Сутність поняття управління зовнішньоекономічною діяльністю аграрного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Львівський інститут ПрАТ «ВНЗ «МАУП»

Сутність поняття управління зовнішньоекономічною діяльністю аграрного підприємства

Князь С.В.,

д.е.н., проф., завідувач кафедри підприємництва та екологічної експертизи товарів

Федюк В.В.,

здобувач

Анотація

зовнішньоекономічний аграрний управління

У статті розкрито сутність та зміст підходів різних авторів до трактування низки понять, а саме «зовнішньоекономічна діяльність підприємства», «розвиток», «розвиток підприємства», «ефективність», «результативність» та «ефективність зовнішньоекономічної діяльності», що дозволяє навести авторське визначення поняття «розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства»: це цілісна система заходів щодо довгострокових дій, спрямованих на розвиток сукупності виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, зміцнення її позиції на зовнішніх ринках, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей з урахуванням конкурентних переваг та впливу комплексу внутрішніх та зовнішніх факторів.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність підприємства, розвиток підприємства, ефективність, результативність, ефективність зовнішньоекономічної діяльності.

Abstract

Development of economic interactions of users between the countries, increase of speed of growth of globalization of processes, increase of level of competition in the international markets force deviations of the enterprises of agrarian sector of constant use of measures which provided stable development of foreign economic activity. The importance of foreign economic activity in all countries, including Ukraine, is constantly forgotten important roles, as it is an integral part of economic activity, which for effective use of effective management methods and tools can influence technical improvement of production, increasing productivity and product quality. Thus, due to the successful operation of domestic agricultural enterprises in foreign markets and effective cooperation with foreign partners, economic growth of countries as a whole is achieved.

The article reveals the essence and content of different authors' approaches to the interpretation of a number of concepts, namely «foreign economic activity of the enterprise», «development», «enterprise development», «efficiency», «effectiveness» and «efficiency of foreign economic activity», which allows to give the author's definition the concept of «development of foreign economic activity of the enterprise»: it is a holistic system of measures for long-term actions aimed at developing a set of production and economic, organizational, economic and operational and commercial functions of the enterprise, strengthening its position in foreign markets. advantages and influence of a complex of internal and external factors. In the course of the research it was established that an important condition for successful operation of the enterprise, where foreign economic activity is the main activity, is to create a perfect system for evaluating the results of export-import operations, the level of which is characterized by efficiency. development of foreign economic activity of the enterprise.

Key words: foreign economic activity of the enterprise, development of the enterprise, efficiency, effectiveness, efficiency of foreign economic activity.

Основна частина

зовнішньоекономічний аграрний управління

Постановка проблеми

Розвиток економічних взаємозв'язків між країнами, стрімке зростання процесів глобалізації, зростання рівня конкуренції на міжнародних ринках змушують вітчизняні підприємства аграрного сектору постійного застосовувати заходи, які б забезпечили стабільний розвиток зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Значення ЗЕД у всіх країнах, у тому числі в Україні, постійно набуває важливої ролі, оскільки це невід'ємна сфера господарської діяльності, яка за ефективного використання дієвих методів та інструментів управління здатна впливати на технічне вдосконалення виробництва, підвищення продуктивності праці та якості продукції. Отже, завдяки успішній діяльності вітчизняних аграрних підприємств на зовнішніх ринках та ефективній співпраці з іноземними партнерами досягається економічне зростання країни в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідження проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності присвячено безліч наукових праць провідних науковців, таких, як О. Амоші, Ф. Бутинця, В. Бойка, П. Гайдуцького, В. Гейця, С. Дем'я - ненка, А. Кандиби, В. Топіхи, А. Кредісова, С. Кваші, А. Мокія, П. Саблука, М. Парсяка, С. Соколенка, А. Коверги, А. Баскакова, І. Багрової, В. Бурмістрова, Л. Головко, О. Гребельника, Л. Дідківської, Л. Пісьмаченко, В. Покровської, Л. Швайка та ін. та ін. Проте, незважаючи на значну кількість досліджень, узагальнення проблем ЗЕД найчастіше здійснено на макро- й мезорівні. На рівні підприємств аграрного сектору дослідження мали певне спрямування, без комплексного підходу до визначення проблем та обґрунтування перспективних напрямів їх розв'язання.

Цілі статті

Розкрити сутність та зміст підходів різних авторів до трактування низки понять, а саме «зовнішньоекономічна діяльність підприємства», «розвиток», «розвиток підприємства», «ефективність», «результативність» та «ефективність зовнішньоекономічної діяльності», що дозволяє навести авторське визначення поняття «розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства»: це цілісна система заходів щодо довгострокових дій, спрямованих на розвиток сукупності виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, зміцнення її позиції на зовнішніх ринках, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей з урахуванням конкурентних переваг та впливу комплексу внутрішніх та зовнішніх факторів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Перш за все слід зауважити, що згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під відповідною діяльністю розуміється «діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами» (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991). Слід зазначити, що у даному визначенні ґрунтовно визначається перелік відповідних різновидів діяльності з погляду юридичних основ їх проведення, однак подане визначення не висвітлює конкретні напрями такої діяльності. Більш того, розкриття зовнішньоекономічної діяльності визначається через поняття «господарська діяльність», під якою розуміється будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991).

У науковій літературі під зовнішньоекономічною діяльністю розуміється система різноманітних світогосподарських відносин зі створення та просування на світовий ринок товарів за допомогою реалізації зовнішньоекономічних зв'язків країни, заснованих на міжнародному поділі праці та включають нормативно-правові та організаційні умови функціонування підприємницьких структур (Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Сіваченко І.Ю., 2016). ЗЕД трактують також як зовнішньоторговельну, інвестиційну та іншу діяльність, включаючи виробничу кооперацію в галузі міжнародного обміну товарами, інформацією, роботами, послугами, результатами інтелектуальної діяльності, у тому числі винятковими правами на них (інтелектуальна власність) (Герасимчук В.Г., 2010).

А. Гребельник визначає зовнішньоекономічну діяльність як «господарювання суб'єктів України та іноземних суб'єктів, засноване на взаєминах між ними, що має місце як на території Україна, так і за її межами» (Гребельник О.П., 2008). М.Дідківський застосовує поняття «зовнішньоекономічна діяльність» переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікрорівні (підприємств, організацій, об'єднань); операцій, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупності (Дідківській М. І., 2006).

Є. Прокушев під ЗЕД розуміє «сукупність форм прояву міжнародних економічних відносин, визначаючи її як процес становлення та функціонування господарських зв'язків між суб'єктами міжнародної економіки» (Прокушев Є. Ф., 2010).

Н. Гофман і Г. Маховікова тлумачать зовнішньоекономічну діяльність як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічнихі комерційних функцій фірм і підприємств, пов'язаних зі співпрацею з іноземними партнерами (Гофман Н.Ф., Маховікова Г.А., 2011).

Економічний словник під редакцією Л. Мельника визначає ЗЕД як «сферу економічної діяльності держави і підприємств, яка тісно пов'язана із зовнішньою торгівлею, експортом та імпортом товарів, іноземними кредитами та інвестиціями, здійсненням спільних з іншими країнами проектів» (Мельник Л.Г., 2015).

І. Багрова зазначає, що ЗЕД притаманна не всім суб'єктам господарювання, а частіше підприємствам, а також те, що ЗЕД підприємств ототожнюються передусім зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій (Багрова І.В., Рєдіна Н.І., Власюк В.Є., Гетьман О.О., 2004).

Узагальнення наукових робіт щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльністю дає змогу стверджувати, що існує певна невизначеність щодо поняття «зовнішньоекономічна діяльність». Це зумовлено ототожненням в українському законодавстві зовнішньоекономічної діяльності зі здійсненням експортних та імпортних операцій. ЗЕД підприємства з урахуванням змісту взаємовідносин, які виникають між її суб'єктами, доцільно розглядати як економічне явище і як процес. ЗЕД як явище - це система міжнародних економічних відносин, які виникають між суб'єктами господарювання країн світу внаслідок виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей в умовах необмеженості потреб та ресурсів і на основі міжнародного поділу праці внаслідок виходу за межі національних господарств із метою максимізації прибутку. ЗЕД як процес є складним ланцюгом дій - від пошуку (зародження) підприємницької ідеї до її втілення в конкретний проект, який забезпечує виготовлення товарів, виконання роботи та надання послуг, конкурентоспроможних на міжнародних ринках. Саме цей процес і повинен бути відображений у

Синтез підходів до визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність» дозволяє зробити висновок, що ЗЕД ведеться в основному на рівні підприємств. Таким чином, можна визначити ЗЕД підприємства як процес, який провадить підприємство на зовнішньому ринку шляхом реалізації зовнішньоекономічних операцій, тобто торгівлі, співпраці, надання послуг, спільного підприємництва, участі в інтеграційних та глобалізаційних процесах роботи підприємства для досягнення ефективного використання переваг міжнародного поділу праці.

При проведенні змістовного наукового дослідження щодо сутності поняття «розвиток зовнішньоекономічної діяльності» важливе значення має теоретичне обґрунтування сутності самого поняття «розвиток». Розвиток - це незворотна, спрямована, закономірна зміна стану об'єкта. Розрізняють дві форми розвитку: еволюційну (пов'язану з поступовими кількісними і якісними змінами) та революційну (характеризується стрибкоподібним переходом від одного стану до іншого).

Також виділяють прогресивний (перехід від менш досконалого до більш досконалого) та регресивний (перехід від більш досконалого до менш досконалого). Прогрес і регрес тісно пов'язані між собою і становлять діалектичну єдність. Без регресу немає прогресу, і навпаки.

З іншої сторони, розвиток буває або екзогенним, тобто несправжнім розвитком, обумовленим тільки з зовні, навколишнім світом, або ендогенним, тобто дійсним розвитком, джерело якого знаходиться усередині самого що розвивається.

Що стосується розвитку підприємств аграрного сертору, то він може бути або екстенсивним, тобто проявом і збільшенням уже маючого, або інтенсивним, тобто виникненням якісно нових форм.

Поняття «розвиток» тісно пов'язане з поняттям економічного зростання і розглядається як його динамічна кількісна характеристика. Категорія економічного росту є найважливішою характеристикою суспільного виробництва при будь-яких господарських системах. У самому загальному виді економічний ріст означає кількісна і якісна зміна результатів виробництва і його чинників.

Розглядаючи зміст поняття «розвиток», Л. Мельник визначив його як «незворотну, спрямовану, закономірну зміну системи на основі реалізації внутрішньо притаманних їй механізмів самоорганізації», вказуючи на те, що основними властивостями розвитку є незворотність, спрямованість, закономірність, впорядкованість, а також активна роль внутрішніх механізмів самоорганізації (Мельник Л.Г., 2003).

В енциклопедії «Вікіпедія» подано таке визначення: розвиток - це розгорнутий у часі процес кількісних та якісних змін в організмі та психіці людини, її мисленні, почуттях і поведінці, що є результатом біологічних процесів в організмі та впливів навколишнього середовища (Інтернет ресурс uk.wikipedia.org).

В Академічному тлумачному словнику української мови визначено розвиток як процес, внаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого (Розвиток: академічний тлумачний словник української мови (1970-1980). На думку О. Гапоненко, А. Пакрухина, розвиток - це рух вперед, формування нових рис, становлення нових структурних характеристик об'єкта, його еволюція, поліпшення, удосконалювання, прогрес, а також ріст і розширення (Гапоненко А.Л., 2006).

Виділяють три основні підходи до розуміння розвитку: через вивчення і виділення властивостей систем, які розвиваються; через формування трактувань цієї дефініції; як порівняльної характеристики об'єкта. За першим підходом, розвиток є незворотним, спрямованим, закономірним і унікальним процесом змін відкритої системи у просторі та часі. Другого підходу дотримуються такі вчені, які визначають розвиток як процес формування нової відкритої системи, який виражений у якісній зміні складу, структури і способу функціонування системи, що виявляється у кризовій формі та спрямований на досягнення цілей підприємства. Інші вчені розуміють розвиток як унікальний процес трансформації відкритої системи в просторі та часі, що характеризується постійною зміною цілей його існування шляхом формування нової відкритої системи і переводом його в нову траєкторію розвитку (Раєвнєва О.В., 2006).

Розвиток як загальнонаукову категорію розглядають з трьох сторін: як закон, як принцип та як явище. Розвиток як закон характеризує перехід від одного буття до іншого, причому наступний стан буття буде іншим за попередній за кількісними або якісними характеристиками. Традиційно вважають, що наступний стан буття буде кращим за попередній. Розвиток як явище є протилежним до буття, яке знаходиться в незмінному стані. Розвиток як принцип є іманентною рисою буття, його невід'ємною характеристикою, що також зумовлює можливість подальших змін буття (Погорєлов Ю.С., 2012).

Варто зазначити, що поняття «розвиток підприємства» почав розглядатися у науковій літературі ІІ половині ХХ ст., як специфічна стратегія системних змін, спрямована на підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок удосконалення управління організаційними процесами. Наприкінці поняття ХХ ст. поняття «розвиток підприємства» під впливом загострення конкуренції, розвитку інформаційних технологій, політичних та економічних змін набуло нового змісту. Основними його складовими почали виступати: місія, ключові принципи та стратегія, тобто розвиток підприємства розглядався як «набір стратегій, цінностей, технологій, спрямованих на плановані зміни в підприємства…, із метою кращого узгодження можливостей підприємства та поточних і очікуваних вимог її оточення» (Porras J., Silvers R., 1991).

Серед вітчизняних авторів варто виділити визначення поняття «розвиток підприємства» І. Сухорської, яка розглядає його як «систему планованих внутрішніх організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування підприємства щодо наявних та очікуваних станів її оточення» (Сухорська У.К., 2002).

Виходячи зі зазначеного розвиток підприємства можна розглядати як процес сукупних змін у економічній системі підприємства, який направлений на його перехід в новий якісно-кількісний стан у часі під впливом факторів внутрішнього й зовнішнього середовища. Розвиток підприємства є незворотнім процесом, і необхідність змін рано чи пізно виникає незалежно від того, якої ідеології розвитку дотримується підприємства, яка парадигма управління визначає пріоритетні напрямки його функціонування. Однак, від того, як будуть здійснюватися зміни, залежить ефективність функціонування підприємства та його існування загалом. Існування та розвиток підприємства у сучасних умовах зумовлює необхідність використання основних положень стратегічного менеджменту. Вибір визначальної стратегічної моделі розвитку підприємства має відбуватися з врахуванням стадії його життєвого циклу.

Розвиток для організації розглядають, з одного боку, як такий тип змін, що підвищує ступінь організованості системи, а з іншого - як виділену у складі підприємства систему, в якій об'єднані інноваційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також контури її управління на основі зворотних зв'язків, у яких розв'язуються задачі стратегічного й тактичного управління у запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком. Базуючись на моделі життєвого циклу організації, розвиток підприємства можна трактувати як життєвий цикл, який характеризується часовими етапами і має такі стадії розвитку організації: народження, дитинство, отроцтво, рання зрілість, розквіт сил, повна зрілість, старіння, оновлення (Пащенко О.П., 2011).

Аналіз існуючих точок зору щодо розуміння сутності поняття «розвиток» загалом та зокрема поняття «розвиток підприємства» узагальнено та представлено на рис. 1.

Підходи до визначення поняття «розвиток аграрного підприємства»

Варто зазначити, що, складові поняття «розвиток аграрного підприємства» мають різну вагомість у його визначенні та визнанні, але це питання потребує додаткового дослідження, і тому для першого наближення у розумінні поняття «розвиток аграрного підприємства» пропонується обмежитися простою систематизацією, що дозволить уточнити і конкретизувати дане поняття.

За своїм змістом поняття «розвиток аграрного підприємства», як випливає з аналізу приведених точок зору, є сукупністю процесів, які сумарно ведуть до збільшення потенціалу підприємства. Явними формами прояву таких процесів виступають кількісні та якісні зміни, адаптація до зовнішнього середовища підприємства та внутрішня інтеграція підприємства. Результативний прояв розвитку для аграрного підприємства полягає в реалізації кількісних та якісних змін, збільшенні потенціалу самого підприємства, забезпеченні здатності підприємства протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища та підвищенні життєздатності підприємства.

Незважаючи на поширеність поняття «розвиток аграрного підприємства» в науці, не має універсального визначення цієї категорії. Проте ця категорія, поряд з наявними їй особливостями трактування різними авторами, має спільні характеристики. Такими характеристиками, на нашу думку, є: наявність кількісних та якісних змін, перехід з одного стану в інший, адаптація до впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Таким чином, розвиток підприємства характеризується досягненням ним певних результатів діяльності, деякої ефективності. Попри те, що деякі дослідники часто ототожнюють такі поняття, як «розвиток», «ефективність» та «результативність» з метою успішного функціонування необхідно чітко розуміти що являють собою ці поняття та чим вони розрізняються.

Такі автори, як П. Орлов та Т. Сініцина (Градобоев Е.В., 2009) під «ефективністю» розуміють відношення ефекту (результату) до витрат або ресурсів, що були витрачені на його отримання. А. Шеремет, Р. Сайфулін, О. Устенко, В. Лямець, А. Тевяшев, В. Нусінов, А. Турило (Куценко А.В., 2008, Рац О.М., 2008, Ячменьова В.М., 2010, Падерин И.Д., 2003) трактують це поняття як досягнення певних результатів. З вищенаведеного можна зробити висновки, що ефективність - це показник співвідношення ефекту та витрат на його виконання, що показує певний результат діяльності підприємства.

Поняття «ефективність» іноді інтерпретується як «результативність». Це пояснюється насамперед тим, що буквально «ефективність» (від латин. efectus) означає результативність, дієвість, продуктивність тощо. Але це різні поняття, бо «результативність» - це складне, багатоелементне, багатокритеріальне явище, яке характеризується низкою показників міри досягнення встановлених цілей суб'єкта господарювання та є «зовнішнім проявом» (негативним або позитивним) його діяльності (Олексюк О. І., 2009). Натомість як, «ефективність» є «внутрішнім проявом» діяльності підприємства, що спрямована на підвищення внутрішньої економічності його роботи, досягнення встановлених результатів завдяки економії виділених на їх отримання ресурсів тощо (Градобоев Е.В., 2009).

Дослідження визначень поняття «результативності» дозволяють зробити висновок, що вони трактуються неоднозначно. Погоджуємось із думкою А. Куценко (Куценко А.В., 2008) в тому, що результативність відображає досягнення результату. П. Друкер, О. Тищенко та О. Олексюк пов'язують це поняття з різними категоріями, такими як стратегічні цілі, потенціал розвитку та економічна ефективність відповідно.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Проаналізувавши низку наукових робіт щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльністю дає змогу стверджувати, що існує певна невизначеність щодо поняття «зовнішньоекономічна діяльність», зумовлена ототожненням в українському законодавстві зовнішньоекономічної діяльності зі здійсненням експортних та імпортних операцій. ЗЕД підприємства з урахуванням змісту взаємовідносин, які виникають між її суб'єктами, доцільно розглядати як економічне явище і як процес. Ураховуючи значні розбіжності в понятійному апараті сучасної економічної науки загалом, у тематичних публікаціях узагальнюються аргументації провідних вчених щодо значущості формалізації сучасною наукою використовуваних категорійних понять. Дослідження методологічних підходів до оцінки розвитку ЗЕД аграрного підприємства дозволяє стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня.

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. №959-ХІІ [Електронний ресурс]: http://search.ligazakon.ua

2. Господарський кодекс України. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

3. Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Сіваченко І. Ю. та ін. (2016). Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури. - 792 с.

4. Герасимчук В.Г., (2010). Стратегічне управління підприємством. - К.: КНЕУ. - 392 с.

5. Гребельник О.П., (2008). Основи зовнішньоекономічної діяльності: 3-тє видання. - К.: Центр учбової літератури. - 432 с.

6. Дідківській М. І. (2006). Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч посібник. - К.: Знання. - 462 с.

7. Прокушев Є. Ф., (2010). Зовнішньоекономічна діяльність. - М.: ІОЦ Маркетинг. - 208 с.

8. Гофман Н.Ф., Маховікова Г.А., (2011). Основи зовнішньоекономічної діяльності. - СПб.: Питер. - 208 с.

9. Мельник Л.Г., (2015). Економіка та інформація: Економіка інформації та інформаційна в економіці: енциклопедичний словник. - Суми: ВТД «Університетська книга». - 384 с.

10. Багрова І.В., Рєдіна Н.І., Власюк В.Є., Гетьман О.О., (2004). Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. І.В. Багрової. - К.: Центр навч. літ., 2004. - 580 с.

11. Мельник Л.Г., (2003). Фундаментальные основы развития - Сумы.: ИТД «Университетская книга». - 288 с.

12. Інтернет ресурс uk.wikipedia.org. Розвиток (значення). [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.uk.wikipedia. org/wiki/Розвиток_(значення)

13. Розвиток: академічний тлумачний словник української мови (1970-1980). [Електрон - ний ресурс]. - Доступний з http://www.sum.in.ua/s/rozvytok

14. Гапоненко А.Л. (2006). Стратегическое управление: учебник [для студ. ВУЗов] / А.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин. - М.: Изд-во «ОМЕГА-Л». - 464 с.

15. Раєвнєва О.В., (2006). Управління розвитком підприємства: методологія, механізми, моделі: монографія / О.В. Раєвнєва. - Харків. - 496 с.

16. Погорєлов Ю.С., (2012). Категорія розвитку та її експлейнарний базис / Ю.С. Погорєлов // Те - оретичні та прикладні питання економіки. - К. - Вип. 27, т. 1. - С. 30-34.

17. Porras J., Silvers R. (1991). Organization Development and Transformation // Annual Review of Psychology - 42. - P. 51-78.

18. Сухорська У.К., (2002). Маркетингові стратегії розвитку підприємства: сутність, значення, класифікація // Науковий вісн.: Зб. науково-технічних праць. - Львів: Український держав - ний лісотехнічний університет. вип. 12.8. - С. 259-263.

19. Пащенко О.П., (2011). Стратегічне управління розвитком підприємства / О.П. Пащенко // Вісник Хмельницького національного університету. - Сер.: Економічні науки. - №2, т. 2. - С. 99-103.

20. Градобоев Е.В., (2009). Особенности оценки эффективности деятельности промышленных предприятий: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. экон. н аук / Е.В. Градобоев. - Иркутск. - 24 с.

21. Куценко А.В., (2008). Організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємства споживчої кооперації України: монографія / А.В. Куценко. - Полтава: РВВ ПУСКУ. - 205 с.

22. Рац О.М., (2008). Визначення сутності поняття «ефективність функціонування підприємства» / О.М. Рац // Економічний простір: зб. наук. праць. - №15. - Дніпропетровськ: ПДАБА. - С. 275-285.

23. Ячменьова В.М., (2010). Ефективність управління діяльністю промислового підприємства та діагностика загроз: монографія / В.М. Ячменьова, М.В. Височина, О.Й. Сулима. - Сімферополь: ВД АРІАЛ. - 472 с.

24. Падерин И.Д., (2003). Научные и практические аспекты повышения экономической эффективности современного предприятия / И.Д. Падерин // Вісник Академії економічних наук України. - №1. - С. 89-95.

25. Олексюк О.І., (2009). Технологія оцінки результативності діяльності підприємства / О.І. Олексюк // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧДТУ. - Вип. 22. - Т. 2. - С. 169-173.

26. Ященко О.І., (2008). Економічні та соціальні аспекти оцінки ефективності / О.І. Ященко, О.П. Романюк // Науковий вісник НЛТУ України. - Вип. 18.6 - С. 237-238.

27. Тищенко А.Н., (2005). Экономическая результативность деятельности предприятия: монография / А.Н. Тищенко, Н.А. Кизим, Я.В. Догайдайло. - Х.: ИНЖЭК. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru