Тіньова економіка: українські реалії та заходи протидії часів президента Л. Кучми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тіньова економіка: українські реалії та заходи протидії часів президента Л. Кучми

Є. С. Неклюдов

Запорізький національний університет

У статті проведено аналіз стану національної економіки та тіньового її сектору в період президентства Л. Д. Кучми. Установлено, що підґрунтям істотного зростання тіньового сектору в економіці в середині 90-х років слугували кризові явища в офіційному секторі економіки, заборгованість із заробітної плати, високий податковий тиск, процеси гіперінфляції. З'ясовано, що ініційований та втілений командою Леоніда Кучми комплекс реформ та заходів у фінансово-економічній сфері сприяв стабілізації національної економіки та зниженню рівня тіньового сектору.

Ключові слова: детінізація економіки, економічна злочинність, гіперінфляція, рівень ВВП, податки, податкова система, тіньові доходи, тіньова економіка, трансформаційні процеси.

Shadow Economy: Ukrainian Realias and Countermeasures During L. Kuchma's Presidency

Ye. Nekludov кучма економічний тіньовий сектор

Zaporizhzhia National University

The article analyzes the state of the national economy and its shadow sector during L. Kuchma's presidency in Ukraine. It has been proved that the crisis in the country's economy at the beginning of 1994 was caused by the imbalance among the economic strategy, inconsistency of its elements, and absence of timely economic reforms. The transition from socialist forms of economy organization to market ones led to the change of the shadow economic sector, its development, and adaptation to the new conditions. It has been found out that salary debt obligations in the official sector, the pressure of high taxes, and the processes of hyperinflation formed the ground for an intensive growth of the shadow sector in the economy of the mid-1990s. Corrupt practices among public officials were both an additional factor promoting the shadow economy growth and part of the shadow economy itself. It has been revealed that the basis of L. Kuchma's strategic course was the process of reforming macroeconomic stabilization that included both financial and monetary stabilization, which favoured the improvement of the investment climate as well as creation of proper conditions for economic growth. The key components of L. Kuchma's economic strategy in the period of 1994-1999 were an introduction of a consistent course of price liberalization, start of industry operation normalization, first steps of business legal framework liberalization, currency exchange rate stabilization and strengthening of the national monetary unit. It has been proved that a complex of reforms and measures in the financial and economic spheres introduced and put into practice by Leonid Kuchma's team promoted stabilization of the national economy and decrease in the activity of the shadow sector. It is stated, however, that despite the slight decrease, such phenomena as corruption, crime, and shadow economy continued slowing down the development of the country.

Key words: unshadowing of the economy, economic crime, hyperinflation, GDP level, taxes, taxation system, shadow revenues, shadow economy, transformation processes.

Постановка проблеми

Економічна система в будь-якійкраїні є поєднаннямлегальної та нелегальноїтіньовоїекономічноїдіяльності. Неофіційнаекономіказавждифункціонуєпаралельно з офіційною. Проте, чимрозвиненіша й заможнішакраїна, тимнижчийрівеньтіньовоїекономікивона має. Занадтовисокийрівеньтінізаціїекономіки негативно впливає на імідждержави, їїконкурентоспроможність, ефективністьструктурних та інституційних реформ, а також на збільшеннярівнякриміналізаціїсуспільства та збільшеннякількостіекономічнихзлочинів і проникненнякапіталукримінальногопоходження. Тіньоваекономіка в Українівжепісляпроголошеннянезалежності в 1991 році становила за різнимиоцінками 50 - 60%, що є істотноюзагрозоюнаціональнійбезпеці.

Аналізостанніхдосліджень і публікацій

Проблемитіньовоїекономіки активно досліджуються у вітчизняному та зарубіжномунауковомусередовищі. Вагомийвнесок у дослідженнятеоретичних та практичнихаспектівтіньовоїекономічноїдіяльностіздійснили: Д. Блейдс, З. Вар- налій, П. Гутманн, Е. Лібанова, В. Мандибура, М. Павловський, Б. Пасхавер, О. Турчинов та багатоінших. Протемайже не дослідженими є питаннявзаємодіїрізнихпідрозділівправоохороннихорганів у виробленнізагальноїстратегіїпротидіїтіньовому сектору, дієвостікаральних та попереджувальнихзаходів, впливуокремихекономічних реформ на процесидетінізаціїтощо. Водночас, актуальністьпроблемипотребуєглибокогоосмисленняцьогопитання, зокрема й на основіаналізупрорахунків та здобутківминулих і сторичнихперіодів.

Метою роботи є визначенняосновнихтенденційпротидіїрозвиткутіньовоїекономіки в Україні за часів президентства Л. Кучми шляхом ретроспективного аналізу стану економіки в цілому та заходівпопередженнятіньового сектору як у законодавчій, так і в практичнійплощині.

Основний зміст

ОбранняЛеоніда Даниловича Кучми на позачерговихвиборах у липні 1994 року на президентську посаду дало початок новому етапу в процесіформуваннямолодоїнезалежноїукраїнськоїдержави. Однакодразупісляобранняглава державизіткнувся з великим комплексом проблем у різних сферах суспільногожиття та господарсько-промислового комплексу, і найскладніші з них очікувалийого в економічнійсфері.

мал.1

Перші роки незалежностікраїнибуливкрайважкими для новоствореноїдержави. Періодтрансформаціїплановоїекономіки в ринковухарактеризувавсяглибокимикризовимиявищами як в економіці, так і в суспільстві. Реалізуючизавданняпершогопідготовчогоетапустановленнянаціональноїекономікиринкового типу, парламент провівпліднузаконодавчу роботу. Булоприйнятозакони «Про власність», «Про бюджетну систему України», «Про підприємництво», «Про банки і банківськудіяльність», «Про підприємстваУкраїни», «Про цінніпапери і фондовубіржу», «Про митну справу» та інші. Цебули, переважно, написані за зразкомзаконодавчихактів Заходу законикласичного ринку, який на той час в Україніще не бувсформований і в цьомуполягалаголовнапомилказаконодавців. Як наслідок, утворюваласьневідповідністьміж но- востворенимправовим полем та існуючою на той час економічною практикою, яка стала, на думку Л. Кучми, одним ізголовнихфакторівдеформації в майбутніхекономічнихпроцесах, породження правового нігілізму, тінізації та криміналізаціїекономіки [1, с. 14].

Період з 1991 року до 1994 року виявивсяперіодомпрогресуючогоприскореннятемпівекономічногопадіння. За цей час економікаУкраїнизазналанаймасштабнішихекономічнихвтрат: обсягВВП зменшився на 45,6%, промисловоговиробництва - на 40,4%, сільськогосподарськоїпродукції - на 32,5% [1, с. 15]. У 1994 роціпадінняобсягів валового внутрішнього продукту в Українібулобільшим, ніж у середньому по країнах СНД. Так, падінняВВП становило близько 22,9% до рівня 1993 року, а промисловоговиробництва - майже 28% [2, с. 31].

Головнимичинниками спаду ВВП, на думку фахівців, стали: радикальніінституційнізміни; руйнування СРСР і обвальнийрозривекономічнихзв'язків; наслідкисистемноїкризи народного господарства СРСР; успадкованіструктурнідеформації; технологічна криза, застарілатехнологічна база, витратністьекономіки; складна екологічнаситуація. Надмірнийнегативнийвпливцихчинників став можливим через значнурозбалансова- ністьекономічноїстратегії, неузгодженістьїїелементів.

Економічнаситуація в державібуладостатньо складна, протеособливузагрозуекономічнійбезпеці несли фінансова та грошовасистеми, якібулив катастрофічномустановищі, інфляціянаприкінці 1993 року становила 10256%, курс карбованцящододолараСША девальвував у 8,3 рази (мал. 1) [1, с. 15; 3].

Усе цепризводило до нарощуваннязаборгованостііззаробітної плати та соціальнихплатежів, закриття та банкрутствабагатьохпідприємств, зростаннярівнябезробіття (як зареєстрованого, так і прихованого), загальноїсоціальноїнапругивнаслідоксуттєвогозниженнярівняжиття.

В умовахгалопуючоїінфляції, постійногопідвищенняцін, ризиківвтратипостійноїроботиістотнакількість людей вимушенабулашукатидодатковийзаробіток з метою хочякось себе забезпечити. Значначастинанаселеннязайняласьторгівлею, оскільки на той період часу ринокбувєдиниммісцем, де завждиобертались «живі» гроші. Сліднагадати, щона початку 90-х роківвиплатизаробітної плати могли затримуватись на місяці, за цей час грошіістотнознецінювались і вже не могли забезпечитизадоволеннянавітьнай- необхідніших потреб. До того ж, сліддодати, щочималакількістьпідприємств, намагаючисьскоротитивитрати на оплату праці, скорочувалитривалістьробочоготижня до 2 - 3 днів на тиждень (аботривалістьробочого дня чизміни), а інодівзагалівідправлялипрацівників у безстроковувідпустку за свійрахунок на невизначений час. У цей же час, зважаючи на стрімкітемпиінфляційнихпроцесів, на підприємствахзрослакількістьбартернихоперацій. Бартер використовувався з метою як придбатинеобхіднідля виробництваматеріали, сировинутощо, так і для збутуготовоїпродукціїзамістьшвидкознецінюванихкупо- но-карбованців. Тому деякіпідприємствапочаливиплачуватизаробітнуплату абопродукцієювласноговиробництва, або ж тим товаром, якийнадійшов на підприємства як оплата за готовупродукцію. Відповідно, люди, отримавшитаку«заробітнуплату», вимушенібулисамостійноїїреалізовувати й перетворювати на гроші.

Населеннякраїни з кожним роком біднішало, а намаганнявладистабілізуватиситуаціюбуломалоефективне. Так, сліднаголосити й на суттєвих проблемах у податковомузаконодавстві. Податкова реформа почалася з прийняттямнезалежностіУкраїни, саме в 1991 роцібулоприйнято закон України «Про систему оподаткування». І хочависуванняпевнихконцепційрозвиткуподатковоїполітикипочалося з 1992 року, а сам закон майжекопіював закон радянськихчасів, все ж цебуло початком побудовивласноїподатковоїсистемиУкраїни як незалежноїдержави. Цей закон набувсуттєвихзмін у 1994 році як у самому перелікуподатків, зборів та іншихобов'язковихплатежів, так і в частиніїхстягнення та зміниокремихїхелементів. Однак, як свідчить проведений аналіз, усіпроблеми, що стояли перед податковою реформою так і не буливирішені, а навітьщебільшезагострилися. Податковаполітика носила лишефіскальний характер, щозначноускладнилопроблемиекономічногорозвитку в країні [4, с. 32].

За оцінкамиекспертів Центру ім. О. Разумко- ва, головними причинами тінізаціїукраїнськоїекономіки в 90-х роках були: загальнаекономічна криза; недосконалість правового регулюваннязміни форм власності (приватизації) та господарськоїдіяльності; нерозвиненістьринковоїінфраструктури; відсутністьналежногорівнядовірипідприємців до держави, банківських та іншихфінансовихінститутів; надмірнийподатковийтиск, поєднаний з нестабільністюподатковогозаконодавства; значнийрівенькриміналізаціїпроцесустановленняновихвідносинвласності та корупціїорганівдержавноївлади [5, с. 9].

Перебудова в державно-управлінськомуапараті, глибока криза та розбалансованість в економіці та суспільнійсвідомості, зниженнярівняжиття - усе це не лишесприялозростанню так званого «сірого» сектору тіньовоїекономіки, але й рівнязлочинності, зі статистикою якогоможнаознайомитись у таблиці 1.

Таблиця 1.

Динамікарівнязлочинності 1991 - 2004 рр. [3].

Отже, на тлітрансформаційнихпроцесів у державівідбувалосястрімкезростаннятіньових форм збагачення, зокрема й у відкритокримінальнихпроявах. Л. Кучма у своїйдоповіді «Шляхом радикальнихреформ» заявив: «...Грубіпрорахунки в економічнійполітиціспричинилизагрозливезростаннятіньовоїекономіки. На їїоснові в суспільствіутвориласянапівкриміналь- на «п'ятавлада», яка серйозноконкурує з державою. Так, нинімайжетретина грошей перебуває поза банківськимобігом.» [1, с. 59].

Відтак, у той періодназріланеобхідністьприйняттяважливих та невідкладнихзаходівщодоприборканнязлочинності, корупції та детінізаціїекономіки. Щобпоказатиідентичність та всеукраїнський масштаб злочинівбулиобробленірегіональнісудовіархіви, а саме: Львівська область, Київська область, Запорізька область. Адже, наприклад, таківидитіньовоїекономіки, як:

- злочини, пов'язані з розкраданням державного майна підприємств та організацій [6, 7, 8];

- незаконнівалютніоперації [9, 10, 11,];

- незаконна торгівля, контрабанда та порушеннямитного режиму та митних правил [12, 13, 14];

- використанняабоперевищенняслужбовихповноважень, хабарництвоабоспробихабарництва [15, 16, 17];

- зберігання, реалізаціянаркотичнихречовин [18, 19, 20] та іншівидитіньовоїекономікипродовжувалинабирати силу по всійкраїні в цілому.

У цей час Президент підписуєУкази «Питанняборотьби з корупцією та іншимизлочинами у сферіекономіки» від 27 березня 1994 року № 484/94, «Про невідкладні заходи щодопосиленняборотьбизізлочинністю» від 21 липня 1994 року № 396/94. На думку фахівців, цінормативніакти не зовсімвідповідалиреальним потребам та викликам, оскільки в них ішлося про вжевідоміфактихабарництвасередчиновницького складу, проте не булопередбаченоконкретнихмеханізмівпротидіїцимнегативнимявищам. Майжеодночасно з вищезазначенимизаконодавчими актами Верховна Рада приймає Закон України «Про організаційно-правовіосновиборотьби з організованоюзлочинністю» від 30 червня 1993 року № 3341- XII [21, с. 278].

З метою підвищенняефективностіантико- рупційнихзаходів та заходівщодоприборканняорганізованоїзлочинності Л. Кучма здійснивкадровеоновлення та зміцненнякерівного складу Міністерствавнутрішніх справ України. Уже в другому півріччі 1994 року за зв'язкизізлочиннимсвітоммайже 200 співробітниківміліціїбулопритягнуто до кримінальноївідповідальності. Наприкінці липня 1994 року було створено 200 слідчо-оперативнихгрупізпрацівниківГенеральноїпрокуратуриУкраїни МВС України, СлужбибезпекиУкраїни для розслідування особливо складнихзлочинів у сферіекономіки. З метою покращеннярезультатів до роботидодатковобуло залучено 22 тисячіштатниходиницьспівробітників. Однактакийпідхідлишечасткововплинув на покращеннязагальнихрезультатівдіяльностіправоохоронноїсистеми. Так, у 1995 роцідо судубуло направлено 6738 справ щодорозкрадання, 828 - щодохабарництва, 4691 - щодонезаконнихоперацій з іноземною валютою [21, с. 278].

Наступними заходами в боротьбіізкоруп- ційноюскладовоюнелегальноїекономікибулоухвалення низки програмнихнормативнихактів, зокрема: Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року №356/95-ВР, Постанову Верховної Ради України «Про концепціюнаціональноїбезпекиУкраїни» від 16 січня 1997 року, № 3/97-ВР, Указ Президента України «Про національнупрограмуборотьби з корупцією» від 10 квітня 1997 року № 319/97, Розпорядження Президента України «Про незадовільний стан виконаннязаходівщодоборотьбиіззлочинністю» від 25 лютого 1997 року № 98/97-рп [21, с. 279].

Внаслідокзазначенихвищезаконодавчихзмінбулоздійсненовідповідніорганізаційніперебудови, зокремаоновленоКоординаційнийкомітет по боротьбі з корупцією та організованоюзлочинністю при ПрезидентовіУкраїни, створеніспеціальніпідрозділиборотьби з організованоюзлочинністю в системі МВС, СБУ, Державнійподатковійадміністрації (відділіборотьби з корупцією в податковійміліції). У квітні 1997 року Президентом булопідписано Указ «Про створенняНаціонального бюро розслідуваньУкраїни» з метою посиленняборотьби з корупцією та організованоюзлочинністю, протеВерховна Рада наклала на цей указ вето. Практичнимвтіленнямзаконодавчихініціативбулопроведення у 1997 роціоперації «Чисті руки» підкерівництвом Президента України. Операція з аналогічноюназвою проводилась в Італії 1992 - 1993 рр., у Польщі 1994 р. Але, як виявилосьзгодом, результатиоперації не дали бажаного результату як в Італії та Польщі й істотновплинути на корупцію не вдалося, оскількибільшістьзаходівбулоспрямовано не на попередженнякорупції та на з'ясуванняглибинних причин їїзростання, а на подоланнянаслідків. У листопаді 1999 року Україна разом ізіншимичленами Ради ЄвропипідписалаЦивільнуконвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцієювід 4 листопада 1999 року. Однак, незважаючи на вжиті заходи, рівенькорупціїпродовжувавзростати [21, с. 280].

Окрімборотьби з корупцією (безумовноїскладової й одночасночинникатіньовихпотоків у країні), активно здійснювались кроки щододеті- нізаціїекономіки. Так, розпорядженнямКабінетуМіністрівУкраїнивід 23.03.1996 р. № 207 булоутвореноМіжвідомчуробочугрупу з питанькоординаціїробіт, пов'язаних з аналізом причин та наслідківіснуваннятіньовоїекономіки в Україні, затверджено заходи щодоздійсненнятакого аналізу. ПостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 05.01.1998 р. № 2 цюробочугрупубулоліквідовано, натомістьутвореноУрядовуробочугрупу з питаньвідстежуванняпроцесівтінізаціїекономіки та розробленняпропозицій і рекомендаційщодоприпиненняїїзростання.

Але вчиненідії не давали бажаного результату й у 2001 р. булорозроблено «ДержавнупрограмудетінізаціїекономікиУкраїни на 2001 - 2004 роки». Програмапередбачала заходи щодореформуваннясистемиподатковихпільг, дерегуляціїпідприємництва, регулюванняфінансовоїсистеми та діяльностіорганівдержавноївлади. Особливий акцент у Програмізроблено на посиленні контролю за діяльністюпідприємств, щочасткововідповідаєзавданнюскороченнятіньового сектору.

Водночас, Указами Президента Українибуло введено в дію низку рішень Ради національноїбезпеки й оборони, яківідіграливажливу роль у детінізації та виведенні з кризиокремихгалузейекономіки: від 3 лютого 2000 р. «Про вдосконалення державного регулюваннядіяльностіпідприємств з іноземнимиінвестиціями в Україні»; від 14 лютого 2000 р. «Про невідкладні заходи щодоподоланнякризовихявищ у паливно-енергетичномукомплексіУкраїни»; від 11 квітня 2000 р. «Про стан залізничного транспорту України та заходи щодозабезпеченняйогоефективногофункціонування»; від 27 вересня 2000 р. «Про стан авіаційного транспорту та авіаційноїпромисловостіУкраїни»; від 19 липня 2001 р. «Про заходи щодозахистунаціональнихінтересів у галузізв'язку та телекомунікацій» тощо [22, с. 296].

Але системні заходи щодопротидіїпоширеннютіньовоїдіяльностібулозапочаткованолишепіслярозглядуцьогопитання на засіданні Ради національноїбезпеки й оборони України 25 січня 2001 р., рішенняякої введено в дію Указом Президента Українивід 20.03.2001 р. № 183 «Про заходи щододетінізаціїекономіки». Цей документ передбачав комплекс заходів для підвищенняефективності державного управліннягрошово-кредитною сферою: необхідністьузгодженняпараметрівгрошово-кредитноїполітики з ПрограмоюдіяльностіКабінетуМіністрів і Державним бюджетом України; усуненнядефіцитуплатіжнихзасобів, забезпеченняпідвищеннярівнямонетизаціїекономіки з урахуванням потреб їїрозвитку; забезпеченняефективного контролю за фінансовими й товарнимипотоками; упровадженнямеханізмівстимулюваннярозподілуфінансовихресурсів на користьвиробничоїсфери, зокрема шляхом концентраціїбанківського й промисловогокапіталу на пріоритетнихнапрямахекономічногорозвитку; впровадженнястратегічногоплануваннярозвиткуфінансовихринків; підвищенняефективності державного нагляду й контролю за виконаннямдовірчимитовариствами, інвестиційними фондами й компаніями, страховимиорганізаціямизобов'язань перед громадянами [22, с. 297].

Одночасно, разом ізцим, підвпливомзагрозизапровадженнясанкційFATF(група з розробленняфінансовихзаходівпротидіївідмиванню грошей, заснована в 1989 році на зустрічі «Великоїсімки» в Парижі, FinancialActionTaskForceonMoneyLaundering - FATF) протиУкраїни19 липня 2001 р. прийнято Указ Президента України № 532 «Про додаткові заходи щодоборотьби з відмиваннямдоходів, одержанихзлочинним шляхом». На виконанняцього Указу 28 серпня 2001 р. КабінетМіністрів і Національний банк Україниприйнялиспільну постанову, згідно з якою на виконанняКонвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскаціюдоходів, одержанихзлочинним шляхом, органам виконавчоївлади, банківським та іншимфінансовимустановамдорученокеруватися у своїйдіяльності сорока рекомендаціямиFATF.

РозпорядженнямКабінетуМіністрівУкраїнивід 21 серпня 2001 р. № 386 утвореноміжвідомчуробочугрупу з дослідженняметодів та тенденцій у відмиванні грошей та іншихдоходів, одержанихзлочинним шляхом. 28 серпня 2001 р. КабінетМіністрівУкраїниоприлюднивзаявустосовноборотьби з легалізацією («відмиванням») коштів, одержанихзлочинним шляхом. Однак, вже 1 вересня 2001 р. черговасесіяFATFдійшлависновку про відсутність в Українісистемипротидіївідмиваннюзлочиннихдоходів та прийняларішеннящодозанесеннянашоїдержави до «чорного списку» [22, с. 301].

На думку багатьохекспертів, цебулозробленонеобґрунтовано з політичнихміркувань. Утім, заходи FATFстали потужнимпоштовхом для запо- чаткування та розвитку в Українісистемипротидіїлегалізації (відмиванню) доходів, одержанихзлочинним шляхом.

У наступні роки булоприйнято низку важливихдокументів у сферіпротидіїлегалізаціїдоходів, отриманихзлочинним шляхом та детінізаціїекономіки в цілому, зокрема: затвердженоПрограмипротидіїлегалізації (відмиванню) доходів, одержанихзлочинним шляхом, на 2002 р. (Постанова КМУ і НБУ від 15.05.2002 р. № 676), 2003 р. (Постанова КМУ і НБУ від 20.01.2003 р. № 140), 2004 р. (Постанова КМУ і НБУ від 16.01.2004 р. № 45). Прийнятобазовийзаконодавчий акт у данійсфері - Закон Українивід 28.11.2002 р. № 249-IV«Про запобігання та протидіюлегалізаціїдоходів, одержанихзлочинним шляхом»; затверджено заходи щододетінізаціїекономікиУкраїни на 2002 - 2004 рр. (Указ Президента Українивід 5 березня 2002 р. № 216); прийнято Указ Президента Українивід 22 липня 2003 р. № 740 «Про заходи щодорозвиткусистемипротидіїлегалізаціїдоходів, одержанихзлочинним шляхом, і фінансуваннютероризму», відповідно до якого, а також до Постанови КабінетуМіністрівУкраїнивід 10.12.2003 р. № 1896 створюваласьЄдинадержавнаінформаційна система у сферізапобігання та протидіїлегалізаціїдоходів, одержанихзлочинним шляхом, та фінансуваннятероризму (ЄДІС); прийнятододаткові заходи щододетіні- заціїнаціональноїекономіки на 2004 - 2005 рр. (розпорядженняКабінетуМіністрівУкраїнивід 05.07.2004 р. № 414) [22, с. 301].

Завдякивжитим заходам вже до початку 2005 року вдалосядосягтидоситьвагомихпозитивнихрезультатів: 1) лібералізаціяправового поля для підприємництва: скороченокількість та тривалістьперевірокпідприємств, спрощено та впорядковано процедуру реєстрації та ліцензуваннясуб'єктівпідприємницькоїдіяльності, запровадженоспрощену систему оподаткування та звітності для малого бізнесу; 2) радикальнезниженнячасткибартернихоперацій: з 42,4 % наприкінці 1997 р. до 2,3 % на початок 2003 р.; 3) скороченнячасткипозабанківського грошового обігу з 48,9 % у 1997 р. до 31 % станом на 01.01.2006 р.; 4) підвищеннянадійностігрошовоїстабілізації: зміцненнядовіри до банківськоїсистеми, за 2001 - 2005 рр. депозитифізичнихосіб у банках Українизросли у 16,9 рази; 5) легалізаціядоходів та нерегламентованоїзайнятостінаселення: здійснюютьсяпослідовні кроки щодоскороченняподатковогонавантаження на доходи фізичнихосіб, підвищеннярозмірумінімальноїзаробітної плати; організованонавчання за професіями, якікористуються попитом на ринку працітощо. У цілому, рівеньтінізаціїекономіки до 2004 року скоротився з 59 % до 28 % офіційногоВВП [22, с. 303].

Висновки

За означенийперіод часу з 1994 до 2004 років Президенту Л. Кучмі та йогокомандівдалосядосягтичималихуспіхів у відновленні та стабілізаціїнаціональноїекономіки. Зокремасуттєвимидосягненнями є: активізаціяроботипромисловості, зниженнячасткибартернихоперацій, лібералізація правового поля для малого та середньогобізнесу, зупиненнягіперінфляції та стабілізаціявалютного курсу, скороченнячасткипозабанківського грошового обігу. Однак, незважаючи на те, що за період з 2000 до 2004 років в Україніпростежуєтьсяпевна позитивна тенденція до зменшенняобсягівтіньовогообороту, все ж суттєвознизитирівеньнелегального сектору економіки, злочинності та корупції, як доводить цестатистика вчиненихправопорушень, у державі не вдалося. Головною причиною, на наш погляд, є відсутністьчіткогомеханізмуміжвідомчоїкоординації, ефективного й комплексноговикористаннявсіхнаявних сил і засобівправоохоронних, контрольних, фінансових та іншихдержавнихорганів у вирішенніпоставленихзавдань.

Джерела та література

1. Кучма Л. Д. Кроки становлення національної економіки, 1994 - 2004 роки: доп. та виступи Президента України, офіц. док.: у 2 кн. Кн. 1 / Л. Д. Кучма. Київ: Либідь, 2008. 540 с.

2. Кучма Л. Д. Економічна доповідь Президента України, 1994 рік / Л. Д. Кучма. Київ, 1995. 202 с.

3. Державна служба статистики України: офіційний сайт. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

4. Богатирьова Є. М. Податкові реформи в Україні: етапи проведення. Науковий вісник. Одеський національний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. 2013. №7 (186). С. 28 - 38.

5. Барановський О., Сіденко В. Проблеми власності та легалізації капіталів і доходів в Україні. Національна безпека і оборона. 2004. № 2 (50). С. 9.

6. Архів Апеляційного суду Київської області. Спр. 2-55/93, 1993. 5 томів.

7. Архів Апеляційного суду Львівської області. Спр. 2-72. 1994. 5 с.

8. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Спр. 2-16. 1 частина. 1995. 15 с.

9. Архів Апеляційного суду Київської області. Спр. 2-41/95. 1995.

10. Архів Апеляційного суду Львівської області. Спр. 2-29. 1994. 4 с.

11. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Спр. 2-168. 1 частина. 1994 4 с.

12. Архів Апеляційного суду Київської області. Спр. 2-47/93. 1993. 5 томів.

13. Архів Апеляційного суду Львівської області. Спр. 68. 1994. 14 с.

14. Архів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Спр. 1-453. 1997. 4с.

15. Архів Апеляційного суду Київської області. Спр. 2-104/96. 1996. 3 томи.

16. Архів Апеляційного суду Львівської області. Спр. 6-322. 1994. 5 с.

17. Архів Апеляційного суду Запорізької області. Спр. 2-77. 1994. 2 частина. 9 с.

18. Архів Святошинського районного суду м. Києва. Спр. 1-106-95. 1995. том № 3 С. 23-25.

19. Архів Залізничного районного суду м. Львова. Спр. 1-184. 1994. 3 с.

20. Архів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Спр. 1-150. 1995. 3с.

21. Горган О. Л. Історичні аспекти боротьби з корупцією в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pap.in.ua/2_2015/84.pdf.

22. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія /за ред. З. С. Варналія. Київ : НІСД, 2006. 576 с.

23. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 році: Верховний Суд України, офіційний веб-сайт. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua

Размещено на Allbest.ru