Ефективне управління інтелектуальною власністю в сучасних умовах, як запорука економічної безпеки організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Чернігівська політехніка»

Ефективне управління інтелектуальною власністю в сучасних умовах, як запорука економічної безпеки організації

Маргасова В.Г. д.е.н., професор,проректор з наукової роботи

м. Чернігів, Україна

Сьогодні в Україні немає іншого шляху для виходу із економічної кризи, як стати на інноваційний шлях розвитку власної економіки. Реалізація інноваційних проектів, як механізма стимулювання розвитку науки й техніки, наукомістких галузей знань, та, відповідно, стимулююче ці процеси законодавство, гарантувало б Україні економічне піднесення та стабільність. Треба відмітити, що інноваційні проекти прямо пов'язані з інтелектуальною власністю, оскільки в їх основі закладені новітні розробки, технічні рішення, наукові винаходи.

В Україні права на результати інтелектуальної діяльності лише в останні роки підприємства починають розглядати як основу для успішного розвитку бізнесу та класифікувати їх не лише як предмет бухгалтерського обліку, а й як інтелектуальний капітал компаній. Накопичення цього потенціалу сприятиме збільшенню вартості компаній, підвищення ефективності їх господарської діяльності та успішній реалізації бізнес проектів. Але головне в цьому процесі це розробка та впровадження в практику роботи ефективної системи управління інтелектуальною власністю.

Аналіз літератури [1,2] показав, що значна увага приділяється питанням захисту та охорони інтелектуальної власності, в той час як процеси управління інтелектуальною власністю мало досліджені. Система управління інтелектуальною власністю - є тим інструментом, через який реалізуються процеси управління інтелектуальною власністю в ефективних проектах. Проектах які розробляються для власного виробництва, або пропонуються на ринку для передачі прав через трансфер технологій.

В роботах П. Цибульова, Г. Андрощука, Ю. Ка- піци, О. Підпригори, та Л. Федулової розроблені певні питання щодо управління інтелектуальною власністю. Але сучасні підходи до сталого розвитку підприємства потребують урахування багатьох факторів та поєднання їх у ефективну систему.

Аналіз роботи сучасних підприємств свідчить про їх певну спрямованість на розробки зарубіжних компаній. Це зручно і практично на деякий час. Ви отримуєте готову технологію і вже достатньо перевірений продукт. Але не факт, що запропонована вам технологія є на сьогодні абсолютно новою і конкурентоспроможною [1]. Тому звернути увагу на свої, або вітчизняні творчі досягнення дуже слушна стратегія для організації. І тут потрібен ефективний аудит нових розробок та винаходів. Встає питання і щодо оцінки інтелектуальної власності, як головного чін- ника при аналізі ефективності діяльності при використані певних розробок. На наш погляд методичні підходи до вирішення цього питання надані в монографії О.Б. Бутнік-Сіверського [2].

Також встає питання щодо трансферу технологій. В Україні сьогодні немає достатньо ефективної прикладної науки, якій можна замовити розробку необхідної ринку технології. Академічна наука мало виконує замовлень промислового сектора. Вона вважає за краще стояти в черзі за грантами і держзамовленням. Це добре, але сьогоднішні держзамовлення не можуть забезпечити всі потреби інститутів та університетів. Для подолання сформованих негативних тенденцій необхідно створити механізм, який буде стимулювати українську промисловість використовувати наявні і замовляти нові вітчизняні технології, а вчених- з готовністю виконувати бізнес-замовлення. інноваційний інтелектуальний власність трансфер

Цим механізмом може бути державна підтримка створення консорціумів наукового (НДІ та університети) та промислового підприємств для здійснення трансферу технологій.

Якщо підприємство готове придбати і вивести на ринок розробку, а її автори в особі наукової організації (університету) готові брати участь в доопрацюванні результатів НДР до стадії промислової технології, то така діяльність повинна мати державне фінансування на основі проектного підходу. У цьому випадку витрати на доопрацювання технології покриває (частково або повністю) держава (знижуються ризики промислової фірми та НДІ), а інститут (університет) до того ж отримує право на частину прибутку від реалізації готової продукції (стимул до участі в консорціумі).

Організаційно-правова форма такого консорціуму може бути будь-якою. Головне, що ризики, пов'язані зі створенням інновації, різко знижуються, і проект стає комерційним:

Як показує міжнародний досвід, без допомоги міжрегіональної інноваційної інфраструктури в особі мережі центрів трансферу технологій вирішити цю проблему дуже складно.

Подібна мережа вже існує - це Українська мережа трансферу технологій (UTTN), створена за технологіями Європейської релей-мережі і яка має спільні з нею формати представлення даних[3]. Мережа розміщує в своїх публічних базах як пропозиції, так і запити на технології (далі - профілі). У мережі з'являються тільки профілі, що пройшли технологічний аудит. Мета діяльності мережі - організація максимально можливої кількості контактів між потенційними постачальниками та споживачами технологій. Трансфер технологій через мережу проходить за безпосередньої участі технологічного брокера - регіонального члена мережі. Фактично, мережа - це електронний виставковий майданчик наукомістких продуктів, де інтереси продавців і покупців представляють технологічні брокери - професійні учасники ринку трансферу технологій.

Таким чином організація науково-дослідної роботи, аудит власної творчої продукції, його оцінка та втілення в проект при використанні мережі трансферу технологій надасть можливість організаціям ефективно співпрацювати в єдиній системі реалізуючи власну стратегію інноваційного розвитку.

Але треба сьогодні враховувати економічну безпеку організації при створені та використанні інтелектуального продукту. Автори роботи [4] надають рекомендації щодо використання стандарту І80/ІБС 27001 «Інформаційні технології. Методи захисту. Системи управління інформаційною безпекою» який достатньо ефективно починає використовуватися в Україні. Це за думкою авторів допоможе різним організаціям налагодити процеси поводження з інформацією на всіх етапах життєвого циклу інноваційного продукту.

Список використаних джерел

1. Цибульов П.М. Управління інтелектуальною власністю. - К.: Державний інститут інтелектуальної власності, 2009. - 312с.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Методологія оцінки вартості майнових прав інтелектуальної власності та практичні аспекти її застосу- вання : монографія; НДІ Ів НАПрН України. К.: Інтерсервіс, 2020. - С.344.

3. Новіков Є. А. Правове регулювання діяльності мережі трансферу технологій : монографія. Харків : НДІ ПЗІР НАПрНУ

4. Дорожко Г., Ромашко А., Кравець Л., Поладько О., Сучасні підходи до охорони науково-технічної інформації як результату інтелектуальної творчої діяльності. Теорія і практика інтелектуальної власності.2021, №3, С. 34-44.

Размещено на Allbest.ru