Концептуальна модель реалізації європейського досвіду державного регулювання інвестиційними процесами у сфері будівництва соціального житла в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ

Богданенко Анатолій Іванович кандидат наук з державного управління, доктор економічних наук, доцент кафедри публічного управління та інформаційного менеджменту, Університет новітніх технологій при НАУ, м. Київ

Анотація

Головною метою будь-якої держави залишається створення ефективно працюючої системи, яка забезпечить житлом громадян. Проаналізувавши житловий сектор європейських країн та України, в цілому, можна відзначити, що методи фінансування житлового будівництва досить різноманітні. Для України використання такого досвіду є досить перспективним, оскільки, тут житло залишається надто дорогим та недоступним більшості, а нестача соціального - одна з-поміж найбільш актуальних соціальних проблем сьогодення. Традиційні джерела фінансування, з різних причин, в недостатній мірі забезпечують розвиток будівництва житла та сприяють забезпеченості ним громадян країни. Це викликає необхідність розробки та впровадження у практику будівельної галузі альтернативних форм поліпшення житлових умов населення, впровадження європейського підходу до вирішення питань житлового забезпечення окремих категорій громадян. Тож, на даному етапі, нашим завданням постає розроблення такої моделі державного регулювання інвестиційними процесами у сфері будівництва соціального житла, на основі європейського досвіду, яка допоможе вдало реалізувати його в Україні.

Звичайно, для стимулювання будівництва фінансово доступного та соціального житла необхідно забезпечити нарощування інвестиційних потоків, а це, в свою чергу, передбачає здійснення державою ефективної інвестиційної політики в цій сфері - як частини економічної політики, спрямованої на забезпечення позитивного інвестиційного іміджу, привабливого інвестиційного клімату та загального економічного зростання країни. Від ефективної реалізації державою ефективної інвестиційної політики у сфері будівництва соціального житла залежить інвестиційна привабливість згаданої сфери, де необхідність формування нових напрямків державного регулювання в Україні обумовлена проведенням економічних та соціальних реформ, націлених на налагодження дієвих механізмів в інвестиційному середовищі, створення умов для впровадження концептуальних засад стратегії сталого розвитку та забезпечення інтеграційних процесів. Вирішення цих завдань набуває особливої актуальності в умовах реалізації європейського досвіду державного регулювання інвестиційними процесами у сфері будівництва соціального житла в Україні.

Ключові слова: соціальне житло, інвестиції в будівництво, будівництво соціального житла.

Abstract

Bogdanenko Anatoliy Ivanovych Candidate of Sciences in Public Administration, Doctor of Economics, Associate Professor of the Department of Public Administration and Information Management, the University of New Technologies at NAU, Kyiv

CONCEPTUAL MODEL OF IMPLEMENTATION OF EUROPEAN EXPERIENCE OF STATE REGULATION OF INVESTMENT PROCESSES IN SOCIAL HOUSING CONSTRUCTION IN UKRAINE

The main goal of any state remains to create an effectively functioning system that will provide housing for citizens. Analyzing the housing sector of European countries and Ukraine, it can be noted that the methods of financing housing construction are quite diverse. For Ukraine, the use of such experience is quite promising because housing remains too expensive and inaccessible to the majority, and the lack of social is one of the most pressing social problems today. Moreover, for various reasons, traditional sources of funding do not sufficiently ensure the development of housing construction and contribute to the provision of citizens of the country. This necessitates the development and implementation in the construction industry of alternative forms of improving the population's living conditions and introducing a European approach to solving the problems of housing for specific categories of citizens. Therefore, at this stage, our task is to develop such a model of state regulation of investment processes in social housing construction, based on European experience, which will help implement it in Ukraine successfully.

Of course, to stimulate the construction of affordable and social housing, it is necessary to increase investment flows, which, in turn, involves the implementation of effective investment policy in this area - as part of economic policy aimed at ensuring a favorable investment image, attractive investment climate and overall economic growth of the country. The investment attractiveness of the mentioned sphere depends on the practical implementation of the state's effective investment policy in the field of social housing construction, where the need to form new directions of state regulation in Ukraine is conditioned by economic and social reforms aimed at establishing effective mechanisms in the investment environment, creating the circumstances for implementation of conceptual frameworks of sustainable development and providing integration processes. The solution of these problems becomes especially relevant in the context of the European experience of state regulation of investment processes in the social housing in Ukraine.

Keywords: social housing, investment in construction, construction of social housing.

Постановка проблеми

Дослідивши досвід провідних європейських держав, ми маємо можливість побудови концептуальної моделі для реалізації вдалого європейського досвіду в Україні щодо забезпечення житлом громадян з низькими доходами, які потребують покращення житлових умов. Така модель має врахувати найважливіші аспекти у підході до регулювання інвестиційними процесами в цій сфері.

Важливо розуміти, що залучення фінансових ресурсів в будівництво житлового об'єкта не припиняється на етапі його зведення. Житло - продукт з тривалим життєвим циклом. Залежно від якості будівлі та його призначення воно може прослужити від двадцяти до ста років.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти реалізації Європейського досвіду в питаннях державного регулювання інвестиційними процесами в сфері будівництва соціального житла в Україні висвітлюються такими вітчизняними та зарубіжними ученими як Алпацька І. Є., Стеценко А. А., Іванкіна Є. В., Косарева Є. Н., Рогожина Н. Н., Орловська Ю. В., Тищенко Ю. П. та багато інших.

Мета статті - дослідження досвіду провідних європейських держав в питанні державного регулювання інвестиційними процесами у сфері будівництва соціального житла та створення моделі його реалізації в Україні.

Виклад основного матеріалу

Існують чотири життєві цикли будівлі, кожен з яких вимагає особливих фінансових процедур, деякі з них можуть накладатися один на одного. Наприклад, кредити на соціальне житло можуть мати термін погашення від 20 до 40 років; в цей період може, також, знадобитися реконструкція, або енергетична модернізація. Проблеми, пов'язані з пропозицією житла, викликані як браком нового будівництва, недостатнім технічним обслуговуванням, капітальним ремонтом (і модернізацією), так і необхідністю знесення застарілого житла, або такого, що знаходиться в поганому житловому стані. Якщо ці будівлі знаходяться в соціальному житловому секторі, або використовуються жителями з обмеженими доходами, субсидування необхідне на кожному з його етапів.

Свобода вибору житла і місця проживання відкриває можливість для проведення ефективної міграційної політики, так як тривалі черги на житло чинять негативний вплив на мобільність робочої сили та рівень безробіття, тим самим обмежуючи можливість природного населення.

Участь держави в забезпеченні частини громадян житлом також виправдана й тим, що ринок не може забезпечити потреби соціально незахищених груп населення, тому в суспільстві завжди будуть присутні такі категорії громадян, які потребують підтримки держави у вирішенні своїх житлових проблем.

Світова практика свідчить, що оренда житлових приміщень різного класу на тривалий термін без права її вилучення у власника успішно конкурує на ринку нерухомості з купівлею-продажу та задовольняє потребу в житлі не менше 50% учасників ринку. На нашу думку, цей механізм дозволить громадянам, які перебувають у черзі і не мають коштів на придбання житла у власність, скористатися орендою житла.

Як необхідність, для реалізації зазначеного напряму, в першу чергу, необхідне законодавче регулювання орендних відносин, що призведе до прозорості ринку оренди житлових приміщень.

З метою формування ринкових відносин, у даному сегменті, крім коштів, які держава надає для реалізації поставленого завдання, необхідне залучення коштів комерційних структур. Одним з можливих способів взаємодії держави з організаціями по забезпеченню населення орендним житлом, на нашу думку, може стати державно-приватне партнерство. Якщо політику саме довгострокового бізнесу застосовують розвинені країни, в яких споживачі мають вищу платоспроможність, ніж українські, то приведення українського житлово-комунального господарства до формату функціонування «нормального бізнесу» з прибутковістю як мінімум втричі більшою є утопічним для кінцевих споживачів. Тому, постає питання про те, яким чином можливо зацікавити інвесторів, як не нормою прибутку, яку він може отримувати вже зараз? Відповіддю на дане питання є довгострокові програми спільної державно-приватної співпраці, на умовах, які зацікавлять інвесторів [1].

Тож, на сучасному етапі розвитку національної економіки, в умовах нестачі ресурсів у держави і регіонів, вирішення багатьох соціальних і економічних питань вимагає нових підходів і форм організації реалізації проектів. Одним з механізмів реалізації проектів, що мають важливе державне і регіональне значення, може стати державно -приватне партнерство, що дозволяє об'єднати кошти і професіоналізм держави і бізнесу.

Партнерство зазвичай об'єднує дві і більше стадій життєвого циклу проекту, здійснюваних протягом тривалого терміну. Це створює для приватного сектора мотивацію організувати діяльність таким чином, щоб забезпечити ефективність і максимальну прибутковість інвестицій. Державно - приватне партнерство передбачає орієнтацію контракту на чіткі кінцеві результати. Причому на перше місце поставлені якісні результати проекту, а не просто вимога надання певних послуг. Необхідність досягнення встановлених контрактом результатів проекту стимулює приватних партнерів застосовувати нові методи і підходи для реалізації проекту, що призводить до зниження витрат.

Загальновідомо, що будівельна галузь набагато більше, ніж будь-яка інша галузь національної економіки, пов'язана з фінансовими ризиками. Основні причини їх виникнення - інвестори, забудовники, підрядні організації, а конкретніше - їхні дії. Є одна характерна особливість - їх появі передує прийняття будь-якого рішення. Уникнути ж ризику повністю не вдасться. В цьому і полягає необхідність їх оцінки та мінімізації. За умов залучення інвестиційних ресурсів до сфери житлового будівництва ця проблема постає особливо гостро, оскільки процес є довготривалим, а вкладення значні. Хоча основний ризик лягає перш за все на інвестора, однак при зведенні житла ризикують усі суб'єкти процесу. Використовуючи різні механізми фінансування можна, певним чином, управляти ризиками, перекладаючи їх на різних суб'єктів, проте як правило більша надійність інвестицій означає відчутнє зростання вартості житла. Тому для будівництва необхідність постійного вивчення ризиків для пошуку шляхів їх уникнення чи мінімізації є особливо актуальною [2]. Перехід до публічного управління ризиками в будівництві є світовою практикою та сприяє їх зниженню, у тому числі інвестиційних, за рахунок зменшення корупційних чинників, підвищення культури виробництва, ефективного застосування механізмів технічного регулювання [3].

Стимулювання пропозиції житла в цілому і соціального житла зокрема, вимагає одночасного впровадження стандартів, що відповідають меті в області санітарних критеріїв і енергоефективності. Такі заходи зажадають комплексних стратегій, які сприяють тому, щоб забудовники, фізичні особи, інвестори, а також місцеві органи влади збільшили пропозицію нового житла, перепрофілювали порожні житлові приміщення і підвищили обсяги відновлення існуючих домоволодінь. Залежно від контексту цих стратегій в Україні, можливо, буде потреба в: переоцінці систем планування (або для зменшення їх складності чи створення необхідних правил); розвитку інноваційних стратегій для фінансування, забезпечення умов для збільшення надання соціального житла та його відновлення; удосконаленні управління житловим господарством і партнерських відносин.

Політика в сфері соціального житла повинна взаємодіяти з національною системою соціальної допомоги та її напрямами фінансування для підтримки поліпшення показників з точки зору охорони здоров'я та енергоефективності. У межах реалізації політики у сфері соціального житла необхідно чітко сформулювати цілі не тільки за окремими напрямами політики, а й для поєднання різних напрямів і їх узгодженості на системному рівні, в тому числі щодо того, як вони здійснюються і ким (це особливо важливо в децентралізованих системах) [4].

Для поліпшення показників ефективності затрат необхідно проводити дії щодо запобігання надання компенсацій (субсидіювання) в надмірному розмірі або їх нецільовому призначенню не тільки в сфері соціального господарства, але і в різних секторах державної політики, безпосередньо або частково пов'язаних з житловим сектором, що вимагає виважених дій та комплексного підходу з боку держави.

Також слід враховувати такий важливий аспект як енергетична модернізація (підвищення енергоефективності). Це надасть змогу отримувати численні вигоди не тільки мешканцям, державі, а й навколишньому середовищу, в цілому. На даний час, загальновизнаним фактом є те, що забезпечення життєздатності та безпеки навколишнього середовища є важливим фактором при розгляді політики житлового будівництва і міського розвитку. Отже, завдяки підвищенню енергоефективності скоротяться витрати на енергоспоживання, підвищиться якість будівель, скоротяться викиди вуглекислого газу. Інтеграція та впровадження стандартів енергоефективності в соціальне житлове будівництво корисні в тому відношенні, що завдяки їм знижується «енергетична бідність» і перевантаженість витратами на житло внаслідок комунальних платежів (з яких опалення часто є найбільш дорогою статтею). На тепер, існує велика різноманітність інноваційних практик, що підвищують енергоефективність антропогенного середовища.

Необхідно постійно продовжувати роботи з підвищення енергоефективності для того, щоб така практика стала нормою і для того, щоб зробити її фінансово життєздатною для суб'єктів, що надають житло та для споживачів, одночасно адаптуючи її для потреб житлового сектора і здійснюючи її в більших масштабах. Попри те, що технологічно просунуті рішення вітаються, необхідно заохочувати з них ті, які фінансово доступні, а також традиційні технології будівництва, перевірені з точки зору їх енергоефективності, а, також такі, які можуть бути реалізовані самими мешканцями. Потрібно приділяти увагу економічно життєздатним і фінансово доступним для споживачів удосконаленням; уникати підвищень орендної плати, яка непропорційна економії енергії (комунальним платежам), оскільки це може ненавмисно призвести до вимушеного переселення існуючих мешканців і освоєння дешевших, немодернізованих будівель. Для отримання кращих результатів фінансування, спрямованих на підвищення енергоефективності, необхідно поєднувати творчий підхід, з фінансуванням соціального житлового господарства.

Сьогодні, багато фахівців вважають, що розв'язання проблеми енергоефективності у житловому будівництві - це значний резерв зростання економічного потенціалу цієї сфери будівництва, оскільки завдяки реконструкції та капітальному ремонту (термомодернізації) житлового фонду підвищиться ділова активність в цьому напрямі, а також з'явиться можливість поліпшення житлових умов населення, сприятиме підвищенню зайнятості в результаті розвитку інфраструктури в цій сфері [5].

Водночас, Всесвітня організація охорони здоров'я зазначає, що «на фізичне і розумове здоров'я жителів безпосередній вплив чинить якість їхнього житла, але до останнього часу на санітарні норми для житла зверталося недостатньо уваги. Брак якісного житла і руйнування житлового фонду призводять до збільшення витрат на охорону здоров'я, причому ці витрати не враховуються у витратах на житло» [6]. Іншими словами, скорочення інвестицій в житлове господарство може привести до збільшення витрат і на охорону здоров'я, що принесе обмежені результати для обох секторів. Таким чином, Україна, на прикладі країн Європи, зобов'язана збільшити інтерес до підвищення якості житла. З урахуванням обмеженої пропозиції житла все більшої важливості має набувати забезпечення якості вже існуючого і нового житлового фонду. Інтеграція та затвердження стандартів якості житла сприятливо вплине на забезпечення здорового способу життя, а також на продуктивність в навчанні і на роботі. Однак стандарти якості житла повинні розроблятися в тісному зв'язку із забезпеченням фінансової життєздатності програм для суб'єктів, що надають житло і їх доступності для мешканців. Ці заходи могли б гарантувати успішне здійснення майбутньої політики, а також те, що більш якісне житло могло б бути доступним людям з низьким рівнем доходу.

До того ж, різнопланові потреби населення вимагають збільшення кількості варіантів житла та їх вибору. Дуже важливо, щоб такі інновації були включені в процес створення стійких громад, що складаються з декількох поколінь, які реагуватимуть на потреби більшості й одночасно прийматимуть до уваги конкретні інтереси особливих груп [7].

Місцеві органи влади повинні відігравати важливу роль в проектуванні, спільному проектуванні, здійсненні політики в області соціального житла. Підтримуючи прямий контакт з населенням, місцеві органи влади можуть найкращим чином визначити масштаб і особливості потреб в житлі та вживати відповідні заходи. Звичайно, здатність і бажання надавати соціальне житло значно розрізняються в межах всієї України, або навіть регіону і району. Та з досвіду зарубіжних країн, які в багатьох великих столичних округах вже визнали важливість надання фінансово доступного та соціального житла для стимулювання економічної конкурентоспроможності та підтримки соціального розмаїття (наприклад, в Брюсселі, Копенгагені, Лондоні, Нью - Йорку, Парижі, Ванкувері, Відні, тощо), варто переглянути критерії оцінки надання соціального та фінансово доступного житла. Вивчення цього досвіду могло б бути корисним для інших місцевих органів влади. Багато місцевих органів влади можуть виявити, що розвиток соціального житлового господарства є новим для них завданням або, що вони повертаються в цей сектор після багатьох років приватизації. Тому, паралельно, ведеться мова про необхідність підвищення кваліфікації органами в цій області, співпрацюючи з урядом, місцевими органами влади сусідніх районів, міською владою, або міжнародними агентствами, чи організаціями, а, також, про використання інноваційних підходів до фінансування доступного та соціального житла.

На національному рівні повинен зрости інтерес до відновлення рівноваги між формами користування житлом та пошуком нових та інноваційних рішень, оскільки, збільшилася потреба в соціальному житлі. Кількість державних і приватних організацій, благодійних товариств та фахівців у галузі житлового господарства теж зросла.

Наступні ініціативи, як ми вважаємо, становлять для нас особливий інтерес: створення аналітичних центрів для конкретних напрямів в соціальному житловому господарстві (наприклад, фінансування житла), а також для конкретних груп країн; зміцнення потенціалу шляхом навчання місцевих органів влади, які бажають надавати соціальне житло; створення майданчиків, на яких приватні та державні суб'єкти могли б зібратися для обміну знаннями; і найважливіше - гарантування довгострокових і скоординованих зобов'язань в галузі житлового господарства як комплексної сфери.

Таким чином, в Україні питання житлового господарства має об'єднати численні сектори і галузі знань. Якщо розглядати його окремо, малоймовірно, що ці рішення принесуть значні результати. До житлового господарства необхідно відноситися професійно, в якому фахівці повинні об'єднатися з метою розробки комплексного вирішення. На нашу думку, саме використання вдалого досвіду європейських країн, допоможе Україні віднайти своє місце в Європейському співтоваристві, через виконання основних вимог, в яких ведеться мова про «підтягування» до рівня країн Євросоюзу за соціальними параметрами, які є показниками життєвого рівня громадян, зокрема, це кількісні та якісні показники розвитку житлового господарства [8].

Висновки

будівництво соціальний інвестиційний економічний

В умовах економічного дисбалансу та глобальних викликів доцільним є проведення активної державної інвестиційної політики із залученням провідного закордонного досвіду, звичайно, з урахуванням національного аспекту та стану економіки в країні. При цьому, слід здійснити переорієнтацію із тактичних цілей фінансування будівництва до реалізації пріоритетних стратегічних орієнтирів будівельної політики, визначених соціально-економічними трансформаціями в суспільстві.

Важливу роль у залученні інвестицій до сфери будівництва соціального житла відіграє забезпечення політичної, законодавчої та економічної стабільностей. Однак, вважаємо, не менш важливим і цілеспрямоване інформування громадськості про результати здійснених заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в країні. На нашу думку, це має дати позитивний сигнал для потенційних інвесторів, а реалізація запропонованих нами рекомендацій дозволить змінити перебіг інвестиційних процесів у сфері будівництва соціального житлового фонду України на краще та сприятиме її соціально-економічному та технологічному розвитку.

Література

1. Стеценко А. А. Зарубіжний досвід реалізації державних програм у сфері житлово- комунального господарства // Державне управління: теорія та практика. - 2011. - №2

2. Гурковський В. І., Богданенко А. І. Стан та перспективи розвитку будівництва соціального житла в Україні // Електронне наукове видання "Публічне адміністрування та національна безпека". -- 2018. -- №2.

3. Богданенко А. І. Методологія управління специфічними та типами ризиків інвестиційної діяльності в житлова будівництво. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2018. № 19(1). - с. 25.

4. Gibb K, Maclennan D., Stephens M. Innovative Financing of Affordable Housing: International and UK Perspectives. London: Joseph Rowntree Foundation, 2013.

5. Орловська Ю. В. Енергоефективність житлового будівництва як резерв зростання його економічного потенціалу. Економіка будівництва і міського господарства. 2014. Т. 10, № 1. - с. 7.

6. ВОЗ - Всемирная организация здравоохранения (2011 г.). Экологическое бремя болезней, связанных с неудовлетворительными жилищными условиями.

7. Innovative Financing Approaches for Affordable Housing. Canada Mortgage and Housing Corporation (CMHC).

8. Тищенко О. П. Європейський підхід до розвитку житлового господарства: орієнтири для України. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 3. - с. 159.

References

1. Stetsenko A. A. (2011). Zarubizhnyi dosvid realizatsii derzhavnykh prohram u sferi zhytlovo- komunalnoho hospodarstva [Foreign experience in implementing state programs in the field of housing and communal services]. Derzhavne upravlinnia: teoriia tapraktyka - Public administration: theory and practice, 2.

2. Hurkovskyi V. I., Bohdanenko A. I. (2018). Stan ta perspektyvy rozvytku budivnytstva sotsialnoho zhytla v Ukraini [Status and prospects of social housing construction in Ukraine]. Elektronne naukove vydannia “Publichne administruvannia ta natsionalna bezpeka” -- Electronic scientific publication "Public Administration and National Security", 2.

3. Bohdanenko A. I. (2018). Metodolohiia uppavlinnia cpetsyfichnymy ta intehpovanymy typamy pyzykiv invectytsiinoi diialnocti v zhytlove budivnytstvo [Methodology of management of specific and integrated types of risks of investment activity in housing construction]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny ta svitove hospodarstvo -- Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Series: International Economic Relations and the World Economy, 19(1), p. 25 [in Ukrainian].

4. Gibb K, Maclennan D., Stephens M. Innovative Financing of Affordable Housing: International and UK Perspectives. London: Joseph Rowntree Foundation, 2013.

5. Orlovska Yu. V. (2014). Enerhoefektyvnist zhytlovoho budivnytstva yak rezerv zrostannia yoho ekonomichnoho potentsialu [Energy efficiency of housing construction as a reserve for the growth of its economic potential]. Ekonomika budivnytstva i miskoho hospodarstva -- Economics of construction and municipal economy, 10(1), p.7 [in Ukrainian].

6. WHO - World Health Organization (2011). The environmental burden of disease associated with poor housing conditions.

7. Innovative Financing Approaches for Affordable Housing. Canada Mortgage and Housing Corporation (CMHC).

8. Tyshchenko O. P. (2015). Yevropeiskyi pidkhid do rozvytku zhytlovoho hospodarstva: oriientyry dlia Ukrainy [European approach to housing development: guidelines for Ukraine]. Aktualni problemy ekonomiky -- Current problems of the economy, 3, p. 159 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru