Корпоративна соціальна відповідальність як фактор ефективної діяльності сучасних підприємств харчової галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ

Березянко Т.В. д.е.н., доцент, завідувачка кафедрою економіки праці і менеджменту, Національний університет харчових технологій

Малихіна С.В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри економіки праці та менеджменту, Національний університет харчових технологій, Навчально-науковий інститут економіки і управління

Галиця І.О.

д.е.н., професор кафедри економіки праці і менеджменту Національний університет харчових технологій

Анотація

Соціальна орієнтація світової економіки вимагає розвитку діяльності з корпоративної соціальної відповідальності для забезпечення вільного виходу вітчизняних компаній на світові ринки і розширення співпраці з іноземними інвесторами, підтримки гідної конкурентної позиції на міжнародній арені. Метою статті є вивчення використання КСВ в управлінні розвитком харчової промисловості України, обґрунтування її ролі у підвищенні фінансово-економічних результатів господарювання, формуванні громадянського суспільства. Доведено, що основними тенденціями, на які слід орієнтуватись українським підприємствам харчової промисловості у сфері КСВ з огляду на процеси євроінтеграції, є кругова економіка, більше інвестицій у споживачів та працівників підприємства, прозорість діяльності та постійний моніторинг КСВ з огляду на дотримання інтересів ключових стейкхолдерів, тісна співпраця з урядовими та неурядовими структурами у вирішенні соціальних та екологічних проблем. Дослідження стратегічного забезпечення КСВ підприємств харчової промисловості показало, що фактично мала кількість крупних підприємств в цій галузі (більшість з іноземним капіталом) досягли успіху та прогресу у сфері сталого розвитку та в подальшому готові демонструвати прозорість діяльності. Пропонується, щоб в майбутніх дослідженнях була зроблена спроба вивчити інші види діяльності в області КСВ, пов'язані з екологічною, економічною та соціальною сферами.

Ключові слова: харчова промисловість, корпоративна соціальна відповідальність, управління підприємствами, євроінтеграція, Європейський Союз.

Annotation

The social orientation of the global economy requires the development of Corporate Social Responsibility activities to ensure the free entry of domestic companies into world markets and expand cooperation with foreign investors, and maintain a decent competitive position in the international arena. Understanding the importance of CSR encourages businesses not only to behave law-abiding, but also to voluntarily participate in the implementation of corporate contributions to the development of the community, territory and the establishment of social partnership relations with the state. That is why the issue of implementing CSR standards in all areas of production and economic activity, and in the field of food production in particular, requires further study and analysis. The purpose of the article is to study the use of CSR in managing the development of the food industry in Ukraine, substantiate its role in improving the financial and economic results of management, and form civil society. The paper suggests the stages (stages) of CSR application at the level of food enterprises. It is proved that the main trends that Ukrainian food industry enterprises should focus on in the field of CSR, taking into account the processes of European integration, are a circular economy, more investment in consumers and employees of the enterprise, transparency of activities and constant monitoring of CSR, taking into account compliance with the interests of key stakeholders, close cooperation with government and nongovernmental structures in solving social and environmental problems. The study of strategic CSR support for food industry enterprises showed that in fact a small number of large enterprises in this industry (most with foreign capital) have achieved success and progress in the field of sustainable development and are ready to demonstrate transparency in their activities in the future. It is proposed that future studies should attempt to explore other CSR activities related to the environmental, economic and social spheres.

Keywords: food industry, corporate social responsibility, enterprise management, European integration, European Union.

Вступ

В умовах розвитку ринкової економіки все більшої актуальності набувають питання участі підприємницьких структур в життєдіяльності суспільства, забезпеченні справедливого розподілу матеріальних благ, вирішенні соціальних проблем широких верств населення, правильної та ефективної експлуатації всіх наявних ресурсів, в тому числі і трудових, а також оцінка рівня віддачі, вигоди від ініціатив соціально-економічного характеру.

Таким чином, постачальники товарів і послуг та їх споживачі зіткнулися з виникненням принципово нового на ринку і в суспільному житті явища - корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). Якщо світова спільнота і визнала КСВ в аспекті охорони навколишнього середовища, енергозбереження, ресурсозбереження та ін., відповідно у сфері виробництва, надання послуг, фінансовому секторі ситуація абсолютно протилежна. Як цілком справедливо відзначають деякі підприємці і бізнесмени, вони не завдають ніякого реального збитку суспільству, а у вирішенні соціальних проблем орієнтуються на виплату податків і зборів. Саме тому питання впровадження стандартів КСВ у всіх сферах виробничо-економічної діяльності, та у сфері виробництва продуктів харчування зокрема, потребує подальшого вивчення та аналізу.

Країни з розвиненим бізнес-середовищем вже зіткнулися з питаннями важливості ділової репутації, популярності державної підтримки соціально відповідальних підприємств, однак в Україні ці аспекти підприємницької діяльності не знайшли належного відображення та втілення в теорії та практиці господарювання. Сьогодні світова економіка та економіка України, зокрема, проходить етап суттєвих трансформацій. Перед вітчизняними харчовими корпораціями і агрохолдингами, які виходять або намагаються вийти на зовнішній продовольчий ринок, з'явилося багато нових питань, в тому числі і застосування принципів КСВ.

Соціальна орієнтація світової економіки вимагає розвитку діяльності з корпоративної соціальної відповідальності для забезпечення вільного виходу вітчизняних компаній на світові ринки [10] і розширення співпраці з іноземними інвесторами, підтримки гідної конкурентної позиції на міжнародній арені[9]. Розуміння важливості КСВ підштовхує бізнес не тільки до законослухняної поведінки, а й до добровільної участі в здійсненні корпоративного внеску в розвиток спільноти, території та встановленні відносин соціального партнерства з державою.

Незважаючи на зростання інтересу до КСВ в глобальному масштабі, спроба визначити КСВ - непросте завдання [11]. Перш за все, в Європі і США існують різні економічні традиції, що призводить до різного тлумачення обов'язків корпорацій. Американська перспектива концепції в основному орієнтована на етичну відповідальність і корпоративну філантропію (крім економічних і юридичних зобов'язань), в той час як європейська перспектива бачить такі обов'язки як завдання уряду [5, 6]. Як визначено в стандарті ISO 26000, соціальна відповідальність-це відповідальність підприємства за вплив своїх рішень і дій на суспільство, навколишнє середовище за допомогою прозорої та етичної поведінки. Крім того, необхідно збільшити кількість досліджень, пов'язаних з КСВ і МСП. Компаніям часто не вистачає чіткого розуміння і свідомого визнання того, що КСВ - це не щось виняткове, викликане особливими обставинами, а норма, що випливає з самої суті бізнесу, філософії управління [5, 6].

Різні аспекти становлення та розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні розглядаються в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів. В даний час розробка стратегії КСВ для підприємства є одним з найважливіших компонентів його успіху. Впровадження принципів КСВ в діяльність компанії веде до більш високого рівня взаємозв'язку з суспільством. Більш того, необхідно підкреслити, що КСВ є одним з найважливіших факторів на шляху до економічного розвитку як для підприємства, так і для країни і сприяє сталому розвитку [12, 13].

Незважаючи на те, що концепція КСВ з'явилася протягом останнього століття, універсального визначення КСВ не існує [13]. Вже існує кілька моделей розуміння концепції КСВ, таких як моделі Керролла (1979), Уортіка і Кокрана (1985), Вуда (1991) або Кларксона (1995), дослідження Елкінгтона (1999) про потрійний підсумковий рядок (TBL), який вимірює три стовпи КСВ, економічні, екологічні та соціальні показники організації (Елкінгтон, 1999). Три Ps: прибуток (тобто фінансова), люди (тобто соціальна) і планета (тобто навколишнє середовище) як і раніше сприймаються як синоніми КСВ [15].

Країни Європейського Союзу сприяють розвитку ініціатив в області КСВ, що ведуть до відповідальної ділової поведінки, поліпшення ситуації на ринку праці, підвищення якості продукції і послуг, що надаються компаніями, а також підтримці розвитку країни в цілому. КСВ в європейських країнах визначається на національному рівні і є компонентом політики різних міністерств [11].

Недавні дослідження з використанням європейських зразків та контексту показали, що співробітники, які знають про інвестиційну діяльність своєї компанії в галузі КСВ, як правило, докладають додаткових зусиль у своїй роботі і навіть погоджуються з тим фактом, що практика КСВ може призвести до більш ефективної роботи компанії [12].

В українській науковій літературі щорічно збільшується кількість публікацій, пов'язаних зі сферою КСВ [1, 2, 5, 6, 7], незважаючи на те, що в Україні соціальна відповідальність знаходиться на ранній стадії розвитку [7, 8]. Були вивчені основні тенденції, бар'єри та перспективи розвитку КСВ в Україні [4], в яких рекомендовано кілька кроків для майбутнього розвитку в галузі КСВ, таких як розробка нормативно-правової бази, яка сприятиме діяльності в галузі КСВ, підвищення обізнаності Національного Контактного центру з відповідальної ділової поведінки, впровадження курсів КСВ в університетські програми та інші.

Метою статті є вивчення використання КСВ в управлінні розвитком харчової промисловості України, обґрунтування її ролі у підвищенні фінансово-економічних результатів господарювання, формуванні громадянського суспільства.

Результати

В умовах ринкової економіки підприємства, організації, бізнес у харчовій промисловості загалом функціонують у середовищі, що не захищене від впливу зовнішніх факторів невизначеності та ризиків господарювання. Ефективність діяльності цих економічних суб'єктів залежить від рівня організації їх бізнес-процесів, взаємовідносин з навколишнім середовищем, конкурентного потенціалу, підтримки суспільних інститутів і громадянського суспільства.

Тому стандарт ISO 26000-це важливе керівництво, пов'язане з питаннями функціонування економічних суб'єктів соціально відповідальним чином, тобто так, щоб їх діяльність була прозорою і сприяла благополуччю суспільства. Велика кількість представників урядів, неурядових організацій, трудових об'єднань з усього світу брали участь у розробці даного документа. Його було прийнято в 2010 р. після п'яти років переговорів. ISO 26000 - це не вимоги, а рекомендації. За даним стандартом не проводиться сертифікація, на відміну від інших стандартів ISO. Цей документ не тільки розкриває сутність соціальної відповідальності, а й допомагає бізнес-організаціям і підприємствам харчової галузі користуватися передовим досвідом у даній сфері.

Протягом останніх двох десятиліть суб'єкти економічної діяльності в харчовій промисловості України зробили великий крок до усвідомлення своєї відповідальності за вирішення соціально- економічних проблем, збереження навколишнього середовища і ресурсів, дотримання прав людини, якості харчових продуктів, продовольчої безпеки, протидії корупції та великої кількості інших питань, важливих для всього суспільства. В результаті корпоративна соціальна відповідальність стає вагомою частиною нової філософії бізнесу. Компанії, в тому числі і харчові, почали орієнтуватися не тільки на отримання прибутку, а й на досягнення соціальних суспільних благ (які невід'ємно пов'язані з отриманням прибутку).

Основними причинами, які спонукають бізнес-структури харчової галузі приділяти особливу увагу питанням соціальної відповідальності, є: зростаючі розміри і вплив продовольчих компаній і агрохолдингів на рівень споживання продовольства та інших благ, продовольчу безпеку, зайнятість і рівень доходів і життєдіяльності населення; посилення механізмів державного регулювання процесів виробництва і споживання продуктів харчування; конкуренція компаній за персонал: необхідність розробки та впровадження конкурентних соціальних пакетів на ринку праці; підвищення громадянської активності, благодійності, розвиток волонтерського руху; зростаюча роль нематеріальних активів (репутація, бренд, імідж).

За період існування поняття «соціальна відповідальність» було запропоновано безліч його визначень. Але в 2010 р., коли вийшов міжнародний стандарт ISO 26000 «Керівництво по соціальній відповідальності» більшість експертів зупинилися на тому, що соціальна відповідальність - це відповідальність організації за вплив її рішень і діяльності на навколишнє середовище через прозору і естетичну поведінку, яка сприяє: сталому розвитку, включаючи здоров'я і добробут суспільства; враховує очікування зацікавлених сторін; відповідає застосовуваному законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки і введена у всій компанії.

Існує ще багато визначень даної категорії, наприклад:

1) корпоративна соціальна відповідальність - просування практик відповідального бізнесу, які приносять користь бізнесу і суспільству і сприяють соціальному, економічному та екологічному розвитку шляхом максимізації позитивного впливу бізнесу на суспільство і мінімізації негативного навантаження на навколишнє середовище[10]:

2) зобов'язання бізнесу робити внесок у сталий економічний розвиток, у трудові відносини з працівниками, їх сім'ями, місцевим співтовариством і суспільством в цілому для поліпшення якості їхнього життя[11];

3) досягнення комерційного успіху шляхами, які засновані на етичних нормах і повазі до людей, суспільств і навколишнього середовища[12].

Формування системи КСВ- складний процес, який вимагає багато часу і цілеспрямованих зусиль з боку харчових підприємств. Його алгоритм можна представити як чергування ряду послідовних стадій або етапів (рис . 1).

Деякі експерти першою виділяють стадію оборони, коли бізнес-структури не визнають своєї соціальної відповідальності і заперечують провину за негативний вплив на стан навколишнього середовища і суспільство. При цьому неухильне дотримання закону є фундаментальним принципом КСВ. Тому перш за все харчова компанія, яка прагне до соціальної відповідальності, повинна проаналізувати свою діяльність і привести її в повну відповідність з чинним законодавством. Це так званий базовий правовий рівень КСВ.

На наступних етапах відбувається поступове розширення соціальної відповідальності за рахунок реалізації добровільних ініціатив, які спрямовані на вирішення проблем соціально- економічного характеру, поліпшення рівня доходів і життя працюючих і населення в цілому, екологічної ситуації, підвищення якості продукції і послуг, просування інновацій тощо. Коли система корпоративної соціальної відповідальності тільки починає розвиватися, такі ініціативи є одиничними і не пов'язані з досягненням стратегічних цілей харчового підприємства. Це так звана функціональна стадія розвитку КСВ. Але поступово система КСВ пронизує всю його діяльність і включається в довгостроковій стратегії підприємства. В результаті цього КСВ переходить в стратегічну стадію розвитку і здійснення.

Остання стадія, громадянська, є найбільш прогресивною. Вона передбачає активні дії бізнесу на рівні харчових підприємств, спрямовані на просування принципів КСВ в діловому середовищі, в тому числі серед ділових партнерів, постачальників, професійних товариств, колег по бізнесу. В результаті харчове підприємство стає провайдером ідей соціальної відповідальності, формуючи сприятливе середовище для подальших колективних соціальних дій для досягнення позитивних фінансово-економічних, іміджевих і конкурентних змін в цілому.

Рис. 1. Стадії (етапи) застосування КСВ на рівні харчових підприємств

Джерело: складено авторами

Основними напрямками КСВ в харчовому підприємстві є: відповідальні соціальні та страхові практики по відношенню до персоналу; сумлінні ділові відносини; сумлінна практика по відношенню до виробництва харчової продукції і споживачів; сумлінна діяльність по відношенню до держави. При здійсненні компанією соціальних програм постає питання балансу ефективності для суспільства і вигоди для компанії.

Говорячи про економічні вигоди КСВ для бізнесу, можна відзначити той факт, що ці вигоди найбільш яскраво проявляються в таких сферах, як фінанси, маркетинг, страхування та управління персоналом. Крім того, слід відзначити цінність заходів КСВ в області управління ризиками. Впровадження КСВ дає харчовим підприємствам наступні вигоди: формується висока репутація в очах клієнтів (підвищується ціна бренду, торгової марки і лояльність клієнтів, налагоджуються партнерські зв'язки); удосконалюється процес управління, перш за все завдяки запобіганню ризиків різних видів.

У харчових підприємств з'являється можливість підвищити доходи, насамперед за вирішення проблем взаємовідносин з державними органами та органами контролю, налагодження дієвих відносин з ними. Здійснюється економія на залученні та утриманні висококваліфікованих фахівців. Стандартизація діяльності, робіт і послуг (згідно міжнародних стандартів) дає можливість вийти на нові ринки, забезпечити збільшення обсягу продажів і частки ринку. Своєчасний доступ до актуальної інформації з компетентних джерел забезпечує швидкість реакції на критичні проблеми в регіоні і більш ефективне управління ризиками.

Розробка і впровадження системи корпоративної соціальної відповідальності починається з розробки цілей і стратегії КСВ. Стратегію харчової компанії можна визначити в більш широкому сенсі як сукупність механізмів, принципів і конкретних заходів щодо впровадження КСВ. Можна розглядати стратегію і як корпоративний документ, в якому визначаються цінності і стандарти, згідно з якими здійснюється діяльність харчового підприємства.

Для розробки стратегії КСВ необхідно: мати постійну підтримку вищого менеджменту і власників, кращих працівників і спеціалістів компанії; здійснити аналіз наявного світового досвіду і умов країни розміщення бізнесу, продаж або інших економічних інтересів; визначитися з сукупністю соціальних програм і проектів, що здійснюються або є пріоритетними; визначитися з переліком можливих партнерів, заходів, ресурсів; сформулювати ключові напрямки соціальної відповідальності на рівні самої компанії і у взаємозв'язках із зовнішнім середовищем.

Реалізація КСВ здійснюється через впровадження програми дій на тривалу перспективу, націленої на вирішення важливих для харчової компанії завдань. Стратегія повинна враховувати як специфіку зовнішнього бізнес-середовища, так і особливості внутрішніх аспектів діяльності. Фахівці в області корпоративного управління і КСВ виділяють чотири основних типи стратегій: соціально-відповідальний відбір проектів і напрямків розвитку; захист інтересів працівників і акціонерів; інвестиції, що створюють вигоди для спільноти; вкладення в соціальні проекти і програми[10].

Дотримання принципів КСВ допоможе уникнути багатьох ризиків і тим самим підвищити якість управління. Якщо порівнювати фінансові та нефінансові ризики, то можна помітити основну їх відмінність: перші можуть привести до великих збитків через високу ймовірність настання ризикової події, інші-носять індивідуальний характер, не мають універсального рішення. Управління нефінансовими ризиками в харчовій компанії проводиться з метою підтримки стратегії розвитку бізнесу в довгостроковій перспективі. При цьому варто дотримуватися балансу інтересів зацікавлених сторін.

Нефінансові ризики - це ризики недосягнення цілей бізнес-структури, обумовлені поведінкою ключових зацікавлених сторін. Тому налагодження постійної взаємодії із зацікавленими сторонами та послідовне впровадження корпоративних політик і стандартів регулювання цією взаємодією є основним інструментом управління нефінансовими ризиками. До них відносять політичні, соціальні, кадрові, ризики репутаційні, екологічні ризики, ризики державного регулювання, ризики корпоративного управління та інші.

У деяких харчових підприємствах управління ризиком в рамках корпоративного управління розглядається з точки зору корпоративної соціальної відповідальності. Суспільству розкривається інформація, яка може бути ризикованою для їх репутації, але такі дії призводять до підвищення довіри населення до даної компанії.

Однак, стратегії часто знаменують чисто теоретичний підхід або носять декларативний характер. У кращому випадку, вони відображаються в напрямках ділової політики і звітах деяких компаній за поточний рік. Рівень усвідомлення такого явища, як колективна соціальна відповідальність, на превеликий жаль, в Україні знаходиться на досить низькому рівні. За даними звіту Центру «Розвиток КСВ в Україні» 58% з 600 опитаних респондентів (компанії всіх основних секторів економіки країни) асоціюють КСВ з благодійністю і розвитком власного персоналу; 46,7% опитаних вважають, що соціально відповідальний підхід не має сенсу або є справою самої компанії; 32,7% відверто зізналися, що не проводять заходи, які можна віднести до КСВ; лише в 55% компаній соціально відповідальні заходи здійснюються постійно; 61,4% стверджують, що не можуть дозволити собі заходи щодо КСВ фінансово[10].

Згідно з результатами комплексних досліджень Центру КСВ у Україні «Розвиток КСВ в Україні» та Київського інституту міжнародної соціології, що проводились у 2005 році, 2010 році та у 2018 році соціальна відповідальність все ще не стала частиною організаційного управління в компаніях, оскільки тільки в половини компаній, з числа тих, які реалізують політику КСВ (а таких 83% з 400 опитаних підприємств Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських організацій), є стратегія (політика) соціальної відповідальності, а лише чверть компаній має бюджет на виконання програм / заходів із соціальної відповідальності, а в більшості компаній пошуком ідей для програм з КСВ та розробкою планів їх реалізації займається керівництво. При цьому головним стимулом реалізації політики КСВ є моральні міркування, а головними перешкодами для впровадження політики КСВ представники компаній називають брак коштів, нестабільну політичну ситуацію в країні, недосконалість нормативно-правової бази, яка б сприяла цій діяльності, та податковий тиск. На думку представників бізнесу в Україні, політика КСВ має бути спрямована на три ключові аспекти: розвиток і поліпшення умов персоналу, інвестиції в розвиток регіону та захист і підтримку споживачів [8].

У 2018 році у продовження загальноєвропейської ініціативи (Європейський Пакт заради молоді, 2015 р. - документ, що має на меті побороти проблеми безробіття європейської молоді) 100 українських роботодавців, серед яких низка підприємств харчової промисловості (Нестлє, Нібулон та інші) підписали «Пакт заради молоді - 2020». Мета Пакту звучить так: «Бізнес-спільнота та освітній сектор мають спільно відігравати активну роль у вирішенні проблеми освіти і працевлаштування молодих людей в Україні». Цілями такої співпраці є: сприяти розвитку як мінімум 700 партнерств між бізнесом та освітнім сектором, забезпечити 50000 місць для стажування та першої роботи молоді, створити умови для забезпечення 1000 молодих людей менторською підтримкою з питань побудови кар'єри[14].

Євроінтеграційні процеси відкривають багато можливостей для розвитку, але в умовах сталого розвитку накладають і багато зобов'язань, до яких вітчизняні підприємства повинні поступово пристосовуватись. Для харчової промисловості це система сертифікації харчових продуктів. Зокрема, в ЄС немає вимог щодо складу продукції, проте є низка заборонених інгредієнтів, а вироблені товари повинні відповідати технічним регламентам, які встановлюють вимоги до безпеки, на відміну від колишньої системи сертифікації в Україні. Принциповою відмінністю відповідності (як способу підтвердження якості товарів або послуг) від сертифікації є те, що при декларуванні відповідності виробник або уповноважена ним особа (а не орган сертифікації) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам (технічним регламентам). За таких умов відповідальність повністю покладається на виробника, а контролює якість продукції її споживач. Ця процедура поступово гармонізується. В системі регулювання безпеки в ЄС ключовими документами Кодекс Аліментаріус (Codex Alimentarius), Регламент ЄС № 178/2002 (загальний харчовий закон) та Розпорядження ЄС № 882/2004 [14]. В Україні на законодавчому рівні прийнято Закон «Про технічні регламенти і оцінку відповідності» [2]. Процедура відповідності регулюється Постановою Кабміну «Про затвердження модулів оцінки відповідності, які використовуються для розроблення процедур оцінки відповідності, та правил використання модулів оцінки відповідності» [7]. В умовах виходу на європейські ринки українські виробники продуктів харчування повинні чітко усвідомлювати пріоритетність використання міжнародних стандартів шляхом переходу від добровільного їх використання до обов'язкового. Це дозволить забезпечити дію основного принципу взаємовідносин зі споживачем - контролю вимог щодо безпечності харчової продукції.

Дослідження показало, що лише 11 підприємств харчової промисловості (більшість з іноземним капіталом) демонструють певні успіхи та прогрес у сфері сталого розвитку та в подальшому готові демонструвати прозорість діяльності, більше того для 5 з цих підприємств КСВ стала невід'ємною частиною стратегічного розвитку на всіх рівнях управління [9].

Таблиця 2 Дані щодо наявності інформації та звітів з КСВ найкрупніших підприємств харчової промисловості в 2020 р.

1. Бурковська А. В., Лункіна Т. І. Законодавство про регулювання корпоративної соціальної відповідальності в Україні. Галицький економічний вісник. 2016. № 1 (50). С. 32-37.

2. Про технічні регламенти та оцінку відповідності: Закон України від 15.01.2015 № 124VIII. (дата звернення: 02.02.2022)

3. Зінченко А., Саприкіна М. Розвиток КСВ в Україні: 2010-2018. Київ: Юстон, 2019. 52 с.

4. Касич А.О., Яковенко Я. Ю. Звіт про стійкий розвиток як аналітичний інструмент формування корпоративної соціальної відповідальності. Ефективна економіка. 2014. № 10. (дата звернення: 02.02.2022)

5. Колянко О.В., Миронов Ю.Б. Соціальна відповідальність у туристичному бізнесі. «Сучасні проблеми менеджменту» (м. Київ, 28.10.2016 р.): Матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції. К.: Національний авіаційний університет, 2016. 157 с. С.42-43.

6. Костирко Р. О. Перспективи міжнародної інтегрованої звітності. Вісник Національного університету Львівська політехніка. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. 2014. №794. С. 181-187.

7. Про затвердження модулів оцінки відповідності, які використовуються для розроблення процедур оцінки відповідності, та правил використання модулів оцінки відповідності: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 р. № 95. (дата звернення: 02.02.2022)

8. Стратегія сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2020 року. (дата звернення: 02.02.2022)

9. Шевченко О. В. Регулювання політики корпоративної соціальної відповідальності: практика країн-членів Європейського Союзу. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2014. Вип. 122. Ч. І. С. 12-21.

10. Castelo Branco M., Lima Rodrigues L. Communication of corporate social responsibility by Portuguese banks. Corporate Communications: An International Journal. 2006. Vol. 11, no. 3. P. 232-248. (date of access: 02.02.2022).

11. Ulutas Duman D., Giritli H., McDermott P. Corporate social responsibility in construction industry: a comparative study between UK and Turkey. Built Environment Project and Asset Management. 2016. Vol. 6, no. 2. (date of access: 02.02.2022).

12. Fauzi H., Svensson G., Rahman A. A. “Triple Bottom Line” as “Sustainable Corporate Performance”: A Proposition for the Future. Sustainability. 2010. Vol. 2, no. 5. P. 13451360. (date of access: 02.02.2022).

13. Loureiro S. M. C., Dias Sardinha I. M., Reijnders L. The effect of corporate social responsibility on consumer satisfaction and perceived value: the case of the automobile industry sector in Portugal. Journal of Cleaner Production. 2012. Vol. 37. P. 172-178. (date of access: 02.02.2022).

14. Social Platform. (date of access: 02.02.2022).

15. van Marrewijk M. Concepts and Definitions of CSR and Corporate Sustainability: Between Agency and Communion. Citation Classics from the Journal of Business Ethics. Dordrecht, 2012. P. 641-655. (date of access: 02.02.2022).

Размещено на Allbest.ru