Економіко-правові та організаційно-психологічні ризики інноваційно-інвестиційної діяльності аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський інститут Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управлення персоналом»

Економіко-правові та організаційно-психологічні ризики інноваційно-інвестиційної діяльності аграрних підприємств

Кіпіоро Інна Миколаївна,

кандидат економічних наук, доцент кафедри управління персоналом та економіки праці

Цумарєв Марат Іванович,

кандидат політичних наук, заступник директора

Федоров Олександр Володимирович,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та соціально-гуманітарних дисциплін

м. Кропивницький

Анотація

У статті досліджено сутність та ключові характеристики інноваційно-інвестиційної діяльності, а також особливості організаційно - психологічних ризиків аграрного підприємства в ринкових умовах. Встановлено, що все більша кількість сільськогосподарських підприємств усвідомлюють необхідність перспективного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на основі наукової методології. Форми інвестиційного забезпечення розглядаються як диференційовані складові частини довгострокової фінансової діяльності. Їх виділення з цілісної системи інвестиційного забезпечення обумовлено потребою врахування особливостей окремих ділянок і об'єктів господарського обороту. Визначено, що інноваціно-інвестиційна стратегія - одна зі частин загальної стратегії економіки сільськогосподарського підприємства, покликана носити по відношенню до неї підлеглий характері і узгоджуватися з її цілями і ризиками. Доведено, що розробляючи фінансове спрямування для аграрних підприємств, необхідно враховувати специфічний характер даної галузі, пов'язаний з високим ступенем ризику і невизначеністю зовнішнього середовища, високою залежністю від природно-кліматичних умові і державної фінансової підтримки. Все це вказує на специфічність стратегічного фінансового планування для сільськогосподарських підприємств.

Незважаючи на досить широку палітру наукових результатів у контурі досліджуваної проблематики, ряд питань залишається малодослідженими або дискусійними. Це актуалізує необхідність розширення та поглиблення наукових досліджень щодо розвитку елементів та складових організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційного розвитку сільськогосподарських підприємств, визначає наукову актуальність та практичну значимість обраного напряму дисертаційного дослідження.

Таким чином, сучасна економіка України демонструє значні досягнення у формуванні та розвитку економіко-правового забезпечення інвестиційної та інноваційної діяльності. Наступним кроком має стати вдосконалення механізму їх функціонування.

В Україні науковцями державного управління останнім часом приділяється значна увага механізмам інноваційно-інвестиційного розвитку держави та попередження організаційно-психологічних ризиків.

Ключові слова: інноваційно-інвестиційна діяльність; сільськогосподарське підприємство; фінансова стратегія; аналіз; ризик; забезпечення; ефективність; фінансове спрямування.

Abstract

Economic and legal and organizational and psychological risks of innovative and investment activity of agricultural enterprises

Kipioro Inna Mikolayivna PhD in Economics, Associate Professor of Personnel Management and Labor Economics of the Department of Personnel Management and Labor Economics of Central Ukrainian Institute Private Joint-Stock Company «Higher Educational Institution «Interregional Academy of Personnel Management»», Varshavs'ka St., 2, Kropyvnyts'kyj

Tsumariev Marat Ivanovych Candidate of Political Science, Deputy Director, Central Ukrainian Institute of the Interregional Academi of Personnel Management, Varshavska St., 2, Kropyvnytskyi

Fedorov Oleksandr Volodymyrovych Candidate of Pedagogic Sciences (Ph.D), Associate Professor at the Department of the Humanities and Natural and Economic Sciences, Central Ukrainian Institute of the Interregional Academi of Personnel Management, Varshavska St., 2, Kropyvnytskyi

Objective. The article examines the essencei and key characteristics of financial strategy, asi well as the features of improving thei efficiency of agricultural enterprises in market conditionsi. Forms of financial strategy are considered asi differentiated components of long-term financial activityi.

Their selection from the integrated systemi of financial security is due to thei need to take into account the characteristicsi of individual areas and objects of economici turnover.

It is determined that thei financial strategy is one of the partsi of the general strategy of the economyi of an agricultural enterprise, designed to bei subordinate to it and to be consistenti with its goals and objectives. It isi proved that when developing a financial strategyi for an agricultural enterprise it is necessaryi to take into account the specific naturei of this industry, associated with a highi degree of risk and uncertainty of thei environment, high dependence on climatic conditions andi public financial support.

Financial strategyi, as the most important tool of thei financial system, can help the agricultural enterprisei to manage uncertainty and smooth out thei negative consequences of crisis situations, to quicklyi transform the already developed financial strategies ini case of changing business conditions. In ai word - it will allow developing successfully andi also to increase efficiency of the agriculturali enterprise.

Summing up the studyi, we emphasize that in today's unstable businessi environment, the agricultural enterprise must embark oni a qualitatively new path of development, whichi is characteristic of a large number ofi modern business entities. It is important toi realize as soon as possible the needi to transform internal management and planning processesi, which today are the basis for successfuli business development.

Despite the rather wide range of scientific results in the outline of the researched issues, a number of issues remain unexplored or debatable. This highlights the need to expand and deepen research on the development of elements and components of the organizational and economic mechanism of innovation and investment development of agricultural enterprises, determines the scientific relevance and practical significance of the chosen area of dissertation research.

Thus, the modern economy of Ukraine demonstrates significant achievements in the formation and development of economic and legal support for investment and innovation. The next step should be to improve the mechanism of their operation.

In Ukraine, public administration scientists have recently paid considerable attention to the mechanisms of innovation and investment development of the state and the prevention of organizational and psychological risks.

Key words: agriculture, agricultural enterprisei, financial strategy, analysis, risk, provision, efficiency

Постановка проблеми. Досвід економічно розвинутих та інноваційно-активних країн світу показує, що інноваційно-інвестиційна діяльність, яка у загальному сенсі представляє собою процес створення, розвиток та поширення інновацій, є одним з найбільш активних і визначальних чинників економіко - правових та організаційно-психологічних трансформацій, швидкого подолання пов'язаних з ними кризових явищ та забезпечення стабілізації економіки.

Реалізація потенціалу організаційно-психологічних аспектів перспективного економіко-правового росту, досягнення стратегічних цілей економічного розвитку та забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств не можливі без суттєвих інвестицій у високотехнологічні засоби виробництва та новітні технології у діяльності будь-якого підприємства, які створюють потужний економічний та інноваційний потенціал сільськогосподарського підприємства.

Актуальність проблеми полягає в тому, що у сучасних соціально-економічних і політичних умовах пріоритетним напрямом розвитку вітчизняного аграрного сектора стає активізація інноваційно-інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, як перспективного напряму вирішення їх стратегічних економіко-правових та організаційно-психологічних завдань.

Для прискорення модернізації підприємств аграрного сектору економіки, забезпечення переходу на якісно нову техніко-технологічну модель функціонування, необхідно забезпечити раціональне використання обмежених економічних ресурсів у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності, розширити можливості доступу до зовнішніх джерел їх формування.

Метою статті є пропозиція засобів регулювання змісту економіко - правових та організаційно-психологічних ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності аграрних підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми теорії інновацій та інноваційного менеджменту тривалий час є об'єктом постійної уваги широкого кола вітчизняних та зарубіжних дослідників. До найбільш відомихта актуальних наукових розробок у цій сфері можна віднести роботи O. Гавриленко, О. Гребінчук, Р. Колісніченка, Г. Лахтіна, Р. Нельсона, P. Патори, І. Перлакі, Серед економістів-аграрників значний науковий доробок з проблем інноваційної діяльності мають О. Гудзь, В. Зіновчук, Г. Калетник, О. Непочатенко, Ю. Нестерчук, Ю. Пеняк, П. Стецюк, Л. Транченко, А. Чупіс, О. Школьний, О. Шпичак, М. Хвесик та багато інших.

Виклад основного матеріалу. Інновації значною мірою визначають темпи та динаміку економічного зростання сільськогосподарських підприємств, забезпечення зайнятості сільського населення і ріст продуктивності праці, а отже виступають ключовим агентом перспективного економічного розвитку. У зв'язку з цим вирішення наукових та організаційно-економічних питань, пов'язаних з формуванням та розвитком ефективних механізмів реалізації продуктових, технологічних і організаційних інновацій має надзвичайно важливе значення.

Незважаючи на досить широку палітру наукових результатів у контурі досліджуваної проблематики, ряд питань залишається малодослідженими або дискусійними. Це актуалізує необхідність розширення та поглиблення наукових досліджень щодо розвитку елементів та складових організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційного розвитку сільськогосподарських підприємств, визначає наукову актуальність та практичну значимість обраного напряму дисертаційного дослідження.

Таким чином, сучасна економіка України демонструє значні досягнення у формуванні та розвитку економіко-правового забезпечення інвестиційної та інноваційної діяльності. Наступним кроком має стати вдосконалення механізму їх функціонування [3, с. 196].

В Україні науковцями державного управління останнім часом приділяється значна увага механізмам інноваційно-інвестиційного розвитку держави та попередження організаційно-психологічних ризиків. Досліджуючи теоретико-методологічні засади наявної моделі державного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю в досягнені сталого соціально-економічного розвитку України, є доцільним систематизування її основних недоліків:

• відсутність системного державно-управлінського підходу до процесів, що відбуваються в інвестиційно-інноваційній сфері, а саме: 30 системності в законодавчо-нормативному полі інноваційно-інвестиційної діяльності, створення сприятливого інвестиційного середовища, розробка дієвих соціально-економічних програм, стимулів для суб'єктів господарювання;

• неузгодженість між різними нормативно - правовими актами та їх надмірна кількість, адже сфера інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні регулюється низкою Законів України та підзаконних актів, які містять значні протиріччя;

• відсутність єдиної стратегічно-орієнтованої інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України з метою досягнення сталого розвитку держави. Так, основними напрямками інноваційно-інвестиційної діяльності, які законодавчо визначенні, є важка промисловість, інформаційні технології, сільське господарство, транспорт, а соціальне задоволення людини віднесене на останній щабель;

• хаотичність і недостатність обсягів та напрямів фінансування інноваційної діяльності [12, 258].

На сьогоднішні дні в умовах ринкової економіки, процесів глобалізації та інтеграції досить важливим є запозичення досвіду іноземних країн для пошуку нетрадиційних шляхів інвестування в нововведення та інновації. Саме розвиток венчурної індустрії може стати одним з найоптимальніших напрямів вирішення даної проблеми. Світова практика свідчить про те, що країни які забезпечують послідовний, безперервний і якісний трансферт наукових знань у новітні вироби та технології, отримують чималі переваги в забезпечені економічного розвитку. Такий інноваційний розвиток в любому випадку вимагає 32 залучення капіталу. Таким необхідним атрибутом може виступати саме венчурний капітал, який за певних умов може стати ефективним джерелом фінансового забезпечення наукових розробок та перетворення їх на конкурентоспроможний продукт [11, с. 228].

Венчурне фінансування - фінансування інноваційних підприємств і видів діяльності, пов'язаних зі створенням та освоєнням інновацій. Венчурний капітал - капітал, інвестований в інноваційний проект із високим ступенем ризику [17].

Таке ризикове інвестування, на відміну від банківського кредитування, здійснюється, в основному, у розвиток малих і середніх підприємств, без надання ними застави. Венчурний капітал не просто тісно пов'язаний з інноваціями. Він є рушійним механізмом в інноваційному процесі. Технологічні революції, що в свій час призвели до широкомасштабних трансформації цілих галузей економіки, в більшості очолювалися фірмами з підтримкою саме венчурного капіталу. Так, наприклад, венчурним капіталом були профінансовані фірми, що йшли попереду кожного нового покоління комп'ютерних технологій. На сьогоднішній день, венчурний капітал є одним з найважливіших джерел фінансування інноваційної діяльності. По сутті, він являє собою високо ризиковий пайовий капітал, що інвестується в компанії з перспективами значного економічного зростання, які в свою чергу, пов'язані з нововведеннями та інноваціями [11, с. 230].

Для підвищення інтенсивності інноваційно-інвестиційних процесів в Україні важливим є інтеграція України у світовий інноваційно-інвестиційний процес.

Господарський механізм включає в себе чотири основні групи елементів (рис. 1.).

Рис. 1. Складові елементи господарського механізму

У даному випадку рівнозначними виступають чотири базових складових механізму економіко-правове та законодавче регулювання, організаційний та економічний механізм, а також соціальний захист.

Таким чином, організаційно-економічні відносини виступають головною конститутивною ознакою господарського механізму. Вони виникають з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відособлення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці; обміну засобами виробництва, менеджменту; грошового обігу; ціноутворення; фінансів та кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо.

Так як ефективність діяльності сільськогосподарських товаровиробників визначається більшою мірою внутрішніми факторами, розглянемо внутрішньогосподарський організаційно-економічний механізм.

Ключовим елементом організаційно-економічного механізму технічної інноваційно-інвестиційного розвитку сільського господарства виступає держава, яка за допомогою заходів підтримки повинна стимулювати процеси оновлення парку техніки, освоєння сучасних технологій, впровадження нових сортів рослин та порід тварин.

Найважливішою складовою організаційно-економічного механізму є ринок сільськогосподарської техніки, так як від рівня його функціонування залежить формування найголовнішої частини основних виробничих фондів сільського господарства - його технічної бази. Рівнем розвитку технічного потенціалу села визначаються темпи інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зростання продуктивності праці його працівників.

У сучасних ринкових умовах господарювання актуальною проблемою покращення ефективності сільськогосподарського виробництва виступає збереження природної та підвищення економічної родючості сільськогосподарських земель, зростання продуктивності сільськогосподарських угідь і тварин, раціональне використання водних ресурсів іі всієї навколишнього природного середовища. Юрій Т.П. наголошує на тому, що: «проведення докорінних реформі в аграрному секторі вплинуло на виробництво валової продукції сільського господарства, розподіл земельних ресурсів України та ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств. Ефективність виробництва є однією з основних компонент ефективності галузі сільського господарства, що визначається ступенем досягнення тихі цілей, які суспільство ставить перед нею. Кінцеві цілі розвитку сільського господарства мають соціальний характер, але їх досягнення відбувається на основі реалізації економічних і технологічних передумов» [6, с. 798і]. Як зазначає Іванько А.В.: «економічну ефективність сільськогосподарського підприємства визначають на різних рівнях. Зокрема, виділяють економічну ефективність виробництва, окремих галузей сільського господарства, виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних формі власності, їх об'єднаннях та внутрішньогосподарських підрозділах, виробництва окремих культур, продукті, послуг, впровадження у виробництво інноваційних технологій. Залежно від цього використовують різні економічні показники. Об'єктивна оцінка економічних процесів іі явищ можлива лише в разі правильного застосування методів їх дослідження. Загальний підхід до оцінки ефективності діяльності являє собою досягнення мети господарської діяльності підприємства з найменшими витратами праці» [6, с. 54]. За твердженням Андрійчук В.Г.: «виокремлюються макро-, мікро- та мезоекономічні чинники ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств.

Проведені нами дослідження на основі наукових літературних джерел, а також аналіз ситуації, що склалася у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств дозволяють констатувати, що перспективними напрямами розвитку інноваційно-інвестиційних процесів вітчизняному аграрному виробництві є:

- технічне і технологічне переоснащення підприємств;

- формування ефективного механізму управління інноваційною діяльністю в аграрному виробництві на регіональному рівні;

- інтеграція малих підприємств, включаючи особисті селянські господарства, у великі виробничі формування на основі кооперації для використання переваг великих підприємств;

- активізація інноваційної діяльності суб'єктів господарювання;

- підвищення результативності наукових досліджень (рис. 2).

Рис. 2. Основні напрями розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності у сільському господарстві України

інноваційний інвестиційний фінансовий ризик

Пріоритетом першого напряму є формування механізму управління інноваційно-інвестиційною діяльністю регіональних аграрних соціально - економічних систем, який формує організаційно-економічні передумови створення системи інформаційного, консультаційного, ресурсного та інфраструктурного забезпечення розвитку інноваційно-інвестиційних процесів.

Аналізуючи вищенаведене, важливо зауважити той факт, що ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від безлічі факторів. Фактор - це причина, рушійна сила будь-якого процесу, що визначає його характер або окремі його риси. Ці фактори можуть бути взаємопов'язані між собою або перетинатися. У процесі проведення заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського підприємства, можуть використовуватися всі можливі чинники або тільки окремі. оптимальне поєднання факторів і забезпечує високу ступінь ефективності виробництва. При цьому в кожній конкретній ситуації пріоритетним стає та сукупність факторів, яка дозволяє отримати найбільший економічний ефект. Нестабільне ринкове середовище і наявність високих ризиків в агробізнесі, призводять до раптових негативних зміні фінансового стану сільськогосподарського підприємства і отримання великих збитків, що вказує на необхідність спочатку формувати фінансову стратегію, спрямовану на відновлення підприємства, а тільки після цього, в разі успішної її реалізації, фінансову стратегію розвитку. Перед вибором іі розробкою фінансового спрямування необхідно провести детальний фінансовий аналіз, який дозволить визначити, до якого типу підприємств за ступенем фінансової стійкості відноситься аналізований господарюючий суб'єкт.

Література

1. Танклевська Н.С., Ковальова А.О. Основи формування стратегії фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств, Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 7. Ч. 3. С. 123-127.

2. Аранчій В.І., Зоря О.П. Фінансова стратегія у системі управління фінансами підприємства. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2016. №2. С. 156-159.

3. Бланк И.А. Финансовая стратегия предприятия: учебное пособие. Киев: Эльга, Ника Центр, 2004. 720 с.

4. Гриньов А.В., Ястремська О.М. Якість формування фінансової стратегії підприємства. Фінанси України. 2006. №6. С. 121-128.

5. Кириченко О.А. Управлїння фінансово-економїчною безпекою: навч. посїб. Київ. 2010. 480 с.

6. Юрій Т.П. Фактори ефективності сільськогосподарських підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2014. №2. С. 798і-802.

References

1. Tanklevsjka, N.S. and Kovaljova, A.O. (2016), «Fundamentals of forming thei strategy of financial support of agricultural enterprises», Naukovyj visnyk Uzhghorodsjkogho nacionaljnogho universytetu, vol. 7, рр. 123-127.

2. Arancy V.I. and Zoria, O.P. (2010), «Financial strategy in the enterprise finance management system», Visnyk Poltavs'koi derzhavnoi ahrarnoi akademii, vol. 2, рр. 156-159.

3. Blank, I.A. (2004), Finansovaya strategiya predpriyatiya [Financial strategy of the enterprise], Nika Centr, Kyiv, Ukraine.

4. Grinev, A.V. and Yastremskaya, O.M. (2006), «Quality of formation of the financial strategy of the enterprise», Finansy Ukrainy, vol. 6, рр. 121-128.

5. Kyrychenko, O.A. (2010), Upravlinnja finansovoekonomichnoju bezpekoju [Management of financiali and economic security], Kyiv, Ukraine.

6. Jurij, T.P. (2010) «Factors of efficiency of agricultural enterprises. Global and national economic problems», Ghlobaljni ta nacionaljni problemy ekonomiky, vol. 2, рр. 798-802.

Размещено на Allbest.ru