Методики дослідження: огляд літературних джерел, 2С 70, ВЄО, історичного-логічного, індукція-дедукція, теорія методу Бабайлова. Результати: доведено, що потреби не є джерелом утворення вартості - вони виконують лише роль запуску механізму витрат праці; так звана "споживча вартість" взагалі не є вартістю; встановлено єдине, істинне джерело утворення будь-якої вартості - лише витрати праці. Наукова новизна: вперше встановлено єдине, істинне джерело утворення будь-якої вартості - лише витрати праці. Практична значущість: встановлення витрат праці єдиним і істинним джерелом утворення будь-якої вартості визначить чіткі межі, уточнить предмет економіки та позбавить її від невластивих їй функцій; це, в кінцевому рахунку, призведе до підвищення ефективності економічної діяльності.

Ключові слова: потреби; джерело; утворення; трудова, споживча, мінова вартості; економіка; витрати праці.

Бабайлов В.К., Приходько Д.А. ИСТОЧНИК ОБРАЗОВАНИЯ СТОИМОСТИ: МОМЕНТ ИСТИНЫ

Важнейшее, ключевое экономическое понятие и явление "стоимость" исследуется многими поколениями экономистов. Анализ последних исследований и публикаций показал, что источниками образования стоимости авторы считают потребности и / или затраты труда. При этом существуют три основные, но разные концепции: Смита, Риккардо и маржиналистов, в которых нет единой точки зрения на источник образования стоимости, нет решения проблемы определения истинного источника образования стоимости. Эта проблема до сих пор не решена до конца. Так как экономика есть организация стоимости, то, в широком смысле, проблема определения истинного источника образования стоимости является проблемой определения истинных границ экономики, проблема "чистоты" экономики. Целью данной публикации явилось установление истинного источника образования стоимости. Задачи: провести анализ эволюции смысла и характера связи трудовой, потребительной и меновой стоимости; установить роль потребностей и затрат труда в образовании стоимости; обобщить полученные результаты. Методики исследования: обзор литературных источников, 2С 70, ВЕО, исторического-логического, индукция-дедукция, теория метода Бабайлова. Результаты: доказано, что потребности не являются источником образования стоимости - они выполняют лишь роль запуска механизма затрат труда; так называемая "потребительная стоимость" вообще не является стоимостью; установлен единственный, истинный источник образования любой стоимости - только затраты труда. Научная новизна: впервые установлен единственный, истинный источник образования любой стоимости - только затраты труда. Практическая значимость: установление затрат труда единственным и истинным источником образования любой стоимости определит чёткие границы, уточнит предмет экономики и избавит её от несвойственных ей функций; это, в конечном счёте, приведёт к повышению эффективности экономической деятельности. вартість споживчий праця

Ключевые слова: потребности; источник; образование; трудовая, потребительная, меновая стоимости; экономика; затраты труда.

Babailov V. K., Prykhodko D. O. THE SOURCE OF FORMATION OF VALUE: THE MOMENT OF TRUTH

The most important economic concept and the phenomenon - "value" has been studying by many generations of economists. An analysis of recent studies and publications has shown that the authors consider the needs and / or labor costs to be the sources of formation of value. Moreover, there are three main, but different concepts: Smith's, Riccardo's and marginalistss', in which there isn't single point of view on the source of formation of value, there isn't solution to the problem of determining the true source of formation of value. This problem has not yet been fully resolved.Since the economy is the organization of value, in the broad sense, the problem of determining the true source of formation of value is the problem of determining the true boundaries of the economy, the problem of the "purity" of the economy. The purpose of this publication was to establish the true source of formation of value. Tasks: to analyze the evolution of the meaning and nature of the relationship of labor value, consumption value and exchange value; to establish the role of needs and labor costs in the formation of value; to summarize the results. Methodology of research: review of literary sources, 2C70, VEO, historical-logical, induction-deduction, the theory of Babilov's method. Findings: it is proved that needs aren't the source of formation of value - they fulfill only the role of triggering the labor cost mechanism; the so-called "consumption value" isn't value at all; the only true source of formation of any value has been established - only labor costs. Originality: for the first time the single true source of formation of any value has been established - only labor costs. Practical value: the establishment of labor costs as the only and true source of formation of any value will define clear boundaries, specify the subject of the economy and relieve it of unusual functions; this will ultimately lead to an increase in the efficiency of economic activity.

Key words: needs; source; formation; labor value; consumption value; exchange value; economy; labor costs.

Постановка проблеми. Найважливіше, ключове економічне поняття та явище "вартість" досліджується багатьма поколіннями економістів. Ось лише кілька видатних з них: Аристотель, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, А. Маршалл, Р. Коуз, М. Фрідман та інші. При цьому різні економісти називають різні джерела утворення вартості. Проблема визначення істинного джерела утворення вартості до сих пір не вирішена до кінця. Так як економіка це організація вартості [1], то, в широкому сенсі, проблема визначення істинного джерела вартості є проблемою визначення істинних меж економіки, проблема "чистоти" економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Даний аналіз показав, що джерелами утворення вартості автори вважають потреби і / або витрати праці. При цьому існують три основні концепції: Сміта, Ріккардо та маржиналістів [2]. Але до сих пір немає єдиної точки зору на джерело утворення вартості, немає рішення проблеми визначення справжнього джерела вартості - відбувається лише констатація та інтерпретація різних концепцій про джерела утворення вартості.

Невирішені складові загальної проблеми. Автори даної публікації невирішеними складовими проблеми бачать у встановленні ролі потреб та витрат праці в утворенні істинного джерела вартості.

Формулювання мети та завдань статті. Метою даної публікації є встановлення істинного джерела утворення вартості. Завдання: провести аналіз еволюції сенсу та характеру зв'язку трудової, споживчої та мінової вартості; встановити роль потреб та витрат праці в утворенні вартості; узагальнювати отримані результати.

Методики дослідження: огляд літературних джерел, 2С 70, ВЄО, історичного-логічного, індукція-дедукція, теорія методу Бабайлова [3].

Виклад основного матеріалу дослідження. Вперше найбільш коректне визначення терміна та поняття "вартість", визначення джерела утворення вартості зробив А. Сміт (1723-1790). Вартість він визначає як тільки слідство витрат праці на її виробництво. Він формулює закон вартості: "Праця - єдине мірило вартості". "Праця є єдиним загальним, так само як і єдино точним, мірилом вартості". Але в подальшому він уточнює: істинна "... вартість складається з витрат праці, прибутку, відсотка на капітал, земельної ренти, тобто визначається витратами виробництва" [2]. Тут не слід шукати протиріччя: прибуток, відсоток на капітал, земельна рента - це теж витрати праці; просто Сміт розділяє витрати праці працівників та всі інші витрати праці на виробництво товару. В іншому місці він говорить про істинну вартість товару, що включає три частини: заробітна плата працівників, прибуток фермера, рента [2].

Можна з упевненістю стверджувати, що Сміт висловив головну ідею: будь-яка вартість (і витрати праці працівників, і прибуток, і відсоток на капітал - податок і рента) визначаються витратами праці (власника підприємства, працівників, покупців, конкурентів, держави). Цікавий факт: Сміт не вводить терміни і поняття споживча і мінова вартості. Чому? Не пояснює. Можливо, тому, що вважав їх природу, їх витоки теж у витратах праці.

Поняття "споживча вартість" вперше ввів Аристотель [4]. Він розуміє її як вартість, яка "споживається" всередині натурального господарства. Це вартість, споживана самими виробниками продукту. Це вартість не на продаж. Але він не акцентує увагу на тому, що до споживання продукту його ще необхідно зробити, витратити працю. Можна тільки припускати, що причина його неуваги до витрат праці в ігноруванні праці рабів. Аристотель був людиною своєї епохи і вважав рабство нормальним явищем, як необхідною умовою поділу праці. Можливо, тому він і не зміг зрозуміти, що його "споживча вартість" - це, фактично, "трудова вартість". Необхідно відзначити такий нюанс: споживча вартість за Арістотелем походить не від потреб, а від процесу споживання.

Поняття "споживча вартість" використовує також Давид Ріккардо, "розвиваючи" і відзначаючи "недолік" трудової теорії Сміта: "Вартість визначається не тільки витратами праці, а й потребами споживача" [2]. Але на відміну від Аристотеля, який вважав, що споживчу вартість створює виробник продукту, Ріккардо вважав, що споживчу вартість визначає покупець, і що вона пов'язана не з процесом споживання товару, а з потребами покупця. Правда, він так і не з'ясував, як та чим споживча вартість вимірюється, не зрозумів, що вартість товару вимірюється і грошовими можливостями покупця, в основі яких знаходяться теж витрати праці покупця, які вимірюються витратами його праці, рівними його заробітній платі.

Маржиналісти, представники австрійської школи Ст. Джевонс (1835-1882), К. Менгер (1840-1921), Е. Бем-Баверк (1851-1914), Ф. Візер (1851-192б), Я. Вальрас (1834-1910) та інші через сто років на відміну від Ріккардо стверджували, що вартість взагалі визначається не витратами праці, а тільки потребами людини, що існує тільки споживча вартість, що споживча вартість лежить в основі мінової вартості [2]. Але вони теж, як і Аристотель та Ріккардо, навіть не підозрювали, що в основі такої споживчої вартості лежать не потреби, а грошові ресурси, грошові можливості покупця, які теж є результатом витрат праці.

Звичайно, потреби теж впливають на покупця, але їх роль інша - вони є лише механізмом мотивації, що приводить в рух витрати праці виробника і результати витрат праці покупця як його грошові ресурси; і кількість грошей (його можливості) теж визначаються витратами його праці. Уважний аналіз призводить до висновку: в основі так званої "споживчої вартості" лежать потреби, які за своєю суттю не мають вартості, - їх неможливо обміняти ні на який товар. Тому так звана "споживча вартість", яка не має вартості - просто нонсенс (рис. 1).

З рисунку випливає, що в кращому випадку можна лише умовно говорити, що споживча вартість - це форма трудової вартості.

Рис. 1. Утворення вартості