Міжнародно-правові підвалини економічної розбудови постконфліктної держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародно-правові підвалини економічної розбудови постконфліктної держави

Любашенко В.І., кандидат юридичних наук, юрист ГО «Десяте квітня»

Розбудова економіки постконфліктної держави має велике значення для загального процесу розбудови миру завдяки своєму місцю в житті людей. Міжнародне право не встановлює чітких договірних меж процесу розбудови миру (разом із економічною складовою) через наявність великого спектру практик різного характеру, які мають значні політичні елементи та індивідуальну специфіку правового змісту. Проте міжнародне право регулює цю сферу опосередковано - через загальні основи міжнародного права, що можуть бути деталізовані в мирних угодах. Стаття присвячена розгляду ключового для правового регулювання економічної розбудови принципу свободи вибору моделі економічної розбудови постконфліктної держави, який випливає з Хартії економічних прав та обов'язків держав та Декларації про принципи міжнародного права щодо дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН. Свобода вибору моделі економічної розбудови, яка є проявом принципу невтручання у внутрішні справи держави, має свої межі, що встановлюються нормами juscogens, зокрема, щодо заборони дискримінації. Автор також акцентує увагу на соціальних та економічних правах, які у сфері економічної розбудови постконфліктної держави втілюються в обов'язок держави вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для забезпечення поступового повного здійснення визнаних соціальних та економічних прав людини усіма належними способами, причому він може конкретизуватись у мирній угоді та інших актах постконфліктної держави. У свою чергу, з погляду міжнародного права міжнародне співтовариство не зобов'язано надавати допомогу в економічній розбудові постконфліктної держави, але у випадку наявності такої допомоги має дотримуватися міжнародних норм, зокрема, щодо реалізації економічних та соціальних прав людини. Бездіяльність ООН та конкретних держав щодо економічної розбудови може бути визнана такою, що протирічить міжнародному праву, у випадку становлення загрози міжнародному миру та безпеці або ж порушення зобов'язань, взятих на себе шляхом укладення міжнародного договору з постконфліктною державою.

Ключові слова: розбудова миру; економічне відновлення; свобода вибору моделі економічної розбудови; постконфліктна держава.

BASICS OF THE ECONOMIC RECOVERY OF THE POST-CONFLICT STATE IN INTERNATIONAL LAW

Economicrecoveryof a postconflictstateisofgreatimportancefortheoverallprocessofpeacebuildingthroughitsplaceinpeople'slives. Internationallawdoesnotestablishcleartreatymechanismsfortheprocessofpeacebuilding (alongwitheconomicrecovery), butitprovides a widerangeofpracticesofdifferentnature, whichhaveboth a complexpoliticalcompositionandindividualnatureofthelegalcontent. However, internationallawregulatethisareainindirectway - throughthegeneralfoundationsofinternationallaw, possiblydetailedinpeaceagreements. Anarticleaimedtoresearchthelegalregulationofeconomicrecoveryandkeycomponentofit - theprincipleoffreedomtochoose a modelofeconomicrecoveryof a postconflictstate, whichderivesfromthe UN Charterofeconomicrightsandobligationsofstates, and UN DeclarationofPrinciplesofInternationalLawonPublicRelationsandCooperation. Thefreedomtochoosethemodelofeconomicrecovery, whichis a manifestationoftheprincipleof non-interferenceintheinternalaffairsofthestate, hasitslimitestablishedbytherulesofjuscogens, interalia, a prohibitionofdiscrimination. Theauthoralsofocusesonsocialandeconomicrights, whichinthefieldofeconomicrecoveryof a post-conflictstatearedefinedthroughtheobligationof a statetoactasmuchaspossiblewithinavailableresourcestoensurethegradualfullexecutionofacknowledgedsocialandeconomichumanrightsinallproposedways, thatmayhavedetailedthroughinclusionintothepeacetreatyorotheractofthe post-conflictstate. Fromanotherhand, fromthepointofviewofinternationallawtheinternationalcommunityisnotobligedtoprovideassistancetotheeconomicrecoveryof a postconflictstate, butinthecaseofsuchassistancehasplaceitmustcomplywithcertaininternationalnorms, inparticularregardingtheimplementationofeconomicandsocialhumanrights. TheinactionoftheUnitedNationsandstatestowardseconomicrecoverymayberecognizedascontrarytointernationallawinthecaseof a threattointernationalpeaceandsecurityor a breachofobligationsundertakenbyconcludinganinternationaltreatywith a post-conflictstate.

Keywords: peacebuilding; economicrecovery; freedomtochoosethemodelofeconomicdevelopment; postconflictstate.

Постановка проблеми

Значення економічної розбудови до або після конфлікту випливає з наявної світової практики. Економічні проблеми дуже тісно пов'язані з сучасними конфліктами: як зазначає Пол Коллєр, ризик громадянської війни систематично пов'язується з деякими економічними чинниками, такими як залежність від експорту первинних товарів та низький національний дохід [9, р. 2]. З іншого боку, розбудова економіки має велике значення для загального процесу розбудови миру завдяки своєму місцю в житті людей. Незважаючи на існування різних практик економічного відновлення, Колл та Кузенс зазначають, що мало відомо про те, які міжнародні зусилля працюють, а які ні, та як адаптувати міжнародні реакції до контекстів на різних рівнях розбудови миру [8, р. 1-21]. Взагалі економічна реконструкція є недостатньо вивченою темою, що має широкі можливості для досліджень.

Економічна розбудова постконфліктних країн є предметом обговорень теоретичних та, що ще важливіше практичних досліджень, але, як не дивно, наукових досліджень щодо її правової бази не так багато. Міжнародне право як галузь міждержавної координації не пропонує універсального договору з цього питання. Але такий стан речей слід розуміти як прояв недостатньої розвідки, а не відсутність юридичних аспектів дослідження: слідуючи словам сера ГершаЛаутерпахта, відсутність прямого правового регулювання конкретного питання є результатом рішучості або, у всякому разі, поступливості громади з точки зору того, що в конкретному випадку потреби суспільства та справа справедливості найкраще забезпечуються свободою від втручання [12, р. 400]. Більше того, основні принципи міжнародного права становлять обов'язкову основу, зокрема, і діяльності з розбудови миру. Це пояснює актуальність обраної для дослідження теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Деякі закономірності правового регулювання економічної розбудови були досліджені: Джая-чандран і Кремер у своїх дослідженнях дійшли висновку, що борг, узятий державою, який був оголошений на міжнародному рівні таким, що порушує певні основні стандарти, не підлягає судовому захисту на міжнародному рівні [11]; Дам-де Йонг займався питаннями формування мирних процесів у рамках міжнародно-правової бази управління природними ресурсами [10]. Загалом процес розбудови миру, разом із економічною складовою, досліджувалися Д. Б. Субеді [15], Дж. Шелбі [13], К. Станом [14], та Дж. П. Ледераком [1]. Проте зі впевненістю можна стверджувати, що наразі бракує загального дослідження міжнародного права щодо економічної розбудови постконфліктних держав.

Постановка завдання

Метою статті є окреслення сфери і змісту міжнародно-правового регулювання економічної розбудови постконфліктних держав.

Виклад основного матеріалу

Посткон-фліктна розбудова економіки найпростішими словами - це відбудова соціально-економічних рамок певного суспільства [16]. Загальновизнано, що постконфліктне відновлення економіки є частиною більш широкого процесу розбудови миру, і воно має зв'язки з іншими моделями розбудови, такими як перехідне правосуддя або підвищення безпеки. Розбудова миру була визначена в Порядку денному задля миру колишнім генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй БутросомБутрос-Галі як заходи щодо виявлення та підтримки структур, які прагнуть зосереджувати та зміцнювати мир, з метою уникнення повторного конфлікту [6, para 21]. З цього часу Порядок денний задля миру є найвидатнішим міжнародним документом у галузі розбудови миру. Цікаво, що на додаток до декларативних фраз, на кшталт, «сприяти стійкому економічному та соціальному розвитку задля більшого процвітання», документ не висвітлює детально розбудову економіки, хоч і є деталізацією практики ліберального характеру.

Сучасний підхід до економічного виміру розбудови миру формулює рамки в термінах «мінімалізму», у яких розбудова та розвиток обчислюються виходячи виключно з макрое-кономічних показників [15, p. 315]. Розбудова миру (в цілому як концепція) критикується багатьма не через неясні або несправедливі показники, які можна знайти в моделях моніторингу або контролю, а загалом, оскільки вона є справді неоліберальним порядком денним з акцентом на демократію, громадянські та політичні права, і відкритий ринок [13, p. 65]. Звісно ж, критики підійшли до неоліберального економічного виміру так само.

Насамперед міжнародне право не встановлює чітких договірних меж процесу розбудови миру (разом із економічною розбудовою) через наявність великого спектру практик різного характеру, які мають значні політичні складові та індивідуальниу специфіку правового змісту. Наявна критика вчених, що згадувалася вище, стосується саме цих політичних елементів, які найменшим чином зачіпають правове оформлення процесу розбудови миру, яке базується на основах міжнародного права та жваво розвивається у деяких напрямках. Саме таким станом світової практики розбудови миру можна пояснити відсутність теоретичних наукових розвідок з цієї тематики в царині міжнародного права; більше того, через відсутність єдиного кодифікованого міжнародно-правового акту наявні різні підходи до розуміння конкретних елементів розбудови миру. Незважаючи на це в розумінні правового регулювання розбудови миру деякі автори навіть постулюють існування міжнародного права післявоєнного періоду, об'єднуючи норми в галузь juspostbellum [14]. Крім того, правове регулювання сфери економічної розбудови безумовно пов'язане з концепцією сталого розвитку та її цілями, зокрема, з цілями «відсутність бідності» та «нульовий голод». Проте всі ці доробки не містять конкретики у питанні правового регулювання економічної розбудови постконфліктних держав.

Принцип свободи вибору моделі економічної розбудови

З розуміння відсутності обов'язковості чітких моделей постконфлік-тної розбудови миру випливає перший і базовий принцип розбудови миру, який має пряму дію у сфері економічної розбудови - принцип свободи вибору моделі економічної розбудови постконфліктної держави. Цією свободою володіють держави як головний суб'єкт міжнародного права, які мають необмежений вибір у питанні свого економічного розвитку. «Кожна держава має суверенне і невідчужуване право вибирати свою економічну систему, а також свою політичну і культурну систему у відповідності до волі свого народу, без втручання або застосування сили чи загрози ззовні у будь- якому вигляді» [5] - виголошує стаття 1 Хартії економічних прав та обов'язків держав, причому саме формулювання запозичене з тексту Декларації про принципи міжнародного права щодо дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН. Зрозуміло, що не існує будь-яких перегород (ані в цьому акті, ані в інших) для застосування цього припису у випадку постконфліктної розбудови.

Свобода вибору моделі економічної розбудови розуміється як свобода вибору типу загального (державного) економічного розвитку (вільний ринок, планова економічна система або поєднання означених типів) та свободу у виборі конкретних економічних стимулів або ж дій (приватизація державних підприємств, створення умов для залучення іноземних інвестицій тощо). Окремо варто наголосити, що системи економічного управління, що існують в авторитарних та тоталітарних державах (системи закритого типу - на кшталт, економічної системи КНДР), не заборонені сучасним міжнародним правом за умови дотримання імперативних норм міжнародного права, а отже, можуть бути обрані як економічні системи розвитку постконфліктної держави, хоча в сучасній практиці таких прикладів нема.

Свобода вибору моделі економічної розбудови, яка є проявом принципу невтручання у внутрішні справи держави, має свої межі. Насамперед такі межі встановлюються нормами juscogens. Щодо економічної сфери головною межою є заборона дискримінації, яка наявна в інших галузях та інститутах міжнародного права. Частина 2 статті 2 Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації встановлює: «Держави-учасниці повинні вживати, коли обставини цього вимагають, спеціальних і конкретних заходів у соціальній, економічній, культурній та інших галузях з метою забезпечення потрібного розвитку і захисту деяких расових груп чи осіб, що до них належать, з тим, щоб гарантувати їм повне і рівне використання прав людини та основних свобод. Такі заходи ні в якому разі не повинні в результаті привести до збереження нерівних чи особливих прав для різних расових груп після досягнення тих цілей, заради яких вони були запроваджені» [3]. Дещо конкретизує заборону дискримінації в економічній сфері стаття 5 вищезгаданої Конвенції.

Економічні та соціальні права людини

Наявність соціальних та економічних прав людини в Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації відображає загальну тенденцію досліджень щодо пошуку найкращої моделі постконфліктної розбудови миру. Зокрема, АмандаКахіл-Ріплі акцентує увагу на економічних та соціальних правах як юридичної основи для побудови позитивного миру, окреслюючи такий підхід як humansecurityplus (з англ.: безпека людини плюс) [7]. Окрім критики ліберального підходу до розбудови миру (що є загальною тенденцію досліджень з цієї тематики) авторка при розгляді юридичної царини робить важливе застереження: «... політична воля повинна відповідати конкретним заходам. задля того, аби економічні та соціальні права-гарантії не ставали лише риторикою» [7, р. 245]. Це дослідження доводить, що правова сфера соціальних та економічних прав не встановлює значних бар'єрів у виборі моделі економічної розбудови, хоча і має наслідки у формі включення декларативних норм до відповідних міжнародних угод. Урешті-решт, якнайкраще забезпечення соціальних та економічних прав людини залежить не лише від міжнародного права або навіть політики - передусім наявні у держави ресурси створюють загальний напрямок економічної розбудови постконфліктної держави.

Згадуючи соціальні та економічні права неможливо залишити осторонь Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (далі - Пакт). Частина 1 статті 2 Пакту встановлює: «Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів» [4]. Ця норм є основоположною для оцінки дотримання зобов'язань Пакту державою.

По-перше, припис про зобов'язання індивідуального порядку покладає обов'язок забезпечення економічних прав на постконфліктну державу з прямим відсиланням до наявних ресурсів. Причому вжиття законодавчих заходів розуміється в цій статті не як один із можливих заходів, а як необхідний елемент, який має бути реалізований відповідно до практичної ситуації в державі. Більше того, межі наявних ресурсів можуть бути «підвищені» (відповідно, ступінь гарантування прав також може бути «підвищений») через законодавчі зміни, зокрема, через побудову справедливої та ефективної податкової архітектури.

По-друге, універсальний характер Пакту гарантує його застосування до випадку пост- конфліктної держави - непереборною перепоною для застосування Пакту стане лише відсутність держави у фактичному розумінні. Зокрема, аспекти безпеки, разом із ситуацією військового конфлікту, не є допустимими умовами для нехтування основними правами, проголошеними у Пакті. Отже, модель економічної розбудови постконфліктної держави має враховувати основні соціальні та економічні права людини, має бути спрямована на реалізацію цих прав; проте навряд чи право на працю (як основне економічне право) дійсно виступає головною межею свободи вибору моделі економічної розбудови. Можна з впевненістю стверджувати, що майже будь-яка модель економічної розбудови держави ставить за мету покращення економічного та соціального стану населення, що відповідає обов'язку держави вжити заходів задля повного здійснення соціальних та економічних прав. економічне відновлення міжнародне співтовариство

Просте постулювання обов'язків держав, що закріплені Пактом, не формує сталого стимулу для дотримання економічних прав у постконфліктній державі. Варто підкреслити, що мирні угоди у своїх розвинутих формах не тільки регулюють умови для закінчення конфлікту; вони створюють саму тканину політичної, соціальної та економічної структури держави [10, р. 2]. Через такий характер мирних угод (які хоч і є індивідуальними для кожної ситуації, але володіють спільними ознаками) включення припису обов'язку держави щодо покращення економічного та соціального стану населення в текст угоди слугуватиме чітким орієнтиром для процесу економічної розбудови постконфліктної держави. Більше того, ці приписи, за наявності належної деталізації, хоч і обмежують свободу вибору моделі економічної розбудови, але виконують роль конкре-тизуюючих факторів загального обов'язку ст. 2 Пакту у випадку постконфліктної держави.

Отже, обов'язок покращення соціального та економічного становища розповсюджується на ситуацію економічної розбудови після військового конфлікту, причому він може конкретизуватись у мирній угоді та інших актах постконфліктної держави.

Роль міжнародного співтовариства

Свобода вибору моделі економічної розбудови як правова конструкція дозволяє державі здійснювати власну постконфліктну розбудову економіки, проте прямо не зобов'язує інших членів міжнародного співтовариства слідувати обраній моделі. Цитована вище стаття 2 Пакту згадує міжнародну допомогу та співробітництво, але не покладає жодних нормативних обов'язків саме на міжнародне співтовариство (чи його членів).

Дії міжнародного співтовариства теж характеризуються свободою вибору міжнародної допомоги в економічній розбудові посткон-фліктної держави. Проте тут варто згадати, що економічна розбудова постконфліктної держави слугує не тільки меті підвищення економічного достатку держави та її населення, а багатьом іншим, зокрема, попередження майбутніх конфліктів та уникнення чинників подоланого військового конфлікту [15, р. 314].

У цьому аспекті необхідно згадати концепцію «обов'язок захищати», одним з елементів якої є «аморфний» обов'язок міжнародного співтовариства відновлювати постконфліктну країну. Автор цієї статті раніше зазначав, що обов'язок відновлювати «можна розглядати як норму міжнародної моралі, яка витікає із загальних норм права про підтримку міжнародним співтовариством розвитку (економічного, правового тощо) постконфліктних держав» [2, с. 136]. Тобто, цей обов'язок має рекомендаційну, але нормативну природу. Таким чином, міжнародне співтовариство не зобов'язано надавати допомогу в економічній розбудові постконфліктної держави, але у випадку наданні такої допомоги має дотримуватися міжнародно-правових зобов'язань, зокрема, щодо реалізації економічних та соціальних прав людини. Відповідна акція (факт) економічної «інтервенції», узгодженої з урядом постконфліктної держави, є тим пере-ламним моментом, після якого міжнародне співтовариство (а саме його члени, що беруть участь в економічній розбудові постконфлік-тної держави) володіє міжнародно-правовими обов'язками в цій царині. Зазвичай, відповідні обов'язки конкретизуються в міжнародно-правових угодах між постконфліктною державою та членами міжнародного співтовариства (щодо фінансової або технічної допомоги, або ж щодо гарантування інвестиційного захисту іноземним інвестиціям).

Серед широкого спектру мирних угод міжнародні актори, тим чи іншим чином, справляли вирішальний вплив на їх сутність [13, р. 73]. Хоча не існує обов'язку міжнародного співтовариства щодо допомоги в економічній розбудові постконфліктній державі, практика слідує принципу залучення міжнародних акторів (не в останню чергу через руйнівний вплив потенційного конфлікту на сусідні держави та загрозу міжнародній безпеці). Світові держави через фактор економічної допомоги створюють цілий спектр міжнародно-правових зобов'язань; більше того, функції, покладені на ООН та його структури, зобов'язують цю організацію долучатися до процесів розбудови миру, у тому числі, економічної розбудови. Таким чином, загальне міжнародне право не покладає чіткого обов'язку допомоги на міжнародне співтовариство, але бездіяльність ООН та конкретних держав щодо економічної розбудови може бути визнана такою, що протирічить міжнародному праву, у випадку становлення загрози міжнародному миру та безпеці або ж порушення зобов'язань, взятих на себе шляхом укладення міжнародного договору з постконфліктною державою.

Висновки

Головним висновком проведеного дослідження є наявність міжнародно-правових норм, що регулюють, зокрема, сферу економічної розбудови постконфліктної держави, але є загальними для міжнародного права (тобто, не складають інститут або галузь міжнародного права). Вони мають, більшою мірою, декларативний характер, та можуть отримати конкретизованого змісту через деталізацію в мирних угодах з постконфлік-тною державою. У ситуації tabularasa (за відсутності міжнародних угод щодо економічної розбудови) принцип свободи вибору моделі економічної розбудови постконфліктної держави превалює в міжнародному праві; він обмежується нормами juscogens та обов'язком постконфліктної держави вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для забезпечення поступового повного здійснення визнаних соціальних та економічних прав людини усіма належними способами. З іншого боку, міжнародне співтовариство не зобов'язано надавати допомогу в економічній розбудові постконфліктної держави відповідно до сучасного міжнародного права, але у випадку наявності такої допомоги має дотримуватися міжнародних норм, зокрема, щодо реалізації економічних та соціальних прав людини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Джон Пол Ледерак. Розбудова миру. Стале примирення в розділених суспільствах. Київ, Дух і літера, 2019.

2. Любашенко В.І. Концепція «обов'язок захищати» і права людини. Одеса, Фенікс, 2019.

3. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_105#Text.

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. URL: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/995_042#Text.

5. Хартияэкономических прав и обязанностейгосударств. Резолюция ГА ООН 3281 (XXIX) от 12 декабря 1974 года. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_077#Text.

6. Boutros-Ghali, B. AnAgendaforPeace: PreventiveDiplomacy, Peacemaking, andPeaceKeeping: Reportofthe Secretary-General PursuanttotheStatementAdoptedbytheSummitMeetingoftheSecurityCouncilon 31 January 1992, NewYork: UnitedStates, 1992.

7. Cahil-Ripley, A. ReclaimingthePeacebuildingAgenda: EconomicandSocialRightsas a Legal Framework forBuildingPositivePeace - A HumanSecurityPlusApproachtoPeacebuilding. HumanRightsLawReview, 16, 2016.

8. Call, C.T andCousens, E.M. (2008). EndingWarsandBuildingPeace: InternationalResponsestoWartornSocieties. InternationalStudiesPerspectives, 9.

9. Collier, P. EconomicCausesofCivilConflictandTheirImplicationsforPolicy. WorkingPaper [online], TheWorldBank. 2000.

10. Dam-deJong, D. Building a SustainablePeace: HowPeaceProcessesShapeandareShapedbytheInternationalLegal Framework fortheGovernanceofNaturalResources. RECIEL, 0, 2019.

11. Jayachandran, S. andKremer, M. ApplyingtheOdiousDebtDoctrinewhilePreservingLending. TheAmericanEconomicReview, 96, 2006.

12. Lauterpacht, H. TheFunctionofLawintheInternationalCommunity. OUP, 2011.

13. Selby, J. TheMythofLiberal Peace-Building. Conflict, Security&Development, 13(1), 2013.

14. Stahn, C. andKleffner, J.K. (ed.). JusPostBellum: Towards a LawofTransitionfromConflicttoPeace. TheHague, T.M.C. AsserPress, 2008.

15. Subedi, D. B. EconomicDimensionofPeacebuilding: Insightsinto Post-Conflict EconomicRecoveryandDevelopmentinNepal. SouthAsiaEconomicJournal, 13(2), 2012.

16. WorldBank. Post-Conflict Reconstruction: TheRoleoftheWorldBank. WorldBank, Washington, DC, 1998.

Размещено на Allbest.ru