Галузь овочівництва в системі продовольчого ринку: особливості, тенденції, перспективи

Виклад основного матеріалу дослідження

Доходи населення є індикатором економічної доступності продовольства [10; 11; 12]. У табл. 1 наведено структуру сукупних витрат домогосподарств України на харчування за ключовими продуктами у 2015 та у 2019 роках.

Таблиця 1

Структура сукупних витрат домогосподарств на харчування у середньому на місяць (2015-2019 рр.)

За даними Державної служби статистики [13], реальні доходи українців у 2019 році у зіставленні з 2015 роком хоча і зросли у 2 рази, проте загальна їх частка у сукупних витратах домогосподарств на харчування знизилась на 1,3%. У структурі витрат зросла частка витрат на хліб і хлібопродукти, м'ясо і м'ясопродукти та фрукти. Що стосується витрат на інші групи продуктів, то вони знизилися. Так, частка витрат на овочі знизилася із 9,2 до 6,9%.

Індикатор економічної доступності продуктів - це частка сукупних витрат на харчування (включаючи харчування поза домом) у сукупних витратах домогосподарств загалом

Цей індикатор розраховується за формулою:

Е = (Вх / В) х 100%,

де Е - індикатор економічної доступності продуктів;

В_х - витрати населення на харчування;

В_с - сукупні витрати населення.

Отже, індикатор економічної доступності продуктів харчування становитиме:

Е 2015 = (2170,29 / 4048,89) х 100% = 53,6,

Е 2019 = (4071,0 / 8001,06) х 100% = 50,1.

Оскільки, граничним (пороговим) критерієм для зазначеного показника вважається 50%, то у 2015 р. продовольча ситуація в Україні була поза безпечною межею. На сьогодні ж, при рівні порогового критерій 50%, можна сказати, що вона знаходиться на межі продовольчої небезпеки - 50,1 В той же час, галузь овочівництва наряду із зерновим і картоплею є свого роду страховим полісом продовольчої безпеки країни, оскільки індикатор достатності споживання саме по цих продуктах вище одиниці. Індекс достатності споживання по овочевих складає 1,161 (табл. 2).

посівний переробний овочівництво баштанництво україна

Таблиця 2

Індикатор достатності споживання різних груп продуктів в Україні у 2019 році

*[11]

**[12]

Джерело: власні розрахунки за даними [13]

Слід зазначити, що обсяги споживання м'яса, фруктів та цукру суттєвим чином залежали від рівня економічного розвитку країни: що вищим був цей рівень, то, як правило, вищими були обсяги споживання м'яса, молока та фруктів.

У той же час, в Україні є кілька галузей рослинництва, що демонструють високі темпи зростання протягом останніх років. В середині 90-х років, коли розпочалася ринкова трансформація нашої економіки, агарний сектор також був в занепаді внаслідок диспаритету цін. Потім відбулося поступове нарощування обсягів виробництва деяких підгалузей сільського господарства. На сьогодні аграрний бізнес спрямований на інвестиції і інновації виробництва. Так, виробництво соняшнику зросло у 4,4 рази, посівні площі та рівень урожайності по культурі було збільшено понад у 2 рази (урожайність 2,56 т/га у 2020 році, а у 2000-х - біля 1,2 т/га, тобто відбулося двократне зростання) (табл. 3).

Таблиця 3

Показники виробництва основних сільськогосподарських культур в Україні, всього, тис. т

Зерновий сектор протягом останніх 20 років демонстрував збільшення виробництва і у 2020 році було збільшено виробництво у цьому секторі у 3,1 рази і зібрано біля 75,1 млн. т зерна при урожайності май-же 5 т/га. По овочевих культурах також спостерігається значне збільшення виробництва - у 1,7 рази, а рівня врожайності - у 1,9 рази. Рівень урожайності у 2019 році досяг 21,4 т/га у всіх категоріях господарств. З іншого боку, посівні площі під овочами за вказаний період скоротилися на 16%. Якщо б площі залишилися незмінними, то українська економіка тримала б урожай на рівні 12 млн. т.

Україна стає впливовим гравцем і займає вже провідні місця на світовому ринку по окремих позиціях. Так, по продажу кукурудзи на зерно та зернових Україна займає 2-3 місця, а по продажу олії - перше місце в Світі. Тобто, Україна годує сьогодні не тільки себе, а і годує Світ. Частка агарної продукції в українському експорті за останні 10 років зросла майже втричі. Якщо у 2000-х цей показник становив біля 15%, то на сьогодні біля 45%. Тобто, Україна на сьогодні стає агарною державою, оскільки в ескорті домінує агарна продукція, випереджаючи чорну металургію. Проте, на жаль це в основному сировина. Дуже мало продукції з доданою вартістю, тобто переробленої продукції. Практично втрачено ринок круп'яних культур. Так, виробництво гречки і проса майже втрачено на сьогодні. В той же час, в умовах масштабної пандемії коронавірусу та світової економічної кризи зростає попит на круп'яні і овочеві культури, які стали страховим продовольчим резервом для багатьох верств населення. В цей час, спостерігаються надвисокі ціни на цей вид продукції.

Дані таблиці 4 свідчать, що темпи зростання валових зборів овочів в Україні за останні 20 років випереджають майже усі країни СНД, поступаючись Таджикистану та Узбекистану (табл. 4).

Таблиця 4

Виробництво овочів у країнах СНД, всього, тис. т

З іншого боку, що стосується аналогічних показників в цілому з регіонами світу [6], то Україна ще значно відстає від загальносвітових темпів. Так за останні 20 років у світі посівні площі під овочами зроли у 1,7 рази (в Україні зменшилися на 16%), урожайність - у 1,3, а валові збори - в 2,2 рази (табл. 5).

Таблиця 5

Динаміка розвитку овочівництва за регіонами світу, (Faostat, 2000-2019)

Джерело: власні розрахунки за даними [14; 15]

Тобто в світі, особливо в останні десятиліття, овочі стали незамінним продуктом харчування рослинного походження. В умовах широкого загострення екологічного та соціального навантаження, організм людини потребує повноцінного харчування. Тому, овочі виступають як найбагатше джерело вітамінів, природних антиоксидантів, біологічно активних речовин, незамінних амінокислот та інших важливих нутрієнтів, в т.ч. - модуляторів імунітету, а також мінеральних елементів [16]. У поточному році за ініціативою заступника Міністра Мінекономіки - Тараса Висоцького було розпочато роботу міжвідомчої робочої групи, яка у щомісячному форматі проводила розгляд основних положень «Концепції розвитку овочівництва до 2025 року». В результаті - затверджено концепцію розвитку овочівництва до 2025 року і розроблено програму розвитку овочівництва кінцевою метою, якої є нарощування обсягів виробництва овочевих і баштанних культур на період до 2025 р. до 15 млн. т на рік та підвищення норми споживання в кількості до 186 кг/ людину [17].

Проте, є доволі є ряд суттєвих проблем, що і до сьогодні не вирішено. Так, до ряду юридичних проблем, слід віднести повну відсутність страхування бізнесу. Спостерігається дефіцит обігових коштів, дорогі кредити, внаслідок чого відбувається мінімізація виробництва, фермер розраховує на власний ресурс. Не знято проблему земельної реформи. Необхідно і надалі запроваджувати такі інституції, які б мінімізували різні можливості для тіньових структур впливати і вирішувати свої проблеми поза законом. Окрема проблема - формування сталого розвитку сільських територій. В сільському господарстві, а, особливо в овочівництві, вона на сьогодні стоїть гостро. І в цьому питанні, насамперед, значну роль повинна відіграти держава, як гарант сталого розвитку.

Для подальшого ефективного його розвитку слід здійснити ряд змін. Перше, слід укріпити підходи до розуміння галузі овочівництва як соціально значимої та створити сприятливі умови для подальшого розвитку. Друге, майже третина овочевих підприємств несуть збитки, а високі витрати на виробництво (біля 100-150 тис. грн/га) порівняно із іншими видами сільськогосподарських культур стримують модернізацію, впровадження новітніх технологій [18]. Третє, ресурсний потенціал сільського господарства має значні можливості для подальшого розвитку овочівництва, в основі якого знаходяться високопродуктивні поливні землі сільськогосподарського призначення та сприятливі агрокліматичні умови.

Отже, у перспективі необхідно покращити функціонування на рівноправній економічній основі різних організаційно-правових форм господарювання; сприяти гармонізації інтересів власників, найманих працівників та сільських громад, формуванню конкурентоспроможних на внутрішньому та зовнішніх ринках виробничих структур; забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств на рівні 15-відсоткової норми, необхідної для забезпечення розширеного відтворення виробництва. А це, в свою чергу, підвищить рівень продовольчої безпеки та забезпечить зростання експортного потенціалу країни.

Висновки з проведеного дослідження. В останній час змінюється структура продовольчого кошика на користь підвищення споживання продуктів овочевої групи. Подальший овочівництва в Україні необхідно направити по шляху організації високоінтенсивного виробництва на основі впровадження сучасних технологій, нових високопродуктивних сортів і гібридів. При цьому в перспективі необхідно технічне переоснащення галузі овочівництва, розвиток систем інформаційного забезпечення, створення служб маркетингу і подальший розвиток інфраструктури ринку. Необхідним залишається удосконалення економічного механізму господарювання: податки, кредитування, ціни, дотаційна політика, міжгалузеві економічні зв'язки. Отже, незважаючи на кризу, яка відобразилась на окремих галузях сільського господарства України, а також, враховуючи основні тенденції розвитку загальносвітового овочівництва, можна стверджувати, що українське овочівництво залишиться і надалі пріоритетним видом діяльності.

Список використаних джерел

1. Євростат показав, у яких країнах ЄС споживають найбільше фруктів і овочів.

2. Європейська комісія [Офіційний веб-сайт].

3. Андрюшко А. Приклад ефективного маркетингу плодоовочевої продукції в Польщі.

4. Скидан О.В. Продовольча сфера України в умовах глобалізаційних викликів. Економіка України. 2009. №11. С. 53-64.

5. Логоша Р.В. Маркетингові дослідження ринку овочів в Україні. Зб. наук. праць Вінницького нац. аграр. Ун-ту. Сер. «Економічні науки». Вінниця: ВНАУ, 2012. Вип. 4 (70). Т. 2.

6. Кучеренко Т. Экономическая эффективность выращивания овощей открытого грунта. Овощеводство. 2014. №11. С. 24-26

7. Сухий П.О., Заячук М.Д. Сучасний стан та перспективи розвитку овочівництва в Україні. Ученые записки Таврич. нац. ун-та им. В.И. Вернадского. 2012. №3. С. 38-48.

8. Сарапіна О.А. Тенденції розвитку ринку овочевої продукції в умовах глобалізації економіки. Глобальні та національні проблеми економіки. 2014. Випуск 1. С. 96-100.

9. Сич З.Д., Феодосій І.О., Подпрятов Г.І. Післязбиральні технології доробки овочів для логістики і маркетингу. Київ, 2010. 439 с.

10. Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної без-пеки України, затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 р. №1277.

11. Постанова Кабінету міністрів України від 14 квітня 2000 р. N656 Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення.

12. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 03.09.2017 №1073.

13. Державна служба статистики України.

14. Обзор развития овощеводства и бахчеводства в государствах - членах Евразийского экономического союза за 2013-2017 годы Москва: «Департамент аропромышленной политики». 2018. 96 с.

15. FAOSTAT.

16. Як харчуватися під час пандемії коронавірусу: поради експертів [16.03.2020].

17. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку овочівництва на період до 2025 року. Розпорядження Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2020 року №1333-р.

18. ТОП-5 производителей овощей в Украине.

References

1. Eurostat showed in which EU countries consume the most fruits and vegetables.

2. European Commission [Official Website].

3. Andriushko A. (2003) An example of effective marketing of fruit and vegetable products in Poland".

4. Skidan O.V. (2009) Food sphere of Ukraine in the conditions of globalization challenges. Economics of Ukraine, no. 11, pp. 53-64.

5. Lohosha R.V (2012) Market research of vegetable market in Ukraine. Zb. Nauk. prats' Vinnyts'koho nats. ahrar. Un-tu. Seriia "Ekonomichni nauky", vol. 4 (70), no. 2.

6. Kucherenko T. (2014) Economic efficiency of cultivation of open ground vegetables. Ovoschevodstvo, vol. 11, pp. 24-26.

7. Sukhyj P.O. (2012) Current situation and prospects of vegetable growing in Ukraine. Uchenye zapysky Tavrych. nats untaym. V.Y. Vernadskoho, vol. 3, pp. 38-48.

8. Sarapina O.A. (2014) Trends in the development of the vegetable market in the conditions of globalization of the economy. Hlobal'ni ta natsional'ni problemy ekonomiky, vol. 1, pp. 96-100.

9. Sych Z.D., Feodosii I.O., Podpryatov G.I. (2010) Postharvest technologies of vegetable processing for logistics and marketing. Kyiv, 439 p.

10. Methodical recommendations for calculating the level of economic security of Ukraine, approved by the Order of the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine dated 29.10.2013 №1277.

11. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 14, 2000 N656 On approval of sets of food products, sets of non-food goods and sets of services for the main social and demographic groups of the population.

12. Order of the Ministry of Health of Ukraine dated 03.09.2017 №1073.

13. State Statistics Service of Ukraine.

14. Review of the development of vegetable and melon growing in the member states of the Eurasian Economic

Union for 2013-2017. Moscow:"Department of Aro-Industrial Policy". 2018.96 p.

15. FAOSTAT.

16. How to eat during a coronavirus pandemic: expert advice [16.03.2020].

17. On approval of the Concept of the State target program of vegetable growing development for the period up to 2025. Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 21, 2020 №1333-r.

18. TOP-5 vegetable producers in Ukraine.

Размещено на allbest.ru