Етнографічний туризм як один із чинників економічного розвитку міста Львова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етнографічний туризм як один із чинників економічного розвитку міста Львова

Пахолок І.Р.,

канд. істор. наук, старший викладач кафедри адміністративного забезпечення соціокультурної сфери, Відокремлений підрозділ «Львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв»

Постановка проблеми

До появи пандемії вірусу COVID-19 етнографічний туризм був одним із пріоритетних напрямів розвитку ринку туристичних послуг, що здійснювало позитивний вплив на економічний розвиток країни загалом. Розроблені учасниками туристичного ринку маркетингові стратегії з організації, популяризації та фінансування етнографічного туризму позитивно впливали на економічні показники розвитку України. Але, поширення коронавірусної хвороби в усьому світі, у тому числі в Україні, здійснює негативні впливи на діяльність учасників туристичного ринку та туристичну галузь в цілому, а саме: розвиток етнографічного туризму прийшов у занепад, було завдано багато економічних збитків учасникам туристичного ринку, відбулося зниження туристичних потоків в межах кожної країни зокрема та світу загалом.

Саме тому, у пошуках нових рішень виходу із ситуації, яка склалася на туристичному ринку України, є потреба виявити нові можливості та розробити пропозиції, що забезпечать вищий рівень економічного розвитку країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Туризм, як стратегічна сфера загальноукраїнського та регіонального розвитку економіки, вже давно є предметом дискусій та обговорень вітчизняними науковцями. Реалії та перспективи розвитку туризму у Львівській області та аналіз ринку туристичних послуг у місті Львові свого часу висвітлювали у наукових працях Савіцька О. П., Федорович О. І. [1], Павліш Л. В. [2] та Янишин Я. C. [3]. Сучасному рівню розвитку туризму у Львівській області присвячені дослідження Тимошенко О. В. та Мельник А. О. [4]. Наукові розвідки зазначених вище авторів містять огляд основних напрацювань у сфері туризму за останні роки. Окремі аспекти «етнографічного туризму» на загальноукраїнському рівні розглянуті у публікаціях [5; 6; 7].

Слід зазначити, що висвітлені у поданих вище наукових працях окремі аспекти туризму не дають можливість розкрити досліджувану нами тему, враховуючи специфічні умови, у яких зараз опинилася Україна, та розвиток усіх галузей національної економіки. Тому, для більш наочного розуміння ситуації, у сфері туризму у м. Львові, для підтвердження висловлених міркувань будуть наведені статистичні дані Управління туризму Львівської міської ради [8] та дані Головного управління статистики у Львівській області [9].

Постановка завдання

Метою даної наукової розвідки є дослідження етнографічного туризму як одного із чинників економічного розвитку м. Львова та його перспективи в сучасних умовах дії обмежувальних заходів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Важливим елементом задоволення запитів споживачів на ринку туристичних послуг є не лише оздоровлення та відпочинок, але й отримання нових позитивних вражень, що містять важливу для них інформацію, збагачують знання людей, розширюють їх світогляд. Такі запити туристів, в певній мірі, може задовольнити етнографічний (етнокультурний) туризм, що передбачає подорожі до етнографічних центрів з автентичними об'єктами культури та побуту місцевого населення. Але таких центрів не так вже й багато, деякі з них не можуть приймати велику кількість туристів з причини невисокого пропускного потенціалу [6, с. 92]. Слід зазначити, крім власне пізнавальної мети, цей різновид туризму несе й низку інших цілей: вивчення культури та традицій своїх пращурів, аналіз територіальних особливостей етнографічних груп, в межах яких проявляються самобутні етнічні риси українського народу. Тим більше, що етнографічний туризм має безпосереднє відношення до етнографії, тобто науки, що вивчає народи (етноси), їх традиційно-побутову культуру. Важливо, що він також сприяє тіснішим зв'язкам, обмінам представників різних народів, включенню їх культури до світової культурної спадщини [10, с. 319].

Тобто зміст етнографічного туризму полягає у відвідуванні будь-якого туристичного регіону чи, в нашому випадку, окремого міста задля задоволення своїх матеріальних та духовних потреб. Основні вимоги до туристичного регіону - наявність об'єктів туристичного інтересу, можливість надання необхідних для задоволення потреб туристів послуг такої якості, яких очікує клієнт. Слід зазначити, що об'єкти культурної спадщини того чи іншого регіону в Україні потребують більшої уваги до популяризації їх на внутрішньому і зовнішньому туристичних ринках. Саме цей напрямок розвитку туризму є одним із перспективних чинників вищого рівня економічного розвитку м. Львова в сучасних умовах.

Особливістю впливу коронавірусної хвороби на розвиток ринку туристичних послуг є те, що корисними для відвідування є музеї під відкритим небом (етно-парки), які почали будувати в Україні в другій половині ХХ ст. Вони відрізняються від звичайних музеїв великою територією та наявністю видовищного елементу. Їх специфіка полягає в тому, що в них існують широкі можливості безпосереднього неформального спілкування (під час організації змагань, обрядів, вистав, ярмарок, виступів фольклорних колективів), що становить одну з причин популярності цих музеїв серед різноманітних верств населення [7, с. 37].

Об'єктами етнографічного туризму у м. Львові та Львівській області можуть бути: історико- культурні об'єкти, що мають інформацію про етнічні прояви традиційно-побутової культури. Досліджено, що не вся культурна спадщина Львова є характерною для розробки етнографічних турів, а лише та, що представляє національну специфіку та може бути віднесена до етнографічної.

Із наукових праць Гаврилової О. В. щодо розвитку етнографічного туризму, рекомендовано до цього списку об'єктів додати наступні:

- пам'ятки архітектури, виконані в традиційному для етносу стилі і пов'язані з певним періодом в культурному житті етносу;

- культові споруди, що відображають конфесійну приналежність представників того чи іншого етносу;

- некрополі, кладовища з традиційними написами на рідній мові;

- традиційні житла з традиційним для даного етносу інтер'єром, оздобленням, набором традиційних предметів побуту;

- поселення, що зберегли «етнічний тип», у місцях компактного проживання представників того чи іншого етносу;

- побутові об'єкти, відповідні традиційному господарському типу;

- місця проведення народних свят за участю фольклорних ансамблів і використанням традиційного одягу;

- місця відродження народних промислів і традиційних занять;

- етнографічні музеї, виставки, комплекси етнографічних предметів;

- археологічні об'єкти, що мають етнічну специфіку;

- місця та пам'ятки, пов'язані з життям і творчістю відомих представників етносу;

- елементи духовної (нематеріальної) культури - мова, фольклор;

- звичаї, обряди, свята;

- знання та звичаї, пов'язані з природою та всесвітом;

- знання та навички, пов'язані з традиційними ремеслами, які не можуть зберігатись та розглядатись окремо від їх безпосередніх носіїв, представників етносу [5, с. 41].

Враховуючи цей список історико-культурних об'єктів, які дозволяють ознайомитися із етнічною специфікою українців, вважаємо, що Львів та Львівська область має досить значний історико- культурний потенціал для активізації етнографічного туризму, враховуючи сучасні умови, у яких функціонує туристична галузь. Львів визнано найбільшим містом України за кількістю і значимістю історичних, архітектурних та культурних пам'яток (понад 2000).

Як показують проведені дослідження, 2 грудня 1998 року на засіданні 22 сесії ЮНЕСКО в місті Кіото ансамбль історичного центру Львова було внесено до списку Світової культурної спадщини. Львів має статус міста-пам'ятки. З метою залучення громадськості та меценатів до збереження і реставрації архітектурних пам'яток у 2000 році був створений Благодійний Фонд збереження історико- архітектурної спадщини Львова.

Важливу роль для розвитку туризму у Львові відіграє Управління туризму, основними завданнями діяльності якого є наступні:

- створення умов для всебічного розвитку туризму у м. Львові;

- сприяння підвищенню рівня якості та розширенню асортименту послуг у індустрії гостинності, покращення туристичної пропозиції міста;

- створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, туристичної та курортно-рекреаційної індустрії, для провадження екскурсійної діяльності і розбудови матеріально- технічної бази туристичної сфери;

- формування позитивного сприйняття м. Львова, популяризація міста, поширення позитивних знань про Львів в Україні та за кордоном, активне просування Львова на основних цільових та нових туристичних ринках;

- збільшення кількості туристів, у тому числі іноземних, збереження балансу між туристами та мешканцями;

- розширення туристичних меж Львова, розвиток нових громадських просторів;

- підтримка існуючих та створення нових подій та маршрутів, цікавих для пріоритетних ринків.

До складу управління входить Львівське комунальне підприємство «Центр розвитку туризму

м. Львова». Важливу роль відіграє Центр туристичної інформації у м. Львові, що досліджує динаміку туристичних потоків та характеризує інші тенденції розвитку туризму (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка туристичних потоків у м. Львові за 2017-2019 роки, осіб

Джерело: побудовано за даними [8]

Відповідно до статистичної інформації, яка подана на рис. 1, можна зробити висновок, що за показником «українці» (осіб), які подорожували, у 2019 році за нашими підрахунками відбулося зниження на 16,81% у порівнянні до 2018 року; цей же показник у 2018 році знизився у порівнянні до 2017 року на 30,54%, що вказує на формування негативної тенденції до зменшення туристичних потоків саме наших громадян.

За показником «іноземці» (осіб), що подано на рис. 1, характерними є такі тенденції його зміни: у 2019 році цей показник збільшився на 21,95% у порівнянні до 2018 року, що підтверджує інтерес у громадян інших країн відвідувати м. Львів, як туристичну столицю Європи.

Виявлено, що узагальнюючий показник «загалом» (осіб) свідчить про неритмічність туристичних потоків за 2017-2019 роки, що дає підстави стверджувати про необхідність пошуку шляхів виходу із ситуації щодо причин зменшення кількості туристичних потоків. Відповідно до даних рис. 2, відображено кількість осіб, які за 2017-2019 роки користувалися послугами транспорту, відвідували музеї, купували екскурсійні послуги та сувеніри.

Рис. 2. Кількість осіб, які купували туристичні послуги у м. Львові Джерело: побудовано за даними [8]

З'ясовано, що місія Львова щодо розвитку туризму полягає у наступному: «Львів - місто, що приваблює, надихає та викликає бажання повертатися». Відповідно до неї, основна ціль туризму - збільшення надходження в бюджет на 20% щороку зі збільшення частки іноземних туристів на 10% [9]. Як показали дослідження, протягом 2019 року м. Львів відвідало приблизно 2,5 млн туристів. Середній час їхнього перебування у місті - 3-4 дні. Дуже важливо, що після відвідування Львова близько 95,5% туристів рекомендують це місто своїм друзям. Індекс туристичної привабливості міста становить 4,8 з 5, а індекс задоволеності туристичними послугами - 4,4 з 5 [8].

Порівнюючи витрати туристів у Львові протягом 2014-2019 років, констатуємо, що у 2019 році вони дещо зросли. Якщо у 2018 році один турист, в середньому за день, у м. Львові витрачав 74 євро, то у 2019 році - 94 євро [9]. Очевидно, що іноземні туристи витрачають у Львові більше коштів, ніж українські туристи.

Потрібно зауважити, що у 2019 році бюджет м. Львова отримав завдяки розвитку туризму 196 млн грн (рис. 3).

Рис. 3. Надходження в місцевий бюджет від галузі туризму у м. Львові за 2014?2019 роки,тис. грн

Джерело: за даними [8]

Важливе значення у розвитку етнографічного туризму у м. Львові відіграє велика кількість музеїв, у т. ч. Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАНУ та Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького.

Експозиції першого з них представлені у двох відділах: етнографічний (понад 44 000 експонатів) і мистецького промислу (понад 28 000 експонатів). Цей музей є багатою скарбницею пам'яток традиційно-побутової культури та народного мистецтва українців, а також зразків декоративно- ужиткового мистецтва багатьох народів світу.

Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, відомого як Шевченківський гай, був створений за етнографічним принципом у 1971 році з метою збереження пам'яток дерев'яної архітектури, предметів побуту і зразків народного мистецтва усіх історико- етнографічних груп Західної України: Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поділля, Полісся, Буковина, Покуття, Закарпаття і Львівщина. Кожній з цих історико-етнографічних груп Західної України присвячений окремий сектор - мікросело, де поряд з житловими будівлями розташовані господарські, виробничі, сакральні. Об'єкти обладнані відповідними інтер'єрами, які демонструють умови життя, праці і відпочинку мешканців західноукраїнського села кінця XIX - початку XX століття.

Сьогодні Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького є одним з найбільших музеїв просто неба в Європі. На території, що становить 36,5 га, відтворено 110 пам'яток народної дерев'яної архітектури. Серед них - хати, найдавніша з яких побудована у 1749 році, господарсько-виробничі споруди (водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак, кузня, олійня). Особливою окрасою та гордістю музею є його храми, добірка яких (сім об'єктів) є найбільшою із усіх відомих збірок сакральної архітектури світових скансенів.

Безперечно, музей був і залишається одним із найулюбленіших місць відпочинку львів'ян та гостей міста. Тут систематично проводилися майстер-класи (народна іграшка, соломоплетіння, ткацтво, писанкарство, розпис кахлів, тощо). Доброю традицією стало проведення таких фестивалів, як «Великдень у гаю», «Свято хліба», фестиваль автентичного мистецтва «Веретено», Всеукраїнський театральний фестиваль дитячих та юнацьких колективів «Казка у гаю». Серед атракцій можна відзначити випікання бойківської випічки, катання на конях, вибійка тощо. Станом на 2019 рік він входив до Топ 5 атракцій Львова. Щороку його відвідувало близько 150 тис. гостей. місцевий бюджет етнографічний туризм львів

З початком пандемії і особливо із запровадженням карантинних заходів та обмежень постала нагальна потреба створення інноваційної моделі розвитку цих установ. Адже інноваційність є не стільки умовою, скільки вимогою часу. Звертаємо увагу, вище проаналізовані нами музеї з цим завданням практично впоралися і розпочали нову сторінку своєї історії в дистанційному режимі.

Таблиця 1