Визначення рівня економічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення рівня економічної безпеки

Неустроєв Юрій Генадійович кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії та фінансово-економічної безпеки, Одеська національна академія харчових технологій

Анотація

Статтю присвячено проблемі визначення рівня економічної безпеки, котра значно актуалізувалася в останні роки, так як результати економічних реформ в Україні виглядають досить суперечливими. Українська економіка потерпає від недостатньої кількості інвестицій та інновацій. Автор статті висловив думку, що до певної міри дана ситуація може бути пояснена відсутністю продуманої економічної стратегії розвитку, котру б реалізовували державні органи. Проблеми оцінки економічної безпеки держави розглядаються у статті у їх безпосередньому зв'язку з питаннями теоретичного обґрунтування сутності системи економічної безпеки. Систематизація наукових підходів до проведення оцінки рівня економічної безпеки держави є важливою науковою проблемою. На основі аналізу досягнень провідних вчених в Україні та за кордоном щодо рівня економічної безпеки, у даній роботі зроблено висновок, що існує певний задовільний рівень економічної безпеки. Він уявляє собою ситуацію, за якої основні складові економічної безпеки (фінансова, інформаційна, соціально-економічна, енергетична) мають можливості для захисту від зовнішніх та внутрішніх небезпек. У такий спосіб забезпечується їх стабільність. Одним із найбільш продуктивних шляхів для досягнення подібного стану є прискорення економіки за рахунок мобілізації інноваційних галузей економічної системи, розвиток інформаційних, комп'ютерних технологій, пришвидшення прогресу медіа-ресурсів, комунікаційних мереж та пов'язаної з ними інфраструктури. Автор відмітив, що практично всі пропоновані показники оцінки рівня економічної безпеки держави характеризують поточний стан економіки та результати соціально-економічного розвитку країни за певний період. Проте ці показники не враховують цінності та блага, якими володіє держава і суспільство, що існували до початку даного періоду. Досягнення задовільного рівня економічної безпеки можливе лише за умови задоволення базових потреб населення. Автор серед іншого обстоює ідею, що соціальна та економічна сфера є взаємопов'язаними і для досягнення задовільного рівня економічної безпеки слід застосовувати науково обґрунтовані методи, апробовані успішними зарубіжними країнами. Вони дозволяють отримати необхідні результати: удосконалення регулювання економіки, усунення політичних та адміністративних бар'єрів, створення міцної господарської інфраструктури. Головною метою стратегії зміцнення економічної безпеки, на думку автора, повинно бути створення сприятливих умов для розвитку економіки та збереження високого рівня захищеності економічної системи від можливих економічних ризиків.

Ключові слова: рівень економічної безпеки, держава, управління економікою. економічний ризик безпека держави

Neustroiev Yuriy Henadiiovych Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor of Chair, Odessa National Academy of Food Technologies

DETERMINING THE LEVEL OF ECONOMIC SECURITY

Постановка проблеми

Українська економіка потерпає від недостатньої кількості інвестицій та інновацій. На жаль, у таких умовах урядові структури демонструють відсутність чіткої стратегії розбудови економічної системи. Було прийнято чимало розумних та придуманих економічних програм зростання, однак практично всі вони залишилися нереалізованими. Закономірно, що дослідження проблеми економічної безпеки країни є напрочуд актуальним та злободенним. Можна констатувати, що у науковій літературі існує певний консенсус щодо задовільного рівня економічної безпеки, тобто такого стану економіки, за якого забезпечується стійке зростання економічних показників, ефективне задоволення потреб населення, зберігається продуктивний контроль держави за рухом та використанням національних ресурсів, відбувається захист інтересів країни на національному та міжнародному рівнях. Процес формування ринкових відносин в Україні виявився досить складним та суперечливим. Він супроводжувався глибокою соціально-економічною кризою, яка в свою чергу спричинила сповільнення розвитку країни. Дана обставина є ще одним з джерел актуалізації проблем економічної безпеки у нашій державі.

Вищезгадані аспекті оцінки економічної безпеки держави безпосередньо пов'язані з питаннями теоретичного обґрунтування сутності та змісту економічної безпеки. Систематизація наукових підходів до проведення оцінки її рівня є важливою науковою проблемою. Актуальність обраної теми у нашій країні загострюється в міру наростання світової економічної кризи та внутрішніх труднощів української економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У західних країнах проблема економічної безпеки привернула увагу багатьох дослідників. Серед них можна назвати А. Кейса, Р. Тімошуніне, Г. Андрусеака, М. Кахлера, Б. Бузана, Д. Болдвіна, Б. Буотіна,

Теоретичні та деякі практичні аспекти економічної безпеки України дослідили Л. Абалкін, І. Бінько, В. Богомолов, З. Варналій, О. Власюк, В. Геєць, О. Царенко. У вивченнякомпонентів економічної безпеки зробили внесок наступні українські вчені: Р. Дацків, В. Косевцова, Ю. Макогон, С. Мочерний, С. Пирожков, В. Шлемко, З. Варналій, Т. Васильців, О. Власюк, Е. Лібанова, Г. Пастернак-Таранушенко, А. Сухоруков, В. Мартинюк, Ю. Лаврова та ін.

Економістами були запропоновані різні системи індикаторів оцінки економічної безпеки країни. Великого поширення набула система показників економічної безпеки держави, котра включає одночасно як фінансові, так і соціальні характеристики. У російській економічній науці найбільш повну систему граничних значень показників економічної безпеки склав С. Глазьєв. Запропонована вченим система включає у себе 22 параметри та їх граничні значення. Серед них є суто економічні показники поряд із показниками, котрі вказують на соціально-економічнічні та політико-етичні аспекти функціонування держави [1]. Очевидно, що на даному етапі розвитку теорії економічної безпеки подібні концепції є поки що досить умоглядними і слабко підтверджуються економічною практикою.

Слід зазначити, що фактично всі пропоновані показники оцінки рівня економічної безпеки держави характеризують поточний стан економіки та результати соціально-економічного розвитку країни за певний аналізований період. Проте ці показники не враховують цінності та блага, які накопичили держава і суспільство, до початку даного періоду. А об'єкти подібних активів для різних держав із зіставними щорічними економічними та соціальними результатами можуть дуже суттєво відрізнятися. Відповідно, їх рівень економічної безпеки у плані стійкості по відношенню до зовнішніх і внутрішніх загроз буде різним. Так, наприклад, у рейтингу країн за номінальним ВВП на душу населення (за даними МВФ за 2017 р.) 128, 129 і 130 місця займають відповідно Україна (2582 долл.), Лаос (2542 долл.) і Єгипет (2500 долл.). Однак за рівнем накопиченого національного багатства, велика частина якого створювалася ще за часів СРСР, Україна значно перевершує сусідні за списком країни, що дозволяє реально забезпечувати вищу якість життя населення. Отже, в дійсності рівень економічної стійкості держав не визначається одним лише тільки поточним соціально-економічним станом. Проте оцінка величини накопичених активів (національного багатства) є досить складною методологічною проблемою. До складу показників багатства в окремих країнах включають різні компоненти виходячи з конкретних завдань і можливостей. Отримані показники відрізняються за своїм складом та елементами. У вітчизняній статистичній практиці національне багатство тривалий час визначалося як сукупність матеріальних благ, накопичених працею всіх попередніх поколінь (національне майно), а також обсягом залучених до економічного обороту природних ресурсів.

Я. Радюкова зауважила, що для розрахунку загального показника рівня економічної безпеки необхідно враховувати не тільки поточні економічні показники (ВВП та ін.), а й величину національного багатства, помноженого на коефіцієнт його корисного використання (за вирахуванням зобов'язань). Оцінка рівня економічної безпеки держави, таким чином, повинна ґрунтуватися на вартості національного багатства країни, помноженій на коефіцієнт його корисного користування, за вирахуванням зобов'язань. До цієї величини також слід додати річний ВВП. Доцільно розраховувати величину цього показника і на душу населення. За Я. Радюковою у структурі економічної безпеки держави можна виділити три її найважливіших елементи: економічна незалежність, стабільність і стійкість національної економіки, здатність до саморозвитку і прогресу[2, c. 87].

У зарубіжній практиці для визначення рівня економічної безпеки держави застосовуються поняття стійкості, надійності, ризику, стабільності, а для її оцінки головним чином застосовуються два підходи: 1) розрахунок інтегрального показника надійності держави; 2) оцінка ризиків країни. Прикладом вдалого застосування розрахунку інтегральних показників може бути виведення індексу політичної стабільності, індексу глобальної конкурентоспроможності, а також модель екологічного підходу. Для вимірювання ризику країни використовуються якісні, кількісні, економетричні оцінки, а також комбіновані методи. Ризики, пов'язані з наявністю глобального ризику, залежать від політико-економічної стабільності країн, внутрішньоекономічних і зовнішньоекономічних ризиків.

Колектив дослідників під керівництвом С. Сільвєстрова дійшов висновку щодо високої складності адекватної формалізації та моделювання проблем економічної безпеки. Дана обставина визначається не стільки обсягом елементів і відносин між ними, скільки необхідністю врахування фактора поведінки людей. При цьому, якщо до моделювання біологічних систем з великим ступенем впевненості можна застосовувати статистичні підходи, то до організаційних систем вони або не можуть бути застосовані, або мають обмежене застосування, оскільки неможливо надійно передбачити поведінку людей в тій чи іншій ситуації, тим більше, що у даному випадку поведінка маси економічних агентів може мати квазіспонтанний характер, як реакція на сигнал окремих економічних агентів або політиків [3, c. 105].

Рівень економічної безпеки держави формується за рахунок різних факторів. Цей принцип багато у чому пояснює відмінності та особливості зовнішньої і внутрішньої політики. З огляду на це, особливий інтерес уявляють собою передумови досягнення економічної безпеки такими провідними країнами як Китай та США, відносини між якими мають глобальний вимір за всіма трьома основними їх напрямками: безпека, економіка, енергетика [4].

Узагальнюючи огляд сучасних зарубіжних підходів до оцінки економічної безпеки держави, слід зазначити, що в силу специфіки та вузької спрямованості, їх застосування не дозволяє отримати повне об'єктивне уявлення про ступінь захищеності національної економіки від впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. На цій підставі найбільш обґрунтованим уявляються підхід до оцінки економічної безпеки на основі проведення комплексного аналізу, що включає ряд методичних прийомів, які базуються на дослідженні великої панелі кількісних і якісних індикаторів функціонування економіки країни. В даному контексті першочерговим завданням стає формування такої системи показників, яка буде об'єктивно і своєчасно відображати кризові явища в національній економіці [5, c. 2].

Вивчаючи економічну безпеку, необхідно виділити кілька рівнів. Литовська дослідниця Г. Бабачинайте вказала три рівні концепції безпеки: індивідуальний, національний та міжнародний. Особи та різні соціальні групи населення мають вплив на військові, політичні, економічні та інших соціальні факторів, а також на навколишнє середовищє [6, c. 128-129].

Бреус С. навів низку методів, котрі можуть бути використані для підвищення рівня економічної безпеки: зменшення банківських ставок за кредитами для кредитування промисловості; легалізація тіньових доходів; підвищення ефективності захисту прав власності та інтересів підприємців; усунення дискримінаційних елементів; мобілізація фінансових ресурсів держави з метою розвитку промисловості [7, с. 59-60]. Очевидно, що запропоновані дослідником кроки є науково обґрунтованими та ефективними, а також апробованими досвідом багатьох країн: Китаю, США, Японії і т. д.

Мандзіновська Х. дослідила параметри складових економічної безпеки. На її думку, вони повинні забезпечувати її збалансованість. Велику увагу дослідниця також приділила стійкості економічної системи до дії внутрішніх і зовнішніх загроз у поточному та довгостроковому періодах. Серед факторів, що негативно позначаються на ній, вона навела зростання корупції, тінізацію економічної діяльності, зростання безробіття [8, с. 164]. Подібні оцінки досить часто зустрічаються в науковій літературі з обраної теми, що свідчить про формування своєрідного наукового консенсусу щодо причин низького рівня економічної безпеки України.

Мета статті - дослідження рівня економічної безпеки, у якості важливого показника економічного розвитку країни.

Виклад основного матеріалу

Традиційно, інтегральна оцінка стану економік низки країн світу подається на щорічному Всесвітньому економічному форумі (WEF) у Давосі (Швейцарія). Результати оцінки у вигляді рейтингів за рядом оціночних показників публікуються у «Звіті з глобальної конкурентоспроможності». Згідно з цим звітом, найбільш конкурентоспроможною є економіка США, у рейтингу 2014-2015 рр., якій було присвоєно 3 місце. Положення США в рейтингу конкурентоспроможності визначається інноваціями, рівнем розвитку бізнесу, розміром та розвитком фінансового ринку, ефективністю ринку праці, а також рівнем розвитку системи освіти. Загальна оцінка формується завдяки прогресу у деяких найбільш важливих сферах конкурентоспроможності, зокрема створення у країні екосистеми розвитку інновацій. Україна зайняла 85 місце серед 141 країни у рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму за 2019 рік. Так, наша країна опустилася на дві позиції порівняно з 2018 р., коли вона була на 83 - му місці. Найбільш конкурентоспроможною економікою у світі у 2019 році став Сінгапур. Він обігнав США, які опустилися на друге місце. Також до п'ятірки лідерів увійшли Гонконг (3-е місце), Нідерланди (4-е місце) і Швейцарія (5-е місце) [9-10, с. 138-140].

Забезпечення економічної безпеки на належному рівні гарантує економічну стабільність держави і суспільства, гідний рівень життя населення, перспективи майбутнього соціально-економічного розвитку. У найбільш загальному розумінні під економічною безпекою розуміється стійкість економіки країни щодо впливу внутрішніх і зовнішніх загроз.

Порівняльна оцінка загального інтегрального рівня економічної безпеки держав-учасників транс-тихоокеанського партнерства та інших країн світу може базуватися на визначенні значень загального нормованого показника безпеки національного господарства кожної країни. Очевидним в останні роки став вплив світової фінансово-економічної кризи на рівень безпеки національних господарств США й інших країн світу, а також відносне підвищення рівня економічної безпеки цих держав в перспективі до 2025 року у разі реалізації транс-тихоокеанського партнерства, планів економічного зростання і соціально- економічного розвитку країн.

Прямі іноземні інвестиції позитивно впливають на безпеку країни одержувача, підвищуючи конкурентоспроможність країни на міжнародному ринку. Наприклад, прямі іноземні інвестиції у Литву мають тенденцію до поступового збільшення, хоча в останні роки були помітні ознаки зниження середньої заробітної плати та ВВП. Поріг бідності (домогосподарства, що складаються з двох дорослих та двох дітей до 14 років) з 2005 року по 2014 рр. збільшився більш ніж удвічі. Однак, вивчаючи рівень порогу бідності у відсотках від загальної кількості населення можна зробити висновок, що він приблизно постійний [9, с. 138-140].

Канадський дослідник Л. Осберг обґрунтував тезу, що економічна незахищеність концептуально відрізняється від поточної бідності та матеріальної нерівності. Наприклад, втрата роботи та безробіття, безумовно, сприятимуть короткочасній волатильності доходів фізичних осіб. При цьому люди, як правило, не можуть бути впевненими у завтрашньому дні. Їм важно зрозуміти чи є та чи інша обставина тимчасовим нещастям, або початком тривалого періоду безробіття та переходом на довгострокову траєкторію низьких доходів. Розмірковуючи про своє майбутнє, занепокоєння людей зосереджується на економічних небезпеках, з якими вони стикаються. Частково це пов'язано із тимчасовими варіаціями доходів. У заможних країнах приватне страхування та ринки капіталу добре розвинені, а держава надає набір трансфертів та послуг, які допомагають захистити громадян від багатьох з цих небезпек. Немає підстав думати, що мешканці бідних країн менш усвідомлюють економічні загрози, з якими вони стикаються, але механізми зменшення ризику, як правило, набагато менш доступні для них [10, с. 74].

Британський вчений Л. Стюарт проаналізував зв'язок між оборонною безпекою та рівнем економічної безпеки. Він дійшов висновку, що підтримання обороноздатності є джерелом неминучих втрат для економіки. За його словами люди, котрі приєднуються до бойових сил, не можуть продуктивно працювати; зруйновані школи, електростанції та транспортна інфраструктура знижують виробничі потужності економіки. Існують також більш складні взаємодії між подіями, безпосередньо пов'язаними з війною (бойові дії, переміщення людей, загибель, фізичне знищення, міжнародне ембарго, військові витрати) та розвитком макро-, мезо- та мікроекономіки. Вони здебільшого призводять до несприятливих змін в індивідуальних економічних та соціальних правах. Наприклад, обмеження руху робочої сили може зменшити об'єми експорту, зменшуючи тим самим валютні надходження, імпортний потенціал. У результаті можливе подальше обмеження виробництва, що призведе до зменшення зайнятості та доходів. Однак дослідник зазначив, що можуть бути позитивні непрямі наслідки розбудови оборонної галузі, оскільки ресурси у ній нерідко використовуються досить ефективно. Ці позитивні наслідки мали місце в деяких країнах під час Другої світової війни [11, с. 5-6]. Очевидно, дослідник мав на увазі збільшення кількості робочих місць за рахунок розбудови оборонних потужностей, винайдення нових технологій та ефективне використання державних інвестицій.

Висновки

Задовільним рівнем економічної безпеки слід вважати такий становище системи економічної безпеки, за якого її основні складові (фінансова, інформаційна, соціально-економічна, енергетична та інші сфери) знаходяться у стабільному стані, існують можливості для захисту від зовнішніх та внутрішніх небезпек. Одним із шляхів для досягнення даного стану є підвищення рівня розвитку економіки за рахунок мобілізації інноваційних галузей економічної системи, розвиток інформаційних, комп'ютерних технологій, пришвидшення

прогресу медіа-ресурсів, комунікаційних мереж та пов'язаної з ними інфраструктури. Досягнення описаного нами стану не можливе за умов відсутності у населення можливостей задовольнити необхідні життєві потреби. Очевидно, що соціальна та економічна сфера є взаємопроникними і для досягнення задовільного рівня економічної безпеки слід застосовувати науково обґрунтовані інструменти підтримання економічного розвитку. Вони дозволяють отримати необхідні результати: удосконалення регулювання економікою, усунення політичних та адміністративних бар'єрів, створення міцної господарської інфраструктури. Головною метою стратегії зміцнення економічної безпеки повинно бути створення сприятливих умов для розвитку економіки та збереження високого рівня захищеності економічної системи від можливих економічних ризиків, також забезпечення інноваційних засад конкурентоспроможності національної економіки.

Література:

1. Глазьев, С.Ю. Основа обеспечения экономической безопасности страны: альтернативный реформационный курс // Российский экономический журнал. № 1 1997, с. 8-9.

2. Радюкова, Я.Ю. Экономическая безопасность страны как многоуровневая система элементов и отношений // Социально-экономические явления и процессы. № 1-2 2011, с. 194-198.

3. Экономическая безопасность России: методология, стратегическое управление, системотехника : монография / кол. авторов ; под науч. ред. С. Н. Сильвестрова. - Москва : РУСАЙНС, 2018. - 350 с.

4. Россия и Китай вошли в список основных угроз безопасности США

https://www.golos-ameriki.rU/a/national-defencestrategy/4215518.html.

5. Рачин И.Д. Сравнительный анализ уровня экономической безопасности России,

США и Китая https://research.sfu-kras.ru/sites/research.sfu-kras.ru/files/rachin.pdf.

6. Simanaviciene Z. Economic security and national competitiveness // Public Security and Public Order. № 15 2015, с. 126-143.

7. Бреус С.В. Економічна безпека держави та заходи протидії «тінізації» економіки // Вісник Черкаського університету. Серія «Економічні науки». № 37(330) 2014, с. 55-60.

8. Мандзіновська Х.О. Економічна безпека держави: сутність, складові елементи та проблеми забезпечення // Економічні науки. Наукові записки. № 2 (53), 2016, с.159-166.

9. Economic security strengthens tolerance and happiness as well as growth and development http://www.ilo.org/global/about-the-ilo/newsroom/news/WCMS_005218/lang--en/index.htm? ssSourceSiteId=rome/lang--en/index.htm.

10. Osberg L. Measuring economic insecurity in rich and poor nations // Review of Income and Wealth Series. № 60 2014, с. 74.

11. Stewart F. Development and Security // Centre for Research on Inequality, Human Security and Ethnicity. 2004, c.5-6.

References:

1. Glazev, S.Yu. (1997) Osnova obespecheniya ekonomicheskoy bezopasnosti stranyi: alternativnyiy reformatsionnyiy kurs [The basis for ensuring the country's economic security: an alternative reform course]. Rossiyskiy ekonomicheskiy zhurnal - Russian economic journal, 1, 8-9 [in Russian].

2. Radyukova, Ya.Yu. (2011) Ekonomicheskaya bezopasnost stranyi kak mnogourovnevaya sistema elementov i otnosheniy [Economic security of the country as a multi-level system of elements and relations]. Sotsialno-ekonomicheskie yavleniya i protsessyi - Socio-economic phenomena and processes, 1-2, 194-198 [in Russian].

3. Ekonomicheskaya bezopasnost Rossii: metodologiya, strategicheskoe upravlenie, sistemotehnika : monografiya (2018) [Economic security of Russia: methodology, strategic management, systems engineering: monograph]. 350 [in Russian].

4. Rossiya i Kitay voshli v spisok osnovnyih ugroz bezopasnosti SSHA [Russia and China included in the list of the main threats to US security]. (n.d.) www.golos-ameriki.ru. Retrieved from https://www.golos-ameriki.ru/a/national-defencestrategy/4215518.html [in Russian].

5. Rachin I.D. Sravnitelnyiy analiz urovnya ekonomicheskoy bezopasnosti Rossii, SShA i Kitaya [Comparative analysis of the level of economic security of Russia, the USA and China] (n.d.) research.sfu-kras.ru Retrieved from https://research.sfu-kras.ru/sites/research.sfu-kras.ru/files/ rachin.pdf [in Russian].

6. Simanaviciene Z. (2015) Economic security and national competitiveness. Public Security and Public Order, 15, 126-143 [in English].

7. Breus S.V. (2014) Ekonomichna bezpeka derzhavy ta zakhody protydii «tinizatsii» ekonomiky [Economic security of the state and measures to counteract the "shadowing" of the economy]. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia «Ekonomichni nauky» - Bulletin of Cherkasy University. Economic Sciences Series, 37(330), 55-60. [in Ukrainian].

8. Mandzinovska Kh.O. (2016) Ekonomichna bezpeka derzhavy: sutnist, skladovi elementy ta problemy zabezpechennia [Economic security of the state: essence, constituent elements and problems of providing]. Ekonomichni nauky. Naukovi zapysky - Economic sciences. Notes, 2(53), 159166 [in Ukrainian].

9. Economic security strengthens tolerance and happiness as well as growth and development. (n.d.) www.ilo.org. Retrieved from http://www.ilo.org/global/about-the- ilo/newsroom/news/WCMS_005218/lang--en/index.htm?ssSourceSiteId=rome/lang--en/index.htm [in English]..

10. Osberg L. (2014) Measuring economic insecurity in rich and poor nations. Review of Income and Wealth Series,60 [in English].

11. Stewart F. (2004) Development and Security. Centre for Research on Inequality, Human Security and Ethnicity. 5-6 [in English].

Размещено на Allbest.ru