Основні проблеми ціноутворення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні проблеми ціноутворення в Україні

Поклонська О.Ю., викладач кафедри цивільно-правових дисциплін

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Шуміленко Ю.О., студентка Ш курсу юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Бойко К.С., студентка Ш курсу юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

У науковій статті визначено поняття «ціна» відповідно до господарського законодавства нашої країни. Під час дослідження теми статті зосереджено увагу на методах, які використовуються суб'єктами правовідносин під час установлення цін на продукти й послуги в господарській діяльності. У процесі написання роботи звернено увагу й на стан економіки України, який перебуває на переломному етапі, потребує вдосконалення на законодавчому рівні та змін у практичній діяльності. Також проаналізовано їх проблемні аспекти, розглянуто можливості усунення досліджених проблем у сфері ціноутворення на продукти й послуги суб'єктів господарських правовідносин під час здійснення господарської діяльності, порядок визначення цін на товари, роботи й послуги, передбачені законодавством України про ціноутворення. Зосереджено увагу не лише на нормах Господарського кодексу України, які регулюють це питання, а й на порівнянні Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI із попереднім Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507, акцентовано увагу на важливих аспектах досліджуваної проблематики, які відображають указані нормативно-правові акти в господарській діяльності, і зазначено переваги та позитивні моменти під час ціноутворення на продукти й послуги. Також проведено аналіз особливостей формування ціноутворення в таких розвинених країнах, як Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія, і з'ясовано фактори, які сприяють підвищенню ефективності ціноутворення та стабілізації внутрішніх і зовнішніх цін у їхніх країнах, зокрема більшість із них пов'язана з гнучкою та спростованою системою оподаткування під час здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання. На підставі проведеного дослідження й системного аналізу запропоновано шляхи вдосконалення чинного законодавства з урахуванням досвіду європейських країн як приклад розширення напрямів державної цінової політики за основними сферами господарської діяльності.

Ключові слова: ціна, ціноутворення, товари, цінова політика, економіка, попит.

MAIN PROBLEMS OF PRICING IN UKRAINE

Key words: price, pricing, goods, pricing, economy, demand.

Постановка проблеми

Ця тема актуальна, тому що зараз в Україні відбувається велике підвищення цін і використовуються застарілі методи підприємницької діяльності. Тому потрібно досліджувати й поліпшувати методи ціноутворення.

Аналіз останніх наукових досліджень

Проаналізувавши наукові публікації, можемо констатувати, що науковці та спеціалісти в цій галузі права, зокрема Н.В. Барах- тян, Н.Я. Тимофєєва, Ф.А. Важинський, Н.Р. Олійник, Г.Ф. Ємцева, Н.М. Сташкевич, О.І. Андрусь, Ж.-Ж. Лам- бен, Ф. Котлер, Е.П. Голубков, П.Н. Шуляк, Г. Армстронг та інші, достатньо приділили уваги проблемам методів ціноутворення. ціноутворення законодавство господарський послуга

Мета статті - з'ясувати можливості використання різних методів ціноутворення на продукти й послуги, виявити основні проблеми в цій сфері та визначити основні методи усунення цих проблем.

Результати дослідження

У Господарському кодексі України (стаття 189) ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових і немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування [1].

У свою чергу, ціноутворення - це процес формування ціни на товар або послугу.

Проаналізувавши наукові праці та законодавчу базу, можна виділити такі проблеми ціноутворення: вибір способу ціноутворення; адаптація ціни до змінних ринкових умов і можливостей; сприйняття зміни ціни споживачами та еластичність зміни попиту; цінова політика в умовах конкурентної боротьби [2, с. 81].

Також сьогодні є поширеною так звана система «відка- тів», яка значно впливає на підвищення ціни на продукцію. Велика кількість посередників також істотно впливає на ціни товару. Ще однією проблемою є те, що на більшості вітчизняних підприємств планування має формальний характер. Основною причиною цієї проблеми є використання застарілої нормативної бази. Розроблення цінової стратегії повинна здійснюватися в рамках загальних стратегічних цілей фірми, а це натепер в українських компаніях простежується доволі рідко. Тому етапами, що передують розробленню цінової стратегії, є вироблення стратегічних цілей з позиціонування товару на цільовому ринку. Саме ці попередньо прийняті рішення впливають на стратегію ціноутворення [2, с. 82].

Теперішній стан економіки України має різкий контраст із тим, що відбувається в економіці розвинених країн. За відсутності конкуренції в нестабільній економіці Україні та низького життєвого рівня населення моделі західних економістів на перший погляд виглядають як майже даремна гра цін, попиту і пропозиції. Варто розуміти, що Україна перебуває на крутому переломі своєї історії, уже сьогодні необхідно оволодіти мистецтвом ринкового господарювання та використовувати його у своїх економічних інтересах [3, с. 138].

Варто зазначити, що в процесі формування ефективного ціноутворення в Україні недостатньо використовуються досвід і тенденції економічно розвинених країн. Так, досвід розвинених країн, таких як Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія, свідчить про те, що підвищенню ефективності ціноутворення та стабілізації внутрішніх і зовнішніх цін сприяють:

1) простота і зручність системи оподаткування;

2) мобільність і гнучкість податкової системи в умовах швидких соціально-економічних змін;

3) обґрунтованість фінансових потреб держави (фіскальна достатність податкової системи);

4) помірність оподаткування (потреби держави у фінансах не повинні знижувати зацікавленість платників податків у господарській діяльності, оскільки надмірні податки зменшують податкову базу, а отже, і податкові надходження й водночас породжують тенденції приховування прибутків платниками податків);

5) відповідність податкової системи критеріям справедливості (прогресивне оподаткування, запобігання подвійному та багаторазовому оподаткуванню, мінімізація податкових пільг тощо);

6) інтеграція цільових соціальних податків і їх реформування, спираючись на ефективний світовий досвід (наприклад, Чилі) [4, с. 140].

Якщо порівняти Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI із попереднім Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507, то можна дійти таких висновків [5; 6].

По-перше, велика перевага нового Закону в тому, що стаття 1 містить перелік термінів, які надалі використовуються в ньому, а в Законі від 1990 року переліку термінів немає [5; 6].

По-друге, потрібно звернути увагу на те, що обидва закони містять норми, які регулюють напрями державної політики в галузі ціноутворення. Але в новому Законі існує лише одна норма, яка відрізняється від Закону 1990 року, а саме: у статті 4 Закону від 2012 рік зазначено, що державна цінова політика спрямована на забезпечення розвитку національної економіки та підприємницької діяльності, чого не зазначено в попередньому Законі.

По-третє, ще одним позитивним моментом прийняття нового Закону України «Про ціни і ціноутворення» є закріплення в ньому способів державного регулювання цін. У попередньому нормативно-правовому акті (стаття 8) установлювалося, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом установлення державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів [5].

У новому ж акті регламентовано, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень шляхом:

1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання (фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди)); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни [4].

Ми вважаємо, що завдяки збільшенню способів державного регулюванню державна цінова політика буде ефективніше реалізовуватися.

По-четверте, у новому Законі є правове закріплення державного моніторингу у сфері ціноутворення. Якщо спостереження будуть відбуватися на постійній основі, усі окремі проблеми цінових процесів будуть визначені та відповідні державні органи зможуть швидко знайти способи їх усунення [5].

Основні напрями державної цінової політики передбачені в Законі України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, де зазначається, що державна цінова політика спрямована на забезпечення (стаття 4):

1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності;

2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення;

3) розширення сфери застосування вільних цін;

4) збалансованості ринку товарів і підвищення їх якості;

5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін;

6) необхідних економічних гарантій для виробників;

7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку [5].

Необхідно акцентувати увагу на тому, що питання визначення основних напрямів державної цінової політики завжди привертали до себе увагу вчених. Не було в історії жодної відомої економічної школи, яка б не висловила свої думки щодо сутності й функцій цін. Класична економічна теорія розглядає вільне ринкове ціноутворення як основний елемент рівноваги між попитом і пропозицією. З практичного погляду можна сказати, що вільна ціна як елемент ринкової економіки не може врахувати різноманітність цілей та умов соціально-економічного розвитку країни, тому вона не може бути універсальним засобом регулювання економічних процесів. Оскільки вільна ціна не враховує такі соціально-економічні проблеми, як утримання непрацездатних, пенсійне забезпечення, оборону країни, то вирішення цих проблем можна досягнути за допомогою державного втручання в цінову політику країни, тобто вироблення ефективної та дієздатної цінової політики держави [7].

Отже, щоб вирішити всі соціально-економічні проблеми країни, потрібно створити дійсну концепцію державної правової політики. Також цю концепцію варто закріпити на законодавчому рівні. Можна створити окремий розділ Закону України «Про ціни і ціноутворення». На нашу думку, доцільно розширити основні напрями державної цінової політики та включити до міжнародного ринку забезпечення входження товарів, робіт і послуг, тому що це відіграє значну роль у розвитку національної економічної системи.

Висновки

Ціноутворення - це процес формування ціни на товар або послугу. Законодавство про ціноутворення є складним нормативним утворенням. Спільна мета такого утворення полягає в забезпеченні й дотриманні порядку визначення цін. Новий Закон України «Про ціни і ціноутворення» має багато переваг порівняно зі старим Законом. Але стверджувати, що правове регулювання ціноутворення в Україні є повністю завершеним, ще рано. Ця галузь права потребує вдосконалення для вирішення всіх проблем належним чином.

У процесі формування ціноутворення в Україні недостатньо використовуються досвід і тенденції економічно розвинених країн. З огляду на те що досвід таких країн набагато більший, Україні необхідно брати приклад саме з них і дотримуватися норм не з радянських часів, а саме сучасних, але лише тих норм, які знайдуть своє практичне застосування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення: 09.11.2019).

2. Тимофеева Н.Я. Проблеми ціноутворення в Україні. Управління розвитком. 2014. № 1. С. 81-82. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uproz_2014_1_35.

3. Сташкевич Н.М. Сучасні проблеми ціноутворення в Україні. Вісник соціально-економічних досліджень. 2017. № 2-3. С. 135-143. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vsed_2017_2-3_14.

4. Барахтян Н.В. Проблеми правового регулювання ціноутворення в Україні. Часопис Академії адвокатури України. 2013. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chaau_2013_2_4.

5. Про ціни і ціноутворення : Закон України від 21.06.2012 № 5007-VI. Відомості Верховної Ради України. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/5007-17 (дата звернення: 10.11.2019).

6. Про ціни і ціноутворення : Закон України від 03.12.1990 № 507-XII. Відомості Верховної Ради України. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/507-12/ed20060114 (дата звернення: 10.11.2019).

7. Барахтян Н.В. Проблеми правового забезпечення державної політики у сфері ціноутворення. Часопис Академії адвокатури України. 2013. № 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chaau_2013_3_2.

Размещено на Allbest.ru